Зміст:
Як проходили торги за московський готель “Метрополь”
На аукціоні в Москві був проданий ще один об’єкт культурної спадщини. На цей раз їм став готель «Метрополь», побудована більше 100 років тому. Початкова вартість цього комплексу становила 8700 млн рублів.
30 серпня в столиці Росії відбувся аукціон, на якому спеціалізоване державне унітарне підприємства з продажу майна Москви виставило на торги готель «Метрополь». Готель включала в себе будівлю площею понад 39 тисяч квадратних метрів та земельна ділянка в 1 гектар. Початкова вартість лота становила 8700 млн рублів.
В аукціоні взяли участь тільки три товариства з обмеженою відповідальністю – «Танковий», «Старбілдінг Інвестсментс» і «Охотний Ряд Делюкс», підконтрольний підприємцю Олександру Клячину. Останній з них і став власником перлини готельного ринку столиці, підвищивши первісну вартість нерухомості на 174 млн рублів.
Таким чином, готель «Метрополь» була продана за 8,874 мільярда рублів. Однак держава залишила у своїй власності 800 предметів антикваріату з готелю, так вони являють собою культурну цінність. Це стало найбільшою угодою в сфері готельної справи.
Новий власник готелю Олександр Клячин з січня 2012 року контролює діяльність ТОВ «СП« Метрополь », яке управляє старовинної готелем і орендує її нерухомість. Крім того, він володіє компаніями «Вектор Інвестсментс» і KR Properties, а також готельною мережею Azimut Hotels.
За словами гендиректора СП «Метрополь» Євгена Устенко, інвестор не планує велику реконструкцію готелю, так як вона являє собою об’єкт культурної спадщини. У найближчих планах – ремонт комунікацій та оптимізація маркетингової політики готелю для збільшення його виручки.
Сама готель «Метрополь» являє собою історико-архітектурний пам’ятник модерну. Вона була побудована в 1901 році за ініціативою великого мецената Сави Мамонтова і до кінця 20 століття вважалася найрозкішнішої в Москві. У будівлі 362 номери з унікальною живописом і антикварними меблями, з яких 72 люкса, 10 залів для заходів та 2 ресторани.
Метрополь 115 лет
«Метрополь» был задуман меценатом, владельцем первой в России частной оперы Саввой Мамонтовым, как «театр с гостиницей». К созданию проекта Мамонтов привлекает архитектора Вильяма Валькотта, художников Михаила Врубеля, Николая Андреева и многих других.
Своим рождением «Метрополь» обязан «Савве Великолепному» — предпринимателю и меценату, владельцу первой в стране частной оперной труппы Савве Ивановичу Мамонтову, задумавшему построить в центре Москвы, напротив Большого театра, дворец искусств — с грандиозным, рассчитанным на три тысячи зрителей, оперным залом, художественными галереями, гранд-отелем и первоклассным рестораном.
Мамонтов объявляет открытый конкурс, который выигрывает проект Николая Шевякова и Льва Кекушева, однако, заказ волей Мамонтова достается англичанину Вильяму Валькотту, занимающему на конкурсе лишь четвертое место. Позже, когда Савва Иванович перестает быть акционером, и сама идея «Метрополя» смещается от «театра с гостиницей» к «гостинице с рестораном», к работе — совместно с Валькоттом — возвращаются Кекушев и Шевяков.
Оформить фасады и интерьеры «Метрополя» Мамонтов предлагает лучшим художникам своего времени — Михаилу Врубелю, Николаю Андрееву, Сергею Чехонину, Александру Головину.
Архитектура «Метрополя»
Открывшийся в январе 1905 года отель, словно гигантский магнит, притягивает толпы москвичей. Горожане подолгу простаивают перед «Метрополем», рассматривая майоликовые панно Врубеля и Головина, скульптурные фризы Андреева, декоративные вазы Ваулина, изогнутые решетки балконов и огромный стеклянный купол работы инженера Шухова, пытаясь прочесть лентой идущую по фасаду цитату из Ницше; ничего подобного Москва еще не видела.
