Епідідиміт – симптоми форми та лікування

Епідідиміт – це запалення придатків яєчка з наявністю характерного набряку та почервоніння в області мошонки. Епідідиміт є після перенесених інфекційних захворювань — грипу, пневмонії, ангіни або т.п.

Виникнення епідидиміту може мати не тільки інфекційну причину, але у виняткових випадках може мати і причину, не пов’язану з інфекцією. Епідідиміт – є однією із загальнопоширених патологій чоловічих органів репродуктивної системи. Найчастіше хвороба у віці найвищої статевої активності чоловіків, зазвичай, це від 20 до 50 років. І рідше на епідидиміт можуть страждати діти, підлітки, а також чоловіки похилого віку. У дитячому віці епідидиміт може з’явитися результатом перенесеного паротиту чи дії бактеріальної інфекції. Основним симптомом епідидиміту є болі в придатках яєчка, які у свою чергу можуть віддавати в живіт, поперек та пах. Тим самим ускладнює життя хворого. Але найнебезпечніше в цьому захворюванні, те, що воно може перейти з гострої форми захворювання в хронічну, після чого може стати причиною чоловічої безплідності та інших ускладнень, таких як орхіт або навіть до гангрени Фурньє. Своєчасне діагностування епідидиміту та його лікування запобігає можливості ускладнень. Тому не можна залишати поза увагою аномальні зміни організму та необхідно своєчасно звернутися за медичною допомогою.

Класифікація епідидиміту

Відповідно до клінічної класифікації епідидиміту виділяють такі форми патології: за походженням (зараження інфекційного характеру або неінфекційного), за формою перебігу хвороби (підгостра, гостра та хронічна), а також за широкістю запального процесу за репродуктивними органами пацієнта.

Виділяють інфекційну причину походження захворювання та неінфекційну. При інфекційному походження захворювання може спричинити бактеріальні, вірусні (перенесені вірусні захворювання, такі як грип, ангіна, пневмонія тощо), а також грибкові інфекції. Найчастіше у чоловіків до сорока років ця хвороба провокується бактеріальними інфекціями. Він провокується такими захворюваннями як: гонококи, хламідії та іншими бактеріями, що передаються статевим шляхом. Після сорока років у чоловіків ця хвороба може з’явитися через зараження інфекціями сечових шляхів, збудники хвороби потрапляють у придаток яєчка із прилеглих органів сечовидільної системи).

Довідка! Епідідіміт здатний виникати як наслідок ускладнення від інших інфекцій вірусних, ентеробактеріальних або грибкових захворювань такими як: паротиту, грипу, ангіни, пневмонії і т.д. Інфекція потрапляє у придаток яєчка через кровоносні системи. Також він може розвинутися на тлі інших системних інфекцій: туберкульозу, криптокозу та бруцельозу.

У разі неінфекційного епідидиміту причиною захворювання може бути травмування мошонки або хімічного подразнення придатка яєчка внаслідок прийому лікарських препаратів або урини в придаток. Цей спосіб зараження досить рідкісний, але виключати його не варто.

Відповідно до поширеності патологічного перебігу хвороба буває:

• Одностороннім (захворювання формується тільки в придатку одного яєчка, найчастіше в лівому, тому що у нього є анатомічна специфіка, ліва протока найбільш витягнута);
• Двостороннім (запалення зачіпає і той і інший придаток).

Перебіг хвороби поділяють на:

• Гострий – зараження відбувається різко та бурхливо. Симптоми виявляються яскраво. Уражається найчастіше ліве яєчко та запальний процес триває від семи до десяти діб. Якщо не застосувати кваліфіковане лікування, епідидиміт перетворюється на хронічну форму. Відсутність лікування гострої форми епідидиміту може призвести до нагноєнню придатка яєчка.
• Підгострий – зараження придатків відбувається не так швидко і яскраво виражено як у гострого, перебіг хвороби відбувається повільними темпами, і симптоми виявляються не сильно. Однак патологічний процес за тривалістю довше, ніж при гострій формі.
• Хронічний – є результатом занедбаної або недолікованої гострої, або підгострої форми перебігу хвороби. Хронічним епідидимітом називаються запалення, що триває понад півроку. Він характеризується зміною стадій від загострення до ремісії і так по черзі. Як правило, поширення епідидиміту в хронічній формі торкається як одного, так і іншого яєчка. При бездіяльності подібна форма хвороби здатна спричинити розвиток різноманітних ускладнень і навіть до безпліддя. При лікуванні, на відміну від гострого епідидиміту, лікар приділяє увагу лікуванню місцевого призначення та фізіотерапевтичним процедурам.

При виявленні епідидиміту нерідко діагностують орхіт – запалення яєчка. Причиною є швидке зараження яєчка і надалі придатка, а також навпаки. Тому коли діагностують орхіт, лікар також перевіряє пацієнта на епідидиміт і навпаки. Орхоепідідіміт – патологічний запальний процес, що зачіпає як яєчко, так і придаток.

Причини розвитку епідидиміту

Причина зараження може бути як інфекційного характеру, і причини неінфекційного походження. Посилення розвитку патологій при цьому захворюванні можуть послужити деякі причини:

• Хвороби урології, такі як простатит, орхіт та ін.
• Незахищений статевий акт із непостійними партнерами.
• Переривання статевого акту.
• Самозадоволення (мастурбація).
• Переохолодження.
• Перевтома через фізичне навантаження.

При інфекційному характері захворювання інфекція здатна проникнути в придаток яєчка такими шляхами як:

• За кровоносною системою.
• По лімфатичній системі з лімфострумом.
• По просвіту насіннєвого канальця.
• Із придатка яєчка, контактним шляхом.

Довідка! При стерилізації (видаленні хірургічним способом сім’явивідних проток або при їх перев’язці) може розвинутись епідидиміт. При цьому сперматозоїди можуть і надалі синтезуватися в яєчках, накопичуватися там і в результаті формується запальний процес.

Симптоми епідидиміту у чоловіків

До сигналів гострої форми епідидиміту можна віднести такі симптоми:

• Температура тіла піднімається до 38–39 °C
• Головний біль, блювання, млявість, зменшення працездатності та загальна слабкість всього організму.
• Запалення та набряк мошонки, почервоніння дерми.
• Ущільнення та значне збільшення придатків та інших частин мошонки, де він знаходиться.
• Болі при сечовипусканні, сечі може бути кров.
• Сильні болі в придатках, можуть бути як з одного боку, так і з двох (залежно обидва яйця схильні до епідидиміту або тільки одне), біль може віддавати в інші частини тіла такі як: промежину, поперек і в живіт.

Довідка! При руховій активності або промацуванні ураженого і запаленого органу з’являється біль у ділянці мошонки, який стає сильнішим, також можуть віддавати в бік або живіт залежно від боку, де сформувалося захворювання).

Симптоми підгострого епідидиміту трохи схожі на гострий, але відмінності все ж таки є. Він не так яскраво виражений як гострий (болі помірні, опухлість є, але незначна, менш помітно збільшення мошонки тощо). Температура підвищується, але менше, ніж при гострій формі, в районі 37,1-38 ° C і спад температури може настати через досить тривалий час.

Найнебезпечніший – хронічний епідидиміт, адже при ньому температура тіла не підвищується, болі незначні, один придаток або обидва відразу помірно збільшуються та ущільнюються.

Ускладнення епідидиміту

Кожна хвороба, якщо її не лікувати, призводить до плачевних результатів, так і гострий епідидиміт в запущеній формі може бути причиною появи наступних результатів:

• Гнійний абсцес у мошонці (запалення, що розвивається в тканинах, наповнена гноєм порожнину в м’яких тканинах тіла, обмежений від навколишніх тканин капсулою)
• Орхіт (запальний процес чоловічої статевої системи, який полягає у запаленні всіх тканин яєчка).
• Захворювання з гострої форми може перейти в хронічну.
• Запальний процес може поширитися і інше яєчко.
• Сепсис (зараження крові, що викликається бактеріями). Якщо сепсис перетворюється на септичний шок, кров’яний тиск різко падає. Це може спричинити смерть.
• Гангрена Фурньє – це швидко прогресуюча гангрена (омертвіння тканин) мошонки.
• Фімоз (неможливість оголити головку статевого дітородного органу через звуження крайньої плоті).
• Піоцеле (кістоподібне розтягнення приносової пазухи зі скупченням гною в її порожнині).

Важливо! При несвоєчасному лікуванні епідидиміту він переходить у хронічну форму і надалі може бути першопричиною безпліддя та інших ускладнень, які можуть призвести до видалення придатків.

Епідідиміт та безпліддя

Придаток яєчка – парний орган чоловічої репродуктивної системи, що відіграє важливу роль у метаболізм, дозрівання, накопиченні і просуванні сперматозоїдів. У придатку яєчка знаходиться головка, тіло та хвіст. Хвіст придатка переходить у сім’явивідну протоку.

Сперматозоїди накопичуються у придатках яєчка з метою дозрівання. Всередині оптимальне середовище для того, щоб дозрівали сперматозоїди (температура, тиск і т.д.). Запалення яєчка ускладнює виконання функції даного репродуктивного органу, що несприятливо позначається як сперматозоїдів. Просуваючись протокою, вони формуються остаточно і стають рухливими.

При запущеній формі хронічного епідидиміту в придатку яєчника розростається сполучна тканина, яка може призвести до непрохідності протоки. Безпліддя обтураційної форми відбувається при двосторонньому захворюванні придатків (виражається у порушенні утворення сперматозоїдів у яєчках).

Довідка! При запаленні однієї сторони придатка простежується непрохідність сперматозоїдів, безпліддя може бути, у разі кількість сперматозоїдів істотно зменшується.

Своєчасне звернення за медичною допомогою та при призначенні правильного лікування, здатність до запліднення повертається. Навіть якщо при лікуванні відновлюють лише 30% прохідності протоки, лікарі можуть взяти біопсію пункції сперматозоїдів і застосувати при ЕКЗ.

Діагностування епідідиміту

Захворювання можна діагностувати так:

• Збір анамнезу, що включає в себе розмову з пацієнтом про розвиток хвороби, умови життя, перенесені захворювання, операції, травми, хронічної патології, алергічні реакції, спадковості та ін.).
• Огляд простати, насіннєвих пухирців та куперових залоз.
• УЗД мошонки, яке дозволяє лікарю дізнатися інформацію про розташування запалення, а також про широкість патологічного процесу.
• Клінічний аналіз крові та сечі.

При діагностиці епідидиміту може знадобитися лабораторна діагностика:

• ЦДК (кольорове допплерівське картування) – пряма візуалізація потоків крові, вона дозволить виключити у пацієнта перекрут яйця. Без термінового лікування ця аномалія призводить до формування ішемічних змін у яєчку, аж до незворотних порушень функцій залози та її омертвіння.
• ПЛР (зішкріб біоматеріалу з уретри) – дана процедура призначається при виявленні уретриту або при підозрі на ІПСШ (інфекцій, що передаються статевим шляхом).
• Бакпосів сечі (бактеріологічний посів сечі на мікрофлору та чутливість до антибіотиків).
• Спермограма – дослідження насіннєвої рідини, що дозволяє визначити здатність сперми до запліднення.

