Петр Федоров – биография, новости, личная жизнь

Петр Федоров родился 21 апреля 1982 года в Москве в актёрской семье.

Он – внук заслуженного артиста России Евгения Федорова, который, в свою очередь, является старшим братом актера Александра Збруева.

Отец – известный советский и российский искусствовед, актёр и телеведущий Петр Фёдоров-старший.

Хотя родился в столице, детство провел в деревне в Уймонской долине (Алтай). “Это такое место, где, по легенде, можно переждать конец света. Сейчас многие безумцы туда приезжают, строят там круглые дома”, – рассказывал актер.

Когда учился в восьмом классе, семья вернулась в Москву.

По его словам, в детстве он “не блистал”. “Подворовывал яблоки у соседей, да и вообще не представлял себе жизни без мелкого хулиганства. Даже в какой-то момент, уже после школы, подумал, что, темная сторона интереснее”, – вспоминал он.

Хорошо рисовал, даже задумывался о поступлении в МГХПУ имени С. Г. Строганова. Однако все изменила смерть отца от рака (Пётр Фёдоров скончался 10 марта 1999) – решил пойти по его стопам и продолжить семейную династию.

В 1999 году поступил в Театральный институт имени Б. В. Щукина (курс Р. Овчинникова), который окончил в 2003 году.

В дипломном спектакле сыграл студента Беляева в постановке «Прекрасные люди». В сентябре 2003 года этот спектакль получил приз газеты «Московский комсомолец» как лучший в сезоне в номинации «Начинающие».

После окончания вуза служил в Театре имени К. С. Станиславского.

Дебютировал в кино в 2000 году в картине «ДМБ», сыграв небольшую роль – призывника.

А вот уже в следующем году у него была значимая роль в фильме Леонида Марягина «101 километр». Затем были работы в фильмах «Сматывай удочки», «Мужской сезон. Бархатная революция», «Неуправляемый занос» и др.

Первую широкую популярность ему принесла роль Данилы в сериале «Клуб» (2006), который стал самым успешным и самым рейтинговым проектом за всю историю телеканала «MTV Россия». Всего было отснято 8 сезонов, правда, Пётр после 3 сезона ушёл с тем, чтобы сниматься в фильме «Обитаемый остров» Федора Бондарчука.

Затем были съёмки также в значимом для актера проекте – фильме-драме Павла Бардина «Россия 88», повествующем о скинхедах.

Картина, в которой он сыграл главу неонацистской группировки по кличке Штык, привела к скандалу. В 2010 году прокуратурой Самарской области был подан иск о конфискации и изъятии из гражданского оборота кинофильма «Россия 88» как экстремистского. Однако затем прокуратура отозвала иск.

Петр Федоров в фильме “Россия 88”

“Мне кажется диким, что фильм так буквально отождествляют с реальностью. Мы всеми силами пытались избежать какой-то наглядной жести – там даже крови не было, всё сделано максимально мило. Тем не менее нас три года таскали по судам – это вообще забавная история: хотели присвоить гриф “Экстремистские материалы” и изъять из оборота на всей территории страны”, – прокомментировал тогда актер.

Картина получила много наград: специальный приз «Событие года» на Национальной премии кинокритики и кинопрессы «Белый слон», специальный приз жюри и приз Гильдии киноведов и кинокритиков на фестивале «Дух огня», хорошо прошла премьера фильма «Россия 88» на Berlinale 2009 в рамках программы «Panorama».

В 2009 году снялся в фильме «Гоп-стоп» – о гопниках, криминальная история на злобу дня с элементами абсурда, навеянная классическими народными эпосами.

Принял участие в съёмках фильма «Фобос. Клуб страха», который снимали в Эстонии. По словам Петра, фильм помог ему найти родственников в Таллине.

В 2009 году был приглашен на главную роль в фильме «ПираМММида» о вундеркинде Антоне. В основу сюжета была положена книга Сергея Мавроди. Фильм получил большой успех у зрительской аудитории.

Петр Федоров в фильме “ПираМММида”

Далее были работы в американском фильме «Фантом» режиссёра Криса Горака, в мини-сериале «Охотники за бриллиантами», в картине «Беглецы» по мотивам повести сибирского автора Глеба Пакулова «Ведьмин ключ». Его партнершей выступила Елизавета Боярская.

