Пряні рослини

Пряними називають рослини, частини яких мають яскравий і різного ступеня стійкий аромат і смак. Їх додають у їжу невеликими порціями для поліпшення її смаку, а іноді й для того, щоб довше зберегти її свіжою. Пряні рослини поліпшують апетит, сприяючи інтенсивнішому виділенню шлункового соку.

Цю категорію рослин поділяють на дві групи: класичні й місцеві прянощі. До класичних відносять рослини, які заведено вживати в їжу по всьому світу, незалежно від того, де вони зазвичай виростають: ваніль, корицю, мускатний горіх, кайєннський перець. У місцях, віддалених від природного ареалу тієї чи іншої пряної рослини, її вживають у сухому або консервованому вигляді.

Місцеві прянощі, тобто ті, що ростуть у вашому регіоні, можна вживати як у сухому, так і в свіжому вигляді. Серед таких рослин у Європі найпопулярніші аніс, хрін, хміль, шафран, м’ята, кмин, петрушка, кріп, меліса, кардамон, естрагон, гірчиця, фенхель, каперси, коріандр, селера та багато інших.

Як приправи зазвичай використовують наземні органи пряних рослин – листя, стебла, квітки чи бруньки, але є й ті, у яких цінність становить кореневище. Серед пряних рослин багато й тих, що мають лікувальні властивості.

15 чудесних застосувань базиліка

Багатьма базилік сприймається тільки як пряна трава, однак ця рослина має також цілющі властивості та здатна якщо не вилікувати від недуги, то значною мірою полегшити хворобливий стан. Людство застосовує базилік у кулінарних і лікувальних цілях уже близько п’яти тисячоліть. У кулінарії за цей час він заслужив титул короля пряних трав. Сьогодні існує безліч сортів цієї трави, що відрізняються зовнішнім виглядом, смаком і пахощами.

Базилік: вирощування на підвіконні та на городі

Рослина базилік духмяний (лат. Ocimum basillicum), або камфорний, або городній, або звичайний, або васильки справжні, є трав’янистим однорічником виду Базилік підродини Котовникові родини Глухокропивові. У дикій природі трава базилік росте в Китаї, Ірані, Індії, в Африці, на півдні Азії, в американських тропіках, в Середній Азії та на Кавказі. Припускають, що походить базилік з Африки, а в Європу його завезли солдати армії Олександра Македонського.

Гісоп: вирощування з насіння, властивості і протипокази

Рослина гісоп лікарський (лат. Hyssopus officinalis), або гісоп звичайний, або синій звіробій – вид роду Гісоп родини Губоцвіті, напівчагарник, що росте в дикому вигляді в північній Африці, західній Азії, центральній, південній і східній Європі. У культурі гісоп вирощують у Північній Америці і майже на всій території Європи. Трава гісоп є найдавнішою лікарською рослиною, яку застосовували для лікування хворих ще Гіппократ і Діоскорид. Молоді пагони гісопу з листям у свіжому та сушеному вигляді використовують як пряну приправу для закусок, перших і других страв. Включають гісоп і в дієтичні страви.

Кінза: вирощування вдома і в саду

Коріандр, або коляндра, або кінза (лат. Coriandrum sativum) – трав’янистий однорічник роду Коріандр родини Зонтичні, який широко використовується як прянощі в кулінарії і як ароматизатор у парфумерії, миловарінні та виробництві косметики. Коріандр посівний є медоносом. Назва рослини прийшла з давньогрецької мови, і за однією версією є похідною від слова, що означає «блощиця»: в незрілому вигляді коріандр пахне, як ця розчавлена комаха. За іншою версією у твірного слова є омонім зі значенням «звіробій», тому однозначно сказати, чому коріандр названий коріандром, важко.

Кріп: вирощування на підвіконні і на городі

Кріп (лат. Anethum) монотипний рід трав’янистих однорічних родини Зонтичні, представлений видом кріп пахучий, або кріп городній. У дикій природі вид зустрічається в центральних і південно-західних районах Азії, в Гімалаях і на півночі Африки, а в культурі вирощується по всьому світу. Так само, як і його родичка петрушка, кріп відомий людству з часів Стародавнього Єгипту, але в якості спеції в Європі кріп стали вживати тільки в XVI столітті.

