Аґрус: вирощування в саду, обрізка, обробка

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 02 серпня 2023 Опубліковано: 12 лютого 2019 Перша редакція: 12 червня 2015 🕒 12 хвилин 👀 59356 разів 💬 13 коментарів

• Прослухати статтю
• Посадка й догляд за аґрусом
• Кущі аґрусу – опис
• Посадка аґрусу
  • Коли саджати аґрус
  • Посадка аґрусу восени
  • Посадка аґрусу навесні
  • Догляд за аґрусом навесні
  • Догляд за аґрусом восени
  • Чим підгодувати аґрус
  • Обрізування аґрусу навесні
  • Обрізування аґрусу восени
  • Борошниста роса на аґрусі
  • Інші хвороби аґрусу

  Аґрус звичайний (лат. Ribes uva-crispa), або відхилений, або європейський – вид, що належить до роду Смородина родини Аґрусові. Родом ягода аґрус із Північної Африки та Західної Європи, в дикому вигляді також зростає в Середній і Південній Європі, на Кавказі, в Середній Азії і Північній Америці. Уперше аґрус описав Жан Рюель 1536 року у книзі «De natura stirpium». В Європі про аґрус стало відомо у XVI столітті, а вже в XVII він став в Англії настільки популярною ягідною культурою, що почалася активна селекційна робота, результатом якої стала поява кількох сортів аґрусу, а до XIX століття їх налічувалися вже сотні.

  Водночас за роботу взялися й американські селекціонери, яким вдалося вивести гібриди аґрусу, стійкі до захворювання на борошнисту росу – головного ворога рослини. Зараз аґрус вирощують майже в усіх садах світу. У нас цю ягоду називають північним виноградом.

  Прослухати статтю

  Посадка й догляд за аґрусом

  • Посадка: можна навесні, але краще з кінця вересня до середини жовтня.
  • Освітлення: яскраве сонце.
  • Ґрунт: піщаний, супіщаний, суглинний і навіть глинистий, нейтральної або слабкоскислої реакції.
  • Мульчування: у травні після поливання та розпушування ґрунту навколо кущів.
  • Полив: крапельний або внутрішньоґрунтовий, від 3 до 5 поливань за сезон. Спосіб дощування категорично не підходить.
  • Підв’язування: звисаючі гілки піднімають від землі сіткою або розтяжками.
  • Обрізування: до набубнявіння бруньок – у санітарних цілях, основне обрізування – восени, у період падолисту.
  • Підживлення: перше – на початку сезону вегетації, друге – відразу після цвітіння, третє – через 2-3 тижні після другого.
  • Розмноження: поділом куща, багаторічними гілками, живцями, відсадками та щепленням. Насіннєве розмноження використовується переважно в селекційних експериментах.
  • Шкідники: пагонова попелиця, листові вогнівки, трачі, п’ядуни, златки, склівки, смородинові галиці й павутинні кліщі.
  • Хвороби: антракноз, борошниста роса, септоріоз, бокальчаста іржа, вірусна мозаїка.

  Кущі аґрусу – опис

  Аґрус – невеличкий чагарник заввишки до 120 см із сіро-коричневою корою, що відшаровується, і з колючками листового походження. На молодих циліндричних пагонах тонкі голки – колючки аґрусу. Округле або серцеподібно-яйцеподібне листя аґрусу до 6 см завдовжки – тьмяне, короткоопушене, на ніжках. Листова пластина з трьома-п’ятьма лопатями і тупими зубцями по краю. Квітки, червонуваті або зеленуваті, пазушні, зацвітають у травні. Плоди аґрусу – овальні або кулясті ягоди завдовжки до 12 мм (хоча є сорти з плодами завдовжки до 40 мм), голі або вкриті грубими щетинками, з явним жилкуванням, жовтого, білого, червоного або зеленого кольору дозрівають у червні-серпні. Ягоди аґрусу не тільки смачні, а й корисні, оскільки вони багаті на органічні кислоти, солі металів, дубильні речовини і вітаміни. Аґрус – ранній медонос, який приваблює в сад безліч комах-запилювачів. Крім того, це самоплідна культура, тобто навіть якщо у вас у саду буде один-єдиний кущ, він усе одно плодоноситиме.

  Посадка аґрусу

  Коли саджати аґрус

  Посадка аґрусу здійснюється як навесні, так і восени – з кінця вересня до середини жовтня, причому досвідчені городники віддають перевагу саме осінній посадці, стверджуючи, що перед настанням зими кущики встигають прийнятися й утворити міцні корінці. Перед тим, як посадити аґрус, виберіть для нього місце відповідно до вимог агротехніки: коренева система у рослини досить довга, тому не саджайте аґрус у низині, щоб не наражати на ризик виникнення грибних хвороб. Виділіть аґрусові сонячне місце на пагорбі або на рівнинній ділянці, захищеній від холодних північних і східних вітрів, з нейтральним або слабкокислим ґрунтом, показник рН якого близький до 6. Аґрус добре росте на суглинних, піщаних, супіщаних і глинистих ґрунтах, але останні потребують при вирощуванні аґрусу частого розпушування.

