Тирозол ® (Thyrozol ® ) ATC-класифікація

фармакодинаміка . Тіамазол залежно від його дозування інгібує включення йоду в тирозин, а отже, інгібує неосинтез гормонів щитоподібної залози. Ця властивість дає змогу проводити симптоматичне лікування гіпертиреозу незалежно від його етіології. Чи впливає тіамазол, окрім цього, на природний перебіг захворювання при імунологічно зумовленій формі гіпертиреозу (хворобі Грейвса), тобто чи пригнічує він імунопатогенетичний процес, що лежить в основі захворювання, на сьогодні не визначено.
Тіамазол не впливає на секрецію попередньо синтезованих тиреоїдних гормонів, цим пояснюється в окремих випадках різна тривалість латентного періоду дії препарату до нормалізації концентрації тироксину і трийодтироніну в плазмі крові, а внаслідок цього – до поліпшення клінічної картини. Препарат не впливає також на гіпертиреоз, який розвинувся внаслідок вивільнення гормонів після руйнування клітин щитоподібної залози (після лікування радіоактивним йодом або при тиреоїдиті).
Фармакокінетика . Тіамазол швидко та повністю абсорбується в ШКТ. Після прийому внутрішньо C_max у плазмі крові досягається протягом 0,4–1,2 год. Зв’язується з білками плазми крові дуже незначною мірою. Тіамазол накопичується у щитоподібній залозі та повільно метаболізується у ній. Незважаючи на коливання рівнів плазмі крові, накопичення тіамазолу в щитоподібній залозі все ще призводить до утворення плато концентрації, внаслідок чого тривалість дії зберігається протягом приблизно 24 год після прийому разової дози препарату. Згідно з останніми даними кінетика метаболізму тіамазолу не залежить від функції щитоподібної залози. Період напіввиведення препарату становить близько 3–6 год. У пацієнтів з печінковою недостатністю він більш тривалий. Тіамазол виводиться з сечею та жовчю, незначною мірою — з калом, що свідчить про ентерогепатичну циркуляцію. Виводиться з сечею (70% протягом 24 год). Лише невелика кількість тіамазолу екскретується у незміненому вигляді. Досвід щодо фармакологічної активності метаболітів на сьогодні відсутній. Доступні обмежені дані щодо фармакокінетики тіамазолу у хворих з порушеннями функції нирок та печінки (див. ЗАСТОСУВАННЯ). Відсутні дані щодо повторного застосування дози (див. ЗАСТОСУВАННЯ).

Показання Тирозол

лікування гіпертиреозу, включаючи:
— консервативне лікування гіпертиреозу, особливо з відсутнім або малих розмірів зобом;
— підготовку до хірургічного лікування при всіх формах гіпертиреозу;
— підготовку до лікування радіоактивним йодом, особливо пацієнтів із тяжкою формою гіпертиреозу;
— проміжну терапію після лікування радіоактивним йодом;
— профілактичне лікування пацієнтів із субклінічною формою гіпертиреозу, автономними аденомами або тиреотоксикозом в анамнезі, які потребують впливу йоду (наприклад діагностика із застосуванням йодовмісних контрастних препаратів).

Застосування Тирозол

тіамазол є активним метаболітом карбімазолу, однак 1 мг тіамазолу не є еквівалентним 1 мг карбімазолу. Це необхідно враховувати на початку лікування тіамазолом або при переході з карбімазолу на тіамазол. Слід дотримуватися наведених рекомендацій щодо дозування.
Добову дозу застосовувати одноразово або розділити на кілька прийомів протягом дня. На початку лікування разові дози слід приймати протягом дня через однакові проміжки часу. Підтримувальну дозу приймати за 1 прийом під час або після сніданку. Якщо був пропущений один прийом препарату, збільшувати дозу при наступному прийомі не потрібно.
Таблетки приймати не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини.
Якщо був пропущений один прийом препарату, збільшувати дозу при наступному прийомі не потрібно.
Загальні рекомендації щодо дозування .
Дорослим . Залежно від ступеня тяжкості захворювання і надходження йоду до організму рекомендована доза для дорослих становить 10–40 мг на добу. У багатьох випадках пригнічення продукування гормону щитоподібної залози забезпечується при прийомі 20–30 мг препарату Тирозол на добу. У разі захворювання легкого ступеня тяжкості призначати препарат у нижчому дозуванні, при тяжкому ступені захворювання необхідно застосовувати Тирозол у початковій дозі 40 мг на добу.
Коригування дози проводити індивідуально, враховуючи активність процесів метаболізму, обумовлених рівнем продукування гормону щитоподібної залози.
Для проведення підтримуючої терапії рекомендовано таке дозування:
– підтримуюча доза препарату Тирозол — по 5–20 мг на добу у комбінації з левотироксином для профілактики гіпотиреозу;
– у вигляді монотерапії по 2,5–10 мг препаратом Тирозол на добу.
У разі тиреотоксикозу, обумовленого підвищеним вмістом йоду, можливе застосування препарату у вищих дозах.
Консервативне лікування тиреотоксикозу . Метою терапії є досягнення еутиреоїдного стану залози та тривалої ремісії після обмеженої тривалості лікування. Залежно від вибору пролікованих пацієнтів, ремісія може бути досягнута максимально у 50% пацієнтів через рік після терапії. Було з’ясовано, що час досягнення ремісії значно відрізняється залежно від початкових показників. Вірогідними впливаючими факторами є тип гіпертиреозу (імуногенний або неімуногенний), тривалість лікування, дозування тіамазолу, а також джерело отримання йоду: харчовий або ятрогенний.
При консервативному лікуванні гіпертиреозу тривалість терапії препаратом Тирозол ® становить від 6 міс до 2 років (в середньому — протягом 1 року). Можливість подовження періоду ремісії залежить від тривалості терапії.
Якщо не вдається забезпечити ремісію, а проведення інших терапевтичних заходів неможливе, Тирозол ® можна застосовувати для довготривалої терапії у найнижчих ефективних дозах без додавання або в поєднанні з низькою дозою левотироксину.
Пацієнтам зі звуженням трахеї і зобом дуже великих розмірів Тирозол слід застосовувати протягом короткого періоду. Довготривала терапія може призвести до росту зоба.
Підготовка до хірургічного лікування при всіх формах гіпертиреозу .
Короткочасна підготовча терапія (протягом 3-4 тижнів, у деяких випадках препарат можна застосовувати довше) сприяє відновленню еутиреоїдного стану, за рахунок чого зменшуються ризики, зумовлені хірургічним втручанням.
Хірургічне втручання проводиться одразу після досягнення еутиреоїдного стану. Якщо таке втручання не проводять, необхідно застосовувати левотироксин. Терапію препаратом можна закінчувати за день до операції.
Підвищену крихкість та готовність до кровоточивості тканин щитоподібної залози, спричинені тіамазолом, можна компенсувати додатковим передопераційним введенням йоду у високих дозах за 10 днів до операції (йодотерапія за Пламером).
Підготовка до лікування радіоактивним йодом . Препарат застосовувати для досягнення еутиреоїдного стану до початку терапії із застосуванням радіоактивного йоду. Попередня терапія препаратом Тирозол особливо необхідна пацієнтам з тиреотоксикозом тяжкого ступеня, оскільки спостерігались окремі випадки тиреотоксичного кризу після проведення лікування йодом без попередньої терапії препаратом Тирозол.
Примітка . Слід враховувати, що похідні тіонаміду можуть знижувати чутливість тканин щитоподібної залози до променевої терапії. При проведенні запланованої терапії із застосуванням радіоактивного йоду у зв’язку з автономними аденомами необхідно провести попередню терапію препаратом Тирозол для попередження активації паранодулярної тканини.
Терапія у латентний період дії радіоактивного йоду . Тривалість терапії і дозу препарату Тирозол підбирають індивідуально, залежно від ступеня тяжкості захворювання, а також з урахуванням періоду до початку дії радіоактивного йоду (приблизно 4–6 місяців).
Профілактичне лікування пацієнтів із ризиком розвитку гіпертиреозу в результаті введення препаратів йоду з метою проведення діагностики.
Зазвичай рекомендована доза становить 10-20 мг препарату Тирозол на добу та/або 1 г перхлорату щодня протягом 10 днів (наприклад, при необхідності введення рентген контрастного засобу, що виводиться нирками). Тривалість профілактичного лікування визначають з урахуванням тривалості періоду, протягом якого препарати йоду знаходяться в організмі.
Особливі групи пацієнтів .
Пацієнти з порушеннями функцій печінки . У пацієнтів з порушеннями функцій печінки знижується швидкість виведення тіамазолу. У зв’язку з цим препарат рекомендується застосовувати у найнижчих ефективних дозах, у період терапії препаратом необхідно проводити моніторинг стану пацієнта.
Пацієнти з нирковою недостатністю . Пацієнтам з нирковою недостатністю рекомендується індивідуальне коригування дози і постійний моніторинг, оскільки недостатньо даних щодо фармакокінетичних властивостей препарату у цієї групи пацієнтів.
Пацієнти похилого віку . Пацієнтам літнього віку рекомендується індивідуальне коригування дози і постійний моніторинг, даних щодо накопичення препарату в організмі немає. Препарат рекомендується застосовувати у найнижчих ефективних дозах.
Діти .
Діти та підлітки (3–17 років)
Початкову дозу для лікування дітей та підлітків (3–17 років) розраховують відповідно до маси тіла пацієнта.
Як правило, лікування починають з 0,5 мг/кг, розділених на два або три прийоми в рівних дозах на добу. Підтримуючу дозу можна зменшити залежно від індивідуальної реакції пацієнта на терапію і призначати один раз на добу. Щоб уникнути гіпотиреозу, може бути потрібний додатковий прийом левотироксину. Загальна добова доза не повинна перевищувати 40 мг тіамазолу.
Діти віком до 2-х років .
Безпека та ефективність застосування тіамазолу дітям віком до 2-х років не досліджені.
Застосування тіамазолу дітям віком до 2-х років не рекомендується.

