Шовковиця в саду — і красива, і корисна

Шовковиця в статусі особливо цінної культури готова позмагатися навіть з ліщинами. Соковиті, нележкі, солодкі супліддя вона дарує протягом дуже короткого періоду. Це дивовижний вид дерев, що не схожий на інші за майже всіма рисами. Навіть компактні садові форми — рослини далеко не маленькі. Та надзвичайна краса дерев з вишуканою густою зеленню зачаровує не кожного. Для когось шовковиця — найбажаніша рослина, інших залишає байдужими. Та якщо ви шукаєте зірку плодового саду, то саме до шовковиці варто придивитися в першу чергу.

Шовковиця в саду — і красива, і корисна

Особливе дерево з числа легенд

Шовковиця, морва чи тутове дерево претендує на звання найдавнішої культурної рослини. Шовковиці рівноцінно декоративні та корисні, і відділити одну якість від іншої майже неможливо. Корені дуже потужні та ламкі, як і гілки, які з часом схильні до викривлення та втрати міцності. Розкидисті крони шовковиць мінливі. Висота садових форм — від 2 до 20 м. Парасольковидні, кулясті, пірамідальні, плакучі, зі звивистими гілочками — для кожного саду можна знайти свою шовковицю. І формою крони легко керувати, адже шовковиця чудово стрижеться.

Листя у шовковиць чергове, несиметрично-яйцеподібне, з красивим зубчастим краєм та серцеподібною основою, у масі здається досить яскравим. Має шорстку поверхню.

Цвітуть шовковиці в травні. Малоцікаві густі колосовидні суцвіття з дрібних одностатевих квіточок-дзвоників прославилися завдяки катапультоподібному спрацюванню тичинок, що вивільняють пилок на швидкості понад 500 км/год. Саме тому шовковиця вважається найшвидшою рослиною на планеті.

Супліддя шовковиці недаремно настільки люблять діти. Делікатна солодкість, що при достиганні майже повністю приховує кислинку, соковитість і ніжний аромат компенсують те, наскільки легко ягоди травмуються. Складне супліддя-багатокістянку утворюють м’ясиста оцвітина та квітки, що зростаються. Ягодоподібні, циліндричні супліддя виростають в довжину від 2 до 5 см і важать до 10 г.

Зазвичай плоди шовковиці дозрівають у липні, у різних видів і сортів поласувати ягодами можна в червні або пізніше, в серпні. У білої шовковиці супліддя дозрівають рівномірно, а ось у чорної — неоднорідно, перефарбовуючись, поступово чорніючи. Ягоди при дозріванні дуже легко осипаються, забруднюючі все навкруги наче чорнила і приваблюють численних мух та інших комах.

При плануванні варто враховувати, що шовковиця — дводомна рослина, що запилюється вітром. І для того, щоб насолоджуватися її урожаєм, потрібно або висаджувати окремо чоловічі та жіночі дерева, або сорти, здатні самі формувати і жіночі, і чоловічі квітки (чи з прищепою іншої статі).

Шовковиці дуже довговічні, живуть століттями. Найстаріша відома українська шовковиця старша 250 років.

У чому користь шовковиці?

Надзвичайна історична цінність рослини пояснюється просто: саме листя шовковиці є основою харчування гусениці шовковичного шовкопряда. Та цінна шовковиця не лише цим.

Супліддя-ягоди шовковиці надзвичайно поживні та корисні. П’яту частину ваги супліддя складають легкі в засвоєнні цукри, тоді як унікальна комбінація мінералів, вітамінів, флавоноїдів та цінних кислот робить шовковицю незамінною лікарською рослиною. Це одна з найцінніших ягід при діабеті, для нормалізації кровотворення, покращення метаболізму, роботи серцево-судинної та травної системи.

Вживати супліддя шовковиці можна і свіжими, і зберігаючи їх в висушеному, переробленому (консервованому), замороженому вигляді. На Кавказі з шовковиці готують борошно і своєрідні коржики-цукати, численні напої.

З листя рослини, зібраного під час цвітіння, виготовляють альтернативу класичному чаю і лікувальний чай з гіпоглікемічним ефектом.

Плакуча форма шовковиці білої

Вимоги шовковиці до місця в саду

Якщо уникати занадто ущільнених, піщаних, засолених, сирих місць, шовковиці у вас сподобається. Вона чудово приживається в будь-якій «середній» землі незалежно від родючості. Шовковиці підійде реакція від 5,5 до 7,0 рН.

З освітленням для шовковиці є лише один варіант — сонячне місце. Шовковиця не терпить затінку і сама сильно затіняє інші рослини, комфортно себе почуває на південній стороні будівель. А ось сильних протягів вона не любить.

Посадка и пересадка шовковиці

Для України оптимальним терміном висаджування шовковиць залишається осінь, жовтень-листопад. Навесні можна саджати рослини виключно до набухання бруньок.

Через повільні темпи росту краще купляти шовковиці, не молодші за 3 роки (оптимальний вік саджанця — 4-5 років).

Дистанція для шовковиць — 3-5 м від сусідніх рослин. Лише для декоративних форм і плакучих, штамбових шовковиць відстань можна зменшити.

Ділянку, де буде рости шовковиця, краще перекопати й покращити заздалегідь. І продумати стратегію озеленення: якщо шовковицю висаджують не на газоні, варто підготуватися до задерніння, висадити тіньові рослини й грунтопокрівники чи продумати стратегію якісного мульчування, адже дуже ламкі корені обмежують механічні роботи під деревом в майбутньому. Глибина посадкових ям — по розміру саджанців, від 70 см. Їх варто підготувати заздалегідь, хоча б за місяць до висадки. У яму вносять органічні добрива (до 10 кг), за бажання — суперфосфат (60-100 г на яму чи рослину), коригують текстуру грунту чи закладають дренаж.

