Австралопітеки. Архантропи, палеантропи, неоантропи. Сучасне людство

Приблизно 4 мільйонів років тому від спільних предків людини і людиноподібних мавп відділилися перший людиноподібні істоти. Природно, їх ще не можна було назвати людьми в повному розумінні слова. Вони мали досить невеликий об’єм мозку (близько 500-600 см 3 — майже такий, як у сучасних горил). Ці істоти отримали назву австралопітеки (лат. австраліс — південний, а пітек — мавпа). Австралопітеки прекрасно рухалися в випрямленій положенні та мали повністю сформований комплекс ознак будови тіла, пов’язаний з прямоходінням. Ріст австралопітеків був близько метра (але були низькорослі та високорослі види), тривалість життя ледь сягала 20 років. Час його існування доводиться на епоху раннього палеоліту (кам’яного віку). В даний час практично всі дослідники поділяють точку зору про те, що австралопітеки були «побічної» гілкою еволюції гомінід; найближчим до роду Людина був вид австралопітек афарський (австралопітек з Афара, мал. 74).

Мал. 74. Австралопітек з Афара: ліворуч — реконструкція зовнішнього вигляду (порівняно з сучасною людиною), по центру: знаряддя праці та кількість ударів, необхідних для її виготовлення, та поширення; праворуч — череп

Ще одним представником цієї стадії антропогенезу була Людина вміла (мал. 75). Це вид вже належить до роду Людина. Встановлено, що людина вміла виготовляла перші знаряддя праці (рубила, або чоппери) з гальки; для цього їй було необхідно суттєве вдосконалення розумової діяльності (розширення об’єму оперативної пам’яті до 3 одиниць — щоб одночасно тримати в увазі саме рубило, камінь-наковадло та камінь, за допомогою якого відколювалися відщепи).

Архантропи

Наступний представник на сходах еволюційного розвитку людини іменується пітекантропом (мавполюдиною), рід Людина прямо ходяча (мал. 76); обидві назви носять історичний характер і не відповідають реальному положенню та біології цих викопних людей). Об’єм його мозку становив близько 900 см 3 . Пітекантроп ходив подібно сучасній людині, і був трохи нижчий від середнього сучасного європейця — 165-170 см. Чи умів пітекантроп виготовляти знаряддя праці? Вчені дали ствердну відповідь: пітекантроп виготовляв найпростіші знаряддя праці або в усякому разі міг це робити. Це були грубі знаряддя з кременю, трикутної форми рубала. Час існування пітекантропа позначено середнім палеолітом (600-100 тисяч років тому).

Мал. 75. Людина вміла: ліворуч — реконструкція зовнішнього вигляду (порівняно з сучасною людиною), по центру: знаряддя праці та кількість ударів, необхідних для її виготовлення, та поширення; праворуч — череп

Мал. 76. Людина прямоходяча: ліворуч — реконструкція зовнішнього вигляду (порівняно з сучасною людиною), по центру: знаряддя праці та кількість ударів, необхідних для її виготовлення, та поширення; праворуч — череп

Ще одним представником цієї стадії антропогенезу була людина з Хайдельберга (мал. 77). Для неї притаманні більш складні знаряддя праці; вважається, що саме цей викопний вид дав початок наступній стадії антропогенезу — палеоантропам.

Мал. 77. Людина з Хайдельберга: ліворуч — реконструкція зовнішнього вигляду (порівняно з сучасною людиною), по центру: знаряддя праці та кількість ударів, необхідних для її виготовлення, та поширення; праворуч — череп

Палеантропи

Уявлення про наступний етап антропогенезу сформулювалися на основі палеонтологічних знахідок, зроблених в долині Неандерталь біля Дюссельдорфа (Німеччина). Так в науковій літературі з’явився термін неандерталець (мал. 78). За об’ємом мозку (від 1200 до 1600 см 3 ) неандерталець не поступався перед сучасній людині, іноді навіть перевершував її. Але, незважаючи на великий об’єм мозку, розумовий апарат неандертальця залишався недосконалим.

Мал. 78. Людина неандертальська: ліворуч — реконструкція зовнішнього вигляду (порівняно з сучасною людиною), по центру: знаряддя праці та кількість ударів, необхідних для її виготовлення, та поширення; праворуч — череп

Період існування неандертальця припадає на несприятливий кліматичний період — льодовиковий період (60-28 тисяч років до н. е.). Неандерталець мешкав в домах-базах, інколи — в печерах; умів шити собі одяг, тобто йому були відомі такі знаряддя праці, як голка, спис, скребок і т. ін. У цей же період відбулася так звана «неолітична революція», в результаті якої неандерталець винайшов лук, що дійсно стало революційним моментом в його житті. Тепер йому стало легше вести полювання, а раціон харчування поповнився новими видами їжі (птиця, нові види тварин).

Неоантропи

Наступний представник предків людини на сходах еволюції — кроманьйонець — представляв собою людину в сучасному розумінні слова. Епоха, в яку жив кроманьйонець, припадає на період з 40-го по 10-е тисячоліття до нашої ери. Перші знахідки скелета кроманьйонця були зроблені в 1868 році на південному заході Франції в печері Кро-Маньйон (мал. 79). Кроманьйонці успадкували від своїх предків великий мозок і досить практичну технологію, завдяки чому у відносно короткий проміжок часу зробили небачений крок вперед.

