Бики у візку назва

Бик, -ка, м. 1) Быкъ (молодой, кастрированный). До чого бик навик, того і волом схоче. Фр. Пр. 27. Міняй бики на воли, аби дома не були. Чуб. І. 272. 2) — дикий = Олень. Вх. Пч. ІІ. 6. 3) Насѣк. Lucanus cervus, жукъ олень. Вх. Пч. ІІ. 27. 4) Прочный треножникъ, съ помощью котораго поднимаютъ мельничный камень. Чигир. у. 5) Родъ неподвижныхъ кандаловъ. КС. 1882. ѴІІІ. 263. 6) Родъ дѣтской игры. Ив. 47. Ум. Бичок, бичечок. Ув. Бичисько, бичище.

Сучасні словники

Бик-Вікіпедія

Бик – це назва великих представників родини бикові (Bovidae) — биків, яків, буйволів, зубрів. У вузькому розумінні представлений лише численними породами бика свійського, які разом з іншими великими представниками одомашнених бичачих в сільско-господарській практиці відомі під назвою великої рогатої худоби. Рештки диких биків відомі, починаючи з пліоцену, в Малій Азії, Пд. Європі, зокрема на Пд. України. Дикий предок свійського бика тур зустрічався ще в 17 ст. Народна назва самця бика свійського (бугая), зубра, а також оленя і лося. Проміжна опора мосту — бик Притока Дністра — річка в Молдові, на якій розташоване місто Кишинів. Притока Самари — річка на території Донецької та Дніпропетровської областей України.

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

Велика свійська рогата тварина; самець корови. Міняй бики на воли, аби дома не були (Павло Чубинський, І, 1872, 272); Племінний бик; * У порівняннях. [Люди:] Та ну не бришкай! Хоч ти і здоровий, як той бик, а проте і нас чимало (Панас Мирний, V, 1955, 115); Самець цеяких порід диких рогатих тварин. Невдовзі на сході з’явилася хмара куряви, і за якісь півгодини я вже розглядів.. плескуваті голови горбатих биків зебу (Ігор Муратов, Бук. повість, 1959, 67). Бій биків — популярне циркове видовище в Іспанії та деяких інших країнах. [Анна:] На завтра покраси вибираю. Завтра хочу піти на бій биків (Леся Українка, 1952, 377). Назва робочої тварини; віл. У неділю.. Грицько запріг своїх пару биків.. та.. поїхав до Чіпки (Панас Мирний, I, 1949, 278); Оленів.. використовують там [на півночі], як у нас биків (Видатні вітчизняні географи. 1954, 7). мн. бики, ів. Назва підродини великих жуйних ссавців, до якої належать тур, бізон, зубр та ін.

Фразеологічний словник української мови

бра́ти / взя́ти бика́ за ро́ги. Починати діяти з головного, енергійно, рішуче. Мало, Микито, зробив, можна було більше і краще, треба було тільки сміливіше брати бика за роги (О. Гончар); Він думав про те, що дальші успіхи залежать від його уміння орієнтуватися. Якщо він зразу ж не візьме бика за роги — не бачити йому ніякого підвищення, як власного вуха (М. Ю. Тарновський). хапа́ти бика́ за ро́ги. — Дивно,— подумав (Форст) про себе,— я ніби чогось нервую. І вирішив діяти навально, одразу ж хапаючи бика за роги (В. Козаченко).

ведмі́дь (слон) на ву́хо наступи́в кому. Хто-небудь зовсім не має музичного слуху. Терезці стало соромно: адже вона іноді глумилася з Бучка, з його арій, нагадуючи майстрові, що йому на вухо ведмідь наступив (М. Томчаній); Уміння прочитати лібрето не замінить голосу, ну а виявилося, мені ведмідь наступив на вухо (П. Панч); — Ніякого, брат, у тебе слуху не було, нема і ніколи не буде. Слон тобі на вухо наступив (Ю. Смолич). бик на ву́хо ра́тицею наступи́в. — Хіба з ним можна співати, коли він тягне, як цапа за хвіст. — Та хіба в звукові діло? Бик тобі на вухо ратицею наступив. От що (Григорій Тютюнник).

