Issues that are examined:

Постановка проблеми. На підприємствах зі шкідливими і небезпечними умовами праці Законом України “Про охорону праці” (ст. 8) та Кодексом законів про працю (ст. 163) передбачено безоплатну видачу робітникам спецодягу та інших засобів індивідуального захисту (ЗІЗ). При цьому на власника підприємства покладено обов’язки щодо комплектування та утримання таких предметів, оскільки спецодяг і спецвзуття є власністю підприємства.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Методології обліку спецодягу присвячені публікації таких вчених: А.М. Герасимовича, М.М. Ковенко, О.С. Чафранов та ін. Проте, з огляду на прийняття Податкового Кодексу України, потрібно ще раз звернути увагу на особливості обліку спецодягу на підприємствах України.

Виклад основного матеріалу. Державний комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду розробив та затвердив Положення “Про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту” № 53 від 24.03.2008 [3]. Норми видачі та строки носіння спецодягу визначаються окремо для кожної професії або посади та вказані у відповідних галузевих нормах.

Видача замість спецодягу та спецвзуття матеріалу для їх виготовлення або грошових сум для їх придбання не дозволяється. У той же час, власник або уповноважений ним орган повинен компенсувати працівникові витрати на придбання спецодягу та інших засобів індивідуального захисту, якщо встановлений нормами строк видачі цих засобів порушено і працівник був змушений придбати їх за власний кошт.

Нормативне регулювання встановлює типові норми безоплатної видачі спецодягу та інших ЗІЗ. Однак, в окремих випадках можлива і понаднормова видача спецодягу (відповідно до ст.8 Закону України “Про охорону праці”). На нашу думку, окрім колективного договору, положення про понаднормову видачу ЗІЗ, про це також потрібно зазначити і в наказі про облікову політику, акцентувавши увагу на тому, що умови праці є такими, що вимагають додаткових, непередбачених галузевими нормами засобів індивідуального захисту або ж спецодяг не відповідає нормативним строкам його експлуатації.

Відповідно до п. 4.1 Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту: “ЗІЗ є власністю підприємства, обліковуються як інвентар і підлягають обов’язковому поверненню при: звільненні з підприємства, переведенні на тому ж підприємстві на іншу роботу або інше робоче місце, зміні виду робіт, уведенні нових технологій, уведенні нових або заміні наявних знарядь праці та в інших випадках, коли використання виданих ЗІЗ не є необхідним, а також по закінченні строків їх використання замість одержуваних нових ЗІЗ”. Тому, на наш погляд, в наказі про облікову політику підприємства потрібно чітко визначити порядок повернення та відшкодування спецодягу та інших ЗІЗ працівниками, що звільняються.

Бухгалтерський облік. Для достовірного відображення у бухгалтерському обліку операцій із засобів індивідуального захисту (ЗІЗ) спочатку необхідно визначити, до складу яких матеріальних цінностей належатимуть ці ЗІЗ: до запасів, а саме, до малоцінних і швидкозношуваних предметів (МШП) чи до основних засобів.

Якщо відповідно до встановлених норм придбані ЗІЗ мають використовуватися на підприємстві менше року, то вони відповідно до п. 6 П(С)БО 9 “Запаси” [6], є МШП і належать до запасів, облік руху яких слід вести на рахунку 22 “Малоцінні та швидкозношувані предмети”.