1. Главное украшение «Метрополя» — панно «Принцесса Грёза», повторенная в керамике картина Михаила Врубеля на сюжет пьесы Эдмона Ростана. Картина была написана для Нижегородской ярмарки, выставлена там в специально построенном Саввой Мамонтовым павильоне, плохо принята публикой и, в назидание невеждам, переведена в Абрамцевских мастерских в майолику и выставлена на всеобщее обозрение на фасаде отеля.
2. Помимо «Принцессы Грёзы» на фасаде «Метрополя» можно рассмотреть еще полтора десятка цветных панно разного размера. Большинство из них — работы Александра Головина и Сергея Чехонина (майолики «Жажда», «Жизнь», «Поклонение природе» и др.).
3. Под окнами и балконами четвертого этажа по всему фасаду проходит фраза Фридриха Ницше: «Опять старая история, когда выстроишь дом, поймешь, что научился кое-чему».
4. На уровне четвертого этажа здание опоясывает фриз «Времена года», созданный скульптором Николаем Андреевым.
1905-1917 «Метрополь» дореволюционный
Открывший в начале 1905 года «Метрополь» обеспечен всеми достижениями цивилизации — электрическим светом, горячей водой, телефонами в номерах, лифтами; грандиозный ресторан может принимать до двух тысяч гостей одновременно.
К январю 1905 года отделочные работы заканчиваются, и оснащенная по высшему разряду — электричеством, телефонной связью, горячей водой и лифтами — гостиница начинает принимать гостей.
Особой популярностью пользуется ресторан, кухней которого заведует француз Эдуард Ниньон: в общем зале и кабинетах гуляют Рябушинские, Морозовы, Стахеевы, отъезд Дягилева заграницу и юбилей «Золотого руна» отмечаются банкетами, о которых долго говорит Москва, в «Зимнем саду» отеля ставятся столы для сотен гостей и устраиваются самые шумные праздники в городе.
Годы Первой мировой
Начавшаяся в 1914 году Первая мировая война изменила жизнь Москвы. Меняется и «Метрополь»: один из этажей отеля отдается под госпиталь, в ресторане вместе со счетом теперь приносят кружку для сбора средств в помощь армии. Впрочем, «Метрополь» не перестает быть светским центром Москвы: розничная торговля алкоголем находится под запретом, а в ресторане отеля, к тому времени ставшего собственностью консорциума виноторговцев, шампанское и коньяк не переводятся.
1917 – ГОД РЕВОЛЮЦИОННЫХ ПОТРЯСЕНИЙ.
В дни Октябрьской революции юнкера, верные Временному правительству, превращают «Метрополь» в настоящую крепость. Силы не равны, и через несколько дней, оставив гостиницу с выбитыми окнами и пробоинами от прямых попаданий орудийных снарядов, юнкера отступают.
В дни Октябрьского переворота «Метрополь» становится одним из центров сопротивления большевикам — забаррикадировавшиеся в отеле юнкера почти неделю обороняют подходы к городской думе и Красной площади от наступающих отрядов Красной гвардии, и лишь применение артиллерии заставляет верные Временному правительству войска покинуть здание. Оставленная гостиница кажется погибшей — большинство стекол выбито, майолики повреждены, стены испещрены отметинами от пуль, однако, «Метрополь» продолжает жить — номера, окна которых забиты досками, по-прежнему заняты постояльцами, кухня каким-то чудом все еще работает, в ресторане подают ужин.
Обстрел здания гостиницы артиллерией произвел огромное впечатление на очевидцев. Один из участников событий вспоминал: «Картина была ужасающая. Снаряды то и дело ударялись о стены гостиницы, рвались с неимоверным треском. Со стен на тротуар летел кирпич, железо, стекло. Точно в какой-то гигантской ступе кто-то дробил сильно звенящий предмет».