По сюжету фильма, действие происходит на рубеже ХIХ и ХХ веков. Съёмки проходили в Восточном Казахстане недалеко от города Риддер, среди тайги и Алтайских гор. Место для съёмок выбрали в заповеднике возле базы отдыха «Климовка» и села Поперечное. Мобильной связи не было, и киногруппа среди величественных гор и таёжного леса ощущала себя по-настоящему оторванной от мира.

Петр Федоров в фильме “Беглецы”

Запомнился актер по новогодней комедии «Ёлки 2», по фильму-альманаху «Мамы», состоявшего из восьми киноновелл, поставленных разными режиссёрами (Пётр сыграл в новелле «Напарник»). Также успешными стали роли в киноальманахе «Некуда спешить», фильме «Мужчина с гарантией», сериале «Одесса-мама».

В 2012-м сыграл дядю Костю в полнометражном художественном фильме Александра Мельника «Территория».

Широкий успех имел полнометражный художественный фильм с его участием «Сталинград» – впервые в России фильм снимался полностью по технологии IMAX 3D. Лента «Сталинград» заработала более 1 миллиарда рублей за первые 11 дней проката, став самой кассовой отечественной картиной 2013 года. Позже фильм был выдвинут от России на соискание премии «Оскар» в номинации «Лучший фильм на иностранном языке».

Петр Федоров в фильме “Сталинград”

В 2013-м снялся в картине «Иерей-Сан» режиссёра Егора Баранова. Жанр фильма был определен как «японский православный вестерн».

Затем принял участие в съемках фильма Рената Давлетьярова «Чистое искусство», основанном на статье в The Sunday Times британского журналиста Марка Франкетти. Актер сыграл художника Андрея Стольского.

Осенью того же года начались съемки эротического триллера «Саранча». Картина, которая снималась по сценарию Олега Маловичко, представляет собой любовную историю двух молодых людей. Пётр Фёдоров и Паулина Андреева играют возлюбленных, по сложной траектории пришедших к серии кровавых убийств.

“Меня зацепил сценарий. Всегда нужен здоровый страх – как перед входом в кадр, так и перед выходом на сцену. В ситуации с «Саранчой» я понял, что в этом сценарии есть какие-то вещи, которые я никогда не играл. Это не порно, не фильм про секс, у нас вообще всё очень целомудренно”, – рассказывал Петр Федоров.

Пётр Фёдоров и Паулина Андреева в фильме “Саранча”

В 2014 году снялся (съемки проходили в Индии) в фильме Петра Буслова «Родина». Фильм пытается дать ответ на волнующий многих вопрос «Что же такое патриотизм?».

Успешным оказался и римейк картины по повести Бориса Васильева «А зори здесь тихие. », выход которой был приурочен к 70-летию победы в Великой Отечественной войне. Она вышла в прокат в мае 2015 года, а Пётр Фёдоров сыграл старшину Васкова.

Петр Федоров в фильме “А зори здесь тихие”

Далее были главные роли в лентах «Дуэлянт» (Пётр Петрович Яковлев / Колычев), «Вы все меня бесите» (Кирилл), «Ледокол» (Андрей Николаевич Петров).

Большой популярностью у зрителей пользовался криминальный детектив «Город», в котором он сыграл оперативника Родиона Стоцкого.

В 2018-м на экраны вышел криминальный детектив «Гурзуф», в котором вновь в центре сюжета приключения Родиона Стоцкого, но на этот раз уже на южном берегу Крыма, куда перебрался персонаж Петра Федорова. По сюжету Стоцкий года работает начальником местной милиции и смог сделать Гурзуф самым безопасным и спокойным местом ЮБК. Но в начале очередного курортного сезона происходит сразу несколько преступлений: расстреливают блатных в такси; грабят грузовик, который везёт зарплату для работников «Артека»; совершают разбойное нападение на подпольное игорное заведение. Стоцкий понимает, что все эти преступления связаны и намерен найти преступников в самое кратчайшее время.