Лікування епідидиміту

Спочатку перед тим, як надавати медичну допомогу при даному захворюванні, необхідно точно визначитися з діагнозом, а також обставинами її походження (інфекційного характеру хвороба або неінфекційного). Лікування епідидиміту передбачає діагностичні дослідження, у тому числі клінічний аналіз крові та сечі, бакпосів, мікроскопію, УЗД мошонки. Початковим етапом при лікуванні є усунення запального процесу, а також запобігання подальшим ускладненням, таким як фімоз, орхіт тощо.

Після виявлення причин епідидиміту, лікар прописує курс лікарських препаратів, що включає:

• Антибіотики. Призначаються при інфекційній причині прояву епідидиміту.
• Знеболювальні – для зменшення больових відчуттів у пацієнта при запаленні мошонки та її набряку.
• Нестероїдні протизапальні засоби.
• Імуномодулятори – це лікарські препарати, що впливають на імунну систему, впливаючи на її функціонування. Щоб захисна система організму працювала нормально.
• Вітамінний комплекс.
• Розсмоктують.
• Новокаїнова блокада – безпечний та надійний метод лікування болю. Процедура полягає у введенні новокаїну безпосередньо у проблемну зону.

Важливо! Прийом лікарських препаратів призначається лікарем в індивідуальному порядку виходячи з форми захворювання та причини походження і приймати їх слід тільки під наглядом лікаря. Самолікування може бути небезпечним для вашого здоров’я.

Після стихання запального процесу епідидиміту у гострій формі можна застосовувати теплові процедури на уражений орган (після консультації з лікарем).

Дане захворювання не передбачає госпіталізацію, найчастіше лікування здійснюється вдома та у відвідуванні лікаря за графіком. Лікування епідидиміту найчастіше здійснюють в амбулаторних умовах. Госпіталізація до медичних закладів проводять при тяжких перебігах захворювання та при виникненні ризику ускладнень цього захворювання.

При лікуванні в домашніх умовах лікар призначає пацієнтові постільний режим і в момент лікування необхідно дотримуватись дієти, прибрати з раціону смажені, солоні та гострі продукти харчування. Для запобігання подальшому травмуванню запаленої та збільшеної у розмірах мошонки слід зменшити рухливість цього органу за допомогою скрученого чистого рушника або спеціальної суспензорії (бандажу). Для полегшення стану запаленого органу лікар може рекомендувати використання компресів охолоджувальної дії на мошонку або лід (тривалість сеансу 1 – 2 години, перерва не менше 30 хвилин. Після того, як мошонка зменшиться та запальний набряк спаде, можна починати ходити неквапливим темпом і дбайливо).

Після ліквідації гострих симптомів хвороби найчастіше призначаються фізіотерапевтичні процедури:

• УВЧ (ультрависокочастотна терапія) – має протизапальну дію, стимулює регенерацію пошкоджених тканин, знімає спазми судин, м’язів, усуває біль.
• Мікрохвильова терапія — має болезаспокійливу, спазмолітичну, бактеріостатичну та протизапальну дію.
• Фізіотерапія надає можливість стимулювати перебіг стихання запалення, ліквідувати застійні явища за рахунок нормалізації мікроциркуляції крові, а також усунути формування фіброзної тканини.

Хірургічний метод лікування епідидиміту проводять досить рідко, найчастіше медикаментозний метод та фізіотерапія справляються з усуненням захворювання. Хірургічне втручання лікарів при лікуванні епідидиміту проводиться, як правило, при виявленні ускладнень у вигляді абсцесу, фімозу, піоцеле та ін. При особливо тяжких перебігах захворювання придаток усувають або обходяться дренуванням органів мошонки. Операцію можуть також призначити з метою розширення проток при їх закупорці для запобігання безплідності.

Профілактика епідідиміту

Ускладнення при епідидиміті можна запобігти своєчасному лікуванню. Виникнення епідидиміту може бути внаслідок перенесених інфекційних хвороб, таких як ангіна, грип, пневмонія тощо. Тому після одужання після таких захворювань слід бути обережним до власного організму. Виявивши аномальність в організмі, слід негайно звернутися за медичною допомогою до фахівця.

Запальні процеси часто виникають при переохолодженні організму, отже потрібно уникати цього.

Причина інфекційного епідидиміту служить незахищені статеві акти з носіями різних ЗПСШ (захворювання, що передаються статевим шляхом, такі як хламідіоз, трихомоноз тощо). Тому для виключення інфікування статевими інфекціями слід оберігатися або мати постійного статевого партнера.

Також слід щорічно проходити комплексну перевірку організму різні інфекції, передані статевим шляхом для діагностики інфекцій на ранніх етапах й у своєчасного початку лікування. Несвоєчасне виявлення епідидиміту та перехід його в хронічну форму може призвести до ускладнень, таких як безпліддя.

Автор статті – Мельников Сергій Юрійович, головний лікар, дерматовенеролог, уролог, міколог, андролог вищої лікарської категорії.

Симптоми орхіту яєчка

Весь контент iLive перевіряється медичними експертами, щоб забезпечити максимально можливу точність та відповідність фактам.

У нас є суворі правила щодо вибору джерел інформації і ми посилаємося лише на авторитетні сайти, академічні дослідницькі інститути та, по можливості, доведені медичні дослідження. Зверніть увагу, що цифри у дужках ([1], [2] тощо) є інтерактивними посиланнями на такі дослідження.

Якщо ви вважаєте, що якийсь із наших матеріалів є неточним, застарілим чи іншим чином сумнівним, виберіть його та натисніть Ctrl+Enter.

Запалення органів сечостатевої системи у чоловіків може протікати як у гострій, так і хронічній формі. Симптоми орхіту яєчка залежать від причин захворювання та наявності супутніх патологій. Виділяють низку загальних ознак, які дозволяють запідозрити хворобу:

• Набряклість та болючість мошонки.
• Опухлі тканини в пахвинній ділянці.
• Погіршення загального самопочуття.
• Гарячковий стан.
• Наявність крові в насінній рідині.
• Болі в мошонках, що посилюються під час дефекації або при сечовипусканні.
• Дискомфорт під час еякуляції.

Поява перерахованої вище симптоматики є приводом для негайного звернення за медичною допомогою. Чим раніше буде діагностовано орхіт, тим вищі шанси уникнути її ускладнень.

Температура при орхіті

Підвищення загальної температури тіла при захворюванні чоловічих сечостатевих органів вказує на патологічні процеси в організмі. При орхіті спостерігається місцеве підвищення температури яєчок разом із почервонінням шкіри мошонки. Дані симптоми розвиваються через розширення дрібних судин, надлишкового припливу крові до уражених органів та накопичення біологічно активних речовин.

Температура виступає захисною реакцією організму і з перших днів хвороби піднімається до субфебрильних значень. На 4-5 день вона може підвищуватись до 40 °C і більше. Болючий стан супроводжується симптомами загальної інтоксикації: підвищеною слабкістю, ознобом, погіршенням загального самопочуття, головними болями. Якщо патологія ускладнюється гнійними процесами, це може призвести до атрофії яєчка.

Лівосторонній орхіт

Найчастіше орхіт має односторонній характер, вражаючи ліве чи праве яєчко. Лівостороннє запалення може бути ускладненням перенесених інфекційних захворювань, травм, алергічних реакцій та інших чинників.

Після перенесеної інфекції в організмі виробляються антитіла, які чутливі до патогенних мікроорганізмів, тобто відбувається сенсибілізація. Через це імунна система починає атакувати тканини яєчок. Болючий стан протікає з таким симптомокомплексом:

• Підвищення загальної та локальної температури тіла.
• Гострі болі в паху, промежини та попереку.
• Набряклість яєчка.
• Гіперемія мошонки.

Крім перелічених вище симптомів, лівосторонній орхіт може супроводжуватися диспепсичними розладами і сильними головними болями.

Лікування залежить від факторів, які спровокували запалення. Найчастіше пацієнтам призначають курс антибіотиків, знеболювальні препарати, помірну фізичну активність і носіння спеціальної нижньої білизни, що обтягує. Без своєчасної медичної допомоги є ризик розвитку ускладнень: запалення придатків яєчка, атрофія статевих залоз, необоротна безплідність.

Орхіт праворуч

Запальна поразка правого яєчка може протікати як у гострій, і хронічної формі. Найчастіше орхіт справа виступає ускладненням інфекційного захворювання – паротит. Болючий стан проявляється такою симптоматикою:

• Виражені болі в області яєчка, що іррадіюють у пах, ногу та поперек.
• Дискомфорт посилюється під час рухів.
• Збільшена у розмірах мошонка.
• Гіперемія мошонки.
• Локальне запалення та підвищена температура.
• Озноб та гарячковий стан.

Якщо пустити вищеперелічену симптоматику на самоплив, це призведе до переходу захворювання на хронічну форму.

Лікування залежить від тяжкості хворобливого стану. Як правило, пацієнтам призначають антибактеріальну та симптоматичну терапію. Після зняття запалення призначають теплові фізіопроцедури область мошонки. Якщо хвороба набуває хронічної форми або ускладнюється абсцесом, то може знадобитися хірургічне втручання для дренування органу.

Двосторонній орхіт

Відповідно до медичної статистики, розвиток двостороннього запалення яєчка зустрічається набагато рідше, ніж односторонні поразки. До основних причин орхіту відносяться:

• Травми та механічна дія.
• Запальні процеси у організмі.
• Інфекційні захворювання.
• Переохолодження.
• Застійні процеси.

Головна особливість цієї форми хвороби у цьому, що вона має високий ризик розвитку безпліддя. Неможливість зачаття пов’язана з розростанням сполучної тканини в придатках яєчок і звуженням їх просвіту, що унеможливлює проходження сперматозоїдів.

Двостороннє запалення вимагає ретельної діагностики з обов’язковою диференціацією зі схожими патологіями. Лікування складається з курсу прийому антибіотиків, вітамінотерапії, імуностимуляторів та фізіопроцедур. Сприятливий прогноз залежить від своєчасної діагностики та правильно призначеного лікування.

Гострий орхіт

Як правило, гостра форма ураження чоловічих сечостатевих органів розвивається вдруге. Інфекція проникає у тканини яєчка гематогенним шляхом, тобто із струмом крові. Даний вид орхіту часто виступає ускладненням епідемічного паротиту, бруцельозу, пневмонії, ревматизму, скарлатини та інших захворювань.

Зараження можливе і контактним шляхом, коли інфекція переходить на яйце з його придатку. У цьому випадку діагностують орхоепідідіміт. Боліснотворні мікроорганізми можуть проникнути в тканини яєчка по сім’явивідному протоку з передміхурової залози, насіннєвих бульбашок або заднього відділу уретри. Якщо хвороба обумовлена ​​травмою, це свідчить про порушення кровообігу у сфері органа.

