Ялина

Яли́на, смерека (Picea) — рід хвойних дерев родини соснових; близько 50 видів, поширених від субтропіків на великій висоті до помірних і холодних районів Північної півкулі. Найпівденніший вид, Picea morrisonicola живе на Тайвані на 23° пн. широти, на висотах 2500–3000 метрів.

Латинська назва роду походить від слова «pix», що в перекладі означає «смола», а словотвірний відповідник української назви належить до праслов’янської мови і має те саме значення. Найпоширенішим видом у культурі є ялина звичайна, або європейська. У національному парку Фулуф’єллет на заході Швеції зростає ялина цього виду, якій понад 9550 років. Це найстаріший дерев’яний організм на Землі. Ялина – один із найголовніших символів Різдва й Нового року.

Ялинка є атрибутом новорічних свят.

У Карпатах деякі селяни над дверима, просто на даху прив’язують ялинку для означення того, що божественна енергія священного Дерева життя сходитиме на хату, на родину

Ялина звичайна (Ялина Европейська) дуже популярна в міському озелененні і садівництві.

Ялина дає цінну деревину (вона біла, легка і м’яка), яку широко використовують у будівництві, деревообробній, целюлозно-паперовій промисловості, у виготовленні музичних інструментів тощо; кора смереки має 7—15 % дубильних речовин. З ялини добувають смолу, дьоготь, терпентину, живицю, деревний оцет; її розводять як декоративне дерево в парках, використовують у лісосмугах тощо.

Деревина ялини використовується для багатьох цілей, починаючи від загальних будівельних робіт і виготовлення ящиків до вузькоспеціалізованого застосування в різних сферах діяльності, зокрема перший літак братів Райт, «Флаєр-1», був побудований з ялинових планок.[2]

Оскільки деревина ялини не має стійкості до комах-шкідників та до гниття після вирубки, вона зазвичай рекомендується тільки для виконання будівельних робіт всередині приміщень.

Деревина ялини має довгі деревні волокна, які необхідні для отримання міцного паперу, тому її широко застосовують для виробництва деревної маси та виготовлення найкращего паперу.

Свіжі пагони багатьох ялин є природним джерелом вітаміну С.[3] Капітан Джеймс Кук робив алкогольне ялинове пиво на основі цукру під час своїх морських подорожей, щоб запобігти захворюванню цингою серед членів екіпажу його корабля.

Ялина в саду виконує не тільки декоративну функцію, а також і терапевтичну: хвоя містить ефірні масла і смоли, які дуже корисні для нашого здоров’я.

Цвіте в квітні-травні. Дозрівають шишки в рік цвітіння, але насіння розсипається переважно в кінці наступної зими. Залежно від умов зростання ялини починають плодоносити у віці від 10 до 60 років. Живуть ці дерева в середньому від 250 до 300 років, проте нерідко можна зустріти ялини, вік яких понад півтисячі років.

Фахівці вміють прищеплювати живці декоративних сортів ялини на морозостійкі підщепи інших хвойних дерев. Однак для садоводів-любителів найдоступнішими способами розмноження ялини є насіннєвий і живцювання.

Насіння ялини, що не втрачає прорісності 8-10 років, дозріває в жовтні, висипається з шишок, що відкрилися, і розноситься вітром.

В Україні поширена ялина звичайна або європейська (Picea abies (L.) Karsten, або Picea excelsa Link.), 20–40(50) м заввишки, та до 1 м товщини. Плодоношення з 15, у насадженнях з 25–30 років; вік до 150, іноді й до 200 років. Ялина — тіньо- та вологотривке дерево, витримує незначне заболочення, найкраще розвивається на суглинкових і супіскових ґрунтах. В Україні ялина займає близько 850 000 га або 12,5 % всіх лісових порід (третє місце після сосни й дуба). Ялина поширена насамперед у Карпатах (у Галичині й на Буковині та на сході й північному-сході Закарпаття); у нижчій смузі лісів разом з буком і ялицею, у вищій (понад 900–1 200 м) становить суцільні ліси з убогим трав’яним настилом. Менші простори займає ялина на Передкарпатті й Розточчі; невеликі острови (зазвичай як домішка до сосни й дуба) на Підляшші, південно-західному Поділлі й Чернігівщині. Популяції ялини в Карпатах раніше вважали за окремий вид (Picea montana). Однак дуже низькі значення генетичної дистанції для чотирьох висотних і п’яти низинних популяцій вказують на відсутність у високогір’ї Українських Карпат (>1200 м) самостійного виду.