Якщо визначено, що термін використання ЗІЗ більше року та вартість понад 2500 грн. (при цьому на перехідний період, тобто на увесь 2011 рік норматив за вартістю – понад 1000 грн., згідно з п. 14 під. 4 розділу ХХ Податкового Кодексу України [1]), то відповідно до п. 4 П(С)БО 7 “Основні засоби” [5] вони належать до складу основних засобів. У п. 5 П(С)БО 7, де наведена класифікація основних засобів за групами, відокремлено групу “Малоцінні необоротні матеріальні активи” (МНМА), щодо яких підприємство може встановлювати в наказі про облікову політику вартісну оцінку. Якщо вартість ЗІЗ з терміном використання більше року менша за максимальну вартість, установлену для МНМА, то такі ЗІЗ слід обліковувати згідно з Інструкцією № 291 на субрахунку 112 “Малоцінні необоротні матеріальні активи”, якщо більша за максимальну – то використовуємо рахунок 109 “Інші основні засоби” [7]. Якщо ми віднесли ЗІЗ до основних засобів у складі групи “Основні засоби”, то на їх вартість потрібно буде нараховувати амортизацію згідно з методами, запропонованими в п. 26 П(С)БО 7. Якщо ЗІЗ належать до МНМА, то амортизація може нараховуватися за двома методами. В перший місяць їх використання у розмірі 50 % вартості, а 50 %, що залишилися, у цьому випадку нараховуватимуться в місяці вилучення ЗІЗ зі складу активів. Другий спосіб нарахування амортизації для ЗІЗ, віднесених до МНМА: нарахування у розмірі 100 % їх вартості у першому місяці використання.

Що ж стосується форми 1 “Баланс”, то у розділі ІІ “Оборотні активи”, а саме у статті “Виробничі запаси”, відображають тільки ті ЗІЗ, які відносяться до МШП і знаходяться на складі. Оприбуткування на баланс ЗІЗ, які відображаються у складі необоротних активів на субрахунку 112 “Малоцінні необоротні матеріальні активи”, має відображатись на субрахунку 153 “Придбання (виготовлення) інших необоротних матеріальних активів” рахунка 15 “Капітальні інвестиції”.

Щодо операційного обліку спецодягу та інших ЗІЗ, то тут існують деякі суперечності. Так, наприклад, інформація у таких типових формах як МШ-6 “Особова картка обліку спецодягу, спецвзуття та запобіжних пристроїв” та МШ-7 “Відомість обліку видачі (повернення) спецодягу, спецвзуття та запобіжних пристроїв” повторюється. Крім того, у Наказі Міністерства статистики України “Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів” не передбачено типових форм для спецодягу та ЗІЗ, що за своїми параметрами відносяться до класу “Основні засоби”. На нашу думку, доречним може бути або введення окремою типової форми, або редагування існуючих, шляхом введення примітки щодо обліку ЗІЗ, які належать до основних засобів.

Крім того існують суперечності між законодавчими актами щодо питання необхідності ведення картки обліку спецодягу за кожним працівником. Так у Наказі Міністерства статистики України “Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів” зазначається: “При автоматизованій обробці даних з обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів особова картка не ведеться” [9], а це суперечить положенню Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду “Про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту”, де зазначається, що облік спецодягу та ЗІЗ за кожним працівником є обов’язковим. На наш погляд, ці два законодавчі акти потребують нормативно-правового погодження.

Розглянемо три ситуації з обліку.

1. Розглянемо ситуацію, коли термін використання ЗІЗ менше одного року.

Підприємство “Альфа” придбало ЗІЗ (гумові рукавиці) 100 одиниць по 30 грн. (в т.ч. ПДВ 5 грн.). Дві пари рукавиць видано працівникам виробництва, одну пару передано на загальновиробничі потреби.

Відображення на рахунках бухгалтерського обліку

Зміст господарських операцій

Затверджено нову форму Особистої картки обліку спецодягу та інших засобів захисту працівників

Мінсоцполітики затвердило Мінімальні вимоги безпеки і охорони здоров’я при використанні працівниками засобів індивідуального захисту на робочому місці наказом № 1804 від 29.11.2018 р.

Зокрема, ним затверджено Особисту картку обліку спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту (додаток 1), Орієнтовний перелік небезпек, за яких використовуються додаткові ЗІЗ (додаток 2), Орієнтовний перелік робіт, які вимагають застосування відповідних засобів індивідуального захисту (додаток 3) та Таблицю врахування ризиків для обґрунтування вибору та використання ЗІЗ (додаток 4).

Відповідно наказ Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 24 березня 2008 року № 53 «Про затвердження Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту» втратив чинність.