Чим небезпечна фенібут залежність?

Фенібут – це лікарський препарат, створений понад 60 років тому для купірування тривожних розладів і невротичних станів. Діюча речовина медикаменту є ноотропом, який пригнічує надмірну активність ЦНС.

При тривалому його прийомі та перевищенні терапевтичних доз може проявлятися наркотичний ефект. Клініка МедЗахід допоможе побороти фенібут залежність, купірувати шкоду, заподіяну організму безконтрольним прийомом фенібуту, надасть психологічну підтримку пацієнту і його близьким.

Лікувальний засіб чи наркотик?

Фенібут – рецептурний препарат, який в Україні прописують під час лікування

• депресій і тривожних станів;
• проблем зі сном;
• неврозів, нервових тиків;
• алкогольного абстинентного синдрому;
• дисфункції вестибулярного апарату.

Приємними побічними ефектами прийому цього медикаменту в лікувальних дозах є стабілізація емоційного фону, пам’яті, зменшення дратівливості, підвищення стійкості до стресів.

Знаючи про те, як діє ця лікарська речовина на нервову систему, важко припустити, що фенібут здатен завдати організму хворого серйозної шкоди.

Лікарі застерігають – у разі безконтрольного прийому фенібуту у високих дозах медикамент починає чинити стимулювальний вплив на нервову систему. У хворого виникає відчуття ейфорії, як після прийому наркотику.

Але разом із цим проявляються і неприємні побічні ефекти у вигляді м’язових спазмів, діареї, проблем із зором, алергічних реакцій. Закінчується все знову головними болями, безсонням, тривожністю і депресією.

То чи є фенібут наркотиком і чи можна говорити про фенібут залежність?

З медичної точки зору фенібут не можна вважати наркотиком, незважаючи на прояв наркотичного ефекту, який проявляється під час прийому в збільшених дозах довше 6 тижнів, і погіршення самопочуття, появу абстинентного синдрому на тлі його відміни.

Ігноруючи шкоду, яку завдають здоров’ю, людина знову повертається до фенібуту, який вже стає для неї наркотиком – так формується фенібут залежність.

Коли час говорити про фенібут залежність

Фенібут часто називають “розумним наркотиком”, бо він не тільки коригує стресові стани, успішно бореться з депресією, а й стимулює когнітивні здібності. Це часто препарат вибору студентів, людей творчих професій, спортсменів.

Фенібут підвищує вироблення дофаміну, тому він знаходить попит і як рекреаційний наркотик. Про затребуваність фенібуту та існування фенібут-залежності свідчить і той факт, що цю речовину у вигляді кристалічного порошку часто виробляють у нелегальних лабораторіях.

Як же виглядає фенібут-залежність?

Лікарі-наркологи звертають увагу на психо-фізичну симптоматику.

Про зловживання препаратом скажуть такі ознаки:

• людина може проявляти надмірну активність, аж до агресії, які змінюються втомою та апатією;
• піднесений настрій різко змінюється дратівливістю і занепокоєнням, може розвинутися параноя;
• деякі люди страждають від галюцинацій;
• можуть з’явитися тахікардія, головний біль, нудота, тремор, судоми.

Якщо ви спостерігаєте у когось зі своїх близьких або знайомих замкнутість, скритність, зміну звичного кола спілкування, втрату інтересу до раніше улюблених занять, то, найімовірніше, можна говорити про фенібут залежність.

Лікування фенібут залежності в клініці МедЗахід

Добровільно відмовитися від наркотичного ефекту у вигляді ейфоричного стану хворим дуже важко. Тому самолікування не має сенсу, якщо ви сподіваєтеся на стійкий позитивний результат.

У стаціонарі нашої клініки досвідчені наркологи знають, як боротися з фенібут-залежністю, виключити зриви, купірувати абстинентний синдром, допомогти пацієнтам пройти соціальну адаптацію.

Для кожного хворого ми розробляємо індивідуальні схеми поступового зниження дозування медикаменту, проводимо сеанси психотерапії, консультуємо після проходження курсу лікування. Пам’ятайте, фенібут залежність – не вирок, якщо вчасно звернутися по допомогу!