  Посадка аґрусу восени

  Ґрунт навколо аґрусу незручно полоти через його колючки, тому ранньою осінню слід очистити ділянку, на якій ви плануєте вирощувати аґрус, від коренепаросткових бур’янів – наприклад, від пирію. Перед тим, як садити аґрус, ділянку перекопують, ретельно вибираючи з землі кореневища бур’янів, потім вирівнюють поверхню ґрунту граблями, розбиваючи грудки. За 2-3 тижні до посадки, щоб земля встигла осісти, викопують ями завглибшки, завдовжки і завширшки по 50 см: верхній, родючий шар ґрунту знімають і відкладають убік, потім відкладають в інший бік нижній, неродючий шар. У родючий шар додають близько 10 кг перепрілого гною або перегною і по 50 г сірчанокислого калію і суперфосфату та перемішують добрива з ґрунтом – цього запасу мікроелементів рослинам вистачить на кілька років. Якщо на ділянці ґрунт глинистий, додайте в яму відро річкового піску. Відстань між двома кущами має бути від метра до півтора, а між рядами – близько трьох метрів.

  Для посадки потрібно брати однорічні або дворічні саджанці аґрусу з добре розвиненою кореневою системою – коріння 25-30 см завдовжки, а наземна частина має складатися з декількох сильних пагонів. Перед посадкою замочіть коріння саджанців на добу в розчині органічних добрив із розрахунку 3-4 столових ложки гумату натрію на п’ять літрів води. Саджанці розташовують у ямі прямо або злегка під нахилом таким чином, щоб коренева шийка опинилася на кілька сантиметрів нижче рівня ґрунту, коріння має бути добре розправлене. Землю засипають у яму частинами, кожну порцію землі ущільнюють. Посаджені кущики поливають відром води, а коли вона вбереться, ділянку мульчують дво-трисантиметровим шаром торфу або перегною – цей захід скоротить випаровування вологи і перешкодить утворенню кірки на поверхні ґрунту. Після посадки і мульчування ділянки обріжте пагони, залишивши від кожного лише відрізок приблизно п’яти сантиметрів завдовжки з п’ятьма-шістьма бруньками.

  Посадка аґрусу навесні

  Не будемо забирати у вас час, описуючи, як посадити аґрус навесні, оскільки ця процедура нічим не відрізняється від осінньої посадки. Єдине, що хочеться додати до вищесказаного: якщо у вас є вибір, саджайте аґрус восени, оскільки у рослин, що висаджуються навесні, і приживлюваність, і ріст пагонів дещо гірші, ніж у кущів, посаджених у жовтні. І ще: активно аґрус починає плодоносити лише на третій-четвертий рік, і ця активність за правильного догляду триває 10-15 років.

  Догляд за аґрусом

  Догляд за аґрусом навесні

  Посадка аґрусу і догляд за ним особливої складності не становлять, особливо для тих, хто вже має досвід вирощування цієї рослини, але і для новачків вирощування аґрусу за умови дотримання всіх правил агротехніки не стане карою. На самому початку весни, ще по снігу, проводиться обробка кущів аґрусу окропом через розпилювач. Ця «гаряча» обробка аґрусу навесні здійснюється як превентивний засіб проти зараження рослин шкідниками та хворобами. У травні навколо кущів розпушують ґрунт на глибину 8-10 сантиметрів і мульчують її, щоб уникнути частого розпушування надалі, водночас за необхідності проводиться підживлення аґрусу гнойовим настоєм або розчином калійних і азотних добрив.

  Рослина дуже чутлива до нестачі вологи у ґрунті, особливо навесні, в період цвітіння, і влітку, коли достигають плоди аґрусу. Найефективніші внутрішньоґрунтовий і крапельний способи поливу, оскільки вони дозволяють доставляти вологу безпосередньо до коренів рослини – на глибину від п’яти до сорока сантиметрів. За вегетаційний період необхідно здійснити від трьох до п’яти таких поливань. Не можна поливати аґрус методом дощування, особливо холодною водою. Якщо ви замульчували ділянку у травні, вам не доведеться часто воювати з бур’янами та розпушувати ґрунт із перспективою подряпатися об гострі колючки аґрусу, але за необхідності будьте готові здійснити цей подвиг.

  Якщо аґрус висаджений рядами, звисаючі гілки піднімають сітками або розтяжками, натягнутими між рядами на висоті 25-30 сантиметрів обабіч ряду.

  Догляд за аґрусом восени

  Восени здійснюють підготовку аґрусу до зими – удобрюють, щоб у рослини було харчування для закладання плодових бруньок на наступний рік, та обрізують, щоб не робити цього навесні з ризиком для здоров’я рослини.

