Вирощуючи кукурудзу на Поліссі варто знати про обмежувальні чинники та нюанси технології

Завдяки потеплінню клімату нині кукурудзу на зерно успішно вирощують у зоні Полісся. Потенційний урожай культури за сприятливих умов становить 12–15 т/га, однак щоб його одержати, слід урахувати багато чинників і технологічних нюансів, специфічних для цієї зони.

До основних обмежувальних чинників, що не дозволяють розкрити потенціал кукурудзи, належать: низька природна родючість більшості ґрунтів цієї зони, підвищена кислотність і висока строкатість ґрунтового покриву. Також сюди треба віднести більш обмежені на Поліссі теплові ресурси, порівнюючи із зонами Степу і Лісостепу (коротший вегетаційний період, менша сума активних температур тощо). Крім того, слід дуже зважено підходити до строків сівби та вибору групи стиглості гібрида через загрозу пізніх весняних заморозків (навіть у кінці травня) й перших осінніх заморозків, які можуть настати на початку вересня й завдати непоправної шкоди посівам.

Водночас у регіоні ще є достатньо вологи, без якої хорошого врожаю кукурудзи не досягти.

Керування вологою

Кукурудза є культурою, що чутлива до водного режиму ґрунту. У вирощуванні кукурудзи на торфових ґрунтах водний режим є одним із головних елементів у технології її культивування. Керування водним режимом на меліорованих землях полягає в здійсненні технічних заходів, які забезпечують таке розподілення ґрунтової вологи, за якого підтримувалися б оптимальні умови водного живлення культур на всіх фазах їхнього розвитку.

Основними способами керування водним режимом на меліоративних системах є своєчасне відкриття і закриття шлюзів. Після проходження весняної повені, за зниження рівнів ґрунтових вод до глибини, що забезпечує нормальну роботу сільськогосподарської техніки, щити закривають. Це шлюзування запобігає нераціональному скидуванню тієї частини ґрунтових запасів вологи, яку в першій половині вегетаційного періоду культури використають для росту і розвитку.

У практичних розрахунках мінімально допустимі вологозапаси в кореневмісному (0–50 см) шарі ґрунту становлять:

• для торфових ґрунтів із потужністю торфу до 0,25 м — 150–200 мм; від 0,25 до 0,50 м — 180–200 мм; а з потужністю торфу більше як 0,5 м — 250–300 мм;

• для мінеральних (дерново-підзолистих) ґрунтів — 100–150 мм.

На торфових ґрунтах запаси продуктивної вологи до 40–50 мм в орному шарі ґрунту під час сівби не забезпечують сходів, за запасів 60–90 мм сходи з’являються, однак починають частково засихати й дуже зріджуються. За запасів 100–150 мм умови для появи сходів задовільні, а з понад 160 мм завжди з’являються дружні сходи.

На мінеральних ґрунтах запаси продуктивної вологи до 5 мм під час сівби не забезпечують сходів, за 10 мм сходи з’являються, однак частково засихають, за 11–20 мм — умови для появи сходів задовільні, а за запасів понад 20 мм — оптимальні.

Результати багаторічних досліджень Сарненської дослідної станції свідчать, що за вирощування кукурудзи на осушуваних торфових ґрунтах у період сходів рівні ґрунтових вод (РГВ) мають бути на глибині 60–70 см від поверхні ґрунту, що забезпечує безперешкодну роботу ґрунтообробної та посівної техніки. За таких показників РГВ завдяки капілярному підійманню, волога швидко надходить до верхнього шару ґрунту й забезпечує дружні сходи.

У період активної вегетації кукурудзи рівні ґрунтових вод мають бути на глибині 70–80 см від поверхні ґрунту, а вологість в орному шарі має бути близько 70–75% повної вологомісткості (ПВ).

Небезпечні заморозки

Пізні весняні заморозки значно ускладнюють вирощування кукурудзи на Поліссі. Наші спостереження показують, що в переважній більшості випадків у фазу до 3–4 листків точка росту кукурудзи витримувала заморозки до –3…–4 °С. За заморозків нижчих як –5 °С спостерігалось тільки часткове її ураження.

Отже, за умови повного ураження наземної частини кукурудзи заморозком, коли точка росту лишилась неушкодженою, через 8–10 днів відбувається повторне відростання рослин. Більше з тим, у дослідах пересіяні ділянки не забезпечували вищої врожайності зерна за ті, що були уражені морозом і згодом знову відросли. Річ у тім, хоча наземна частина рослин уражена морозом, коренева система в цей період у далі розвивається, і відростання культури відбувається за вже добре розвиненої кореневої системи. Для виходу рослин від холодового стресу доцільним є застосування стимуляторів росту рослин.