Симптоми гострого запалення:

• Температура тіла 38–39 °С.
• Інтенсивні болі в області яєчка, що віддають у пах, спину та низ живота.
• Шкіра мошонки, набрякла, гіперемована.
• Загальна слабкість.
• Головні болі та запаморочення.
• Нудота.
• Гарячковий стан.

Поява хворобливих відчуттів пов’язані з розтягуванням білкової оболонки органу, що містить безліч нервових закінчень. Без лікування перераховані вище симптоми стихають через 10-14 днів. Але при цьому є високі ризики переходу хвороби до хронічної форми та розвитку безпліддя.

Хронічний орхіт

За відсутності лікування, гостра форма орхіту перетворюється на хронічну, яка то, можливо первинної і вторинної. Первинна формується через інфекційні захворювання організму або травми, а вторинна виступає ускладненням гострої.

Ознаки хронічного запалення:

• Болі в яєчку мають непостійний ниючий характер, але посилюються після тривалої ходьби та фізичних навантажень.
• Яєчко збільшено у розмірах та ущільнено.
• Субфебрильна температура тіла.
• Порушення секреторної функції яєчка.

При хронічному ураженні тканини яєчка ущільнюються, що призводить до атрофії органа. На цьому фоні розвивається фіброз та повне зникнення паренхіми. Якщо патологія має двосторонній характер, то порушення сперматогенезу призводить до необоротної безплідності.

Діагностика не становить труднощів. Лікар збирає анамнез, проводить візуальний огляд та пальпацію органу. При промацуванні визначається ізольоване збільшення яєчка та його болючість. Хворобу диференціюють з пухлинними ураженнями та туберкульозом.

Лікування складається з курсу антибактеріальних препаратів, знеболювальних засобів та фізіотерапії. Якщо консервативні методики не ефективні або на тлі орхіту утворилися нориці, то показано гемікастрацію.

Види орхіту

Запалення яєчка є реакцією організму на дію хвороботворних мікроорганізмів і чужорідних агентів. Травматизація, тобто пошкодження тканин мошонки, також часто призводить до розвитку запальної реакції.

Види запалення та характер перебігу патологічного процесу залежить від загального стану організму. На сьогоднішній день виділяють такі види орхіту:

• Серозний – розвивається внаслідок механічного чи хімічного впливу, травм, обморожень.
• Фіброзний – виникає за наявності ексудату, який утворюється через гостру запальну реакцію і містить велику кількість фібриногену. Приводить до заміщення паренхіми яєчка фіброзною тканиною, що тягне за собою низку інших захворювань та ускладнень.
• Гнійний – у запальному ексудаті міститься велика кількість нейтрофілів, які при розпаді утворюють гнійні тільця. Гній є каламутною, густою рідиною жовто-зеленого кольору. Гнійний орхіт часто закінчується абсцесом.
• Катаральний – запалення протікає із сильним набряком пошкоджених тканин та виділенням великої кількості ексудату. Без своєчасного лікування набуває гнійної форми.
• Змішаний – є комплексом всіх видів запальних реакцій. Болючі симптоми відповідають кільком патологічним процесам одночасно. Цей вид може розвиватися на тлі інфекції, алергічних реакцій, травм.

Крім вищеописаної класифікації, хворобу поділяють залежно від локалізації вогнища ураження: лівосторонній, правосторонній чи двосторонній орхіт. Також запалення може протікати в гострій, підгострій або хронічній формі.

Гнійний орхіт

Інфекційно-запальна поразка яєчка з гострим перебігом, вираженою клінічною симптоматикою та абсцедуванням – це гнійний орхіт. Захворювання розвивається через інфікування тканин патогенними мікроорганізмами.

Основні види інфекції:

1. Специфічна – хвороботворні мікроорганізми (хламідії, мікоплазми, трихомонади та ін.) Впливають тільки на сечостатеву систему. Запалення розвивається при поширенні бактерій із зовнішніх статевих органів або слизової оболонки уретри.
2. Неспецифічна – не пов’язана зі структурами урогенітального тракту, що розвивається в інших органах та системах. Гнійні процеси можуть бути спровоковані стрептококами, протеєм, стафілококами, кишковою паличкою або вірусом епідемічного паротиту.

Дуже часто гнійний орхіт ускладнюється абсцесом та викликає такі симптоми:

• Мошонка збільшена у розмірах.
• Локальний набряк та гіперемія.
• Збільшення температури до фебрильних значень 39-40 °С.
• Інтенсивні болючі відчуття.
• Симптоми загальної інтоксикації.
• Порушення функцій ураженого органу.

При абсцесі вогнище запалення обмежене капсулою, яка містить гнійний ексудат і розташована в тканинах мошонки або яєчка. Якщо абсцес прориває, то виходять гнійно-кров’яні виділення з неприємним гнильним запахом.

Лікування гнійної форми орхіту спрямовано усунення причини хвороби. Для боротьби з хвороботворними мікроорганізмами застосовують антибіотики (пеніциліни, цефалоспорини, тетрацикліни, макроліди). При необхідності використовуються противірусні та імуномодулюючі препарати.

Особлива увага приділяється симптоматичній терапії. Хворому призначають знеболювальні та жарознижувальні препарати. Для зниження запальної реакції показані компреси з теплим розчином антисептика та обробка яєчок мазями. Для лікування абсцесу проводиться операція. Лікар розкриває і дренує гнійне вогнище. В особливо важких випадках показано гемікастрацію, тобто видалення ураженого органу.

Вірусний орхіт

Основна причина розвитку вірусної форми запалення яєчка – вірус паротиту. Медична статистика вказує на те, що у пацієнтів дорослого віку у 27% випадків паротит ускладнюється гострим орхітом та у 20% випадків призводить до чоловічої безплідності. При цьому у дорослих частіше спостерігається двостороння поразка, тоді як у дітей – одностороння.

Основною брамою для проникнення інфекції виступає слизова оболонка верхніх дихальних шляхів. Вірус проникає в слинні залози та гематогенним шляхом розноситься по всьому організму. Боліснотворні мікроорганізми знаходять сприятливі умови для своєї репродукції в залізистих органах, до яких належать яєчка.

Симптоми вірусного орхіту зазвичай розвиваються на 5-7 день від початку вірусного захворювання і виявляються такими ознаками:

• Гарячковий стан із підвищеною температурою тіла до 39-40 °С.
• Гострі болі в ділянці мошонки, що віддають у поперек, пах, низ живота.
• Яєчко збільшено у розмірах та гіперемоване.
• Головний біль, нудота.
• Загальна інтоксикація організму.
• Болісні відчуття під час сечовипускання.

Для діагностики вірусного ураження застосовують лабораторні та інструментальні методи. За допомогою аналізів визначається тип збудника та ефективні антибактеріальні препарати. Ультразвукова діагностика виявляє пошкодження всіх структур сечостатевої системи, які можуть бути залучені до патологічного процесу.

Лікування здебільшого консервативне. Пацієнтам призначають курс антибактеріальної терапії, болезаспокійливі та протизапальні засоби. При гострих болючих відчуттях можлива новокаїнова блокада насіннєвого канатика. Якщо патологічний процес ускладнився гнійною інфекцією та розвитком абсцесу, то проводиться хірургічне втручання для дренування гнійної освіти.

Орхіт у чоловіків: наслідки та ускладнення, діагностика, прогноз

Весь контент iLive перевіряється медичними експертами, щоб забезпечити максимально можливу точність та відповідність фактам.

У нас є суворі правила щодо вибору джерел інформації і ми посилаємося лише на авторитетні сайти, академічні дослідницькі інститути та, по можливості, доведені медичні дослідження. Зверніть увагу, що цифри у дужках ([1], [2] тощо) є інтерактивними посиланнями на такі дослідження.

Якщо ви вважаєте, що якийсь із наших матеріалів є неточним, застарілим чи іншим чином сумнівним, виберіть його та натисніть Ctrl+Enter.

Запальне захворювання чоловічих сечостатевих органів із поразкою яєчок – це орхіт. Розглянемо основні причини та симптоми розладу, методи діагностики та лікування.

Згідно з Міжнародною класифікацією хвороб 10-го перегляду МКХ-10, дане захворювання відноситься до класу XIV Хвороби сечостатевої системи:

N40-N51 Хвороби чоловічих статевих органів.

• N45. Орхіт, епідидиміт та епідидимо-орхіт з абсцесом. Абсцес придатка яєчка чи яєчка.
• N45.9 Орхіт, епідидиміт та епідидимо-орхіт без згадки про абсцес. Епідідіміт БДУ, Орхіт БДУ.

Яєчка – це парний залозистий орган, що виробляє сперматозоїди та статеві гормони. Вони розташовані в мошонці та покриті кількома захисними оболонками. Форма овальна, трохи сплюснута з боків. Розміри у дорослого чоловіка: 4-5 см завдовжки, 2-3 см ширина і близько 3,5 товщина, вага кожного яєчка до 20-30 г. Між собою яєчка відокремлені перегородкою, але праве трохи вище за ліве. До основних функцій органу відносяться: утворення сперматозоїдів, андрогенів та естрогенів.

Найчастіше орхіт розвивається і натомість віддаленого інфекційного чи запального процесу у організмі. Патологія може бути викликана травматичними факторами та протікати як в односторонній формі, так і з двостороннім ураженням. В останньому випадку є високі ризики безповоротної безплідності.

Код МКБ-10

Епідеміологія

Згідно з медичною статистикою, у 60% випадків орхіт виникає через дію різних інфекційних факторів. 40%, що залишилися, займають травми і застійні процеси в організмі.

Найчастіше хвороба є ускладненням епідемічного паротиту. З цим наслідком стикається близько 20% чоловіків у постпубертатний період. При цьому хвороба не має вікової залежності, тобто до неї схильні як маленькі хлопчики, так і чоловіки зрілого віку. Наявність факторів ризику суттєво підвищує шанси на запальні процеси у сечостатевій системі.

Причини орхіту

Орхіт не є самостійним захворюванням. Він розвивається на тлі інфекційно-запальних уражень сечостатевої системи, через інфекційні процеси в організмі або внаслідок травм. Читайте також: Причини орхіту

Фактори ризику

Існує ряд факторів, які збільшують ймовірність розвитку орхіту. Розглянемо основні чинники ризику цієї хвороби:

• Нерегулярне статеве життя.
• Тривала статева помірність.
• Статеві надмірності.
• Малорухливий, сидячий спосіб життя.
• Хронічний гепатит.
• Цукровий діабет.
• Імунодефіцитні стани.
• Фізична чи психічна перевтома.
• Переохолодження чи перегрівання організму.
• Порушення сечовипускання.
• Різні захворювання сечостатевої системи.