Петр Федоров в сериале “Гурзуф”

C 2010 года актер также работает в качестве музыканта-клавишника в группе Race to Space (первоначально называлась Devices). Солисткой коллектива является актриса Мириам Сехон (известна также по работе в ретрогруппе ВИА «Татьяна»). Песни группа исполняет на английском языке.

“У английского языка много преимуществ, но главный его плюс в том, что он неотрывно связан с той музыкальной традицией, которая нам симпатична и которой мы следуем. А создание текстов и вокальных мелодий – единый процесс, за который полностью отвечает Сехон. Как правило, все рождается на ходу”, – пояснял Петр Федоров.

Race to Space – Robogirl

Рост Петра Федорова: 180 сантиметров.

Личная жизнь Петра Федорова:

Не женат. Детей нет.

О себе говорит, что “я вообще семейный человек. Может, с отцовством и затянул, но всему свое время”.

Живет в фактическом браке с моделью Анастасией Ивановой.

Они познакомились в 2003 году в компании общих друзей. Как рассказывал актер, Настя привлекла его внимание розовыми уггами. Известно, что она из состоятельной семьи и ее родители поначалу даже были против ее отношений с Петром Федоровым.

Петр Федоров и Анастасия Иванова

Свой роман они долгое время скрывали и впервые публика узнала об этой паре после их появления с провокационным фото на обложке журнала “Собака.ru”.

Петр Федоров и Анастасия Иванова на обложке Собака.ru

О себе говорит, что ревнив: “Все творческие люди очень ревнивы. Настоящие чувства не могут существовать без ревности: где есть любовь, конечно, есть и ревность, и еще целая гамма ощущений. Ревновать нужно, это на самом деле прекрасное чувство, вносящее в отношения остроту. Я человек ревнивый и буду обламываться, если вдруг пойму, что не испытываю больше этого чувства. Это будет уже не совсем здоровый признак”.

Фильмография Петра Федорова:

2000 – ДМБ – призывник
2001 – 101-й километр – Леонид
2001 – Два товарища 2002 – Подмосковная элегия – Фёдор
2004 – Граф Крестовский – Тимур
2004 – Даша Васильева 2. Любительница частного сыска – Роман Виноградов
2004 – Сматывай удочки – Макс
2005 – Мужской сезон: Бархатная революция – Опер
2005 – Взять Тарантину – Макс Богушев
2005 – Неуправляемый занос – Олег
2005 – Per rectum – Пётр Фёдоров
2005 – Туристы – Гера
2006 – Тёмный инстинкт – Егор Шипов
2006 – Сверим жизнь
2006 – Robotrip
2007 – Чистосердечное признание
2006 – Клуб – Данила Орлов
2009 – Обитаемый остров: Фильм первый – Гай Гаал
2009 – Обитаемый остров: Схватка – Гай Гаал
2009 – Россия 88 – Саша «Штык»
2010 – Фобос. Клуб страха – Майк
2010 – Гоп-стоп – Васяня
2010 – Без права на ошибку – Салех
2011 – Охотники за бриллиантами – Анатолий Бессонов, «Бес»
2011 – ПираМММида – Антон
2011 – Ёлки 2 – Николай
2011 – Фантом – Антон Баткин
2011 – Борис Годунов – Басманов
2011 – Без мужчин – стриптизёр
2011 – Собиратель пуль – Сёма
2012 – Одесса-мама – Иван
2012 – Мамы – Антон
2012 – Мужчина с гарантией – Виталик
2012 – Некуда спешить – парашютист
2012 – Контракт – Морис
2013 – Сталинград – Громов
2013 – Последний бой – Андрей
2013 – Репетиции – Фёдор Петров
2013 – Ёлки 3 – Николай
2013 – Одноклассники.ru: НаCLICKай удачу – Алексей
2013 – Привычка расставаться – Иван
2014 – Беглецы – Павел
2014 – Сердце ангела – Вячеслав
2014 – Территория – дядя Костя
2014 – Иерей-Сан – Пётр Ерёмин
2014 – Чистое искусство – Андрей
2014 – Саранча – Артем
2015 – Родина – Макар
2015 – А зори здесь тихие. – Федот Евграфович Васков, старшина
2016 – Коловрат
2016 – Ледокол – Петров
2016 – Вы все меня бесите – Кирилл
2016 – Дуэлянт – Пётр Петрович Яковлев / Колычев
2016 – Чистое искусство (Pure Art) – Андрей Стольский, жених Саши, художник
2017 – Савва
2017 – Город – Родион Стоцкий
2017 – Приключения чокнутого профессора
2018 – Гурзуф – Родион Стоцкий
2018 – Территория – Андрей
2018 – Русалки
2018 – Как дети (не был завершен)
2019 – Аванпост – Юра
2019 – Территория
2019 – Наши дети
2020 – Перевал Дятлова – Костин
2020 – Не лечи меня – Вадим, бойфренд Веры
2020 – Тайна – Иван Фёдоров
2020 – Спутник – Константин Сергеевич Вешняков
2021 – Лётчик – Николай Комлев
2022 – Один настоящий день – Паша Зубов, старший следователь, капитан
2022 – Идентификация – Зоман
2022 – Год культуры-2
2023 – Ласт квест
2023 – Человек ниоткуда

