Опис та характеристика рослини льон олiйний

Льон олійний — культура відносно стійка до холоду. Насіння льону починає проростати за температури ґрунту 3-5 °С; за нижчих показників та підвищеної вологості ґрунту насіння може загнивати. За оптимальної вологості й середньодобової температури ґрунту 7-8°С на глибині заробки насіння сходи з’являються на 5-7 день, за більш низької температури поява сходів затягується до 15 діб. Сходи здатні витримувати короткочасні приморозки до -3-4°С.

Льон увійшов у побут людини таких країн, як Індія, Китай, Єгипет, а також країн Закавказзя за 4 – 5 тис. років до н. е. Перші слов’янські племена також добре знали цю культуру і вміли виготовляти з льону прядиво, а з насіння — олію. В XII — XIV ст. льон стає основною технічною культурою в усіх руських князівствах. Нині серед зарубіжних країн найбільші площі льону олійного в США, Індії, Канаді, Аргентині. Загальна світова площа його становить близько 6 млн га. Середня світова врожайність насіння льону 5 — 6 ц/га. В Україні льон олійний вирощують у степовій і лісостеповій зонах. Урожайність насіння льону олійного у кращих господарствах сягає 10 ц/га і більше.

Льон олійний є сировиною для виробництва технічної олії. Насіння його містить 49 % жиру, який швидко висихає (йодне число 175 — 195), утворюючи тонку гладеньку блискучу плівку. Доброякісну олію використовують у деяких галузях промисловості: лакофарбовій для виготовлення натуральної оліфи, лаків, емалей, різних фарб для підводних робіт; електротех­нічній, автомобільній, суднобудівній та ін., а також у миловарінні, медицині. Широко використовують макуху льону олійного, яка містить 33,5 % білка та близько 9 % жиру і за кормовими якостями переважає макуху інших рослин для годівлі тварин.
У стеблах льону міститься 10 — 15 % волокна, придатного для виробництва грубих тканин і шпагату. Солома, яка містить до 50 % целюлози, слугує сировиною для виробництва цигаркового паперу, картону. З відходів (костриці) виготовляють будівельні плити.

Для повного розвитку рослин і достигання насіння потрібно не менше 80-90 безморозних днів.

Сходи витримують заморозки до мінус 2 С, а в фазі 2-3 пар листків – до мінус 3-5 С. Оптимальні середньодобові температури у фазі сходів 9-1 С.

Льон вимагає постійного достатнього зволоження грунту ( близько 60% в період сходів, з наступним підвищенням до 70-80%НВ) і легкодоступних форм елементів живлення. Родючість грунту потрібно створювати штучно шляхом внесення добрив, обробітком грунту, бо льон вирощують у зоні розташування дерново-підзолистих та сірих лісових грунтів, які мають низьку природну родючість. Оптимальне рН5.9-6.5. Непридатні для вирощування супіски і піщані грунти, важкі глинисті, карбонатні. Транспіраційний кофіцієнт – 400-450. Дефіцит вологи в фазі швидкого росту спричиняє зменшення висоти росли, у фазі бутонізації і цвітіння – відмирання верхівки стебла. Льон – помірно теплолюбний. Мінімальна температура проростання насіння 3-5 С. Сходи витримують заморозки до мінус 2 С, а в фазі 2-3 пар листків – до мінус 3-5 С. Оптимальні середньодобові температури у фазі сходів 9-12 С, ялинки – 12-16, цвітіння – 16-18 С. Біологічний мінімум ефективних температур – 5 С. Сума ефективних температур для періоду сівба-сходи складає 60 С, сходи – початок цвітіння – 420-440 С, цвітіння – повна стиглість – 410-430?С. Самозапильна рослина довгого світового дня.

Мінімальна температура проростання насіння 3-5 С. Сходи витримують заморозки до мінус 2 С.

Із сортів льону олійного районовано в Україні Дебют, Південна ніч, які вирощують у зонах Степу і Лісостепу України. Нині серед зарубіжних країн найбільші площі льону олійного в США, Індії, Канаді, Аргентині.

Будова рослини

Стебло гладеньке, циліндричне, тонке. Залежно від різновидності має висоту від 15—20 до 100—120 см, розгалужується тільки зверху (льон-довгунець) або від основи по всій довжині (льон-кучерявець, льон-межеумок). З цим пов’язане і різне використання форм льону. Стебло світле або сизо-зелене.