Крім вищезгаданих причин, запалення може бути спровоковане осередками хронічної інфекції в організмі.

Патогенез

Механізм розвитку орхіту залежить від причин, що спровокували запальний процес. Найчастіше патогенез пов’язані з поширенням інфекції гематогенним шляхом. Болючості мікроорганізми проникають в органи сечостатевої системи по кровоносних судинах, вражаючи яєчка. У цьому випадку патологія може бути спричинена такими захворюваннями: паротит, бруцельоз, пневмонія, ревматизм, скарлатина.

Інфекція може потрапити в яєчко лімфогенно або контактним шляхом при орхіепідідиміті. Також існує каналікулярний шлях поширення патогенної флори, тобто по сім’явивідному протоку з передміхурової залози, заднього відділу сечівника і насіннєвих бульбашок.

Різні травми та запальні процеси в сечівнику характеризуються гематогенним інфікуванням яєчка та його придатка. Розвиток хвороби може бути результатом порушення кровообігу яєчка. Таке відбувається при різкій напрузі передньої черевної стінки та здавлюванні насіннєвого канатика. Прямі травми мошонки з розривом яєчка ускладнюються гострим орхітом.

[20], [21], [22], [23], [24], [25], [26], [27], [28], [29], [30], [31], [32 ]

Симптоми орхіту

Основна ознака орхіту – це виражені болючі відчуття в паху, які можуть віддавати у спину. Поступово мошонка червоніє і з’являється набряклість. При пальпації виникають різкі болі, а пахові лімфатичні вузли збільшені у розмірах.

Якщо орхіт розвивається у гострій формі, різко піднімається температура тіла до 39-40°С. На цьому фоні з’являється озноб і лихоманковий стан, можливі напади нудоти та блювання. Дефекація та сечовипускання болючі, в уріні можуть бути домішки крові.

Подібна симптоматика розвивається протягом 1-3 днів по наростаючій. При цьому дискомфорт сходить через 2-3 дні. Але зникнення ознак хвороби може вказувати на її перехід до хронічної форми, що загрожує серйозними ускладненнями.

Інші симптоми орхіту читайте тут.

Стадії

Запальна поразка яєчка має кілька стадій, розглянемо їх:

• Легка субфебрильна температура тіла протягом 1-3 днів, погіршення загального самопочуття. Шкіра мошонки гіперемована та набрякла, при спробах пальпації виникають хворобливі відчуття.
• Середня – висока температура тіла, загальна інтоксикація організму. Мошонка збільшена в розмірах, гаряча на дотик і хвороблива. Болі віддають у поперек і пахвинну ділянку.
• Важка температура тіла 40 ° С більше 5 днів, яскраво виражені симптоми загальної інтоксикації, пригнічена свідомість. Запалення ускладнене гнійними процесами, можливе формування абсцесів та свищів. Також може спостерігатись інфекційно-токсичний шок.

Від діагностованої стадії орхіту залежить метод лікування хвороби та її прогноз.

[33], [34], [35], [36], [37], [38], [39], [40], [41]

Ускладнення та наслідки

При своєчасній діагностиці та лікуванні орхіт повністю виліковується. Але якщо захворювання набуває хронічної форми або ускладнюється вторинною інфекцією, тобто високий ризик розвитку таких наслідків хвороби:

• Абсцес – гнійне ураження тканин органа з вираженим інтоксикаційним синдромом.
• Формування спайок між яєчком та мошонкою.
• Освіта свищів у тканинах мошонки.
• Порушення кровопостачання органу з наступною атрофією та некрозом яєчка.
• Двосторонній епідидиміт.
• Безпліддя.

Порушення формування, розвитку та транспортування сперматозоїдів з яєчка в уретру найчастіше спостерігається при двосторонньому ураженні. Медична статистика вказує на те, що близько 40% пацієнтів із хронічним запальним процесом у яєчках стикаються з порушенням дітородної функції. Безпліддя розвивається через пряму дію інфекції на сперматозоїди, порушення секреції статевих залоз та імунних механізмів.

Також хвороба може ускладнюватися порушенням вироблення тестостерону. Через це відбувається зниження лібідо, слабшає ерекція, зменшується загальна м’язова маса тіла та суттєво знижується працездатність.

Одне із серйозних ускладнень орхіту – це абсцес. Він розвивається в результаті переохолодження, при зниженій імунній системі, зараженні інфекцією, а також отриманих травм. Абсцес формується в тканинах яєчка і є капсульованим утворенням з гнійним вмістом.

• Набряк та почервоніння мошонки.
• Інтенсивні болі в паху, які зберігаються як під час руху, так і в стані спокою.
• Загальне та локальне підвищення температури до фебрильних значень.
• Гарячковий стан.
• М’язові болі та слабкість.

Новоутворення призводить до того, що тканини яєчка розплавляються, тому при їх пальпації з’являється відчуття рухливості рідкого вмісту капсули. Абсцес може протікати під маскою гострих патологій пахвинно-мошонкової області, симулюючи туберкульозний орхіт або пухлинні новоутворення. Явні ознаки гнійника даються взнаки при неефективності проведеної антибактеріальної терапії.

Для діагностики гнійного осередку запалення призначають УЗД мошонки. Диференціація проводиться з пухлинами придатку яєчка, інфарктом яєчка, епідидимітом. Метод лікування залежить від стадії захворювання. Як правило, капсулу гнійника розкривають і дренують з подальшою обробкою антисептиками та антибіотиками. Якщо є ускладнення або ризик поширення інфекції, то уражене видаляють яєчко, тобто проводять орхіектомію.

[42], [43], [44], [45], [46], [47], [48], [49], [50]

Діагностика орхіту

Як правило, процес діагностики запалення яєчка не становить труднощів. Підозри на орхіт можуть виникнути у процесі збирання анамнезу та огляду пацієнта. Для встановлення точної причини хвороби та вибору ефективного методу лікування проводиться комплекс лабораторних та інструментальних досліджень.

Фізикальне обстеження яєчка, тобто пальпація та обмацування, є основою діагностики орхіту. Щоб виявити специфічну інфекцію, диференціювати простатит та аденому простати, проводиться ректальне дослідження простати, куперових залоз та насіннєвих бульбашок. Для визначення стану запаленого органу необхідно УЗД мошонки та діафаноскопія.

Особлива увага приділяється лабораторним методам. Для встановлення причин запалення та визначення хвороботворного збудника, проводиться загальний аналіз сечі та посів на мікрофлору. За наявності інфекції може знадобитися аналіз еякуляту. Також необхідний аналіз на ЗПСШ. Якщо є підозри на пухлинний процес, то пацієнт здає кров на онкомаркери.

[51], [52], [53], [54], [55], [56], [57], [58], [59], [60]

Аналізи

Лабораторна діагностика при підозрі на орхіт необхідна як для підтвердження діагнозу, а й визначення хвороботворного збудника та оцінки загального стану організму.

При запаленні яєчка пацієнтам призначають такий комплекс аналізів:

1. Загальний аналіз крові – визначає тяжкість запального процесу. При бактеріальній інфекції є підвищений рівень лейкоцитів та зсув лейкоцитарної формули вліво, підвищена ШОЕ. При вірусній інфекції високі значення лейкоцитів. Якщо причиною хвороби стала паразитарна інфекція або алергічні реакції, аналіз виявляє підвищений рівень еозинофілів,
2. Загальний аналіз сечі – визначає ступінь запального ураження сечостатевої системи. При орхіті виявляють піурію, наявність еритроцитів та циліндрів у сечі.
3. Бактеріологічний аналіз урини – виявляється хвороботворні мікроорганізми та визначає їх чутливість до антибактеріальних препаратів. При запаленні яєчка можуть бути виявлені: E.coli, стафілокок, синьогнійна паличка, протей, стрептокок та інші збудники.
4. Мазок з уретри – визначає вид хвороботворного мікроорганізму та характер запального процесу. В аналізі можуть бути виявлені стафілококи, мікоплазми, хламідії, гонококи. Також можлива підвищена кількість лейкоцитів, наявність еритроцитів, гнійних клітин та слизу.
5. Спермограма – мікробіологічне дослідження насіннєвої рідини необхідно для оцінки стану сперматозоїдів та визначення їхньої готовності до зачаття. Через запальний процес можливе зменшення кількості еякуляту та зниження активності сперматозоїдів. Також можуть бути виявлені різноманітні мікроорганізми, лейкоцити, еритроцити.

Вищеперелічені аналізи проводяться не тільки на етапі діагностики захворювання, але і в процес лікування для визначення ефективності призначеної терапії.

Інструментальна діагностика

Для оцінки ступеня ураження яєчок і всієї сечостатевої системи використовуються методи інструментальної діагностики.

Для визначення орхіту проводять такі дослідження:

1. Діафаноскопія – мошонку просвічують за допомогою пучка яскравого світла. Даний метод дозволяє виявити причину хворобливих відчуттів у яєчках, диференціювати запалення від перекруту яєчка, гідроцілі та інших захворювань.
2. Ультразвукове дослідження визначає ступінь поширеності запального процесу. Дозволяє оцінити розміри та форму ураженого органу. При орхіті може бути збільшено як одне яєчко, і обоє. Навколо органу визначається ехонегативна зона з ехоструктурами. Запалені тканини виглядають гіпоехогенними утвореннями розміром 5-10 мм.
3. Магнітно-резонансна томографія – точніший метод діагностики порівняно з УЗД. Максимально точно визначає стадію хвороби та ступінь поширеності запального процесу. Також визначає найменші осередки скупчення гною.

Методи інструментальної діагностики дають можливість своєчасно виявити та попередити розвиток абсцесу, атрофію яєчка та інші дегенеративні зміни органу.

УЗД діагностика

Ультразвукове дослідження є обов’язковим діагностичним методом при підозрі на орхіт. На УЗД чітко візуалізуються усі патологічні вогнища.

При проведенні УЗД застосовують високочастотні понад 7,5 МГц конвексні та лінійні датчики. Під час дослідження пацієнт лежить на спині, фіксуючи рукою статевий орган до передньої стінки живота. Узист направляє трансдюсер перпендикулярно досліджуваної області та послідовно отримує томограми в різних площинах (поперечна, поздовжня, коса) з правого та лівого боку мошонки.

Якщо запалення протікає у гострій формі, то УЗД яєчко збільшено обсягом, яке ехогенність знижена. Найчастіше виявляють випіт в оболонки органу. При діагностиці хронічного орхіту визначаються несуттєві зміни розміру органу, його нерівний контур та внутрішня неоднорідна структура. Якщо є ознаки тромбозу, проводиться диференціація з пухлинними захворюваннями.

Диференційна діагностика

За своєю симптоматикою, орхіт схожий з багатьма іншими захворюваннями чоловічих статевих органів. Для визначення справжньої причини патологічних симптомів проводиться диференціальна діагностика.

Орхіт диференціюють з такими патологіями:

• Туберкульоз яєчка.
• Пухлинні новоутворення.
• Перекрут яєчка.
• Утиск грижі.
• Епідідіміт.