Значно небезпечнішими для кукурудзи є ранні осінні заморозки, бо наземна маса кукурудзи гине вже за –1 °С. Перші осінні заморозки в зоні Полісся в окремі роки можуть бути в першій декаді вересня (особливо на торфових ґрунтах і понижених елементах рельєфу). У такому разі сформувати повноцінний урожай зерна встигнуть тільки найбільш ранньостиглі гібриди кукурудзи з ФАО до 200–220. Обравши більш пізньостиглі гібриди, існує ризик суттєвого недобору врожаю через передчасне припинення вегетації, спричинене заморозком.

Забезпечити рівномірні сходи

Для кукурудзи критично важливим є дружні й рівномірні сходи, ранній старт і швидкий розвиток. Особливо важко досягти дружних сходів в умовах сівби за великої кількості пожнивних решток. Як показують дослідні дані, якщо під час сходів в окремих рослин є відставання на один справжній листок, то такі рослини уже не здатні наздогнати в розвитку більш розвинені — вони фактично стають конкурентом для них.

Торфові ґрунти суттєво відрізняються від прилеглих дерново-підзолистих тим, що мають низьку теплопровідність і пізніше прогріваються весною. Тому на цих ґрунтах перевагу слід надавати холодостійким гібридам.

Нюанси удобрення

Ґрунтовий покрив зони Полісся становлять два різних за агрохімічними й водно-фізичними властивостями типи ґрунтів — мінеральні й органогенні. Мінеральні ґрунти в основному представлено дерново-підзолистими ґрунтами, які в переважній більшості є мало гумусними та слабо забезпечені азотом, фосфором і калієм. Органогенні ґрунти в основному представлені низинними торфовими ґрунтами різної потужності, які добре забезпечені азотом і вологою, але мають низьку забезпеченість фосфором, калієм і мікроелементами (мідь, магній, сірка, марганець). Ураховуючи це, особливу увагу слід приділити удобренню кукурудзи.

Мінеральні ґрунти. Кукурудза потребує значно вищих норм добрив, ніж інші зернові культури. Тому в плануванні врожайності вищої за 8–10 т/га норма внесення мінеральних добрив становить N150-180Р90-100К120-150. Азотні добрива на цих ґрунтах краще вносити у два строки: половину до сівби, решту — у фазу 6–8 листків.

Кукурудза добре реагує на внесення карбаміду або суміші карбаміду і аміачної селітри у співвідношенні 1 : 1. Вносити добрива слід за 10 днів до сівби під культивацію.

Гостру потребу у фосфорі кукурудза має у початковій фазі росту. За його браку листки набувають темно-фіолетово кольору (характерно у вирощуванні на торфових ґрунтах), затримуються фази цвітіння і достигання. Вищу ефективність забезпечують добрива, що містять легкодоступні форми фосфору (амофос — 1–1,5 ц/га).

Проблему браку фосфору, особливо на ранніх етапах росту й розвитку кукурудзи, допоможуть усунути фосформобілізаційні препарати, створені на основі бактерій Bacillus amyloliquefacies, які здатні розщеплювати фосфор із важкорозчинних сполук і робити його доступним для рослин. Їх поєднання зі стартовим удобренням забезпечить рослинам кукурудзи потужний старт і захистить від стресових ситуацій.

Якщо в ґрунті бракує калію, то молоді рослини сповільнюють ріст, сповільнюється фотосинтез, листки спочатку стають жовтувато-зеленими по краях, а потім жовтими. Верхівки й краї листків засихають, ніби від опіків.

Кукурудза дуже чутлива до браку кальцію і магнію. Кальцій інтенсивно засвоюється від фази 5–6 листків до цвітіння. Він підвищує стійкість рослин до вилягання, до стеблової гнилі й інших хвороб, важливий для формування качанів. Магній входить до складу хлорофілу, бере участь у синтезі амінокислот. Брак магнію проявляється за несприятливих ґрунтових і погодних умов, за зруйнованої структури ґрунту. Це негативно впливає на процеси цвітіння та запилення, що обмежує зав’язування качанів, зменшує їх озерненість. Критична фаза — зав’язування й формування зерна.

Кукурудза добре реагує на листкове підживлення карбамідом — 5%-м розчином. Обприскують посіви зранку або ввечері, коли температура є нижчою. Найкраще підживити рослини від фази 6–7 листків протягом трьох тижнів, 1–3 рази через 6–8 днів. Одночасно вносять мікроелементи й водорозчинний сульфат магнію.

