Чи вижила свиня, яка впала в колодязь? Деталі історії, що стала вірусною в Україні

Днями у соцмережах зʼявилися відео із записом емоційної розмови кількох чоловіків, які обговорюють, як витягти із колодязя свиню, яка випадково туди впала.

Записи, на яких вони колоритною мовою обговорюють деталі рятувальної операції, стали вірусними.

Справжній трисерійний трилер не залишив байдужими тисячі людей, а драматургії сюжету позаздрили б багато режисерів.

Люди напружено стежили за розвитком історії і вимагали у коментарях подробиць її завершення, і головне – що сталось зі свинею?

ВВС вдалось знайти головного героя цієї історії і з’ясувати усі подробиці. Вони багатьох можуть розчарувати.

“Велике горе”

Як стає зрозуміло із запису, один із учасників розмови, який мешкає біля Лохвиці на Полтавщині телефонує до людини, яка професійно копає та чистить криниці (живе у селі Андріяшівка сусіднього району Сумської області).

Він просить його витягти порося, яке впало у колодязь на його подвір’ї.

Голос чоловіка стривожений, він каже, що сталося “велике горе” – забули закрити кришку колодязя, порося вибігло і впало. Винна у цьому нібито дружина чоловіка, яка допустила таку помилку.

Поступово інцидент обростає моторошними подробицями. Виявляється, що криниця має глибину 24 метри, а тварина, як пояснює чоловік на відео, жива.

“Воно ж кричить там, чи воно поламалося, чи ногу, чи руки”, – додає він емоційно.

Трагічна історія справляє враження на співрозмовника, і чоловік, який називає себе Геннадій Олександрович, погоджується допомогти негайно.

Дія відбувається вночі і чекати до ранку не можна – тварина може здохнути просто в колодязі.

Згодом майстер скаже, що візьме за роботу 3000 грн – врятує і свиню, і почистить криницю, яка замулилась через кротів.

Судячи з реплік, Геннадій Олександрович має неабиякий досвід витягання з криниць важких предметів.

– А скільки його кілограм? – уточнює він (особливості мовлення героїв збережені. – Ред.).

– Та воно невеличке, кілограм 170-180, – відповідає співрозмовник.

– Та витягнем, – обнадіює Геннадій Олександрович.

Під час розмови слухачі вивчають багатий світ лексики, пов’язаної з криницями та їх чищенням. Зокрема, що коловорот, яким витягають воду з криниці, називають “бараном”.

А розмова відбувається настільки захоплено і з такими деталями, що у її правдивості не виникає сумнівів.

Проте слухачі можуть здогадуватись, що її учасники п’яні – це добре чути.

Та й справа відбувається десь коло Великодня – на задньому плані чути вітання “Христос Воскрес”.

Замовник “рятувальної операції”, якого звати Андрюха, в якийсь момент визнає, що вже випив щонайменше шість чарок горілки (саме планував на завтра різати свиню) і сідати за кермо, щоб їхати по рятівників, не може.

Обіцяє шукати тверезішого водія, щоб їхати у сусідню область у село Андріяшівка до Геннадія Олександровича.

На останньому відео Геннадій Олександрович вже, як можна припустити, зі своїм знайомим обговорює деталі спецоперації, а також її можливі ризики.

Чоловіки припускають, що тварина, яка впала з такої висоти, налякана і може вкусити.

Попри те, що Геннадій Олександрович налаштований рішуче, сама ситуація викликає сумніви.

– Та як його витягти, коли воно рилом туди, с***, встрягло! – каже один із чоловіків.

– Ну так за ногу почепить, – впевнено відповідає співрозмовник.

На цьому історія у тіктоку, зібравши тисячі переглядів, переривається.

Що сталося далі, чи вдалося врятували нещасну тварину і як її зрештою витягли?

Ці питання не дають спокою сотням коментаторів. Не залишили вони байдужими і журналістів.

Автор фото, Getty Images

Свиня не постраждала

BBC Україна розшукала одного з героїв відео – майстра, який чистить колодязі. Саме він на записах представився Геннадієм Олександровичем.

Ним виявився мешканець села Андріяшівка Сумської області, 56-річний Геннадій Непомнящій, який дійсно багато років копає та чистить криниці.

Це підтвердила BBC місцева сільська голова Інна Сергіївна, з якою вдалося звʼязатися. У селі також розповіли, що у них вже є наплив журналістів, які намагаються дізнатись, чим скінчилась історія.

Геннадій Олександрович не очікував, що став справжньою зіркою соцмереж, але на дзвінок журналіста відреагував спокійно.