Будова рослини

Струнке дерево висотою 25-­30 м з округлим прямим стовбуром, що поступово тоншає до вершини дерева. Крона конусоподібна, утворена мутовчато-горизонтальними або слабо понилими боковими гілками, кінці яких дещо при підняті. Круглий стовбур покритий нетовстою червонувато-бурою або сірою корою, в молодості вона гладка, а пізніше відшаровується тонкими лусковидними пластинками. Коренева система поверхнева.

Хвоя чотирьохгранна, гостра, довжиною 1­2,5 см, товщиною 0,1 см, блискуча, темно-зелена. Листя окреме, залишається на дереві до 10 років, вершина зазвичай гостра. Хвоя у рослини голкоподібна, голки короткі, іноді плоскі, але частіше чотиригранні, гострі й жорсткі. Розташовані вони спірально, іноді дворядно й зберігаються на пагонах до шести і більше років. Щороку дерево втрачає до однієї сьомої частини хвої.

Коренева система у ялини перший десяток-півтора років стрижнева, потім головний корінь відмирає, і рослина живе за рахунок коренів, розташованих у ґрунті поверхнево в радіусі 15-20 м від стовбура. Через поверхнево розташовану кореневу систему ялина є деревом невітростійким і навіть вітровальним.

Насіннєві шишки від зеленого до фіолетового кольору, коли зрілі, восени від блідо до темно-коричневого кольору, обмежені в основному верхніми гілками, від яйцевидих до циліндричних. Насіння крилате.

Жіночі квіти вертикальні, доволі крупні, яскраво-пурпурові, чоловічі квіти червоні, в стадії пилку жовті.

Шишки висячі, циліндричні, 10-­15 см довжиною, 3­-4 см діаметром. Незрілі шишки світло-зелені або темно-фіолетові, зрілі – світло-бурі або червонувато-бурі. Зрілі шишки звисають вниз.

Ялина – сорти

При наведенні на скорочення, воно розшифровується

Назва сорту	Організації	Рік	Напрям	Реком. зона	Продуктив.
Нідіформіс	З : 637 ? 637 – Інформація відсутня	2006	оз	С , Л , П	9

Що посадити під ялиною: ідеї для красивого саду

Нерідко можна зустріти садові ділянки, на яких ростуть високі ялини з розлогою кроною. У міру її зростання збільшується пристовбурна площа, яку ялина затінює. З віком хвоя з гілок обсипається, під деревом утворюється «килим», відбуваються природні процеси та ґрунт закисляется. Крім того, під ялиною практично весь час тінь. Небагато знайдеться рослин, які будуть рости та повноцінно розвиватися в таких несприятливих умовах. Найчастіше земля навколо їли пустує, і виглядає це не дуже привабливо. Так що посадити під ялиною, щоб була гармонійна завершена картина, а не порожнеча, усипана жовтими голками та зарослим мохом?

Багатолітники

Хорошею альтернативою газонної трави, яка не буде рости на кислому ґрунті, є така рослина, як кислиця або оксаліс, як її ще називають. Кислиці ідеально підійдуть умови під ялиною — вона добре росте в тіні, а підвищена кислотність ґрунту для цієї рослини є відмінним варіантом. Через деякий час кислиця розростеться та утворе щільний м’який килимок.

Навесні цей килимок ще й зацвіте білими або рожевими квіточками, в залежності від сорту. Килимок цей може бути не однотонним, а дуже різноманітним, адже сортів кислиці досить багато, їх листя бувають зелених відтінків, бордові, трохи фіолетові, червоно-коричневі та комбіновані.

Кислиці можна накопати у хвойному лісі, а можна її цибулинки придбати в магазині або на ринку — це не великігроші. Єдиний мінус, який є у кислиці — топтатися по ній не можна, тому що її ніжне листя загине та доведеться чекати, поки відросте нове.

Ще однією рослиною, яка буде добре рости під ялиною та за мінімальний час утворить не менше щільний килимок, є аюга або просто живучка. У квітні-травні живучка зацвіте синіми квіточками.

