Вражаючі факти про Клінта Іствуда: як після армії актор став легендою вестерну

Клінт Іствуда можна назвати легендою американського вестерну. Він зміг втілити образ класичного героя з Дикого Заходу – небагатослівного та смертоносного. 31 травня він святкує свій 91 День народження.

Народився Клінт Іствуд у 1930 році в Сан-Франциско. Його дитинство припало на роки Великої депресії, батько Клінта перебував у постійних пошуках заробітку і вони безперервно переїжджали, поки не осіли в містечку П’ємонт, де Клінт і пішов до школи. До теми Не одними “Гострими картузами”: 5 найцікавіших робіт Кілліана Мерфі У П’ємонті він вперше вийшов на сцену, що стало великою несподіванкою, адже майбутній актор ріс дуже сором’язливим. У старших класах Клінт підробляв, роздаючи газети. Згодом пішов працювати пожежником, а іноді просто у барі грав на піаніно, адже саме з музикою Іствуд хотів поєднати своє життя.

Іствуда призвали до армії

Проте зробити цього не встиг, адже у 1951 році його призвали до армії. У ті роки почалася Корейська війна і Клінта відправили вчитися на льотчика. Під час навчального польоту його літак впав у море через відмову двигуна. Іствуд дивом залишився живим і саме цей епізод з життя Клінт називав можливим для екранізації. “Коли мені було 21 рік, літак, на якому я летів, зазнав аварії над Тихим океаном, ми з пілотом пропливли приблизно 3 кілометри, аби врятуватися. Можливо, цей випадок, можна було б екранізувати, але я не впевнений, адже катастрофа відбувається дуже швидко, а пливеш ти довго і нудно”, – зазначав актор.

Переїзд до Голлівуду

Після закінчення служби в армії Клінт переїхав до Голлівуду. Спочатку почав працювати у масовках, пізніше отримав кілька другорядних ролей у некомерційних фільмах. Проте роль “людини без імені” у вестерні “За жменю доларів” режисера Серджіо Леоне, зробила Іствуда упізнаваним актором.
Після армії Іствуд став упізнаваним актором / Фото MGM Цього ж героя Іствуд зіграв ще двічі: в 1965 році у фільмі “На декілька доларів більше” і рік потому в “Хороший, поганий, злий”. Всі 3 картини є так званими “спагетті-вестернами”, в яких головний герой лише трішки кращий, ніж бандити та лиходії, яким він протистоїть. Загалом у доробці знаменитого актора є десятки ролей, кожна з яких стала еталоном у кінематографі. Успіх молодого актора закріпив образ “Брудного Гаррі” Каллахана в однойменному бойовику. Справедливий, але дещо жорстокий поліцейський, який запроторював всіх поганих хлопців за ґрати, дуже сподобався глядачам. Зверніть увагу “Льодовий дрифт”: нові кадри та фантастичний трейлер адреналінового екшену Загалом, кінець 1970-х та початок 1980-х років став найуспішнішим періодом в кар’єрі Клінта Іствуда. Режисери буквально боролися за право з ним попрацювати.

Спроби Іствуда у режисерстві

Іствуд отримав одразу 2 Оскари / Фото AP

У 2000-х роках “Крихітка на мільйон доларів”, “Прапори наших батьків”, “Листи з Іодзіми”, “Підміна” вкотре довели – Іствуда ще дуже рано відправляти на пенсію.

Цікаві факти про легенду вестерну

Талант Іствуда-актора та Іствуда-режисера неодноразово відзначали нагородами. Проте для Іствуда це не головне. Справжнє задоволення великому кіноактору та режисеру приносить можливість опинятися на знімальному майданчику та чути такі близькі серцю слова “Мотор! Камера! Почали!”.