Протипоказання

— гіперчутливість до тіамазолу, інших похідних тіонамідів або будь-якого компонента препарату.
— Помірні та тяжкі порушення кількісного складу крові (гранулоцитопенія).
— Холестаз перед початком лікування, не спричинений тиреотоксикозом.
— Ураження кісткового мозку при проведеній раніше терапії тіамазолом або карбімазолом.
— Гострий панкреатит в анамнезі після прийому тіамазолу або проліків карбімазолу.
Поєднана терапія тіамазолом та тиреоїдними гормонами у період вагітності протипоказана (див. Застосування у період вагітності або годування груддю ).

Побічна дія

небажані ефекти за частотою виникнення класифікують за такими категоріями:
дуже часто (>1/10), часто (>1/100, 1/1000, 1/10000, З боку крові та лімфатичної системи .
Нечасто: агранулоцитоз (зустрічається приблизно у 0,3–0,6% випадків). Може також проявлятися через тижні або місяці після початку лікування, що вимагає припинення застосування препарату. У більшості випадків агранулоцитоз зникає самостійно.
Дуже рідко: тромбоцитопенія, панцитопенія, генералізована лімфаденопатія.
З боку ендокринної системи .
Дуже рідко: інсуліновий аутоімунний синдром (з яскраво вираженим зниженням рівня глюкози крові).
З боку нервової системи .
Рідко: рідко виникають порушення смакових відчуттів (дисгевзія, агевзія), що самостійно минають після припинення застосування препарату. Однак смакові відчуття можуть відновлюватися кілька тижнів.
Дуже рідко: неврити, полінейропатія.
Судинні розлади .
Невідомо: васкуліти.
З боку травного тракту .
Дуже рідко: гостре запалення слинних залоз.
Невідомо: гострий панкреатит.
З боку гепатобіліарної системи .
Дуже рідко: описано окремі випадки холестатичної жовтяниці або токсичного гепатиту. Симптоми, як правило, зникають після припинення застосування препарату. Клінічні малопомітні симптоми застою жовчі в період лікування слід відрізняти від дисфункцій, спричинених гіпертиреозом, таких як підвищення рівня γ-глутаміл трансферази та лужної фосфатази або підвищення рівня специфічного кісткового ізоферменту лужної фосфатази.
З боку шкіри та підшкірної тканини .
Дуже часто: алергічні шкірні реакції різного ступеня тяжкості (свербіж, висип, кропив’янка). Зазвичай виникають алергічні шкірні реакції помірного ступеня тяжкості, що часто зникають при подальшій терапії.
Дуже рідко: тяжкі форми алергічних шкірних реакцій, включаючи генералізовані дерматити; алопеція; червоний вовчак, індукований лікарським засобом.
З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини .
Часто: артралгія, може розвиватися поступово та виникати навіть через кілька місяців терапії.
Загальні розлади .
Рідко: медикаментозна лихоманка.
Діти . Частота, тип та тяжкість побічних реакцій у дітей очікуються подібними до тих, що спостерігаються у дорослих пацієнтів.
Дуже рідко повідомлялося про розвиток серйозних шкірних реакцій гіперчутливості, таких як генералізований дерматит, включаючи синдром Стівенса–Джонсона, у дорослих пацієнтів та дітей.

Особливості застосування

препарат Тирозол не рекомендується застосовувати пацієнтам з реакціями гіперчутливості помірного ступеня тяжкості в анамнезі (наприклад, алергічний висип, свербіж).
Пацієнтам, які мають зоб дуже великих розмірів та звуження трахеї, слід протягом якомога коротшого періоду та під ретельним наглядом лікаря застосовувати препарат Тирозол у зв’язку з ризиком росту зоба.
Мієлотоксичність . Агранулоцитоз відмічався приблизно у 0,3–0,6% випадків. Перед початком лікування пацієнтів необхідно проінформувати про супутні симптоми агранулоцитозу (стоматит, фарингіт, лихоманка). Зазвичай симптоми виникають протягом перших тижнів лікування, однак їх поява можлива через кілька місяців або під час повторного курсу лікування. Рекомендується ретельно контролювати показники крові до і після початку терапії, особливо пацієнтам, які страждають на гранулоцитопенію помірного ступеня. У разі розвитку будь-якого з вищезазначених симптомів, особливо протягом перших тижнів лікування, слід негайно звернутися до лікаря для проведення аналізу крові.
У разі підтвердження агранулоцитозу необхідно припинити подальшу терапію препаратом.
У разі застосування препарату у рекомендованих дозах побічні реакції, обумовлені токсичною дією на кістковий мозок, виникали рідко. Часто повідомлялося про розвиток таких реакцій під час прийому дуже високих доз тіамазолу (близько 120 мг на добу). Такі дози призначають за спеціальними показаннями (тяжкі форми захворювання, тиреотоксичний криз). При появі симптомів токсичної дії на кістковий мозок на тлі лікування тіамазолом необхідно припинити подальше застосування препарату та за необхідності перейти на застосування антитиреоїдного лікарського засобу іншої групи.
Гострий панкреатит . У постмаркетинговий період повідомлялося про розвиток гострого панкреатиту у пацієнтів, які приймали лікарські засоби, що містять тіамазол або проліки карбімазолу. Пацієнтам, у яких розвинувся гострий панкреатит, слід негайно припинити прийом тіамазолу. Тіамазол не слід призначати пацієнтам, у яких раніше спостерігався гострий панкреатит на тлі прийому тіамазолу або проліків карбімазолу. Повторне призначення може призвести до рецидиву гострого панкреатиту, при цьому час розвитку рецидиву зменшується.
Жінки репродуктивного віку та вагітні .
Жінкам репродуктивного віку рекомендовано застосовувати ефективні методи контрацепції під час терапії тіамазолом. Вагітним тіамазол слід призначати лише після ретельної оцінки користі/ризику і тільки в найнижчих ефективних дозах без додаткового введення гормонів щитоподібної залози. У разі призначення під час вагітності слід проводити ретельний моніторинг стану жінки, плода та новонародженого (див. Застосування у період вагітності або годування груддю ).
Контроль гіпертиреозу . Надлишок препарату в організмі після прийому дуже високих доз може призвести до розвитку субклінічного або клінічного гіпотиреозу або росту зоба за рахунок підвищення рівня секреції тиреотропного гормону. У зв’язку з цим дозу тіамазолу необхідно зменшити одразу після відновлення нормального функціонування щитоподібної залози, при необхідності додатково призначають левотироксин. Припиняти повністю лікування тіамазолом і застосовувати лише левотироксин недоцільно. Збільшення зоба на тлі терапії із застосуванням препарату Тирозол, всупереч пригніченню секреції тиреотропного гормону, виникає внаслідок самого захворювання і не може бути попереджене додатковим прийомом левотироксину. Забезпечення нормального рівня секреції тиреотропного гормону важливе для мінімізації ризику проявлення або погіршення ендокринної офтальмопатії. Однак дана патологія часто не залежить від перебігу захворювання щитоподібної залози. Подібні ускладнення не є причиною для зміни адекватного режиму лікування та не є побічною реакцією при правильному проведенні курсу лікування. У рідкісних випадках після проведення курсу антитиреоїдної терапії без додаткового хірургічного втручання спостерігався розвиток пізнього гіпотиреозу. Імовірно, це не побічна реакція на препарат, а результат запальних та деструктивних процесів у паренхімі щитоподібної залози, спричинених основним захворюванням. За рахунок зниження патологічно підвищених витрат енергії при гіпертиреозі може збільшуватися маса тіла на тлі лікування тіамазолом. Пацієнти мають бути проінформовані, що покращення клінічної картини свідчить про нормалізацію витрат енергії.
Допоміжні речовини . Тирозол містить лактозу, тому пацієнтам з такими рідкісними спадковими захворюваннями, як непереносимість галактози, лактазна недостатність, дефіцит лактази Лаппа або порушення мальабсорбції глюкози-галактози, не слід застосовувати цей препарат.
Тирозол містить менше 1 ммоль натрію (23 мг) в 1 таблетці, що не є клінічно значущим.
Застосування у період вагітності або годування груддю
Жінки репродуктивного віку . Під час терапії тіамазолом жінки репродуктивного віку повинні застосовувати ефективні засоби контрацепції.
Вагітність . Необхідно проводити адекватне лікування гіпертиреозу вагітних для запобігання серйозним ускладненням у вагітної та плода. Тіамазол може проникати крізь плацентарний бар’єр. Аналіз інформації, отриманої в результаті досліджень та зі спонтанних повідомлень, виявив закономірність виникнення вроджених аномалій в результаті прийому високих доз тіамазолу, особливо в першому триместрі вагітності.
Найбільш частими вродженими вадами є аплазії шкіри голови у новонароджених, матері яких отримували тіамазол у період вагітності, черепно-лицьові вади розвитку (атрезія хоан, лицьовий дисморфізм), екзомфалоз, атрезія стравоходу, аномалія омфаломезентеріальної протоки та дефект міжшлуночкової перегородки.
Тіамазол потрібно призначати під час вагітності лише після ретельної оцінки користі/ризику у найнижчих ефективних дозах без додаткового введення тиреоїдних гормонів. Якщо тіамазол застосовують під час вагітності, рекомендується ретельний моніторинг стану вагітної, плода та новонародженого.
Годування груддю . Тіамазол проникає у грудне молоко, де його концентрація досягає рівня концентрації у плазмі крові матері, чим зумовлений ризик розвитку гіпотиреозу у дитини.
Під час годування груддю тіамазол призначати у найнижчих ефективних дозах, що не перевищують 10 мг на добу, без додаткового призначення гормонів.
Необхідно регулярно контролювати функцію щитовидної залози у новонароджених.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами . Тіамазол не впливає на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або роботі з іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

нестача йоду підвищує сприйнятливість щитоподібної залози до тіамазолу, а надлишок йоду — знижує її. Безпосередні взаємодії з іншими лікарськими засобами невідомі. Проте слід враховувати, що метаболізм та виведення інших лікарських засобів при гіпертиреозі може збільшуватися. Ці показники нормалізуються при відновленні функції щитоподібної залози. У разі необхідності дозування препарату слід коригувати. Крім того, корекція гіпертиреозу може нормалізувати підвищену активність антикоагулянтів у пацієнтів з гіпертиреозом.
Досліджень лікарських взаємодій за участю педіатричних пацієнтів не проводили.

