Мобілізація в Україні 2022: кого беруть, а хто має право не йти в армію

Загальна мобілізація була оголошена Указом Президента № 69/2022. Захист Вітчизни є конституційним обов’язком кожного громадянина. Зробити свій внесок щодо збереження територіальної цілісності держави та мирного життя народу України – справа честі кожного громадянина.

На найбільш поширені питання щодо мобілізації населення під час російської агресії в Україну відповідає заступниця міністра оборони України Ганна Маляр разом із начальником управління персоналу штабу Командування Сухопутних військ Збройних Сил України Романом Горбачем.

Як проходить мобілізація зараз? Які правила?

У зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, починаючи з 24 лютого 2022 року, на підставі Указу Президента України №69/2022 “Про загальну мобілізацію” в державі оголошено та проводиться загальна мобілізація протягом 90 днів.

Призов військовозобов’язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань України здійснюється в обсягах, визначених мобілізаційними планами. Наразі ці плани із грифом “секретно”.

Кого першочергово мобілізують? Чи відправляють одразу на передову? Як навчають тих, хто не має досвіду військової служби?

У першу чергу, комплектування бойових військових частин проводиться завдяки резервістам, колишніх учасників АТО й ООС, із поступовим нарощуванням чисельності підрозділів серед тих, хто вже відслужив.

Мобілізованих, які не проходили військової служби, на першому етапі направляють для здійснення відповідної фахової підготовки до навчальних центрів (навчальних закладів), після завершення якої вони вибувають для комплектування підрозділів, що ведуть бойові дії.

Який порядок мобілізації внутрішньо переміщених осіб (ВПО)?

У зв’язку з активними бойовими діями з боку окупанта сотні тисяч переселенців (частина з них – військовозобов’язані призовного віку 18 – 60 років) змушені були рятувати свої сім’ї та переміщатись у безпечні місця.

Чоловіки призовного віку для отримання статусу ВПО зобов’язані стати на військовій облік у ТЦК та СП та, відповідно до загальної мобілізації, вони мають бути призвані до війська.

Найближчі плани на мобілізацію через воєнний стан?

Планування наступних кроків проведення мобілізаційних заходів у державі напряму залежить від розвитку ситуації на лінії зіткнення.

Чи будуть мобілізовувати жінок?

Жінки, які перебувають на військовому обліку за відповідними військово-обліковими спеціальностями, можуть бути призвані у військові частини на службу.

Наразі такої необхідності немає, але в окремих випадках жінки можуть бути мобілізовані за найбільш дефіцитними для Збройних Сил України та інших складових сил оборони військовими спеціальностями, такими як: зв’язку, обчислювальної техніки, радіоелектроніки, водії автотракторних (гусеничних) засобів, водолази, механіки та монтажники авіаційних машин, картографії, топогеодезії, фотограмметрії, аерофотослужби, поліграфії, кінорадіомеханіки, харчової промисловості, фінансово-економічної діяльності.

Наразі жодна жінка без її згоди на військову службу під час мобілізації не була призвана.

Враховуючи обсяги мобілізації, які доводиться зараз виконувати, дійсно можуть виникати організаційні проблеми, проблеми забезпечення. Проте робиться все можливе для їхнього вирішення, зокрема, завдяки вашому оперативному інформуванню.

Чи правда, що на заході України мобілізують, в першу чергу, ВПО, а не місцевих?

Це не відповідає дійсності. Зухвала та безпрецедентна збройна агресія Росії щодо нашої держави зараз, напевно, як ніколи раніше ще не об’єднувала наш народ до спротиву. В усіх засобах масової інформації є багато різноманітних відео, що показують неймовірну кількість людей, які добровільно прибувають до ТЦК та СП (колишні військкомати) для виконання свого конституційного обов’язку із захисту суверенітету та територіальної цілісності України.

Це говорить про те, що працівники ТЦК та СП просто фізично не можуть робити вибірковий чи принциповий підхід до призову громадян. Мобілізація проводиться на загальних підставах для всіх верств населення.

Людей через кілька днів навчань або взагалі без них направляють на передову?

У зв’язку із ситуацією, яка склалася в державі, підготовка рядового та сержантського складу в навчальних центрах проводиться за скороченими термінами (без зниження якості навчання) та складає від 7 до 20 днів (у залежності від складності спеціальності).

