До складу майже всіх магніт. сплавів входять залізо, кобальт і нікель. Існують також сплави з немагніт. елементів, які мають невеликі феромагнітні властивості, – т.
Предмети, що містять у собі залізо, сталь, нікель, чавун або їх сплави, притягуються (феромагнетики). Папір, скло, пластмаса, мідь магнітом не притягуються.
У широкому розумінні магніт — намагнічене тіло (здебільшого зі сталі або спеціального сплаву, фериту барію, стронцію, самарій-кобальту, нікель-кобальту, неодим-залізо-бору) або пристрій, що утворює магнітне поле. Розрізняють постійні магніти, електромагніти, надпровідні магніти.
Неможливо одержати магніт тільки з одним полюсом.
До немагнітних або слабкомагнітних матеріалів належать більшість металів і сплавів, полімери, деревина, скло тощо. Найпоширенішими є металеві немагнітні матеріали: кольорові метали та їхні сплави (наприклад, мідь, алюміній, бронза, латунь, сплави алюмінію), немагнітна сталь, немагнітний чавун.
Крім заліза магніт добре притягує до себе чавун, сталь, нікель, кобальт, манган. Деякі рідини й гази також можуть відчувати на собі магнітну дію (чистий кисень взаємодіє з магнітом). Постійний магніт – це тіло, довго зберігає намагніченість.
Магні́т, заст. магне́т, морське́ залізо, тягуне́ць — тіло, що має власне магнітне поле, магнітний диполь. Можливо, слово походить від дав.-гр. Μαγνῆτις λίθος (Magnētis líthos), «камінь з Магнесії» — від назви регіону Магнісія й давнього міста Магнесія в Малій Азії, де в давнину були відкриті …