Рослини кукурудзи дуже чутливі до браку цинку, середньо чутливі на дефіцит бору і міді, а на лужних ґрунтах — до марганцю.

У зоні Полісся особлива роль належить кальцію, який тут у дефіциті, що призводить до зростання втрат гумусу і як результат — погіршення фізичних, фізико-хімічних, біологічних властивостей ґрунтів. Цим пояснюється висока ефективність кальцієвої селітри в технологіях вирощування культур та в збереженні родючості ґрунту. На відміну від амонійної й амідної форми N, нітратний N, який міститься в кальцієвій селітрі, сприяє надходженню в рослини кальцію й інших елементів мінерального живлення. Тому кальцієва селітра — це азотне фізіологічно-лужне добриво, що здатне розв’язати проблеми ґрунтової родючості: покращити структуру, фізико-хімічні властивості, мікробіологічну активність ґрунту та забезпечити рослини доступними формами азоту і кальцію.

Органогенні ґрунти. Система удобрення кукурудзи на торфових ґрунтах базується на застосуванні підвищених норм фосфорно-калійних добрив. Тому, плануючи врожайність вищу за 8–10 т/ га, норма внесення фосфорно-калійних добрив становить Р90-100К140-180. Торфові ґрунти через мікрокліматичні особливості й високий уміст вологи належать до холодних ґрунтів, що сповільнює засвоєння рослинами поживних речовин, особливо фосфору. Тому доцільним на торфовищах є внесення стартових фосфорних добрив у рядки (10–20 кг/га амонізованого суперфосфату).

Високу ефективність на торфових ґрунтах забезпечує внесення доломіту навіть у нормі 2–3 ц/га, бо в ньому містяться магній і кальцій. Ефективним є внесення калімагнезії, у якій міститься 6–8% магнію і 28% — калію. Складні добрива (нітроамофоска тощо) — найефективніші за внесення навесні під культивацію за 10–14 днів перед сівбою й доброму вимішуванні гранул добрив із ґрунтом (норма 5–8 ц/га). Ефективним є листкове підживлення сульфатом магнію.

Температура ґрунту

Зміни клімату вимагають уточнення строків сівби. Основний критерій настання оптимальних строків сівби для більшості гібридів кукурудзи — прогрівання 0–10 см шару ґрунту до +10…+12 °С. Так, у дослідах станції за висіву кукурудзи за температури ґрунту на глибині 10 см +8…+9 °С, сходи з’явились тільки на 22-й день і були сильно зрідженими, за +11 °С — на 14-й день, а за +14 °С — зійшли на 8-й день.

Дані температурного режиму ґрунту метеопосту станції протягом останніх п’яти років показують, що температура у шарі 0–10 см на торфових ґрунтах досягає +10…+12 °С на початку травня. На прилеглих мінеральних ґрунтах сівбу кукурудзи можна розпочинати на 6–7 днів раніше, бо вони прогріваються швидше ніж торфові.

Велика кількість не загорнутих рослинних решток значно сповільнює прогрівання ґрунту. Крім того, у дослідах різниця в температурі ґрунту між площею з великою кількістю рослинних решток і площею, де вони якісно подрібнені й загорнуті, становила +5…+6 °С — тобто дуже суттєва.

Знизити кислотність

Підвищена кислотність ґрунтового розчину (рН нижче за 4,5) обмежує вирощування багатьох культур у зоні Полісся. За такої кислотності з унесених мінеральних добрив засвоюється всього 30% азоту, 23% фосфору та 30–35% калію.

Тому, плануючи вирощувати кукурудзу на зерно на площах, де є підвищена кислотність, слід провести вапнування в рекомендованих нормах. Ефективність від проведеного вапнування триває 4–5 років.

Акцент на гібриди

Полісся вважається зоною достатнього зволоження, тому існує хибна думка про другорядне значення такого показника, як посухостійкість у виборі гібридів для вирощування у цій зоні. За даними фахівців Інститут водних проблем і меліорації НААН, за останні 10–20 років у західному регіоні стрімко зникають території надлишкового зволоження. Тому, вирощуючи кукурудзу на Поліссі, такому показнику, як посухостійкість гібрида слід приділяти не меншу увагу ніж у Степу.

Більшість ґрунтів Полісся є легкими, з низькою водоутримною здатністю. Навіть нетривалий брак опадів призводить до швидкого пересихання кореневмісного шару ґрунту, і рослини від цього можуть потерпати навіть сильніше, ніж у зоні Степу. Тому, вирощуючи на ґрунтах легкого механічного складу, перевагу слід надавати посухостійким гібридам.

