§ 27. Різноманітність птахів

• 1. Систематичні й екологічні групи птахів. Нині виокремлюють майже 40 рядів птахів, дані про деякі з них наведено в таблиці 27.1. Те, що ми бачимо, дивлячись на птаха, насамперед відображає особливості його способу життя, а не зовнішні ознаки, що є характерними для певної систематичної групи. Серед різних рядів є дуже схожі види, а окремі ряди об’єднують зовнішньо неподібних птахів. Це є наслідком того, що подібні за способом життя види, навіть коли вони не є родичами, мало чим різняться. Наведемо приклад (рис. 27.1). Стерв’ятник належить до ряду Яструбоподібні. Урубу належить до окремого ряду, що споріднений з рядом Лелекоподібні! Що ж зробило птахів, які належать до різних груп, такими подібними? Однаковий спосіб життя! Ці птахи кружляють над рівнинами й горами, вишукуючи загиблих тварин. Знайшовши таку тварину, вони розривають її шкіру сильними кігтями та дзьобом. Гола шкіра на голові допомагає їм не бруднитися об поживу. Зовнішній вигляд цих птахів визначається тим, що це — падальники.

Зазвичай виокремлюють ширші групи птахів, що ведуть подібний спосіб життя, — екологічні групи. Розглянемо їх.

Рис. 27.1. Згори вниз: стерв’ятник (Африка, Азія); урубу (Америка)

Лебідь належить до водних птахів. Його пір’я майже не намокає у воді, перетинки між пальцями перетворюють його ноги на весла. Лелека має ознаки навколоводних птахів. На його довгих ногах зручно ходити вологим ґрунтом, а довгим дзьобом — хапати здобич у воді та серед рослинності. Дрохва — представник степових птахів. Вона важко літає, але чудово бігає. Малий строкатий дятел належить до численної групи лісових птахів, які пристосовані до життя на деревах, здатні спритно маневрувати в польоті. Міська ластівка є птахом відкритих просторів, який пристосований до живлення в польоті. Зрештою, орлан і пугач є представниками денних і нічних хижаків.

• 2. Нелітаючі птахи. Хоча птахів сформував політ, серед них є й нелітаючі групи.

Прикладами таких тварин є страус і пінгвін. За будовою цих птахів можна зрозуміти, що їхні предки вміли літати, але з часом вони втратили цю здатність.

Представники класу Птахи

Чим предкам страусів і пінгвінів заважала здатність літати? Тим, що перешкоджала їм удосконалюватися в біганні та плаванні. Страус такий великий, що не зміг би літати. Але він швидко бігає й може відігнати більшість хижаків сильними ударами ніг.

Обтічне тіло пінгвіна якнайкраще пристосоване до плавання. Свої крила він використовує для «польоту» у воді (рис. 27.2). Здатність літати пінгвіни втратили, проте ніхто не вміє ловити рибу й кальмарів у холодній воді краще, ніж вони!

Рис. 27.2. Плавання пінгвінів нагадує «політ» у воді

Рис. 27.3. Живлення фламінго

• 3. Різноманітність дзьобів. Пристосування до певного способу життя можна побачити й на окремих органах птахів. Чи не найвиразнішою частиною їхнього тіла є дзьоб.

Унаслідок пристосування до зменшення ваги у птахів зникли зуби на щелепах, а замість них розвинувся легкий і міцний роговий чохол — дзьоб. Більшість чотириногих при живленні допомагає собі передніми кінцівками, а в птахів крила мають інше призначення. Тому пташиний дзьоб відіграє дуже важливу роль під час живлення (рис. 27.3), а в особливостях його будови яскраво виявляються пристосування до добування їжі, що є характерною для кожного виду.

Розгляньте рисунок 27.4. Навіть якщо ви не знаєте назв птахів, то за формою дзьоба зможете припустити, чим вони живляться.