вола́м (бика́м) хвости́ крути́ти, зневажл. Виконувати примітивну, часто брудну, непрестижну роботу. — Думав хоч тебе вивести в люди. Ну, раз не хочеш (вчитися) — іди волам хвости крутити (П. Панч); “Оце до весни повчиться (Гришко) та й все. Та й буде тоді волам хвости крутити” (А. Головко); Не розуміючи того, що це втома і що ця втома ослабила пам’ять, він .. закидав книжки, брав у руки вила і обіцяв сам собі, що краще буде крутити бикам хвости, чим поїде .. поступати (вчитися) (Григорій Тютюнник).

Ілюстрації

Медіа

Цікаві факти

• Вже кілька століть існує думка, що бики ненавидять червоний колір і тому тільки за одним його виглядом впадають в лють. Однак це не так. Бики – дальтоніки, і для них колірна гамма тканини зовсім не має ніякого значення. Так чому ж тоді під час кориди ці тварини з дикою люттю кидаються на червоний плащ, яким розмахує тореро?Виявляється, бика дратує рух плаща, а не його колір. Бик сприймає матадора, що дразнить його яскраво-червоним плащем, іншим биком, який явно поводиться дуже агресивно. І тому, намагаючись здобути перемогу над супротивником, бик кидається на його найвразливіше місце – передню частину, якої і є той самий плащ. Чому ж обраний для плаща червоний колір? Та просто тому, що так видовище кориди виглядає більш ефективно і барвисто.

Див. також

Вівцебик або мускусний бик: травоїдний велетень Арктики

Вівцебик – величезна травоїдна тварина, яка населяє тундрові простори у найхолодніших куточках світу. Хоча цей арктичний велетень ще зветься мускусним биком, він більш тісно пов’язаний з вівцями та козами, ніж з волами. Завдяки деяким фізичним особливостям, вівцебик може виживати в суворому арктичному кліматі. Проте наразі ці тварини Арктики зустрічаються переважно у заповідниках.

Вівцебик – наукова назва та класифікація

Ovibos moschatus – наукова назва мускусного бика. У перекладі з латину «Ovibos» означає «вівця», а «moschatus» перекладається як «мускус». Народ інупіак, який мешкає на Алясці, називає цих величезних арктичних ссавців «Оомінгмак», що означає «Бородатий».

Мускусний бик – єдиний сучасний представник роду Вівцебики. Він належить до родини Порожнисторогі, підродини Козлові. Існує 2 підвиди цих тварин – ґренландський мускусний бик та вівцебик безплідних земель.

Цікавий факт! Пращури вівцебика існували поруч з мамонтами та волохатими носорігами. На відміну від останніх, мускусний бик вижив.

Як виглядає вівцебик?

Вівцебики мають двошарову кудлату шерсть із довгим темно-коричневим хутром. У деяких тварин цього роду вона настільки темна, що здається майже чорною. Крім того, мускусний бик має шар світлої вовни біля шкіри (ківіут) та верхній шар довгих захисних волосків, що захищають від вологи та вітру.

Подвійне хутро дозволяє вівцебикам виживати в холодному, вітряному середовищі. Верхній шар захисних волосків відштовхує воду, сніг і вітер. Шар ківіуту допомагає вівцебику краще зігріватися при холодах. У теплі літні місяці тварина скидає його, а з настанням зими знов відрощує.

Як самці, так і самиці вівцебика мають два вигнуті роги на голові, проте у перших вони значно більші. Роги з’єднуються між собою, утворюючи надбрівну смугу на маківці, яка у самця більша й товща, ніж у самиці. Крім того, вівцебик має характерний горб у верхній частині спини.

Самці мускусного бика сягають у плечах близько 1,5 м, тоді як самиці – близько 1,2 м. Вага самця вівцебика може сягати 270-410 кг, а самиці – 180-225 кг. Довжина ріг становить близько 75 см.

Вівцебик має чотири міцні копита. Завдяки ним він може розбивати лід та копати сніг, щоб відшукати взимку їжу. Крім того, міцні копита дозволяють мускусному бику ходити по льоду та снігу місяцями, не травмуючи при цьому ноги.

Очі у вівцебика із горизонтальними зіницями. Така конструкція забезпечує захист від сонячного світла, яке відбивається від снігу та льоду. Це дуже важливо, оскільки ці великі травоїдні тварини завжди остерігаються хижаків.

Де живе вівцебик?

Мускусний бик живе в арктичній тундрі цілий рік. Аляска, Ґренландія, Канада, Норвегія, Чукотка – головні місця, де можна зустріти вівцебиків в дикій природі.