Интересно, что в разгар боев в гостинице жили мирные люди, неожиданно оказавшиеся в изоляции под шквальным огнем. Среди попавших в переплет был будущий основатель независимой Чехословакии Томаш Масарик. Вот как он вспоминает эти события: «Я … оказался в известной гостинице «Метрополь», из которой юнкера сделали на скорую руку крепость, я прожил в ней 6 тяжелых дней под большевистской осадой. Когда в последний день юнкера незаметно ушли, а на другой день большевики взяли гостиницу-крепость (гостиница была действительно солидно построена, с толстыми стенами), то я был избран парламентером от иностранцев, а от русских был выбран поляк, так как русские побаивались этой функции».
1920-е годы. Второй дом советов
В начале 1918 г. правительство новой России переезжает в Москву, и в «Метрополе» размещаются ВЦИК (советский парламент) и некоторые народные комиссариаты. Глава ВЦИК Яков Свердлов, как и его сотрудники, селится в «Метрополе»; гранд-отель — по сути — становится общежитием и меняет название на Второй Дом Советов.
После революции органы государственной власти новой России переезжают в Москву и — на первое время — размещаются в лучших гостиницах города. «Метрополю» достается советский парламент (ВЦИК), а так же несколько народных комиссариатов — вроде иностранных дел или внешней торговли. Здесь же селится новая элита: в люксах — лидеры партии и правительства (Бухарин, Свердлов, Антонов-Овсеенко, Чичерин, Крыленко), в номерах попроще и в ресторанных кабинетах, превращенных в общежития, — сотрудники комиссариатов и члены их семей. «Зимний сад» становится залом заседаний ВЦИК (там часто выступает Ленин), «американский бар» — рабочей столовой.
Декор одного из фасадов гостиницы дополняется ленинской фразой: «Только диктатура пролетариата в состоянии освободить человечество от гнета капитала».
Тем не менее, «Метрополь» продолжает работать, как гостиница (дипломатов и иностранных коммерсантов надо где-то селить, и советской власти приходится делиться жилплощадью) и чем-то кормить (продукты правдами и неправдами добываются, и ресторан продолжает работать даже в дни голода, когда с клиентов требуют золото в уплату счетов).
В годы нэпа, когда ВЦИК съезжает в более подходящее место, ресторан возвращается под витражные потолки Чехонина — в «Фонтанный зал» — и вновь становится самым роскошным местом Москвы.
Помимо партийной и советской элиты ордера на проживание в «Метрополе» получают люди искусства, которым удалось устроиться на работу в советские учреждения. Среди них — поэты Рюрик Ивнев, Анатолий Мариенгоф, Осип Мандельштам. Часто во Второй Дом Советов — проведать знакомых и поужинать в ресторане — заходит Сергей Есенин. В 1923 году поэт вместе с группой единомышленников–имажинистов открывает в «Метрополе» литературное кафе «Калоша».
В 1925 году в «Фонтанном зале» Второго Дома Советов проходит Первый международный шахматный турнир, в котором принимает участие тогдашний чемпион мира кубинец Хосе Рауль Капабланка.
Ежедневно турнир посещает около 2000 человек, и те, кому не хватает мест в зале, стоят на улице около входа в «Метрополь» и следят за ходом игр по радио; болельщиков столько, что ради них приходится перекрывать движение транспорта по Театральному проезду.
Непобедимый Касабланка занимает лишь третье место, первое занимает чемпион СССР Ефим Боголюбов.
Во время турнира Всеволод Пудовкин снимает свой режиссерский дебют — фильм «Шахматная горячка», в котором Капабланка играет самого себя.