  Чим підгодувати аґрус

  Аґрус плодоносить довгі роки, вибираючи з ґрунту значну кількість поживних речовин, тому стає необхідним щорічне внесення і мінеральних, і органічних добрив. Навесні під кожен кущ вноситься по піввідра компосту, 50 г суперфосфату та по 25 г сульфату амонію і сірчанокислого калію. Якщо кущ дуже великий і рясно плодоносить, збільшіть норму вдвічі. Добрива вносяться у ґрунт по периметру крони – саме в цьому діаметрі залягає коріння аґрусу – і закладаються за допомогою розпушування ґрунту. Відразу після цвітіння, а потім ще за 2-3 тижні проводиться підживлення розчином коров’яку в пропорції 1:5 з розрахунку по 5-10 л на кожен кущ аґрусу.

  Обрізування аґрусу

  Обрізування аґрусу навесні

  Ранньою весною, до набрякання бруньок, роблять обрізування аґрусу – видаляють малопродуктивні, слабкі, сухі, хворі або поламані, а також підмерзлі за зиму пагони; крім того, потрібно видалити прикореневі пагони і злегка підрізати ослаблені кінчики гілок до здорової тканини. Але перед тим, як обрізати аґрус, переконайтеся, що сокорух у ньому ще не почався: аґрус пробуджується дуже рано, і ви можете не встигнути до того моменту, коли пошкодження гілок стане небезпечним для рослини – запізнілим обрізуванням ви тільки заподієте рослині шкоду, послабивши кущ. Саме тому відповідальні люди воліють проводити основне обрізування аґрусу восени.

  Обрізування аґрусу восени

  Обрізування необхідно проводити щорічно, інакше вже до третього року життя кущі загущуються, і в гущі формуються плоди низької якості. Та й проводити лікування аґрусу від хвороб і шкідників набагато легше, якщо кущ не зарослий. Найцінніші гілки на кущі аґрусу – п’яти-семирічні, а розгалуження – перших трьох порядків, інші гілки і розгалуження малопродуктивні. Виходячи з цього, обрізуванню до основи підлягають гілки, старші 8-10 років – вони майже чорного кольору. Цей захід дозволить кущеві утворити нульові пагони, які з часом замінять старіючі. Верхівки пагонів обрізають лише тоді, коли на них починають формуватися дрібні неякісні ягоди, але дуже низько або дуже далеко зростаючі пагони теж краще обрізати. Чим обробити аґрус після обрізування, особливо зрізи на товстих пагонах, діаметром понад 8 мм, щоб через ці рани не витік сік рослини? Найкраще це зробити садовим варом.

  Хвороби аґрусу та їх лікування

  Борошниста роса на аґрусі

  Борошниста роса, або сферотека – одна з найнебезпечніших хвороб аґрусу, яке може знищити весь урожай ягід, а якщо із хворобою не боротися, то протягом декількох років загине і сама рослина. Найактивніша борошниста роса в теплу і вологу погоду. Виглядає борошниста роса як пухкий білий наліт на аґрусі, що з’являється в кінці весни або на початку літа на листі, пагонах і плодах, котрі вже зав’язалися. З часом білий наліт перетворюється на коричневу скоринку, а вкриті нею пагони викривляються і сохнуть, листя скручується, ламається, припиняється його ріст, ягоди не визрівають, розтріскуються й опадають з куща. Для боротьби з борошнистою росою застосовується обробка куща до початку цвітіння розчином мідьвмісного препарату «ХОМ» з розрахунку 40 г на 10 л води або обробкою препаратом «Топаз» до і після цвітіння згідно з інструкцією. Більше за інші схильні до зараження борошнистою росою такі сорти: Фінік, Золотий вогник, Чорносливовий, Російський, Тріумфальний. Але є сорти, що майже ніколи не вражає ця закордонна хвороба (борошниста роса родом з Америки): Грушенька, Сенатор, Африканець, Хаутон, Фінський та інші, серед них багато було виведено якраз американськими селекціонерами.

  Інші хвороби аґрусу

  Іноді аґрус вражають такі захворювання, як біла плямистість, антракноз, бокальчаста іржа і мозаїка. Мозаїка – вірусне захворювання, що не піддається лікуванню, тому вражені мозаїкою рослини потрібно викопати і спалити. А антракноз, плямистість та іржу знищують шляхом обприскування нітрафеном, мідним купоросом або бордоською рідиною, яке проводять у два сеанси: перший – ранньою весною, до розпускання бруньок, а другий – за десять днів після збору врожаю. Як превентивний захід прибирайте ранньою весною з-під кущів аґрусу торішнє листя, в якому можуть бути збудники хвороб, і не допускайте появи на ділянці бур’янів.

