Смородина червона: вирощування, види та сорти

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 01 серпня 2023 Опубліковано: 16 лютого 2019 Перша редакція: 16 травня 2016 🕒 19 хвилин 👀 60868 разів 💬 2 коментарі

• Посадка й догляд за порічками
• Порічки – опис
• Посадка порічок
  • Коли садити порічки
  • Посадка порічок восени
  • Посадка порічок навесні
  • Догляд за порічками навесні
  • Догляд за порічками влітку
  • Догляд за порічками восени
  • Обробка порічок
  • Полив порічок
  • Підживлення порічок
  • Коли обрізувати порічки
  • Обрізування порічок навесні
  • Обрізування порічок восени
  • Як розмножувати порічки
  • Розмноження порічок відсадками
  • Розмноження порічок живцями
  • Розмноження порічки поділом коренів
  • Хвороби порічок
  • Шкідники порічок
  • Великі сорти порічок
  • Солодкі сорти порічок
  • Ранні сорти порічок
  • Середні сорти порічок
  • Пізні сорти порічок
  • Найкращі сорти порічок
  • Сорти порічок для Підмосков’я
  • Корисні властивості порічок
  • Порічки – протипокази
  • Коментарі

  Порічки червоні (лат. Ribes rubrum), або смородина червона, або смородина звичайна – листопадний чагарник родини Аґрусові. У природі порічки ростуть у лісовій зоні Євразії, утворюючи зарості на узліссях, по берегах річок і струмків. У культурі порічки ще в V столітті стали вирощувати голландці, причому не як ягідний чагарник, а як декоративну рослину. Саме тому порічки в Європі набагато популярніші за чорну смородину. У Московії червона смородина з’явилася тільки в XV столітті.

  Посадка й догляд за порічками

  • Посадка: у вересні або з середини до кінця квітня.
  • Освітлення: яскраве сонячне світло.
  • Ґрунт: слабкокислі або нейтральні чорноземи, лісові ґрунти з високим умістом гумусу або суглинки.
  • Полив: регулярний і достатній, особливо в період активного росту і формування зав’язей (на початку червня), а також у період наливу ягід (у кінці липня або на початку серпня). Витрата – 20-30 л води на м²: ґрунт має просочитися на глибину 30-40 см.
  • Підживлення: у квітні в ґрунт уносять сечовину, у червні – гнойовицю або розчин пташиного посліду, хоча можна удобрити ґрунт і мінеральним комплексом. Улітку в похмурі дні або вечорами проводять позакореневе підживлення по листю розчинами мікроелементів – борної кислоти, сірчанокислого цинку, мідного купоросу, сірчанокислого марганцю і молібденовокислого амонію. На початку жовтня ґрунт навколо кущів перекопують з органікою, калійним і фосфорним добривом.
  • Обрізування: напровесні або після падолисту.
  • Розмноження: відсадками, поділом куща і живцюванням.
  • Шкідники: рослину може вражати чорносмородинний плодовий, аґрусовий жовтий і блідоногий трачі, смородинні галиці, склівки, брунькові й павутинні кліщі, листова галова й аґрусова пагонова попелиці, аґрусовий п’ядун, вогнівка і дворічна листовійка.
  • Хвороби: антракноз, біла плямистість, європейська борошниста роса, махровість (карликовість, реверсія), нектрієве всихання пагонів, смугаста мозаїка, бокальчаста та стовпчаста іржі, сіра гниль.

  Порічки – опис

  Порічки – опис Кущі порічок досягають у висоту від 1 до 2 м. Коренева система у порічок досить потужна. Пагони жовтуваті або сірі, деревина зеленого відтінку зі світлою серцевиною. Листя порічок три-п’ятилопатеве, гладеньке згори, а зі споду світлішого відтінку й іноді з опушенням по жилах. Розпускаються в травні непоказні червоно-бурі або жовто-зелені квітки, зібрані в грона. Плоди порічок – соковиті і кислі на смак червоні ягоди діаметром до 1 мм, зібрані в грона. Червона і чорна смородина – близькі родички. У родинному зв’язку з ними перебувають також біла смородина й аґрус. У наших садах порічки вирощуються так само часто, як чорна смородина, полуниця і малина, і набагато частіше, ніж ожина, лохина і чорниця, що тільки почали освоювати сади любителів.

  Порічки зацвітають набагато пізніше за чорну смородину, тому рідше потерпають від поворотних заморозків. Вони легше зносять посуху, а при правильному догляді дають більші врожаї. Живе кущ порічок 30-35 років. Майже всі сорти культури самоплідні.

