При укладенні трудового договору в період дії воєнного стану умова про випробування працівника під час прийняття на роботу може встановлюватися для будь-якої категорії працівників.
Згідно зі ст. 27 Кодексу законів про працю України строк випробування при прийнятті на роботу, якщо інше не встановлено законодавством України, не може перевищувати трьох місяців, а в окремих випадках, за погодженням з відповідним виборним органом первинної профспілкової організації, – шести місяців.
Не встановлюється випробувальний термін для осіб, що є неповнолітніми (до 18 років); молодих робітників (які закінчили навчатись у професійних навчально-виховних закладах); осіб, звільнених у запас з військової чи альтернативної (невійськової) служби; молодих спеціалістів (після здобуття вищої освіти);
№1. «Випробувальний термін — це лише місяць» Тривалість випробувального терміну залежить від позиції й компанії. Чим масштабніша компанія та зона відповідальності співробітника / співробітниці, тим довший випробувальний термін. Іноді йдеться про два тижні, а іноді — про три місяці (скажімо, для топменеджерів).
Кадровик готує проект наказу про звільнення працівника, що не пройшов випробування, на підставі пункту 11 статті 40 КЗпП. У преамбулі наказу зазначають причину звільнення: у зв'язку зі встановленням невідповідності посаді (виконуваній роботі) протягом строку випробування. Проект передають на підпис роботодавцю.
При укладеннi трудового договору угодою сторiн може бути обумовлене випробування з метою перевiрки вiдповiдностi працiвника роботi, яка йому доручається (ст. 36 КЗпП України). Випробувальний термін (строк)— це період часу, протягом якого роботодавець перевіряє працівника на …