Бруньки, їх будова, різноманітність та функції

Брунька – це зачатковий пагін з дуже вкороченими міжвузлями. Якщо брунька с зачатковим пагоном, то в ній мають бути зачаткове стебло, зачаткові листки та зачаткові бруньки, які ми можемо побачити за допомогою лупи. На верхівці зачаткового стебла є ділянка з твірною тканиною, яка називається конусом наростання. З нього утворюються тканини та відбувається ріст пагона. Зовні бруньки захищені покривними лусочками, які є видозміненими листками. У зимуючих бруньок покривні луски вкриваються кутикулою, або смолянистими речовинами (наприклад, у тополі, берези). Бруньки відрізняються розмірами, формою, розташуванням, функціями тощо. За призначенням розрізняють вегетативні бруньки, з яких утворюються нові листки, та генеративні бруньки, з яких формуються квітки або суцвіття. За місцем розташуванням бруньки бувають верхівкові (розташовуються на верхівках пагонів і забезпечують ріст пагона у висоту) і бічні (містяться на бічних пагонах і здійснюють галуження). Бічні бруньки, які розвиваються в пазухах листків, називають позушними, а ті, що закладаються на стеблах, листках, додаткових коренях, – додотковими. Вони беруть участь у вегетативному розмноженні. Рослини також мають бруньки, які тривалий час можуть перебувати у стані спокою, але при пошкодженні рослини дають початок новим пагонам. їх називають сплячими бруньками. Отже, бруньки забезпечують ріст рослини у довжину та її галуження, перенесення несприятливих умов, утворення квіток для статевого розмноження, вегетативне розмноження тощо.

Стебло, його функції та різноманітність

Стебло – осьовий вегетативний орган, який володіє верхівковим необмеженим ростом, позитивним геліотропізмом, радіальною симетрією і несе листки та бруньки. Стебло є віссю пагона, воно несе листки й бруньки та поєднує їх з коренем і забезпечує пересування речовин по рослині. Крім інтегративної та транспортної функцій, зелені стебла можуть здійснювати фотосинтез у трав’янистих рослин, серцевина – запасання речовин, повзучі стебла, від яких можуть відростати додаткові корені, забезпечують вегетативне розмноження тощо.

Фунції стебла

• • Транспортна (забезпечує висхідну та низхідну течії речовин).
• • Інтегративно (стебло поєднує листки, бруньки, квітки, корінь у єдине ціле)

• • Фотосинтезуюча (стебла у трав’янистих рослин).
• • Запасаюча (в клітинах основної тканини кактусів запасаються поживні речовини, вода).
• • Захисна (колючки дикої груші, терену забезпечують захист від поїдання).
• • Розмножувальна (стеблові живці можуть давати початок новим організмам, наприклад, у верби, тополі).
• • Опорна (у квасолі вусики здійснюють прикріплення рослини до якоїсь опори)

Стебла бувають дуже різноманітними. Вони різняться за формою, напрямком росту, твердістю стебла тощо. Зазвичай стебла мають циліндричну форму, хоча бувають і багатогранними, чотиригранними, тригранними тощо. За напрямком росту та розміщенням у просторі розрізняють стебла прямостоячі (яблуня, кукурудза), чіпкі (гарбуз, огірок), виткі (берізка, хміль), повзучі (суниця, журавлина), сланкі (вербозілля) тощо. За твердістю розрізняють дерев’янисті і трав’янисті стебла. Характерними особливостями дерев’янистих стебел є здатність до невизначено тривалого потовщення та наявність стовбура. Дуже різноманітні стовбури дерев у тропічних лісах, які характеризуються величезним розмаїттям умов існування. Відрізняються стебла рослин і за віком та розмірами. Так, дуб звичайний і тис ягідний можуть жити до 2000 років, мамонтове дерево і сосна довговічна – до 4000-5000 років. Найтовще дерево – баобаб. Його плоди охоче їдять мавпи, тому його ще називають мавп’ячим деревом. А ще з його плодів готують напій, схожий на лимонад. Баобаб – довгожитель, він живе до 5500 років, а його стовбур сягає в діаметрі до 4,5 метрів. Середня висота дерев – 20-30 м, але серед них зустрічаються велетні та карлики – близько 0,5 м заввишки (карликова береза і вельвічія). Найвищими деревами на Землі є австралійські евкаліпти (до 140-155 м), секвойя вічнозелена (до 110-112 м), мамонтове дерево (80-100 м). Але це вже межа – вище дерева не ростуть. Трави, зазвичай, невисокі, але й серед них є велетні, що не поступаються деревам, наприклад, папірус (до 7 м) або банан (до 15 м).