«Метрополь» в системе советского Интуриста
В апреле 1929 года создается «Интурист», государственное акционерное общество, отвечающее за привлечение и прием иностранных гостей в СССР. Учреждение такого рода компании знаменует перемену в отношении к туристам из-за рубежа: для индустриализации страны необходима валюта, и правительство готово сделать всё, для того чтобы эту валюту получить. В то же время лучшие гостиницы досоветских времен объединяются в общество «Отель», в 1933 году становящееся частью «Интуриста». Естественно, «Метрополь» не может более оставаться общежитием совсотрудников и снова становится тем, чем он был до революции, — лучшим отелем города. В «Метрополе» останавливаются Бернард Шоу, Бертольд Брехт, Анри Барбюс, Джон Стейнбек, Марлен Дитрих, Клаудия Кардинале, Жан Маре, Марчелло Мастроянни, пианист Ван Клиберн. Здесь же живут возвращающиеся из эмиграции Александр Куприн, Сергей Прокофьев, Александр Вертинский. В 1950 году Сталин дает в «Красном зале» «Метрополя» прием в честь Мао Цзэдуна и в ознаменование подписания советско-китайского договора.
До середины 1960-х годов в гостинице сохраняются квартиры семей, заселившихся сюда еще в период 2-го Дома Советов. Удивительным образом в здании отеля сосуществовали два не соприкасающихся мира – москвичей и иностранцев.
Много лет в «Метрополе» в детстве живет известная писательница Людмила Петрушевская, автор книги «Маленькая девочка из «Метрополя».
В 1940-е годы здесь квартируют певцы Вадим Козин и Александр Вертинский.
С июня 1948 по март 1949 года на третьем этаже отеля работает посольство Израиля; первый посол государства и будущий премьер-министр Голда Меир так же живет в «Метрополе». Позже она вспоминает: ««Это была гостиница для иностранцев, и она казалась пережитком другой эпохи. Огромные комнаты со стеклянными подсвечниками, длинные бархатные занавеси, тяжелые плюшевые кресла и даже рояль в одной из комнат…»
С 1986 по 1991 гг. гостиница закрывается на реконструкцию. Работам предшествуют тщательные историко-архитектурные исследования, к делу привлекаются лучшие реставраторы страны. Восстановление уникальных исторических интерьеров позволяет отелю сохранить самобытность. Одновременно с этим решается задача полного технического переоснащения, что позволяет гостинице одной из первых в России получить статус пятизвездочной. «Метрополь» вновь встает в ряд ведущих отелей мира.
«Метрополь» в новейшей истории
В августе 2012 года «Метрополь» после почти столетнего перерыва вновь становится частным. В 2013 г. новая команда во главе с генеральным менеджером Домиником Года начинает глобальное обновление отеля, чтобы сделать его одним из самых современных отелей мира, сохранив историческое наследие.
В 2013 г. кухню отеля возглавляется Андрей Шмаков, чей талант приносит отелю высокую оценку международных гастрономических гидов (Gault & Millau, La Liste). В 2015 г. в отеле на месте исторического американского бара открывается ресторан современной русской кухни SAVVA.
В 2017 году «Метрополь» объявляет о завершении первого из трех этапов масштабного обновления и представляет 28 обновленных номеров. Интерьеры номеров воссоздаются по оригинальным проектам начала XX века. По функциональности новые номера соответствуют мировым стандартам отелей класса люкс.
Годом спустя вновь распахиваются двери исторического главного входа в отель: как и в 1905 году, при открытии, подъехать к «Метрополю» и войти в него можно со стороны площади Революции (бывшей Воскресенской).
В 2019 году количество обновлённых номеров в отеле достигает 70. Теперь гостям доступен широкий выбор: от обновлённых Представительских номеров до Посольских Люксов. Вместе с тем, уникальные исторические номера с оригинальными интерьерами начала XX века, тщательно сохраняются.
«Метрополь» сегодня
В октябре 2020 года после продолжительной реконструкции свои двери открывает ресторан SAVVA. Уже спустя год SAVVA одним из первых в России заслуженно получает звезду Michelin — награду самого известного и авторитетного в мире гастрономического гида. В этот же год, желая сделать легендарные кулинарные традиции и рецепты отеля ближе к москвичам, отель запускает уникальный для гостиничного бизнеса продукт — сервис премиальной доставки блюд Metropol Delivery.