Сама історія не викликала у нього великих емоцій, він коротко пояснив, що ніякої свині у криниці. насправді не було, це був розіграш жартівників.

“Розвели мене”, – сказав чоловік.

Зараз він пояснює, що історія одразу була неправдоподібною.

“Я колодязі чищу давно, то попробуй 180-кілограмову свиню нагору витягти”, – сказав він.

Але додав, що у момент розмови повірив і був таки готовий поїхати.

“Я чуть би не поїхав, в мене все було готове”, – згадує він.

На питання, чому ж не поїхав, каже: “Вони пʼяні були, по шість чарок чокнули”, – пояснив він.

Вночі його не забрали на роботу, “а на ранок вияснилось, що підй***ка це все”.

Сама ця розмова, за його словами, відбувалась перед гробками десь о 22 годині вечора.

Вже зараз він розуміє, що ця історія, розказана йому вночі, нереалістична. Чи був п’яний сам на момент розмови – не каже.

“Свиня не падала. Як свиня може впасти в колодязь? Голівка колодязя набагато вища рівня землі, як туди свиня потрапить така важка?” – зараз розуміє пан Геннадій.

Геннадій Олександрович займається своєю справою з 1993 року. Він розповів, що спочатку його покликали викопати колодязь у селі в Полтавській області. Так все і почалося.

“Гена, ти можеш колодязь викопати? Кажу – реально. Так і почав працювати”, – згадує майстер.

Чоловік розповів, що йому доводилось витягати з криниць різні речі, хоча свиней – ніколи.

А от собак і кіз діставав, щоправда вже мертвих. “Ще не розклалися, здуті, єлі повитягував двох собак, так воняє!” – поділився він.

Кістки кіз, які витягував, чоловіку сусід накидав.

Він також згадує про тяготи своєї роботи: “Копати важко, кислороду не хватає на глибині, ото таке діло”.

Як пояснив Геннадій, розіграли його знайомі із сусіднього села, але чоловіка, який йому зателефонував, він не знав.

Зʼясувалося, що розмову, яка захопила соцмережу, записав син куми Геннадія, 15-річний Максим.

“Хлопець такий шустренький”, – підсумував Геннадій.

А жартівники зрештою не вибачилися.

“Та хто там вибачався, господи!” – сказав чоловік.

Далі продовжувати розмову Геннадій Олександрович не став, пояснив, що завантажує гній на трактор.

Автор фото, Getty Images

ШАНДРОВСЬКИЙ СОЛЯНИЙ КОЛОДЯЗЬ – НАРОДНІ ПЕРЕКАЗИ ТА ЛЕГЕНДИ

Турецький султан Сулейман, побивши сербів, оголосив війну королю Матвію і повів своє військо на Угорщину.

Король Матвій зібрав велике військо й рушив назустріч туркам. До самого Дунаю підвів він своє військо, а на протилежному березі в завойованому Белграді вже стояли турки на чолі з султаном1 Сулейманом.

Довго розглядали ворожі війська один одного через Дунай. Але ніхто з них не наважувався переправлятись

на другий берег і вступати в бій з ворогами. Боялися, щоб під час переправи не побили їх.

1 Стояти на чолі з султаном – бути під проводом султана.

Нарешті це надокучило султанові і він надіслав до Матвія посла й запропонував, щоб вони обидва виставили від свого війська по одному богатирю: Сулейман – свого, а Матвій – свого.

Хай вони поміряються між собою силою2, і чий богатир переможе, той і виграє війну. А другий повинен відступити і заплатити викуп.

Матвій погодився. Почав шукати Матвій у своєму війську богатиря, який би зміг помірятися силою з турецьким богатирем.

Але в його війську такого не знайшли.

Засмутився король Матвій – невже він програє війну? І послав у всі кінці своєї держави гінців із суворим наказом привести найсильнішого в країні чоловіка.

Гінці об’їздили всю Угорщину, але ніде не знайшли такого богатиря. Лишилась у них остання надія – на Мараморош. Про нього йшла слава, що там живе богатирський народ. Туди гінці й вирушили.

Коли вони наближалися до села Салдобоша, в полі побачили двох людей, які збирали сіно. Під’їхали до них. Це були, виявилося, батько й син. Подорожні спитали:

– Де тут дорога, що веде на Шандрово?

Хлопець, який саме збирався вивершити3 воза з сіном, тримав у руках здоровенного паузника, яким сіно притискають на возі, щоб не розтрушувалося по дорозі.