  Шкідники аґрусу і боротьба з ними

  Іноді дістається аґрусу і від шкідників. Найчастіше проблеми виникають із пагоновою попелицею та аґрусовою вогнівкою. Метелик-вогнівка з’являється з ґрунту перед початком цвітіння аґрусу і відкладає в його квітках яйця, з яких до кінця цвітіння вилуплюється яскраво-зелена гусінь, які прогризають плоди і поїдають насіння. У результаті життєдіяльності пагонової попелиці листя аґрусу скручується, пагони викривляються і стоншуються, перестають рости, а ягоди дрібнішають і обпадають, не встигнувши дозріти. Проти цих шкідників застосовують інсектициди, такі як актелік і фуфанон. Але легше попередити проблему, ніж боротися з нею, тому постарайтеся ввести у звичку такі заходи:

  • як тільки зійде сніг, укрийте ґрунт під кущами щільним матеріалом на кшталт руберойду, присипавши його краї землею, щоб метелики-вогнівки не з’явилися з-під землі. Приберете руберойд після цвітіння;
  • восени проведіть підгортання кущів на висоту 10 см;
  • регулярно збирайте і знищуйте опалі ягоди із гусінню всередині;
  • після цвітіння обприскайте кущі аґрусу біколом або лепідоцидом.

  Сорти аґрусу

  Сорти аґрусу поділяються на європейські та американо-європейські, або гібридні. Європейські сорти порівняно з гібридними мають довший термін продуктивності і відрізняються великими плодами, проте значно частіше зазнають ураження комахами і хворобами. Розрізняються сорти також за розміром, кольором і формою ягід, за наявністю-відсутністю колючок, за термінами дозрівання і за рівнем урожайності. Пропонуємо вам знайомство з декількома з багатьох сотень сортів аґрусу:

  • Африканець – аґрус із невеликою кількістю колючок, що відрізняється гарною зимостійкістю. Плоди кисло-солодкі зі смородиновим присмаком, середнього розміру, темно-фіолетові з восковим нальотом – ідеальні для приготування желе;
  • Чорний негус – справді чорний аґрус із блискучою шкіркою. Цей дуже шпичкуватий сорт вивів ще Мічурін, але він незмінно популярний у нашому кліматі: сорт середньостиглий, зимостійкий, ягоди невеликого розміру насиченого кисло-солодкого смаку, не розтріскуються – чудово підходять для варення, джему, компотів і вин;
  • Вогні Краснодара – аґрус червоний, безколючковий, ягоди великі, сорт придатний для вирощування в будь-яких кліматичних умовах;
  • Російський жовтий – як уже зрозуміло з назви, це аґрус жовтий, сорт, стійкий до грибкових захворювань, з негустими колючками, розташованими в основному в нижній частині пагонів. Ягоди великі, овальні, довго не обсипаються з куща;
  • аґрус Білий тріумф – швидкозростаючий врожайний сорт із колючками, ягоди світлого зеленого кольору з легким жовтим відтінком при дозріванні, солодкуваті, довго не опадають з куща;
  • Фінік – попри те, що цей сорт схильний до захворювання на борошнисту росу, він залишається одним із найпопулярніших завдяки своїй високій урожайності, сильним пахощам і прекрасному смаку. Ягоди зеленого кольору з фіолетово-червоним рум’янцем.

  Сорти з кисло-солодким смаком ягід: Малахіт, Сливовий, Російський, Донецький великоплідний.

  Сорти із солодким смаком: Орлятко, Хінномакі Гелб, Північний капітан, Джерело, Африканець, Колобок.

  Запашні сорти аґрусу: Білий тріумф, Захисник, Фламінго, Хінномакі страйн, Африканець.

  Ранні сорти: Орлятко, Яровий, Салют, Джерело. Середньоранні: Фламінго, Сливовий, Ласкавий. Середні: Колобок, Пакс, Червонослов’янський, Чорносливовий. Середньопізні та пізні сорти: Малахіт, Садко, Зміна, Серенада, Чорномор.

  Дуже шпичакуваті сорти аґрусу: Захисник, Ювілейний, Малахіт, Донецький великоплідний.

  Сорти, в яких колючки розташовані на нижній частині пагонів: Фінік, Російський, Зміна.

  Сорти з рідкісними колючками: Чорномор, Колобок, Каптіватор.

  Безколючкові сорти: Орлятко, Ніжний, Серенада, Пакс.

  Затребуваний у культурі також гібрид аґрусу та чорної смородини під назвою йошта.

  Вітаю! Дуже цікава та змістовна стаття. Цього року хотіла саджати аґрус навесні, але після того як прочитала Вашу статтю, вирішила для себе саджати восени. Буду слідувати Вашим рекомендаціям стосовно мульчування ділянки торфом або перегноєм та правильного обрізання пагонів. Сподіваюсь в подальшому на добрий врожай!

  Нарешті знайшов хорошу статтю, довго ставив собі питання з розмноження паростків, а також добривом. Дякуємо авторам за детально описану інформацію. Все доступно та зрозуміло)

  В мене дуже розлогий і великий кущ аґрусу. Гілки цьогоріч під вагою ягід опустились до землі. І деякі приросли, пустили корінчики. Чи можна їх обрізати і розсадити? Чи є якісь правила при цьому? Як забезпечити вкорінюваність?

  Звісно можна, спочатку краще зрізати опущені гілки, а потім розкрийте середину куща та обріжте гілки, які перехрещуються або труться. Залишити варто 3-5 врожайних гілок. Майте на увазі, що результат живцювання аґрусу не завжди буває позитивним, тому іноді вкорінюється не більше одної треті вкорінених живців.