  З цієї статті ви дізнаєтеся, як здійснюються посадка і догляд за порічками – як і коли їх поливати, чим підживлювати, як обрізувати порічки, чим обробляти від хвороб і шкідників, а також чи можна порічки вирощувати в районах із прохолодним кліматом. Крім того, ми дамо вам опис сортів порічок, і ви напевно зможете вибрати чудові сорти для вашої місцевості.

  Посадка порічок

  Коли садити порічки

  Оптимальний час для посадки порічок – вересень. Якщо з якоїсь причини у вас не вийшло посадити порічки восени, можна перенести посадку на весну – на середину або кінець квітня.

  Оскільки порічки дуже світлолюбні, вирощувати їх потрібно на добре освітленому і провітрюваному південному схилі. Найкращі ґрунти для них – чорнозем, лісові ґрунти з підвищеним вмістом гумусу і суглинки з нейтральною або слабкокислою реакцією. Для посадки вибирають одно- або дворічні саджанці порічок із великою і здоровою кореневою системою завдовжки близько 20 см. Перед посадкою з саджанців потрібно видалити всі листки і 2-3 години потримати їхнє коріння в відрі з водою.

  Посадка порічок восени

  За 2-3 тижні до осінньої посадки викопайте яму діаметром 50-60 см і глибиною близько 40 см. Вийнятий з ями ґрунт ретельно перемішайте з 8-10 кг торфу або перегною, 200 г суперфосфату і 40 г деревної золи або сірчанокислого калію – це розрахунок на 1 рослину. Половину суміші засипте в яму, а другу частину залиште поруч. Якщо ви висаджуєте кілька кущів, копайте для них ями на відстані не менше 1,5-2 м. Висаджуючи порічки вздовж паркану або доріжок, відступіть від них бодай півтора метра.

  Коли через 2-3 тижні земля в ямі осяде, опустіть туди коріння саджанця і розправте його. Сам саджанець розмістіть прямо або під нахилом, заглибивши кореневу шийку на 5-6 см, щоб стимулювати утворення додаткових коренів і пагонів відновлення. Засипаючи коріння саджанця живильною земляною сумішшю, струшуйте його час від часу, щоб у коренях не залишалося порожнин. Коли яму буде засипано, ущільніть ґрунт, зробіть навколо саджанця на відстані 20 см кругову борозну і кілька разів заповніть її водою. Після того, як вода вбереться, замульчуйте ділянку навколо саджанця торфом або перегноєм, а пагони обріжте на висоті 10-15 см, залишивши на кожному не більше 2-3 бруньок – цей захід сприяє утворенню добре розгалуженого куща і розвитку сильної кореневої системи. До того, як саджанець вкорениться, його потрібно поливати не менше двох разів на тиждень.

  Посадка порічок навесні

  Весняна посадка порічок здійснюється з середини до кінця квітня в тому ж порядку, що й осіння, за одним винятком: ями під саджанці і родючу суміш готують з осені, але в ґрунт додають тільки органіку, а фосфор і калій вносять у нього перед посадкою.

  Догляд за порічками

  Догляд за порічками навесні

  У кінці березня, як тільки дозволить погода, настає пора санітарного обрізування і формування кущів порічки. У квітні порічки по вологому ґрунту підживлюють сечовиною, а потім, як тільки просохне верхній шар ґрунту, беруться до розпушування ділянок навколо кущів на глибину 6-8 см. Якщо ви підсапували порічки на зиму, відгребіть землю від кущів. Після цього вирівняйте поверхню граблями і замульчуйте ділянку шаром торфу завтовшки 5-10 см.

  Якщо у травні, в період цвітіння червоної смородини, повернуться заморозки, можливо, вам доведеться захищати від них кущі задимленням. У цей же час порічки оглядають із метою виявлення екземплярів, заражених махровістю (зростанням) – на таких рослинах дзвонові квітки стають роздільнопелюстними. Якщо виявите поодинокі махрові суцвіття, обріжте їх, але при враженні всього куща викорчуйте його без зволікання.

  Щоб порічки навесні не відчували спраги, тримайте ґрунт на ділянці в злегка вологому стані. Видаляйте бур’яни під час розпушування ґрунту, яке слід проводити на глибину 6-8 см один раз на два-три тижні. Міжряддя розпушують на глибину 10-12 см.