Отже, стебла відзначаються надзвичайною різноманітністю будови, яка обумовлена умовами місць їх зростання і відповідає їхнім функціям.

Внутрішня будова стебла деревинної рослини

Основними відмінностями стебла деревинної рослини від стебла трав’янистої є: а) відсутність поділу центрального циліндра на пучки; б) періодичність роботи камбію, що призводить до утворення річних кілець; в) утворення вторинних покривних тканин; г) поступове відмирання елементів флоеми ззовні; д) здатність до невизнанено тривалого потовщення; е) основна маса стовбура і гілок утворена ксилемою.

Із внутрішньою будовою стебла в ботаніці прийнято ознайомлюватися на поперечному зрізі трирічної гілки липи. Стебло деревинної рослини складається з різних за будовою та функціями шарів – це кора, камбій, деревина та серцевина. Зовнішнім шаром стебла є кора, яка утворена покривною, основною і провідною тканинами. Зовні кора вкрита шаром живих клітин шкірки і декількома шарами мертвих клітин, які утворюють корок. Шкірка і корок захищають живі клітини стебла від впливу несприятливих умов і забезпечують зв’язок рослини із зовнішнім середовищем. У корковому шарі є спеціальні отвори – сочевички, через які проходить повітря для дихання живих клітин, розташованих усередині стебла. Під корком містяться клітини основної тканини первинної кори. До складу кори входить і луб – шар із ситоподібних трубок, по яких рухаються органічні речовини, та механічних волокон, які забезпечують міцність. Між корою і деревиною розміщується камбій – шар твірної тканини, за рахунок якої відбувається потовщення стебла у дерев’янистих рослин. Деревина розташована всередину від камбію. Вона складається із судин, якими рухаються вода і солі, та механічних волокон, які забезпечують міцність. У деревині є серцевинні промені, які сполучають серцевину з лубом і забезпечують горизонтальне переміщення органічних сполук.

Внутрішня будова стебла дерев’янистої рослини: А – кора (1 – сочевичка; 2 – епідерма; 3 – корок; 4 – первинна кора; 5 – флоема лубу; 6 – луб’яні волокна); Б – камбій; В – деревина (7 – судина; 8 – щільна деревино; 9 – пухка деревина; 10 – серцевинний промінь); Г – серцевина

У центрі зрізу розташовані клітини основної тканини, у яких відкладаються про запас поживні речовини. Це серцевина, яка складається з округлих чи багатокутних клітин. У деяких рослин з віком ці клітини руйнуються і всередині стовбура утворюється порожнина – дупло.

Потовщення стебла є характерною особливістю дерев’янистих рослин. Ріст стебла в товщину – це бічний ріст за рахунок камбію. Клітини камбію поділяються, утворюючи назовні кору, а всередину – деревину. Ріст камбію припиняється на початку зимового періоду і навесні поновлюється, а в умовах вологих тропіків цей процес постійний, тому рослини там ростуть весь час. Періодична робота камбію в рослин помірного пояса зумовлює формування в деревині річних кілець. У кожному кільці розрізняють пухку ранню і більш щільну пізню деревину. Товщина кілець, приріст деревини залежить від живлення, тепла, вологості та ін.

Отже, внутрішня будова стебла пристосована для здійснення своїх основних функцій: опірної та провідної.

Транспортування по стеблу неорганічних та органічних сполук Стебло забезпечує висхідну течію неорганічних речовин та низхідну течію органічних сполук. Неорганічні речовини (вода і мінеральні речовини) у покритонасінних рослин транспортуються по судинах (трахеї) і трахеїдах. Судини, або трахеї, – це довгі трубки, що формуються з багатьох мертвих клітин, поперечні стінки яких руйнуються. Трахеїди – вузькі мертві клітини із загостреними кінцями і здерев’янілими пористими оболонками. Сукупність судин і трахеїд, по яких рухається висхідний потік речовин, утворює таку провідну тканину, як ксилема. Цей напрям руху розчинів отримав назву висхідна течія речовин.

Переміщення органічних речовин здійснюється по ситоподібних трубках і клітинах-супутницях. Ситоподібні трубки – це вертикальні ряди, що формуються з багатьох живих клітин, поперечні стінки яких мають багато пор і нагадують сито (ситоподібна пластинка). Уздовж ситоподібних трубок розташовуються живі клітини-супутниці із загостреними кінцями, які надають їм допомогу у проведенні поживних речовин.

