Ким став син Віктора Цоя: все про життя нащадка легендарного музиканта

Рок-музикант, композитор і дизайнер Олександр Цой довгі роки уникав публічності. Він все життя боровся із славою свого батька – Віктора Цоя – та виборював право на своє особисте життя. Ким став син легендарного музиканта та чому він уникає питань про свого батька – далі в матеріалі.

На момент трагічної загибелі Віктора Цоя його сину було лише 5 років, у серпні цього року Олександр Цой відсвяткував вже 33 день народження. За словами самого Олександра, він довгий час “вчився жити” із своєю біографією і славою свого батька.

Син знаменитого батька

Олександр – син Віктора Цоя і його дружини Мар’яни, народився 5 серпня 1985 року. Трохи менше ніж за рік до цього його батьки одружилися – через два роки після знайомства. Дружина Цоя була старшою за чоловіка на три роки, на момент одруження вона була вже розлученою. До знайомства з Віктором, Мар’яна не мала жодного стосунку із музикою, а після одруження розділила захоплення чоловіка та приймала активну участь в житті гурту “Кино”.

Віктор Цой з сином Олександром

Зі спогадів Мар’яни відомо, що Віктор дуже любив свого сина, але рідко з ним бачився. Адже більшу частину свого часу він проводив на концертах та на репетиціях. У своїй книзі спогадів Мар’яна писала, що коли Цой приїжджав додому, то вони з маленьким Сашком могли годинами сидіти поруч і мовчати, і робили вони це “з превеликим задоволенням”.

У 1987 році пара розійшлася, але офіційно вони не розлучилися. Останній період життя Віктор прожив в Москві з перекладачкою і кінознавцем Наталією Разлоговою, з якою вони познайомились на зйомках фільму. Проте Віктор не припинив бачитись з сином, який залишився жити з матір’ю. Влітку він забирав до себе сина на два місяці. Влітку 1990-го року, який став останнім роком його життя, Віктор взяв сина у відпустку в Прибалтику.

Як потім розповідала Мар’яна, в той фатальний ранок 15 серпня 1990 року Віктор думав поїхати на рибалку разом з Сашою, але хлопчик чомусь не захотів. Те, що його батька більше немає, малюк ще не розумів, кожен раз, коли Цоя показували по телевізору, він простягав до екрану руки, кажучи: “Це мій тато”.

Віктор Цой з дружиною Мар’яною та сином Олександром

У 1990 році мені було п’ять. У мене залишилися тільки неясні уривки спогадів. Дитячі візуальні враження, які складно виразити словами. Мама і родичі, звичайно, щось розповідали про нього, але тільки під настрій. Не було програми з вивчення його біографії. Але можу сказати ось що: мені здається, багато людей, які міркують про Віктора Цоя і його творчость, не розуміють закладеної в них іронії. Там не всі речі варто сприймати всерйоз. І пісні, і образ не варто сприймати так вже серйозно,
– розповів Олександр Цой в інтерв’ю для Meduza.

Після смерті Цоя жінка зробила все, аби захистити сина від преси та фанатів. У 2005 році вона померла від раку. Існує версія, що Мар’яна перед смертю попросила сина не давати інтерв’ю про свого батька. Правда це чи ні – достеменно не відомо. Але Олександр довгий час не розмовляв з журналістами, пізніше він все-таки дав кілька інтерв’ю, але уникав питання про Віктора.

Право на особисте життя

Якби Мар’яна не оберігала сина, зробити це повністю було неможливо. Сашко навіть не зумів закінчити школу, він зробив це екстерном, тому що не міг витримувати напругу.

Віктор Цой з сином Олександром

Школа була для мене важким досвідом. І з однолітками, і з учителями неможливо було позбутися того, що вони сприймали мене тільки як сина Віктора Цоя. Я протестував проти цього. Школу взагалі мало хто любить, але я часом її просто ненавидів і відмовлявся туди ходити,
– з інтерв’ю для Meduza.

Дідусь Саши згадував, що на його внука ліг неймовірно важкий вантаж – бути сином самого Віктора Цоя і навчитися з цим жити. Адже його постійно порівнювали з батьком. Сам Олександр захоплювався музикою та малюванням, як і його батько. Проте він не виступав під власним ім’ям і постійно ховався. Так, в Санкт-Петербурзі він був відомий в складі гурту “Para bellvm” як Олександр Молчанов.