Передозування

передозування призводить до розвитку гіпотиреозу з відповідними симптомами уповільнення метаболізму та за механізмом зворотного зв’язку — до активації аденогіпофіза з подальшим ростом зоба.
Цього можна уникнути шляхом зниження дози препарату до досягнення еутиреоїдного стану та у разі необхідності додатково призначити препарати левотироксину. Негативні наслідки випадкового прийому високих доз тіамазолу невідомі.

Умови зберігання

зберігати при температурі не вище 25 °С, у захищеному від вологи місці. Зберігати в недоступному для дітей місці!

Тирозол – инструкция, аналоги

Тирозол таблетки, п / плен. обол., по 5 мг №50 (10х5)
Тирозол таблетки, п / плен. обол., по 10 мг №50 (10х5)
Тирозол таблетки, п / плен. обол., по 10 мг №100 (10х10 25х4)
Тирозол таблетки, п / плен. обол., по 10 мг №20 (10х2)
Тирозол таблетки, п / плен. обол., по 5 мг №100 (10х10 25х4)
Тирозол таблетки, п / плен. обол., по 5 мг №20 (10х2)

Категория отпуска:

Оригинал/Дженерик:

Разрешен в России:

Разрешен в ЕС:

Разрешен в США:

Вождение авто:

Грудным детям:

Кормящим:

Беременным:

Инструкция по применению

Склад

діюча речовина: тіамазол;

1 таблетка містить тіамазолу 5 мг або 10 мг;

допоміжні речовини: лактоза, моногідрат; крохмаль кукурудзяний; целюлоза порошкоподібна; тальк; гіпромелоза 2910/15; магнію стеарат VS; натрію крохмальгліколят (тип С); кремнію діоксид колоїдний безводний;

плівкова оболонка для таблеток 5 мг: диметикон 100, макрогол 400, титану діоксид Е 171, заліза оксид жовтий Е 172, гіпромелоза 2910/15;

плівкова оболонка для таблеток 10 мг: диметикон 100, макрогол 400, титану діоксид Е 171, заліза оксид жовтий Е 172, гіпромелоза 2910/15; заліза оксид червоний Е 172.

Лікарська форма

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група

Антитиреоїдні засоби. Код ATC Н0ЗВ В02.

Показання

Протипоказання

Сумісна терапія Тирозолом та тиреоїдними гормонами у період вагітності протипоказана (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

Спосіб застосування та дози

Добову дозу застосовувати одноразово або розділити на кілька прийомів протягом дня. На початку лікування разові дози слід приймати протягом дня, через однакові проміжки часу. Підтримуючу дозу приймати за один прийом, під час або після сніданку.

Таблетки приймати не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини.

Загальні рекомендації щодо дозування.

Дорослим. Залежно від ступеня тяжкості захворювання і надходження йоду до організму рекомендована доза для дорослих становить 10-40 мг на добу. У багатьох випадках пригнічення продукування гормону щитовидної залози забезпечується при прийомі 20-30 мг препарату Тирозол на добу. У випадку захворювання легкого ступеня тяжкості призначати препарат у нижчому дозуванні, при тяжкому ступені захворювання необхідно застосовувати Тирозол у початковій дозі 40 мг на добу.

Коригування дози проводити індивідуально, враховуючи активність процесів метаболізму, обумовлених рівнем продукування гормону щитовидної залози.

Для проведення підтримуючої терапії рекомендовано таке дозування:

У випадку тиреотоксикозу, обумовленого підвищеним вмістом йоду, можливе застосування препарату вищими дозами.

Дітям. Тирозол призначати дітям у початковій дозі 0,5 мг/кг маси тіла на добу.

Після нормалізації функції щитовидної залози дозу поступово знижувати до підтримуючої, що визначається з урахуванням індивідуальних особливостей метаболізму. У разі необхідності додатково призначати левотироксин.

Консервативне лікування тиреотоксикозу.

Тривалість терапії Тирозолом становить від 6 місяців до 2 років (в середньому – протягом 1 року). Можливість подовження періоду ремісії залежить від тривалості терапії. У випадках, коли не вдається забезпечити ремісію, а проведення інших терапевтичних заходів неможливе, Тирозол можна застосовувати для довготривалої терапії у максимально низьких ефективних дозах.

Пацієнтам зі звуженням трахеї і зобом дуже великих розмірів, Тирозол слід застосовувати протягом короткого періоду. Довготривала терапія може призвести до росту зоба.

Підготовка до хірургічного лікування при всіх формах тиреотоксикозу.

Короткочасна підготовча терапія (протягом 3-4 тижнів, у деяких випадках препарат можна застосовувати довше) сприяє відновленню еутиреоїдного стану, за рахунок чого зменшуються ризики, зумовлені хірургічним втручанням.

Хірургічне втручання проводиться одразу після досягнення еутиреоїдного стану. Терапію препаратом можна закінчувати за день до операції.

У період останніх 10 днів до операції хірург може додатково призначити препарати йоду у високих дозах для укріплення тканин щитовидної залози.

Підготовка до лікування тиреотоксикозу радіоактивним йодом.

Препарат застосовувати для досягнення еутиреоїдного стану до початку терапії із застосуванням радіоактивного йоду. Особливо попередня терапія Тирозолом необхідна пацієнтам з тиреотоксикозом тяжкого ступеня, оскільки спостерігались окремі випадки тиреотоксичного кризу після проведення лікування йодом без попередньої терапії Тирозолом.

Примітка. Слід враховувати, що похідні тіосечовини можуть знижувати чутливість тканин щитовидної залози до променевої терапії. При проведенні запланованої терапії із застосуванням радіоактивного йоду у зв’язку з автономними аденомами необхідно провести попередню терапію Тирозолом для попередження активації паранодулярної тканини.

Терапія у латентний період дії радіоактивного йоду.

Тривалість і доза Тирозолу підбираються індивідуально і залежать від ступеня тяжкості захворювання, а також з урахуванням періоду до початку дії радіоактивного йоду (приблизно 4-6 місяців).

Профілактика тиреотоксикозу при призначенні препаратів йоду, при існуванні латентного тиреотоксикозу, автономних аденом або тиреотоксикозу в анамнезі.

Зазвичай рекомендована доза становить 10-20 мг Тирозолу на добу та/або 1 г перхлорату щодня протягом 10 днів (наприклад, при необхідності введення рентген контрастного засобу, що виводиться нирками). Тривалість профілактичного лікування визначається з урахуванням тривалості періоду, протягом якого препарати йоду знаходяться в організмі.

Особливі групи пацієнтів.

У пацієнтів з порушеннями функцій печінки знижується швидкість виведення тіамазолу. У зв’язку з цим препарат рекомендується застосовувати у максимально низьких ефективних дозах, у період терапії препаратом необхідно проводити моніторинг стану пацієнта.

Пацієнтам з нирковою недостатністю рекомендується індивідуальне коригування дози і постійний моніторинг, оскільки недостатньо даних щодо фармакокінетичних властивостей препарату у цієї групи пацієнтів.

Пацієнтам літнього віку рекомендується індивідуальне коригування дози і постійний моніторинг, даних щодо накопичення препарату в організмі немає. Препарат рекомендується застосовувати у максимально низьких ефективних дозах.

Побічні реакції

Небажані ефекти за частотою виникнення класифікують за такими категоріями:

З боку крові та лімфатичної системи.

Нечасто: агранулоцитоз (зустрічається у 0,3-0,6 %). Може також проявлятися через тижні або місяці після початку лікування. У більшості випадків побічні явища зникають самостійно після припинення прийому препарату.

Дуже рідко: тромбоцитопенія, панцитопенія, генералізована лімфаденопатія.

З боку ендокринної системи.

Дуже рідко: інсуліновий аутоімунний синдром (відзначається зниження рівня глюкози крові).

З боку нервової системи.

Рідко: порушення смакових відчуттів (дисгевзія, агевзія), що самостійно минають після припинення прийому препарату. Іноді смакові відчуття відновлюються через кілька тижнів після закінчення курсу лікування.

Дуже рідко: неврити, полінейропатія.

З боку травного тракту.

Дуже рідко: гостре запалення слинних залоз.

З боку гепатобіліарної системи.

Дуже рідко: холестатична жовтяниця або токсичний гепатит. Симптоми, як правило, зникають після припинення прийому препарату. Клінічні малопомітні симптоми застою жовчі в період лікування слід відрізняти від дисфункцій, спричинених гіпертиреозом, таких як підвищення рівня γ-глутаміл трансферази та лужної фосфатази.

З боку шкіри та підшкірної тканини.

Дуже часто: алергічні шкірні реакції (свербіж, висип, кропив’янка), зазвичай помірного ступеня тяжкості, що зникають при подальшій терапії.

Дуже рідко: тяжкі форми алергічних шкірних реакцій, включаючи генералізовані дерматити, алопецію, червоний вовчак, індукований лікарським засобом.

З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини.

Часто: артралгія, яка розвивається поступово, може виникати навіть через кілька місяців терапії.

Передозування

Передозування може призвести до розвитку гіпотиреозу та внаслідок ефекту нестачі гормонів – до активації аденогіпофіза з подальшим ростом зоба. У такому випадку

слід відмінити препарат та, якщо необхідно, додатково призначити застосування тиреоїдних гормонів.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Зазвичай під час настання вагітності функція щитовидної залози нормалізується. Однак часто потрібне продовження лікування тиреотоксикозу, особливо у перші місяці вагітності. Внаслідок підвищеної активності щитовидної залози у період вагітності можливі серйозні ускладнення, такі як передчасні пологи або внутрішньоутробні вади розвитку. Застосування тіамазолу високими дозами для лікування тиреотоксикозу також підвищує ризик викидня.