У зв’язку з істотним здорожчанням енергоносіїв такий показник, як інтенсивність вологовіддачі гібрида набуває особливого значення. Адже затрати на сушіння кукурудзи, що надійшла з поля за вологості більшої за 30%, до базових показників, зіставних затратам на її вирощування. Особливо критичним питання вологовіддачі гібрида є за вирощування на торфових ґрунтах, де відносна вологість повітря на порядок вища, ніж на прилеглому суходолі.

Контролюємо шкідників

З розширенням посівних площ кукурудзи на Поліссі виникає проблема контролю шкідників, зокрема стеблового кукурудзяного метелика. Значно скоротити його популяцію можна за допомогою якісного подрібнення рослинних решток. Ідеальним рішенням є мульчування, яке механічно знищує частину його личинок, а також значно знижує їх здатність перезимувати в подрібнених стеблах, що скорочує чисельність шкідника в наступні роки.

Коли прибирають кукурудзу з полів

Першими кукурудзу в домашніх умовах почали вирощувати мексиканці. Трохи пізніше з цією культурою познайомилися європейці, а потім і українці. За сьогоднішній день в Мексиці цей овоч є улюбленим і поглинається місцевим населенням у великих масштабах.

Кукурудза славиться вмістом вітамінів групи B, а також в її складі є калій, магній, фосфор, кальцій, залізо, натрій і йод. Найбільш корисним овоч вважається в стиглому вигляді. Це головна причина, по якій варто знати, як визначити час дозрівання врожаю.

Щоб вирощувати кукурудзу, необхідно враховувати умови, в першу чергу погодні. Так як це теплолюбний овоч, то проростання насіння відбувається при температурі грунту близько 10 ° C. Вегетативна маса культури зростає при середніх показниках добової температури 10 ° C.

• сходи;
• п’ятий лист;
• сьомий-восьмий лист;
• викидання;
• цвітіння;
• цвітіння качанів;
• налив зерна;
• повна стиглість.

Повна стиглість кукурудзи

Сходи відбуваються через 7-15 днів після посіву. На час сходів впливає температура повітря і вологість.

Фаза інтенсивного росту кукурудзи починається, як тільки з’являється восьмий лист.

По довжині волоті (15-20 мм), що висувається з розтруба верхнього листя, можна розпізнати фазу викидання.

Фаза цвітіння волоті триває від 5 днів до тижня, а цвітіння качанів характеризується появою рильця у вигляді шовковистих ниток.

Через 5 днів після цвітіння волоті настає фаза цвітіння качанів. При жарких і посушливих погодних умовах, культура жіночої та чоловічої статі може дозрівати з різницею близько 10 діб.

Під час наливу зерна, воно накопичує запасні речовини. Ця фаза включає три стадії стиглості:

На молочній стадії зрілості листя качана зеленого кольору, а відокремити їх досить важко. Якщо натиснути на зерно кукурудзи, то з нього виділиться біла рідина. Зерна на цьому етапі стиглості відрізняються солодким присмаком і соковитістю, мають блідо-жовтий колір.

Під час воскової стиглості кукурудзяні зерна набувають яскраво-жовтий колір, консистенція воскова. При натисканні на зерно, з нього не виділяється біла рідина. У цей період листя качана підсихають і жовтіють.

У період біологічної стиглості кукурудзи відбувається повне засихання листя, які зовні нагадують пергамент. Волосиста частина коричневого кольору, а зерна більш тверді і щільні. Замість соку всередині кукурудзи утворюється крохмаль.

Урожай кукурудзи на зерно збирають в різні терміни залежно від сорту, від місця вирощування і часу посіву. У сільськогосподарському виробництві це роблять за допомогою спеціальних комбайнів, коли суху речовину становить вже не менше 60% – це в качанах, а в самому зерні після обмолоту вона повинна складати більше 70%.

Збирання кукурудзи на силос проводиться, коли в зернах ще багато цукру, коли вони вологі – в кінці періоду молочно-воскової стиглості. Це період найкращого хімічного, фізичного і якісного складу. Силос, приготований після збирання врожаю молочно-воскової стиглості – самий поживний.

Але тут важливо визначити потрібний термін – найкраще збирати врожай на стадії воскової стиглості. На початку періоду молочно-воскової стиглості зерна містять занадто багато рідини, втрата 5% сухої маси чревата швидким окисленням, що не бажано для силосу. А коли кукурудза вже досягла воскової стиглості, зерна ще вологі (до 70%), але цукор ще не перетворився в крохмаль.

Якщо в потрібний термін збирати комбайном кукурудзу на стадії воскової стиглості зерен, то силос дасть тваринам на 20% більше енергії, тобто настільки ж менше можна заготовити концентрованих кормів.