  Догляд за порічками влітку

  У червні порічки підживлюють органічними добривами. На додачу до кореневого підживлення проводять обприскування кущів розчином мікродобрив по листю. Якщо ви виявите гнізда вогнівок, зберіть їх із кущів і знищте разом з ураженими шкідником ягодами. Найімовірніше, це доведеться робити кілька разів.

  Коли прийде час знімати урожай, збирайте ягоди порічок у міру дозрівання цілими гронами в невеликі лотки або коробки, в яких плоди не помнуться. Порічки після збору врожаю потребують обов’язкового поливу з подальшим розпушуванням.

  Догляд за порічками восени

  На початку осені можна зайнятися вегетативним розмноженням порічок. У кінці вересня або трохи пізніше в попередньо зволожений ґрунт на ділянці з порічками вносять органічні і мінеральні добрива, після чого ґрунт перекопують для їхнього закладення.

  Після падолисту смородину обрізують, а якщо осінь видасться суха, проводять підзимній полив ділянки.

  Обробка порічок

  На початку березня кущі порічок потрібно пробудити від зимового сну – полити з лійки водою, нагрітою до 80 ºC. Після цього на ще сплячих бруньках проводять профілактичну обробку кущів від хвороб мідним купоросом або Нітрафеном. Наступну профілактичну обробку порічок від грибкових захворювань цими самими препаратами проводять через 10 днів після збору врожаю.

  У період бутонізації з метою профілактики порічки обробляють від комах-шкідників препаратами Актеллік, Карбофос або Ровікурт. Повторну обробку проводять після збору врожаю.

  Полив порічок

  Незважаючи на те, що порічки за рахунок своєї добре розвиненої кореневої системи набагато стійкіші до посушливих умов, ніж чорна смородина, брак води затримує їхнє зростання, а в період формування і наливу плодів часто призводить до їхнього здрібніння і навіть до осипання. Тому особливо важливим стає регулярний і достатній полив порічок у період активного росту й утворення зав’язей, тобто на початку червня, а також у кінці липня і на початку серпня, коли ягоди наливаються.

  Полив здійснюють із розрахунку 20-30 л на м² ділянки, щоб просочити ґрунт на глибину 30-40 см. Воду ллють у кругові канавки завглибшки 10-15 см, виконані на відстані 30-40 см від куща. Можна влаштувати навколо кожного куща поливний майданчик, обгородивши її земляним валом заввишки 15 см. Коли добре зволожений ґрунт підсохне, проведіть розпушування ділянки, щоб на його поверхні не утворилася кірка. Якщо ви не полінувалися замульчувати землю на ділянці перегноєм, розкладеним торфом або перепрілим гноєм із розрахунку 10-15 кг на кожен кущ, то і поливати ділянку, і розпушувати її вам доведеться набагато рідше.

  Підживлення порічок

  У квітні в зволожений ґрунт на ділянці під закладення вносять сечовину з розрахунку 10-15 г на м². У червні порічки підживлюють розведеним у відрі води 1 л настою гною або розчином півлітра настою пташиного посліду в 10 л води. Якщо не вийшло знайти органіку, внесіть під кожен кущ по 10-15 г сечовини, таку ж кількість сірчанокислого калію і 20 г суперфосфату.

  Влітку порічки потребують позакореневих підживлень мікроелементами. Для цього в 10 л води потрібно розчинити до 2,5 г борної кислоти, 5-10 г сірчанокислого марганцю, 1-2 г мідного купоросу, 2-3 г молібденовокислого амонію і стільки ж сірчанокислого цинку. Обробка порічок по листю проводиться в похмурий день або ввечері.

  На початку жовтня порічки підживлюють востаннє: під кожен кущ вносять під перекопування по 10-15 кг органічного добрива, по 100 г суперфосфату і по 50 г хлористого калію. Мінеральні добрива можна замінити городньою або плодово-ягідною сумішшю з розрахунку 500 г на кожен кущ.

  Обрізування порічок

  Коли обрізувати порічки

  Вирощування порічок передбачає регулярне формуюче, омолоджуюче і санітарне обрізування кущів. Обрізування порічок проводять напровесні чи пізньої осені, коли вони перебувають у стані спокою.

  Будова порічки аналогічна будові чорної смородини, але їхні плодоносні пагони служать удвічі довше. Плодові бруньки порічок майже завжди утворюються на верхівках річних пагонів, а їхні плодушки розташовуються у верхній частині гілок, тому при стрижці кінчики ні в якому разі не обрізають. Оскільки термін плодоношення пагонів порічок більш тривалий, ніж у пагонів чорної смородини, їхнє омолоджуюче обрізування роблять не так часто.