– Ось там! – сказав парубок і показав паузником, тримаючи його однією рукою, наче це була якась тичка.

Королівські гінці аж сторопіли: адже вони вдвох обома руками не змогли б так показати, хоч обидва були нівроку собі дужі хлопці. Такого силуна4 вони зроду-віку ще не бачили. Відразу посадили парубка на доброго коня й іменем короля наказали їхати за ними.

Парубчину5 цього звали Павлом Кинижем.

Сподобався Павло королеві Матвію. Відразу ж наказав одягнути його, як належить королівському воякові, й тут же дав знати султанові, що він готовий до герцю6.

Другого дня до Дунаю зійшли Павло Киниж і король Матвій з одного боку, а султан зі своїм богатирем – з другого. Перед ними на кожному березі був прив’язаний величезний човен. Обидва човни були однакові, як два волоси7. Умови герцю були такі: хто з богатирів штовхне човен далі, той виграє.

Перший штовхнув свого човна турецький богатир. Не встиг човен досягти до середини ріки, як течія підхопила його й понесла вниз. Прийшла черга Павла. Він з такою силою відштовхнув свого човна, що той стрілою перебіг? увесь широкий Дунай і вискочив до ніг спантеличеного9 султана.

І так переможцем залишився Павло. Турецький султан визнав себе переможеним, заплатив велику данину й пішов геть.

Три дні святкував Матвій перемогу. З правої руки від себе посадовив Павла і перший келих вина випив за його здоров’я. Потім подякував за те, що він переміг у герці, й у присутності всіх вельмож урочисто пообіцяв виконати будь-яке Павлове бажання.

Тоді Павло Киниж підвівся й сказав:

– Ваша королівська величність! Нам не треба ані золота, ані срібла, ні почесного сану, ні маєтків. Тільки прошу я – дайте в нагороду соляний колодязь в Шандрові, і не мені, а моєму рідному краю Мараморошу, бідному людові з цього краю, щоб вони у всі часи могли, за даною вами вольністю, безкоштовно чиряти10 соляну ропу, і лише вони.

Матвій одразу ж наказав своєму придворному писареві написати листа на песячій шкурі, бо тоді ще паперу не було. Коли лист був готовий, то він скріпив його власноручним підписом і золотою печаткою.

Відтоді вже кілька сотень років марамороські люди все ще користуються цією привілеєю11 і згадують добрим словом свого славного земляка – богатиря Кинижа.

1 Стояти на чолі з султаном – бути під проводом султана.

2 Помірятися силаю – позмагатися. 3 Вивершити – зробити верх. 4 Силун – те саме, що силач. 5 Парубчина – хлопець. 6 Герць – змагання. 7 Однакові, як два волоси – ідентичні, дуже схожі. 8 Стрілою перебіг – дуже швидко переплив. 9 Спантеличений – переляканий, оторопілий, сторопілий. 10 Чиряти – тут: добувати. 11 Привілля – те саме, що привілей, особлива перевага.

ХТО? ЩО? КОЛИ? ЧОМУ? ЯК?

1. Чому король Матвій зібрав велике військо? 2. Чому ворожі війська не наважувалися вступити в бій? 3. Що запропонував султан? 4. Для чого послав король Матвій гінців? 5. Яка слава йшла про Мараморош? 6. Кого зустріли гінці по дорозі до Шандрово? 7. Чому королівські гінці сторопіли? 8. Якими були умови герцю? 9. Що зробив турецький богатир?

10. Як Павло став переможцем? 11. Що пообіцяв король Матвій?

12. Про що попросив Павло короля Матвія? 13. Як король Матвій віддячив Павлові? 14. Що означає слово “паузник”? (Знайдіть його тлумачення у тексті).

ВПРАВИ і ЗАВДАННЯ

І. Поділіть переказ на частини, доберіть заголовки до кожної з них.

II. Замініть підкреслені дієслова минулого часу дієсловами теперішнього часу:

1. Король Матвій Зібрав велике військо і Рушив назустріч туркам.

2. Почав шукати Матвій у своєму війську богатиря, який би зміг помірятися силою з турецьким богатирем. 3. Коли вони Наближалися до села, в полі Побачили двох людей, які Збирали сіно.

III. Перекладіть рідною мовою:

1. І послав Матвій у всі кінці своєї держави гінців із суворим наказом привести найсильнішого в країні чоловіка. 2. Такого силуна вони зроду-віку не бачили. 3. З правої руки від себе посадовив Матвій Павла і перший келих випив за його здоров’я.