Режиссёрские работы Петра Федорова:

Per rectum
Blood
Robotrip
Siberia – Bottomless Vial of Wishes
From the Forest by Сlick-Boutique
RACE TO SPACE – Endless Dream
RACE TO SPACE – Is This Home (feat. Виктор Горбачев)

Озвучивание Петра Федорова:

2009 – Пророк (Un prophète) – Малик Эль-Джебен
2010 – Погребённый заживо (Buried) – Пол Конрой
2010 – Я люблю тебя, Филлип Моррис – Филлип Моррис
2015 – Крепость: Щитом и мечом – Михаил Шеин, воевода
2016 – Angry Birds в кино – Бомб

последнее обновление информации: 02.11.2023

Хто такий мер Мелітополя Іван Федоров та за що його викрали окупанти РФ

Це 150-тисячне місто з 1 березня знаходиться тимчасово в окупації, але не здається.

Мелітополь, як й інші міста та населені пункти України, став справжнім сюрпризом для окупантів. Там, де вони чекали на зустріч із квітами – щоденні багаточисельні протести переважно російськомовного населення, яке відправляє “визволителів” у відомому напрямку разом із “русским военным кораблем”.

Спроби загарбників встановити контроль над місцевим інформпростором та роздача пропагандистських листівок не дають результату. Росіяни не лише катастрофично переоцінили рівень лояльності українців до РФ, а й недооцінили рівень представницької демократії в Україні.

11 березня 2022 року росіяни викрали 33-річного Івана Федорова, мера Мелітополя. Наступного дня після захоплення Федорова близько двох тисяч мелітопольців не побоялися знову зібрати мітинг. На цей раз із вимогою відпустити міського голову.

Після захоплення Федорова президент Зеленський у своєму зверненні пояснив росіянам, у чому різниця між ними і українцями:

“Для будь-якої демократичної держави у світі зрозуміло: законно обраний мер міста – це справжній представник народу. Це не про ідеологію, не про політику, це про життя людей конкретної громади.

Можливо в Росії від цього вже відвикли за роки автократичної влади. Можливо там вважають, що там мер – просто начальник, якого легко прибрати.

Але у нас, в Україні, демократичний світ. Тому захоплення мера Мелітополя – це злочин не тільки проти конкретної людини, проти конкретной громади, проти України. Це злочин проти демократії як такої”.

Хто такий Іван Федоров

Майбутній мер народився 29 серпня 1988 року у Мелітополі в сім’ї лікарів. Батько – отоларинголог у першій міській лікарні. Мати – завідуюча відділенням в пологовому будинку.

Брат Федорова теж пішов у медицину. Іван же обрав спочатку бізнес, а потім політику. Активізмом та громадською діяльністю Федоров захопився ще у школі – входив до самоврядування гімназії.

Після школи спершу продовжив навчання в рідному місті, оскільки родина почала будувати власний бізнес – медичний центр. Вступив до Таврійського державного агротехнологічного університету у Мелітополі, за спеціальністю – “Економіка та підприємництво”.

На другому курсі вступив паралельно до Київського політеху на менеджмент. А у 2012 році, вже будучи депутатом міськради, Федоров закінчив Дніпропетровський регіональний інститут держуправління, який входить до академії при президентові. Отримав диплом магістра з державного управління.