Як правило, діагностику проводять за допомогою УЗД, але за потреби може бути призначена біопсія.

Епідідиміт: симптоми та лікування гострого та хронічного епідіміту у чоловіків

Одним із поширених ускладнень простатиту є епідидиміт. Це запалення, локалізоване в придатку яєчка, що часто супроводжується болем в області промежини або паху і підвищенням температури тіла. Епідидимит вимагає комплексного лікування, за призначенням якого чоловік повинен звернутися до лікаря.

Розкажемо якими симптомами проявляється захворювання, як його діагностують та які методи терапії застосовують.

Коротко про епідидиміт

Запалення в придатку яєчка може з’явитися у чоловіка або дитини. Імовірність виникнення патології становить приблизно 20%, а пік захворюваності посідає вік від 18 до 50 років.

Придатки яєчка організовують дозрівання сперматозоїдів, допомагають їх акумулювати та передають далі в простату.

Запальний процес закінчується формуванням спайок, які призводять до дисфункції органу та такого неприємного ускладнення, як безпліддя.

Ризик розвитку епідидиміту високий у наступних категорій чоловіків:

• мають безладні інтимні зв’язки;
• нехтують відвідуванням лікаря;
• що перенесли операції на органах репродуктивної системи у літньому віці.

Щорічно в клініках України реєструється понад 600 тис випадків захворювання на епідидиміт. Тому чоловіки повинні мати уявлення про те, як хвороба проявляється на ранніх стадіях, щоб своєчасно звернутися до лікаря та розпочати лікування.

Часті причини захворювання

Запальний процес у придатках яєчка виникає через застосування тканини органу патогенних мікроорганізмів. Збудником може бути кишкова паличка, хламідії, трихомонади, стафілококи та інші бактерії.

Ризик розвитку захворювання підвищується при порушенні імунного захисту організму, тому основними факторами, що провокують, можна вважати:

• хронічні захворювання, особливо в органах сечостатевої системи (хронічний простатит, уретрит, везикуліт та інші);
• курс хімічної чи гормональної терапії при раку різної локалізації;
• систематичне зловживання алкоголем та наркотична залежність.

Часто епідидиміт є ускладненням будь-якого запального захворювання. Запалення в придатках може бути наслідком патологічного процесу в сечовому міхурі, передміхуровій залозі, уретрі, насіннєвих бульбашках.

У деяких випадках епідидиміт з’являється при порушеннях відтоку сечі через доброякісну гіперплазію передміхурової залози або стриктуру уретри.

У хлопчиків хвороба розвивається на тлі вроджених аномалій у будові статевого члена та сечовипускального каналу.

У чоловіків, які ведуть активне статеве життя та практикують випадкові зв’язки, епідидиміт може бути викликаний інфекцією, що передається статевим шляхом, а у хлопчика у підлітковому віці хвороба може бути ускладненням вітряної віспи. Також патологічний процес може бути викликаний паличкою Коха, локалізованою у сечостатевій системі.

Епідідиміт може розвиватися як ускладнення при наступних операціях та маніпуляціях:

• видалення пахвинної грижі;
• катетеризація;
• бужування;
• уретроцистоскопія;
• стентування сечоводу.

У цих випадках сприятливі для проникнення патогенного збудника умови створюються при порушенні техніки, недотриманні правил асептики та антисептики, нехтуванні пацієнтом рекомендаціями лікаря. Урологам відомий і шлях передачі інфекції з інших вогнищ патологічного процесу, у тому числі локалізованих у зубах та горлі.

Ще однією причиною захворювання може бути прийом деяких лікарських засобів.

Основні симптоми епідідиміту

Вираженість ознак залежатиме від тяжкості патологічного процесу, тривалості захворювання, наявності супутніх захворювань. Чоловіки звертаються до лікаря з такими скаргами:

• сильний і різкий біль пахової локалізації праворуч або ліворуч, при двосторонньому запаленні розлитого характеру, охоплює всю нижню частину живота;
• виникнення сильних набряків;
• локальна гіперемія шкіри.

Гостра форма епідидиміту розвивається поступово, болючі відчуття посилюються на другу-третю добу. У дорослих чоловіків у 20% випадків підвищується температура тіла, а у дітей – у 70% випадків.

Якщо епідидиміт є ускладненням захворювання, то на початку виявляються відповідні симптоми:

• простатиту – біль у ділянці промежини, розлад сечовипускання, прискорені позиви в нічний час доби;
• венеричного уретриту – відчуття печіння та різі при сечовипусканні, виділення зі статевого члена незвичайного кольору та неприємного запаху;
• вірусного паротиту – біль при ковтанні або за вухами, зміна розмірів слинних залоз.

Симптоми хронічного епідидиміту виражені слабкіше. Чоловіки відзначають болі тупого характеру, що посилюються після роботи, підйому сходами, занять спортом. Іноді може підвищуватися температура до 37,5-38 градусів, є слабкість, швидка стомлюваність, поганий апетит. У кожного п’ятого чоловіка спостерігаються еректильна дисфункція та зниження статевого потягу.

Такими ж симптомами проявляється туберкульозний епідидиміт.

Методи діагностики захворювання

Досвідчений лікар може припустити епідидиміт за сукупністю скарг пацієнта та особливостей його способу життя. Важливе значення має огляд та пальпація, при якій запальний процес у придатку відчуватиметься у вигляді щільної та хворобливої ​​на дотик припухлості.

Щоб поставити точний діагноз, потрібен комплексний підхід, що включає лабораторні та інструментальні методи обстеження. Хворого лікар спрямовує на здачу аналізів:

• загальної крові – при епідидиміті швидкість осідання еритроцитів збільшується, а лейкоцитарна формула зсувається вліво;
• загальний аналіз сечі яким будуть помітні характерні ознаки запалення;
• ПЛР діагностику для визначення збудника;
• мікроскопічне дослідження виділень;
• інші методи за необхідності.

Епідідиміт часто стає причиною безпліддя, тому для контролю якості сперми лікар може дати направлення на спермограму.

Важливе значення мають інструментальні методи, які дозволяють визначити локалізацію та розміри запального процесу, а також рівень зміни структури тканини. При підозрі на епідидиміт застосовуються такі методи:

При постановці діагнозу важливо виключити пахвинну грижу та перекрут насіннєвого канатика. З цією метою застосовується УЗД пахвинної області та мошонки.

Успіх лікування захворювань залежить від того, наскільки точно та швидко був поставлений діагноз. Тому чоловікам при виникненні болю в пахвинній ділянці, набряків та ділянок почервоніння шкіри слід звернутися до лікаря. Не можна правильно поставити діагноз на підставі одних лише скарг.

Як вилікувати епідідиміт

Тактика лікування захворювання залежить від збудника та причини патологічного процесу. Хворому рекомендований статевий спокій та постільний режим.

Для профілактики розвитку водянки яєчка чоловікові може бути запропоновано носіння суспензорії.

При гострій формі захворювання та нестерпного болю може бути зроблена блокада насіннєвого канатика, тому лікування найчастіше проводиться у стаціонарних умовах.

З препаратів можуть бути призначені:

• антибіотики, але тільки після отримання даних про тип збудника та його стійкість до антибактеріальних засобів;
• нестероїдні протизапальні препарати, які при грамотному застосуванні можуть посилювати дію антибіотиків;
• знеболювальні та спазмолітики;
• жарознижувальні;
• вітамінно-мінеральні комплекси.

Якщо епідидиміт викликаний вірусною інфекцією, підбираються противірусні препарати, для лікування туберкульозної форми використовують протитуберкульозні засоби. Для зменшення болю і набряків перші 24 години показаний холодний компрес. Надалі його замінюють масивами аплікаціями чи примочками із засобами протизапальної дії.

При гострій формі фізіотерапія не проводиться. Різні апаратні методи лікування допустимі тільки при переході процесу в підгострий перебіг. З цією метою можуть застосовуватись:

• електрофорез із лікарськими розчинами;
• магнітно-лазерну терапію;
• аплікації парафіном.

Після одужання для профілактики рецидивів чоловікові рекомендовано санаторно-курортне лікування з мінеральними та грязьовими ваннами. Особливої ​​корекції життя не потрібно, головне — виключити безладні статеві зв’язки і не займатися самолікуванням.

Операції проводять тільки при розвитку гнійних вогнищ у придатках, під дією якого змінюється його тканина, а також у випадках неефективності консервативного лікування або при тривалому сильному болю, що не купується знеболюючими препаратами. У цьому випадку важливо оцінити всі ризики: навіть за умови збереження придатків висока ймовірність розвитку безпліддя, тому хірургічне втручання є крайнім заходом.

Прогноз та можливі ускладнення

Успіх лікування епідидиміту у хлопчиків залежить від того, наскільки повно було усунуто вроджену аномалію. У чоловіків прогноз буде сприятливим лише якщо лікування розпочато на ранній стадії захворювання, а сам хворий не відхилявся від обраної лікарем тактики. Двосторонній епідидиміт має сумнівний прогноз через високий ризик розвитку безпліддя.

Якщо хворий затягнув із відвідуванням лікаря є ризик розвитку серйозних ускладнень:

Ці патологічні процеси можуть загрожувати життя, тому затягувати з візитом до урологу не можна.

Більшість чоловіків, які перенесли епідидиміт, стикаються з проблемами якості сперми. Можуть погіршитись її біохімічні параметри, сперматозодиди можуть мати аномалії розвитку, також можливе зниження їхньої кількості. Це призводить до безпліддя, лікування якого в даному випадку практично неможливе.

У кожного п’ятого чоловіка після захворювання залишається больовий синдром, який не усувається лікарськими препаратами, та може припинитися лише після хірургічного лікування.

Заходи профілактики

Профілактичні заходи спрямовані на зміцнення імунітету та запобігання факторам, що сприяють розвитку запального процесу у придатках. З цією метою всім чоловікам рекомендується:

• не міняти статевих партнерів, уникати випадкових зв’язків;
• не зловживати алкоголем, не вживати наркотичних речовин;
• вчасно і до кінця лікувати патології у сечостатевій системі;
• не пити антибіотики без призначення лікаря;
• берегти себе від переохолодження.

Вірусні інфекції слід лікувати з дотриманням постільного режиму, у разі ризик ускладнень знижується. Також важливо берегти статевий член та органи мошонки від травмування, особливо під час занять активними видами спорту.

Висновок

Епідідиміт можна успішно вилікувати тільки на ранніх стадіях, тому при появі перших симптомів – болю в пахвинній ділянці, чоловікові потрібно звернутися до лікаря. Якщо цього не зробити, можна зіткнутися з різними негативними наслідками, від безпліддя до смерті.

Можливо вас зацікавить

Симптоми та лікування епідидиміту у чоловіків

Епідідиміт – запалення придатка яєчка у чоловіка. Проявляється болючим набряком мошонки, збільшенням протоків статевих залоз, болями при еякуляції.