Існує багато сортів цієї рослини, з зеленим або строкатим листям. Але під ялиною в густій ​​тіні найкраще буде себе почувати звичайна живучка з простимзеленим листям.

Можна посадити під ялиною папороті — їх красиве ажурнелистя додасть куточку легкості та якоїсь таємничості. Вони швидко розростаються та прекрасно себе почувають на кислому ґрунті. Непогано росте під ялинкою ломикамінь, утворюючи симпатичні квітучі «купини». Ґрунтопокривні фіалки також є непоганим варіантом для вирощування під ялиною, щільний набитий килимок навесні порадує гарним цвітінням.

Ожіка лісова або сніжна відмінно будуть рости під ялиною, утворюючи симпатичні кущики висотою близько 30 см. Їх можна викопати в хвойному лісі, де вони завжди ростуть по сусідству з ялинками та соснами. Пересадку ожика переносить дуже добре. Якщо крона їли не дуже щільна, і під нею іноді трапляються сонячні промені, непогано буде себе почувати астільба, аконіт, барвінок, полин Шмідта, верес.

Хвойні рослини

У пристволову зону їли можна висадити сланкі ялівці. Вони люблять кислий ґрунт, добре переносять тінь. Різноманітність їх сортів настільки велике, що з легкістю можна створити вельми цікаві композиції. Ближче до краю крони краще висаджувати варіегатні рослини. Вони не будуть горіти, разом з тим їх гілки будуть досить яскравими, що додасть композиції таких необхідних яскравих фарб.

Декоративні чагарники

Що посадити під ялиною з декоративних чагарників? Варіантів чимало. Декоративна бузина добре росте на кислих ґрунтах. Її існує багато сортів, різної висоти та з різним забарвленням листя. Те ж саме можна сказати і про пузиреплодник. Спіреї також добре будуть поєднуватися з ялиною. Правда, через нестачу світла листя їх може бути не настільки яскравим, як на сонці, але і не зовсім блідим.

Дерен, посаджений під ялиною, швидко розростається та за короткий час може освоїти всю площу пристовбурного кола. Бузок добре буде рости під ялинкою, але ось пишного цвітіння побачити не доведеться через густий тінь. Барбариси непогано ростуть на кислих ґрунтах, але для яскравого забарвлення листя їм необхідно хоча б трохи сонячного світла. Різноманітність їх сортів величезна — є і високорослі прямостоячі, і карликові сорти. Колір листя може бути різних відтінків зеленого, жовтого, червоного.

Рододендрони та гортензії відмінно ростуть на кислому ґрунті, але вони будуть добре розвиватися та радувати своїм чудовим цвітінням, якщо їх посадити по краях крони. Тим більше, що на прямому сонці часто їх ніжні листи підгоряють, а ялина буде їх від цього захищати.

Злаки

Декоративні злакові рослини досить добре ростуть під кронами хвойних дерев. Як і інші рослини, які можна посадити під ялиною, злаки мають велику різноманітність видів. Найбільш часто під ялиною можна зустріти овсяницю, ковилу, міскантус, бор розлогий або колосняк. Всі ці рослини мають різну висоту та різне забарвлення, завдяки чому можна створювати дуже цікаві композиції.

Варіантів, що посадити під ялиною, досить багато. Вони дуже різні, кожен знайде ідеальне рішення, яке чудово впишеться в загальну садову композицію. Можна також під кроною їли посадити весняні красивоцветущі цибулинні рослини, вони ранньою весною порадують яскравими фарбами.

Ялина: фото, опис, види дерева

Ялина – вид хвойного дерева, досить поширений в лісах Євразії та Північної Америки. Її деревину здавна застосовували в будівництві та для промислових цілей. Втім, більше за все ялина відома як новорічне дерево та незмінний символ Нового року. Існує 35 її різновидів, які зустрічаються в різних куточках світу.

Ялина – класифікація та наукова назва рослини

Ялина – хвойне дерево однойменного роду із родини Соснові (Pinaceae). Найближчими її «родичами» є сосни, ялиці, кедри та модрини. До роду Ялина належать 35 видів, з яких найбільш відомою в Європі є смерека.

Наукова назва ялини – Picea. Вважається, що вона походить від латинського слова «pix», що перекладається як «живиця» («смола»).