На дачах і присадибних ділянках для їжі або консервації ніжних зерен урожай збирають тоді, коли зернята досягли молочної стиглості, оскільки в цей час вони найсолодші і ніжні. Ні комбайни, ні якими засобами тут не використовуються крім ніжних рук господаря. Неможливо визначити точні терміни збору, можна тільки перевіряти час від часу ступінь зрілості просто руками.

Потрібно перевірити на дотик, по всій чи довжині качана набрякли зерна. У стиглого качана закінчення стає пружним і округлим, у незрілого воно гостре. Шовковисте волосся у дозрілих качанів сухі і коричневі. Кажуть, що саме на піку зрілості зерна мають найбільшу концентрацію цукрів і всіх корисних речовин.

Якщо нічого не зрозуміти на дотик, можна трохи відігнути укривние листочки і подивитися на зернятка. Вони повинні бути вже не білими, але ніжний кремовий колір не повинен набрати своєю яскравою інтенсивності. Можна проткнути нігтем зернятко і подивитися на сік – якщо він зовсім прозорий, то збирати рано, якщо перетворився на звичайну м’якоть – вже упущено момент найкращого смаку.

Початки ніколи не зривають всі відразу. Відомо, що першими достигають самі верхні, вони нахиляються від стебла. Як тільки верхній початок ставати майже перпендикулярно до стебла – пора перевірити його стиглість. Бажано звертати увагу на місячний календар 2019 роки для дачних робіт.

На корм худобі з присадибних ділянок збирають кукурудзу, коли вона досягне біологічної зрілості, інакше важко буде її зберегти взимку. Зерна зберігають з качанами при наявності достатнього місця.

На якість і обсяги заготовленої кукурудзи на зерно або будуть впливати строки збирання і застосовується для цього техніка. Саме від цих чинників залежатимуть такі параметри, як:

Існують розроблені рекомендації щодо оптимальних термінів і тривалості збирання кукурудзи, дотримання яких дозволяє істотно скоротити втрати (вони не будуть перевищувати 2-2,5%) і домогтися високої якості продукту.

Особливо значними будуть втрати при підмерзання злакової культури і одночасному піднятті вологості повітря.

Таким чином, якщо зі строками збирання запізнитися, то втрати зерна збільшаться в три-чотири рази.
До того ж стане великим кількість домішок, зіпсованих зерен. Такий матеріал вже не буде придатним на посадку, і його товарність буде набагато нижчою.

Важливою умовою збору якісного врожаю є правильним чином налаштована.

Фермери, щоб прибрати цю зернову культуру, вдаються до застосування зернозбиральних (всіх типів), які мають тангенціальний або аксіальний молотильний апарат.

На зерно кукурудзу збирають двома методами:

Зазвичай для зернової збирання кукурудзи використовують такі комбайни: «Херсонець-7», «Херсонець-200», КОП-1, КСКУ-6, зернозбиральний з приставкою ППК-4. Спільно з цією технікою також використовують жатку, застосовуючи яку можна добитися кращого технологічного процесу і зменшити втрати.

Також жатку можна замінювати 4-8-рядними пристосуваннями для збирання кукурудзи, що дозволяють прибирати качани, а кидати на поле в подрібненому вигляді. Це досягається роботою ріжучих знарядь під комбайном.

У качанах зернову культуру прибирають на продовольство і насіння, в зернах – на фураж.

Початки для зберігання потрібно помістити в сухе і добре провітрюється. Вологість в ньому повинна бути дуже низькою і не перевищувати 15%. Висота насипу качанів не повинна перевищувати 1,5 м.

Перед тим як помістити качани на зберігання, їх необхідно ретельно перебрати, видалити листя і добре висушити до вологості 13-14%.

Щорічно, в останніх числах серпня, на ринках міста Іскітіму з’являється в дуже великих кількостях кукурудза. І городяни охоче купують її, не замислюючись про походження цих качанів. Можна, звичайно, припустити, що частина продаваного врожаю вирощена на своїх ділянках добропорядними селянами.

Але досвід аграріїв АТ «Агрофірма« лебедевской »показує, що ця кукурудза вкрадена з полів Агрофірми. Ось і серпень 2016- го почався з масових вилазок любителів халяви на кукурудзяні поля. Для боротьби з розкраданнями приймаються серйозні заходи, і служба безпеки акціонерного товариства попереджає: пощади злодіям не буде.