Симптоми та лікування епідидиміту визначає уролог-андролог з урахуванням результатів бакпосіву мазка з уретри, УЗД яєчок та простати. Лікування проводиться переважно у амбулаторних умовах.

Утворення гнійних вогнищ і натомість епідидиміту потребує хірургічного втручання.

Причини хвороби

У 88% випадків епідидиміт у чоловіків виникає внаслідок хронічних хвороб сечостатевої системи. Запалення провокують неспецифічні збудники:

• стафілококи;
• грибки роду Кандіда;
• трихомонади;
• стрептококи;
• гонококи;
• хламідії;
• гарднерелли і т.д.

Придаток яєчка – вузька протока, яка служить для виведення чоловічих статевих клітин при еякуляції. Інфекція проникає в нього з:

• сім’явиносних шляхів;
• яєчок;
• простати;
• уретри.

У половині випадку епідидиміт ускладнюється запаленням яєчок (орхоепідідіміт). До групи ризику входять чоловіки, які страждають:

• уретритом;
• простатитом;
• везикуліт;
• пієлонефритом;
• циститом.

Нерідко епідидиміт виникає як ускладнення при ЛОР-захворюваннях – грипі, пневмонії, тонзиліті. Інфекція проникає в яєчка та придатки зі струмом крові або через лімфу. До факторів, що провокують епідидиміт, відносяться:

• травми мошонки;
• переохолодження;
• застій крові у тазових органах;
• епідемічний паротит;
• аденома простати;
• непрохідність сечових шляхів;
• сечостатевий туберкульоз;
• трансуретральне обстеження (ТРУЗІ, цистоскопія).

У 80% випадків епідідиміт протікає у гострій формі. Відповідно до спостережень, ризик запалення протоки яєчка зростає після стерилізації чоловіка – перев’язки або висічення сім’явиносних каналів.

Запальні реакції в яєчках часто стають наслідком інфекцій, що передаються статевим шляхом. Тому епідидиміт схильні до чоловіків, які ведуть безладне сексуальне життя.

Класифікація епідидиміту

У урології немає загальноприйнятої класифікації захворювання. По локалізації вогнищ ураження виділяють одно- та двосторонній епідидиміт. Найчастіше зустрічається одностороння форма патології. При ураженні придатка лівого яєчка діагностують лівосторонній, а при запаленні правого – правобічний епідідиміт.

Залежно від збудника інфекції виділяють такі типи хвороби:

• вірусний;
• мікоплазмовий;
• бактеріальний;
• грибковий;
• хламідійний.

Неінфекційний епідидиміт поділяють на постінструментальний, травматичний та постопераційний. За характером перебігу виділяють 2 форми хвороби:

• Гостра. Відрізняється раптовим початком із вираженою симптоматикою. При адекватному лікуванні осередки поразки зникають протягом 7-10 днів, але ущільнення у сфері яєчка зберігається ще 1.5-2 місяці. Гострий епідидиміт буває серозним (катаральним) чи гнійним. У другий випадок утворюються гнійники, які розплавляють прилеглі тканини.
• Хронічна. Уповільнене запалення протоки яєчка – наслідок неправильного лікування гострого епідидиміту або фонового захворювання. Часто виникає через порушення прохідності сім’явиносних шляхів, туберкульозу, сифілісу, бруцельозу. Клінічна картина мізерна – гострі болі з набряком і почервонінням мошонки практично відсутні. Але у періоди загострення симптоми стають більш вираженими.

Млявий епідидиміт призводить до дистрофічних змін у протоках сім’яника, їх закупорки та безпліддя.

Симптоми захворювання

Епідідиміт яєчка частіше протікає у гострій формі. Але якщо вчасно не розпочати лікування, хвороба перейде у мляву форму. Клінічні прояви гострого та хронічного епідидиміту у стадії ремісії мають суттєві відмінності.

Гостра форма

Збільшення та болючість мошонки – перші ознаки ураження придатків яєчок. Епідідиміт гострий ліворуч або праворуч проявляється інтоксикацією, больовим синдромом, набряками:

• підвищення температури до 39.5 ° С;
• ріжучі болі в області яєчок;
• збільшення мошонки;
• болючість при дотику до паху;
• біль при сім’явипорскуванні;
• нехарактерні виділення із уретри.

Якщо запалення залучається яєчко, біль поширюється на криж і промежину. За відсутності терапії симптоматика стихає на 4-5 добу. У кінцевих відділах придатка виникають ущільнення, які нерідко перетворюються на рубці.

Хронічна форма

Млявий епідидиміт є результатом неадекватного лікування гострого запалення. У стадії ремісії чоловіки почуваються задовільно, оскільки ознак поразки придатка з яйцем практично відсутні. У періоди загострення виникають скарги на:

• почервоніння та набряклість мошонки;
• хворобливу еякуляцію;
• виділення із сечівника;
• гарячковий стан;
• головні болі;
• болючість паху під час руху.

Багаторазові рецидиви хвороби призводять до заміщення епітеліального прошарку придатка сполучною тканиною. Рубцювання протоки супроводжується його звуженням або закупоркою. На дотик хвороба проявляється сильним ущільненням та збільшенням проток сім’яника.

Зміни у роботі репродуктивної системи супроводжуються зниженням якості сперми та чоловічої фертильності.

Можливі ускладнення

Епідідиміт веде до ураження чоловічих статевих залоз, утворення усередині них гнійних вогнищ. Несвоєчасне лікування супроводжується такими ускладненнями:

• абсцес мошонки;
• двостороннє ураження яєчок;
• атрофія статевих залоз;
• безпліддя;
• гангрена Фурньє;
• фістула (свищ) у мошонці;
• рубцювання насіннєвого канатика;
• інфаркт яєчок.

Якщо інфекція з репродуктивних органів проникає у системний кровотік, можливий сепсис – зараження крові.

Ускладнення легко запобігти у разі адекватного та своєчасного лікування. Перед тим, як приймати ліки, чоловік повинен пройти комплексне обстеження.

Методи діагностики епідідиміту

Епідідіміт діагностує лікар-уролог. При скаргах на набряк та болючість мошонки він проводить пальпаторне обстеження, через пряму кишку визначає розмір та щільність простати. Щоб виявити причину ураження придатків яєчок, уролог призначає:

• загальний аналіз сечі;
• бакпосів мазка з уретри;
• УЗД мошонки та простати;
• цистоуретероскопію.

При підозрі на сифіліс, хламідіоз та інші урогенітальні інфекції, чоловіки здають кров для визначення в ній антитіл до збудника хвороби. За результатами обстеження хворобу відрізняють від простатиту, водянки яєчка, васкуліту, варикоцеле.

Як лікувати запалення придатка яєчка у чоловіків

Найчастіше епідидиміт лікується в домашніх умовах. Але якщо в області яєчок виникають гнійні осередки, вдаються до хірургічного втручання. Хворим із гострою формою потрібен постільний режим, дієта, медикаментозне лікування. При стиханні симптоматики призначаються фізіотерапевтичні процедури.

Схема терапії при епідидиміті складається лише лікарем-урологом на підставі даних апаратних та лабораторних досліджень.

Препарати

Лікування епідидиміту проводиться медикаментами, які знищують інфекцію та усувають симптоми. До терапії включаються:

• антибіотики (Моксифлоксацин, Доксициклін) – знищують бактеріальну флору в органах сечостатевої системи;
• протизапальні засоби (Ібуклін, Напроксен) – усувають больовий синдром, знижують температуру тіла;
• імуностимулятори (Нівесті) – покращують функції імунної системи, збільшуючи опірність організму інфекціям.

Якщо в придатках яєчок виявляються гонококи або хламідії, призначають антибіотики групи фторхінолонів – Іфіципро, Ципрофлоксацин, Ципро Сандоз, Ципробел. У разі потреби додатково застосовуються вітамінно-мінеральні комплекси – Мульті-табс, Вітрум, Біоритм, Алфавіт, Комбіліпен табс.

Хірургічне лікування

Гнійне запалення придатків яєчка у чоловіків небезпечне розплавленням оточуючих тканин, утворенням нориць і рубцюванням проток.

Показання до оперативного втручання:

• абсцес яєчок;
• посттравматичний епідидиміт;
• перекрут сім’яника;
• рецидивне запалення;
• відсутність ефекту від медикаментозної терапії

Залежно від ускладнень застосовують різні методи хірургічного лікування:

• пункція мошонки – відсмоктування вмісту гнійника пункційною голкою;
• епідидімектомія – видалення придатка сім’яника, яке призначають при уповільненому епідидиміті.

Операція проводиться виключно при гнійно-деструктивних змінах у протоках статевих залоз та мошонці.

Дієта

Щоб усунути запалення придатків у чоловіків, дотримуються дієтичного харчування. З раціону виключають:

• гострі страви;
• жирні сорти м’яса;
• копченості;
• консервовані овочі;
• алкогольні напої;
• прянощі.

При грибковому епідидиміті обмежують споживання солодощів, борошняних продуктів.

Основу раціону складають:

• тушковані та варені овочі;
• кисломолочні продукти;
• дієтичне м’ясо;
• овочеві супи та соки;
• свіжі фрукти;
• нежирна риба.

Щоб зменшити інтоксикацію, вживають до 2 л рідини щодня. Перевагу віддають трав’яним чаям, столово-лікувальній мінеральній воді, фруктовим компотам, морсам.

Народна медицина

При хронізації запалення урологи радять використовувати народні засоби з лікарськими травами:

• Настій. Змішують по 1/2 ст. л. ялівцю, мучниці, анісу та кореня кульбаби. Запарюють 1.5 л окропу та настоюють у термосі 5 годин. Профільтрований настій випивають по 200 мл двічі на добу. Мінімальний курс терапії – 2 тижні.
• Відвар. У рівних кількостях змішують плоди шипшини, перцеву м’яту, лепеху, липу. 3 ст. л. трав проварюють у 1.5 л води 10 хвилин. Через 3 години відвар проціджують та приймають по 150 мл двічі на добу.

Лікування настоями та відварами використовують восени та навесні для профілактики рецидивів епідидиміту.

Фізіотерапія

Після стихання симптомів епідидиміту вдаються до фізіотерапевтичних процедур. Щоб прискорити загоєння пошкоджених тканин та відновити кровообіг у тазових органах, застосовують:

• лазеротерапію;
• УВЧ-терапію;
• магнітотерапію;
• діатермію;
• опромінення ультрафіолетом.

Додатково вдаються до електрофорез – введення ліків за допомогою струму. При епідидиміті використовуються кортикостероїди, протизапальні та розсмоктуючі засоби. Останні перешкоджають утворенню рубців усередині придатку яєчка.

Скільки лікується запалення

Гостра форма хвороби лікується протягом 5-7 діб, але ущільненість ураженої частини мошонки зберігається ще 4-8 тижнів. Якщо запалення ніяк не проходить, це вказує на перехід епідидиміту у мляву форму.