Чапля (1) стрімким кидком хапає свою здобич у воді. Бекас (2) дістає дощових черв’яків і личинок комах із пухкого ґрунту. Ара (3) розгризає плоди з твердими оболонками. Дятел (4) видовбує комах із гнилої деревини. Колібрі (5) ссе нектар із видовжених квіток. Фламінго (6) фільтрує мул, вибираючи з нього ракоподібних. Дубоніс (7) розчавлює тверді насінини. Серпокрилець (8) хапає комах у повітрі. Косар (9) вишукує дрібних тварин із мулу. Пелікан (10) ловить рибу з поверхні, зачерпуючи її просто з водою. Їхні дзьоби — найкращі інструменти для виконання цих функцій!

Рис. 27.4. Дзьоби різних птахів

Різноманітність птахів можна описувати систематично (за їх належністю до певних груп) та екологічно (за особливостями способу життя). Зовнішній вигляд і будова окремих частин тіла птахів тісно пов’язані з характерним для них способом життя.

Екологічні групи; водні, навколоводні, степові, лісові птахи; птахи відкритих просторів; денні й нічні хижаки; дзьоб.

• 1. До яких функцій пристосовані ноги птахів, що зображені на рисунку 27.5?
• 2. На рисунку 27.4 (с. 109) не показано форму дзьоба денних хижаків, таких як сокіл (рис. 27.6). Поясніть, чому його дзьоб має саме таку форму.
• 3. Порівняйте свійських птахів курку й качку. Чим вони різняться й чому?
• 4*. Які птахи найбільше потерпають від вирубування старих дерев?

• 4. Птах — герб України. За однією з версій, малий герб нашої країни — тризуб — є стилізованим зображенням сокола сапсана (рис. 27.6) під час нападу на здобич. Тризуб був гербом київського князя Володимира. У зображеннях гербів їх автори намагалися передати силу, швидкість, сміливість того, кому цей герб належав. Узагалі наші предки полюбляли хижих птахів, приручали їх для соколиного полювання. Полювання з прирученим птахом (соколом, орлом або яструбом, який здобував дичину для хазяїна) здавна було найулюбленішою розвагою знаті. Нині сокіл сапсан, як вид, що зникає, занесений до Червоної книги України. У минулому його нищили як «шкідливого» птаха, тепер його відновлюють заради соколиних полювань.

Новою формою вивчення й охорони хижих птахів стало застосування веб-камер, які цілодобово передають в Інтернет зображення пташиного гнізда, де можна побачити кладку яєць, пташенят і їхніх батьків. Завдяки цьому можна вивчати птахів і спостерігати за тим, щоб вони перебували у безпеці.

Знайдіть адреси таких камер у Всесвітній мережі та дізнайтеся, що відбувається у пташиних гніздах!

Рис. 27.6. Сокіл сапсан, який полює на здобич

§ 21. Різноманіття птахів, їхня роль у природі та житті людини

За кількістю видів птахи поступаються лише кістковим рибам (їх налічують близько 10 тис. видів). Різноманітні й середовища існування птахів: вони мешкають у лісах, парках, садах, на луках, у степах, біля водойм.

Які птахи не здатні до польоту? Це насамперед безкільові птахи – страуси, нанду, казуари й ківі. Ці птахи пересуваються по землі бігом або крокуючи. Крила та грудні м’язи в них розвинені слабко. Кіля немає. Задні кінцівки зазвичай довгі й потужні. Пташенята виводкового типу. Мешкають такі птахи на відкритих просторах з розрідженою рослинністю.

Найбільший серед нелітаючих птахів страус африканський (мал. 123, 1): заввишки до 270 см, маса – до 100 кг. Має на ногах два пальці, що сприяє швидкому бігу (до 70 км на годину). Поширений у степо-пустельних регіонах Африки. М’ясо африканського страуса використовують у їжу. Промисел цих птахів значно знизив їхню чисельність, тепер страусів вирощують на спеціальних фермах.

Найменші серед безкільових птахів – ківі (мал. 123, 2) – поширені на островах Нової Зеландії: їхнє тіло заввишки до 55 см, маса – до 3,5 кг. На ногах цих птахів чотири пальці, а крила майже відсутні. Ківі мають довгий і тонкий дзьоб, за допомогою якого здобувають їжу: безхребетних тварин, що мешкають у ґрунті.

