«Про малого крота, який хотів дізнатися, хто наклав йому на голову» Ґольцварт Вернер, Вольф Ерльбрух

Назва: Про малого крота, який хотів дізнатися, хто наклав йому на голову
Автор: Ґольцварт Вернер, Вольф Ерльбрух
Рік видання 2017
Жанри: Дитяча проза, Дитячі пригоди, Зарубіжні дитячі книги
ISBN: 9786176141747
Фрагмент

Про книгу «Про малого крота, який хотів дізнатися, хто наклав йому на голову» Ґольцварт Вернер, Вольф Ерльбрух

«Про малого крота, який хотів дізнатися, хто наклав йому на голову» – це чудова книга, написана Вернером Ґольцвартом та ілюстрована Вольфом Ерльбрухом, яка дозволяє дітям розвивати своє уявлення про світ навколо нас. Ця книга зовсім не схожа на традиційну дитячу літературу, яка стверджує, що всі проблеми можна вирішити шляхом оминання, тому читачів чекає несподівана зміна формату та переосмислення звичних тематик.

Головний герой – малий кріт, якому на голову впала таємнича річ, і він вирішив дізнатися, що ж це було. Для цього він звертається до різних тварин та питає їх, чи вони бачили, хто наклав йому на голову цю річ. У цьому розслідуванні він зустрічає багато різних тварин, кожна з яких має свій власний характер та ставлення до життя.

Ця книга допомагає дітям розвивати своє уявлення про світ навколо нас та відкривати для себе нові можливості. Читаючи цю книгу, діти вчаться розуміти, що в житті існує багато неочікуваних та незвичайних речей, і навіть якщо щось пішло не за планом, це не означає, що все втрачено. Важливо зберігати спокій та розуміти, що навіть невдачі можуть приносити користь.

На нашому літературному сайті UA-Book Ви можете читати онлайн українською та скачати безкоштовно книгу «Про малого крота, який хотів дізнатися, хто наклав йому на голову» Ґольцварт Вернер, Вольф Ерльбрух у відповідному форматі: epub, fb2, txt, rtf, pdf на телефон, андроїд, айфон, ipad без реєстрації та sms (смс). Книга – найкращий вчитель, друг та компаньйон. У ній зберігаються таємниці Всесвіту, загадки людини та відповіді на будь-які питання. У нас зібрані найкращі представники як зарубіжної, так і вітчизняної літератури, класичні та сучасні книги, видання з психології та саморозвитку, казки для дітей та роботи виключно для дорослих. Кожен знайде тут саме те, що подарує безліч приємних моментів.

Про малого крота, який хотів дізнатися, хто наклав йому на голову?

Отже, світ дуже трансформувався за останній час – і не в кращий бік! Прикладів – море, але я наведу вам найбільш кричущий і показовий. Бо стосується він дитячої літератури – тобто, тїєї, з якою дитинка входить у цей світ. Як ви гадаєте, про що треба читати і розповідати малюкам у віці в 3-5 років? Може про квіти, планети, красиві речі?

Ні! Й іще раз, ні!

Треба розказувати їм про гівно – і його різновиди! (Вибачте, що вживаю нелітературне слово, яке можна було б замінити словом «лайно», але я хочу, щоб ви відчули всю красу прецеденту!).

Прошу естетів не відвертати носи і дочитати до кінця, оскільки це важливо. Бо ви навіть гадки не маєте, що входить в нашу новітню культуру – і які тренди підхоплюють наші так звані «реформатори», щоб адаптовувати наших малюків до так званих «європейських стандартів».

Нещодавно на наших книжкових полицях з’явилася книжечка Вернера Гольцварта з ілюстраціями Вольфа Ерльбруха «Про малого крота, який хотів дізнатися. хто наклав йому на голову?»

Короткий зміст цього твору такий: кріт, якому хтось нагидив на голову, намагається дізнатися, хто це був – він звертається до різних тварин із цим питанням. І вони показують, як вони це роблять і якої консистенції вибачте, їхнє г. но!