При висаджуванні шовковиць корінці краще дбайливо розправити, пам’ятаючи про їх ламкість, а якщо саджанець в контейнері — не порушувати земляну грудку. Заглиблення залишіть звичним для рослини, з кореневою шийкою на рівні землі. Перед встановленням саджанця сформуйте невеличкий пагорб на дні, яму рясно полийте (2 відра води), закріпіть опору для підв’язки штамбу (висота — до нижніх гілок). Після заповнення ями субстратом повторно полийте дерево і відразу замульчуйте землю.

Ідеально придбати саджанець шовковиці в контейнері, бо вона має дуже ламкі корені

Особливості догляду за шовковицею

Морозостійкість і посухостійкість шовковиць робить їх рослинами абсолютно невибагливими. Фактично, за шовковицею можна не доглядати зовсім, та врожай від цього постраждає.

Поливати шовковицю варто лише в перші 3-5 років після висаджування, в екстремальну посуху, та й то навесні і до липня.

Розпушування грунту небезпечне травмами коренів, пристовбурову зону потрібно постійно захищати мульчею, в ідеалі — компостом чи перегноєм, слідкувати за бур’янами. При задерненні потрібно вчасно доглядати за рослинами.

Підживлення дозволяє зібрати більш рясний врожай. З третього року достатньо напровесні внести в грунт зрілу якісну органіку (ферментований курячий послід, перегній, компост, допустимо у вигляді мульчі), а якщо ви використовуєте в садку міндобрива — стандартну порцію повних мінеральних добрив (або окремо напровесні азотні, а на початку літа — калійно-фосфорні добрива).

Обрізку шовковиці витримують чудово. За бажанням можна проріджувати крону для покращення доступу світла до плодів чи надавати дереву більш охайного, строгого вигляду. Найкращий час для обрізки — напровесні, до набухання бруньок. Зазвичай у рослини формують рівномірну крону з 8-12 сильними скелетними гілками, а потім щороку вкорочують бічні гілки до 4-5 бруньок (або за бажаним контуром) та видаляють всі пошкоджені й загущуючі пагони.

З часом деякі шовковиці втрачають стійкість, можуть занадто викривлятися та ламатися, гілкам іноді потрібні додаткові опори.

Шовковиці хворіють рідко, та деякі імпортні сорти можуть постраждати від специфічного шкідника — тутової щитівки, павутинного кліща, гусені різноманітних метеликів. Впоратися з цими ворогами можна настоєм полину, біоінсектицидами чи інсектицидами («Актара», «Антигусінь» і ін.). Та зазвичай шовковиці більше загрожують птахи, що обожнюють ласувати соковитими ягодами. З хвороб зрідка зустрічаються борошниста роса, фузаріоз, пятнистості. Біофунгіциди та звичайний мідний купорос досить ефективні.

Средняя зимостійкість шовковиць — до -30 градусів, чим старше рослина, тим стійкішою вона стає. Всі сорти, що вирощують в Україні, чудово пристосовані до нашого клімату, їм достатньо поновлення мульчі на висоту в 15 см перед зимівлею. Надійніше захищати потрібно лише штамбові шовковиці в перші 3-4 роки.

Підбираючи місце в саду для шовковиці, зважте, що вона велика бруднуля

Шовковиця в дизайні саду

Не варто розміщувати плодоносну шовковицю з чорним забарвленням суплідь в тому місці, де її плоди можуть нашкодити матеріалам, покриттю і конструкціям, адже під шовковицею утворюється своєрідний всезабарвлюючий смітник. Шовковиця дає густу комфортну тінь, та біля зон відпочинку доречна лише біла шовковиця чи чоловічі рослини (якщо ви не готові на місяць-другий на додаткове прибирання і хмари комах, що масово злітаються до шовковиць).

Якщо шовковицю вирощують лише заради врожаю, потрібно розмішувати її окремо чи з іншими шовковицями, враховуючи недоліки, зручність збору суплідь. Щоб розкрити ще й декоративний потенціал рослини, шовковицю можна використати:

• для закріплення схилів;
• у алеях та огорожах;
• з південної сторони будівель, в тому числі як притіняючу рослину;
• як одиночну окрасу великих газонів та луків, кутів, поворотів стежок.

В складні, змішані ансамблі можна вводити лише штамбові та плакучі карликові дерева або чоловічі рослини. Останні — одні з найефективніших і найгустіших «парасольок» та плакучих дерев для прикрашання саду.

Шовковиця червона (Morus rubra)

Розмаїття видів та сортів шовковиці

Розібратися з різновидами шовковиці дуже просто: їх є всього три, чорна, біла та червона, і відрізняються вони не стільки за забарвленням плодів, як за відтінками кори.

Шовковиця чорна, або тутова ягода (Morus nigra) — найрозповсюдженіший і найменш зимостійкий вид з крислатою кроною до 10 м висотою, темною корою, жорсткішими за інші види листям і плодоношенням у червні. Супліддя при достиганні майже чорні, найбільші серед шовковиць за розміром.

Шовковиця біла (Morus alba), у нас її також називають еперкою — потужні дерева з розлого-сферичною, дуже щільною кроною висотою до 10-12 м з сіруватою корою, темним листям і циліндричними, іноді круглими супліддями до 4 см довжиною з білим або рожевуватим, у деяких сортів — навіть пурпуровим та чорним забарвленням і дуже солодким смаком. Вважається найвитривалішим видом шовковиць і найкраще підходить для декоративного вирощування завдяки наявності більш ніж 40 різних форм з цікавими силуетами і листям. Ця шовковиця буває навіть чагарниковою та золотистою.

Шовковиця червона (Morus rubra) — найменш розповсюджений у нас вид висотою до 20 м з червонуватою корою, розлогою кроною, великим листям з гостропильчатим краєм і червонувато-чорними кислуватими ягодами.