Мал. 123. 1. Страус африканський. 2. Ківі

Мал. 124. Пінгвіни: 1 – імператорський пінгвін. 2 – пінгвін малий; 3 – галапагоський пінгвін

Не здатні до польоту також пінгвіни, хоча в них є кіль. Птахи, що мають кіль, належать до кільогрудих. Передні кінцівки пінгвінів видозмінені на еластичні ласти, які слугують для плавання. При цьому рухи крил пінгвінів у воді нагадують рухи крил інших птахів під час польоту. Найбільший серед пінгвінів – імператорський (мал. 124, 1) – сягає до 120 см заввишки, найменший – пінгвін малий – до 40 см (мал. 124, 2).

Поширення пінгвінів пов’язане з холодними океанічними течіями. Вони трапляються в Південній півкулі, переважно біля берегів Антарктиди та на прилеглих островах, а також на південних берегах Австралії, Африки та Південної Америки. Лише один вид мешкає в тропіках біля екватора на Галапагоських островах – галапагоський пінгвін (мал. 124, 3).

Ноги пінгвінів мають по чотири пальці, які сполучаються плавальною перетинкою. Їхні пера щільно вкривають тіло, не даючи воді проникати до шкіри. Під час гніздування пінгвіни утворюють великі колонії. Пінгвіни відкладають від одного до трьох яєць.

У видів, які насиджують яйця на снігу, на череві є складка шкіри. У ній птахи виношують яйце, що лежить на лапах. Живляться пінгвіни ракоподібними, головоногими молюсками та дрібною рибою.

Які птахи здатні до польоту?

• Лелекоподібні мають довгу гнучку шию, довгі ноги й дзьоб. На ногах по чотири пальці, з яких три передні з’єднані невеликою перетинкою. Довгі пальці широко розставлені, що дає можливість цим птахам пересуватися по грузькому ґрунту. Майже всі види лелекоподібних – мігруючі птахи. В Україні поширені білий та чорний лелеки. Лелеку білого, або чорногуза (мал. 125, 1), у народі вважають символом миру, щастя, достатку та материнства. Він влаштовує гніздо біля осель людини. Лелека чорний (мал. 125, 2) свої гнізда будує в лісах, уникаючи сусідства з людиною. Цей вид занесено до Червоної книги України. Знищуючи комах-шкідників, лелеки приносять певну користь сільському господарству.

Мал. 125. Лелекоподібні: 1 – лелека білий; 2 – лелека чорний

• Журавлеподібні мають довгі шию, дзьоб та ноги, за допомогою яких можуть швидко бігати. Для більшості видів характерна видовжена трахея, яка утворює петлі. Завдяки цьому птахи здатні видавати голосні трубні звуки. Свої гнізда вони влаштовують на землі. В Україні поширені сірий та степовий журавлі. Ці види занесено до Червоної книги України. Сірий журавель поширений на Поліссі, у долинах річок Лівобережної України (мал. 126, 1). Саме його гучні крики ми чуємо в небі навесні й восени, коли ці птахи здійснюють міграції. Степовий журавель трапляється у південно-східній частині країни та на півночі Криму (мал. 126, 2).

Мал. 126. Журавлеподібні: 1 – сірий журавель; 2 – степовий журавель

• Гусеподібні – водоплавні птахи. Вони мають видовжену шию та вкорочені ноги. На ногах чотири пальці, з яких три передні сполучаються плавальною перетинкою. Характерна ознака гусеподібних – будова дзьоба. Усередині на верхній частині дзьоба є рогові пластинки, які слугують для відфільтровування їжі. Гусеподібні мають щільне жорстке оперення і густий пуховий прошарок. Жироподібні виділення куприкової залози роблять їхнє оперення водонепроникним.