Листки сидячі, ланцетні, цілокраї, зелені або сизі, густо розміщені на стеблі почергово, гладенькі, із восковим нальотом, 26—30 мм завдовжки і 2—4 мм завширшки.

Коренева система стрижнева. Головний корінь проникає у грунт на глибину більше 1 м. По всій довжині головного кореня утворюється бічне коріння першого порядку, яке в результаті послідовного гілкування досягає п’ятого-шостого порядку. Характерною особливістю кореневої системи є густе розміщення бічних коренів першого порядку зверху головного кореня не глибше 30 см. Льон у зв’язку з цим характеризується слабким розвитком кореневої системи, яка не перевищує 9—15% надземної маси рослини.

Суцвіття — зонтикоподібні китиці, розміщені на верхівці стебла і його бічних розгалуженнях.

Насіння яйцеподібної форми, з вузьким, трохи загнутим носиком, коричневе з різними відтінками. Відомі форми льону з жовтим або оливковим насінням. Поверхня блискуча, гладенька, слизька. Довжина 3,2—4,8, ширина 1,5—2,2 мм. Маса 1000 насінин — 3,5—6,5 г. Насінина складається з оболонки, ендосперму і зародка. Зверху вона покрита тонкою оболонкою, яка складається із шести шарів: кутикули, епідермісу, шару клітин повітроносної паренхіми, шару кам’янистих клітин, другого шару клітин паренхіми й пігментного шару, від якого залежить коричневе забарвлення насінини. Під оболонкою знаходиться ендосперм, багатий на білки та олію. Всередині насінини знаходиться зародок, який складається з короткого корінця, двох сім’ядольних листочків і бруньки між ними.

Квітка п’ятірного типу, симетрична, складається із чашечки, що має п’ять загострених зелених чашолистиків із війками по краях, віночка, який складається з п’яти пелюсток голубого кoльору, звужених до основи,і п’яти тичинок із синіми або рідше жовтими пиляками, п’ятигніздої зав’язі, яка зверху має п’ять стовпчиків. Відомі форми льону з білими, рожевими або фіолетовими квітками. Льон належить до самозапильних рослин, хоч не виключається і перехресне запилення за допомогою вітру і комах.

Плід — п’ятигнізда, округла, зверху загострена коробочка. Повними перегородками вона поділяється на п’ять гнізд, а кожне гніздо неповними перегородками — на дві частини, в яких утворюється, як правило, по одній насінині. В нормально розвинутій коробочці може бути не більше 10 насінин.

Льон олійний: технологія вирощування, насіння, економіка. Поради фахівців

Однією з основних причин, чому слід звернути увагу на вирощування льону олійного, є економічна складова. Завдяки високій олійності (45-50%) і потенційній врожайності (2-2,5 т/га) він є високорентабельною культурою, дуже привабливою для агровиробників.

«Льон не потребує великих коштів — його вирощування обходиться в 1,1-1,3 разу дешевше від виробництва соняшнику. Витрати на 1 га становлять 8-10 тис. грн, а прибуток з одного гектара сягає 8-11,5 тис. грн. Рентабельність стає позитивною за ціни у 12 тис. за тонну та врожайності 0,7-0,8 т/га», — зазначають спеціалісти Інституту олійних культур НААН.

SuperAgronom.com поспілкувався з Юлією Махно , кандидатом сільськогосподарських наук, завідувачкою лабораторії селекції льону Інституту олійних культур НААН, та Олександром Поляковим , доктором сільськогосподарських наук, завідувачем відділу агротехніки олійних культур Інституту олійних культур НААН, щоби дізнатися про всі нюанси й особливості вирощування льону олійного.

Вимоги до ґрунтово-кліматичних умов

Льон олійний — культура відносно стійка до холоду. Насіння льону починає проростати за температури ґрунту 3-5 °С; за нижчих показників та підвищеної вологості ґрунту насіння може загнивати. За оптимальної вологості й середньодобової температури ґрунту 7-8°С на глибині заробки насіння сходи з’являються на 5-7 день, за більш низької температури поява сходів затягується до 15 діб. Сходи здатні витримувати короткочасні приморозки до -3-4°С.