Куркума: вирощування, властивості та застосування

Куркума (лат. Curcuma) – рід однодольних рослин родини Імбирні. Кореневища рослин цього роду містять жовті барвники та ефірні олії, тому культивуються як пряні й лікарські рослини. Найчастіше в культурі вирощується вид куркума довга, або куркума домашня, або куркума культурна, або турмерик, або жовтий імбир (лат. Curcuma longa), порошок висушених коренів якого відомий як прянощі «куркума».

Любисток: вирощування, властивості, види

Любисток (лат. Levisticum) – монотипний рід родини Зонтичні, представлений видом любисток лікарський (лат. Levisticum officinale) – трав’янистий багаторічник родом з Афганістану й Ірану. Сьогодні цю рослину культивують повсюдно. Інакше любисток називають любистрою, любчиком тощо.

М’ята: вирощування з насіння вдома і в саду

М’ята перцева (лат. Mentha piperita), або м’ята холодна, або м’ята англійська – трав’янистий багаторічник, вид роду М’ята родини Ясноткові, або Губоцвіті, виведений гібридизацією м’яти садової (колоскової) і м’яти водної. М’ята перцева вважалася цінною рослиною ще в Стародавньому Римі: листя м’яти використовували для натирання меблів, а водою, настояною на м’яті, обприскували кімнати.

Майоран: вирощування на горожі, властивості, сорти

Рослина майоран (Origanum majorana) – вид трав’янистих багаторічників роду Материнка родини Ясноткові. У природі він росте в Центральній Європі, Північній Африці й на Близькому Сході. Ще в Давньому Єгипті, Елладі та Римській імперії трава майоран цінувалась як декоративна, лікарська рослина та як прянощі. Греки наділяли майоран магічними властивостями, завдяки яким можна повернути собі мужність і любов, і стверджували, що свій аромат рослина отримала від богині кохання Афродіти. Тому на голови молодят надягали вінки з майорану. А римляни вважали майоран найсильнішим афродизіаком.

Розмарин на підвіконні – як виростити кущик із купленої в магазині приправи?

Купуючи в подарунок кому-небудь кущ розмарину, варто залишити собі пару живців для вирощування власної рослини. Вибираючи живці, потрібно ретельно оглянути їх на предмет наявності підгнилих ділянок. Також вони мають бути достатньої довжини!

Перед посадкою важливо підготувати пухку ґрунтосуміш в посудині з дренажними отворами і обробити її фунгіцидом, щоб уникнути появи захворювань. Після цього живці висаджуються на невеликій відстані один від одного і регулярно поливаються відстояною водою.

Для успішного вкорінення створюються парникові умови за допомогою пакетів або пластикових пляшок. Так можна виростити власний ароматний кущ розмарину з подарованого живця.

Розмарин: вирощування на городі і дома, сорти

Рослина розмарин (лат. Rosmarinus) – рід вічнозелених напівчагарників і чагарників родини Ясноткові. У природі розмарин росте в Північній Африці – Марокко, Тунісі, Алжирі та Лівії, а також на Кіпрі, в Туреччині і європейських країнах – Іспанії, Португалії, Греції, Італії, країнах колишньої Югославії та на півдні Франції. У перекладі з латини назва рослини звучить як «морська свіжість» – у стародавніх греків розмарин асоціювався з Афродітою, яка з’явилася з піни морської. Але насправді аромат розмарину далекий від йодистого запаху моря, радше він поєднує в собі запахи сосни й камфори, тому, можливо, ближча до істини не латинська, а грецька назва рослини, що означає в перекладі «бальзамічний чагарник».

Фенхель: вирощування з насіння, корисні властивості

Фенхель звичайний (лат. Foeniculum vulgare) є видом роду фенхель родини Окружкові (Зонтичні). У народі цю трав’янисту рослину називають кропом аптечним, або волоським. У дикому вигляді фенхель звичайний зустрічається в країнах Північної Африки – Єгипті, Лівії, Марокко, Алжирі та Тунісі; у Західній Європі, зокрема в Італії, Франції, Англії, Іспанії та Португалії; у Південно-Східній Європі – у Греції, Болгарії, Албанії та країнах колишньої Югославії. Крім того, він росте в Північній, Центральній і Південній Америці, Новій Зеландії, а також у Західній і Центральній Азії. Фенхель найлегше виявити на кам’янистих схилах, у канавах і на засмічених місцях. Культивують фенхель у багатьох країнах світу.