В Україні мешкають лебеді, гуси, качки та інші. Найбільший за розмірами лебідь-кликун (мал. 127, 1): маса його тіла може сягати 13 кг, розмах крил – до 2,5 м. Цей красивий і величний птах дуже обережний і тримається далеко від берега.

Качки вирізняються різним забарвленням оперення самок і самців (самці мають яскравіше забарвлення). В Україні поширений крижень (мал. 127, 2). Це перелітний птах, який пізно залишає наші водойми, майже перед тим, як вони вкриваються кригою. У теплі зими крижні не відлітають.

Мал. 127. Гусеподібні: 1 – лебідь-кликун; 2 – самець крижня

Багато видів гусеподібних є об’єктами полювання через смачне й поживне м’ясо. Людина також використовує пір’я і пух цих птахів. Крижня і сіру гуску одомашнено. До Червоної книги України занесено червоноволу казарку, лебедя малого, огара, гоголя, гагу звичайну та інші види.

• Соколоподібні живляться переважно тваринною їжею. їх об’єднують спільні ознаки: короткий і гачкоподібно загнутий дзьоб, призначений для шматування їжі, міцні загнуті кігті для хапання та утримання здобичі; здатність швидко літати, тривалий час ширяти в повітрі; гострий зір, що дає змогу бачити дрібну здобич з висоти. Соколоподібні полюють здебільшого на живих тварин, але деякі види (наприклад, гриф чорний) живляться трупами тварин.

В Україні поширені шуліка чорний (мал. 128, 1) та рудий. Цих птахів можна розпізнати за вилчастим розрізом хвоста. Типовим представником орлів є беркут (мал. 128, 2) – великий птах з відносно довгими та вузькими крилами. В Україні цей надзвичайно рідкісний птах зберігся в Карпатах, Закарпатті та західній частині Полісся. Полює беркут на здобич середніх чи великих розмірів: зайців, лисиць, великих птахів тощо. Сапсан – дуже красивий представник соколів (мал. 128, 3) – полює переважно в польоті.

Мал. 128. Соколоподібні: 1 – шуліка чорний; 2 – беркут; 3 – сапсан

• Совоподібні мають великі очі з розширеними зіницями. Удень сови ховаються у схованках, полюють переважно вночі. У них гачкоподібно загнутий дзьоб, міцні та загнуті кігті на пальцях ніг. Живляться сови зайцями, мишоподібними гризунами, птахами, комахами тощо, іноді – рибою чи ракоподібними. Здобич сови захоплюють і вбивають за допомогою кігтів. Дрібну здобич сови заковтують цілком, а велику – шматують. В Україні трапляється пугач (мал. 129, 1), сови сіра (мал. 129, 2) та вухата.

Мал. 129. 1. Совоподібні: 1 – пугач; 2 – сова сіра

Багато видів соколоподібних, як і совоподібні, у великій кількості знищують небезпечних шкідників сільського та лісового господарств: мишоподібних гризунів, комах тощо. Види, які живляться трупами тварин, відіграють у природі роль санітарів. Деякі види соколоподібних людина використовує для відлякування птахів від садів і виноградників, а також летовищ. До Червоної книги України занесено такі види соколоподібних: шуліка рудий, лунь польовий та степовий; орли: карлик, степовий, могильник, змієїд, беркут, орлан-білохвіст, гриф чорний, сокіл-сапсан, боривітер степовий тощо; совоподібних: пугач, сич волохатий, сичик-горобець, сови довгохвоста та бородата, сипуха.

• Дятлоподібні пристосувалися до життя на деревах. На їхніх ногах – чотири пальці, два з яких спрямовані вперед, а два – назад, допомагаючи птахам утримуватися на стовбурах дерев під час лазания. Крім того, дятли спираються на жорсткі стрижні стернових пер. Кігті на пальцях ніг гострі, гачкоподібно загнуті.