Своїм “четвертим ВИШем” чоловік якось називав виконком міськради:

“Такого навіть у Гарварді не навчать. Божевільне навчання, яке я пройшов екстерном за три роки”.

Федоров дійсно досить рано і швидко побудував кар’єру в державному секторі. І згодом став наймолодшим міським головою в історії Мелітополя.

З 2008 року він був помічником депутата і “полюбив громадське життя”. А потім познайомився із тодішнім мером Дмитром Сичовим, який став його провідником.

“Політика манила мене, – розповідав Федоров в інтерв’ю, коли ще не був мером Мелітополя. – На бізнес я виділяв близько чотирьох годин на день, тому міг спокійно займатися громадською діяльністю, і я включився в роботу”.

Його бізнес – це роздрібна торгівля та здача в оренду нерухомості та транспортних засобів. На початку 2010-х Федоров очолював “Центр комп’ютерної томографії”, який згодом став “Єдиним розрахунковим центром Мелітополя”.

Тоді, у 2010, у віці 22 років він обрався депутатом Мелітопольської міської ради.

“У “дорослу” політику мене запросив мер Дмитро Сичов. Мій батько був депутатом міськради, я допомагав йому у роботі на окрузі. У мера з батьком стосунки були добрі, навіть дружні. Дмитро Вікторович запропонував мені балотуватися до міськради”, – розповідав Федоров.

Першою його політсилою стала “Партія регіонів”. Згодом пояснював: “У “Партії регіонів” були правильні гасла, але неправильні дії”.

У 2014 він почав працювати заступником у іншого міського голови – Сергія Мінька. Курував комунальну, архітектурну та будівельні сфери. Паралельно увійшов до Запорізької облради від БПП “Солідарність” Петра Порошенка. Там працював у комісії з питань бюджету.

Влітку 2019 року Федоров переміг у конкурсі на посаду керівника Департаменту транспортної інфраструктури КМДА.

“Професійний, молодий, енергійний”, – стисло пригадує київський мер Віталій Кличко свого мелітопольського колегу у коментарі УП.

Пропрацював там лише кілька місяців і знову повернувся в рідну область – Кабмін призначив його першим заступником голови Запорізької облдержадміністрації.

На місцевих виборах восени 2020 року Федоров висувався в мери Мелітополя від партії попереднього градоначальника – “Команди Сергія Мінька”. Переміг, отримавши 59,6% підтримки.

Окупанти і колаборанти

До війни патріотизм не був головною темою публічних комунікацій Федорова. Він більше робив акцент на адміністративних питаннях, розвитку міста.

Але один із соратників Федорова, який попросив не називати ім’я, запевняє, що конфлікт з проросійськими силами назрівав давно.

Він пригадує, що після Революції Гідності в місті залишався чималий вплив “Опозиційного блоку”. Тоді його посунула вже згадана команда Сергія Мінька, до якої долучився і Федоров.

“Вони (представники “Опозиційного блоку” – УП) постійно нам заважали, постійно шукали якісь “брудні справи”, щось вигадували, щоб нас скомпрометувати”, – каже співрозмовник.

Серед цих “вони” виділяє два прізвища: Євген Балицький і Галина Данильченко. Перший – екснардеп, нині член Запорізької обласної ради. Друга – мелітопольська місцева депутатка, працівниця заводу Балицького. Обидва представляють “Опоблок”.

Балицький відомий тим, що під час Революції гідності голосував за “диктаторські закони”. Після початку російської агресії родина депутата зберегла бізнес у Криму.

У 2018 Балицький їздив “у відпустку” на окупований півострів, а потім підігравав російській пропаганді: мовляв, кримчани “ушли” від України і не хочуть повертатись через “держпереворот”, “бандерівців” і “спалених людей в Одесі”.

З приходом у Мелітополь окупантів Федоров чітко визначав місто як українське і не здавав його окупантам. Засуджував злочинну поведінку окупантів і писав про мужній опір міста.

Він щоденно виходив на зв’язок у соцмережах, запевняв містян, що окупація – тимчасова.

На початку березня 2022 разом із іншими керівниками міст і регіонів, які героїчно тримають оборону від російського окупанта, отримав від Зеленського орден “За мужність”.