Прізвище привертає увагу. До сих пір мене регулярно запитують: “А ви, бува, не родич?” Я кажу: “Ну, так”. Після цього люди зазвичай хочуть сфотографуватися. Фанати тепер вже не атакують, але у мене до цих пір є проблема, щоб сходити на цвинтар до батька. Там завжди є люди, які хочуть випити пива на могилі, і вони, коли впізнають мене, відразу хочуть поспілкуватися. А я на кладовище ходжу не для того, щоб спілкуватися,
– з інтерв’ю для Meduza .

Сам же Олександр зізнався, що лише до 25 років змирився із знаменитість свого батька і нарешті зрозумів, що має право на “окреме життя”, яке нікого не стосується. З віком він почав брати участь в проектах, які пов’язані із творчість батька, бо навчився жити зі своєю біографією.

Коли ти абсолютно всіх цікавиш тільки як син Віктора Цоя, складно зрозуміти, хто ти сам. Тільки після 25 років я зрозумів, що з цим нічого не поробиш і у мене є якісь обов’язки – як сина Цоя, але також у мене є і моє, окреме життя, яке нікого не стосується,
– з інтерв’ю для Meduza .

Олександр Цой пробував себе у багатьох сферах – вивчав іноземні мови, працював художником-оформлювачем, займався журналістикою (і продовжує нею займатися), web-дизайном, програмуванням, клубною діяльністю, організовував гастролі зарубіжних андеграундних музикантів.

Після смерті Віктора його вдова відсудила у музикантів “Кино” авторські права на пісні гурту, їх власниками стали син і батько музиканта, а також одна з звукозаписних компаній. У 2011 Олександр уклав договір на використання фонограм батька – в 2017 році його довелося розривати через суд через порушення з боку компанії-посередника. За словами Олександра Цоя, саме за її участі знаменита пісня “Дальше действовать будем мы” була продана банку Олега Тинькова.

Сам я про це (про продаж пісні, – приміт.) дізнався заднім числом – з заголовків ЗМІ. Зі мною ніхто навіть не радився, хоча мені взагалі не дуже подобається Олег Тиньков,
– з інтерв’ю для Meduza .

Особисте життя Олександра Цоя

У 2010 році Олександр одружився з Оленою Осокіною, про яку практично нічого не відомо. Тоді ж, у 2010-му, стали ходити дивні чутки, що син Віктора Цоя зв’язався з сектою, став мало не мазохістом і почав підвішувати себе на залізні гаки. Фото, які тоді ширилися в мережі, це доводять.

Олександр Цой з дружиною Оленою

Творчість

У 2017 році, напередодні свого 32-річчя, Олександр Цой представив публіці сингл свого нового сольного проекту “Ронин” – пісню “Шепот”, а через місяць побачив світ і міні-альбом. За словами музиканта, він написав “Шепот” ще в 18 років. Після того, як композиція з’явилася в мережі, багато користувачів відзначили, що голоси сина і знаменитого батька дуже схожі. Відгуки про музику були дуже різні, бо догодити всім важко, особливо, коли ти син Віктора Цоя і тебе сприймають, як “історичну пам’ятку”, а не людину.

Ронин — Шепот (слухати онлайн)

Біографія Віктора Цоя – біографія, досягнення, цікаві факти

Віктор Робертович Цой – радянський рок-музикант, художник, лідер рок-групи «Кіно», актор, поет.

Віктор Робертович Цой народився 21 червня 1962 року в Ленінграді. Батько, Роберт Максимович Цой, був інженером і мав корейське походження. Мати, Валентина Василівна Цой, працювала вчителькою фізкультури. В 1974 році Віктор пішов у перший клас. У шкільні роки він з кількома друзями створив свою першу групу «Палата № 6». У 1977 році, після закінчення школи, Віктор почав навчання в художньому училищі імені Сєрова. Тут він протримався лише рік, а потім був виключений за неуспішність.

Будинку за виключення Віктора сильно не лаяли. Як пізніше він згадував, батьки просто порадили йому займатися тим, що більше подобається. І Цой влаштувався штампувальником на завод, став виготовляти замки. Незабаром мама Віктора вирішила, що йому варто залишити завод і зайнятися самоосвітою. Син так і зробив. Сидів вдома за книгами, навчався у вечірній школі. Потім вивчився на різьбяра по дереву в СГПТУ-61. За розподілом потрапив на роботу в реставраційну майстерню Екатерінского палацу в Пушкіні. Це місце вважалося «блатним», але Віктора визначили туди за талант.