Олександр Поляков, доктор сільськогосподарських наук, завідувач відділу агротехніки олійних культур Інституту олійних культур НААН

«Для проростання насіння льону потребує близько 140% води від власної маси, що значно менше у порівнянні з іншими культурами. Це пояснюється наявністю в насінні слизького шару, який активно поглинає воду із ґрунту й добре її утримує. Після появи сходів льон росте повільно, середньодобовий лінійний приріст стебла становить 2-4 мм. Потреба його у воді в цей період відносно невелика, але вона значно зростає в період інтенсивного розвитку стебла (20-25 мм за добу), який збігається з фазою «ялинка» і переходить у фазу бутонізації. Відсутність опадів у цей період затримує ріст рослин, знижує врожайність», — зауважив Олександр Поляков.

Льон олійний, якщо говоримо про світло, належить до рослин середнього дня. Світлова його стадія — від короткої до середньої. Закінчення світлової стадії може відбуватися і за короткого (10 годин) дня, але цвітіння при цьому затримується на 10-20 днів. Підвищення температури під час проходження світлової стадії, а також наливання й дозрівання насіння прискорюють розвиток рослин.

«Найкращими ґрунтами для нього є чисті від бур’янів, достатньо вологі, родючі та добре аеровані чорноземи й каштанові. Для льону найбільш сприйнятні ґрунти з вмістом гумусу не менше 2%, легкогідролізного азоту 10 мг, калію і фосфору 10-15 мг на 100 г ґрунту, а об’ємна маса – 1,3 г/см3. Непридатні для льону заболочені й солонцюваті ґрунти з близьким заляганням ґрунтових вод», — розповіла Юлія Махно.

Місце льону в сівозміні

Кращими попередниками для льону олійного є пласти багаторічних трав, озима пшениця, зернобобові, кукурудза на силос, баштанні, картопля.

«Не рекомендується сіяти льон олійний після соняшнику та рицини, а також самого льону. Розміщення після цих попередників призводить до ураження рослин фузаріозом та зменшення врожаю. У сівозміні льон доцільно повертати на те саме поле не раніше, ніж через 5-7 років. Льон олійний — добрий попередник для озимих і ярих зернових культур», — зазначив Олександр Поляков.

Сорти льону олійного

Науковці лабораторії селекції льону Інституту олійних культур НААН створили конвеєр комерційних сортів льону олійного з різними періодами вегетації для всіх зон України, які характеризуються високим вмістом олії 47-50%, потенційною врожайністю до 2,5 т/га, які реалізують свій потенціал у залежності від умов вирощування.

На сьогодні до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні занесено 12 сортів льону олійного, які створені селекціонерами Інституту.

Юлія Махно, кандидат сільськогосподарських наук, завідувач лабораторії селекції льону Інституту олійних культур НААН

«Для створення сортів і вихідного матеріалу льону ми широко використовуємо такі методи, як мікрогаметофітний добір, індукований мутагенез, міжвидову та внутрішньовидову гібридизацію, електрофорез запасних білків насіння. Ми створюємо сорти на основі використання різних методів, а також різних напрямів використання. Нині в нашому асортименті є сорти льону олійного — як технічного, так і харчового напряму використання», — розповіла Юлія Махно.

Найбільшим попитом у товаровиробників користуються такі сорти, як Орфей , Водограй , Айсберг , Дебют і Світлозір .

Вони мають різні маркерні ознаки (блакитний і білий колір віночка, зіркоподібну форму квітки, коричневе й жовте насіння, великий розмір насіння). Уже цьогоріч на ринок України увійдуть нові високоврожайні стійкі сорти льону олійного Запорізький богатир (технічний, великонасіннєвий сорт) і Живинка (харчовий сорт).

Підписуйтесь нa YouTube-кaнaл СуперAгроном

Ще до переваг сортів льону Інституту олійних культур слід віднести те, що вони пристосовані для вирощування у різних ґрунтово-кліматичних умов України.

«Для створення сортів ми використовуємо новітні методи. Один із них — міжвидова гібридизація, оскільки дикі види становлять інтерес як донори загублених генів стійкості проти хвороб, шкідників і несприятливих факторів. Класична міжвидова гібридизація дозволяє створювати сорти з цінними властивостями для виробника шляхом залучення унікальних колекційних зразків. Важливий момент нашої селекції — ми не використовуємо ГМО у своїй роботі», — закцентувала пані Юлія.