Втім, якщо вас без навичок володіння зброєю та підготовки направили на передній край, повідомте про це на телефони гарячої лінії. Для того, щоб оперативно розібратись і вжити заходів, потрібно назвати ПІБ мобілізованої особи та номер військової частини, в яку направили.

Телефони “гарячої лінії” МО України:

• 0-800-500-410
• 0-800-500-442
• 044-454-44-99

Хто не підлягає призову на військову службу під час мобілізації:

• ті, хто був заброньований на період мобілізації і на воєнний час державними органами влади і іншими державними організаціями, органами місцевого самоврядування, за установами, підприємствами та організаціями;
• ті, хто був визнаний медкомісією тимчасово непридатним до військової служби за станом здоров’я (до 6 місяців з необхідністю проходження повторної комісії);
• чоловіки і жінки, на утримуванні яких знаходиться троє і більше дітей до 18 років (можуть бути призвані на військову службу лише у разі їхньої згоди і тільки за місцем проживання);
• чоловіки і жінки, які одні виховують дитину/дітей віком до 18 років (можуть бути призвані на військову службу лише у разі їхньої згоди і тільки за місцем проживання);
• чоловіки і жінки, які виховують дитину з інвалідністю підгрупи А віком до 18 років;
• чоловіки і жінки, на утримуванні яких перебуває дитина з інвалідністю (з видами порушень функцій організму III-IV ступеня їх вираження);
• чоловіки і жінки, які виховують повнолітню (18 – 23 років) дитину, яка є особою з інвалідністю I чи II групи;
• чоловіки і жінки, які є опікунами, усиновителями, прийомними батьками, піклувальниками, батьками-вихователями і утримують дітей-сиріт і тих дітей, які були позбавлені батьківського піклування (віком до 18 років);
• ті, які займаються постійним доглядом за особами, що потребують піклування (в разі, якщо немає інших громадян, які можуть взяти на себе цей догляд);
• народні депутати, депутати Верховної Ради АР Крим;

А також працівники певних органів:

• військового управління, військових частин, установ, підприємств та організацій;
• ЗСУ;
• Міністерства оборони України;
• Служби безпеки України;
• Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України;
• Національної гвардії України;
• Служби зовнішньої розвідки України;
• Національної поліції України;
• Державної прикордонної служби України;
• Національної гвардії України;
• Національного антикорупційного бюро України;
• податкової міліції;
• Управління державної охорони України;
• Державного бюро розслідувань;
• Державної виконавчої служби України.
• інші військовозобов’язані або окремі категорії громадян у передбачених законами випадках.

Україні бракує снарядів, але у світі – дефіцит. Які є рішення

Україна виробляє власні снаряди, але не покриває потреб війни. Західна допомога їх теж не покриває: ЄС обіцяв передати Україні мільйон снарядів до березня, але станом на початок року передав лише третину. Сполучені Штати також постачали Україні боєприпаси, але ЗСУ продовжують просити більше.

Брак снарядів – один із головних викликів української армії, але проблема більша: у світі бракує пороху, вибухових речовин і заводів, які можуть швидко виробляти таку велику кількість снарядів.

Що це означає для України і для світу, журналісти ВВС Україна запитали у британського оглядача з питань оборони Джастіна Крампа. Він відслужив у Британській армії як командир танка і нині керує компанією Sibylline, яка займається безпековим консультуванням.

Автор фото, Scott Peterson/Getty Images)

Снарядний голод – найбільший виклик української армії у час, коли Захід шукає способи допомогти Україні і не залишитися з пустими руками на випадок російської агресії.

Якщо є попит на порох і снаряди, пропозиція піде за ним

BBC: Україна страждає від нестачі боєприпасів на полі бою. Наскільки масштабним є дефіцит пороху і снарядів в Україні та світі?

Джастін Крамп: Глобальна пропозиція та попит на порох і боєприпаси – це проблема, яка стосується не лише України. Запас сировини – обмежений: є лише певна кількість місць у світі, де можна виготовляти порох, зброю, снаряди, і весь світ їх використовує.

Росія користується тими самими запасами сировини, що і решта світу. Так, Москві пощастило мати резерви для власного виробництва. В України цього немає, тож доводиться покладатися на партнерів.

Що ж до попиту, то, очевидно, що зараз Ізраїль дуже активно використовує боєприпаси; в Червоному морі вони також використовуються. Інші нації тим часом переозброюються, адже в них зросла потреба замовити більше систем.