  Обрізування порічок навесні

  В однорічного саджанця порічки всі пагони вкорочують наполовину на зовнішню бруньку, формуючи компактний кулястий кущик. Оскільки порічки дуже світлолюбна рослина і при загущенні куща різко втрачають урожайність, їхній кущ протягом 5-6 років формують не більше ніж із 15-20 гілок, а з сьомого року, крім санітарного обрізування, яке передбачає видалення непотрібних, хворих, поламаних або засохлих гілок, потрібно буде проводити омолоджуюче – видаляти гілки, що відслужили свій термін, і регулювати ріст нульових пагонів. Із нульових пагонів на відновлення залишають найрозвиненіші і вдало розташовані, тобто ті, що ростуть ближче до куща, не лежать на землі і не перетинаються з іншими пагонами. Їх укорочують на половину довжини на зовнішню бруньку, спрямовану вгору, а інші прирости вирізують.

  Обрізування порічок восени

  Восени, після падолисту, коли порічки відплодоносять і увійдуть у період спокою, проводять санітарне обрізування кущів: видаляють поламані, уражені захворюванням, засохлі або зростаючі в неправильному напрямку гілки. Якщо ви з якоїсь причини не проводили формуюче обрізування куща навесні, то можете зробити це восени.

  Розмноження порічок

  Як розмножувати порічки

  Ви, звичайно, можете придбати саджанці порічок на будь-якому базарі, однак немає гарантії, що вам продадуть саме ті сорти, які ви вирішили купити. Якщо ви не хочете пережити розчарування, займіться розмноженням самі. Порічки розмножують вегетативно – відсадками, живцями і поділом куща.

  Розмноження порічок відсадками

  Це найбільш простий і ефективний спосіб розмноження культури. Для нього вибирають молодий кущ трьох, чотирьох або п’яти років, напровесні розпушують під ним ґрунт, удобрюють, роблять у ґрунті канавки завглибшки 8-10 см, що йдуть від центру куща, укладають у них добре розвинені одно- або дворічні пагони, надійно фіксують їх у декількох місцях металевими гачками і засипають середню частину відсадків ґрунтом таким чином, щоб їхня вершина залишалася на поверхні. Коли пагони на відсадках досягнуть у висоту 10-12 см, їх двічі з інтервалом 2-3 тижні підгортають вологим, пухким ґрунтом. Усе літо відсадки рясно поливають, замульчувавши ділянку навколо них органікою.

  Восени відсадки, що вкоренились і дали пагони, відділяють від маточника і, розділивши їх за довжиною на окремі рослини з кореневою системою, пересаджують на постійне місце. Через два-три роки найрозвиненіші з них вже вступлять у плодоношення.

  Розмноження порічок живцями

  Живцювання – теж надійний спосіб розмноження. Легше і швидше вкорінюються здерев’янілі живці порічок з однорічних пагонів, що виросли від кореня або на дво-трирічних гілках. Товщина живця має бути не менше 8 мм, а довжина – 18-20 см. Заготовляють посадковий матеріал восени, після чого закладають живці в ящик із вологим піском для утворення зачатків коренів і тримають 2,5-3 місяці при температурі 2-3 ºC, а потім поміщають під сніг або в овочевий ящик холодильника до весняної посадки.

  Напровесні живці висаджують у відкритий ґрунт похило на відстані 20 см один від одного під пластикові пляшки або скляні банки. Глибина занурення живця в ґрунт така: над землею повинно залишитися тільки дві бруньки, а решту занурюють у ґрунт. Ґрунт навколо живців ущільнюють і поливають, а коли він підсохне, ділянку мульчують перегноєм або дрібним торфом. Укорінені живці у вересні пересаджують на постійне місце.

  Можна розмножувати порічки і зеленими живцями, проте вони занадто довго формують кореневу систему на шкоду наземної частини, тому на постійне місце їх висаджують не раніше, ніж через рік, і, отже, в плодоношення вони вступають пізніше, ніж порічки зі здерев’янілих живців.

  Розмноження порічки поділом коренів

  Зазвичай до цього способу розмноження вдаються, коли є потреба пересадити кущ порічок на інше місце. Спочатку з куща видаляють усі хворі, старі і поламані гілки, після чого кущ викопують, ділять гострим стерильним інструментом на частини, у кожній з яких повинні бути добре розвинуті корені та пагони, потім обробляють розрізи товченим вугіллям і розсаджують діленки в приготовані ямки на 5-7 см глибші, ніж зростав матковий кущ. Після посадки пагони вкорочують до 15-20 см, щедро поливають і продовжують зволожувати ґрунт щодня доти, доки частини куща не приживуться на новому місці.