Важливим моментом і перевагою можна вважати те, що в Інституті ведеться насінництво льону олійного за повною схемою. Щороку там отримують добазове, базове й сертифіковане насіння.

Насіння льону олійного та фальсифікат

На жаль, в Україні процвітає ринок фальсифікату: багато товаровиробників вирощують сорти льону невідомого походження й сумнівної якості посівного матеріалу. Найчастіше за

АгроПолігон Арніка: органічна технологія вирощування льону та технічних конопель

елітний або сертифікований посівний матеріал видають товарний льон, продаючи за більш низькою ціною, внаслідок чого аграрії втрачають на врожайності цієї культури, зауважують фахівці Інституту олійних культур.

Безпосередньо виробляють добазовий насіннєвий матеріал льону олійного в Інституті олійних культур, а елітне та репродукційне насіння — у передових сільгосппідприємствах України, які мають досвід вирощування, високу культуру землеробства, необхідну матеріально-технічну базу.

«Як свідчить наш досвід, у насінництві льону олійного одним із основних є завдання сортової чистоти посівного матеріалу. На насіннєвих посівах льону фахівці проводять дві сортові очистки: першу – у фазу цвітіння, коли за кольором квітки в основному сорті можна відрізнити домішки інших сортів; другу – у фазу ранньої жовтої стиглості, коли враховують висоту рослин, форму куща й урожай. Апробують сортові посіви у фазу повного цвітіння рослин згідно з чинними інструкціями», — зазначила Юлія Махно.

Сортооновлення на насіннєвих ділянках фермерських господарств проводиться один раз на три роки насінням першої репродукції на всій площі.

Насіння повинно бути чистим від бур’янів, відсортоване, не заражене хворобами, не нижче третьої репродукції, що має велику масу 1000 насінин і високу схожість. Використання для сівби насіння великих фракцій сприяє підвищенню їхньої польової схожості. Забороняється висівати насіння, яке заражене повитицею. У посівному матеріалі не допускається насіння карантинних бур’янів, а також наявність живих шкідників та їхніх личинок.

«Перед сівбою насіння льону протруюють наступними препаратами: «Вітавакс 200» — 75%, з.п. (1,5-2,0 л/т), «Фундазол», 50% (2,0 л/т), «Максим 0,25FS» (1,0 л/т), «Реал», 20% (0,2 л/т)», — додали фахівці Інституту.

Обробіток ґрунту

Мета передпосівного обробітку ґрунту полягає у створенні вирівняної поверхні поля, що дозволяє рівномірно загорнути насіння на глибину 3-4 см. Весняний обробіток ґрунту починають якомога раніше із проведення

АгроПолігон Арніка: у коморі вже пшениця, навіть льон та сочевиця

боронування. Перед сівбою здійснюють передпосівну культивацію з боронуванням на глибину загортання насіння. Якщо зяб погано вирівняно з осені, ранньовесняний обробіток ґрунту починають зі шлейфування поля, а потім проводять культивацію.

Основний обробіток ґрунту триває за системою поліпшеного зябу. Слідом за збиранням попередника проводять лущення стерні на глибину 6-8 см. За появи сходів бур`янів поле обробляють культиваторами з одночасним боронуванням. Наприкінці вересня — на початку жовтня проводиться оранка на глибину 22-25 см плугами з передплужниками в агрегаті з боронами або котками.

«На полях, які засмічені осотом польовим, молочаєм, березкою та іншими коренепаростковими бур’янами, після збирання попередника лущать ґрунт дисковими лущильниками на глибину 6-8 см. У разі відростання бур`янів їх обприскують гербіцидом «Раундап» в дозі 4-6 л/га у фазі «розетки» (4-5 листків)», — зазначили в Інституті олійних культур.

Система удобрення

Льон олійний позитивно реагує на внесення мінеральних добрив. На урожай насіння добре впливає післядія органічних і мінеральних добрив, які в достатній кількості вносили під попередню культуру. Проте найбільшого зростання урожайності можна забезпечити внесенням добрив безпосередньо під льон.