Крадіжка кукурудзи з полів Агрофірми потрапляє під дію статті 158 КК – крадіжка. Згідно п.1 даної статті, винний карається штрафом в розмірі до вісімдесяти тисяч гривень або ж в розмірі заробітної плати або іншого доходу засудженого за період до шести місяців. Або обов’язковими роботами на строк до трьохсот шістдесяти годин, або виправними роботами на строк до одного року, або обмеженням волі на строк до двох років, або примусовими роботами на строк до двох років, або арештом на строк до чотирьох місяців, або позбавленням волі на строк до двох років.

Оскільки злодюжки в кукурудзяних полях діють уже не тільки в поодинці, але і організованими групами, для боротьби з ними залучені всі сили служби безпеки, організовано цілодобове патрулювання.

Адже приходять не тільки ті, хто взяв би два-три качана для сім’ї, але і на тракторах приїжджають! – обурюється Сергій Стукалов, – Залишають в полях цілі просіки, багато везучи, і ще більше мнуть, псують, вдавлюють в землю колесами! А це вже передбачає покарання за ст.158 п.2 КК – Крадіжка, вчинена групою осіб за попередньою змовою.

Як зрозуміти, що пора збирати урожай

Забирають кукурудзу не всю відразу, а вибираючи качани, які досягли молочної стиглості. Як зрозуміти, що кукурудза дозріла Ці ознаки допоможуть вам зорієнтуватися:

• зовнішня обгортка всохла і придбала салатний колір;
• кукурудзяні рильця ( «нитки», що стирчать з качанів) стали бурими і підсохлими;
• зернятко, якщо його натиснути, виділяє біле молочко;
• жовті зерна, щільно зімкнуті в рівні рядки, гладенькі, без зморшок і вмятинок.

Перед закладанням на зберігання очистіть качани від першого шару зовнішньої обгортки і просушіть.

Щоб просушити, звільніть їх від листя, що не зрізуючи обгортку, і від кукурудзяних рилець, сплетіть качани і повісьте ці косички в провітрюване сухе приміщення.

Якщо при невеликому постукуванні зерна почали висипатися, качани повністю висохли.

Вилущив зернятка, зсипте їх в суху тару (пластикова або скляна ємність, картонна коробка, тканинний мішок).

Можна і заморожувати кукурудзу, найкраще для цього підходять молочні качани. Добре очищені качани опустіть на 2 хвилини в окріп і відразу ж в ємність з холодною водою на такий же час.

Просушіть, розклавши на м’яку серветку, оберніть кожен качан харчовою плівкою і складіть в морозильну камеру. Так кукурудза може зберігатися до півтора років, не втрачаючи своїх якостей.

Тепер ви знаєте про вирощування кукурудзи практично всі, ну, а як вжити її в їжу, кожен розбереться самостійно.

Для того щоб визначити, коли достигла кукурудза, необхідно враховувати сорт кукурудзи, регіон, в якому вона вирощується і терміни посадки.

Дозрівання кукурудзи ранньостиглих сортів відбувається не раніше ніж на 75 день після сходів. Як зрозуміти, що кукурудза дозріла, якщо вона середньостиглої сорту Як тільки з’явилися паростки, відрахуйте 90-100 днів.
Зріла кукурудза
Щоб розібратися, чи дозріла кукурудза пізньостиглої сорти, необхідно після сходів відрахувати не менше 110 днів.

На дачі найчастіше висаджують ранньостиглу кукурудзу в харчових цілях. В якому місяці дозріває така кукурудза визначити не складно. Зазвичай вона встигає до кінця липня.

Коли культуру засівають на полях у великій кількості і з промисловою метою, то часто збір урожаю відбувається на молочно-воскової стадії стиглості. Зазвичай кукурудза в даному випадку йде на силос. На цьому етапі дозрівання культура містить максимальну кількість цукрів. Якщо запитати у фермерів, в якому місяці збирати урожай качанів на силос, то вони з упевненістю вкажуть на період з серпня по жовтень.

Щоб знати точно, чи дозріла кукурудза, необхідно стежити за зовнішнім виглядом верхніх качанів на стеблі, які дозрівають в першу чергу.

Багатьох цікавить питання, як зрозуміти, що кукурудза дозріла, якщо урожай планується збирати з метою подальшої засушування зерен. В даному випадку, потрібно дочекатися повного висихання стебел і листя.

Збір дозрілих качанів з метою заготівлі посадкового матеріалу проводиться на біологічній стадії стиглості.

Цікаво, що при правильних умовах сушки і зберігання зерна кукурудзи, вони придатні для посадки протягом 10 років.

Часто на присадибних ділянках можна зустріти кукурудзу для попкорну. Варто згадати, що це окремий сорт, який вирощується лише з однією метою – для подальшого приготування попкорна. Вона встигає досить довго. Збір кукурудзи здійснюють в пік зрілості, коли початок, стебло і листя стає коричневого кольору.