В кінці 1970-х років Цой познайомився з Олексієм Рибіним – учасником групи «Пілігрими». До того часу Віктор захоплювався творчістю Боярського і Висоцького, а пізніше зацікавився Брюсом Лі. Рибін і Цой разом спілкувалися з Майком Науменко з «Зоопарку» і Андрієм Пановим з «Свиней». Саме у Панова будинку і проводилися перші квартирники Цоя. Потім друзі перемістилися до Аремию Троїцькому до Москви. Під час однієї з поїздок до Москви Віктор познайомився з Борисом Гребєнщиковим.

У 1981 році Цой, Рибін і Олег Валінський створили групу «Гарін і Гіперболоїди». Вже восени того року цей колектив прийняли до складу Ленінградського рок-клубу. Дещо пізніше Валінського забрали в армію, після чого назва колективу змінили на «Кіно». Запис першої платівки проходив на студії Андрія Тропілло у Будинку Юного Техніка. Керував записом Борис Гребенщиков. Влітку 1982 року робота над дебютним альбомом була закінчена. Поступово популярність групи зростання, були виступи в Ленінграді і Москві.

У лютому 1983 року пройшов спільний концерт «Акваріума» і «Кіно». Цой з друзями працює над новим альбомом «46». А восени 1983 року Віктор потрапив у психіатричну лікарню. Не хотів іти в армію, тому півтора місяця обстежувався на предмет стану душевного здоров’я. Вийшовши з лікарні, Цой створив пісню «Транквілізатор». Незабаром після цього в КБГ занесли «Кіно» в список найбільш неблагонадійних груп.

У лютому 1984 року Віктор став чоловіком Маріанни Родованской. У 1985 році у них народився син Олександр. У 1986 році виходить альбом «Ніч». Популярність Цоя швидко набирає обертів. Влітку ого ж року, щоб уникнути звинувачень в дармоїдстві, Віктор влаштувався на роботу в лазню, де займався миттям приміщень. Працював тільки годину в день, так що часу для творчості було предостатньо. Потім була робота в знаменитій котельні «Камчатка», яка потім стала справжнім символом його творчості.

1986 року Цой знімається у фільмах «Рок» і «Йя-Хха», а в 1987 році приступає до зйомок фільму «Голка». Незабаром після цього послідувала і роль в картині «Асса». Паралельно з цим ведеться робота над альбомом «Група крові», який вийшов в 1988 році. У 1989 році «Кіно» вперше вирушили на закордонні гастролі. У Франції записують альбом «Останній герой», потім їдуть в США. 24 червня 1990 року в Лужниках відбувся останній концерт «Кіно».

15 серпня 1990 року Віктор Цой потрапив в автокатастрофу. Його «Москвич» на великій швидкості зіткнувся з автобусом «Ікарус». Співак отримав травми, несумісні з життям. Згідно з офіційною версією, Цой заснув за кермом. Тіло його було поховане на Богословському кладовищі в Ленінграді.

Основні досягнення Цоя

Віктору Цою судилося стати справжньою «іконою епохи». Його пісні досі користуються величезною популярністю серед людей різних поколінь. Часто Цоя називають кращих рок-музикантом в Радянському Союзі. За своє життя Віктор Цой записав понад ста пісень, а група «Кіно» випустила дев’ять альбомів.

Важливі дати біографії Цоя

21 червня 1962 року народження в Ленінграді.
1974 рік – перший клас.
1977 рік – надходження в художнє училище імені Сєрова.
1981 рік – створення гурту «Гарін і Гіперболоїди», яка була перейменована в «Кіно».
1982 рік – вихід дебютного альбому «45».
1983 рік – півтора місяця в психіатричній лікарні.
1984 рік – одруження на Маріанні Родованской.
1985 рік – народження сина Олександра.
1986 рік – зйомки у фільмах «Рок» і «Йя-Хха».
1987 рік – зйомки у фільмах «Голка» та «Асса».
1989 рік – перші зарубіжні гастролі.
15 серпня 1990 року Віктор Робертович Цой загинув в автокатастрофі.

Цікаві факти з життя Цоя

Цой захоплювався вирізанням фігурок з дерева і робив це дуже майстерно.
Вищої освіти Цой так і не отримав.
Улюбленими квітами Віктора були жовті троянди, оскільки в східній культурі жовтий колір є символом вічності.
Одягатися Цой найбільше любив у чорне.