«Найбільш ефективним є застосування добрив із внесенням їх під основний обробіток та під час сівби у рядки. Максимальну кількість елементів мінерального живлення льон потребує від початку сходів до цвітіння. Найбільший приріст урожаю льон забезпечує за умови внесення повного мінерального добрива із розрахунку: N45-60, P60, K45 кг/га. Проте норми добрив слід уточнювати в кожному господарстві відповідно до родючості ґрунту та запланованого врожаю», — розповів Олександр Поляков, доктор сільськогосподарських наук.

Також він зазначив, що регулятори росту підвищують стійкість до несприятливих умов, зокрема підвищених температур, нестачі вологи, фітотоксичної дії пестицидів, ураження хворобами.

За даними Інституту олійних культур, у разі застосуванні препаратів Агробак плюс і Ростконцентрат під час вирощування льону олійного сорту Водограй умовно чистий прибуток на один гектар зріс на 5,9-30,7 %, а рентабельність — на 7,7-17,4 %.

Сівба льону

Льон олійний є культурою раннього строку сівби. Його необхідно висівати слідом за ячменем ярим за температури ґрунту на глибині загортання насіння 4-6°С. Запізнення із сівбою призводить до зниження врожаю.

Володимир Онищук: Льон на Миколаївщині вирощувати можливо та нескладно

Льон олійний в умовах південного Степу України висівають рядковим способом (ширина міжрядь 15 см) з нормою висіву 4-5 млн шт. схожих насінин на 1 гектар (35-40 кг/га) та широкорядним способом (ширина міжрядь 45 см) із нормою висіву 3-3,5 млн шт. схожих насінин на 1 гектар (28-30 кг/га).

Після сівби проводиться коткування кільчасто-шпоровими котками, що сприяє появі дружніх сходів.

Глибина загортання насіння – 3-4 см. За недостатньої зволоженості ґрунту глибину збільшують до 4-5 см.

Догляд за посівами

У разі утворення кірки до появи сходів спеціалісти Інституту олійних культур рекомендують заборонувати рядові посіви льону легкими або голчастими боронами упоперек напрямку рядків, а в широкорядних посівах — провести шаровку міжрядь однобічними лапами-бритвами. Особливо ефективне досходове боронування після інтенсивних опадів.

Упродовж вегетації на широкорядних посівах льону проводять розпушування міжрядь, кількість і глибина яких залежать від забур’яненості посівів та стану ґрунту (2-3 культивації). Перший міжрядний обробіток проводять на глибину 6-8 см, наступні – на глибину 8-10 см.

Ефективність агротехнічних прийомів у боротьбі з бур’янами суттєво підвищується за умови використання хімічних гербіцидів.

«Проти дводольних бур’янів у фазі «ялинки» при висоті рослин льону олійного 5-15 см застосовується гербіцид «2М–4Х», 75%-й, в.к. (0,5-1,1 кг/га), «Агрітокс» 50%-й, в.р. (1,0-1,5 л/га), «Базагран М» (2,0-2,5 л/га), «Лонтрел гранд» (0,12-0,20 л/га), «Хармоні» (10-25 г/га); проти злакових – «Поаст» (2,5 л/га), «Фюзілат» (1,0 л/га), «Селект 125», к.е. (1,4-1,8 л/га).

У період сходів проти жуків льонової блохи за чисельності 10-15 особин на 1 м2 краї поля або все поле обробляють «Базудіном» – 60%-й, к.е. (1,5-2,0 л/га), «Карате» (0,1-0,15 л/га), «Бі-58 новий» (0,7 л/га) та інші», — поділилась Юлія Махно.

Збирання льону олійного

Льон олійний можна збирати як прямим, так і двофазним способом. Вибір способу збирання залежить від стиглості культури та забур’яненості поля.

Пряме комбайнування льону олійного проводять на чистих від бур’янів посівах. Але за прямого комбайнування не завжди забезпечується якісний обмолот насіння, внаслідок того, що льон — це культура із незакінченим типом вегетації, тому, при необхідності, за 3-4 доби до скошування треба провести десикацію. Також, окрім прискорення дозрівання основної культури, відбувається підсушення бур’янів.