Тіамазол проникає через плацентарний бар’єр. У разі прийому препарату у неправильно підібраних дозах виникає загроза росту щитовидної залози і розвитку гіпотиреозу у плода, а також зниження маси тіла плода. Є неодноразові повідомлення про випадки часткової аплазії шкіри у новонароджених від жінок, які отримували тіамазол. Загоєння дефекту відбувалося спонтанно через декілька тижнів.

Також, виникнення різноманітних мальформацій, таких як, атрезія хоан, атрезія стравоходу, гіпоплазія сосків, а також затримка розумового і моторного розвитку, що пов’язують із застосуванням високих доз тіамазолу протягом перших тижнів вагітності. Однак, дослідження кількох випадків пренатального впливу тіамазолу не виявило порушень морфологічного розвитку і не підтвердило вплив препарату на розвиток гіпотиреозу або на фізичний та розумовий розвиток дітей.

У зв’язку з неможливістю повністю виключити токсичну дію на плід Тирозол слід призначати в період вагітності після ретельної оцінки користь/ризик. Препарат застосовувати у максимально низькій ефективній дозі, додатково гормони не призначати.

Тіамазол проникає у грудне молоко, де його концентрація досягає рівня концентрації у сироватці крові матері, чим зумовлений ризик розвитку гіпотиреозу у дитини.

Під час годування груддю Тирозол призначати у максимально низьких ефективних дозах, що не перевищують 10 мг на добу, без додаткового призначення гормонів.

Необхідно регулярно контролювати функцію щитовидної залози у новонароджених.

Діти

Препарат не призначати дітям віком до 3 років у даній лікарській формі. Дітям Тирозол призначають у початковій дозі 0,5 мг/кг маси тіла на добу. Після нормалізації функції щитовидної залози дозу поступово знижувати до підтримуючої, що визначається з урахуванням індивідуальних особливостей метаболізму. У разі необхідності додатково призначати левотироксин.

Особливості застосування

Тирозол не рекомендується застосовувати пацієнтам з реакціями гіперчутливості в анамнезі (алергічний висип, свербіж).

Пацієнтам, які мають зоб дуже великих розмірів та звуження трахеї, слід з обережністю та протягом якомога коротшого періоду застосовувати Тирозол.

Агранулоцитоз зустрічається у 0,3-0,6 % випадків. Перед початком лікування необхідно звернути особливу увагу на симптоми агранулоцитозу (стоматит, фарингіт, висока температура тіла). Зазвичай симптоми виникають на початку лікування, однак можлива їх поява через кілька місяців або під час повторного курсу лікування. Рекомендується контролювати показники крові до і після початку терапії, особливо пацієнтам, які страждають на гранулоцитопенію помірного ступеня. У випадку розвитку будь-якого з вищезазначених симптомів, особливо протягом першого тижня лікування, слід негайно звернутися до лікаря для проведення аналізу крові. У разі підтвердження агранулоцитозу необхідно припинити подальшу терапію препаратом.

Пацієнтам, які мають рідкісну спадкову непереносимість галактози, лактазну недостатність або порушення всмоктування глюкози-галактози, не слід застосовувати препарат.

У випадку застосування препарату у рекомендованих дозах побічні реакції, обумовлені токсичною дією на кістковий мозок, виникали у рідкісних випадках. Подібні реакції спостерігались під час прийому Тирозолу дуже високими дозами (близько 120 мг на добу). Такі дози препарату призначають в індивідуальних випадках (тяжкі форми захворювання, тиреотоксичний криз). У випадку появи симптомів токсичної дії на кістковий мозок на тлі лікування Тирозолом необхідно припинити подальше застосування препарату.

Надлишок препарату в організмі після прийому дуже високих доз може призвести до розвитку субклінічного/клінічного гіпотиреозу або росту зоба за рахунок підвищення рівня секреції тиреотропного гормону. У зв’язку з цим дозу Тирозолу необхідно зменшити одразу після відновлення нормального функціонування щитовидної залози, при необхідності призначають левотироксин. Припиняти повністю лікування Тирозолом і застосовувати лише левотироксин не рекомендується.

Збільшення зоба на тлі терапії із застосуванням Тирозолу, всупереч пригніченню секреції тиреотропного гормону, виникає внаслідок самого захворювання і не може бути попереджене додатковим прийомом левотироксину.

Забезпечення нормального рівня секреції тиреотропного гормону важливе для мінімізації ризику проявлення або погіршення ендокринної офтальмопатії. Однак, дана патологія часто не залежить від перебігу захворювання щитовидної залози. Подібні ускладнення не є причиною для зміни режиму лікування та не є побічною реакцією при правильному проведенні курсу лікування.

У рідкісних випадках після проведення курсу антитиреоїдної терапії без хірургічного втручання спостерігалися випадки розвитку пізнього гіпотиреозу. Це не побічна реакція на препарат, а результат запальних та деструктивних процесів у паренхімі щитовидної залози, спричинених основним захворюванням.

За рахунок зниження патологічно підвищеного витрачання енергії при гіпертиреозі може збільшуватися маса тіла на тлі лікування Тирозолом. Покращення клінічної картини свідчить про нормалізацію енергообміну.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами

Препарат не впливає на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Нестача йоду підвищує сприйнятливість щитовидної залози до Тирозолу, а надлишок йоду – знижує її. Інші безпосередні взаємодії з іншими лікарськими засобами невідомі. Слід враховувати, що метаболізм та виведення інших лікарських засобів при гіпертиреозі може збільшуватися. Ці показники нормалізуються при відновленні функції щитовидної залози. У разі необхідності дозування препарату слід коригувати.

Фармакологічні властивості

Антитиреоїдний засіб. Блокує фермент пероксидазу, який бере участь у йодуванні тиреоїдних гормонів щитовидної залози, що призводить до порушення синтезу тироксину і трийодтироніну. Ця властивість дозволяє проводити симптоматичне лікування тиреотоксикозу незалежно від його етіології. Тіамазол не впливає на секрецію попередньо синтезованих тиреоїдних гормонів, це пояснює тривалість латентного періоду до нормалізації концентрації тироксину і трийодтироніну в сироватці крові, внаслідок цього – поліпшення клінічної картини. Тироксин не впливає на тиреотоксикоз, який розвинувся внаслідок вивільнення гормонів після руйнування клітин щитовидної залози (після лікування радіоактивним йодом або при тиреоїдиті).

Після прийому внутрішньо Тирозол швидко та повністю всмоктується зі шлунково-кишкового тракту. Максимальна концентрація у плазмі крові досягається через 40-80 хв. З білками плазми крові практично не зв’язується. Тирозол накопичується у щитовидній залозі та дуже повільно метаболізується, у зв’язку з чим на кінетичній кривій утворюється плато концентрації, яке зберігається протягом 24 годин після прийому разової дози препарату. Кінетика метаболізму Тирозолу не залежить від функції щитовидної залози. Період напіввиведення препарату становить 3 години. У пацієнтів з печінковою недостатністю він більш тривалий. Тирозол виводиться з сечею та жовчю, незначною мірою – з фекаліями. Виводиться з сечею у вигляді метаболітів (70 % протягом 24 годин) і незміненої речовини.

Основні фізико-хімічні властивості

таблетки по 5 мг: світло-жовтого кольору, круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з рискою для поділу з обох боків;

таблетки по 10 мг: сіро-помаранчевого кольору, круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з рискою для поділу з обох боків.

Термін придатності

4 роки. Не застосовувати після закінчення терміну придатності.

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 25 °С у захищеному від вологи місці. Зберігати в недоступному для дітей місці!

Упаковка

По 10 таблеток у блістері. По 5 блістерів у картонній коробці.

Категорія відпуску

Виробник

Мерк КГаА, Німеччина/Merck KGaA, Germany.

Місцезнаходження

Франкфуртер Штрассе 250, 64293 Дармштадт, Німеччина/Frankfurter Strasse 250, 64293 Darmstadt, Germany.

Тирозол: інструкція із застосування, відгуки про побічні ефекти, ціна, взаємодія з алкоголем

Захворювання, пов’язані з порушенням вироблення гормонів, поширені дуже широко.

Часто патології торкаються щитовидної залози. У більшості ситуацій потрібна тривала терапія.

Деякі пацієнти цікавляться, чи можна поєднувати тирозол та алкоголь.

Взаємодія антитиреоїдного засобу та спиртного може спричинити несподівані реакції з боку організму.

Відмінні риси Тирозола

Щоб визначити, наскільки поєднується тирозол та спиртне, слід розглянути механізм впливу лікарського препарату на людину під час лікування.

Медикамент відноситься до групи антитиреоїдних засобів, сірковмісних похідних імідазолу.

Тирозол є антитиреоїдним препаратом, спрямованим на неосинтез гормонів щитовидної залози.

Лікарський засіб призначений для проведення терапії гіпертиреозу. Коли компоненти, що діють, починають працювати в організмі, відбувається неосинтез гормонів щитовидної залози. Це стає можливим завдяки тому, що активна речовина медикаменту запобігає включенню йоду до тирозину.

Особливість препарату Тирозолу у цьому, що з його допомогою проводять терапію гіпертиреозу, незалежно від розвитку патології.

Лікарський засіб дозволено для застосування при формах захворювання, в основі яких лежить імунологічний процес.

Латентна дія препарату може бути різною. Так відбувається через відсутність впливу на секрецію попередньо синтезованих тиреоїдних гормонів. Медичний препарат не діє при розпаді клітин щитовидної залози, як при проведенні терапії радіоактивним йодом.

Хімічний склад лікарського препарату

Думаючи, чи можна поєднувати тирозол та алкоголь, варто розглянути хімічний склад ліків.

Головний діючий компонент – тіамазол. Препарат відпускається у таблетках. Кожна містить 5-10 мг головної речовини.

У складі присутні такі складові:

1. лактоза;
2. крохмаль;
3. Діоксид кремнія;
4. тальк;
5. магнію стеарат.

Ці речовини не мають лікувального ефекту, а необхідні підтримки сталості лікарської форми.