Чебрець: вирощування на городі, сорти

Рослина чебрець (лат. Thymus) належить до найбільшого роду родини Ясноткові, який представляє ароматичні напівчагарники або чагарники. До речі, в деяких випадках під чебрецем мають на увазі чебрець повзучий. У народі чебрець має багато інших назв – чабер, чабрик, чебер, чебрик, чебарка, чобер, чобрик, чибер, щебрик, щабрик, цебрик, цебриць, цебрець, тим’ян повзучий, мала материнка, боровий чепчик, чепчик, богородська трава, лимонний душок.

Де росте імбир і як він виглядає: види і вирощування з фото

Де може рости імбир – хвилюючий городників питання. Багатьом хочеться посадити на ділянці улюблену пряність. Дачники цікавляться: чи підійдуть умови для отримання гідного врожаю, чи варто садити рослина в теплицю.

Городникам варто спочатку з’ясувати, як виглядає імбир. Це багаторічна трав’яниста рослина з однойменного сімейства. Воно налічує понад тисячу видів. Рослина має прямий стебло, гострі листові пластини, утолщенное ветвящееся кореневище. Квітка нагадує орхідею. Найчастіше люди використовують корінь.

Де росте дикий імбир?

Рослина іноді має несподівану форму і колір: фіолетовий, блакитний. Зустрічаються пахнуть гасом різновиди.

Ботаніки збирають інформацію про батьківщину прянощі з різних джерел. Зараз в дикій природі рослина зустрічається вкрай рідко. Сприятливий клімат для прянощі мають Східна Азія та Південна Африка.

Відповіддю на питання, що це таке імбир, є слово «пряність». Саме так найчастіше використовують корінь рослини.

Імбир: історія застосування

З рослиною європейців познайомили мусульмани в ІХ-ХІ століттях. Вони привезли імбирний корінь в завойовану частину Іспанії. Але місця, звідки береться чудовий корінь, не відкрили.

Пряність полюбилася європейцям. Її стали додавати в страви з м’яса, риби. Без імбирної приправи не обходився обід в будинку знатного пана. Жителі міст оцінили остропряний смак напоїв. Жінки охоче купували «гаремні» льодяники (шматочки зацукрованого кореня). Але коштувала вона дуже дорого: лише багаті люди могли дозволити собі додавати імбир в їжу.

Масові поставки організував мандрівник і купець Марко Поло в VIII столітті. Пряність стала популярна у всіх верств населення. Перевезення види імбиру в цей час урізноманітнили європейські страви.

Китайські лікарі оцінили корисні властивості кореня імбиру. Використовуючи тезу: всі їжа і все ліки, розробили мікстури і порошки від багатьох захворювань. Препаратами виліковували затяжний кашель, лихоманку, незагойні рани.

Особливості застосування та рецепти популярні в косметології. Знезаражувальні властивості рослини використовуються в масках, лосьйонах, кремах.

Не оминула увагою корисна рослина і дієтологія. Екстракт входить до складу чаїв для схуднення і вітамінних напоїв. Сьогодні проблеми: звідки взяти коренів прянощі не існує. Його вирощують як культуру на плантаціях у відповідних за кліматичними умовами регіонах.

Як вирощують імбир на його батьківщині?

Зростаючий в природі імбир в дикому вигляді не зустрічається. Потреби промисловості і населення задовольняють фермери. На спеціально оброблених полях обробляють корінь. Відомі плантації, де ростуть імбир, з 200-річною історією.

Деякі дослідники вважають батьківщиною імбиру країни Східно-Азіатського і Тихоокеанського регіону. На світовий ринок корінь поставляють Індія, Китай, В’єтнам. Традиційно вирощують пряність країни Західної Африки.

Фермери Східної Азії розвивають екотуризм на плантаціях. Вони запрошують відвідувачів провести день на своїх полях. Люди знайомляться з тим, де і як росте імбир, вивчають особливості культивування. Надається можливість придбати виріс в екологічно чистому місці корінь, продукцію на його основі.

У крамницях при фермі продаються:

Деякі відвідувачі купують сирої імбир. Популярна сувенірна продукція.

Як росте імбир в Росії?