Сукупність ситоподібних трубок і клітин-супутниць, по яких відбувається низхідний потік речовин, утворює таку провідну тканину, як флоема. Потік органічних речовин по ситоподібних трубках флоеми від листка до споживаючих органів має назву низхідної течії. Отже, висхідна течія забезпечує переміщення неорганічних речовин по ксилемі, а низхідно течія – переміщення органічних речовин по флоемі.

В каждом листике растеньица,

Словно в колбочке живой,

Влага солнечная пенится,

Три головних принципи обрізування плодових дерев – зрозумілі поради початківцям!

Автор: Ігор https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=22 Правки: 25 квітня 2023 Перша редакція: 16 березня 2023 Редактор: Олена Н. https://floristics.info/en/?option=com_contact&view=contact&id=21 🕒 3 хвилини 👀 19948 разів 💬 0 коментарів

Існує велика кількість роликів і статей про те, як правильно обрізати плодові дерева, але далеко не всі садівники в змозі сприйняти, а головне, запам’ятати такий навчальний матеріал. Тобто поки дивишся ролик, все зрозуміло, а коли доводиться обрізати конкретне дерево, виникають сумніви.

Відбувається це тому, що ви намагаєтеся запам’ятовувати якісь подробиці, а слід спочатку засвоїти три основні правила, про які ми сьогодні і поговоримо.

Принцип перший – не обрізати квіткові бруньки

Вивчіть та запам’ятайте, як виглядають квіткові бруньки на деревах, які ви збираєтеся обрізати. Кожна квіткова брунька – це майбутній плід, і якщо ви зріжете зайві бруньки, ви позбавите себе частини врожаю. Візуально квіткові бруньки різних порід дерев різняться.

Скажімо, на яблуні вони можуть бути на коротких ніжках, довших ніжках, дуже довгих ніжках, але ви повинні знати, що сіра, округла брунька на ніжці будь-якої довжини – квіткова.

Тобто ви повинні чітко відрізняти квіткову бруньку, яка цвістиме, а потім плодоноситиме, від вегетативної, або ростової, тобто тієї, з якої зростатиме нова гілка.

Принцип другий – не загущувати крону

Проріджуючи крону, видаляйте всі гілки, які спрямовані до середини крони. Загущена крона погано провітрюється, в її глибину не проникають сонячні промені, а внаслідок цього на внутрішніх пагонах накопичується волога та виникають умови для розвитку хвороб та появи шкідників.

На гілках, на які потрапляє менше 30% сонячного світла, практично не закладаються квіткові бруньки. На занедбаній сусідській яблуні, яку давно ніхто не обрізав, плодоношення вже змістилося на периферію: яблука формуються лише на кінцях гілок, а в гущині крони плодів немає.

Принцип третій – регулювати висоту дерева

Стримуйте плодові дерева на зручній для вас висоті, тобто на висоті витягнутої руки – 220-250 см. Якщо у вас плодове дерево досягло триметрової висоти, для збирання з нього плодів доведеться використовувати драбину, та й процедури з догляду вимагатимуть більших зусиль і створять багато незручностей.

А якщо дерево виросло до п’яти метрів, як сусідська яблуня, урожай з верхівки зняти практично неможливо, та й обробити рослину з обприскувача теж навряд чи вдасться.

Допомогти може тільки радикальне обрізування, тобто спилювання верхньої половини стовбура. Тому намагайтеся замолоду утримувати дерева на потрібній висоті, щоб їх було зручно доглядати.

Про форму крони

Два останні правила – проріджування крони і стримування дерева на певній висоті – обумовлюють чашоподібне формування крони, при якому її середина повністю відкрита для сонця та повітря.

Щоправда, є люди, яких не хвилює врожайність саду, їм просто подобаються високі, старі, занедбані дерева. Це, звичайно, справа смаку. Але якщо ви, як і я, все ж таки хочете отримувати з ваших плодових дерев урожай, то чашоподібне формування крони для цього оптимальне.

Нюанси обрізки

У техніці обрізування плодових дерев існує безліч нюансів та тонкощів.

• працювати потрібно лише гострими та стерильними інструментами;
• пагони та гілки можна обрізати на бруньку, на кільце та на бічний пагін;
• необхідно слідувати закону підпорядкування гілок і видаляти конкуруючі пагони;
• радикальне обрізування викликає бурхливе зростання пагонів і створить для вас наступного сезону велику проблему і додаткову роботу.

Все це, звісно, ​​треба знати.

Однак три правила, про які я вам сьогодні розповів – це основа, і коли ви навчитеся відрізняти квіткову бруньку від вегетативної, проріджувати крону та утримувати плодове дерево на потрібній висоті, освоїти нюанси буде набагато простіше.