Обирати сорти шовковиці варто в місцевих розплідниках, садових центрах та перевірених, сертифікованих магазинах, яким ви довіряєте. Шовковиця — лідерка серед обманів при купівлі в неперевірених місцях. Сорти краще обирати на свій смак за ягодами і їх забарвленням.

До кращих сортів, які можна цього року зустріти в продажу, належать:

• «Вікторія» — компктний, до 3 м сорт з білими щільними супліддями довжиною до 5 см;
• «Шеллі» — середня, куляста шовковиця до 4 м висотою, з великими цілиндричними супліддями вагою до 10 г, що плодоносить з другого року і дивує приємною кислинкою;
• «Медова» — найсолодша з білих середньорослих шовковиць, з кулясто-витягнутими ягодами до 10 г вагою, що дуже довго тримаються на гілках;
• «Чарівність» — середньорослий, до 8 м, великоплідний сорт з величезними лискучими ягодами до 5 см і кулястою кроною;
• «Чорний принц» — високий сорт, що з часом досягає 10 м в висоту, з пізнім липнево-серпневим плодоношенням, великими ягідками з кислуватим присмаком та щільною текстурою;
• «Біле перо королівського голуба» — унікальний білий сорт з великими ягідками до 5 см, що формує дуже потужні дерева висотою до 20 м;
• «Чорна баронеса» та «Подих вітру» — надсолодкі плакучі сорти;
• біла, червона та чорна великоплідна «Стамбульська» шовковиця.

Дуже багато шовковиць на ринку — рослини народної селекції, які відрізняють номерами («Українська 1», «Українська 107», «Українська 6», «Харківська 3» і т.п.)

Варто пам’ятати, що в продажу є особливі шовковиці — штамбові, пірамідальні, кулясті, плакучі, звивисті. Якщо потрібна посилена декоративність або компактність, немає місця для великих дерев, краще відразу шукати компактні шовковиці з особливою формою.

Як розмножується шовковиця?

Найпростіший варіант — щеплення навесні за кору або влітку окуліруванням живцями сорту, що сподобався за смаковими якостями. Та можна отримати шовковицю і іншими способами:

• виростити з насіння без збереження сортових ознак (зі свіжих зрілих плодів насіння вимивають під струменем води, після чого відразу сіють на окремій грядці чи підсушують і залишають для посіву під зиму);
• вкорінити живці (після листопаду нарізають гілочки річного приросту, зберігають їх всю зиму в піску, нарізають на сильні живці й висаджують весною в борозди, вертикально, залишаючи над грунтом лише верхівку в 2-3 см);
• відділити поросль (якщо сорт її формує).

ЗЕЛЕНА САДИБА.

Шовковиця

Шовковиця (Morus), ще именуема тутовником, або тутовым деревом, є листопадним деревом, що належать до роду сімейства Тутові. По інформації, взятої з різних джерел, цей рід об’єднує 17-24 виду. Дані рослини в природних умовах можна зустріти в помірному і субтропічному поясі Африки, Північної Америки та Азії. У число видів, що користуються найбільшою популярністю, входить шовковиця біла, її листям живляться личинки тутового шовкопряда, їх лялечки застосовують для виробництва натурального шовку. При Івані Грозному в Росії вже знали про шовковиці, в цей час була створена шелкоткацкая мануфактура, в якій робили дуже ніжну тканину для царського двору. У свою чергу Петро I заборонив вирубувати шовковицю на території держави, так як вона вважалася дуже цінною. Щільна, пружна і важка деревина тутовника так само є досить цінною, у Середній Азії її застосовують для виготовлення різних виробів, музичних інструментів і бочок.

• 1 Особливості шовковиці
• 2 Посадка шовковиці у відкритий грунт
  • 2.1 В який час садити
  • 2.2 Посадка шовковиці восени
  • 2.3 Весняна посадка
  • 3.1 Обробка шовковиці
  • 3.2 Полив шовковиці
  • 3.3 Підживлення шовковиці
  • 3.4 Шовковиця в Підмосков’ї і в Москві
  • 3.5 Шовковиця в Сибіру
  • 4.1 Як обрізати шовковицю
  • 4.2 Обрізка шовковиці навесні
  • 4.3 Обрізка шовковиці восени
  • 5.1 Як виростити з насіння
  • 5.2 Розмноження шовковиці нащадками
  • 5.3 Розмноження шовковиці живцями
  • 5.4 Щеплення шовковиці
  • 6.1 Борошниста роса
  • 6.2 Цилиндроспориоз
  • 6.3 Бактеріоз
  • 6.4 Курчавість дрібнолиста
  • 6.5 Трутовик
  • 7.1 Біла американська метелик
  • 7.2 Шовковична пяденица
  • 7.3 Павутинні кліщі
  • 7.4 Червець Комстока
  • 8.1 Червона шовковиця (Morus rubra)
  • 8.2 Чорна шовковиця (Morus nigra)
  • 8.3 шовковиця Біла (Morus alba)
  • 9.1 Корисні властивості шовковиці
  • 9.2 Можливу шкоду

  Особливості шовковиці

  Поки молода шовковиця, вона відрізняється дуже швидким зростанням, проте з часом він стає більш повільним. У результаті висота такого дерева не перевищує 15 метрів. Прості листові пластини часто бувають лопатевими, вони очереднорасположенные та зубчасті по крайці. Колосовидні суцвіття складаються з маленьких квіток, які бувають жіночими або чоловічими (дводомними). Однак є такі тутовники, на яких одночасно можуть розкриватися і жіночі, і чоловічі квітки (однодомні). Довжина м’ясистих плодів шовковиці від 20 до 30 мм, вони є помилковими ягодами, а точніше, з’єднаними в одне ціле кістянками різноманітного забарвлення (від темно-фіолетового, майже чорного до білого). Ця рослина відрізняється своєю невибагливістю, воно здатне нормально рости і розвиватися, навіть якщо за ним не доглядати зовсім. Тутовник починає плодоносити на п’ятий рік життя. Середня тривалість життя такого рослини близько двохсот років, на сьогоднішній день є екземпляри, яким не менше 500 років.