  Я удобрюю задопомогою такого розтвору: 3-5 кг перегною, додаю до нього деревну золу приблизно 200 грамів та 10 літрів води. Усе добренько перемішую та даю настоятися близько 6-ти годин. На один куст приблизно витрачається 8 літрів готового розчину.

  Полюбляють аґрус всі члени моєї родини, тому вирощуємо його на своїй ділянці, але як за ним доглядати не знаємо. Дякуємо за цікаву та детальну інформацію. Дуже подобається, що крім можливості прочитати інформацію (теорія), можливо і прослухати та подивитися(прак тика).

  Дякую за інформацію! Дуже змістовно описано, тепер вирощувати агрус буде легше.
  Цієї осені якраз планую пересадку молодих кущів.Але я не знайшла інформації як удобрювати агрус перегноєм? Яку кількість вносити і який краще використовувати?
  Буду вдячна за відповідь)

  Найкраще підживлення для аґрусу – це перегній + попіл. Однак, восени слід підживлювати з обережністю, якщо переборщити, це не дозволить кущу впасти в стан спокою і вдало перезимувати. Для посадки молодих кущів підготуйте посадкову яму 50х50. Підготуйте суміш: відро перегоною, 2 стакани попелу, перемішайте зі знятою землею. Всипте в яму і зверху ще присипте землею, щоб коріння не торкалось суміші.

  Погоджуюсь, нерозбавленим перегноєм можна сильно попалити корені. І не тільки аґрусу, а й інших плодово-ягідних культур. І рослина всохне. В мене так було, навчена на власному досвіді. Обов’язково розмішуйте його із землею. Від того, яких тварин використаний перегній, залежить його якість. Найпоживніший, якщо так можна сказати, пташиний, потім овечий, кінський і коров’ячий.

  Я удобрюю задопомогою такого розтвору: 3-5 кг перегною, додаю до нього деревну золу приблизно 200 грамів та 10 літрів води. Усе добренько перемішую та даю настоятися близько 6-ти годин. На один куст приблизно витрачається 8 літрів готового розчину.

  Гусениця на аґрусі

  Агрус агрусу – один з найбільш небезпечних шкідників, що вражають смородину і аґрус. Цей невеликий метелик сімейства вогневок при безконтрольному поширенні здатний скоротити врожай більш ніж наполовину.

  Найбільш шкідливою агрусу традиційною вважається в Київській, Володимирській, Іванівській, Тверській і Рязанській областях. Але це не означає, що в інших місцях її немає. Ненажерливі яскраво-зелені гусениці з чорною головкою та щитком біля неї також зустрічаються і під Тулою, і в Ленінградській області, і в Карелії.

  Метелики вогнівки мають розмах крил близько 0,3 см. Передні крила у них сірі, з коричневими смужками та білими лусочками. Розмір гусениць трохи менший – 1,2 см.

  Лялечки проводять зиму у верхньому шарі грунту. Весною, коли починають з’являтися бутони на смородині та аґрусі, з них вилітають метелики. Самки вогнівки відкладають яйця спочатку всередину самих бутонів або квіток, а потім на зав’язі. Гусиниці, що з’явилися з цих яєць, об’їдають квітки, а в ягодах – насіння і м’якоть. Пошкоджені частини рослин зазвичай обплітаються павутинням. Постраждалі від вогнівки ягоди починають передчасно фарбуватися, потім загниють або сохнуть, залишаючись висіти прямо в павутинні. Одна гусениця здатна пошкодити від 2 до 6 великих ягід аґрусу або до 15 ягід смородини.

  До середини червня гусениці опускаються в грунт і заляльковуються прямо біля основ кущів, покриваючись щільним сірим коконом. За весь сезон розвивається лише одне покоління вогнівки.

  Боротьба з агрусом агрусом

  Для успішної боротьби з агрусом агрусу слід:

  – восени перекопувати ґрунт під кущами, щоб знищити зимуючі лялечки;
  – пізно восени підгортати кущі агрусу та смородини на висоту не менше 10 см, щоб навесні метелики не змогли вилетіти; після закінчення цвітіння всі кущі необхідно буде розкучувати;
  – мульчувати ґрунт під ягідниками компостом або торфом;
  – обприскувати кущі смородини та агрусу настоями цибулі, пижми, махорки, гірчиці, тютюну, деревію – від 3 до 4 разів одразу після початку цвітіння з інтервалом близько тижня;
  – обприскувати ягідники під час утворення зав’язей мильно-зольним розчином;
  – під час бутонізації застосовувати для обприскування хімічний препарат кінмікс, а одразу після завершення цвітіння – біологічні, такі як лепідоцид або бітоксибацилін;
  – вручну збирати зав’ялі та потемнілі зав’язі, пошкоджені, забарвлені, а також обплетені сіткою павутиння ягоди, разом із тими гусеницями, які в них знаходяться;
  – регулярно збирати та знищувати гнізда з павутини, утворені вогнівкою на гілках кущів;
  – обпилювати ґрунт під ягідними кущами гексахлораном; робиться це навесні, перед розкриттям бутонів, щоб метелик, що проповзають по ньому, гинули; з цією ж метою застосовують обприскування слабкими розчинами анабазин-сульфату або нікотин-сульфату з додаванням невеликої кількості мила для кращого прилипання;
  – обов’язково видаляти все опале листя, що залишається восени під кущами, ураженими вогневкою;
  – для відлякування метеликів висаджувати поруч із аґрусом та смородиною томати, запах яких дезорієнтує шкідника.