А от згадана депутатка Данильченко проявила себе колабораціоністкою. Після викрадення мера, вона проголосилась його “виконуючою обов’язків” і сказала, що в місті “нова реальність”.

Фактично заявила про створення окупаційної влади і закликала не чинити опір загарбникам, називаючи це “народовладдям”.

“Влада” виходить на вулиці з рупором і каже: не хвилюйтесь, все буде добре, ми прийшли вас захищати, ми сформуємо нову владу”, – розповідає співрозмовник УП у регіональній владі.

За його словами, окупанти завезли в місто працівників ФСБ і свої внутрішні війська. І тоді в регіоні почались репресії.

Викрадення мера Мелітополя

За два дні до викрадення Федоров заявив: місто ніяк не співпрацює з росіянами.

“Вони не намагалися нам допомогти, вони не можуть нам допомогти, і ми не хочемо їхньої допомоги.

Путін заявив, що звільняє історично російські землі та російськомовних людей від “нацистського режиму”. Але у Мелітополі та інших переважно російськомовних південних і східних містах до російських військ ставляться як до окупантів”.

Опір Мелітополя та його адміністрації не могли пройти повз увагу РФ.

Федорова викрали 11 березня, приблизно о 15:45. На опублікованому відео, група військових просто посеред міста тягнуть чоловіка у невідомому напрямку.

Голова Запорізької облради Олена Жук після викрадення назвала окупантів бандитами. А Федорова – прикладом ефективного керівника громади:

“Діючи виключно в інтересах мешканців міста, відчуваючи їх підтримку, він виконував свої посадові обов’язки навіть після того, як російські військові окупували адміністративні будівлі Мелітополя. Була організована волонтерська допомога, робота з відновлення пошкодженої інфраструктури, охорони від мародерства”.

Відреагував на черговий злочин росіян і Віталій Кличко:

“Окупувавши місто, громаду залишили без її обраного керівника! Щоб паралізувати життєзабезпечення Мелітополя і таким чином деморалізувати і підкорити місцевих мешканців. Це – акт терроризму!”.

Щоб хоч якось виправдати свої дії, Кремль використовує стару схему. Пропагандистські ЗМІ Росії оперативно та дружно повідомили, що “генпрокуратура” так званої “ЛНР” відкрила проти Федорова справу “за фінансування тероризму”.

Мовляв, він допомагав “Правому сектору” – одній з головних страшилок російської пропаганди. Організація заборонена в РФ і підконтрольних їй “республіках” на окупованій українській території.

Через кремлівські медіа окупанти закликали повідомляти їм про “злочинну діяльність Федорова”. Однак ані про його місцезнаходження, ані про те, що відбувається з викраденим мером, ніхто не розповів.

12 березня Зеленський заявив, що Федорова катують, аби він заявив на відео свою підтримку окупаційної влади РФ. Пізніше у Запорізькій адміністрації теж повідомили: Федорова вивезли в окупований Луганськ, де йому інкримінують справу про “тероризм”.

“Ми знаємо, що він живий, – запевнив президент. – І люди сьогодні, дві тисячі людей вийшли в Мелітополі, незважаючи на те, що він окупований російськими військами – вони вийшли, тому що вони побачили, куди вони забрали мера”.

Інші жертви репресій в Мелітополі

Федоров – не єдиний, кого викрали окупанти в місті. Те саме сталось із координаторкою протестів Ольгою Гайсумовою, депутаткою Запорізької облради Лейлою Ібрагімовою, ​​головою райради Сергієм Приймою.

Крім того, в області загарбники викрали ще й міського голову Дніпрорудного Євгенія Матвєєва.

Поки УП готувала цей матеріал, під переслідування потрапив чоловік депутатки Запорізької облради Ірини Славової. Про це вона написала вранці 15 березня, але згодом пост видалила. За словами джерел УП у місті, Славова затримали російські військові, допитували про його дружину і потім відпустили.

При цьому у Мелітополі залишаються українські депутати, які не визнають самопроголошену окупаційну владу. Міськрада навіть провела сесію, на якій закликала владу почати розслідування проти колег-колаборантів.

Соня Лукашова, Євген Руденко, УП