  Найбільшою популярністю у садівників користується 2 види тутовника ― чорний і білий, при цьому вони розрізняються забарвленням кори, а не плодів. У тутовника білого кора на гілках забарвлена в світліший колір (кремовий, блідо-жовтий або білий), при цьому гілки чорного тутовника покриті більш темною корою. На сьогоднішній день ця рослина так само широко поширене в культурі, як і інші плодові дерева, наприклад: вишня, слива, яблуня, черешня та ін

  Посадка шовковиці у відкритий грунт

  В який час садити

  Посадити шовковицю у відкритий грунт можна у весняний час у квітні до того, як почнеться сокорух, або восени у вересні і жовтні, але потрібно встигнути до сезону дощів. Багато садівники рекомендує віддати перевагу посадку восени, так як вважається, що якщо дерево переживе зимові місяці, то йому судилося прожити дуже багато років.

  Постарайтеся вибрати в саду найбільш підходяще для даного рослини місце. Тутовник віддає перевагу добре освітлені ділянки з надійним захистом від холодного вітру. Не можна висаджувати шовковицю на заболочену, піщану і засоленість грунт, а грунтові води на ділянці повинні залягати на глибині не менше, ніж 150 див. Рослини, на яких лише чоловічі квітки, самостійно плодоносити не можуть, проте з’ясувати стать саджанця можна лише після того, як йому виповниться 4 або 5 років. У зв’язку з цим досвідчені садівники рекомендують купувати трирічні саджанці, що дали приплід.

  Посадка шовковиці восени

  Яму під посадку слід підготувати мінімум за 15 діб до дня висадки, її величина прямо залежить від розміру системи коренів рослини. При цьому слід враховувати, що коріння повинні поміщатися в котлован вільно. Середня величина ями 0,5х0,5х0,5 м. В тому випадку, якщо грунт на ділянці бідний, то глибину котловану збільшують, так як на його дно треба буде насипати компост або перепрілий гній в кількості 5-7 кілограм, в який додають 100 грам суперфосфату. Цей шар потрібно присипати грунтом, так як він не повинен стикатися з кореневою системою рослини. Через півмісяця після підготовки ями потрібно приступити до безпосередньої посадці тутовника. Систему коріння саджанця треба помістити в котлован, після того як вона буде розправлена, її прикопують, при цьому потрібно весь час струшувати стовбур, інакше в ґрунті залишиться безліч порожнеч. Коли рослина буде посаджено, грунт у пристовбурних кіл потрібно втрамбувати, потім під нього виливають 20 л води. Коли рідина повністю вбереться в грунт, поверхню пристовбурового кола треба засипати шаром мульчі. Для тоненького і слабкого саджанця знадобиться опора, яку вбивають в центр дна котловану ще до посадки. Коли тутовник буде посаджений, його слід підв’язати до опори. Якщо ж грунт на ділянці глиниста і важка, то на дні ями потрібно обов’язково зробити дренажний шар з битої цегли.

  Весняна посадка

  Посадка шовковиці у відкритий грунт восени і навесні майже однакова. Відмінність в тому, що для весняної посадки готують котлован ще в осінній час, при цьому у нього додають необхідну живильну суміш. Посадку здійснюють ранньою весною, її потрібно закінчити вже в квітні.

  Вирощування шовковиці в саду

  Доглядати за тутовником, вирощуваних в саду, потрібно точно так само, як і за іншими культурами. Його потрібно вчасно поливати, полоти, обрізати, підгодовувати, обробляти від шкідників і захворювань, а також рихлити поверхню пристовбурового кола.

  Обробка шовковиці

  Щоб значно зменшити ризик ураження дерева різними захворюваннями або шкідниками, необхідно регулярно проводити профілактичні обробки, при цьому потрібно обприскувати не тільки сама рослина, але і поверхня пристовбурового кола. Для обробок використовують інсектициди і фунгіциди. Проводити такі обприскування рекомендується в перші дні квітня по сплячим нирках, а також у жовтні, коли закінчиться вегетаційний період. Розчин Нитрафена або бордоської суміші (3%) допоможе вам впоратися з різними захворюваннями і шкідниками. Навесні дерево рекомендується обприскати розчином сечовини (7%), який знищить всіх шкідників і патогенні мікроорганізми, а також стане джерелом азоту для рослин, який так йому необхідний на початку вегетаційного періоду.

  Полив шовковиці

  Щоб тутовник був більш зимоустойчивым, його необхідно регулярно поливати з початку весняного періоду і до липня. Робити це потрібно під час сильної засухи. Починаючи з липня поливати рослину не можна. Якщо ж у весняний час спостерігається велика кількість дощів, то поливати шовковицю не потрібно.

  Підгодівля шовковиці

  За початок весняного періоду і до липня такому дереву необхідні підгодівлі. Навесні рослина найбільше потребує в азотних добривах, а влітку ― в калійних і фосфорних.

  Шовковиця в Підмосков’ї і в Москві

  Підмосковний і московський клімат не зовсім підходить для вирощування шовковиці. Проте вже давно там навчилися вирощувати такі південні культури, як абрикос, виноград, і шовковиця зустрічається не так рідко. Це рослина засипане снігом здатне пережити зниження температури повітря до мінус 30 градусів. Однак якщо зимовий період видасться малоснежным, то тутовник може загинути вже при зниженні температури до мінус 7-10 градусів. У зв’язку з цим під час посадки шовковиці в Підмосков’ї, її кореневу шийку слід не дуже сильно заглибити в грунт.