В Україні найбільш поширеною є ялина звичайна, більш відома як смерека. У деяких регіонах країни вона має ще й інші назви. Наприклад, на Полтавщині це хвойне дерево відомо під назвою «єль», а на Хмельниччині – як «смеречина».

Вважається, що назва «смерека» походить від слів «присмерк» та «смеркання». Пов’язано це з тим, що у густому смерековому лісі нерідко навіть вдень панують сутінки.

Де росте ялина – типове середовище існування

Ялина – хвойне дерево, що зустрічається по всій північній половині світу. Вона може рости у бореальних лісах, прибережних районах та на значних висотах в горах. Проте найкраще за все ялина почувається в прохолодніших кліматичних умовах. Це дерево зазвичай не росте в більш теплих та вологих місцях.

У своєму рідному середовищі існування – холодних та помірних регіонах Північної півкулі – ялина живе понад 200 років. При вирощуванні на присадибній ділянці це хвойне дерево буде рости максимум до 60 років.

Цікавий факт! Більшість видів ялин має повільний темп росту. В середньому вони зростають лише на 15-30 см. Хоча деякі різновиди (наприклад, смерека та сіткінська ялина) ростуть набагато швидше, зростаючи за рік приблизно на 1 м.

Як виглядає ялина? Опис та характеристика дерева

Більшість людей уявляє ялину як вічнозелене дерево пірамідальної форми з голчастим листям. Зазвичай це уявлення справедливе. Більшість ялин можна легко впізнати за компактною, вузькою кроною та звисаючими густими гілками, що спрямовані вгору.

Проте існує понад трьох десятків видів цих хвойних дерев. Вони можуть відрізнятися за формою та розміром крони, а також за забарвленням гілчастого листя. Проте в цілому незалежно від виду будь-яка ялина має певні схожі риси.

Голки ялини

Хвоя у ялини дуже гостра та має пласку круглу основу. Якщо розрізати ялинкову голку вздовж, то виявиться, що вона складається з двох половинок, схожих на поперечний розріз конуса.

Зазвичай хвоя ялини набагато менша, ніж у інших видів вічнозелених дерев. Кожна голка окремо прикріплена до гілки, і її можна легка катати між пальцями.

Пухирі із живиці на корі ялини

Якщо уважно придивитися до кори ялини, то можна побачити подекуди невеликі смоляні пухирі вздовж її стовбура. Зазвичай вони мають розмір маленької горошини.

Спочатку ці пухирі із живиці можуть виглядати білими. Проте якщо залишити їх на сонці на декілька днів, то вони стануть темнішими (коричневими або чорними).

Ялинкові шишки

Ялина має конусоподібне насіння. Його забарвлення варіюється від червоного до зеленого залежно від виду рослини. Наприклад, шишки червоної ялини яскраво-червоні, а у ялини Енгельмана – темно-зелені.

Ялинкове насіння дуже колюче через жорсткі щетинки, що стирчать з нього. Коли вони відпадають, то залишають дірки в лусочках шишки, що надає їй форми пісочного годинника.

Тому ялинкові шишки здаються менш круглими, ніж їхні аналоги у інших хвойних дерев. Їх також можна досить легко зігнути.

Шишки ялин слугують їжею для лісових птахів в зимовий час. Найбільше до вподоби вони шишкарям та дятлам. Частина насіння падає на землю, та з’їдається лісовими мишами.

Види ялини

Більшість існуючих різновидів ялин має вигляд великих лісових дерев з гілками, пошарово розташованими навколо центрального стовбура. Голки у цих хвойних дерев ростуть поодинці зі стебла, а не пучками. Саме ця особливість дозволяє відрізнити ялину від сосни.

Ялина – одне з найвищих хвойних дерев, що зустрічається у вічнозелених лісах. Найбільший з її різновидів має висоту до 80-90 м. Деякі види ялини можуть мати крихітне голчасте листя. Інші різновиди мають плакучі гілки.

Також існує чимало декоративних форм з маленькими вузькими конусами, які є компактними версіями великого лісового варіанту. Нижче наведені найбільш розповсюджені види ялини з фото, характеристиками та сферою застосування.

Ялина європейська або звичайна (Picea abies)

Це найбільш відомий та найпоширеніший вид ялини у хвойних лісах Європи. Саме ялина європейська або звичайна в Україні відома під назвою «смерека».