«За підбору десикантів і регламентів їх застосування для насіннєвих посівів льону олійного, необхідно використовувати препарати, які надають швидке підсушення листя, коробочок і чашолистків льону, котрі у теплу погоду буріють через 1-2 дні після обробки. Оптимальний термін застосування десикантів — початок фази ранньої жовтої стиглості, коли посіви набувають жовтувато-зеленого кольору. Кількість коробочок із зеленим насінням не повинна перевищувати 20-30%, решта коробочок — в основному з жовто-зеленим і трохи з жовтим насінням. Після кінця цвітіння мусить пройти 25-30 днів. Неприпустима дуже рання десикація, наприклад, у фазі зеленої стиглості (через два тижні після кінця цвітіння). У цьому випадку через раннє припинення фотосинтезу насіння стає щуплим, маса 1000 насінин зменшується на 0,8-1,5 г. У такого насіння, як правило, значно знижується енергія проростання і схожість», — зазначили фахівці Інституту олійних культур НААН.

У разі двофазного способу скошування у валки проводять за вологості насіння 25-35%, коли 50-70% коробочок вже побуріли, під час струшування вони торохтять. Висота скошування — 12-14 см. За такої висоти зрізу стерня легко витримує масу валка, валок швидко і рівномірно висихає. Після підсихання (через 5-7 днів) і зменшення вологості насіння до 12% валки обмолочують.

Збирання прямим комбайнуванням здійснюють при вологості насіння не вище від 15-16%.

Наталія Демчук, SuperAgronom.com

Дізнавайтесь першими найсвіжіші агрономічні новини України на нашій сторінці в Facebook, Telegram, а також підписуйтесь на Instagram СуперАгронома.

Біологічна урожайність пшениці: навіщо та як її рахувати?

Велика кількість агрономів нехтує процедурою обліку біологічної урожайності пшениці, оцінюючи розмір майбутнього урожаю на око та покладаючись у цьому питанні на власний досвід. Звісно, точного прогнозу урожайності такий облік не дає, саме тому його часто і не проводять. Та при цьому саме при підрахунку біологічної урожайності можна виявити певні аспекти, про які агроному буде корисно знати.

Перш за все наведемо найбільш просту та дієву формулу розрахунку біологічної врожайності зернових:

(Кількість колосків на метр у рядку * коефіцієнт (100/ширину міжряддя) * середня озерненість колоса, шт. Х маса 1000 зерен, г) /10000 = урожайність, ц/га

А тепер поговоримо про ті аспекти, які відкриваються у процесі обліку та аналізу структури врожаю на конкретному полі.

Озерненість колоса

Колос складається з колосків, як відомо, і саме колоски можуть мати цікаві особливості. Вони можуть бути порожніми, або ж містити лише 1-2 зернятка, інколи колосок містить 3, рідко 4 зернини. Проте задокументовано випадки, коли нараховували 5-6 зерен в кожному колоску.

При цьому цікаво, що у колоску закладається приблизно 8-11 зародків квіток, але за недостатнього удобрення, коли елементів живлення рослині вистачає лише на певну кількість квіток (зазвичай 2-4), інші перестають рости.

Микола Сучек: Сортооновлення та сортозаміна є запорукою підвищення врожайності озимих зернових

Якщо кілька років рахувати біологічну урожайність та аналізувати при цьому, які саме попередники були під пшеницю, можна побачити цікаву картину: по стерньових попередниках утворюється в середньому 2 зернини у колоску, по зябу — 2-3, по пару — 3, по стерньових попередниках з азотом — 3-4 зернини. Тобто при однаковому розмірі колоса у пшениці по стерньовому попереднику та по стерні з азотом різниці у видовій врожайності начебто немає, проте фактично різниця становитиме до 30%.

На озерненість колоса суттєво впливають мінеральне живлення (кількість, якість та терміни внесення добрив), агротехніка, густота стеблостою. Тож проводячи оцінку біологічної врожайності, агроном матиме змогу побачити, де саме є недопрацювання і наступного року відкоригувати технологію задля покращення озерненості колоса, а отже, і підвищення врожайності.

