Декларація на гриби

Це публічна частина Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (Реєстру декларацій). Його ведення здійснює Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК).

Тут можна знайти декларації та повідомлення про суттєві зміни в майновому стані публічних службовців, крім тих, які вилучені з відкритого доступу публічної частини на період дії воєнного стану в Україні.

В Реєстрі можна шукати декларації конкретних осіб та переглядати їх за вибраними фільтрами: сортувати документи по типу, року подання, типу та категорії посади, а також побачити декларації усіх осіб, які займають посади з високим рівнем корупційних ризиків або відповідальне (особливо відповідальне) становище. Шукати також можна за прізвищем, ім’ям чи по батькові декларанта. Для пошуку по ПІБ введіть пошуковий запит у полі пошуку.

Місія НАЗК – будувати доброчесну владу та справедливе суспільство. Декларування публічних службовців є одним з вагомих інструментів для її досягнення.

Якщо ви є публічним службовцем і вам необхідно подати декларацію, зробити це можна за посиланням https://portal.nazk.gov.ua/login

Усі роз’яснення можна знайти у Базі знань НАЗК: у розділах Декларування та Технічна допомога в роботі з реєстрами.

2. Різноманітність і поширення грибів

Більшість грибів живуть у ґрунтовому та наземному середовищах, паразитують у живих організмах. Поширені гриби і у водному середовищі життя.

Термін «гриби» зараз не використовують для позначення окремої систематичної категорії, але ним зазвичай називають царство Справжні гриби . А до грибоподібних організмів належать несправжні гриби та слизовики .

Характерними особливостями всіх грибів і грибоподібних організмів є те, що вони отримують потрібні їм речовини з навколишнього середовища, поглинаючи їх поверхнею свого тіла. Тобто, як і автотрофні еукаріоти, гриби і грибоподібні організми є осмотрофами.

Такому способу живлення сприяє те, що їхнє тіло має форму міцелію.

Міцелій — вегетативне тіло гриба. Він забезпечує живлення та подальше розмноження грибів. Це гігантська розгалужена структура, окремі ниткоподібні відростки якої називаються гіфами.

Несправжні гриби є представниками діафоретиків. Предками несправжніх грибів були водорості, які втратили здатність синтезувати хлорофіл.

Водні гриби (псатирела, сапролегнія, фіалоцефала) розкладають органічні рештки, паразитують на рослинах і тваринах, вступають у симбіотичні відносини з іншими організмами. Гриби з дуже багатим арсеналом травних ферментів можуть руйнувати будь-які матеріали, що містять органічні речовини, особливо в умовах тепла і вологи.

За способом живлення гриби поділяють на сапротрофні, паразитичні, мутуалістичні та хижі.

Сапротрофні гриби живляться органічними рештками та речовинами, за рахунок чого здійснюються всі їх процеси життєдіяльності. Вони є найважливішими редуцентами органічної речовини та ґрунтоутворювачами на планеті.

Паразитичні гриби живляться органічними речовинами живих організмів. Вони взаємодіють майже з усіма еукаріотами; зокрема, фітопатогенні гриби паразитують на рослинах, зоопатогенні — на тваринах (у тому числі на людині), а мікофільні — на інших видах грибів.

Мутуалістичні гриби утворюють взаємовигідні стосунки з іншими організмами: мікоризоутворювачі — з корінням судинних рослин, амброзієві гриби — з мурашками і термітами.

Хижі гриби — це група грибів, міцелій яких має структури для уловлювання та харчування мікроскопічними тваринами. (наприклад, артроботріс, зоопагус).

Іншою особливістю, що забезпечує поширення та різноманітність грибів є різноманітність способів розмноження і зміни генетичного матеріалу. Найпоширенішим способом розмноження грибів є розмноження спорами . Їх поділяють на спори нестатевого розмноження (мітотичні спори) і спори статевого розмноження (мейотичні спори).

Спори нестатевого розмноження ( мітотичні спори , мітоспори ) — це спори, які утворюються у результаті відособлення фрагментів, генетично ідентичних з вегетативним тілом. Їхні ядра утворюються в ході мітотичного поділу звичайних ядер. За способом утворення їх умовно поділяють на спорангіоспори та конідії, а за рухливістю — на рухливі зооспори та нерухливі апланоспори.

Спори статевого розмноження ( мейотичні спори , мейоспори ) — це спори, які утворюються в результаті відособлення фрагментів тіла, утворених унаслідок генетичної рекомбінації. Їхні ядра утворюються в ході мейотичного поділу зиготних ядер і не є ідентичними зі звичайними ядрами. За способом утворення виокремлюють три типи мейоспор: зигоспори, аскоспори та базидіоспори. Спори грибів мають малі розміри і зазвичай розносяться вітром, в окремих видів вони можуть поширюватися водою або тваринами. Спор утворюється величезна кількість (наприклад, печериця за \(2\) доби утворює \(2\) млрд спор, тіло трутовика — \(10\) млрд спор щорічно). Спори можуть утворюватись у спорангіях (ендогенні спори)) та відокремлюючись від спеціалізованих гіфів (екзогенні спори).

Вегетативне розмноження грибів здійснюється частинами міцелію, брунькуванням.

Статеве розмноження грибів — дуже складне і має тенденцію до зникнення. Основою статевого розмноження грибів є три типи генетичної рекомбінації:

• пресексуальний процес — це обмін плазмідами без генетичної модифікації взаємодіючих особин (наприклад, у слизовиків);
• парасексуальний процес — це обмін ядрами без їхнього злиття й меотичного поділу (наприклад, у аспергилу чи пеніциліуму);
• статевий процес з утворенням стійкого диплоїдного ядра та поділом шляхом мейозу (у більшості грибів).

Біологія і екологія (рівень стандарту): підруч. для 10 кл. закл. заг. серед. освіти / В. І. Соболь. – Кам’янець-Подільський : Абетка, 2018. с. 50-51.