Автор фото, Reuters

Шведська САУ Archer працює на Донбасі у грудні 2023 року. Ця система використовує 155-мм снаряди, які потрібні для артилерії “натівського зразка”.

BBC: Якщо запаси сировини для виробництва зброї обмежені, то які існують рішення?

Джастін Крамп: У світі вже шукають нові способи виробництва, але це час грає проти нас. Чим довше країни відкладають створення нових об’єктів оборонної промисловості, тим більший ризик зменшення запасів зброї настільки, що не буде чим воювати у разі наступної кризи.

Британські компанії-виробники зброї зараз звертають увагу на використання автоматизації та сучасних технологій, щоб побудувати сучасний об’єкт, який може створювати багато артилерійських снарядів дуже швидко.

Вже багато чого зроблено в цьому напрямку, але коли зʼявляться проєкти, їх легко стане будувати в нових місцях.

Звичайно, оскільки є дефіцит пороху, доведеться нарощувати його виробництво і видобування. Це буде недешево, ось що потрібно розуміти.

BBC: Від чого залежить, як швидко світ знайде рішення, щоб подолати дефіцит пороху і снарядів?

Джастін Крамп: Якщо є попит, пропозиція піде за ним. Нові методи та технології схожі на будь-який інший ринок або будь-який інший продукт. Як би жахливо це не звучало, коли ми говоримо про продукт, який завдає такої шкоди, як боєприпаси. (Але я думаю, що народ України погодиться: якщо вам уже доведеться з ними зіткнутися, то добре мати чим ударити у відповідь).

Тепер зʼявився сенс інвестувати в довгострокові об’єкти військової промисловості та довгострокове видобування, щоб підтримувати попит, який із часом ростиме. А чим довше триває конфлікт, тим довше попит залишатиметься високим.

Отже у цих галузях знову з’явилася ринкова сила у всьому світі. На жаль, закінчився мирний час після Холодної війни, і тепер зʼявилося більше сенсу відкривати заводи, збільшувати виробництво пороху – це знову стане економічно виправдано.

Автор фото, David Hecker/Getty Images)

Ріст попиту на зброю у світі зіграв на руку німецькому виробнику, компанії Rheinmetall. На фото Німецький канцлер Олаф Шольц, CEO компанії Rheinmetall Армін Паппергер та міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус стоять поруч із артилерійськими снарядами 155-го калібру перед церемонією відкриття нової фабрики зброї Rheinmetall 12 лютого 2024-го року.

Просунуті технології і нові можливості

BBC: Українцям важко усвідомити: як могло статися, що світ не готовий до тривалої війни?

Джастін Крамп: Я іще не так давно був командиром танка у британській армії і стріляв снарядами, виготовленими в 1970-х роках. У нас вони досі є, бо нам не потрібно було так багато.

Після Холодної війни ми отримали у спадок довгий період миру в Європі. У нас було 30 років, що складалися здебільшого із миру та процвітання. Люди в Україні можуть не погодитися, особливо з 2014 року, але для більшості європейців це було саме так.

Тому протягом того періоду не вважали, що раціонально відкривати фабрику з виробництва пороху або починати виробництво ракет і артилерійського обладнання, оскільки їх не використовували у великих кількостях.

Під час Холодної війни потрібні були запаси, потрібно було мати здатність розширити виробництво, а після неї просто не було сенсу інвестувати в ці об’єкти.

Тож світ – військові сили, західні нації – не був готовий до конфлікту такого масштабу. Є аргумент, що все-таки мали бути готові, думаю, що зараз це стало зрозуміло.

BBC: Як перейти від проблем, успадкованих після Холодної війни, до сучасних рішень?

Джастін Крамп: Тепер зʼявилося багато можливостей, враховуючи, які просунуті технології зʼявилися за тридцять років, відколи ці об’єкти були закриті. Завдяки цим змінам ми побачимо вдосконалене виробництво і кращі методи.

Все це можливо, питання тільки в інвестиціях.

Але, думаю, всі завжди сподівалися, що конфлікт закінчиться і в цьому не буде потреби. Зараз, гадаю, всі розуміють, що війни не зникнуть. Що б не сталося в Україні, конфліктів буде більше.