  Шкідники і хвороби порічок

  Хвороби порічок

  Хвороби порічок типові для всіх Аґрусових. На нашому сайті є стаття «Хвороби і шкідники аґрусу», в якій детально описані всі небезпеки, що чекають на представників цієї родини, тому ми не будемо детально зупинятися на кожному захворюванні, а просто нагадаємо вам про них.

  Отже, порічки вражають антракноз, біла плямистість, європейська борошниста роса, махровість (зростання, реверсія), нектрієве всихання пагонів, смугаста мозаїка, бокальчаста і стовпчаста іржа, сіра гниль. У боротьбі з грибковими захворюваннями гарні результати показали такі фунгіциди, як бордоська рідина, Каптан, Хоміцин, Фталан, Топсин М, Фундазол, колоїдна сірка, Купрозан та інші препарати з подібною дією. А такі вірусні хвороби, як махровість і мозаїка, на жаль, ніякими ліками не вилікувати. Якщо вірус вразив тільки окремі гілки або суцвіття, виріжте їх і спаліть, але якщо заражений весь кущ, доведеться від нього позбавлятися.

  Шкідники порічок

  Так само, як чорну та білу смородину і аґрус, кущі порічок може вразити чорносмородинний плодовий, аґрусовий жовтий і блідоногий трачі, смородинна галиця, склівка, бруньковий і павутинний кліщі, листова галова і аґрусова сходова попелиці, аґрусовий п’ядун, вогнівка і дворічна листовійка.

  Найкращими інсектицидами сьогодні є Актеллік, Карбофос і Ровікурт. Гарні результати в боротьбі зі шкідниками показали також Актара, Метафос, Етафос Амбуш, Фосфамід, Вофатокс, Тедіон, Цідіал, Золон, Антіо та інші.

  Хочемо нагадати вам, що хвороби чи комахи вражають здебільшого ослаблені й недоглянуті рослини, тому головним захистом від захворювань і шкідників є дотримання агротехніки культури і своєчасний догляд. Ну і, звичайно, не завадять профілактичні обробки кущів напровесні і після плодоношення.

  Сорти порічок

  Порічки користуються популярністю у всьому світі. У промислових масштабах смородину вирощують у США, Нідерландах, Чехії, Словаччині, Польщі, Німеччині, Великій Британії, Латвії та Естонії. Затребуваність культури викликана не тільки її смаковими якостями, а й цінними лікувальними властивостями, які вона має. Пропонуємо вам знайомство з найпопулярнішими сортами порічок.

  Великі сорти порічок

  Великоплідні порічки представлені такими сортами:

  • Віксна – великі солодкі порічки латвійської селекції раннього терміну дозрівання з ягодами темно-вишневого кольору і кисло-солодкого смаку. Віксна – зимостійкий і посухостійкий сорт, майже не уражується хворобами і шкідниками. Урожайність з одного куща становить 5-7 кг;
  • Уральська красуня – високоврожайний і зимостійкий самоплідний сорт із великими червоними ягодами солодкого десертного смаку вагою до 1,7 г. Сорт не пошкоджується трачами і вогнівкою, стійкий він і до борошнистої роси;
  • Фертоді – самоплідний, урожайний, зимостійкий і стійкий до грибків сорт угорської селекції з округлими яскраво-червоними ягодами вагою до 1,2 г приємного кисло-солодкого смаку;
  • Дарниця – великі порічки, вага ягід якої досягає 1,5 г. Сорт середнього терміну дозрівання, посухостійкий і морозостійкий, високоврожайний, рідко вражається захворюваннями. Блискучі темно-червоні ягоди використовуються як для вживання в свіжому вигляді, так і для заморожування та переробки;
  • Рондо – високоврожайний, стійкий до антракнозу морозостійкий пізній сорт голландської селекції з великими ягодами кисло-солодкого смаку, що зріють на невисоких компактних кущах.

  Великоплідністю також вирізняються сорти Асора, Обський захід, Іллінка.