  Так як тривалість світлового дня в підмосковному регіоні не відповідає вимогам шовковиці, то у такої рослини, яка вирощується в Підмосков’ї, є 2 вегетаційних періоду в рік ― навесні і восени. Це дерево володіє незвичайною здатністю, воно може утворювати коркову тканина між зрілою і невизрілою частиною стебла. В результаті тутовник в осінній час може скинути ті частини пагона, які є нежиттєздатними, що дозволить йому добре пережити зиму. У зв’язку з цим в осінній час в Підмосков’ї і Москві у такої культури облітають не тільки листові пластини, але і частини стебел. Це єдина відмінність в культивуванні шовковиці в порівнянні з більш теплими регіонами.

  Шовковиця в Сибіру

  Культивувати цю рослину на території Сибіру можна тільки в тому випадку, якщо підвищити її морозостійкість. Зробити це складно, але при бажанні можливо. Якщо у садівника є дуже велике бажання вирощувати тутовник в регіоні з холодним кліматом, то йому обов’язково потрібно вивчити статті садівників-опытников Ст. Шаламова і Р. Казаніна.

  Обрізка шовковиці

  Обрізку шовковиці рекомендується проводити під час часткового або повного спокою. Найкраще дерево переносить обрізку ранньою весною до того, як почнеться сокорух. Як правило, омолоджуючу і формувальне обрізання рекомендується проводити з останніх днів квітня за перші ― травня до розкриття нирок. В осінній час, коли закінчиться листопад, проводять санітарну обрізку, при цьому температура повітря на вулиці не повинна бути менше мінус 10 градусів.

  Як обрізати шовковицю

  Різні види тутовника мають різні особливості обрізки. Наприклад, плакуча шовковиця потребує проріджуючому обрізанні, а також в укороченні стебел і гілок. Так як даний вид відновлюється за порівняно короткий час, то йому не страшна навіть дуже сильна обрізка.

  Штамбованный тутовник потребує лише формуванні крони. Для цього на довгому стеблі, на якому повністю відсутні гілки, потрібно сформувати пишну шапку кулястої форми або спадаючий каскад гілок.

  Декоративну шовковицю сформувати найважче. Також буде складно систематично підтримувати оригінальну форму дерева.

  Обрізка шовковиці навесні

  Поки рослина молоде з його стовбура на висоту 150 сантиметрів необхідно обірвати всі гілки. У цьому випадку у дорослої рослини гілки не будуть опускатися до поверхні ділянки. Збережений провідник можна довести до 5-6 метрів, при цьому обрізайте всі конкуруючі стебла. Якщо немає бажання займатися формують обрізками, то просто дозвольте кроні рости природним порядком. Можна сформувати не дуже висока деревце, за яким зручно доглядати. Для цього верхівковий пагін необхідно обрізати на висоті 1,35–1,7 м, потім виробляють формування скелета, який повинен бути схожий з карликової яблунею. У такого деревця має бути від 8 до 10 скелетних гілок. Коли рослина буде сформовано, знадобиться підтримувати створену форму, для цього выстригая і вищипуючи ті стебла, які не потрібні. Піддавати обрізанні пониклі гілки не рекомендується, замість цього їх необхідно підперти.

  Обрізка шовковиці восени

  Коли в осінній час з дерева облетить все листя, необхідно зайнятися його підготовкою до зимівлі. Так, у цей час треба провести обов’язкову санітарну обрізку, для цього слід вирізати всі травмовані, засохлі, ушкоджені морозом або хворобою, надмірно тонкі гілки і стебла, а також ті, що ростуть усередину крони. Як правило, тутовник не потребує щорічних санітарних обрізках.

  Розмноження шовковиці

  Розмножити шовковицю можна генеративним (насіннєвим способом, а також вегетативним ― щепленням, нащадками, здерев’янілими та зеленими живцями, а ще відводками.

  Як виростити з насіння

  Насіння слід вийняти з плодів поточного сезону приблизно з середини за останні дні жовтня, для цього потрібно видалити всю м’якоть. Потім їх на 1-2 год занурюють у розчин засобу, стимулюючого зростання (наприклад, Циркону або Епіне). Після цього їх висівають у відкритий грунт. У тому випадку, якщо займатися посівами ви будете на початку весняного періоду, то насіння треба буде перед цим стратифікувати протягом 4-8 тижнів. Можна і не стратифікувати насіння, але в цьому разі їм буде необхідна передпосівна підготовка. Для цього у весняний час безпосередньо перед посівом насіння необхідно на 24 год занурити в холодну води, потім їх виймають і витримують ще стільки ж часу в дуже теплій воді (від 50 до 53 градусів).

  Для грядки виберіть добре освітлене, нічим незатененное місце. Потім потрібно підготувати борозенки і полити їх водою, попередньо розчинивши в ній добрива, призначені для плодово-ягідних культур. Насіння у даної рослини дрібненькі, а висівати їх потрібно якомога рідше. Заглиблювати в грунт їх слід на 30-50 мм. Грядку потрібно добре полити, коли насіння будуть закладені в грунт, а потім її поверхню засипають шаром мульчі. Восени мульчуючий шар роблять більш товстим порівняно з весною, так як взимку насіння можуть вимерзнути. З’явилися сіянці потрібно систематично поливати, полоти і підгодовувати. До настання осіннього періоду підросли і зміцніли сіянці можна буде розсадити, при цьому в залежності від сорту шовковиці дистанція між рослинками повинна бути 3-5 метрів. Рослина, вирощена з насіння, починає плодоносити через 5 або 6 років. У даного способу розмноження є один суттєвий недолік, а саме, що виросло з насіння дерево успадковує лише частина сортових ознак батьківської рослини або зовсім не наслідує їх. У зв’язку з цим, вирощені таким способом саджанці найчастіше використовують як підщепи для окулірування.