Тіамазол – структурна формула діючої речовини препарату Тірозол

Діючі компоненти Тирозолу швидко всмоктуються через стінки травного тракту. Вже за 20 хвилин у крові досягається максимальна концентрація речовини, яка зберігається протягом 80 хвилин.

Компоненти лікарського засобу практично не пов’язуються із білками крові. Речовина накопичується в тканинах щитовидної залози, де відбувається метаболізм. Завдяки тому, що цей процес відбувається повільно, тривалість дії разової дози ліків збільшується до 24 годин.

Період напіввиведення становить від 3 до 6 годин. При печінковій недостатності тривалість цього процесу зростає.

Виведення відбувається з жовчю, із сечею, незначно – з калом. Активність метаболітів невідома.

У яких випадках застосовують ліки

Іноді поєднувати Тирозол і спиртне не можна через самий діагноз, поставлений лікарем.

Тирозолл призначають для проведення терапії гіпертиреозу

Лікарський засіб призначають у таких цілях:

• терапія гіпертиреозу, який супроводжується малим зобом або без нього;
• планова підготовка до операції при гіпертиреозі;
• підготовка пацієнта до проведення терапії за допомогою радіоактивного йоду;
• проміжне лікування після застосування радіоактивного йоду;
• профілактика при субклінічній формі гіпертиреозу

• Іноді Тирозол може бути рекомендований пацієнтам, які перенесли гіпертиреоз.
• Препарат використовують у випадках, коли потрібне проведення діагностичних процедур, при яких в організм вводяться контрастні йодовмісні препарати.

Терапія гіпертиреозу може бути тривалою. Саме тому багатьом пацієнтам необхідно дізнатися, яка сумісність тирозолу та алкоголю. Не в кожній інструкції щодо застосування це питання повноцінно обговорюється.

Взаємодія Тирозолу та алкогольних напоїв

Щоб зрозуміти, що відбувається, якщо поєднати Тирозол та алкоголь, варто згадати, як протікає гіпертиреоз.

Через надлишок гормонів щитовидної залози порушується нормальний обмін речовин, людина відчуває негативні симптоми.

Рецептори мозку надмірно активні, через що ознаки патології відчуваються гостро. Попадання в організм спиртних напоїв призводить до посилення цього ефекту.

Хоча в інструкції виробника прямо не сказано, що поєднувати тирозол та алкоголь не можна, варто подумати про наслідки. Бажано не експериментувати, перевантажуючи власний організм і наражаючи його на ризик.

Лікарі рекомендують відмовитись від вживання спиртного при прийомі препарату Тирозол

Можна вживати алкоголь тоді, коли патологія повністю вилікувана. Поєднання здатне позначитися на ефективності терапії, що проводиться. У деяких пацієнтів загострювалися симптоми захворювання та виникали побічні ефекти від ліків.

Можливі побічні ефекти та наслідки від вживання

Алкоголь при прийомі Тирозолу може призвести до таких негативних наслідків:

1. панцитопенія;
2. тромбоцитопенія;
3. агранулоцитоз;
4. порушення смакового сприйняття;
5. неврити;
6. збільшення слинних залоз;
7. полінейропатія;
8. нудота та блювання;
9. холестатична жовтяниця;
10. алопеція;
11. алергічні реакції;
12. почервоніння шкіри, висипання;
13. підвищення температури;
14. зниження загальної працездатності.

Іноді негативні симптоми можуть виникнути і без вживання спиртного. Якщо виник стоматит, фурункульоз або біль при ковтанні, прийом засобу варто припинити та звернутися до лікаря.

Висновок

Застосовувати Тирозол одночасно зі спиртними напоями не слід, оскільки це позначається на перебігу хвороби та швидкості одужання.

Також зростає ризик розвитку несприятливих реакцій організму.

Відео: Тирозол 5 – показання до застосування

Тирозол та алкоголь: сумісність, відгуки

Не завжди організм людини працює як добре налаштований і налагоджений механізм.

Самопочуття та здоров’я здебільшого залежить від збалансованого гормонального фону, який іноді підводить свого господаря, провокуючи розвиток безлічі неприємних патологій.

Якщо щитовидна залоза починає продукувати надмірну кількість тиреоїдних гормонів, людині доводиться стикатися з таким захворюванням, як тиреотоксикоз.

Лікування тиреотоксикозу (або гіпертиреозу) – процес складний та тривалий. Хворому доводиться проходити комплексний курс лікування. Залежно від складності патології медики використовують променеву, хірургічну, медикаментозну та комбіновану терапію.

Найчастіше при консервативному (лікарському) лікуванні, яке триває часом до 1,5-2 років, хворим доводиться приймати Тирозол.

І, звичайно, постає питання (з огляду на тривалість терапії), чи мають Тирозол та алкоголь сумісність, чи можна на фоні прийому ліків розслаблятися зі спиртним?

Тирозол є несумісним препаратом із алкоголем

Докладніше про препарат

Основною діючою речовиною Тирозолу є речовина тіамазол. Дана сполука блокує фермент щитовидки пероксидазу, яка бере активну участь у виробництві основних гормонів залози: тироксину і трийодтироніну. Працюючи на зниженні концентрації цих гормонів, Тирозол стимулює уповільнення метаболічних процесів.

Тирозол не впливає на вже утворені гормони щитовидки, він не розщеплює їх, його ціль – блокування утворення нових гормональних речовин.

Саме тому, щоб отримати стабільний ефект від лікування, Тирозол приймається дуже довго. За період терапії в 1,5-2 роки вже синтезовані гормони організмом успішно витрачаються, а нові завдяки лікам не утворюються, що й стабілізує гормональний фон пацієнта . Тирозол випускається у таблетованій формі.

Після прийому препарату тіамазол досить швидко всмоктується з кров’яного русла. Максимальна концентрація активної складової препарату в організмі досягає через 1-1,5 години після прийому. Тіамазол має уповільнений процес розщеплення, тому його максимальна концентрація зберігається в організмі до 1,5–2 діб.

Показання до прийому

Тирозол має обмежений спектр застосування. Ці ліки активно використовують лікарі для стабілізації та лікування наступних станів:

1. Лікування тиреотоксикозу (гіпертиреоз). Анормальна активність щитовидної залози та надмірне продукування органом гормональних сполук.
2. При підготовці до проведення променевої терапії та оперативних втручань при встановленому гіпертиреозі.
3. Підтримка організму при проходженні пацієнта тривалої терапії з використанням радіоактивного йоду.
4. Як профілактичні заходи при лікуванні з прийомом йодних препаратів у хворих на аденому щитовидки та тиретоксикоз.

Препарат приймається внутрішньо після їди в кількості 10-40 мг (добова доза). Режим дозування та курс лікування розробляє лікар з урахуванням стану хворого та складності поточного захворювання. Курс лікування відрізняється тривалістю та може становити від півроку до 2-х років.

Основне показання Тирозолу – це лікування дисфункції щитовидної залози.

Протипоказання, побічні прояви

Тирозол має низку протипоказань. Його забороняється використовувати у таких ситуаціях:

• порушення складу крові;
• дитячий вік (до 3-х років);
• агранулоцитоз, гранулоцитопенію;
• проблеми у роботі кровотворної системи;
• індивідуальна непереносимість активної речовини;
• патології жовчного міхура та печінки, що протікають на тлі застою жовчі (холестаз).

Відгуки пацієнтів, які тривалий час приймають Тирозол, згадують і про ряд побічних проявів. Їх розвиток у частих випадках спричиняє скасування препарату . Причому побічні прояви можуть торкатися порушень роботи різних органів прокуратури та систем тіла. До найпоширеніших відносять:

• підвищення температури;
• зміни у складі крові;
• жовтяниця холестатичного типу;
• алопеція (масова втрата волосся);
• порушення роботи смакових рецепторів;
• лімфаденопатія (збільшення лімфовузлів);
• полінейропатія (ураження периферичних нервів);
• набряк слизової гортані, що призводить до бронхоспазму;
• запальні процеси слинних залоз (гострий сіалоаденіт);
• різке падіння глюкози у крові, що провокує інсуліно-аутоімунний синдром;
• алергічні прояви (переважно шкірні: висипання, кропив’янка, свербіж, почервоніння, дерматит).

Тирозол та спиртне: сумісність

Розмірковуючи на тему, Тирозол з алкоголем сумісний чи ні, варто звернутися по роз’яснення до анотації ліків. Судячи з інструкції, прямих заборон на вживання спиртного на фоні лікування цим засобом немає. Але лікарі рекомендують відмовитися від прийому міцного при проходженні медикаментозного курсу .

На думку лікарів, прийом алкогольних напоїв на фоні лікування з використанням Тирозолу не допустимий.

Алкоголь не сумісний практично з усіма медикаментами

Можливі наслідки

Лікарі не даремно попереджають пацієнтів, які цікавляться, чи можна вживати алкоголь при тиреотоксикозі, про заборону такого тандему. Якщо знехтувати цією рекомендацією, то висока ймовірність розвитку вкрай негативних наслідків у хворих.

Посилення побічних проявів

Взаємодія спиртного та тирозолу часто призводить до появи всіх властивих лікам побічних ефектів. Зокрема, найбільшим є ризик виникнення:

1. Агранулоцитозу (падіння рівня лейкоцитів) та панцитопенія (різке зниження концентрації всіх компонентів крові у кров’яному руслі). Причому така патологічна ситуація може розвинутись у хворих вже після закінчення лікування, на тлі якого пацієнт зрідка балувався зі спиртним.
2. Постійне запаморочення. Такий синдром стає дуже небезпечним, коли справа стосується людини, зайнятої на виробництві, де потрібна підвищена увага та концентрація.
3. Порушення смакових сприйняттів. Найчастіше відбуваються порушення у сприйнятті солоної та солодкої їжі.
4. Розвитку полінейропатії (ураження периферичних нервів). На тлі такого синдрому хворий може зіткнутися з паралічами та втратою чутливості.
5. Загальною слабкістю та млявістю.
6. Алопеції (втрата волосся) та шкірні алергічні прояви.
7. Стоматитів, болю горла, утруднення ковтальних рефлексів.
8. Серйозних порушень у роботі ШКТ. Даний синдром проявляється у вигляді сильної нудоти, що призводить до рясної блювоти, діареї, холестатичної жовтяниці, різкого набору ваги.