  Солодкі сорти порічок

  Найвідомішими солодкими сортами вважаються:

  • Цукрові – запашні, смачні і солодкі порічки, які можна їсти просто з куща. Однак сорт вирізняється низькою самоплідністю, і для гарного плодоношення йому потрібні запилювачі – наприклад, порічки сорту Наталі;
  • Червоний хрест – сорт середнього терміну дозрівання з великими світло-червоними ягодами десертного смаку, які дрібніють до кінця грона. На жаль, сорт уражає антракноз;
  • Ранні солодкі – зимостійкий врожайний сорт, вимогливий до відходу і родючості ґрунту, з вирівняними за величиною солодкими світло-червоними ягодами середнього розміру;
  • Світлана – зимостійкий і врожайний сорт середнього терміну дозрівання з дрібними округлими світло-червоними тонкошкірковими ягодами;
  • Замок Хаутон – західноєвропейський зимостійкий і врожайний сорт із червоними ягодами середньої величини і приємного смаку.

  Ранні сорти порічок

  До сортів порічок раннього терміну дозрівання належать:

  • Вікторія – високоврожайний сорт європейського походження з ягодами середньої величини, приємними на смак, що вживаються в свіжому вигляді і придатні для переробки;
  • Кришталеві – самоплідний сорт із жовтими з прозорою шкіркою круглими ягодами гарного збалансованого смаку, середнього або великого розміру;
  • Первісток – морозостійкі, високоврожайні і стійкі до мікозів порічки фінської селекції, з куща яких можна зняти до 10 кг кисло-солодких, приємних на смак ягід середнього розміру. Сорт є універсальним обпилювачем для самобезплідних сортів;
  • Серпантин – стійкий до хвороб і шкідників високоврожайний сорт із великими кисло-солодкими ягодами, розташованими на довгих гронах;
  • Щедрі – стійкі до антракнозу і брунькових кліщів високоврожайні і зимостійкі порічки зі світло-червоними, помірно кислими ягодами.

  Відомими ранніми сортами порічок є також Голландські червоні, Ранні солодкі, Латурнайс, Чулковські, Рачновські і Костянтинівські.

  Середні сорти порічок

  Сортів порічок середнього терміну дозрівання набагато більше, ніж ранніх або пізніх. З них найчастіше вирощуються:

  • Версальські Червоні – урожайний великоплідний і самоплідний сорт із великими червоними ягодами зі щільною шкіркою, що вживаються як у свіжому вигляді, так і в переробленому;
  • Троянда – стійкий до хвороб десертний сорт із рожевими одновимірними ягодами середньої величини, ніжного солодкого смаку з невеликою кислинкою;
  • Бужанські – український високоврожайний і стійкий до мікозів сорт із яскраво-червоними великими ягодами вагою до 1 г, придатними як для вживання в свіжому вигляді, так і для заморожувань і переробок;
  • Газель – високоврожайний зимостійкий і стійкий до грибків сорт із дрібними, але дуже смачними червоними ягодами;
  • Червоні Андрейченко – самоплідний зимостійкий високоврожайний сорт, стійкий до грибкових захворювань, із червоними округлими ягодами вагою до 0,8 г приємного кисло-солодкого смаку.

  Крім описаних, відомі інші середньостиглі сорти порічок, які користуються популярністю в аматорському садівництві: Пурпурові, Герой, Гондуїн, Замок Рейбен, Зірка Півночі, Наталі, Поляна, Самбурські, Віка, Нива, Ненаглядні та інші.

  Пізні сорти порічок

  Серед сортів пізнього строку дозрівання найчастіше в культурі вирощуються:

  • Валентинівка – зимостійкий, високоврожайний самоплідний сорт, стійкий до борошнистої роси, з одновимірними ягодами середнього розміру і кислого смаку, що мають високі желетворні властивості;
  • Мармеладниця – зимостійкий, урожайний і стійкий до антракнозу і борошнистої роси сорт дуже пізнього дозрівання з оранжево-червоними ягодами кислого смаку, середнього або великого розміру;
  • Осиповські – зимостійкий, урожайний і стійкий до хвороб сорт російської селекції з однаковими за розміром темно-червоними ягодами гарного смаку;
  • Голландські червоні – витривалий, невибагливий, зимостійкий, урожайний і стійкий до антракнозу сорт голландської селекції з середньої величини червоними ягодами кисло-солодкого смаку з прозорою шкіркою;
  • Лапландія – зимостійкий, урожайний самоплідний сорт зі світло-червоними ягодами середнього і дрібного розміру і чудового, ніжного кисло-солодкого смаку.

  Крім названих, у культурі вирощують пізньостиглі сорти Дана, Вогник, Орловська зірка, Пам’ятні, Орловчанка, Розіта, Подарунок літа, Уральські зорі та інші.