  Розмноження шовковиці нащадками

  Якщо дуже холодною зимою тутовник сильно постраждає від морозу, то можна використовувати його розвитий кореневою нащадок для заміни вымерзшего дерева. На цьому отпрыске поступово формують крону. Непотрібні відростки слід видалити, а при бажанні їх можна витягти із ґрунту разом з кореневою системою, на 1/3 частину вкоротити стебла і далі використовувати їх, як саджанці. Хороший цей спосіб тим, що нащадки здатні повністю зберегти сортові ознаки батьківської рослини.

  Розмноження шовковиці живцями

  Якщо дерево корнесобственное, то для його розмноження можна використовувати зелені живці. Але складність цього способу в тому, що знадобиться спеціальна установка, яка може створювати в теплиці маленьку водяну суспензію у вигляді туману. Заготівлю живців проводять в червні–липні, в цей час у рослини спостерігається активне зростання шовковиці. З стебел нарізаються живці, які в довжину повинні сягати від 15 до 20 сантиметрів і мати 2 або 3 нирки. Їх висадку виробляють у теплицю під кутом в 45 градусів. В дуже пухкий грунт нижній зріз живця треба увіткнути на глибину 30 мм. На живці потрібно залишити тільки пару верхніх листових пластин, які вкорочують на ½ частину. Треба зробити так, щоб у теплиці була середовище підвищеної вологості. Молоденькі пагони і потужна система коренів у рослин з’явиться вже до осені, однак їх висадження у відкритий ґрунт слід відкласти до наступного весняного періоду.

  Розмножити шовковицю також можна і напівздерев’янілими живцями, які заготовляють в той же самий час, що і зелені. Укорінювати такі живці треба точно так само, як і зелені. Мінус такого розмноження в тому, що укорінення полуодревесневших живців відбувається порівняно повільно. Вирощене в такий спосіб дерево успадковує абсолютно всі сортові ознаки батьківської рослини.

  Щеплення шовковиці

  Для щеплення тутовника можна використовувати всі відомі способи. Проте досвідчені садівники рекомендують зупинити свій вибір на копулировке (щеплення на зріз ручкою). Якщо використовується проста копуліровка, то виробляють зрощення прищепи і підщепи, товщина яких повинна бути однакова. На підщепі і прищепі між двома нирками потрібно зробити косі зрізи, при цьому їх довжина повинна дорівнювати діаметру сращиваемых рослин, помноженому на 4 (наприклад, якщо діаметр підщепи і прищеплюваного черешка дорівнює 1,2 см, то довжина зрізів буде дорівнює 4,8 см). Поєднайте зрізи між собою і обмотайте їх будь-яким еластичним матеріалом або окулировачной стрічкою.

  Також використовується покращена копуліровка з язичком. Для цього на черешку і підщепі потрібно зробити зрізи таким же способом, який описаний вище, після цього їх треба доповнити зарезами-язичками. Необхідно відступити від кінця зрізу 1/3 його довжини, потім робиться заріз до середини зрізу на прищепі вгору, а на підщепі вниз. Місця зрізів треба прикласти один до одного, після чого язички заводяться таким чином, щоб вони були поєднані дуже тісно. В самому кінці місце щеплення потрібно обмотати стрічкою.

  Хвороби шовковиці з фото та описом

  Тутовник відрізняється досить високою стійкістю до різноманітних хвороб, але в деяких випадках може захворіти і він. Найбільш часто він хворіє бурою плямистістю листя (цилиндроспориоз), кучерявою мелколистностью, борошнистою росою і бактеріозом. Також дерево може пошкодити і гриб-трутовик.

  Борошниста роса

  Борошниста роса є грибковим захворюванням. У ураженої рослини на поверхні стебел і листкових пластин утворюється наліт білого забарвлення. У посушливий період захворювання розвивається найбільш активно тим більше, якщо крона у рослини загущена. Як тільки будуть виявлені перші симптоми хвороби, дерево потрібно обприскати бордоською сумішшю, Фундазолом або суспензією колоїдної сірки. В цілях профілактики в осінній час треба згрібати і знищувати всю облетевшую листя.

  Цилиндроспориоз

  Також грибковою хворобою є і бура плямистість листя. У ураженої примірника на поверхні листових пластин утворюються плями червоно-бузкового кольору, володіють кільцевим облямівкою. По мірі того, як захворювання буде розвиватися, тканина листя, що знаходиться всередині цяток, висипається, сама листя стає жовтим і облітає. Як тільки будуть помічені перші ознаки хвороби, дерево слід обробити розчином Силита (1%). При цьому на одне рослина повинна йти близько 3 літрів даного розчину. Повторну обробку проводять через півмісяця після першої.

  Бактеріоз

  Найчастіше бактеріозом уражаються молоді стебла і листові пластини тутовника. На їх поверхні з’являються цятки неправильної форми, з часом вони забарвлюються в чорний колір. В результаті розвитку захворювання відбувається скручування і облетание листя, а також деформування стебел, при цьому на їх поверхні утворюються камедеподобные згустки. Для боротьби з цією хворобою використовують препарат Гамаїр або Фитофлавин . Проте слід врахувати, що рослина хворе бактеріозом вилікувати вдається не завжди. В цьому випадку треба постаратися не допустити зараження, для цього регулярно проводячи профілактичні обробки.

  Курчавість дрібнолиста

  Переносниками такого вірусного захворювання, як курчавість дрібнолиста є шкідники. У хворого дерева листя зморщується між прожилками, а потім утворюється зерниста вузлуваті. У міру розвитку хвороби відбувається скукоживание і згортання листових пластин, стебла стають дуже крихкими і шорсткими, при цьому спостерігається ненормальне збільшення їх кількості. Дане захворювання вилікувати не можна, тому так важливі профілактичні заходи. Щоб рослина не заразилася, необхідно боротися з комахами-переносниками, до них відносяться всі сисні шкідники, наприклад: трипси, попелиці, кліщі і т. д.