Взимку ці тварини переміщуються на висоту, включаючи схили пагорбів, де трохи легше дістати рослинність, бо там менш глибокий сніг. Ранньою весною та протягом літа вівцебики живуть у долинах річок, де шукають їжу біля струмка чи річки.

Вівцебики живуть стадами, в яких в середньому налічується близько 18 особин. Такий спосіб життя дозволяє цим тваринам краще захищатися від хижаків.

Зазвичай вівцебик не є небезпечною твариною. Проте самиця може ставати агресивною у разі загрози для теля. Доволі агресивними стають і самці вівцебика у період розмноження. У іншому випадку вівцебик – пасивна тварина, яка не нападає першою.

Що їсть вівцебик?

Мускусний бик – виключно травоїдна тварина. Його раціон залежить від сезону року та доступності тих чи інших видів рослинності. Влітку вівцебик їсть траву, квіти, різнотрав’я, осоку, пухівку. Взимку до його раціону входять коріння, лишайники та мох.

Вівцебик використовує свої сильні копита, щоб копати крижану землю в пошуках трави та рослин, що ростуть у тундрі. Він накопичує жир у своєму тілі влітку, щоб вижити взимку, коли рослинності не так багато.

Це можна порівняти з тим, як білий ведмідь накопичує жир у тілі. Проте вівцебик не впадає в сплячку.

Хижаки та загрози вівцебику

Вовки – головні природні хижаки вівцебиків. Дорослі мускусні бики набагато більші за цих хижаків і можуть захищатися своїми міцними рогами. Тому зазвичай вовки нападають на телят або старих та немічних волів.

Вовча зграя пересувається по навколишньому середовищу і підстерігає з різних боків стадо вівцебиків. Якщо вовкам вдається змусити стадо рухатися, то далі вони намагаються відокремити від нього теля або старого бика.

Щоб захистити телят, вівцебики утворюють міцне коло навколо них. Дорослий віл може захищатися рогами або брикатися потужними копитами. Вовк, якого вдарить копитом дорослий вівцебик, швидше за все буде серйозно поранений або навіть вбитий.

Відомо, що іноді на вівцебиків нападають бурі та білі ведмеді і росомахи. Крім того, на мускусних биків іноді полюють люди заради м’яса, рогів та ківіута. Проте наразі в деяких регіонах діють закони про захист цих тварин. Крім того, багато з цих ссавців живе у природних заповідниках, де вони охороняються.

Зміна клімату також становить загрозу для вівцебиків, тому що призводить до зниження росту рослинності. Незважаючи на це, мускусні бики поки що мають стабільну популяцію. Їхній природоохоронний статус викликає найменше занепокоєння.

Розмноження вівцебика

Сезон розмноження у вівцебиків починається наприкінці літа та триває до осені. Самці виділяють мускусний запах у період гону, завдяки чому ці тварини й отримали свою назву. Вони змагаються за самок у стаді, кидаючись один на одного та б’ючись рогами.

Іноді самці вівцебика мчать один на одного зі швидкістю до 40 км/год. Згодом один з них виснажується та віддаляється. Хоча такі баталії відбуваються дуже гучно та демонструють прояв сильної агресії цих великих тварин, зазвичай самці не гинуть при цьому та досить рідко мають якісь пошкодження.

Вагітність самиці вівцебика триває близько 8 місяців. У квітні-травні вона народжує лише одне теля, у виключних випадках – двох, проте це дуже рідкісне явище.

Дитинча вівцебика при народженні важить близько 7-9 кг. Проте з кожним днем теля швидко набирає вагу. Телята стоять на ногах і рухаються разом зі стадом вже через годину після народження. Протягом перших 8 місяців вони харчуються молоком матері.

Телята вівцебика відлучаються від матері у віці 10 місяців. Самостійно жити вони починають у віці 2-х років. У дикій природі вівцебик може жити до 20-25 років, але в середньому живе 11-14 років.

Цікавий факт! Теля знаходить мати у стаді за її голосом, тоді як вона впізнає його по запаху.

Популяція вівцебика

Загальна популяція вівцебика становить 133-136 000 дорослих тварин. Приблизно 75,4 тисяч з них мешкає на південно-західних територіях Канади.

На Алясці живе приблизно 3700 дорослих вівцебиків, а у Ґренландії – від 9500 до 12 5000. Ще приблизно 35 тисяч мускусних биків мешкає на арктичних островах. Ці дикі тварини мають стабільну популяцію, яка поки що викликає найменше занепокоєння.