В 2023 году бар «Шаляпин» в отеле «Метрополь» вновь готов ко встрече с гостями после реновации. Атмосфера обновленного бара искусно переплетает эпохи: изысканный отель начала XX века и современный коктейльный бар создают новую концепцию пространства Гранд-лобби & Бар. Коктейльную карту бара создал шеф-бартендер Кирилл Сенча (экс-бар-менеджер White Rabbit Family, топ-20 лучших барменов 2021 года по версии Diageo Reserve World Class, эксперт в школе Bar Solution) в коллаборации с одним из наиболее титулованных баров Европы El Copitas Bar (включен в международный рейтинг The World’s 50 Best Bars-2021). Основой коктейльной карты стали яркие события из жизни Федора Шаляпина, оказавшие влияние на его творчество и успех. А сопряженные с событиями эмоции Кирилл и команда постарались отразить через вкусовые качества напитков.
Ефект “Метрополя”: п’ять історій про найвідомішому готелі
У цьому році “Метрополь” – 110 років. У рік ювілею ми вирішили розпитати п’ятьох людей, пов’язаних з готелем, про “їх” “Метрополі”. І дізналися, чому співробітники називають готель сім’єю і частиною життя, а письменник Людмила Петрушевська – своїм будинком. А ще на чому грав Майкл Джексон під час свого візиту в Москву, скільки антикварних речей прикрашають готель, чому готельний ведмідь весь час на реставрації, і як народжувалася повість “Маленька дівчинка з” Метрополя “.
Ресторанні історії
Катерина Єгорова, екскурсовод
– Одна з “візитних карток” готелю – ресторан. За задумом Сави Мамонтова, який почав будівництво “Метрополя”, тут мав бути зал для театру і опери. Але доля склалася інакше – Мамонтов розорився, будинок добудовували без його участі, а зал став ресторанним. На початку минулого століття до готелів ставилися як до палаців, і це легко відчути, подивившись на шикарний стелю, перекритий величезним куполом з вітражем з 2400 фрагментів кольорового скла. Візерунки обіграють тему створення світу – можна розгледіти Адама і Єву, крилатих биків .
Купол ресторану “Метрополь”. Фото: М24.ru / Лідія Широнина
Ресторан був дуже популярний завдяки меню і музиці. Тут навіть співав Федір Шаляпін, але не зі сцени і не за гроші. Він виявився в ресторані 18 жовтня 1905 року, коли до Москви дійшла звістка про підписання указу про заснування Думи. Зраділий звісткою, Шаляпін встав з-за столу і затягнув “Дубинушку”.
Фонтан в готелі. Фото: М24.ru / Лідія Широнина
Ще вона яскрава деталь залу – фонтан. Раніше в ньому плавала риба і було таке розвага – гість міг вибрати, яку рибину хоче на обід. Правда, рибу йому готували іншу – хіба мало чим цю, в фонтані, могли нагодувати відвідувачі? Риба тут давно вже не плаває, але без веселих випадків не обходиться. Співробітники згадують, як одного разу на сніданку група людей підходила до фонтану і занурювала туди руки і обличчя. На питання, навіщо, вони відповідали: “Це священна вода річки Неглинки”. Але насправді, це вода з водопроводу, а не з Неглинки.
Від Шаляпіна до Джексона
Олег Крівалев, провідний інспектор з антикваріату
– Я прийшов працювати в “Метрополь” в 1984 році, на посаду інспектора служби режиму. З 31 року роботи 18 років займався питаннями безпеки. Через мене проходили всі важливі гості, і багато історій, звичайно, можна згадати . Наприклад, візит Майкла Джексона. Я його зустрічав і проводжав до номера, і добре пам’ятаю, як він сидів тут в ресторані. Спочатку грав квартет, а на сцені стояла арфа. Після виступу музикантів Джексон піднявся на сцену і трошки спробував на ній пограти. Хоч він приїхав з кухарем, снідав завжди тут, на шведському столі. У мене є фотографія з ним.