Вона має пірамідальну густу крону яскраво-зеленого кольору та являє собою досить високе дерево, що сягає 25-40 м заввишки. Голчасте листя у ялини звичайної коротке з тупими кінчиками, а насіннєві шишки – довгі.

Смерека є одним з найшвидше зростаючих видів ялини. Вона зустрічається в верхніх ярусах багатьох хвойних та мішаних лісів. В горах ялина звичайна росте на висоті до 1800 м.

В Україні смерека поширена в Карпатах, значно рідше зустрічається в Прикарпатті та подекуди – в Поліссі та волинському лісостепу. Ялина звичайна становить приблизно 10% державного лісового фонду України.

Старі дерева ялини звичайної можна легко впізнати за довгими, плакучими гілками, що звисають з основних горизонтальних кінцівок. Хвоя у цього виду ялин м’якіша, ніж у більшості інших різновидів.

Завдяки м’якості та якості деревини смерека часто використовується для виготовлення музичних інструментів. Також вона чудово підходить для целюлози. У ландшафтному дизайні смерека зазвичай використовується у якості живоплотів.

Карликовий різновид ялини європейської Коніка встановлюється в домівках на новорічні свята як різдвяна ялинка. Це деревце має традиційну конусоподібну форму та щільне, яскраво-зелене голчасте листя.

Ялина звичайна або смерека – швидкозростаюче дерево до 25-40 м заввишки, що зустрічається в багатьох хвойних лісах Європи. Має пірамідальну форм з гілками, що ростуть вгору, коротку зелену хвою та довгі шишки.

Ялина колюча або блакитна (Picea pungens)

Цей вид ялини також відомий як колорадський, бо походить з американського Колорадо та є державним деревом цього штату. Він зустрічається в західних районах Північної Америки – від південної частини Айдахо до Нью-Мексико. Зазвичай ялина блакитна росте в Скелястих горах, на висоті від 1750 до 3000 м, поблизу водойм у гірських долинах.

Для цього хвойного дерева характерна пірамідальна форма та жорстка блакитно-зелена хвоя з сивуватим восковим нальотом. Шишки, подібно до голчастого листя, також мають блакитний колір.

Зазвичай висота ялини блакитної не перевищує 15 м у садових ландшафтах та 23 м – у дикій природі. Довжина хвої становить приблизно 3 см. Кора у цього виду легко відшаровується на відміну від більшості інших.

У Північній Америці саме цей вид ялини зазвичай використовують у якості традиційної новорічної ялинки. На відміну від інших вона дуже добре зберігає хвою. Крім того, її карликові сорти можна використовувати для озеленення приміщень та садів.

У ландшафтному дизайні найбільш популярні декоративні форми ялини колючої з яскравою сріблясто-блакитною хвоєю. Найбільш вражаючими є Hoopsii та Fat Albert, які мають звичайну висоту стовбура.

Серед карликових різновидів доволі популярними є Baby Blue, Bakeri та Baby Blue Eyes. Також існують плакучі форми блакитної ялини – Glauca Pendula і The Blues.

Ялина блакитна/колюча – поширений північноамериканський вид, що має пірамідальну форму та виразний блакитний відтінок хвої із коротких колючих голок.

Ялина східна (Pisea orientalis)

Іноді цей вид ялини ще звуть кавказьким через поширення в гірських лісах Великого Кавказу та Закавказзя. Також він зустрічається в окремих гірських регіонах Туреччини.

Ялина східна є типовим хвойним деревом гірської місцевості. Вона росте на висоті 1000-2500 м. Проте в прохолодних тінистих ущелинах ці ялини можна зустріти й на значно меншій висоті, до 200 м.

Ялина східна – досить високе хвойне дерево. Її висота може сягати 65 м, проте росте вона дуже повільно. Для цього виду ялини характерна вузько-конічна крона та дуже коротка хвоя (довжиною лише 4-8 мм). Довгі тонкі шишки розміщуються на самих верхівках ялинових гілок.

Навесні хвоя ялини східної має неймовірно смарагдове забарвлення. Проте влітку вона набуває світло-зеленого відтінку. Цей вид ялини дуже тіньовитривалий та навіть ще більше тіньолюбний. Зазвичай її деревину використовують у виробництві паперу. Також ялина східна чудово підходить для використання у якості брусу.