Я понад усе люблю те, що пов’язано зі створенням фільму. Я віддано ставлюся до кіно, адже це – справа всього мого життя,
– розповідав Клінт Іствуд

Окрім того, у реальному житті актор не палить, він імітував це виключно заради ролей, актор обожнює джаз та гольф. У 1986 році він 2 роки був мером міста Кармел, що у штаті Каліфорнія. Ще Клінт надихнув гурт Gorillaz на створення синглу Clint Eastwood, який і до цього дня вважається найуспішнішим синглом групи.

Найвідомішим у кіно став син Іствуда Скотт / Фото Esquire

Також Іствуд відомий своєю любов’ю до жінок. Хоч актор і був офіційно одружений лише двічі, але в його житті були й інші жінки. Загалом в актора 7 дітей, всі вони зв’язали своє життя з творчими професіями. Найбільш популярним у кіно став його син Скотт Іствуд.

Клінт Іствуд і досі знімає фільми, як режисер. Одного разу в інтерв’ю він зізнався: “Було б чудово, якби можна було і в 105 років знімати фільми”.

Клінт Іствуд: десять найкращих фільмів ікони Голлівуду

31 травня 1930 року народився американський актор і режисер Клінт Іствуд. Вперше на кіноекрані він з’явився у 1955 році в епізодичній ролі в бойовику-фільмі жахів “Помста тварі”, де його не згадали навіть у титрах. Його найсвіжіший (будемо сподіватися, не останній!) фільм “Справа Річарда Джуелла” вийшов у 2019 році.

За понад 60 років фільмографія Іствуда – актора і режисера – налічує десятки фільмів, в яких втілилися найрізноманітніші сторони видатного кінематографіста і унікальної особистості.

Пропонуємо вашій увазі десятку найкращих, відповідно до нашого вибору, фільмів Клінта Іствуда. Розміщені вони не в пріоритетному, а в хронологічному порядку, що відбиває еволюцію майстра.

“За жменю доларів” (A Fistful of Dollars), 1964, “На кілька доларів більше” (For a Few Dollars More), 1965, “Хороший, поганий, злий” (The Good, the Bad and the Ugly), 1966

“Людина без імені” у фільмі “За жменю доларів”

Так звана “Доларова трилогія” італійського кінорежисера Серджо Леоне відкрила світові не тільки актора, який бився за визнання, але й заснувала новий особливий жанр в кіно – спагеті-вестерн. У трилогію, хоча Леоне її спочатку і не замишляв, ці три фільми об’єднав зіграний Іствудом персонаж головного героя. Точніше це був антигерой – “Людина без імені”, незмінно мовчазний чоловік, в своєму незмінному пончо, ковбойських чоботях, капелюсі і з сигарилою в зубах.

І хоча “Доларова трилогія” вкорінилася в одній з найбільш усталених голлівудських традицій – вестерні – Іствуд і Леоне привнесли в образ свого героя нове, породжене революційними 60-ми ставлення, що стало зразком нової моди, нового стилю, нової “крутизни”. Здавалося, що мотоциклетні ковбої Пітера Фонди і Денніса Гоппера в “Безтурботний наїзник” не мають нічого спільного з естетикою вестерна, але це пряме породження стилю Іствуда.

Саме з часів “Доларової трилогії” – провінційної спроби італійців наслідувати класичний Голлівуд – Іствуд став справжньою іконою Голлівуду.

У 2008 році журнал Empire включив “Людину без імені” до переліку “найзначніших кіноперсонажів всіх часів”.

“Куди залітають тільки орли” (Where Eagles Dare), 1968

Клінт Іствуд та Річард Бертон у фільмі “Куди залітають тільки орли”

Класичний бойовик про часи Другої світової війни, в якому десант союзників на чолі з британським майором Смітом (Річард Бертон) та американським лейтенантом Шеффером (Іствуд) висаджується в окупованих нацистами Альпах для порятунку американського генерала, який потрапив у полон. Герой Іствуда вже не безпристрасний відсторонений ковбой з “Доларової трилогії”, але в ньому є та сама мужність чужинця, що опинився в небезпечній ситуації, в якій він стає вже не антигероєм, а героєм.