  Але природа і сама вміє захищатися від надто ненажерливих нахлібників. Потрібно лише постаратися не заважати їй, застосовуючи на своїй ділянці необґрунтовано велику кількість отрутохімікатів, що вбивають не тільки шкідливих, а й корисних мешканців наших садів та городів.

  Поширення агрусу агрусу частково стримують комахи-паразити і грибкові захворювання, що вражають личинок і лялечок. Трихограми заражають яйця шкідника, у тому числі не виводяться гусениці. Мухи-тахини і наїзники відкладають свої яйця прямо в тіла гусениць, що вже харчуються. Якщо весна видається досить вологою, то більшість лялечок вогневки гине від рожевої мускардини – особливого паразитного гриба. А в посушливе літо вмирає значна кількість гусениць, що йдуть на коконування в ґрунт – для розвитку їм потрібна волога земля. Розумне використання природних факторів може стати великою підмогою у боротьбі за збереження врожаю ягід.

  Шкідники аґрусу

  Про користь аґрусу згадують рідко. А жаль. У цієї ягоди багато переваг. І не так вже й важко виростити хороший урожай ягід, якщо знати особливості вирощування. Але шкідники і хвороби не сплять. Однак і з ними можна впоратися.

  Почнемо з ними знайомитись.

  Аґрусова побігова попелиця

  Найбільш шкідливою вона буває у південних областях Нечорноземної зони. Доросла комаха дрібна (1,9 мм завдовжки), блідо-зелена, яйцевидної форми.

  Чорні блискучі довгасті яйця зимують біля основи нирок. З настанням теплих днів навесні під час набухання бруньок відроджуються личинки. У цей час вони сидять на верхівках бруньок і висмоктують із них сік. Як тільки нирки почнуть розпускатися, личинки заповзають у них, а потім харчуються на черешках молодих листочків та пагонах. Як тільки аґрус відцвіте, личинки перетворюються на самок і вони відроджують нових личинок. Так виходять колонії цих шкідливих комах. Влітку серед них з’являються крилаті особини та перелітають на інші рослини. А восени самки відкладають яйця на кору гілок.

  Заходи боротьби з агрусовою побіговою попелицею:

  1) зрізати і спалювати верхівки пагонів з грудками листя та колоніями попелиць;

  2) обприскувати кущі з появою попелиць відварами тютюну, махорки або зеленим милом (200-400 г на 10 л води).

  Павутинний кліщ

  Пошкоджує не тільки аґрус, а й інші ягідні кущі.

  Як його дізнатися? У місцях живлення кліщів з верхнього боку листа утворюються світлі цятки. При високій чисельності шкідника відбувається знебарвлення окремих ділянок аркуша; листя стає мармуровим, поступово буріє, засихає. Найбільше шкоди від кліща у спекотне, сухе літо.

  Заходи боротьби з павутинним кліщем на аґрусі:

  Восени треба збирати опале листя і знищувати його.

  Якщо ґрунт під кущами пропушити перед морозами, то частина шкідників загине.

  Застосовувати настій цибулі чи часнику для обприскування. Робити це треба навесні під час розпускання нирок до початку відкладання яєць, коли самки, що перезимували, з’являються на кущах.

  Агрусова п’ядениця

  Метелик у розмаху крил досягає 45 мм. Крила жовті, з рядами великих чорних плям. Гусениця сірувата, з чотирикутними чорними плямами на спині та жовтими смужками з боків, із чорною головою. Доросла гусениця досягає в довжину 40 мм і має 3 пари ніг на грудях та 2 пари – на кінці тіла.

  Пересувається петлеподібно, підтягуючи кінець тіла до голови. Зимують гусениці в павутинних коконах землі під рослинними залишками. Найбільшої шкоди п’ядениця завдає в садах, у яких не проводять необхідного догляду та своєчасних заходів боротьби.

  Що ж робити?

  1) восени збирати і спалювати опале листя, перекопувати ґрунт під кущами з метою знищення зимуючих гусениць;

  2) обприскувати кущі настоями тютюну, махорки, полину гіркою весною в період розпускання бруньок для знищення гусениць, що вийшли з місць зимівлі;

  3) обтрушувати гусениць навесні на підстилку, розстелену під кущами.

  Блідоногий агрусовий пильщик

  Пошкоджує смородину та аґрус. Дорослий пиляльник чорного кольору зі світлими плямами, довжиною до 6 мм. Личинка (хибногусениця) зелена, досягає в довжину 10 мм.