  Найкращі сорти порічок

  З огляду на такі критерії, як розмір ягід, їхні смакові якості, кількість вітамінів і цукру, що містяться в них, а також ступінь їхньої зимостійкості, найкращими сортами порічок можна вважати Віксну, Голландські червоні, Каскад, Уральську красуню і Серпантин.

  Сорти порічок для Підмосков’я

  Порічки належать до найбільш зимостійких ягідних культур, і їх можна з успіхом вирощувати в районах із прохолодним кліматом. Порічки для Підмосков’я повинні мати саме таку якість, як зимостійкість. Які ж сорти ми можемо рекомендувати для вирощування в Московській області? Найкращі порічки, крім зимостійкості, повинні мати й інші чесноти – досить великий розмір, високий вміст вітаміну C і цукрів, гарний смак і бажано аромат. До сортів, які мають перелічені якості, можна зарахувати такі:

  • Ася – середньоранній високоврожайний і стійкий до хвороб сорт із темно-червоними ягодами середньої величини кисло-солодкі на смак;
  • Наталі – урожайний самоплідний і зимостійкий сорт, що вирізняється високою стійкістю до хвороб і шкідників. Ягоди у цього сорту великі, округлі, густо-червоні, кисло-солодкі на смак;
  • Йонкер ван Тетс – зимостійкий, урожайний, стійкий до хвороб самоплідний і швидкоплідний сорт раннього терміну дозрівання з округлими або майже грушоподібними великими яскраво-червоними ягодами приємного смаку;
  • Рачновські – високоврожайний, зимостійкий самоплідний сорт, стійкий до хвороб і шкідників. Ягоди у смородини цього сорту середнього розміру, червоні, кисло-солодкі;
  • Надія – надранній високоврожайний зимостійкий самоплідний сорт, стійкий до шкідників і захворювань, з округлими пурпурно-червоними ягодами середнього розміру, кисло-солодкого смаку та універсального призначення.

  Властивості порічок

  Корисні властивості порічок

  Ягоди порічок багаті на вітаміни A, C, E, калій, залізо і селен, яблучну і бурштинову кислоти, азотисті і пектинові речовини. У них багато антиоксидантів, здатних протистояти раковим клітинам. Корисними для людини порічки робить передусім високий вміст у їхніх ягодах провітаміну A, який необхідний для здоров’я волосся, шкіри та кісток, а також перешкоджає старінню.

  Наявність у порічках унікальної речовини оксикумарину забезпечує профілактику інфарктів і здійснює позитивний вплив на діяльність серцево-судинної системи. Людям, що страждають на атеросклероз, показано щоденне вживання порічок через пектини, які вона містить, котрі виводять надлишок холестерину і тим самим попереджають утворення бляшок у судинах.

  Крім того, порічки покращують роботу шлунка і кишечника, збільшують потовиділення, що сприяє виведенню з організму зайвих солей, шлаків і токсинів. Вони мають протизапальні, жовчогінні, жарознижуючі, кровоспинні, очищувальні і проносні властивості.

  Сік порічок при регулярному вживанні нормалізує рівень гемоглобіну в крові, позбавляє від закрепів і сечокислих солей, а вагітним допомагає боротися з симптомами токсикозу – нудотою і блювотою. Спортсменам сік допомагає підтримувати тонус і відновлювати сили після змагань. Вживання соку знижує температуру при лихоманці у дітей та дорослих. Показаний він також при анемії, цукровому діабеті, занепаді сил і хронічній втомі.

  У порівнянні з багатьма іншими корисними для організму ягодами і фруктами порічки є продуктом, що не викликає алергії – їх прописують навіть при дерматитах.

  Порічки – протипокази

  Але, незважаючи на таку очевидну користь порічок, не можна замовчати те, що деяким людям вони можуть завдати шкоди. До таких категорій належить хворі на виразку шлунка і дванадцятипалої кишки, гострий гастрит, гепатит, а також на гемофілію. Небажано регулярне вживання порічок людям із підвищеним згортанням крові.

  Червона смородина

  Червона смородина, або Смородина звичайна, або Смородина садова (лат. Ribes rubrum)– маленький листопадний багаторічний чагарник сімейства агрусових (Grossulariaceae).

  На відміну від чорної смородини кущі вужчі і вищі. Сильні і товсті однорічні пагони, які виростають від основи куща, йдуть на його формування та заміщення старих, відмерлих гілок, але з роками їх поступальне зростання затухає.