Росія, на мою думку, надалі залишатиметься загрозою для Європи (Україна розуміє це краще за всіх нас). І тому я вважаю, що немає жодних суперечок, інвестувати у збройну промисловість чи ні.

Є великий попит на нові рішення, ось чому Туреччина інвестує в рішення в Україні. (Ідеться про угоди українських підприємств із компанією Baykar, які зокрема передбачають виробництво турецьких безпілотників на території України, а також обслуговування – ред.).

Автор фото, Reuters

Продажі та експорт турецької збройної компанії Baykar стрімко злетіли внаслідок російсько-української війни. На фото дрон Байрактар TB2 на міжнародній виставці зброї у Кєльцях, Польща у вересня 2022-го року.

Це прозвучить холоднокровно, я не хотів би так висловлюватися, але для цього є ринок.

Жахливо таке казати, коли йдеться про життя людей, смерть, руйнування, особисте страждання у такому масштабі, як Україна бачила.

Але реальність така: є потреба, люди готові платити, і вони можуть платити. З точки зору економіки, зʼявився сенс вкладати в обʼєкти військової промисловості у всьому світі.

Захід береже зброю для власної оборони

BBC: Отже, у Європи зараз запаси майже на дні. У США підтримка для України стала наріжним каменем на виборах. Але якби не внутрішня політика, чи Україна могла би сподіватися отримати більше снарядів від США?

Джастін Крамп: Рішучість США підтримувати Україну була зрозумілою протягом всього конфлікту, але зараз через внутрішню політику ситуація дуже серйозна. Росіяни дивляться на це і радіють в надіях, що підтримка України вичерпається. Вони помиляються, я думаю, що допомогу нададуть попри затримки.

Америка має і може відправити набагато більше зброї. Але, крім впливу внутрішньої політики, багато хто усвідомлює ще й інший фактор. Це ймовірність, що США будуть змушені вести прямі бої з Росією (разом із НАТО), а також воювати з Китаєм.

Зараз ми сподіваємося, що до цього не дійде, але Сполучені Штати не можуть відправити весь свій арсенал в Україну.

По-перше, не було би достатньо людей, щоб використовувати його, вони не були би навчені його використовувати, і він просто чекав би на складах, поки Росія його знищить.

Але по-друге, країни також мають враховувати свою власну оборону.

Автор фото, UK MOD Crown copyright

У Великій Британії точаться дискусії про розмір армії та обсяги її фінансування у звʼязку із російською загрозою. На фото – навчання корпусу Королівської морської піхоти у липні 2023-го року.

BBC: Ніхто не віддає Україні весь арсенал, але є приклади країн, які пожертвували велику частку своїх запасів зброї.

Джастін Крамп: Велика Британія, зокрема, стала лідером у постачанні більш критичних військових систем.

Наприклад, головний бойовий танк Challenger 2 став першим, який відправили в Україну після того, як партнери замислились про надання такого роду озброєння. Крилата ракета Storm Shadow також була першою зброєю свого типу, яку надали Україні.

У нас більше немає так багато танків, тому що ми довго мали мир, тишу і спокій. Те, що ми могли відправити, ми відправили.

BBC: Коли західні країни постають перед вибором: вислати щось Україні чи залишити для себе, якою логікою вони керуються?

Джастін Крамп: Я думаю, що всі, хто спостерігає за розвитком подій, розуміють, що найкраще – це забезпечити, щоб Україна продовжувала боротися проти Росії. А також – щоб Україна могла використовувати ці системи на максимум можливостей для свого захисту.

Нам немає сенсу захищати себе і покинути Україну. Але, звичайно, країни мають враховувати всі ймовірності, тому якою б не була підтримка, вона не може бути нескінченною.

Підтримка України не може залишити, наприклад, британські збройні сили без обладнання і боєприпасів. Тому що ми не знаємо, що наступить потім, і ось тут питання постачання стає критичним.

На донорських конференціях, у військових дискусіях, я чую, що всі поділяють ціль передавати Україні все, що можна. Але водночас думають про те, чим воювати, якщо ми будемо воювати наступними? Особливо, якщо ми вже віддали все, а великого збільшення у пропозиції зброї – немає.

Якщо Європа і певною мірою США залишаться неготовими до війни, це буде небезпечно для всіх. Тож дійсно, зараз є збройний дефіцит, але його можна подолати. Чи для цього роблять достатньо? Я думаю, це питання до дискусії.