Уявляю собі спектр емоцій від вас – від гнівного обурення – до нестримного реготу. Але, я впевнений, будуть і такі, що скажуть – а чому б і ні, звичайний фізіологічний процес. А ми не пуритани, щоб відвертатися від цього і не розказувати про це дітям.

Одразу зауважу, дітей, доки вони маленькі, треба вчити речам більш важливим і достойним, аби вони мали право називатися людьми. А про фізіологію вже потурбувалася природа – принаймні тварин ніхто не вчить як спорожнятися.

Але чому я піднімаю цю тему? Тому, що на жаль, вона є трендовою і міцно входить в свідомість сучасної людини, зокрема, її активно підхопила індустрія шоу-бізнесу. Ця технологія вчить – неважливо, якої якості є мистецтво, яку естетику воно несе, які ідеї проштовхує. Головне, що це не залишає нікого байдужим. Тобто, якщо на виставці сучасного постмодерністського мистецтва п’ятдесят відсотків реагує схвально на певний артефакт, інші п’ятдесят вкрай негативно, то вони дають стовідсотковий результат небайдужості, тобто на це прийдуть дивитися і ті, і інші, тільки з різних причин і мотивів!

Тобто, якщо ви бачите на сцені якусь вульгарну особу, що виглядає як дешева повія, або хтось зніме штани на сцені і привселюдно випорожниться – це виглядатиме не як моральне хуліганство, а як акт мистецтва, інформаційний привід, за який ухопиться сучасна, абсолютно аморальна преса і телебачення, які використовують цю ж саму технологію, і вже навіть звикли смакувати такі речі.

У результаті ми отримуємо величезний суспільний хайп – а на його хвилі хтось кладе собі до кишені чималі гроші. Тож, вчіться, лошари, заробляти на голому місці, відкинувши якісь там заскорузлі принципи! Бо так працює нинішня цивілізація!

На підтвердження цих слів наведу лише коротеньку справку. Згадана книжечка про крота, з якої ми почали розмову, була переведена (увага. ) на 27 різних мов в усьому світі і мала тираж розміром в 2,5 мільйона екземплярів. Але це ще не все! У 1999 році на основі цієї «книги» поставили мюзикл(!), удостоєний премії Німецької Школи Музики в номінації «Гарна музика для дітей».

А ми тут говоримо про мистецтво, культуру, етику, естетику мораль. А, виявляється, головна з навичок сучасного життя – це вміння гидити на голову іншим так, щоб це було в епіцентрі уваги – і про це говорили, писали і знімали фільми.

Враховуючи, як швидко вчаться наші «реформатори» і що вони беруть в українську дійсність із європейскої культури, неважко собі уявити, яким мистецтвом буде жити Україна в найближчі десятиліття.

Думки авторів рубрики «Думки вголос» не завжди збігаються з позицією редакції «Главкома». Відповідальність за матеріали в розділі «Думки вголос» несуть автори текстів

Про малого крота, який хотів дізнатися, хто наклав йому на голову

Книга з гумором! Звичайна книга на незвичну для дитячих книжок тему. Всі живі істоти, люди, тварини, птахи чи комахи залишають «сліди» своєї життєдіяльності, це природні фізіологічні процеси організму. Книга вважається дуже правильною з огляду на вікову психологію. Адже діти вивчають світ. Вона містить нові слова для поповнення словникового запасу, допоможе тренувати артикуляцію при вимовлянні звуковідтворювальних конструкцій. А розповідає вона про маленького крота, якому трохи не пощастило, бо хтось випадково наклав йому прямісінько на голову. І не менш важливим є те, що у крота діти навчаться докопуватися до суті речей, зрозуміють: якщо вже хтось тобі й наклав на голову, то треба це обов’язково з’ясувати, а з’ясувавши. Ну, читайте самі. Читайте про крота, насолоджуйтеся сміхом, реакціями і запитаннями своїх дітей, дотепною оповіддю Вернера Ґольцварта, симпатичними, динамічними ілюстраціями Вольфа Ерльбруха, чудовою мовною подачею Олександри Григоренко.