Цікавий факт! У ландшафтному дизайні найчастіше використовують декоративну форму цієї ялини – Aureospicata, що має приголомшливу хвою золотистого відтінку.

Ялина Брюера (Picea breweriana)

Ця ялина ще відома під назвою «плакуча» через звисаючі гілки з листям овальної форми. Вона зустрічається в лісах американських штатах Орегон та Каліфорнія. Видову назву це хвойне дерево отримало на честь свого першовідкривача – професора Вільяма Брюера.

Вважається, що ялина Брюера є найбільш древнім видом роду Ялина, який виник на теренах Північної Америки. Вона може сягати до 20-40 м заввишки та мати товщину стовбура до 1,5 м.

Для ялини Брюера характерне широке голчасте листя синьо-зеленого кольору. Воно стає повислим, коли висота дерева досягає 1,5-2 м.

Саме через незвичний вигляд хвої цей вид ялини зазвичай використовують як декоративну рослину для додання краси садам. Найбільшого поширення в ландшафтному дизайні вона здобула на теренах Європи.

Ялина червона (Picea rubens)

Ця ялина зустрічається в лісах на теренах Канади та окремих штатів США. На канадських територіях вона зростає на морських узбережжях приблизно на рівні моря. У Сполучених Штатах цей вид ялини є переважно гірським та зазвичай зустрічається на схилах гір Аппалачі на висоті 1100-1500 м.

Ялина червона може сягати 18-40 м заввишки та мати діаметр стовбура приблизно 10 м. Це високе вічнозелене дерево може проіснувати більше двох століть у своєму природному середовищі.

Крона у ялини червоної вузько-конічна. Забарвлення голчастого листя варіюється від лимонно-зеленого до темно-зеленого. Крихітні шишки мають яйцеподібну форму та блискуче помаранчево-коричневе забарвлення.

Деревина ялини червоної використовується для виготовлення будівельних матеріалів, підлоги та покрівлі, стовпів, фанери, меблів та музичних інструментів. Це хвойне дерево на теренах Північної Америки також може слугувати новорічною ялинкою.

Цікавий факт! Цей вид названий червоним через сіро-коричневу кору, яка червона всередині. Проте іноді його ще звуть жовтою ялиною – через світло-жовту деревину.

Ялина сербська (Picea omorika)

Ця ялина є ендеміком рослинного світу двох країн Балканського півострову – Сербії та Боснії і Герцеговини. Якщо більшість різновидів дерев цього роду росте у заболочених та вічнозелених лісах, то цей вид є виключенням.

Ялина сербська зростає на дуже крутих вапнякових схилах. Вона може зустрічатися на висоті від 800 до 1450 м в Боснії та Герцеговині та 100-1500 м – у Сербії.

Ялина сербська – пряме вічнозелене дерево з вузько-пірамідальною кроною, яка нагадує олівець. Вона може сягати до 50 м заввишки. Червоно-коричневі шишки у ялини сербської схожі на веретена, а голчасте листя має темно-зелене забарвлення.

Зазвичай цей вид ялини використовують у ландшафтному дизайні. Ці хвойні дерева культивують у багатьох садах та парках України. Також їх вирощують у багатьох садах Північної Європи.

Ялина сербська більш стійка до посухи, ніж звичайна/європейська. Природне дерево вирощують рідко. Проте існує декілька популярних карликових і компактних форм (наприклад, Nana чи Pimoko), які добре приймаються на сонячних ділянках саду. Також дуже цікавим є Pendula – різновид ялини сербської, яка має звичайний центральний стовбур та плакучі бічні гілки.

Цікавий факт! У видовій назві цього хвойного дерева слово «omorika» має сербське походження та перекладається як «ялина».

Ялина сітхінська (Picea sitchensis)

Ця ялина є найбільшою з усіх існуючих видів та ще відома як «королева лісу». Її висота може досягати до 80 м, тоді як товщина стовбура сягатиме 5 м. Також ялина сітхінська входить до п’ятірки найбільших за розміром хвойних дерев світу.

Навіть при поганих ґрунтових умовах ці хвойні дерева зростають швидше за будь-які інші види. Найвища з існуючих ялин цього виду має висоту 96,7 м.