“Брудний Гаррі” (Dirty Harry), 1971

Автор фото, Silver Screen Collection

Клінт Іствуд – поліцейський інспектор “брудний” Гаррі Каллахан у фільмі “Брудний Гаррі”

Поряд з “Людиною без імені”, поліцейський інспектор з Сан-Франциско Гаррі Каллахан на прізвисько “Брудний Гаррі” – одна з найзнаменитіших ролей Іствуда. “Підгорнута” губа, незмінний твідовий костюм і такий само незмінний, будь-якої миті готовий з’явитися з кобури “Магнум”. Гаррі Каллахан перебуває в нескінченному протистоянні не тільки, а часто не стільки зі злочинним світом, скільки зі своїм продажним некомпетентним керівництвом. Цинічний коп, який нікому не вірить, заклав основу цілої низки аналогічних фільмів американського кіно, в центрі яких такі ж одинаки, герої зі своїми власними уявленнями про закон і справедливість.

“Зіграй мені “Misty” (Play Misty For Me), 1971

Клінт Іствуд у ролі радіодіджея з фільму “Зіграй мені “Misty”

Назва режисерського дебюту Іствуда перекладається по-різному: “Заграй мені туманно”, “Заграй мені перед смертю”. Насправді “Misty” – назва класичної п’єси відомого джазового піаніста Ерола Гарнера, і в цьому своєму першому авторському фільмі Іствуд вперше проявив у кіно свою головну музичну пристрасть – любов до джазу. Тут, втім, джаз – лише музичний фон, а не головна тема. Герой картини – радіо-діджей Девід Гарнер – потрапляє у підступну пастку своєї спокусниці-слухачки. Сам Іствуд тут вже не мужній герой, а розслаблений богемний інтелектуал, безпорадна жертва домінуючого фемінізму, який набирає в 60-70-і роки силу.

“Втеча з Алькатраса” (Escape from Alcatraz), 1978

Клінт Іствуд у ролі Френка Морріса, в’язня Алькатраса

Алькатрас – занедбаний форт на відокремленому острові в затоці Сан-Франциско. Найстрашніша в’язниця Америки, втекти з якої неможливо. Туди потрапляє невиправний рецидивіст, розумний і цілеспрямований Френк Моріс (Іствуд) і він має намір здійснити саме втечу з Алькатраса. Сама організація втечі, заснована на реальній історії, – захоплююча пригода. Але головне в цьому, як, втім, і в більшості інших фільмів за участю Іствуда – не сюжет і не пригоди, а його герой. Людина, гідність і мужність якої не здатні зламати ніякі, навіть найстрашніші обставини, в яких він опинився.

“Птах” (Bird), 1988

Режисер Клінт Іствуд та виконавець ролі Чарлі Паркера Форест Вітакер на зйомках фільму “Птах”

Чисто режисерська робота Іствуда, в якій сам він, як актор – нечастий випадок – навіть не з’являється. Іствуд, який зростав у 1930-1940-их роках, через усе життя проніс любов до джазу – музики свого дитинства і юності. Ба більше, любов цю він зумів передати і синові – професійному джазовому контрабасисту Кайлу Іствуду.

“Птах” – байопік Паркера. Іствуду та виконавцю головної ролі Форесту Вітакеру вдалося майстерно передати трагедію генія, який намагався все своє коротке життя поєднати дві пристрасті – музику та наркотики. Життя своє він в підсумку втратив, але велика музика залишилася.

“Непрощенний” (Unforgiven), 1992

З двома “Оскарами” – за найкращий фільм та найкращу режисуру за фільм “Непрощенний”. Лос-Анджелес, 29 березня 1993 року

І знову вестерн, фільм, який вже зрілий Іствуд-режисер присвятив двом своїм вчителям – Серджіо Леоне та Дону Сігелу, у якого він як актор знявся і в “Брудному Гаррі”, і в “Втечі з Алькатраса”, і ще в декількох фільмах. Історія про колишнього розбійника Вільяма Манні (якого зіграв Іствуд), який надумав був піти на пенсію. Він спочатку просто за гроші, а потім дедалі більше з вродженого почуття справедливості починає мстити лиходіям. Фільм цей побудований, на перший погляд, за всіма законами класичного американського жанру. Але досвідчений актор і режисер переосмислює всі закони і кліше вестерну, прибирає з нього голлівудський лоск, і перетворює історію в роздум про вік, честь, мужність і героїзм. Він отримав “Оскар” за найкращий фільм і найкращу режисуру.