Городники цікавляться: де росте імбир в Росії. У відкритому грунті виростити товарний овоч неможливо. Рослина вимагає тривалого теплого періоду. Країна не має відповідної кліматичної зони. Але ентузіасти садівники намагаються розміщувати корінь в опалювальних теплицях. Вони створюють необхідні умови: високі температуру і вологість, півтінь.

І все-таки відповідь на питання: чи вирощують імбир в Росії, позитивний. Дачники садять його в квіткові горщики і ставлять в імпровізовані парники на підвіконнях. В обмеженому просторі підтримується необхідний режим. Результатом є низькоросла рослина. Воно цвіте дуже рідко. Смак кореня гостріше, ніж у купленого в магазині.

Як посадковий матеріал городники використовують шматочки покупного кореня. Його розрізають на частини з одним-двома очками. Зрізи запилюють потовчений активованим вугіллям. Заглиблюють на 3-4 см, накривають плівкою з отворами для проникнення повітря. Поливають помірно. Після появи сходів плівку знімають. Необхідно підтримувати розсіяне освітлення: імбир не переносить прямих сонячних променів.

Деякі городники вирощують овоч комбінованим способом. Влітку горщик виставляють на дачі, взимку тримають на підвіконні в парнику. Для успішного вирощування йому необхідно підібрати вдале місце на відкритому повітрі. В результаті рослина виходить більш сильним. Смак продукту виходить більш гострим і гірким.

Можна виростити корінь в неопалювальній теплиці на дачі. Але на початку серпня (при зменшенні кількості теплих днів) викопати овоч, акуратно посадити в горщик і перенести в квартиру на теплий підвіконня.

Цікаві факти

Ця рослина давно полюбилося мешканцям Росії. Вживання прянощі має свою історію:

• Опис кореня імбиру точно відобразило його зовнішній вигляд. Переплетене товсте кореневище вразило людей. До сих пір овоч називають «рогач».
• Імбирне печиво скоро стали називати «пряник» через остропряний смаку. Цей компонент використовується в рецептах досі.

• Найчастіше в їжу вживається корінь. Але корисні речовини містяться в стеблі і листі. Їх теж рекомендується використовувати. Але важливо враховувати: видалення кожного листочка послаблює рослину. Корінь виявиться тонким і несмачним.
• Пряний овоч популярний у всьому світі. Країни, де вирощують імбир, отримують від його продажу до 30% суми загального торговельного обороту.

• У природних умовах рослина виростає вище 1, 5 м. Посаджені будинку рідко буває вище півметра.
• Деяким людям подобається специфічний лимонний запах рослини. Його виділяють наземні частини. Поставлений на підвіконня квітка освіжає повітря.
• При виборі посадкового матеріалу городникам доведеться потрудитися. Продавці обламують частини рослини з очками: пророслу корінь втрачає пружність і зморщується.

• У середньовічній Європі овоч вважався прекрасним афродизіаком. Він входив до складу любовних напоїв. Сучасна медицина використовує властивості прянощі для створення препаратів для підвищення потенції у чоловіків. Натуральні засоби для лікування еректильної дисфункції включають витяжку з кореня.
• Виростити імбир може кожен бажаючий. Методика повторює вирощування картоплі. Але слід враховувати: перед вживанням його слід вимочити в холодній воді протягом 2-3 годин. Воду міняти кожні півгодини. Пробувати рекомендується невеликими шматочками (інакше можна отримати опік ротової порожнини і стравоходу).

• Перед посадкою коріння слід ознайомитися з кліматом регіонів, де вирощується імбир. Рекомендується відвідати сайти відомих плантацій. Це допоможе створити необхідні умови.
• Лікарі переконані: свіжий і сушений корінь діє по-різному. Препарати зі свіжої рослини лікують застуду. Сушений – допомагає при погіршенні пам’яті, проблеми шлунково-кишкового тракту, ревматизмі, артриті.
• Властивості кореня імбиру використовуються в побуті. Для очищення повітря від шкідливих бактерій досить розмістити розрізаний на шматочки корінь в різних частинах кімнати. Приготований з нього чай позбавить від болю в горлі. Додавання в їжу зміцнить імунітет в осінньо-зимовий період.

Безконтрольне тривале вживання в їжу овоча викликає отруєння і депресію. Продукт не рекомендовано використовувати людям з алергічними захворюваннями.

Лікуватися препаратами з кореня слід під контролем лікаря.