  Трутовик

  Гриб-трутовик оселяється на дереві і призводить до руйнування його деревини. Його спори, потрапляючи в ранки і тріщинки в корі, паразитують на рослинах, що призводить до руйнування його стовбура. Після того як такий гриб буде виявлений, його потрібно вирізати, захоплюючи частину деревини, і знищити. Утворилася ранку слід піддати обробці розчином мідного купоросу (5%). Потім її необхідно замазати сумішшю, для приготування якої потрібно з’єднати вапно, глину і коров’ячий гній (1:1:2). Якщо на поверхні дерева є механічні пошкодження і з них витікає камедь, то необхідно провести зачистку даних ранок, потім проводять їх дезінфекцію розчином мідного купоросу (1%), а потім їх обробляють розчином, що складається з Нигрола і деревної золи, яку потрібно просіяти, беруться дані компоненти у співвідношенні 7:3.

  Шкідники шовковиці з фото та описом

  Шкідники на шовковиці селяться досить рідко. Найчастіше даному рослині шкодять американські метелики, червці Комстока, павутинні кліщі і тутові п’ядуна.

  Білий американський метелик

  Найбільшу небезпеку для тутовника являє білий американський метелик. Гусениці цього шкідника пофарбовані в коричнево-зелений колір, на їх поверхні є оранжево-жовті смужки з боків і чорні бородавки. Дані гусениці здатні обгризти все листя на шовковиці. Зробіть огляд дерева, обріжте і знищіть знайдені павутинні гнізда. На стовбурі необхідно встановити спеціальні ловчі пояси, а крону рослини потрібно обприскати Хлорофосом.

  Шовковична пяденица

  Гусениці тутової п’ядуна теж харчуються листям даної культури. Щоб захистити рослину від таких шкідників, слід провести його обробку Хлорофосом навесні, коли тільки почнуть набухати бруньки, тому що саме в цей час і спостерігається поява таких гусениць.

  Павутинні кліщі

  Якщо на деревині поселяються павутинні кліщі, то на ньому можна побачити найтоншу павутину. Самі шкідники дуже маленькі і їх неможливо побачити неозброєним оком. Однак такі кліщі представляють для шовковиці велику небезпеку. Кліщі проколюють поверхню листових пластин і висмоктують з них сік. У результаті листя стає бурою і облітає. Також слід знати, що даний шкідник є одним з головних переносників вірусних захворювань, які неможливо вилікувати. Кліщ ― це павукоподібну комаха, тому для його винищення необхідно застосовувати акарицидні кошти, наприклад: Актеллік, Клещевит і т. д.

  Червець Комстока

  Ще одним сосним комах є червець Комстока. Він поселяється на листі, корі і гілках тутовника. Червець також живиться соком рослин, в результаті чого воно сильно слабшає. З-за такого шкідника на дереві з’являються пухлини і ранки, відбувається деформація і засихання гілок, а листя стає жовтим і облітає. Щоб знищити червців дерево потрібно обприскати пестицидом.

  Види і сорти шовковиці з описом

  Шовковиця має вкрай заплутану класифікацію. По інформації, взятої з різних джерел, цей рід об’єднує 17-200 видів. Справа в тому, що є велика кількість природних гібридів шовковиці, які окремі вчені виділяють у самостійні види. Нижче будуть описані 3 види тутовника, які користуються найбільшою популярністю у садівників.

  Червона шовковиця (Morus rubra)

  Батьківщиною цього виду є Північна Америка. Ця рослина відрізняється витривалістю, невибагливістю і стійкістю до холоду і посухи. Висота такого дерева може варіюватися від 10 до 20 метрів. Крона має форму шатра. Кора пофарбована в коричнево-бурий колір. У довжину листові пластини досягають 12 сантиметрів, вони можуть бути округлі, дліннозаостренние або яйцевидні, лицьова поверхня у них шорстка, а виворітна ― повстяна. Листові пластини на молодих пагонах глубоколопастные. Солодко-кислі соковиті плоди в довжину досягають 30 мм, вони мають темно-червоним, практично чорним забарвленням. Зовні вони схожі з плодами ожини. Дозрівання плодів шовковиці спостерігається в останні дні липня. Як правило, представники даного виду є дводомними рослинами і тому, щоб вони плодоносили, їм необхідна пара протилежної статі. Дуже рідко трапляються однодомні рослини. У такого виду є декоративна форма ― повстяна шовковиця: виворітна поверхню листових пластин має щільне опушення білого забарвлення.

  Чорна шовковиця (Morus nigra)

  Батьківщиною такого виду є Афганістан і Іран. Висота такого дерева, що володіє розкидистою кроною, може досягати не більше 15 метрів. Великі несиметричні листові пластини мають широкояйцеподібні формою, їх довжина близько 20 сантиметрів, а ширина ― приблизно 15 сантиметрів. Лицьова поверхня у них шорсткувата, а виворітна ― повстяна. Блискучі, чорні плоди мають довжину близько 30 мм і кисло-солодкий смак. Даний вид відрізняється стійкістю до посухи, але має меншу зимостійкістю в порівнянні з шовковицею білої і червоної. Нові форми були отримані на основі базового виду:

  1. Ремонтантна. Це дуже компактна карликова форма. Її часто культивують в контейнері.
  2. Шеллі № 150. Ця великоплідна форма відрізняється врожайністю. Довжина соковитих і солодких плодів може досягати 55 мм. Листя теж дуже велика, її довжина може доходити до 50 см. Такі листові пластини застосовують в декоративних цілях.

  Найбільшою популярністю у садівників користуються такі сорти: Королевська, Чорний принц, Чорна перлина, Плодова-4 і Надія.