Алкоголь та тиреотоксикоз: прогресування захворювання

Етанол вкрай токсично діє на стан та функціонування щитовидної залози . Цей вплив проявляється на тлі серйозного пригнічення гормоносинтезуючої діяльності клітин щитовидки. Що призводить до зниження рівня гормонів та подальшого прогресування гіпотиреозу. Пацієнтам доводиться стикатися з наступною симптоматикою:

• стрімке ожиріння;
• пожовтіння очних склер та шкіри;
• ламкість та сухість волосся та нігтів;
• падіння температури, відчуття мерзлякуватості;
• зниження пам’яті та розумових функцій;
• розвиток вогнищ набряклості (особливо у сфері очей);
• тахікардія (особливо сильно відчувається під час руху);
• пригнічення дихання та бронхоспазму внаслідок набряку слизової оболонки дихальних шляхів.

Жінкам часом доводиться стикатися з порушенням менструального циклу, а чоловікам – з проблемами еректильної функції. Якщо не вжити термінових заходів, то ці прояви стрімко прогресуватимуть. Сумним підсумком стає гіпотиреоїдна кома – надзвичайно небезпечний для життя стан.

При поєднанні Тирозолу з алкоголем у хворих відзначається прогресування основного захворювання та посилення всієї симптоматики

Правила суміщення

Звичайно, багатьом надзвичайно складно повністю перейти на тверезий спосіб життя, особливо з огляду на те, що курс лікування триває такий тривалий час. В ідеалі варто взагалі виключити споживання будь – якого спиртового напою на всьому курсі терапії . Або дотримуватися низки строгих умов, які зведуть до мінімуму ризик появи негативних наслідків:

1. Чоловікам дозволяється випивати не раніше, ніж за 18-20 годин перед прийомом ліків та за 8-10 годин після.
2. Для жінок цей термін розтягується та становить: за 24–26 годин до вживання препарату та за 14–16 годин після.

Варто розуміти, що йдеться про вкрай малу дозу алкоголю. Причому в процесі вживання спиртного необхідно підвищити рівень споживаної рідини і не забувати про хорошу і щільну закуску.

Висновки

Про те, що алкоголь вкрай негативно позначається на здоров’ї та самопочутті, відомо всім. Варто знати, що етанол стає отрутою для організму навіть при вживанні його в мінімальній кількості. І всі його токсичні ефекти багаторазово посилюються, якщо поєднувати спиртне з медикаментами. Причому реакції можуть бути непередбачуваними, аж до летального результату.

Коли мова заходить про лікування ліками, які самі мають підвищену токсичність (Тірозол відноситься саме до таких), наслідки даного тандему стають досить серйозними.

Тому краще перейти на повну тверезість та дочекатися закінчення всього курсу лікування .

А з огляду на те, що препарат досить довго виводиться з організму і після прийому останньої таблетки почекати не менше 3-4 діб, перш ніж братися за чарку з міцним.

Тирозол та алкоголь: сумісність

Тирозол і алкоголь — поєднання не з найкращих, хоча в описі медикаменту немає суворої заборони з цього приводу. Пити алкоголь під час курсового лікування чи відмовитися від шкідливої ​​звички, кожен вирішує сам собі. Але варто пам’ятати, що поєднувати спиртне та таблетки не варто у жодному разі. І це стосується таких серйозних препаратів, як Тирозол.

У статті докладно розбираються питання його сумісності з алкоголем.

Декілька слів про препарат

Тирозол належить до гормонів щитовидки. Його головний чинний компонент – таімазол. Приймати ліки слід з метою зниження рівня гормонів у щитовидці.

Проте прописувати медикамент та його дозування має виключно лікар.

Ліки призначають при виявленні:

• тиреотоксикозу;
• гіпертиреоз;
• також призначають профілактичний прийом при цих захворюваннях.

Випускається медикамент у капсульної формі з тіамазолом у складі обсягом 5 чи 10 мг.

Прийом таблеток допускається лише після їди, а потім потрібно випити велику кількість води. Зазвичай медикамент вживають тричі на день. Але все залежить від серйозності діагнозу.

Також в описі ліки говориться, що не слід розжовувати таблетку перед ковтанням.

Особливості комбінування зі спиртним

Сумісність Тирозолу та алкоголю, як випливає з опису ліків, досить висока, тобто прямої заборони на спільне вживання відсутня.

Проте все ж таки не варто ставити експерименти на власному здоров’ї і поєднувати ці речовини. Розпивання етаноловмісних напоїв краще залишити на час, коли курс лікування медикаментом повністю завершиться.

Інакше можуть виникати різні негативні прояви.

Якщо проігнорувати це застереження, то буде висока ймовірність виникнення:

1. Агранулоцитоз. Причому найбільша небезпека у тому, що може розвиватися через тижні і навіть місяці після комбінування спиртного і компонентів препарату.
2. Панцитопеній та тромбоцитопеній.
3. Змін у смакових відчуттях. Так, людина може приймати звичайну їжу, але її смак здаватиметься йому не таким, яким він є насправді. Частими є випадки, коли смак солодкої їжі здається хворому на солону.
4. Підвищеного запаморочення. Особливо це небезпечно для тих, чия трудова діяльність потребує підвищеної концентрації уваги.
5. Полінейропатії.
6. невритами.
7. Значними збільшеннями слинних залоз.
8. Станами нудоти та блювотними позивами. Якщо поєднувати лікування тирозолом та великі дози алкоголю, виникає підвищений ризик розвитку таких симптомів.
9. Алопеціями.
10. Різноманітними шкірними реакціями (висипання, почервоніння, свербінням).
11. Підвищеною температурою.
12. Слабкістю в тілі.

Зовнішній прояв невриту

Можливі інші негативні ефекти, як свідчать відгуки пацієнтів. Також при поєднанні медикаменту зі спиртним висока ймовірність прояву побічних дій:

• надмірно високої чутливості до елементів препарату (тимазолу та складових тіомочевини);
• гранулоцитопенії;
• агранулоцитозу;
• холестазу.

Слід підкреслити, що ліки, що розглядаються, допускається приймати під час вагітності. Але робити це слід з надзвичайною обережністю і за розпорядженням лікаря.

Правила сумісного прийому зі спиртним

Далі наводяться принципи поєднання медикаменту та етаноловмісних напоїв. Ви дізнаєтеся, у який період до або після вживання ліки допускається розпивання спиртного. Хоча найкраще, що можна зробити для свого здоров’я, — повністю утримуватися від міцного в процесі курсового лікування.

• чоловікам – за 18 годин до алкоголю та чергу 8 годин після;
• жінкам – за добу до та через 14 годин після вживання спиртного.

Поради при спільному прийомі:

1. Протягом 4-5 годин пити якнайбільше води.
2. Відмовитись від подальшого вживання алкоголю.

Також лікар перед вживанням медикаменту попереджає хворого про можливі побочки. Слід враховувати, що й під час курсу терапії захоплюватися спиртним, є вищий шанс їх прояви. Йдеться про наступне:

• болях у горлі;
• труднощі з ковтанням;
• стоматити.

При виникненні подібної симптоматики прийом ліків припиняють.

На тлі вживання етаноловмісних рідин побочки проявляють себе в кілька разів сильніше. Тому при патологіях щитовидки лікарі рекомендують скоротити обсяги алкоголю, що випивається. Але найкращим рішенням буде повна відмова від них, адже за патології ендокринної системи такий спосіб життя може провокувати:

• порушення функцій ШКТ – нудоти, блювання, зміни на час смакових відчуттів, холестатичної жовтяниці, токсичного гепатиту, збільшення ваги;
• дисфункції серцево-судинної та кровотворної систем – агранулоцитозу, тромбоцитопенії, панцитопенії;
• порушення у роботі нервової системи – запаморочення, неврити, поліневропатії;
• прояви алергічної природи – почервоніння на шкірі, свербіння, висипання.

Інші побочки можуть проявляти себе артралгіями, вовчаноподібними реакціями, аутоімунними синдромами з гіпоглікемією та іншими.

Резюме

Про негативний вплив етанолу на організм відомо кожному. Причому діє як отрута навіть у невеликих обсягах. А якщо комбінувати цю речовину з медикаментами, реакції можуть бути непередбачуваними, аж до летального результату.

Що стосується гормональних препаратів на зразок Тирозолу, поєднання спиртного з ними можуть спричинити важкі ускладнення. Тому в ході лікування краще відмовитись від таких напоїв повністю. Також слід пам’ятати, що організм не відразу виводить відпрацьовані частинки компонентів ліків. У зв’язку з цим навіть після закінчення терапії слід почекати мінімум три дні, перш ніж вживати алкоголь.

Тирозол та алкоголь: вплив на щитовидну залозу

Ми розміщуємо інструкцію щодо застосування препарату Тирозол: побічна дія, вид упаковки, коли не можна застосовувати, загальна інформація, дозування, спільна дія з іншими препаратами, з чого складається, фармакокінетика, показання, специфіка використання при виношуванні дитини, наслідок передозування, опис та інші дані .

Наводимо перелік рекомендованих аналогів. Медики на наше прохання висловилися про практику застосування цих ліків, особливості фармакокінетики при різноманітних хворобах, для різноманітних груп пацієнтів, при лікуванні вдома та в клініці. Свої відгуки щодо ефективності висловили й пацієнти.

Велике прохання до вас, дорогі читачі, розповісти детально про кожен відомий вам випадок використання препарату Тирозол.

Наскільки ефективною є його дія в порівнянні з іншими препаратами, якими ви лікувалися? З чим можна порівняти його результативність, чи є, на ваш погляд, ліки результативніші при аналогічних показаннях? Ваша думка виключно цінна для всіх, хто надалі зіткнеться з необхідністю вибору оптимального методу лікування.