Всі кроманьйонці користувалися тими чи іншими кам’яними знаряддями і займалися полюванням і збиранням. Вони досягли разючих досягнень, розселилися по всіх географічних областях, придатних для проживання. Кроманьйонці створили перші примітивні форми випалу гончарних виробів, будували для цього печі і навіть випалювали вугілля. У майстерності обробки кам’яних знарядь вони перевершили своїх предків, навчилися робити всілякі знаряддя, зброю і пристосування з кістки, бивнів, оленячих рогів і з дерева.

Всі сфери діяльності кроманьйонців були вдосконалені в порівнянні з їх предками. Вони виготовляли кращий одяг, споруджували більш великі житла і їли набагато різноманітнішу їжу, ніж їх попередники.

Крім усього іншого, вчені встановили, що у кроманьйонців було ще одне важливе нововведення — мистецтво. Стіни печер, де збиралися кроманьйонці, покривали намальовані та вирізані малюнки, дуже виразні та динамічні.

Кроманьйонець відрізнявся від своїх попередників фізіологічними характеристиками. По-перше, череп кроманьйонця в усьому схожий на череп сучасних людей: чітко виражений підборіддя виступ, високе чоло, дрібні зуби, обсяг мозкової порожнини відповідає сучасному. По-друге, йому притаманні фізичні особливості, необхідні для формування складної мови: будова порожнин носа і рота, а також гортані давали йому можливість оформляти і видавати чіткі звуки, набагато більш різноманітні, ніж ті, які були доступні попередникам.

Мал. 79. Людина розумна: ліворуч — реконструкція зовнішнього вигляду по центру: знаряддя праці та кількість ударів, необхідних для її виготовлення, та поширення; праворуч — череп

Таблиця 4. Порівняння стадій антропогенезу

Назва

Стадія антропогенезу

Зріст, см

Маса, кг

Людина вміла – коротка характеристика і спосіб життя наших предків

Найдавніші люди. Якими вони були? В Африці і на півдні Євразії знайдено викопні останки представників сімейства гомінідів, які мешкали в різних регіонах нашої планети приблизно 2 млн років тому і раніше. До цієї групи належить людина вміла, або австралопиток уміла. Знахідки викопних останків істоти, що відносяться до виду Homo hablilis, його походження і родинні стосунки з іншими гомінідами викликали гострі дискусії у палеоантропологів.

Знахідки в Олдувайській ущелині та інших районах Африки

Почалося все зі знахідок сім’ї палеоантропологів Ліки. Кілька поколінь з 1930 року вели пошуки предків людини в Африці. Влітку 1960 року в Олдувайській ущелині, на північному заході Танзанії, Джонатан Лікі і його супутники знайшли викопні останки, що належали дитині 11-12 років. Кістки пролежали в землі 1,75 млн років. Особливості будови стопи доводили, що істота ходила прямо. Новий гомінід спочатку був названий презінджантропом, але через кілька років з’явився інший науковий термін – «» людина вміла «». Назва виду вказує на використання примітивних кам’яних знарядь, знайдених поруч з кістками в тих же геологічних шарах. У Кенії 1961 року група вчених розкопала останки гомінідів, які мешкали в Африці 1,6-2,33 млн років тому. Більш повні зразки були виявлені в 1972 році поблизу озера Туркана. Вік знахідок становив 1,9 млн років. Нові розкопки тоді не прояснили загальну картину.

Найдавніші люди. Людина вміла

Деякий час для викопного предка, знайденого в Олдувайській ущелині, використовувалися дві назви – Australopithecus hablilis і Homo hablilis. Це було пов’язано з сумнівами, які існували у палеоантропологів щодо родинних зв’язків з іншими гомінідами. Одні дослідники вважали цей вид найбільш раннім предком сучасних людей. Знайдена Ліки людина вміла могла пересуватися на задніх кінцівках, як це роблять сучасні люди. Можливо, він проводив ніч на деревах, відпочивав і рятувався в гілках від хижаків. Висловлювалися припущення, що H. hablilis є предком людини прямоходящого. Були фахівці, які заявили, що знайдена істота належить до роду Австралопітеки, представники якого вимерли і не зустрічаються на планеті близько 1 млн років. Причина розбіжностей полягає в помилковому припущенні вчених, що еволюція людини є прямолінійною. Довгий час вважалося, що один вид приматів давав початок іншому. Пізніше виникла гіпотеза про можливе співіснування в минулому декількох видів сімейства гомінідів, як австралопітеків, так і людей. Виникла більш складна картина еволюції людини, ніж та, яка існувала на початку і середині минулого століття.