  Біла шовковиця (Morus alba)

  Батьківщиною цього виду є Китай, де він полюбляє рости в широколистяних лісах. Висота дерева з пишною кулястою кроною може досягати 20 метрів. Тріщинувата кора пофарбована в бурий колір. Кора молодих гілок забарвлена в різні відтінки від буро-червоного до зелено-сірого. Цікаво, що на одному і тому ж дереві можуть рости листові пластини різної величини і форми. У літній час забарвлення листя темно-зеленою, а в осінньо ― жовто-солом’яний. Супліддя солодкого смаку можуть бути пофарбовані в різні кольори, їх форма схожа на форму плодів малини або ожини. Даний вид відрізняється зимостійкістю, невибагливістю і витривалістю до міських умов. Є велика кількість декоративних форм:

  1. Плакуча. У висоту така рослина може досягати 5 метрів. Його пониклі гілки дуже тонкі.
  2. Пірамідальна. Висота таких рослин з узкопирамидальной кроною не перевищує 8 метрів. Листові пластини лопатеві.
  3. Куляста. Пишна крона має кулястої формою.
  4. Ложковидная. Таке багатостовбурне дерево заввишки досягає 5 метрів. Листя увігнута складчаста. Ягоди дозрівають порівняно рано.
  5. Крупнолистная. Довжина листя близько 22 сантиметрів.
  6. Звичайна вузьколиста. У цій кустовидной форми маленькі листові пластини виїмчасті і сильно шорсткі.
  7. Рассеченнолистная. Така рослина відрізняється вишуканістю. Листові пластини поділені на правильні вузенькі лопаті. Пара бічних і верхівкових лопаті надто витягнуті.
  8. Золотиста. Забарвлення молодих пагонів і листя жовто-золотистий.
  9. Татарська. Це низькоросла дерево відрізняється повільним ростом і високою морозостійкістю. Невеликі листя є багатолопатеве.

  Якщо ви хочете вирощувати тутовник для отримання плодів, а не для прикраси саду, то слід звернути увагу на високопродуктивні сорти шовковиці білої:

  1. Біла медова. На такому высокорослом рослині виростають дуже солодкі ягоди білого кольору, в довжину досягають 30 мм.
  2. Смуглянка. Сорт відрізняється врожайністю та зимостійкістю. Чорні ягоди мають солодко-кислим смаком і довжиною близько 35 мм.
  3. Біла ніжність. Сорт характеризується високою врожайністю. Ніжні ягоди білого кольору в довжину досягає 50 мм.
  4. Луганочка. Сорт відрізняється високою продуктивністю. Солодкі ягоди кремового кольору мають довжину близько 55 мм.
  5. Чорна баронеса. Сорт ранньостиглий зимоустойчивый. Солодкі запашні ягоди в довжину досягають 35 мм.
  6. Старомосковська. Сорт з кулястою кроною є зимоустойчивым. Солодкі плоди практично чорного кольору мають довжину близько 30 мм.
  7. Українська-6. Цей ранньостиглий сорт відрізняється врожайністю. Чорні ягоди в довжину досягають 40 і більше міліметрів.

  Також популярністю користуються такі сорти, як: Діана, Біла ніжність, Білосніжка і Машенька.

  Сорти з самими великими плодами: Біла ніжність, Шеллі № 150, Чорна перлина і Чорний принц.

  Для вирощування в Підмосков’ї не підходять сорти чорної шовковиці. Однак деякі сорти шовковиці білої вже багато років успішно культивують у середніх широтах, а саме: Володимирська, Королевська, Біла медова і Старомосковська.

  Властивості шовковиці: користь і шкода

  Корисні властивості шовковиці

  Шовковиця володіє цілющими властивостями, і це пояснюється увійшли в її склад: вітаміни A, K, E і C, мікроелементом селеном, залізом, марганцем, цинком і міддю, макроелементами фосфором, магнієм, кальцієм, калієм і натрієм. До складу зрілих ягід входить рибофлавін, пантотенова і фолієва кислоти, токоферол, піридоксин і холін.

  У нетрадиційній медицині такі плоди використовуються досить широко. Зелені плоди допомагають при печії та діареї, а доспілі ― мають послаблюючу ефектом і використовуються при запорах. При хворобах горла, його полощуть соком плодів, який розбавляють кип’яченою водою. При бронхітах, ГРЗ та бронхіальній астмі використовують настій плодів і кори.

  Як жарознижуючий засіб при лихоманці використовують настій з листя. При гіпертонії рекомендується застосовувати відвар кори і коренів, який володіє сечогінним ефектом. Людині з міокардіодистрофією і пороком серця фахівці радять їсти якомога більше плодів тутовника: 4 рази на день по 0,3 кг протягом 4 тижнів.

  Відвар висушених плодів потрібно пити при безсонні і стресі, так як в ньому міститься багато вітамінів групи В, які надають позитивний вплив на вуглеводний і білковий обмін, а також підтримують діяльність нервової системи.

  Плоди так само рекомендується їсти у відновний період після операції, а також при фізичних перевантаженнях. Справа в тому, що міститься в плодах магній, калій і кверцитин надає благотворний вплив на кровотворення.

  Засіб Фомедол, яке виробляється з листя тутовника у В’єтнамі, використовується при шкірних захворюваннях, ревматизмі.

  Подрібнена у порошок кора, поєднана з маслом, допомагає в короткі терміни загоїти порізи, ранки, удари і виразки. Якщо стригучий лишай кілька разів в добу мазати соком свіжих плодів, то він дуже швидко зникне. Однак найважливіше те, що тутовник знаходиться на одному з перших місць за вмістом калію. У зв’язку з цим його рекомендують використовувати при гіпокаліємії (нестачі калію в організмі).

  Можливу шкоду

  Нашкодити шовковиця може тільки тоді, коли у людини є індивідуальна непереносимість. Якщо з’їсти занадто багато плодів, то може спостерігатися розлад травлення. Такий же ефект спостерігається при вживанні недозрілих ягід. Пам’ятайте також, що сік і плоди тутовника вкрай погано поєднуються з іншими соками та фруктами, в результаті чого відбувається бродіння в кишечнику. У зв’язку з цим їх необхідно їсти окремо (за пару годин до і через 2 години після їжі).