• Антитиреоїдна (що порушує продукцію гормонів щитовидної залози).
• Тиреотоксикоз,
• Підготовка до хірургічного лікування тиреотоксикозу,
• Підготовка до терапії радіоактивним йодом,
• Тривала підтримуюча терапія тиреотоксикозу,
• Профілактика тиреотоксикозу при лікуванні препаратами йоду (у тому числі при проведенні діагностики з використанням рентгеноконтрастних засобів йоду), наявності латентного тиреотоксикозу, автономних аденом або тиреотоксикозу в анамнезі.

При терапії Тирозолом таблетки приймають внутрішньо після їжі. При легких та середніх формах тиреотоксикозу – по 5 мг 3-4 рази на день.

Після настання ремісії (через 3-6 тижнів) добову дозу Тирозолу зменшують через кожні 5-10 днів на 5-10 мг і поступово підбирають мінімальні дози (5 мг 1 раз на день, через день або 1 раз на 3 дні), які призначають до одержання стійкого терапевтичного ефекту.

При тяжкій формі тиреотоксикозу – по 40-60 мг на добу в 3-4 прийоми, після поліпшення стану 5-20 мг на добу. Курс – 1-1.5 року. Найвищі дози Тирозолу для дорослих: разова – 10 мг, добова – 60 мг. Вагітним – у максимально низьких дозах – 2.5-10 мг; дітям – 0.3-0.5 мг/кг, які підтримують дози для дітей – 0.2-0.

1. 3 мг/кг; підтримуючі дози – одноразово, вранці після сніданку.
2. З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, оборотна зміна смакових відчуттів, холестатична жовтяниця, токсичний гепатит, збільшення маси тіла.
3. З боку серцево-судинної системи та системи кровотворення: агранулоцитоз (може виявляється через тривалий час після початку терапії та вимагати відміни препарату), тромбоцитопенія, панцитопенія.
4. З боку нервової системи: запаморочення, слабкість, неврит, поліневропатія.
5. Алергічні реакції: свербіж, почервоніння, висипання на шкірі.
6. Інші: артралгія (розвивається поступово, клінічні ознаки артриту, як правило, відсутні), вовчаковоподібна реакція, аутоімунний синдром з гіпоглікемією, гостре збільшення слинних залоз, генералізована лімфаденопатія.

• підвищена чутливість до тіамазолу, похідних тіомочевини або будь-якого іншого компонента препарату;
• агранулоцитоз під час терапії карбімазолом або тіамазолом;
• гранулоцитопенію (у тому числі в анамнезі);
• холестаз перед початком лікування;
• терапія тіамазолом у комбінації з левотироксином натрію під час вагітності

Тирозол® містить лактозу, тому його застосування не рекомендовано пацієнтам з рідкісними спадковими захворюваннями, пов’язаними з непереносимістю галактози, дефіцитом лактази або синдромом глюкозо – галактозної мальабсорбції. З обережністю слід застосовувати у пацієнтів з зобом підготовки до операції), при печінковій недостатності.

Препарат добре проникає через гематоплацентарний бар’єр і досягає в крові плода тих же концентрацій, що й у матері.

Необхідно ретельно зважити можливі ризики для плода та очікувану користь для матері та застосувати препарат лише у разі крайньої необхідності та в мінімальних дозах.

Тератогенних ефектів у процесі досліджень не виявлено, однак у плода може розвиватися гіпотиреоз, зоб, може спостерігатись знижена вага у новонародженого.

У період вагітності при терапії тирозолом не використовують левотироксин.

Тирозол у високих концентраціях виділяється з грудним молоком, за необхідності прийому препарату в період лактації необхідно відмовитися від грудного вигодовування на час лікування тирозолом.

При призначенні препарату після застосування йодовмісних рентгеноконтрастних засобів у високій дозі можливе ослаблення дії препарату Тирозол. Нестача йоду посилює дію препарату Тирозол. У пацієнтів, які приймають Тирозол для лікування тиреотоксикозу, після досягнення еутиреоїдного стану, тобто.

нормалізації вмісту гормонів щитовидної залози в сироватці крові, може виникнути необхідність зменшення прийнятих доз серцевих глікозидів (дигоксину та дигітоксину), амінофіліну, а також збільшення прийнятих доз варфарину та інших антикоагулянтів – похідних кумарину та індандіону (фармакодинамічна взаємодія).

Препарати літію, бета-адреноблокатори, резерпін, аміодарон підвищують ефект тіамазолу (потрібна корекція дози). При одночасному застосуванні з сульфаніламідами, метамізолом натрію та мієлотоксичними лікарськими засобами підвищується ризик розвитку лейкопенії.

Лейкоген та фолієва кислота при одночасному застосуванні з тіамазолом зменшують ризик розвитку лейкопенії. Гентаміцин посилює антитиреоїдну дію тіамазолу. Даних щодо впливу інших лікарських засобів на фармакокінетику та фармакодинаміку препарату немає.

Однак слід мати на увазі, що при тиреотоксикозі прискорюється метаболізм та елімінація речовин. Тому в деяких випадках необхідно коригувати дозу інших препаратів.

Симптоми: при тривалому застосуванні препарату у високих дозах можливий розвиток субклінічного та клінічного гіпотиреозу, а також збільшення розмірів щитовидної залози внаслідок підвищення рівня ТТГ у крові.

Цього можна уникнути шляхом зниження дози до досягнення стану еутиреозу або, якщо це необхідно, додатковим призначенням препаратів левотироксину натрію.

Як правило, після відміни препарату Тирозол спостерігається спонтанне відновлення функції щитовидної залози. Прийом тіамазолу у дуже високих дозах (близько 120 мг на добу) може призводити до розвитку мієлотоксичних ефектів.

Препарат у таких дозах слід застосовувати лише за спеціальними показаннями (важкі форми захворювання, тиреотоксичний криз).

Лікування: відміна препарату, промивання шлунка, симптоматична терапія, при необхідності перемикання на антитиреоїдний препарат іншої групи.

Таблетки, вкриті оболонкою 5 мг та 10 мг.

Препарат слід зберігати у недоступному для дітей сухому місці при температурі не вище 25 °C. Термін придатності – 4 роки.

1 таблетка може містити 5 мг або 10 мг тіамазолу.

Додатково (разом з оболонкою): карбоксиметилкрохмаль натрію, колоїдний кремнію діоксид, моногідрат лактози, гіпромелоза 2910/15, магнію стеарат, порошок целюлози, тальк, крохмаль кукурудзяний, диметикон 100, титан таблеток 10 мг).

Пацієнтам із значним збільшенням щитовидної залози, що звужує просвіт трахеї, Тирозол призначають короткочасно у комбінації з левотироксином натрію, т.я. при тривалому застосуванні можливе збільшення зобу та ще більше здавлення трахеї. Необхідно проводити ретельне спостереження за хворим (контроль рівня ТТГ та трахеального просвіту).

У період лікування препаратом потрібний регулярний контроль картини периферичної крові.

• Тіамазол та похідні тіомочевини можуть знижувати чутливість тканини щитовидної залози до променевої терапії.
• Якщо під час лікування препаратом раптово з’являються біль у горлі, утруднене ковтання, підвищення температури тіла, ознаки стоматиту або фурункульоз (можливі симптоми агранулоцитозу) слід припинити прийом препарату та негайно звернутися до лікаря.
• При появі під час лікування підшкірних крововиливів або кровотеч неясного генезу, генералізованого висипу на шкірі і свербежу, завзятої нудоти або блювоти, жовтяниці, сильних болів в епігастральній ділянці і вираженої слабкості потрібна відміна препарату.
• У разі раннього припинення лікування можливий рецидив захворювання.

Поява або погіршення перебігу ендокринної офтальмопатії не є побічною дією адекватного лікування препаратом Тирозол, який проводиться належним чином.

1. У поодиноких випадках після закінчення лікування може виникнути пізній гіпотиреоз, який не є побічною дією препарату, а пов’язаний із запальними та деструктивними процесами у тканині щитовидної залози, що протікають у рамках основного захворювання.
2. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами
3. Тіамазол не впливає на здатність керувати транспортними засобами та механізмами.

• Тіамазол (Thiamazolc)
• Пропілтіоурацил (Propilthiouracll)

• Не рекомендується застосування у дітей віком від 0 до 3 років.
• Препарат відпускається за рецептом лікаря.
• Тирозол не впливає на здатність керувати транспортними засобами та механізмами.

Незважаючи на відсутність в офіційній інструкції протипоказань до вживання алкоголю на тлі лікування Тирозолом, таке поєднання апріорі не може призвести до будь-яких позитивних моментів і навіть навпаки, швидше за все, внаслідок синергізму стане причиною збільшення виразності побічних ефектів терапії, а можливо і більш важких. реакцій. У зв’язку з цим Тирозол та алкоголь при лікуванні захворювань щитовидної залози несумісні.

Алкоголь та тирозол. Чи небезпечно приймати одночасно і які будуть наслідки

Тирозол є природним фенольним антиоксидантом, який присутній у різних природних джерелах. Одним з основним джерелом у харчуванні людини є оливкова олія. Як антиоксидант, тирозол допомагає захистити клітини від пошкодження внаслідок окислення.

Людям із патологіями щитовидної залози зазвичай показаний тривалий прийом спеціалізованих препаратів на зразок Тирозолу. Таких пацієнтів часто цікавить питання про можливість поєднання алкоголю з медикаментами, адже в період тривалого лікування напевно трапиться не одне свято. Тому розглянемо докладніше питання, чи можна пити алкоголь та тирозол.

Препарат Тирозол зазвичай використовується для терапії тиреотоксикозу, що є надмірною гормональною активністю щитовидної залози.

Подібний стан негативно впливає на стан здоров’я в цілому, призводячи до порушення всіх обмінних процесів.

Крім того, на тлі тиреотоксикозу всі симптоми носять яскраво виражений характер, тому що нервові центри, вегетативні нервові відділи та мозкові рецептори зазнають підвищеної стимуляції.