Фото: М24.ru / Лідія Широнина
Антикварний ведмідь і краса для цінителів
Катерина Єгорова, екскурсовод
– В описі нашої колекції антикваріату більше 800 предметів, причому найбільший розділ в описі – освітлювальні прилади, люстри, світильники тощо Багато з них збереглися з 1905 року. Оригінальні і вітражі на ліфті.
Військові Індії під час ракетного випробування знищили космічний супутник, який знаходився на низькій навколоземній орбіті, оголосив в зверненні до нації прем’єр-міністр країни Нарендра Моді. 1 з 6
Коли “Метрополь” тільки відкрився, все приміщення були оброблені в різному стилі, і меблі теж підбиралася індивідуально в кожен номер. Але коли тут розташувався Другий Будинок Рад, велика її частина пропала, і до моменту, коли будівля знову зробили готелем, хороших меблів тут майже не було. Її діставали з Госхран (там, наприклад, була меблі, вилучена з багатих садиб і палаців), а пізніше, в 1985 році – з готелю “Савой”. Звідти до нас переїхав антикварний ведмідь. Він, правда, весь час на реставрації – гості намагаються з ним обійнятися.
На третьому поверсі є знаменита “Золота вітальня” – тут можна побачити меблі з дорогої карельської берези. подивіться, який витончений стіл з каріатидами. У той же час, у нас є і звичайні меблі, і копії картин. Пригадується випадок, коли мені в вихідний день подзвонили з ресепшена і спитали: “Картина” Запорожці пишуть листа турецькому султану “оригінал або копія?” Звичайно, це копія. “Ну добре, а то у нас гість переживає, каже, що рік тому в Туреччині оригінал купив, а тут таку ж бачить”, – сказали мені.
Військові Індії під час ракетного випробування знищили космічний супутник, який знаходився на низькій навколоземній орбіті, оголосив в зверненні до нації прем’єр-міністр країни Нарендра Моді. 1 з 4
Маленька дівчинка з “Метрополя”
Людмила Петрушевська, прозаїк, поетеса
– “Метрополь” не асоціюється у мене з готелем. Я ж знала іншого “Метрополь”, коли тут був гуртожиток Комінтерну. Я добре пам’ятаю двокімнатний номер люкс на третьому поверсі, де пройшли перші роки мого життя. Пам’ятаю велику двостулкові двері між кімнатами, і над дверима портрет жінки з яскраво-червоним волоссям – все це на темному, смарагдово-зеленому тлі. Тітонька мені сказала, що там зображувалася моя прабабуся Олександра Андрійович-Андріївська. А потім, як розповідала моя тітонька Вава, вся сім’я прийшла додому в “Метрополь”, а їх двері опечатано, висить свинцева пломба. З нашої сім’ї до того моменту четверо були арештовані, і троє з них, мабуть, вже розстріляні. І мої рідні забрали мене кудись. Ми тинялися по домівках рідних і друзів – мабуть, тому ні мою маму, ні тітку, ні бабусю не заарештували. Це був тоді спосіб – поневірятися .
Сходи в “Метрополі”. Фото: М24.ru / Лідія Широнина
З “Метрополя” мама носила мене в метро під час повітряної тривоги в 1941 році . І ще ми недовго жили там в 1947 році. Пам’ятаю, рано вранці ми з мамою, виконавши великий шлях від аеропорту в Биково до центру, стояли у переходу через Моховою, на розі у Малого театру, і красень “Метрополь” плив в світлі ранкової зорі на тлі блакитного неба – як величезний замок, як палац, як корабель. Я його згадала відразу, мій рідний дім. Ми увійшли в під’їзд з боку стіни Китай-міста. Я кинулася до прадідуся з криком “дєдя”. І ввечері мама мене мила у величезній білій ванні з красивими кранами, перший раз за минулі п’ять років. Весь цей час, в евакуації в Куйбишеві, мене, напевно, мили в тазику.