Фенібут (Phenibutum) ATC-класифікація

допоміжні речовини: лактоза моногідрат, натрію карбоксиметилкрохмаль, кремнію діоксид колоїдний безводний, полівінілпіролідон, кальцію стеарат.

Лікарська форма

Основні фізико-хімічні властивості: круглі плоскоциліндричні таблетки білого або білого із злегка жовтуватим відтінком кольору, з фаскою та рискою з одного боку.

Фармакотерапевтична група

Інші психостимулятори та ноотропні засоби.

Код АТХ N06В Х22.

Фармакологічні властивості

Фенібут є похідним γ-аміномасляної кислоти (ГАМК) та фенілетиламіну.

Домінуючою його дією є антигіпоксична та антиамнестична дія. Фенібут сприяє процесам навчання шляхом поліпшення пам’яті та уваги, підвищує фізичну та розумову працездатність. Психологічні показники (увага, пам’ять, швидкість і точність сенсорно-моторних реакцій) під впливом Фенібуту поліпшуються. Встановлено, що Фенібут збільшує енергетичний потенціал нейрона за рахунок покращення функцій мітохондрій.

Також Фенібут має властивості транквілізатора: усуває психоемоційне напруження, тривожність, страх, емоційну лабільність, дратівливість, поліпшує сон, подовжує та посилює дію снодійних, наркотичних, нейролептичних і протисудомних засобів. Фенібут зв’язується в головному мозку виключно з рецепторами ГАМК-ß, тому проявляє помірну заспокійливу дію, але не викликає небажаної седативної дії: сонливості, запаморочення, зниження уваги та працездатності. Препарат подовжує латентний період та скорочує тривалість та вираженість ністагму, чинить антиепілептичну дію. Не впливає на холіно- та адренорецептори.

Абсорбція та розповсюдження

Препарат добре всмоктується після перорального прийому та добре проникає у всі тканини організму, добре проходить крізь гематоенцефалічний бар’єр (у тканину мозку проникає близько 0,1% введеної дози препарату, причому в осіб молодого та літнього віку значно більшою мірою). Найбільше зв’язування фенібуту відбувається у печінці (80%), воно не є специфічним.

Біотрансформація та екскреція

80–95% фенібуту метаболізується у печінці, метаболіти фармакологічно неактивні.

Розподіл у печінці та нирках близький до рівномірного, а в мозку та крові — нижче рівномірного. За 3 години помітну кількість введеного фенібуту виявляють у сечі, одночасно концентрація препарату у тканині мозку не зменшується, його виявляють у мозку протягом ще 6 годин. Наступного дня фенібут можна виявити лише у сечі; його знаходять у сечі також протягом 2-х днів після прийому, але виявлена кількість становить лише 5% від введеної дози. При повторному введенні кумуляції не спостерігають.

Показання

Астенічні та тривожно-невротичні стани (неспокій, страх, тривожність).

У дітей віком від 8 до 14 років — заїкання, тики.

У людей літнього віку — безсоння, нічний неспокій.

Профілактика стресових станів, перед операціями чи болючими діагностичними дослідженнями.

Хвороба Меньєра, запаморочення, пов’язані з дисфункцією вестибулярного апарату різного походження.

Профілактика кінетозу (специфічний стан, що характеризується нудотою, блюванням, прострацією та вестибулярною дисфункцією, спричиненими розташуванням у рухомому об’єкті, такому як корабель чи літак).

Як допоміжний засіб під час лікування абстинентного синдрому при алкоголізмі.

Протипоказання

Підвищена чутливість до компонентів препарату. Гостра ниркова недостатність.

Період вагітності та годування груддю.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Фенібут можна комбінувати з психотропними лікарськими засобами, знижуючи дози Фенібуту та застосовуваних з ним лікарських засобів.

Фенібут посилює та подовжує дію снодійних, наркотичних, нейролептичних та протипаркінсонічних лікарських засобів.

Особливості застосування

Слід з обережністю застосовувати препарат пацієнтам із патологією шлунка або кишечнику. Для захисту слизової оболонки від подразливої дії фенібуту цим пацієнтам слід призначати менші дози препарату.