Якщо до подібного стану додати збудливу дію на нервово- та мозкові структури, то виходить синергетичний ефект. Інакше кажучи, спиртне з препаратом взаємопідсилюють негативний ефект та побічні реакції один одного, тому про сумісність Тирозолу та алкоголю годі й говорити.

Фахівці при призначенні такого препарату попереджають, що поєднувати лікування з прийомом спиртного категорично неприпустимо, хоча прямих протипоказань до такого поєднання в інструкції немає.

Для чого потрібен Тирозол

Терапія тиреотоксикозу – далеко не єдине показання, для чого п’ють тирозол. Препарат показаний при вузловому зобі, для передопераційної підготовки або як попередня терапія радіойодолікування. Тирозол пригнічує на процес синтезування щитовидних гормонів.

Унікальною особливістю такого препарату є його антитиреоїдна дія незалежно від причини патологічного процесу.

Під впливом компонентів препарату відбувається уповільнення основних процесів обміну речовин у щитовидній залозі, а швидкість виведення йодидів навпаки значно збільшується.

Правила прийому

Лікування тирозолом передбачає прийом таблеток після їжі. Розжовувати чи розкушувати їх не потрібно, досить просто рясно запитати водою.

Фахівці рекомендують розраховувати годинник прийому таблеток так, щоб подібна процедура щодня проходила в однаковий час, причому дозування за добу ділять на кілька прийомів (не більше 3-х).

Конкретне дозування призначає фахівець, спираючись на картину патології та вікові характеристики пацієнта. Після прийому таблетки її дія продовжується протягом доби.

Препарат має низку специфічних протипоказань, у яких приймати його категорично не можна:

1. яскраво виражені лейкопенічні форми, пов’язані з надмірно низьким рівнем лейкоцитів;
2. лактаційний період;
3. гранулоцитопенія – недостатній рівень гранулоцитів;
4. непереносимості основної діючої речовини препарату – тіамазолу.

Потрібно суворо слідувати призначеному дозування, інакше велика ймовірність збільшення розмірів щитовидної залози з подальшим гіпотиреозом. При гострих передозуваннях розвивається мієлотоксичний ефект, пов’язаний із пригніченням кістковомозкових функцій.

Побічні реакції, ускладнення

З огляду на підвищену небезпеку побічних ефектів Тирозолу препарат з крайньою обережністю призначається при зобі, ускладненому звуженням трахеї, вагітним, а також при недостатній функціональності печінки. Серед побічних ефектів можна відзначити:

• різке падіння рівня глюкози до значень, що значно знижують норму (менше 2,8 ммоль);
• раптова лихоманка медикаментозного походження;
• реакції алергічної природи;
• схильність до кровоточивості;
• хвороблива симптоматика в епігастрії;
• відчуття хронічної втоми;
• знесилення;
• неврити;
• нефрити;
• гіпернабряклість;
• м’язові та головні болі;
• часті запаморочення;
• гепатити та жовтяниця та ін.

Іноді на тлі прийому таблеток Тирозолу можуть виникнути запальні процеси на слизових рота, утворення фурункулів, болі в області горла, відчуття мерзлякуватості, безпричинний кашель та ін.

Подібна симптоматика вказує на виникнення такого ускладнення як агранулоцитоз.

Тому поява таких проявів має розцінюватися пацієнтом як побічна реакція, що потребує відміни препарату та візиту до фахівця.

Можливі наслідки

Серед найбільш ймовірних результатів змішування алкоголю та Тирозолу особливо значущими вважаються:

• тромбоцитопенія – коли має місце патологічний дефіцит тромбоцитів, що проявляється схильністю до рясних кровотеч та низьким показником кровозгортання;
• панцитопенія – коли у складі крові знижений вміст всіх елементів;
• агранулоцитоз (раптове зменшення в крові лейкоцитів) – може виникнути не відразу, а через деякий час після суміщення ліків і алкоголю;
• полінейропатичні порушення, пов’язані з ураженням периферичних нервовосистемних зон Виявляються різного роду паралічами;
• порушення смакових відчуттів, наприклад, пацієнт їсть щось кисле, але смак продукт здається йому солодким;
• неврит – запальні процеси периферичних нервових тканин;
• схильність до частих запаморочень;
• інтенсивний нудотно-блювотний синдром;
• облисіння;
• безпричинна гіпертермія;
• збільшення тканин слинної залози;
• жовтяниця;
• висипання шкірного характеру, що супроводжуються сверблячими відчуттями;
• почуття загальної слабкості та хронічної втоми.

Особливо небезпечно поєднувати алкоголь з подібними таблетками людям, які страждають на недостатність печінки або надто великим зобом із звуженою трахеєю.

Чи варто пити Тирозол разом зі спиртним, якщо наслідки такого змішування можуть виявитися такими неприємними, а іноді й небезпечними станами. Однак при дотриманні всіх рекомендацій препарат відрізняється високим терапевтичним ефектом та характеризується пацієнтами лише з позитивного боку. Головне, зачекати зі спиртним до закінчення курсу лікування.

Поєднання Тирозолу з алкоголем, наслідки та відгуки

Тирозол – медикаментозний препарат, який пригнічує діяльність щитовидної залози. Його призначають із метою консервативного лікування гіпертиреозу на тривалий термін.

Можна чи ні вживати алкоголь на фоні прийому Тирозолу, однозначної відповіді лікарі не дають, але рекомендують уникати такого поєднання.

Спиртні напої здатні змінювати фармакокінетику ліків та викликати масу побічних ефектів.

Взаємодія речовин препарату та спиртного

В інструкції до Тирозолу не зазначено особливості його сумісності з алкоголем, однак це не робить їх одночасним прийомом можливим. Медикамент безпосередньо впливає вироблення гормонів щитовидної залози.

Він уповільнює їхнє утворення, що забезпечує терапевтичний ефект при ряді патологій.

Алкоголь, а точніше основна його складова – етанол, здатний негативно впливати на гормональне тло людини, особливо коли вона порушена.

При його переробці в організмі виділяється сильний токсин – оцтовий альдегід. Він підвищує проникність клітин, через що у них активно починають проникати різні речовини, клітина гине. При постійному вживанні спиртних напоїв Тирозол починає інтенсивніше надходити всередину, що веде до сильного пригнічення функції гормонпродукуючих клітин.

Також взаємодія спиртного з лікарським засобом несприятливо впливає нервову систему. Під час тиреотоксикозу (основного показання прийому Тирозолу) відбувається її надмірне збудження. Етанол спочатку має такий самий ефект, що загрожує перезбудженням ЦНС, пригніченням центру гальмування, розвитком психозів, неадекватної поведінки, ураження головного мозку.

Негативні наслідки та побічні ефекти

Одночасне вживання алкоголю з Тирозолом загрожує серйозними ускладненнями, особливо у разі постійного вживання спиртного. Найбільш поширеними побічними ефектами є:

• запаморочення;
• сильна нудота, блювання;
• випадання волосся (алопеція);
• алергічні реакції (кропив’янка, висипання, свербіж);
• дерматити;
• порушення смакового сприйняття;
• сильне виділення слини;
• полінейропатія;
• застій жовчі;
• підвищення температури;
• генералізоване збільшення лімфатичних вузлів;
• зниження кількості формених елементів крові.

До більш серйозних наслідків відносяться: сіаладеніт (запалення слинних залоз), вовчаноподібні реакції (еритема, ураження нирок, артралгії), аутоімунний інсуліновий синдром (зниження рівня глюкози у крові). Також можуть виникати стоматит та фурункульоз, що говорить про розвиток тяжкої патології крові.

При постійному прийомі алкоголю під час лікування Тирозолом може розвиватися стан гіпотиреозу. Для нього характерна поява таких симптомів:

• почуття холоду, мерзлякуватість;
• підвищення маси тіла;
• схильність до виникнення набряків, особливо довкола очей;
• постійна слабкість;
• зниження пам’яті;
• жовтушність склер та шкіри;
• випадання волосся, ламкість нігтів;
• постійне почуття серцебиття.

У жінок частим ускладненням є порушення менструального циклу та безпліддя. У чоловіків – порушення потенції. Особливо небезпечне комбінування алкоголю з тирозолом у пацієнтів з патологією печінки (гепатити, цирози, печінкова недостатність) та за наявності великого зоба, що спричиняє звуження трахеї.

Правила безпечного поєднання

Сумісність алкоголю та ліки без негативних наслідків для здоров’я залишається дискусійним питанням, але більшість лікарів дотримуються думки, що їх не варто поєднувати. Тирозол – частково токсична речовина, а вживання спиртного перешкоджатиме терапевтичному ефекту ліків і ще більше погіршуватиме стан хворого.

Розпивання спиртних напоїв можливе лише після припинення курсу лікування Тирозолом .

Близько 70% діючої речовини препарату виводиться через добу, а повністю організм позбавляється його метаболітів в середньому через три доби.

Таким чином, безпечним вважається прийом алкоголю не менш як через 72 години після останнього прийому медикаменту – як для разового розпивання, так і для частого вживання.

Перед початком терапії Тирозолом також варто обмежити прийом алкоголю. Цей термін залежить від міцності напою, його кількості та роботи печінки та нирок. У середньому він дорівнює 2-3 дням. За цей час більшість етанолу встигає метаболізуватися.

Відгуки

Приймала Тирозол по 1 таблетці двічі на добу протягом місяця. Згодом обставини змусили випити червоного вина у значній кількості. Через кілька годин у мене почали трястись руки, з’явилося запаморочення, практично до непритомності. Наступного ранку були сильні блювання і неприємні відчуття по всьому тілу.

Галина, 37 років

Нікому не раджу випивати спиртне, коли лікуєшся Тирозолом. У мене після цього почався серйозний дерматит. Спочатку з’явилися незначні цятки, а потім вони почали сильно свербіти і височіти над шкірою. Алерголог сказав, що винен алкоголь, хоча я трохи випила.

Я колись довго лікувався Тирозолом, але все одно випивав у вихідні. Не знав, можна чи ні, але про всяк випадок завжди після Ентеросгела пив, 1 столову ложку. Начебто ніяких серйозних наслідків не було, чи мені просто пощастило.