“Крихітка на мільйон доларів” (Million Dollar Baby), 2004

З акторкою Гілларі Свенк у фільмі “Крихітка на мільйон доларів”

Друга – після фільму “Непрощений” – пара головних “Оскарів” за найкращий фільм і найкращу режисуру поставила на той час вже патріарха американського кіно Іствуда в один ряд з такими великими своїми попередниками як Джон Форд, Френк Капра, Біллі Вайлдер, Девід Лін, Еліа Казан і Стівен Спілберг. Попри всю сентиментальність історії молодої боксерки (Гілларі Свенк), яка бореться за успіх, і досвідченого тренера (у цій ролі зіграв Іствуд), який спочатку неохоче взяв її під опіку, в розв’язці фільму є поворот, який багато говорить про особистість та погляди самого Клінта Іствуда. Переконаний консерватор, людина правих поглядів, він у своїй картині виявляється прихильником абсолютно неприйнятної для консерваторів, але такої милосердної з загальнолюдської, гуманістичної точки зору евтаназії.

“Прапори наших батьків” (Flags of Our Fathers), “Листи з Іводзіми” (Letters from Iwo Jima), 2006

На прем’єрі фільму “Прапори наших батьків”. Лос-Анджелес, 29 жовтня 2006 року

Дилогія про Другу світову війну, два нерівноцінні за своїми художніми якостями, але дуже важливі в фільмографії Іствуда-режисера (як актор він не з’являється в жодному з них) фільми. У центрі дилогії – один з найстрашніших і кровопролитних епізодів Тихоокеанського фронту, бої за острів Іводзіма в 1945 році. Перший фільм розповідає історію з точки зору американських військових, другий – з точки зору їхнього супротивника, японців. Перший стає викриттям лицемірної машини держави, яка безсоромно маніпулює реальністю для досягнення своїх пропагандистських цілей. Другий – куди більш пронизливий в зображенні страху, відчаю і безглуздя війни, тим більше, що погляд цей – вкрай рідкісний для американського кіно – погляд з боку японців, яких десятиріччями зображували як лиходіїв.

“Гран Торіно” (Gran Torino), 2008

Автомобіль 1972 року Ford Gran Torino Sport на світовій прем’єрі фільму Клінта Іствуда “Гран Торіно”, який отримав від нього свою назву. 9 грудня 2008 року

Як і “Крихітка на мільйон”, “Гран Торіно” являє нам складний характер героя, що не піддається однозначному трактуванню. І точно так само відображає суперечливість політичних поглядів і гуманістичного типу особистості самого режисера. Ветеран Корейської війни, колишній робітник заводу “Форд” і пенсіонер Волт Ковальські (на моменту фільмування Іствуду вже було 77 років) живе в населеному переважно вихідцями з Азії передмісті Детройта. Живе він на самоті, і засилля банд емігрантів як у районі, так і в усій країні, його жахливо дратує. Дратує ще більше, коли один з них намагається викрасти його скарб – “Гран Торіно” 1972 року, в створенні якого Ковальські брав найактивнішу участь. Трансформація абсолютно обґрунтованої люті і гніву в поступово наростаюче розуміння і співчуття – вражаючий процес подолання стереотипів і ствердження гуманізму і людяності.

Напередодні свого 90-річчя в одному з інтерв’ю Клінт Іствуд сказав: “І в цьому віці я маю намір рухатися по життю далі. Я не хочу стояти на місці або йти назад. Ніколи не знаєш, коли потрібно буде зупинитися. Я люблю те, що я роблю”.

Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!