Найраще опушення в нутрій з листопаду по березень. Природній ареал нутрії — Південна Америка, обмежений з півдня від Болівії та південної Бразилії до Вогненої Землі. Тварина була акліматизована в багатьох країнах Європи та в Північній Америці; в Африці не прижилась.23 черв. 2015 р.
Природний ареал нутрії — Південна Америка, від центральної Болівії та південної Бразилії до Вогняної Землі. Ця напівводна тварина населяє болота, краї озер, повільні потоки, особливо в районах з ви́ринулою або соковитою рослинністю вздовж берегів.
Молочні залози та соски (4—5 пар) розташовані в самок високо по боках, що дозволяє годувати малюків під час плавання в воді. Хутро в нутрії водонепроникне, складається із довгої грубої ості та густого підшерстку коричневуватого кольору.
В основному використовують зелені корми, взимку — сухі об'ємисті корми, концентрати у вигляді зерна або борошна грубого помелу, коренеплоди, овочі, а також різні кормосуміші, сухий хліб тощо.
Зовнішній вигляд Зовні нутрія нагадує великого щура. Довжина її тіла досягає 60 см, хвоста — до 45 см, важить нутрія 5—10 кг, рідко 15 кг. Самці більші за самок. Конструкція тіла в нутрії важка; голова масивна, з непропорційно малими очима та вухами.
І хоча нутрії неохоче поїдають сіно, все ж таки його потрібно давати. Краще згодовувати бобово-злакове або сінне, трав'яне борошно у суміші з комбікормом – 10–20 г на голову за добу. Сіно роздають у будиночках по 150–200 г два рази на тиждень, а залишки його використовують на підстилку.
Живуть нутрії групами по 2—13 особини, які складаються із дорослих самиць, їхнього потомства та самця. Молоді самці живуть поодинці. Нутрія чудово плаває та пірнає.