Людина вміла. Характеристика зовнішнього вигляду

За багатьма рисами своєї зовнішності представники вигляду H. hablilis нагадували австралопітеків. У них була мавпоподібна зовнішність, що передбачає коротке тулуб і довгі, що звисають нижче колін верхні кінцівки, за розмірами порівнянні з ногами. Є припущення, що А. афарський, який жив понад 3 млн років тому, був прямим предком H. hablilis. Близькість цього виду до головної лінії еволюції людини підтверджується характерною будовою черепа. Зростання самців становило приблизно 1,5-1,6 м, маса тіла – близько 45 кг, самки були нижче. Особливості, які відрізняли H. hablilis від австралопітеків:

• порівняно великий мозок;
• дрібні зуби;
• виступаючий ніс;
• гнучка походка;
• місткість черепа представників виду H. hablilis становила 630-700 см 3 .

Спосіб життя і харчування людини вмілої

Зміна середовища проживання могла викликати появу різних пристосувальних особливостей у будові тулуба, кінцівок, травної системи. Знайдені разом з викопними останками гомінідів кістки тварин, пилку, примітивні інструменти доводять, що ці істоти їли м’ясо, а також фрукти, комах і рослини. Слово «вмілий» у назві першої людини характеризує особливості будови пензля, пристосованої до захоплення гармат праці.

Найдавніші істоти розбивали кістки, щоб витягти поживний мозок з внутрішньої порожнини, об’єднувалися для захисту від хижаків і пошуків їжі. Є дані, які свідчать про те, що саме тоді між жінками і чоловіками виник поділ праці.

Сильна підлога добувала м’ясо, а самки збирали рослинні продукти. Набуті риси поведінки були вигідними для виживання в змінених умовах середовища проживання.

Виготовлення та застосування знарядь праці

Знаряддя праці людини вмілої були кам’яними, грубо обробленими. Гомініди використовували як сокири і скребки щебінь, булижники, а кісткові уламки застосовували для викопування корінців із землі. Камені, можливо деревина, були основними матеріалами для виготовлення знарядь праці та захисту від хижаків.

Скребки з гострими краями служили для розсічення туш, розрізання сухожиль, очищення шкур. Деякі вчені припускають, що перші інструменти були результатом дії природних факторів. Вода, вітер, ерозія обробили природні матеріали, а не руки людини вмілої. Завдяки мікроскопічним дослідженням виявлені подряпини і борозни від інших каменів – інструментів, за допомогою яких відбувалося виготовлення знарядь праці.

Зміна клімату та еволюція гомінідів

У період похолодання, яке сталося в Східній півкулі понад 3 млн років тому, тропічні ліси змінилися стародавньою саванною. Є докази того, що еволюція тварин Східної і Південної Африки була пов’язана з цими змінами клімату.

Стародавнім приматам потрібно було знайти додаткові джерела їжі, що дають більше енергії, ніж лісові фрукти і коренеплоди. Одну гілку еволюції дав початок австралопиток, людина вміла продовжила цю лінію. Поява інших гомінідів стала результатом розвитку в напрямку вживання не тільки рослинної, а й тваринної їжі. Основною ознакою переходу від австралопитеків до людей є виготовлення примітивних інструментів і збільшення обсягу черепа.

Родинні зв’язки людини вмілої з іншими копалинами гомінідів

Двоногі прямоходні примати виду H. hablilis за зовнішнім виглядом майже ідентичні А. Афарському, з яким їх пов’язувало походження. У центральній частині Китаю були знайдені знаряддя праці і кістки цих гомінідів, вік яких перевищував 1,9 млн років. Інші останки виду H. hablilis містяться в археологічних пам’ятках Танзанії, Кенії, Стеркфонтейна. Знахідки доводять широке поширення виду в Африці та Азії.

Можливо, що протягом 0,5 млн років на планеті одночасно співіснували австралопітеки, людина прямоходяща, вміла і робоча. Відмінності між видами дуже незначні, вони могли вести різний спосіб життя, займаючи різні екологічні ніші. У людини прямоходячої пропорції тіла були близькі до таких же параметрів H. sapiens, але був більш виступаючий ніс, ніж у представників виду H. erectus. Вимерлі гомініди:

• людина вміла;
• людина прямоходящая (Homo erectus);
• ч. озера Рудолф (H. rudolfensis);
• т. ч. грузинський (H. georgicus);
• ч. робочий (H. egaster).

Місце людини вмілої в еволюції Homo sapiens

Багато років уми палеоантропологів займає питання про прямих предків сучасної людини. Людина вміла відноситься до їх числа? Так само, як австралопітеки, найперші люди харчувалися горіхами, насінням і коренеплодами. Але вони були в змозі виготовити знаряддя праці і за допомогою них добувати собі тваринну їжу. Стародавній представник роду Homo – H. erectus – не ставився до австралопітеків. Це був перший прямий предок сучасної людини, яку після тривалих суперечок вчені включили в рід Люди (Homo) сімейства гомінідів. Кісткові останки і знаряддя праці H. erectus були виявлені не тільки в Африці, але також в Азії і Європі. Одночасно існував чоловік прямоходящий, який застосовував більш досконалий спосіб обробки каменю, виготовлення гармат праці. Чоловік робітник був м’ясоїдним і також використовував оброблені камені, деревину, кістки як примітивні інструменти.