Ялина сітхінська зустрічається в канадській Британській Колумбії та в окремих американських штатах (Аляска, Орегон, Вашингтон, Каліфорнія). Вона росте від узбережжя до крутих гірських схилів на висоті до 900-1100 м. Найбільші за висотою дерева цього виду зустрічаються на острові Ванкувер.

Ялина сітхінська вважається дуже цінним деревом. Темпи її вирубки перевищують заготівлю деревини всіх інших видів ялин. Найменші ялини сітхінські використовуються у паперовій промисловості.

Найбільші дерева цього виду знаходять застосування у сфері будівництва, створення вітрильних суден та малій авіації. Ялина сітхінська потребує прохолодного та вологого клімату, тому її майже не використовують у ландшафтному дизайні.

Сітхінська ялина має високий прямий стовбур, велику широку крону, синьо-зелену хвою, звисаючі з гілок тонкі шишки та лускату кору, яка легко відшаровується. Вона є 5-м за величиною видом хвойного дерева у світі.

Ялина сиза або біла (Picea glauca)

Ця ялина також відома як біла, канадська або глаука. Вона зустрічається на Алясці та в найбільш північних регіонах Канади. Крім того, цей вид ще в 18 ст. був завезений та поширений у країнах Західної Європи. У своєму ареалі на теренах Північної Америки ці ялини є найбільш розповсюдженими.

Ялина сиза виростає до 20-30 м заввишки та має густу конусоподібну крону, що сягає 60-120 см в діаметрі. Голчасте листя має сизо-зелений колір з блакитним відтінком. Якщо потерти цю хвою, то можна відчути запах, схожий на той, що має листя чорної смородини.

Канадська ялина має дуже цінну деревину – білу, м’яку та легку. Вона широко застосовується у будівництві та паперовій промисловості, а також для виготовлення гітар, ящиків, піддонів та іншої тари для транспортування.

Цей вид ялини також дуже популярний у ландшафтному дизайні. Вона має приблизно 20 декоративних форм, які відрізняються за конфігурацією крони та забарвленням гілок. У садах та парках України ялина біла є досить розповсюдженою та поступається за поширеністю лише ялині колючій.

Ялина сиза або біла – північноамериканський вид, який легко впізнати по лускатій білій корі, вузькій циліндричній кроні та довгій хвої. У порівнянні зі смерекою шишки у цього виду тонкі, але не такі довгі. Дерева виростають заввишки до 30 м.

Карликова ялина Коніка (Picea glauca Conica)

Найбільш відомою карликовою форма сизої ялини є Conica або Альберта, яка була створена в канадській Альберті в 1904 році. Вона є найбільш морозостійкою та має щільну, але м’яку яскраво-зелену хвою.

Ялина Коніка – найкращий вибір компактного новорічного деревця. Також цей підвид використовують для створення спіральних топіаріїв, які найчастіше можна побачити в горщиках біля вхідних дверей. Від початку 20 ст. та досі біла ялина Коніка є однією з найпопулярніших у вирощуванні.

Ялина сибірська (Picea obovata)

Ця ялина – розповсюджений вид у Північній Європі та Північній Азії (переважно у Монголії). Найчастіше вона зростає біля струмків та річок, поодинокими екземплярами в кедрових та ялинкових лісах. У горах цей вид ялини зустрічається на висоті до 2100 м.

Висота ялини сибірської може сягати 35 м. Це вічнозелене хвойне дерево має голчасте сіро-зелене листя зі звисаючими гілками. Для нього характерна конічна або циліндрична форма крони.

Зовнішньо ялина сибірська більш за все нагадує європейську, але відрізняється від неї коротшою хвоєю та меншими шишками. З її деревини отримують найкращу сировину для створення паперу.

Ялина чорна (Picea mariana)

Ця ялина – досить поширений вид в Канаді та окремих частинах Сполучених Штатів. Зазвичай вона зустрічається на болотах та заболочених територіях тайги, на висоті 150-800 м. Проте подекуди в західних горах ця ялина росте навіть на висоті 1500-1800 м.

В залежності від умов зростання ялина чорна може мати вигляд вічнозеленого дерева або чагарника. Її висота сягає 5-15 м, а діаметр стовбура – 25 см. Проте у Полярній Арктиці зустрічаються значно менші ялини чорні, часто – з кривим стовбуром, а іноді навіть у вигляду чагарника. Зростає цей вид дуже повільно.