Дятли влаштовують гнізда в дуплах, які самостійно видовбують у стовбурах дерев. Живляться переважно комахами, але можуть споживати, особливо взимку, насіння та плоди рослин. Ці птахи мають прямий долотоподібний дзьоб, за допомогою якого вони знаходять ходи комах у корі та деревині, а потім просовують туди довгий та загострений язик, до якого приклеюються комахи (мал. 130, 1). Споживаючи комах, дятли знищують шкідників дерев. В Україні поширені великий строкатий дятел, сивий, чорний (жовна) (мал. 130, 2), середній, малий дятли та ін.

Мал. 130. 1. Схема будови голови дятла (а – язик). 2. Чорний дятел (жовна)

• Куроподібні добре бігають і ходять, але неохоче піднімаються в повітря. Багато видів куроподібних – промислові види, оскільки мають смачне м’ясо. В Україні мешкають перепілка, куріпка сіра, тетеруки, рябчики та глухарі (мал. 131).

Мал. 131. Куроподібні: 1 – рябчик; 2 – перепілка; 3 – глухар

• Горобцеподібні – найчисленніша за кількістю видів група птахів. Більшість видів горобцеподібних живиться комахами, є види, що споживають рослинну їжу, окремі види – хижаки (сорокопути) або всеїдні (наприклад, сіра ворона). Гнізда будують на деревах, будівлях (сільська та міська ластівки), землі (жайворонки) чи в норах, розташованих на уривистих берегах річок (ластівка берегова). Цікаве висяче гніздо синиці-ремеза, яке вона споруджує з рослинності й пуху (мал. 132).

Серед горобцеподібних виділяють групу співочих птахів, які мають добре розвинені голосові зв’язки. Так, соловей (мал. 133, 1) щорічно відлітає восени зимувати до східної Африки, а прилітає до наших країв наприкінці квітня чи на початку травня, гнізда влаштовує на землі в густих чагарниках чи гаях. Співати солов’ї починають через кілька днів після прильоту, а припиняють спів після вилуплювання пташенят з яєць. Близькими родичами солов’їв є дрозди. В Україні мешкають дрозди співочий та чорний (мал. 133, 2).

Мал. 132. Гніздо ремеза

Мал. 133. Горобцеподібні: 1 – соловей; 2 – дрізд чорний; 3 – ластівка берегова; 4 – синиця чубата; 5 – горобець хатній; 6 – крук; 7 – сіра ворона

Перелітні птахи ластівки мають короткий і широкий дзьоб, довгі та вузькі крила, вилчастий хвіст та короткі ноги. Вони вловлюють свою здобич – різноманітних комах – у повітрі. В Україні поширені ластівки сільська, міська та берегова (мал. 133, 3).

Синиці – дрібні птахи, що живляться переважно комахами. В Україні трапляються синиці: велика, довгохвоста, голуба, чубата (мал. 133, 4) тощо. Одним з найпоширеніших видів птахів є горобець хатній (мал. 133, 5). Живляться горобці як рослинною, так і тваринною їжею, а пташенят вигодовують комахами, чим приносять людині безсумнівну користь. Крук — найбільший представник горобцеподібних в Україні (мал. 133, 6), маса тіла якого сягає 1,6 кг. Він має чорне, з металічним відблиском оперення. Живиться переважно трупами тварин. Сіра ворона (мал. 133, 7) трапляється частіше, ніж крук. Останніми роками вона дедалі більше тяжіє до осель людини.

Біологічний словничок: безкільові та кільогруді птахи.

ПЕРЕВІРТЕ ЗДОБУТІ ЗНАННЯ

1. Що характерно для представників нелітаючих птахів? 2. Які пристосування мають пінгвіни для плавання? 3. Які види лелекоподібних та журавлеподібних трапляються в Україні? 4. Які пристосування до водоплавного способу життя мають гусеподібні? 5. Які види соколоподібних поширені в Україні? 6. Який спосіб життя притаманний совоподібним? 7. Що характерно для представників куроподібних? 8. Чим характеризуються представники горобцеподібних?

Обговоріть у групах

Пригадайте лелекоподібних, журавлеподібних та гусеподібних, яких занесено до Червоної книги України. Чому скорочується чисельність цих птахів? Які заходи їхньої охорони ви могли б запропонувати?