Хронічний епідидиміт погано піддається консервативній терапії.

При хронізації запалення в мошонці особливу увагу приділяють апаратному та місцевому лікуванню. Використовуються сидячі ванни із протизапальними відварами на основі шавлії, календули, звіробою, липи. Курс лікування триває від 1 до 6 місяців. Але здебільшого вдається домогтися лише стійкої ремісії.

Профілактика

Профілактика полягає у своєчасному лікуванні сечостатевих інфекцій, веденні здорового способу життя. Щоб попередити епідідиміт, потрібно:

• проліковувати рецидиви млявого простатиту;
• уникати переохолодження та випадкових сексуальних зв’язків;
• використовувати бар’єрні контрацептиви;
• приймати вітамінізовані біодобавки;
• збалансовано харчуватися;
• відмовитися від спиртного та тютюнопаління;
• дотримуватися гігієнічних правил: щодня приймати душ, міняти білизну.

Щоб уникнути рецидивів епідидиміту, чоловіки повинні обстежуватися в уролога 1 раз на півроку протягом 3-4 років. При перших ознаках хвороби – набряку мошонки, хворобливої ​​еякуляції слід звертатися до лікаря. Своєчасне лікування епідидиміту попереджає безплідність.

Різновиди та лікування епідидиміту у чоловіків

Запальні течії в придатках сім’яника з яскраво вираженим почервонінням, набряком, припухлістю в районі мошонки називається епідидимітом. Розвиток процесу часто відбувається у чоловічої статі у періодах від 15 до 30-річного віку та після настання 60-річного бар’єру. У дитячому періоді епідидиміт у чоловіків фіксується з причин вірусної етіології.

Причини виникнення хвороби

Прийнято підрозділяти першопричини появи захворювання на основні чотири види:

Інфекційний

• неспецифічний варіант – викликається бактеріями, вірусами, грибами, хламідіями, мікоплазмами;
• специфічний – гонококами, блідою трепонемою, туберкуліновою паличкою, хламідіями.

Проникнення інфекційного збудника проходить:

• кровоносним шляхом;
• лімфатичним;
• секреторним;
• по уретральному та сім’явивідним протокам.

Некротично-інфекційний

• запалення ваги придатка призводить до приєднання бактеріальної мікрофлори і виникає через перекручування придатка;
• при перев’язці проток (стерилізації) – заснований на запаленні та відсутності реакції на медикаментозне лікування.

Застійний

Виникає при збільшеному кровонаповненні внутрішніх органів мошонки, застою венозної крові в малому тазі:

• перервані сексуальні контакти;
• постійні ерекції без сексу;
• порушення дефекації, що часто повторюються;
• ононування;
• поїздки на велосипедах;
• геморагічні шишки.

Травматичний

• механічна травматизація – удари, забиті місця, падіння, защемлення;
• післяопераційні;
• після медичних маніпуляцій – катетеризація, взяття аналізів та ін.

Травматичний фактор, за даними статистики, займає близько 10% від усіх причин виникнення цього захворювання.

Сприятливими причинами загального та місцевого характеру прийнято вважати:

• зниження аутоімунної функціональності у зв’язку з перенесеними тяжкими захворюваннями – рак, цукровий діабет, гепатити, ВІЛ-інфекція;
• утруднення з сечовипусканням – рубцеві звуження стінок уретрального каналу, аденома передміхурової залози;
• місцеве переохолодження, перегрівання.

Будь-який з факторів може послужити розвитку епідидиміту, про наявність захворювання свідчить специфічна симптоматика.

Симптоматичні прояви

Болючі відчуття в паху або районі мошонки, в бічних відділах трохи вище пахової складки, виникають раптово і досягають максимальних значень протягом 24 годин.

Цими проявами характеризується виникнення первинного вогнища інфекції, розташованого в сім’явивідних протоках.

Після закінчення часу патогенні мікроорганізми опускаються дорогами вниз, проходячи безпосередньо в самі придатки.

У цей момент можливі інші симптоматичні явища:

• набряклість і больовий синдром у районі мошонки – здебільшого, придаток збільшується у розмірах за пару годин майже вдвічі;
• іррадіюючі болі в попереку, пахвинній області, здухвинному районі;
• болі при сечовипусканні з домішкою крові у складі сечі;
• гнійні або слизово-гнійні виділення з уретри – ознака переважає у молодих чоловіків;
• гіперемія шкіри мошонки та місцеве підвищення температури у цій галузі;
• субфебрильні показники температури, що переходять у гарячкові стани;
• відчуття загальної слабкості та нудоти, що розвивається на її тлі;
• почуття підвищеного тиску чи розпирання у районі яєчок;
• значне збільшення пахвинних лімфатичних вузлів;
• больовий синдром у процесі сексуального контакту та подальшої еякуляції;
• болі при ходьбі, актах дефекації та сечовипускання;
• прискорені позиви на спорожнення сечового міхура;
• передчасне сім’явипорскування з домішкою крові в спермі;
• часте сечовипускання.

Будь-які прояви вимагають консультації спеціаліста та призначення відповідного симптомам лікування. Відмова від медичної допомоги чреватий розвитком ускладнень, аж до видалення одного з яєчок.

Основні показники хронічного та гострого епідидиміту

За перерахованими ознаками легко визначається ступінь розвитку захворювання. Слабовиражена симптоматика говорить про перехід хвороби на хронічну форму, що ускладнює її можливе лікування.

Можливі ускладнення гострої фази епідидиміту

Розвиваються при пізньому зверненні до медичного закладу або на тлі пізнього визначення хвороби (попередньо виставленого невірного діагнозу):

• абсцес яєчка – гнійний запальний процес у тканинах яєчка, що проходить на обмеженій поверхні, що супроводжується підвищеною температурою, слабкістю, станом загального нездужання, головними болями та лихоманковими станами);
• утворенням спайок тканин між мошонкою та яєчком;
• некрозом – що виникає на тлі порушення нормального кровообігу тканин яєчка;
• поява фістул на шкірі мошонки;
• розвиток епідидиміту на обох яєчках (двостороннє).

При переході гострої фази захворювання в хронічний варіант спостерігаються наступні зміни при прямій дії інфекції на сперматозоїди:

• безпліддя – найчастіше зустрічається результат двостороннього епідидиміту, полягає у функціональної загибелі придатка і яєчка, зустрічається у 60% хворих;
• порушення секреції статевих залоз;
• порушення функціональності аутоімунної системи – антитіла, що утворюються, атакують власні клітинні структури організму.

Симптоматичні прояви грають провідну роль визначенні захворювання. Всі наступні заходи діагностують рівень ураження тканин і рівень ослабленості організму.

Туберкульозний епідідиміт у чоловіків

У окремих випадках туберкульоз вражає як область легенів, а й увесь організм. Симптоматика даного підвиду в гострій фазі не відрізняється від простого епідидиміту, зі швидким переходом у хронічну фазу. Уражається одне або обидва яйця, виникає ризик утворення абсцесу та подальше виникнення нориці.

Виділяють із рани специфічні сирні маси є прямою ознакою туберкульозного варіанта епідидиміту. Консервативне лікування не має результативності, завжди застосовується хірургічне втручання.

Діагностичні заходи

Проводяться лікарем за наступною схемою:

1. Загальний огляд пацієнта – включає ректальне дослідження простати, насінників, куперових залоз, для визначення наявності специфічної інфекції та встановлення причин виникнення епідидиміту (простатиту або аденоми передміхурових залоз).
2. Лабораторні методи дослідження – на визначення інтенсивності та ступеня проходить запального процесу:

• загальний аналіз крові;
• біохімічний аналіз крові;
• загальний аналіз сечі;
• аналіз насіннєвої рідини;
• бактеріологічне дослідження;
• мазок визначення збудника хвороби;
• ПЛР;
• імуноферментний аналіз

1. Інструментальні методики:

• УЗД мошонки – спрямовано вивчення внутрішніх органів мошонки, уточнення характеру наявних поразок;
• МРТ – відноситься до досліджень з високою точністю, з максимальним рівнем достовірності.

Після закінчення всіх діагностичних заходів лікар встановлює точний діагноз і ступінь тяжкості наявного захворювання.

При підвищенні температури більше 39 градусів, проявах загальної інтоксикації організму та високому рівні збільшення придатка хворого обов’язково госпіталізують. Після діагностики вирішується питання необхідності хірургічних маніпуляцій.

Чим лікувати епідидиміт у чоловіків

Включають медикаментозну і хірургічну допомогу. Вид лікування залежить від загального стану організму та супутньої симптоматики.

Консервативний варіант

Основними показаннями для призначення медикаментозного лікування є:

• клініка захворювання, що відзначається легкою та середньою тяжкістю;
• гостра фаза захворювання без ознак нагноєння у пацієнтів літньої та старечої вікової групи;
• гострий епідидиміт, що переходить в латентний стан;
• епідидиміти, що виникли на тлі травмування, без наявності гематом.

1. Знеболюючі засоби – включають блокади новокаїнів, прийом анестетиків і спазмолітичних лікарських препаратів.
2. Препарати групи антибіотиків – для знищення причини захворювання, підбираються в індивідуальному порядку з попереднім тестом на чутливість мікрофлори до певного виду антибіотиків.
3. Терапія УВЧ – знижує рівень запальних процесів, збільшує місцевий імунітет.
4. Фіксування мошонки – проводиться за допомогою спеціалізованої пов’язки, для покращення кровотоку в області мошонки, зниження рівня механічного на придаток.

За наявності туберкульозного варіанта захворювання прогрівання категорично заборонено – для запобігання розвитку процесу та виникнення супутніх ускладнень. Лікування даного варіанту хвороби проводиться під наглядом лікаря-фтизіатра, зі специфікою, передбаченою для лікування будь-яких проявів туберкульозу.

Оперативне втручання

Проводиться за наявності наступних показань:

• нагноєнні придатка, яєчка;
• виникнення гострої фази епідидиміту при травматизаціях;
• гнійному ураженні запаленого придатка;
• рецидив хронічної фази захворювання;
• негативні результати консервативного лікування після трьох днів застосування;
• перекрут яєчка;
• щільних утвореннях у тілі придатка, що тривалий період не розсмоктуються;
• припущенні про наявність епідидиміту туберкульозної етіології;
• тяжкому варіанті гострої фази хвороби.