При тривалому застосуванні контролюють параметри крові та функції печінки.

Лікарський засіб містить лактозу, тому пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції не слід його застосовувати.

Застосування у період вагітності або годування груддю

У дослідженнях на тваринах не було виявлено мутагенних, тератогенних або ембріотоксичних ефектів фенібуту. Немає достатніх та добре контрольованих досліджень щодо безпеки застосування фенібуту у вагітних. Тому застосування Фенібуту у період вагітності або годування груддю протипоказано.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Пацієнтам, у яких під час лікування препаратом виникають сонливість, запаморочення або інші порушення з боку центральної нервової системи, слід утримуватися від керування автотранспортними засобами або роботи з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози

Фенібут приймають внутрішньо перед їдою. Таблетку ковтають цілою, запиваючи достатньою кількістю води.

При астенічних та тривожно-невротичних станах дорослим призначають по 250–500 мг (1–2 таблетки) 3 рази на добу. Найвищі разові дози: для дорослих — 750 мг, для пацієнтів літнього віку — 500 мг.

Курс лікування становить 2–3 тижні. У разі необхідності курс лікування можна збільшити до 4–6 тижнів.

Дітям віком від 8 до 14 років — по 250 мг (1 таблетка) 3 рази на добу. Курс лікування становить 2–6 тижнів.

При дисфункції вестибулярного апарату інфекційного генезу і при хворобі Меньєра у період загострення Фенібут призначають по 750 мг (3 таблетки) 3 рази на добу протягом 5–7 днів, при зменшенні вираженості вестибулярних розладів — по 250–500 мг (1–2 таблетки) 3 рази на добу протягом 5–7 днів, а потім по 250 мг (1 таблетка) 1 раз на добу протягом 5 днів. При відносно легкому перебігу захворювань Фенібут застосовують по 250 мг (1 таблетка) 2 рази на добу протягом 5–7 днів, а потім по 250 мг 1 раз на добу протягом 7–10 днів.

Для усунення запаморочення при дисфункціях вестибулярного апарату судинного та травматичного генезу Фенібут застосовують по 250 мг 3 рази на добу протягом 12 днів.

Для профілактики кінетозу препарат застосовують у дозі 250–500 мг одноразово за одну годину до передбачуваного початку хитавиці або при появі перших симптомів захитування.

Для купірування алкогольного абстинентного синдрому у перші дні лікування призначають по 250–500 мг Фенібуту 3 рази на день і 750 мг на ніч, з поступовим зниженням добової дози до звичайної для дорослих.

Пацієнти з печінковою недостатністю.

У пацієнтів з печінковою недостатністю високі дози препарату можуть викликати гепатотоксичність, тому цій групі пацієнтів призначають менші дози.

Пацієнти з нирковою недостатністю.

Немає даних щодо несприятливої дії Фенібуту на пацієнтів з порушеннями функцій нирок при прийомі терапевтичних доз.

Не спостерігалося розвитку лікарської залежності, синдрому відміни під час застосування фенібуту.

В літературних джерелах повідомлялося про поодинокі випадки толерантності до фенібуту.

Діти

Лікарський засіб можна призначати дітям віком від 8 років.

Передозування

Фенібут — малотоксичний лікарський засіб. Лише в добовій дозі 7–14 г при тривалому застосуванні він може бути гепатотоксичним. Дані щодо передозування відсутні.

Зазначені дози значно перевищують рекомендовану дозу (середня терапевтична доза становить 500–2000 мг).

Симптоми: сонливість, нудота, блювання, запаморочення.

При тривалому застосуванні високих доз можливий розвиток артеріальної гіпотензії, гострої ниркової недостатності, еозинофілії та жирової дистрофії печінки.

Лікування: промивання шлунка. Терапія симптоматична.

Специфічного антидоту немає.

Побічні реакції

Фенібут, як і інші лікарські засоби, може спричинити побічні реакції, хоча вони проявляються не в усіх пацієнтів.

Класифікація побічних реакцій за частотою розвитку: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100 до