Для допитливих і кмітливих

Для чого потрібен кіль нелітаючим птахам пінгвінам?

Цікаво знати

Мал. 134. Фазани

• На територію нашої країни завезено такі види, як фазан (мал. 134) і кеклик. У яскравому забарвленні самців фазана чергуються різноманітні кольори: золотий, темно-зелений, оранжевий, фіалковий тощо.
• У глухарів досить цікава шлюбна поведінка. Самець, виконуючи шлюбну пісню, втрачає слух. Саме ця властивість самців і дала назву виду. В Україні глухарі поширені в лісовій зоні та на території Карпат.
• Серпокрильці, які зовні нагадують ластівок, через довгі крила не здатні ходити по землі й, перебуваючи на рівній поверхні, злетіти не можуть.
• Одне й те саме гніздо лелеки можуть використовувати багато років поспіль. У народі є повір’я, що лелеки приносять із собою весну. Це пов’язано з тим, що ці птахи прилітають рано навесні – у березні або на початку квітня. З появою лелек селяни починали висівати ярі культури та висаджувати городину.
• Зір у багатьох соколоподібних у 6-8 разів гостріший, ніж у людини. Це дає можливість соколу-сапсану помічати свою здобич – дрібних птахів – майже за кілометр.
• Орлан білоголовий став національним символом США. Цікаво, що під час громадянської війни між Північними та Південними штатами білоголовий орлан, якого звали Старий Ейб (так називали президента США Авраама Лінкольна), пройшов з військами Північних штатів усю війну. Він полюбляв військові оркестри, насвистував, коли виконували військові марші. Цьому птаху в США поставлено пам’ятник.
• Ластівок вважають чудовими синоптиками. У сонячну погоду вони підіймаються високо в небо, оскільки дрібні комахи підхоплюються висхідними потоками теплого повітря і заносяться у верхні шари повітря. Коли ж перед грозою чи дощем повітря насичується водяною парою, то комахи, які намокають, літають ближче до землі. За комахами спускаються ближче до землі й ластівки, які продовжують полювання і в дощову погоду.
• Дятли роздовбують кору дерев, які заражені шкідливими видами комах. Тому сліди діяльності цих птахів є сигналом того, що дерево уражене шкідниками.
• В охороні птахів важлива роль належить не лише державним установам, але й громадським організаціям.

Як виглядає цісарка: опис та характеристики птиці, 6 порід для домашнього розведення

Цісарки зі складання тіла та зовнішнього вигляду відрізняються від інших видів свійської птиці. Незважаючи на те, що одомашнена вона порівняно недавно, вже виведені породи для промислового та домашнього розведення. Розглянемо, як виглядають цісарки дорослі, молоді, їх продуктивні характеристики, а також опис, переваги та недоліки кількох порід птиці.

Як виглядає цісарка

Птахи відрізняються від представників курячого сімейства, тому відрізнити їх буває нескладно. Відмінності стосуються статури, оперення, розвитку та поведінки.

Дорослий птах

Звичайну цесарку можна дізнатися за характерним овальним корпусом, розташованим горизонтально, і оперенням темно-сірого кольору з дрібним білим крапом. Самці та самки пофарбовані однаково. У птиці неоперена шия та голова. На маленькій голові є твердий гребінь та сережки, голосовий мішок під горлом. Ноги цесарки високі, тонкі, без шпор.

Як і дикі родичі, домашні цісарки вміють літати та швидко бігати. Особливо охоче літає та бігає молодняк у віці 1-1,5 місяця. Дорослі птахи спокійніші.

Шкіра у цесарок тонка, м’ясо темніше, ніж у курки. Після варіння м’ясо світлішає. Вага птахів віком 1 року становить 1,8 кг у самців і 1,5 кг у самок. Відрізнити самця від самки можна по голові: у них різної форми рогові відростки та м’ясисті борідки. Характерна риса цього виду птахів – самки відкладають яйця в загальне, а не індивідуальне гніздо.