Пам’ятаю, як ми, діти, бігали по коридорах “Метрополя”. Один раз я витягла похвалитися прадедушкіного (його сина Сергія) коня, у якого вже не було ні коліщаток, ні підставки, одягла дідову будьонівку на голову, причепила його шашку на мотузці і пішла скакати з криками “ура”, відштовхуючись ногами і борознячи паркет .
Фото: М24.ru / Лідія Широнина
Я почала писати повість “Маленька дівчинка з” Метрополя “, коли остання з моїх старших, тітонька Вава (Віра Яковлєва), в 92 роки втратила пам’ять після операції. Вона лежала без свідомості, тихо йшла, і я почала писати цю повість, але чому – не знаю. Автор взагалі не знає причин, за якими починається робота. Останній раз я прийшла до тітки, ми з нянею її переодягли, я вкладала свою маленьку Ваву, вона так і не приходила в себе – і раптом я відчула на руці дотик її губ. Вона якось вивернулася, сіпнулася, знайшла мою руку і поцілувала на рощанье. Значить, вона все розуміла. Мене як струмом ударило.
Поки вона хворіла, я теж захворіла і не могла їсти. Мені дуже важко було писати. Я навіть сказала своєму редактору, що більше не можу. Я посилала їй частину за частиною, а потім все перервалося. Але вона мені відповіла, що треба продовжувати. Дуже треба, обов’язково. Я в той час зовсім не могла їсти. Моя подруга, чудовий лікар, реаніматолог, мені сказала, що треба насушити білих сухарів і пити чай з сухарями. Я посушити шматок хліба і, стоячи посеред кімнати, думала – втрачаю півкіло на день, зупинюся чи ні? І почала тихо, по крихті, гризти цей сухар. І так стала є. Закінчила писати “Маленьку дівчинку”, коли моя тітонька вже померла. 14 кілограм втратила.
Фото: Фото: М24.ru / Лідія Широнина
Що пам’ятають номера?
Катерина Єгорова, екскурсовод
– За радянських часів в номерах “Метрополя” були квартири і комуналки, а в холах – гуртки танців, столові. Тут жили багато партійних діячів, люди мистецтва. Аж до 1964 року тут залишалося кілька квартир, переобладнаних з номерів.
У різний час постояльцями тут були Олександр Вертінкій, Бернард Шоу, Мао Цзедун, Шерон Стоун, Катрін Деньов і багато інших. Сьогодні в готелі 390 номерів, з них 77 люксів. Усталених цін тут, як і в більшості готелів, немає. Орієнтовна ціна средненького номера – 12-14 тисяч, а найдорожчий коштує близько 150 тисяч рублів в день, але за таку ціну, здається, він ніколи не продавався.
Ось люкс, в якому зупинялися П’єр Рішар, П’єр Карден, святкувала своє весілля подружжя Безрукових. Номер, як ми бачимо, невеликий, але спеціально зроблені еркерниє вікна. Можна відчути, ніби ти летиш над Москвою. А ще тут дуже красива розпис на стелі, меблі, китайська ваза початку минулого століття.
Військові Індії під час ракетного випробування знищили космічний супутник, який знаходився на низькій навколоземній орбіті, оголосив в зверненні до нації прем’єр-міністр країни Нарендра Моді. 1 з 6
А в цьому номері жив Майкл Джексон і Мао Цзедун. Дивлячись на номери, легко зрозуміти, що “Метрополь” – готель для любителів всього справжнього. Дзеркала – дійсно початку минулого століття, а не зістарені сучасні, всі меблі з дорогих порід дерева, але головне, що кожен номер витриманий в своєму образі, як витвір мистецтва.