«Під основний обробіток ґрунту або під передпосівну культивацію необхідно внести фосфорно-калійні добрива. Можна частину їх внести і локально, одночасно з сівбою, але їх доза при цьому не повинна перевищувати 10-15 кг/га д.р., щоб попередити пригнічення проростків рослин. Перенесення недовнесених до сівби фосфорно-калійних добрив у підживлення має досить низьку ефективність. Азотні добрива, безумовно, краще вносити під озимі культури роздрібно. Перед сівбою слід внести їх у дозах 25-30 кг/га д.р. лише на малозабезпечених елементами живлення ґрунтах, а також після кукурудзи на силос та однорічних злакових трав, які інтенсивно використовують ґрунтові запаси азоту. Після зернобобових культур доцільне внесення фосфорних туків (Р20-30) на чорноземах, на ґрунтах дерново-підзолистого типу – повного мінерального удобрення у вигляді нітроамофоски 1-1,5 ц/га, краще локально. На початку кущення культури рекомендовано внесення рідких комплексних добрив, макро- та мікроелементів. За розміщення озимих після стерньових, кукурудзи і соняшнику, доцільно до передпосівного обробітку внесення азотних добрив (КАСів) 50-60 л/га в поєднанні з деструктором стерні»,— радить Микола Сучек,керівник відділу R&D компанії VITAGRO PARTNER.

Експерт додає, що оптимальна реакція (рН) ґрунтового розчину для росту і розвитку пшениці озимої знаходиться в межах 6,3-7,0, тому на кислих ґрунтах при її сівбі потрібно передбачити застосування вапна у невисоких дозах для нейтралізації підкислювальної дії мінеральних добрив, або розміщувати її на площах, які були провапновані заздалегідь. За рахунок цих заходів можна буде одержати зростання продуктивності полів на 0,7-1,0 т/га в зернових одиницях

Польова схожість і кількість продуктивних стебел

При обліку польової схожості також можна відзначити ряд цікавих фактів. По-перше, велике значення має вологозабезпеченість. По-друге – якість підготовки поля до сівби. Навіть за ідеальної підготовки ґрунту інколи забувають про ґрунтову кірку, що може утворитися вже після сівби, якщо до появи сходів пройшли опади. Якщо вчасно не зруйнувати таку кірку, польова схожість буде набагато нижчою, ніж могла б бути. Тому цей момент варто врахувати ще до сівби, а потім оцінити, наскільки він впливає на кінцевий результат.

Осінні загрози для озимих та як їм запобігти — поради експерта

Частина рослин, що нормально зійшли, пізніше випадають через посухи, шкідників, хвороби, нестачу мінерального живлення. Тому порівняння польової схожості та, у подальшому, кількості продуктивного колосся дасть достатньо інформації для проведення аналізу: наскільки правильно була захищена культура по вегетації, де можна буде скоригувати технологію та знизити втрати.

«Величина продуктивного стеблостою значною мірою залежить від показників загального стеблостою, тому норма висіву насіння повинна бути такою, щоб забезпечити густоту сходів у межах 380-450 шт./м2 та оптимальну густоту стебел перед входом у зиму 750-900 шт./м2. Також норма висіву багатьох сучасних сортів озимих культур, що характеризуються високою продуктивною кущистістю, становить 3,5 – 4,5 млн. штук схожих насінин на 1 га.При високій культурі землеробства, заробці насіння у вологий ґрунт на оптимальну глибину (3-4 см), в оптимальні строки норми висіву можна зменшити на 20-30%. І навпаки, надмірно глибока заробка насіння у невирівняний, неущільнений сухий ґрунт може призвести до того, що навіть за таких норм висіву формується зріджений стеблостій»,— каже Микола Сучек.

Щодо термінів сівби, фахівець зазначає: практичний досвід доводить, що за достатнього вологозабезпечення при формуванні рослинами озимих культур восени 5–6 пагонів необхідно, щоб від сівби до зниження середньодобової температури нижче 5°С, пройшло не менше 45–60 діб. А це можливо тоді, коли сівбу проводити у першій декаді вересня. При цьому показники середньодобової температури повітря значення не мають. Однак, як правило, строки сівби пшениці озимої збігаються із встановленням середньодобової температури повітря 17–14°С, за тривалості світлової доби 10–11 годин. Продуктивність рослин зменшується як при ранніх, так і при пізніх строках сівби. У першому випадку озима пшениця розвиває велику вегетативну масу, сильно кущиться. Внаслідок переростання рослини починають інтенсивно використовувати запасні речовини і стають менш стійкими до несприятливих умов, знижують зимостійкість.Рослини пізніх строків сівби довше сходять, не встигають восени розкущитись, розвинути достатню кореневу систему і надземну масу. Сорти іноземної селекції вимагають ранніх строків сівби, для повної реалізації генетичного потенціалу вони повинні пройти фазу кущення.