Молодняк

Тіло маленьких цісарят покрите жовтим пухом, з коричневими плямками і смужками на спині і голові. До місячного віку курчата покриваються оперенням, характерним для дорослих птахів. Зростають до 5 місяців зі швидкістю курей яєчних порід. Потім зростання самців зупиняється, а зростання самок продовжується. До початку першої яйцекладки вони важать більше самців, після неї, до моменту настання линяння, розмір і вага самців починає переважати.

Курчата цесарок рухливі і активні, з 3-5 дня життя збиваються в зграйки і пересуваються групками, а не поодинці.

Продуктивність

Нести самки починають у 8-8,5 місяця. За 5-6-місячний період яєчна продуктивність кожної становить 80-90 яєць по 45 г. Розмір і маса яєць коливається в залежності від віку несучки та пори року. Найбільші яйця несуть 2-річні цісарки, а також усі птахи в літній період, найменші несуть молоді несушки.

Інші характеристики: заплідненість становить 86 %, виводиться 52-55 % пташенят. Самки багатьох порід не насиджують пташенят, як правило, для виведення використовуються інкубатори. У складі яєць більше сухих речовин, вітамінів, вони краще смакують, ніж курячі, не алергенні. Зберігаються до півроку.

Молодняк майже не гине, як і дорослі птахи, виживає 95-99 % поголів’я. У 2 місяці цесарки важать 0,8 кг, на 1 кг приросту маси припадає 3,2-3,4 кг корми. Забивають птахів не раніше ніж 5 місяців. Після цього віку зростання не припиняється, тому для отримання великих тушок і м’яса кращої якості можна залишити птахів для подальшого вирощування або відбору в племінне поголів’я.

Популярні породи цесарок для домашнього розведення

У домашньому пташнику можна розводити та вирощувати цесарок різних порід, як м’ясного, так і яєчного напряму. Вони мають різні характеристики.

Крапчасто-сіра цісарка (французька)

Це найпоширеніша порода, більшість птахів у приватних господарствах належать до неї. Крапчасто-сіра порода м’ясоїчного спрямування. Птахи досягають ваги 1,7 кг, кількість яєць – 90 шт. Тіло у птахів розвинене гармонійно, довгасте, овальне, оперення сіре з білим крапом.

Плюси і мінусиневибагливість;стабільна несучість;високий відсоток забійного виходу м’яса, воно має смак дичини;можна легко купити молодняк та яйця.низька схильність до насиджування;сильний потяг до польоту.

Через невибагливість крапчасто-сіру породу можна вирощувати навіть новачкові.

Мені подобаєтьсяНе подобається

Біла сибірська порода цесарок

Колір оперення – чисто-білий, світлі шкіра та ноги. Головна перевага породи над іншими породами домашніх цесарок – висока несучість, кожна самка зносить майже на чверть більше яєць, ніж самки інших різновидів. Їхня середня вага – 50 г.

Плюси і мінусишвидкий ріст;пристосованість до холоду;спокійний характер, уживливість з іншими птахами;велика маса (2 кг дорослі, молодняк у 3 місяці – 0,9 кг);висока заплідненість яєць;поживне, але не жирне м’ясо.великий відсоток загибелі цісарят (до 67%);полохливість, птахи довго звикають до нових умов та місця;інстинкт насиджування не проявляється.

Завдяки холодостійкості цю породу можна тримати в регіонах з холодним кліматом. Її часто обирають сибірські птахівники.

Мені подобаєтьсяНе подобається

Замшеві цісарки

Отримані випадковим чином в результаті мутацій, що відбулися з сіро-крапчастими цісарками. Оперення світло-сіре з білим крапом. Ноги, шкіра і дзьоб темніші, ніж у сибірської або білогрудої породи. Самці після 2 місяців життя пофарбовані світліше, ніж самки, за цією ознакою їх можна відрізняти за статтю.

Плюси і мінусиадаптованість до російського клімату;хороша несучість;виведення пташенят в інкубаторі – 70%;тушка зі світлою шкірою.невелика вага – 1,6 кг;пізніше дозрівання, отже, і початок яйцекладки.