  Зимують личинки в щільних бурих блискучих коконах у ґрунті біля кущів на глибині 5-10 см. Весною під час розпускання листя з коконів вилітають дорослі пильщики. Протягом літа розвивається два покоління. За спекотної погоди встигає розвинутися і третє покоління.

  Найбільшу шкоду завдає друге покоління, яке постає перед дозріванням ягід. Особливо небезпечний пильщик у районах, де суворі зими та не встигли визріти до осені пошкоджені пильщиком пагони взимку вимерзають.

  Заходи боротьби:

  1) посадка помідорних кущів у міжряддях для відлякування дорослих пильщиків.

  2) обпилювання агрусу золою (500 г на кущ) наприкінці травня – на початку червня по росі або після дощу, ретельно обробляючи нижню сторону листя.

  3) обприскування проти личинок другого покоління після цвітіння настоями полину гіркого, тютюну, махорки, часнику.

  4) струшування личинок з кущів на підстилку або парасольку та знищення шкідника.

  5) осіннє перекопування під кущами.

  Жовтий агрусовий пильщик

  Цей шкідник завдає шкоди аґрусу, червоній та білій смородині. Доросла комаха червонувато-жовтого кольору, 7-8 мм завдовжки, з чорною головою та жовтими ногами. Личинка голубувато-зелена, з численними чорними бородавками, що несуть волоски. Зимують личинки в грунті в щільних павутинних коконах на глибині 2-6 см. Напровесні личинки окукляються, а через 10-12 днів у період цвітіння агрусу і смородини з лялечок вилітають дорослі пильщики. Самки відкладають яйця на нижню сторону листя вздовж жилок у вигляді ланцюжка. Через тиждень-два з’являються личинки, які спочатку вигризають тканини листя, залишаючи жилки, а потім виїдають на них лише дірки. Личинки старшого віку обгризають листя цілком, залишаючи товсті жилки.

  Протягом літа шкідник розвивається у двох поколіннях, а іноді й у трьох. Особливо шкодить друге покоління. При масовому розмноженні пильщика в результаті об’їдання листя ягоди дрібніють, в’януть і обсипаються.

  Заходи боротьби: ті ж, що і з блідоногим агрусовим пильщиком.

  Захистити смородину та аґрус від шкідників та хвороб, заходи боротьби, поради фахівця.

  Весняне сонце та теплий вітерець швидко “з’їдають” сніг у садах. Раніше інших відкриваються основи кущів смородини

  і аґрусу, на гілках та в нирках яких благополучно перезимували шкідники. Зараз головне – не позіхати та вчасно розпочати боротьбу з ними.

  Смородину та аґрус шкідники та хвороби атакують з усіх боків . На пагонах зимують оранжеві гусениці смородинної

  ниркової молі, чорні яйця попелиць, плодові тіла борошнистої роси (на викривлених верхівках пагонів сірий щільний наліт із вкрапленими чорними крапками), а всередині пагонів гусениці сморідної склянки, усередині нирок – смородинний нирковий кліщ. На опалому листі перезимували плодові тіла антракнозу і червоно-жовтогарячі самки павутинного кліща. Напровесні їх потрібно обов’язково знищувати. Для ефективної обробки ягідних чагарників необхідно знати особливості біології шкідника : найбільш уразливі фази його розвитку, коли личинки, гусениці, метелики відкрито харчуються та гинуть під час обприскування.

  Захистити смородину та аґрус від ниркової молі

  Ми приїжджаємо на дачу, а кущі смородини вже виглядають ніби обпаленими чи підмерзлими. Це

  попрацювала смородинна ниркова моль – дуже небезпечний шкідник. Гусениці виходять із зимівлі перед набуханням і на початку набухання бруньок, коли місцями ще лежить сніг, піднімаються вгору з пагонів і вгризаються всередину великих бруньок. На бурих голих гілках яскраві гусениці добре видно. Якщо їх багато, вони можуть знищити всі нирки, що призводить до оголення куща та повної втрати врожаю. Кожна гусениця пошкоджує 3-7 бруньок, після чого вони засихають і кущі виглядають обпаленими. На початку цвітіння смородини гусениці йдуть на лялькування в грунт біля основи кущів. До кінця цвітіння і на початку утворення зелених зав’язей смородини вилітають жовтувато-коричневі з білуватими плямами метелики і відкладають яйця в м’якоть ягід. Личинки, що відродилися, виїдають невизріле насіння, через що пошкоджені ягоди заздалегідь забарвлюються і гинуть.

  Смородинна ниркова міль, заходи боротьби

  Щоб не розносити ниркову міль із посадковим матеріалом, живці смородини заготовляють до виходу її.