У різних куточках України погода може сильно відрізнятися, а це значить, що і кукурудза зріє по-різному.

В якому місяці збирати урожай залежить від клімату і призначення.

Говорячи про регіонах середньої смуги країни, тут посів кукурудзи припадає на травень. Овоч встигає до серпня, а збір дозрілих качанів здійснюють аж до жовтня.

У Краснодарському краї посадка кукурудзи відбувається досить рано, а ось збір врожаю триває майже до середини осіннього періоду.

У урожай кукурудзи починають збирати з кінця серпня. Ну а кінець збору врожаю в Київській області припадає на кінець вересня.

Перш за все кукурудза зріє в областях південної частини країни.

Найчастіше, вирощуючи качани на невеликих городах і дачах, люди використовують її для вживання в їжу. Тоді качани повинні встигнути до молочної стадії.

При намір засушити кукурудзу для насіння або зробити з неї попкорн, краще дочекатися біологічної стадії стиглості.

Визначити стиглість кукурудзи нескладно, але це дасть можливість вчасно зібрати урожай, в залежності від цілей подальшого використання овоча. І тут потрібно вміти розбиратися, включаючи не тільки терміни, але і зовнішні ознаки.

Отже, коли ви зрозуміли, що кукурудза дозріла (в цей період припадає на кінець серпня і триває майже до кінця вересня), настає час її збирати. Спеціальної підготовки для цієї процедури не потрібно, так що збір врожаю пройде легко і без проблем.

Збір найкраще проводити рано вранці. Насамперед надіньте рукавички, щоб не пошкодити руки. Стисніть початок в долоні, другий долонею притримуйте стебло, потягніть початок вниз і поверніть.

Слід зазначити, що більшість солодких сортів втрачають смакові якості протягом доби після збору. Це означає, що урожай потрібно відразу відправляти на переробку або є. Однак є хитрощі з підтримки солодощі зерен.

З огляду на те, що більшість сортів, особливо гібридних, приносять по 2-4 качана з однієї рослини, обривати їх поступово, зберігаючи проміжок в зборі мінімум в 10 днів.

Збираючи лопаються кукурудзу (в цей період настає до середини вересня) постарайтеся встигнути до настання заморозків. Знову-таки, озбройтеся рукавичками і починайте обламувати качани. При всиханні стебел і листя ця процедура не відніме у вас багато часу і сил.

Надалі лопаються кукурудзу сушать протягом, щонайменше, 4 тижнів, а краще витримати 6-7 тижнів, щоб залишити тільки невелика кількість вологи в зернах. Сушать її, викладаючи в мішки-сітки, які потім підвішують у теплому приміщенні з хорошою вентиляцією. Після закінчення етапу просушування зерна відокремлюють від качанів, прокручуючи його між долонями. Цю процедуру також рекомендується проводити в рукавичках, щоб не пошкодити шкіру гострими краями зерен.

Правильно висушені зерна лопаються кукурудзи можна зберігати в герметичних банках, в темному і сухому місці. Висока вологість призведе до того, що вони відволожаться і стануть непридатні до вживання.

Терміни дозрівання врожаю залежать від сорту, кліматичних і погодних особливостей. Збирають кукурудзи найчастіше в перших числах серпня, до цього часу кукурудзяна рильце набуває коричневого відтінку.

Зібрати кукурудзу для вживання в свіжому вигляді допоможуть певні ознаки. Якщо рильце всередині листа ще зеленуватого кольору, а зовні коричневий відтінок, то кукурудза знаходиться в молочно-воскової стадії розвитку. Якщо злегка натиснути на зерно, то з нього з’явиться молочний, солодкий сік. У таких качанах сконцентровано максимальну кількість поживних елементів, їх можна вживати у свіжому вигляді або використовувати для варіння.

Якщо зернова культура призначається для виробництва силосу, то до збирання кукурудзи приступають після настання воскової стиглості. У південних регіонах країни цей період збігається з останніми числами серпня. У деяких областях прибирання може проводитися і в листопаді. До цього часу вологість зеленої маси може перевищувати 70%. Для попкорна чекають настання біологічної стиглості, коли зерна стануть твердими.

Якщо передбачається кукурудзу використовувати в якості посадкового матеріалу, то рекомендовано почекати поки листя повністю пожовтіє і висохнуть. Зібраний урожай на місяць поміщають в прохолодне місце до повного дозрівання. Як тільки зерна повністю висохнуть, їх переміщують в суху, скляну ємність.