Особливість породи – несушки можуть нести яйця з жовтою та коричневою шкаралупою.

Мені подобаєтьсяНе подобається

Блакитні цісарки

Порода названа через сіро-блакитний з білим крапом оперення.

Плюси і мінусирекордна несучість – до 150 яєць на рік;можуть переносити морози;невибагливість;молодняк та дорослі не хворіють;ростуть швидко, як бройлери, дорослі важать 2-2,5 кг;всеїдні;заплідненість яєць – 86 %.полохливі, при переляку кричать, після сильного переляку може на якийсь час припинитися яйцекладка;можуть не повернутися додому, якщо відлетять далеко (щоб не літали, треба підрізати крила);при вільному випасі відкладають яйця, де доведеться їх потрібно шукати.

За поширеністю та продуктивними характеристиками блакитні цесарки стоять на другому місці після сіро-крапчастих.

Мені подобаєтьсяНе подобається

Загорська білогруда цісарка

Порода виведена в Росії з представників сіро-крапчастих різновидів. Загірські цесарки мають більший розмір та вагу. Оперення неоднорідне: спина, крила, живіт світло-сірі з блакитним відтінком і крапом білого кольору. Внутрішня частина шиї та груди білі. Відтінок шкіри темніший на пофарбованих ділянках, світліший там, де біле пір’я.

Плюси і мінусишвидке зростання, в 70 днів цісарята важать 1 кг;дорослі важать 2-2,5 кг;несучість – 150 шт.;виведення – до 80%;виживання – 68%.дрібні яйця;шумливість.

Загорська порода вважається перспективною, багато птахівників вибирають її для вирощування в приватних господарствах.

Мені подобаєтьсяНе подобається

Біла волзька цісарка

Предки породи – білий сибірський різновид. Для виведення використовувалися птахи з білим оперенням та високою продуктивністю. Забарвлення білої волзької породи кремове або біле, допускається присутність темного пір’я.

Плюси і мінусиневибагливість у змісті;птах неперебірливий у харчуванні;сильний імунітет;вага – 1,85 кг;м’ясо м’яке, з добрим смаком, для приросту не потрібно великої кількості корму;світлий колір тушок.невелика несучість;дрібні яйця;важко визначити підлогу у молодняку.Мені подобаєтьсяНе подобаєтьсяПідсумкова таблиця рейтингуКрапчасто-сіра цісарка (французька)Біла сибірська порода цесарокЗамшеві цісаркиСині цісаркиЗагорська білогруда цісаркаБіла волзька цісарка

Волзька біла порода – підходящий вибір для досвідчених птахівників та для новачків. Птахи невибагливі та відрізняються продуктивністю.

При виборі породи потрібно визначитися, для чого вирощувати цесарок – для м’яса чи яєць. Також треба звернути увагу не тільки на розмір та скоростиглість, але й на здатність звикати до кліматичних умов. У домашніх господарствах широко використовують особливість цього виду птахів – вони охоче поїдають комах, жучків, личинок, серед яких нерідко трапляються шкідники городів. Відомо, що цісарки із задоволенням їдять колорадських жуків, не чіпаючи при цьому рослини.Таке вміння можна використовувати для знищення шкідників, не вдаючись до обробки насаджень хімічними речовинами.

Рекомендуємо

Цісарка: розведення в домашніх умовах, докладно для початківців

Розведення цесарок у домашніх умовах – заняття не складне та прибуткове. Головне – вибрати породу, молодняк та забезпечити їм комфортні умови утримання.

Цісарка волзька біла: опис породи та характеристики, розведення

Біла волзька цісарка вирощується багатьма фермерами. При правильному догляді цей птах відрізняється високою продуктивністю і має ніжне і смачне м’ясо.

Білий гусак: опис 8 кращих порід для домашнього утримання, догляд

Білий дикий і домашній гусак: походження, особливості представників з білим оперенням, найкращі представники, плюси та мінуси, що є у кожної породи.