Військові Індії під час ракетного випробування знищили космічний супутник, який знаходився на низькій навколоземній орбіті, оголосив в зверненні до нації прем’єр-міністр країни Нарендра Моді. 1 з 5
Анна Ендріховская, консьєрж
– Коли в “Метрополь” приїжджають знаменитості і їх фанати дізнаються про це, часто можна бачити картину: вони розподіляються навколо готелю і стоять з різних кутів, в надії сфотографувати кумира або підбігти до нього, коли той буде виходити. Іноді чергують в холі, але там це неможливо робити довго – служба безпеки м’яко, але впевнено попросить вийти.
Іноді виходиш з роботи, і шанувальники зірки бачать, що ти зі службового виходу йдеш. Підбігають і просять “Винесіть мені якусь його / її річ, я можу заплатити!” У таких випадках просто йдеш з кам’яним обличчям, ніби відома персона тут і не живе.
Що можуть консьєржі?
Анна Ендріховская, консьєрж
– Коли я, вже працюючи консьєржем в одному відомому мережевому готелі, проходила повз “Метрополя”, я думала, що він дуже гарний зовні, але знала, що за рівнем сервісу і відгуками він займає низькі місця в рейтингу готелів Москви. Але два з половиною роки тому мій колега і друг покликав мене працювати сюди. У наші завдання, як новій команді “Метрополя”, якраз і входило переробити весь сервіс готелю. І дійсно, за цей час готель піднявся в рейтингах в першу десятку. А постійні клієнти готелів, де ми працювали раніше, слідом за нами змінили готель і тепер зупиняються в “Метрополі”. Тому що від сервісу і конкретного консьєржа зокрема залежить, як гість буде згадувати місто і готель.
Фото: М24.ru / Лідія Широнина
Консьєрж планує всю програму перебування гостя. Ми розповідаємо людям, куди сходити, що подивитися, де поїсти, замовляємо їм таксі, квитки в театри, концерти. Прислухаємося до всіх їхніх прохань, а вони бувають найрізноманітніші. Але коли довго працюєш в цій сфері, спокійно ставишся до селебріті і прохань зі світу люкса, запам’ятовуються якісь душевні історії. Причому це стосується не тільки постояльців, а всіх, хто перетинає поріг.
Наприклад, недавно заходить в хол бабуся, про яких кажуть “божий одуванчик”. Вона запитує, де тут каса з квитками, їй потрібен квиток до Великого театру. Я пояснюю, що каси давно немає, але квитки можемо замовити ми, а всередині вже починаю переживати, що бабуся засмутиться, коли почує ціну цих квитків. Однак вона не засмутилася, з готовністю почала вибирати хороші місця, паралельно розповідаючи, що до неї в гості приїжджає син з-за кордону і вона так його чекає. І що вона пам’ятає “Метрополь” ще з тих пір, як святкувала тут в ресторані своє весілля. Багато душевного розповіла і пішла задоволена.
Хол готелю. Фото: М24.ru / Лідія Широнина
Ефект “Метрополя”
Андрій користі, Шеф-консьєрж готелю “Метрополь”
– Коли я почав працювати в “Метрополі”, досить швидко відчув, що, на відміну від багатьох мережевих сучасних готелів, це як світ всередині світу. Коли йдеш по коридору, відчуваєш особливе почуття, через якого, я думаю, люди тут і живуть. Приїжджають за емоціями і враженнями, і живуть потім спогадами і мріями – і “Метрополь” тут як якась жива субстанція.
Коли я підходжу до нашої стійці ресепшн – відчуттів буває, що як на сцену виходжу, за рахунок того, що вона велика в порівнянні з іншими готелями. І такий же по-панськи вільний бек-офісу, коридори великі, я це дуже люблю. А ще я, працюючи тут, більше полюбив історію, тому що тут ще гостріше відчуваєш, що життя – не щосекундна спалах, що було щось до і буде після тебе.
сюжет: Тренди міста: все, що хвилює столицю