  Для більшості сортів порічок характерне досить сильне зростання прикореневих пагонів. Їх гілки зберігають життєздатність і можуть давати врожай 5-8 років. При сприятливих умовах червона смородина дає хороший урожай 20 років.

  Червона смородина відноситься до числа найбільш зимостійких та посухостійких ягідних культур, любить світло і помірний полив.

  Цвіте блідо-зеленими квітками і дає червоні кислі ягоди, які зібрані в пониклі китички. Час цвітіння – травень. Плоди дозрівають в липні – серпні. Висота 1-2 м.

  Є близько 19 сортів червоної смородини.

  Червона смородина родом із Західної Європи, де вона здавна культивувалася як лікарська рослина і лише потім отримала визнання як ягідна рослина.

  Калорійність червоної смородини

  Не є великою і становить 39 кКал на 100 г продукту. А в 100 г сушеної смородини – 283 кКал. Через підвищений вміст вуглеводів надмірне вживання такої смородини може привести до ожиріння.

  Харчова цінність в 100 грамах:

  Білки, гр	Жири, гр	Вуглеводи, гр	Зола, гр	Вода, гр	Калорійність, кКал
  0,6	0,2	7,7	0,6	85	39

  Корисні властивості червоної смородини

  Ягоди червоної смородини містять значну кількість органічних кислот і цукрів, поєднання яких обумовлює приємний, освіжаючий смак.

  Червона смородина багата на вітамін А, С, Е, містить залізо, калій, бурштинову і яблучну кислоту, пектинові і азотисті речовини і мінерал селен. У ягодах червоної смородини знайдено 0,2-0,5 мг / 100 г бета-каротину.

  Ягоди червоної смородини містять безліч антиоксидантів, здатних протистояти раковим клітинам.

  Червона смородина містить аскорбінову кислоту, її в червоних плодах в 4-5 разів менше, ніж в чорних. У червоній смородині дуже багато заліза ( Fe ), яке так необхідне судинам, і калію ( K ), який покращує роботу серця і виводить з організму зайву рідину, не дозволяючи з’являтися набрякам на ногах та під очима.

  Червона смородина досить широко застосовується в народній медицині дуже багатьох країн, її використовують для лікування хворих на діабет, для збудження апетиту, проти нудоти і т.д.

  Сік із червоної смородини має в’яжучу, сечогінну, жовчогінну дії. Червона смородина володіє протизапальною, жарознижувальною, кровотворною, проносною і загальнозміцнюючою властивостями.

  Кумаринові речовини, що входять до складу червоної смородини, знижують згортання крові та сприяють попередженню інфарктів та інсульту, а пектинові, зв’язуючи холестерин, профілактиці атеросклерозу.

  Бурштинова і яблучна кислоти, що знаходяться в ягодах червоної смородини, відносяться до групи енергетичних та тонізуючих речовин, ефективні в літньому віці, при перевтомі; смородиновий сік рекомендують застосовувати спортсменам для підтримки тонусу при марафонських забігах, для прискорення відновлення сил після змагань. Сік смородини п’ють при спастичних колітах і ентероколітах. Він втамовує спрагу, знижує температуру у лихоманячих хворих, особливо у дітей, має протизапальну і потогінну дію, допомагає при недокрів’ї.

  Свіжі плоди червоної смородини, а також продукти їх переробки покращують апетит, підвищують засвоюваність харчових речовин, підсилюють перистальтику кишківника. Сік має освіжаючий смак і вважається корисним при сечокам’яній хворобі, так як він сприяє виведенню уратів (солей сечової кислоти).

  Сік ягід добре втамовує спрагу, зменшує температуру при гарячкових захворюваннях, усуває відчуття нудоти, пригнічує блювоту і збуджує перистальтику кишківника. Сік смородини збільшує виділення поту і сечі і викликає посилене виділення солей з сечею. Сік також має слабку жовчогінну і послаблюючу, протизапальну і кровоспинну властивості. Ягоди і сік є чудовим засобом для покращення апетиту і посилення діяльності шлунка і кишківника. Червона смородина корисна тим, хто страждає тривалими хронічними запорами.

  Спосіб застосування: 3 столові ложки ягід червоної смородини настоювати 4 години в 1 склянці окропу, процідити. Приймати по чверть склянки 4 рази на день за 30 хв до їжі.

  Небезпечні властивості червоної смородини

  Незважаючи на великий спектр корисних властивостей, існують протипоказання до вживання червоної смородини: її сік протипоказаний при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, при гострих гастритах і гепатитах, а також при зниженому згортанні крові, в тому числі при гемофілії.