Використовується кілька методик хірургічного втручання при цьому патологічному процесі:

1. Метод надсічок – на поверхні тіла придатка наноситься певна кількість насічок, використовується для визначення та видалення вогнищ абсцесу. Застосовується більше для діагностування, ніж лікування.
2. Пункція порожнини мошонки проводиться під місцевим знеболюванням за допомогою голки, якою проводиться місцевий прокол. Оперативна маніпуляція спрямована на зниження внутрішнього тиску, прискорення процесу одужання, зниження супутнього хвороби больового синдрому.
3. Видалення ураженого запаленням придатка – відноситься до радикальних заходів лікування, проводиться під місцевою анестезією. У ході операції проводиться паралельний паховому каналу надріз близько 7 сантиметрів, потім разом із сім’явивідним каналом видаляється тіло придатка. Після проведених заходів зберігається здатність до подальшого розвитку чоловічих гормонів.
4. Ектомія яєчка разом із придатком – рекомендується при гострої фазі орхіті. На передній частині мошонки проводиться розріз, подальше видалення яєчка та придатка. Після накладання швів встановлюють дренаж на 24 години. При обохсторонньому епідидиміті (двосторонній резекції) результатом операції є безпліддя та дефіцит вироблення гормонів.
5. Часткове видалення придатка – для зупинки розвитку гнійного запалення видаляються виключно пошкоджені тканини. Малоефективна процедура з частим виникненням рецидивів та супутніх ускладнень.

Необхідний метод лікування вибирається клініцистом залежно від стану хворого, лабораторних даних та змін у ураженому органі. Усі заходи спрямовані первинно – збереження органів, за можливу загрозу життю – вирішується питання необхідності ектомії.

Профілактичні заходи

Включають у себе ряд запобіжних заходів та практичних рекомендацій:

• під час епідемій паротиту проводити профілактичні заходи – своєчасно призначати противірусні та протизапальні медикаментозні засоби;
• загострювати особливу увагу на проведенні ефективного курсу препаратами групи антибіотиків у відділеннях урології у періоди перед операціями та після них;
• уникати можливого переохолодження, що сприяє приєднанню інфекційних захворювань;
• уникати частих перерваних сексуальних контактів, мастурбації та збудження, що не призводить до сексу та еякуляції;
• убезпечитися використанням спеціалізованого захисту під час занять травматичними підвидами спорту – боротьба, хокей, футбол;
• звертатися за допомогою при виявленні геморою, проктиту та при визначенні уповільнених процесів – бронхітах, синуситах, тонзилітах;
• проводити профілактику безпечних сексуальних контактів – використовувати засоби індивідуального захисту для запобігання зараженню уроінфекціями, що передаються статевим шляхом;
• своєчасно лікувати хвороби сечостатевої системи – простатити, уретрити, пієлонефрити;
• дотримуватись нормативів індивідуальної гігієни.

Виконання загальних вимог до профілактичних заходів допоможе уникнути такого погіршення, як стерильність і видалення важливих гормонопродукуючих органів.

Епідідиміт — причини, ознаки, симптоми та лікування

Епідідиміт – це запалення придатка яєчка інфекційної або неінфекційної етіології. Даний придаток виглядає як спіралеподібна трубка і розташовується по задній поверхні яєчка, скріплюючи його з сім’явивідною протокою. Якщо запальний процес зачіпає одночасно і яєчко, і придаток, у чоловіка розвивається орхоепідідіміт.

Онлайн консультація щодо захворювання «Епідідиміт».

Поставте безкоштовно питання фахівцям: Уролог.

Епідидимит придатка яєчка вражає чоловіків із будь-якої вікової групи. Найчастіше він розвивається у чоловіків віком від 20 до 40 років (у період статевої активності).

У більшості клінічних ситуацій епідидиміт яєчка є ускладненням інфекційних захворювань бактеріальної та вірусної етіології. Причина у тому, що інфекція може проникнути у придатки яєчок з лімфою чи кров’ю.

Як правило, спочатку інфекція вражає одне яєчко (розвивається праворуч або зліва), але пізніше вона може вразити і друге.

Причини

Розвиток в організмі чоловіка епідидиміту придатка яєчка може бути викликано цілою низкою причин. Тому кожен чоловік повинен їх знати і всіляко уникати, щоб потім не ставити собі питання – “Як лікувати епідидиміт?”

• більш ніж у 80% випадків основною причиною розвитку цієї недуги у чоловіків є бактеріальна інфекція. У медицині виділяють дві великі групи збудників епідидиміту придатка яєчка – ІПСШ та кишкові бактерії. У чоловіків віком від 20 до 40 років основною причиною розвитку патології стають саме ІПСШ (гонорея, сифіліс, трихомоніаз), оскільки вони ведуть активніше статеве життя. Кишкові бактерії провокують розвиток недуги у чоловіків після 40 років;
• у деяких випадках (дуже рідко) причиною розвитку захворювання можуть стати бактерії чи гриби;
• у дитячому віці причиною розвитку епідидиміту стають вірусні інфекції. Придаток яєчка може запалитися після перенесеного грипу, вітряної віспи, свинки та іншого;
• Прийом деяких синтетичних медичних препаратів може спровокувати розвиток патології. Наприклад, найчастіше лікарський епідидиміт розвивається після тривалого прийому серцевого препарату «Аміодарон»;
• травми яєчок та мошонки. Вони можуть бути різними – механічні, після проведених маніпуляцій та оперативних втручань;
• безладні статеві зв’язки;
• сильне переохолодження;
• статеві надмірності.

Класифікація

Епідідиміти за характером перебігу запального процесу ділять на неспецифічні та специфічні.

Класифікація за типом збудника:

• вірусні;
• грибкові;
• бактеріальні;
• хламідійні;
• мікоплазматичні.

Травматичні епідидиміти також можна умовно поділити на три групи:

• післяопераційні;
• постінструментальні;
• власне травматичні.

Класифікація за течією:

• гострий;
• підгострий;
• хронічний;
• рецидивуючий.

Гостра форма

Гострий епідидиміт вражає пацієнтів віком від 15 до 30 років. Рідко виникає у людей похилого віку. Перший симптом, який і змушує чоловіка швидше звертатися за допомогою – поява сильного болю у яєчку. Біль може іррадіювати в пах, промежину і навіть область крижів. Захворювання протікає швидко. Його пік настає вже за добу після перших проявів.

Поступово наростає набряк мошонки, шкіра на ній стає червоною. Якщо зараз промацати яєчко, то поруч з ним пальпуватиметься ущільнення. За 4 години воно може збільшитись у два або більше разів.

Симптоми:

• збільшення лімфатичних вузлів у пахвинній ділянці;
• підвищення температури тіла до високих цифр (39-40 градусів);
• із сечівника можуть спостерігатися незначні виділення;
• прискорене сечовипускання;
• озноб;
• на тлі загальної інтоксикації з’являється нудота та блювання;
• біль у мошонці посилюється під час активних рухів або дефекації;
• у сечі можна побачити домішка крові.

Усі зазначені вище симптоми епідидиміту стають менш вираженими через 2-5 днів. Багато представників сильної статі, через короткий період болю і дискомфорту, не поспішають йти до лікаря.

Якщо ж провести кваліфіковане лікування епідидиміту, то місці локалізації запалення утворюються рубці. Сім’явивідний канал стане непрохідним і це призведе до безпліддя.

Це найстрашніше ускладнення гострого епідидиміту.

Хронічна форма

Хронічний епідидиміт розвивається у чоловіка у тому випадку, якщо своєчасно не було проведено адекватне лікування гострої форми захворювання. Загалом цей процес протікає понад 6 місяців. Людина може навіть не запідозрити розвиток у себе цієї складної патології.

Якщо при гострому епідидиміті симптоми виявляються одразу і досягають піку своєї активності вже через добу, то у цьому випадку симптоми практично відсутні. Чоловік відчуває певний дискомфорт у сфері яєчка лише у період загострення недуги.

Зовнішньо мошонка не змінює ні форму, ні колір.

При хронічному епідидиміті придаток яєчка стає більшим у кілька разів (але не завжди), стає більш щільним і при пальпації болючим. Насіннєвий канатик потовщується, а сім’явивідна протока стає ширшою в діаметрі.

Діагностика

У разі появи будь-яких із зазначених вище симптомів рекомендовано невідкладно відвідати кваліфікованого лікаря-уролога, щоб провести обстеження та уточнити діагноз. Іноді пацієнту потрібна госпіталізація. Від того, наскільки рано чоловік звернувся до лікаря, залежить не тільки ефективність лікування, а й можливість знизити ризик розвитку ускладнень.

Найбільш ефективні методики діагностики хронічного та гострого епідидиміту:

• опитування пацієнта, у якому лікар вивчить основні скарги чоловіки;
• огляд. На даному етапі лікар виявляє зовнішні зміни форми та кольору мошонки, пальпаторно уточнює локалізацію запалення, прощупує пахвинні лімфовузли;
• ОАК;
• ОАМ;
• Мазок із сечівника;
• БАК-сів сечі;
• ПЛР та ІФА – дають можливість виявити ІПСШ;
• УЗ доплерографія сечостатевих органів;
• УЗД органів мошонки;
• Комп’ютерна томографія;
• магніторезонансна томографія

В обов’язковому порядку необхідно провести обстеження та сексуального партнера пацієнта, навіть у тому випадку, якщо у нього немає жодних симптомів.

Ускладнення

Якщо вчасно провести лікування епідидиміту придатка яєчка, людина повністю одужує. З цією метою йому призначається медикаментозна терапія (різні групи препаратів), а також фізіопроцедури та інше. У разі репродуктивна здатність зберігається. Але якщо не лікувати захворювання, воно переросте в хронічну форму і можуть виникнути різні ускладнення.

• запальний процес пошириться на яєчка та інші органи;
• абсцес мошонки;
• некроз яєчка;
• нориці на мошонці;
• сепсис;
• гангрена Фурньє;
• чоловіче безпліддя.

Лікування

Лікування епідидиміту придатка яєчка має лише комплексний характер. Насамперед пацієнту призначається медикаментозна терапія. Необхідно приймати такі препарати:

• антибіотики;
• нестероїдні протизапальні препарати;
• розсмоктуючі препарати;
• вітаміни.

Найбільш ефективними є саме антибіотики, оскільки вони згубно впливають на бактерії, що спричиняють розвиток запального процесу.

Їх призначають після взяття мазка з уретри та його сівби (дослідження допомагає виявити основного збудника). Найчастіше призначають Цефтріаксон, Сумамед, Азітроміцин, Доксициклін, Роцефін та інше. Курс лікування становить 10 днів.

Правильне дозування підбере лікар з урахуванням особливостей перебігу захворювання та його складності.

Також лікар призначає протизапальні та розсмоктуючі препарати для стабілізації стану пацієнта. Після того, як гострі прояви недуги будуть куповані, призначається фізіотерапевтичне лікування – УВЧ, діатермія та інше.

Хірургічне лікування показане пацієнтам за наявності ускладнень. Операцію проводять за:

• нагноєнні придатка яєчка;
• перекруті придатка або яєчка;
• абсцес яєчка;
• гострому посттравматичному епідидиміті.

Епідидимит придатка яєчка – це дуже небезпечне і складне захворювання, яке не можна пускати на самоплив, так як це загрожує розвитком ускладнень. При перших його симптомах слід негайно йти на прийом до лікаря, проводити діагностику та розпочинати лікування.