  гусениць із місць зимівлі, коли в саду ще де-не-де лежить сніг. Боротьба з нирковою міллю ефективна лише під час набухання нирок до початку цвітіння! Рано навесні проводять ретельне санітарне обрізання кущів, спалюють сухі пагони та пеньки (особливо не прибрані з осені), а також прибирають рослинні залишки та листя під кущами. Проти метеликів молі, що вилітають в кінці цвітіння, кущі потрібно обприскувати препаратом іскра (1 таблетка на 10 л води), або 0,1% акторою, або настоєм сухої гірчиці, бадилля і пасинків помідорів, пижми, чистотілу великого. Така обробка одночасно знищує гусениць агрусу агрусу, листовійок, пильщиків.

  Захистити смородину та аґрус від смородинної склянки

  При обрізанні чорної смородини навесні зустрічаються гілки, в серцевині яких проїдено ходи, заповнені червоточиною,

  і біла гусениця, що перезимувала всередині, з коричневою головою. Це смородинна склянка , що пошкоджує іноді до половини гілок смородини. Результати її бурхливої ​​діяльності будуть помітні тільки в кінці цвітіння або на початку дозрівання ягід смородини або аґрусу, коли з отворів, прогризених гусеницями, вилітають метелики, схожі на ос, з прозорими вузькими сирами. а гілки з незрілим урожаєм і порожнім серцем в’януть, засихають і раптово відламуються. Метелики відкладають яйця, прикріплюючи їх по одному біля бруньок, у тріщини кори або в місцях механічних пошкоджень. Молоді гусениці, що відродилися через 10-15 днів, прогризають кору, зимують, проникають усередину гілок, де виїдають серцевину і поступово опускаючись до основи куща.

  Смородинна склянка, заходи боротьби

  При ранньовесняному або осінньому обрізанні кущів одночасно видаляють і негайно спалюють зрізані гілки,

  пошкоджені гусеницями. Старі гілки треба зрізати біля самої землі, не залишаючи пеньків, а великі рани замазувати садовим варом або глиною. смородинної ниркової молі, агрусу агрусу.

  Як захистити смородину та аґрус від смородинної та аґрусової попелиці

  Смородину і аґрус пошкоджують аґрусова побігова попелиця, внаслідок чого листя скручуються, молоді пагони.

  викривляються, зріст їх зупиняється, а також смородинна волосиста (червоноголова) попелиця, від якої страждає молоде листя червоної, рожевої та білої смородини. Колонії смородинної попелиці скупчуються на нижній стороні листя, а з верхнього боку тканина листової пластинки розростається у вигляді темно-червоних або жовтих випнувань і здуття (галів). Пошкоджене листя гине. Яйця обох шкідників зимують на пагонах.

  Аґрусова, смородинна побігова попелиця, заходи боротьби

  Заходи боротьби. Для знищення яєць попелиць до розпускання бруньок рясно полийте кущі смородини гарячою водою (60-70 ° С) або обробіть 0,1% децисом або 0,1%-ним фуфаноном. Рекомендовані вище настої інсектицидних рослин застосовують вже під час вегетації по нирках і листям, що розпускаються, і шкідникам, що відродилися.

  Як захистити смородину та аґрус від ниркового кліща

  Навесні на гілках смородини часто видно круглі старі засохлі коричневі «кліщові» бруньки, що перезимували.

  садівники поспішають обірвати. Але в цих нирках кліща немає, він розвивається всередині зелених нирок, що розпускаються, викликаючи їх деформацію і розростання. Після танення снігу, під час набухання нирок усередині них самки відкладають яйця, з яких розвиваються личинки. Максимум кліщів (до 3-8 тисяч особин!) накопичується в період оголення бутонів, перед початком цвітіння у нирках. У цей час нирки набувають форми маленького капустяного качанчика блідо-жовтого кольору (розміром до 1 см в діаметрі). Кліщам стає там тісно, ​​і вони перебираються в нові молоді нирки, що формуються. На час дозрівання ягід, круглі “кліщові” нирки знову порожні, тому що кліщі з них пішли. Переселяючись, нирковий кліщ переносить небезпечне вірусне захворювання – махровість, коли замість квіток і ягід виростають лілові тонкі голочки, і врожаю не буде. Кліщі мікроскопічних розмірів передаються із посадковим матеріалом, інструментами.

  Заходи боротьби проти ниркового кліща на смородині та аґрусі

  Круглі бруньки потрібно вищипувати під час їх набухання та появи бутонів. До цвітіння смородини

  обприскайте кущі 0,1%-ним децисом або фуфаноном або 0,2%-ним карате. Це єдиний період, коли кліщі виходять з бруньок і найбільш уразливі . ґрунтом на 10-15 см і періодично поливайте. У нирках під шаром ґрунту кліщ втрачає здатність пересуватися, не розвивається і вже не заразить нові бруньки. З них підуть у зріст здорові пагони, які можна використовувати восени як посадковий матеріал.

  Ірина Мещерякова, кандидат с.-г. наук

  як позбутися гусениць на аґрусі якщо він уже з ягодами

  Наталія Орлова

  Ручками зібрати всіх гусениць.

  Ігор Гончарук

  Пташок покличте якщо самі зібрати не можете. Ви ж не аґрус, Вас кусати не будуть.