Тримай руку на пульсі важливих агрономічних новин та подій

Маса 1000 зерен

Керувати показником маси 1000 зерен насправді дуже складно, оскільки він залежить від сортових особливостей та температурних умов під час цвітіння і колосіння культури. Проте, хоч напряму впливати на масу 1000 зерен агроном не може, він може приділити увагу захисту пшениці від хвороб та шкідників. У першу чергу з урахуванням економічної ефективності внесення ЗЗР, звичайно. Головною метою захисних обробок має стати забезпечення зернині заповнення усього простору в квітковій лусочці.

Практики кажуть, що застосування дешевих однокомпонентних фунгіцидів в більшості випадків себе не виправдовує, тоді як генеричні інсектициди є цілком робочим варіантом. Тож щороку потрібно шукати той самий баланс між генериками та оригінаторами, який дасть змогу вирощувати пшеницю ефективно і економічно, і технологічно. Перераховувати схеми захисту, отже, потрібно щорічно, з урахуванням тих проблем та можливих помилок, що могли виникнути у попередньому році. А виявити деякі з цих помилок саме і допоможе оцінка біологічної урожайності.

«Для себе особисто агрономи постійно роблять моніторинг полів і стану рослин, особливо коли настав час збирати урожай. Тут я вважаю, що ми не збільшуємо показник врожайності, ми його зберігаємо, тобто агроном в господарстві створює оптимальні умови (за можливості) для отримання найкращих показників сорту чи гібриду. Як він може це зробити: перше — це підготовка насіння (обрати насіння з найкращими показниками по схожості), потім зберігаємо ці показники за рахунок якісного протруєння насіння і ґрунту до сівби. Під час висіву ми створюємо оптимальні умови для насінини по живленню. В подальшому за рахунок різних технологічних заходів ми продовжуємо створювати для рослини найліпші умови. В цей час слід приділяти особливу увагу фітосанітарному стану полів і своєчасному застосуванню пестицидів (в залежності від фази розвитку рослини, а також розвитку шкодочинного об’єкта). Всі наші дії при цьому спрямовані на створення оптимального продуктивного стеблестою, озерненості колосу, кількості зерен в колосі і маси 1000 насінин. Єдина річ, на яку ми не маємо впливу, це опади на богарних полях. Тому господарства повинні зрозуміти, коли обирають, що сіяти, де сіяти, що вносити і коли, — це фактори, які впливають на урожай, що потім впливає на економіку господарства. Таким чином, робимо висновок, що визначення біологічної врожайності насамперед вигідне господарству для визначення найкращих сортів, попередників, добрив і технологій захисту рослин для даних умов вирощування» — зауважив Олег Шевченко, агроном Південного регіону компанії «Агро Експерт».

Часто агрономи кажуть, що пшениця має гарні компенсаторні механізми, які дають змогу на усіх етапах росту і розвитку пустити можливості рослини на компенсацію втрат. Наприклад, низька польова схожість може бути компенсована гарним кущенням та утворенням великої кількості продуктивних пагонів, а мала кількість продуктивних пагонів, в свою чергу, може компенсуватися за рахунок утворення більшої кількості колосків у колосі.

Підписуйтесь нa YouTube-кaнaл СуперAгроном

Проте важливо пам’ятати, що компенсаторні механізми культури працюють лише у випадку, коли відсутня конкуренція з боку бур’янів та є достатнє живлення рослин. Пшениці потрібно забезпечити достатню кількість фосфору на початку вегетації, рівномірне та достатнє живлення азотом протягом усього вегетаційного періоду, за необхідності підживити мікроелементами, а також подбати про гарну підготовку ґрунту перед сівбою, оптимізувати норми висіву відповідно до ґрунтово-кліматичних умов та сортових особливостей культури. Адже саме до початку вегетації та на її початкових періодах можливо максимально запустити компенсаторні механізми пшениці і дозволити їй самій «виправити» помилки агротехніки та негаразди погодних умов.

Думка редакції SuperAgronom.com може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не несе відповідальності за достовірність і тлумачення наведеної інформації і виконує роль виключно носія.