трав'яниста степова рослина родини злакових із вузькими листками та квітками, зібраними в пухнасті волоті; тирса.
Колоскові луски майже однакові, довгостозагострені, з 3 жилками, нижня квіткова луска з опушеною мозолистою основою. Остюк волосоподібний, шорсткий 13–16 см завдовжки. Цвіте у липні–серпні. Плодоносить у серпні–вересні.
Ця багаторічна рослина є ендеміком Північного Причорномор'я, Приазов'я та Донбасу, занесена до Червоної книги України. Ковила українська цінується за свої протиерозійні якості – вона здатна запобігати розмиванню грунтів та протистояти вітровій ерозії завдяки своїм властивостям закріплювати ґрунти.
Трав'яниста рослина, яка утворює щільні дернини завширшки 7-9 см, гемікриптофіт. Стебла 30-70 см заввишки, численні, голі. Листки щетиноподібні, згорнуті (0,3-0,5 мм у діаметрі), на верхівці тонко загострені, зовні гострошорсткі від густо розміщених горбочків і щетинок, всередині — коротко-густо запушені.
Лучні степи розвинулись на рівнинах і в Кримських горах. У рівнинних лучних степах поширені злакові рослини (ковила пірчаста, волосиста, довголиста), типчак, тонконіг; серед них ростуть конюшина, гадючник, маренка рожева, шавлія лучна.
Ковила́ (Stipa) — рід однодольних рослин родини тонконогових, що налічує, за різними класифікаціями, від майже 150 до понад 300 видів ксерофітних трав, що ростуть переважно у помірних і субтропічних регіонах Євразії, Північної й Південної Америк, півночі сходу та півдня Африки .…