Крона у ялини чорної вузько конічна, кора – тонка та луската, а гілки – короткі. Забарвлення голок варіюється від зеленого до блакитно-зеленого. Маленькі шишки мають веретеноподібну форму та темно-фіолетовий колір, який після дозрівання стає пурпурно-коричневим.

Чорна ялина має погану якість деревини. Тому вона не використовується для будівництва та виготовлення пиломатеріалів, як інші види. Замість цього ялина чорна може застосовуватися у якості балансової або поперечно-клеєної деревини.

Цікавий факт! Саме на ялині чорній найчастіше паразитує східна карликова омела (Arceuthobium pusillum), що надає страшного та містичного вигляду.

Ялина Енгельмана (Picea engelmannii)

Ця ялина – ще один типовий вид для теренів Північної Америки. Вона зустрічається переважно на північно-східному узбережжі континенту, як у Канаді, так й у Сполучених Штатах. Цей вид є найпоширенішим в Скелястих горах на висоті від 600 до 4000 м.

Ялина Енгельмана формує великі хвойні та мішані ліси разом із соснами, західними модринами та сизими ялинами. Її висота може сягати до 45 м (іноді – навіть до 60 м), а товщина стовбура становить 1,2 м (іноді – до 2-х м). Проте зростає цей вид ялини доволі повільно.

Крона у ялини Енгельмана вузько конічна, з голчастим блакитно-зеленим листям. Крихітні шишки темно-фіолетові, а після дозрівання – буро-коричневі.

Деревина цього виду ялин застосовується у будівництві, при створенні музичних інструментів (скрипок, фортепіано), меблів, фанери, балок та стовпів для огорож. У ландшафтному дизайні ці хвойні дерева зазвичай не використовуються.

Як відрізнити ялину від сосни та ялиці?

Ялина, сосна та ялиця – найпоширеніші види хвойних дерев. Тобто вони мають шишки та хвою. Однак між ними існують деякі ключові відмінності. Простіше за все відрізнити сосну та ялину за довжиною голок. У першого виду дерев вони довгі та плоскі, а у другого – короткі і легко скочуються.

Крім того, хвоя сосни зазвичай росте на гілках невеликими пучками (від двох до семи). У ялини на гілках ростуть окремі голки. Соснові голки ростуть групами по три, а ялинкові – парами.

Хвоя ялинки коротка та жорстка, тоді як у сосни – довга та м’яка. Ще однією відмінністю є форма дерева. Сосни зазвичай вищі та стрункіші, ніж ялини. Останні більш коротші та ширші.

Відрізнити ялину від ялиці найпростіше за все за розташуванням зрілих шишок. У першої вони звисають з гілок та неушкодженими падають з дерева. На відміну від них, зрілі шишки ялиці тримаються вертикально на гілках та розпадаються при падінні.

Також ялину та ялицю можна відрізнити за розташуванням голок. Ялинкове голчасте листя кріпиться до гілки за допомогою крихітного кілочка. На відміну від нього, голки ялиці прикріплені безпосередньо до стебла за допомогою чогось схожого на присоску.

Цікавий факт! Простіше за все впізнати ялину, подивившись на верхівку стовбура. Якщо з верхньої половини кола дерева не ростуть гілки, то швидше за все це саме ялина, а не якійсь інший вид.

Використання ялини

Ялина всім відома як новорічне деревце. Проте її застосування значно ширше. Ялина має відносно м’яку деревину, подібну до м’якої сосни, однак у порівнянні з сосновою більш якісну та довговічнішу. Саме тому вона досить поширена у сфері будівництва та паперового виробництва.

Крім того, з ялини роблять струнні музичні інструменти – гітари, скрипки, арфи. В залежності від певного виду ялинкову деревину можна використовувати для виготовлення паперу, бочок, каное та весел для них.

Також існує чимало декоративних різновидів ялини. Вони можуть прикрашати тінисті ділянки саду, де не приживаються інші рослини, або ж слугувати міцним та гарним живоплотом. Карликові форми ялини є найбільш поширеними у ландшафтному дизайні.

Березень 2024

Пн	Вт	Ср	Чт	Пт	Сб	Нд
1	2	3
4	5	6	7	8	9	10
11	12	13	14	15	16	17
18	19	20	21	22	23	24
25	26	27	28	29	30	31