Якщо зерна на посадку не встигнути зібрати до заморозків, то вони втрачають схожість, і підвищується ризик розвитку грибкових хвороб. В результаті знижується харчова цінність і кількість врожаю.

Для виготовлення попкорну садять спеціальні сорти лопаються кукурудзи (Вулкан, Внучкіна радість, Ерлікон, Гостинець).

Обов’язково потрібно збирати урожай до настання заморозків, інакше зібрана кукурудза не буде придатна для приготування попкорна. Краще відривати качани зі стебла вручну.

Технологія вирощування кукурудзи на попкорн нічим не відрізняється від звичайних. Для цього існують спеціальні сорти.

У кукурудзи цього виду дрібні зерна загостреної форми. Початки колючі, їх неприємно брати в руки. Кукурудза може бути білого, жовтого або червоного кольору.

Збір врожаю кукурудзи на попкорн проводиться тоді, коли вона повністю визріла на корені. У такому випадку вона буде відмінної якості і буде добре вибухати при приготуванні попкорна. Якщо прибрати її раніше і потім досушити, відсоток пострілів зерен значно знизиться.

Коли качани відхиляться від стебла і нагнути до землі, потрібно починати збирати урожай. Зволікання в цьому випадку може привести до втрат. У цього виду кукурудзи стебла тонкі і неміцні. Якщо вони перестигають, качани можуть потрапляти на землю. Тут вони натягають вогкість і втрачають свої властивості.

Після зернової збирання кукурудзи тримають її в сухому місці, недоступному гризунам. Сорти для попкорну досить тверді і гризунам не дуже подобаються. Але коли немає нічого іншого, вони гризуть і їх. Крім того, при приготуванні попкорна качани не миються, інакше вони відволожаться. Якщо по ним ходили миші, вони можуть стати джерелом інфекції.

Не слід занадто пересушувати кукурудзу, від цього також зменшується вироблення попкорну.
Найкраще після збирання качани просушити на шафі або грубці, скласти в паперові пакети і прибрати на зберігання в сухе прохолодне місце.

Зберігати її краще в качанах. Свої властивості вона добре зберігає протягом року. Потім вона їх частково втрачає, зерна вибухають все менше. Крім того, в них можуть завестися шкідники.

ознаки зрілості

Можна визначати ступінь зрілості по волокнам, коли вони починають темніти, то можна знімати урожай
Самі вірні ознаки дозрівання:

1. Завжди звертати увагу на верхні качани. Саме вони починають зріти раніше всього, так як краще висвітлюються сонцем. В першу чергу варто звертати увагу на кут між кукурудзою і стеблом, чим він більший, тим більш зрілий качан. Але не варто чекати, коли кут стане перпендикулярним, зазвичай можна знімати урожай набагато раніше.
2. Зняти один верхній початок і оглянути зерна. Вони повинні бути наповненими і рівними, займати усією поверхню щільно. В стадії молочної зрілості набувають світло-жовтий колір, чим більше дозрівають зерна, тим більш насичений колір набувають. Перезріла кукурудза не дуже смачна, тому знімати потрібно до повного дозрівання.
3. Натиснути нігтем на зерна. У нормальній зрілої кукурудзі буде виділятися рідина молочного кольору, це вірна ознака придатності для вживання в їжу. Якщо виділяється прозора рідина, то качани ще не дозріли і потрібно дати їм ще час. А якщо при натисканні йде густа субстанція, більше схожа на сметану, то це ознака перезрівання.

Волокна починають сохнути при дозріванні і стають коричневими по всій довжині

1. Оглянути волокна на початках. Якщо вони стали коричневими і добре відділяються від зерен, то можна готувати кукурудзу. Якщо волокна зовні потемніли, а всередині ще немає, то краще почекати деякий час, поки вони не стануть коричневими, висихати всередині вони не повинні, але потемніти – обов’язково.
2. Враховувати сортові особливості. Є різні сорти, тому при покупці важливо враховувати цей момент. Якщо орієнтовно знати, то набагато простіше визначати зрілість. Для середніх широт варто використовувати тільки ранні та середні сорти, пізні просто не встигнуть дозріти.
3. Також терміни дозрівання залежать від регіону зростання і погодних умов. Якщо стоїть прохолодна похмура погода, то зріти кукурудза буде трохи довше. І навпаки, при жаркій погоді дозрівання може прискорити дозрівання.

Коли зерна стали дуже жовтими, а оболонка відійшла, то кукурудза швидше за все перезріла

Якщо ви вирощуєте кукурудзу для попкорну, то вона повинна дозріти повністю. В цьому випадку коричневими повинні стати і листя, і стебло, і початок. Приблизно такий варіант, як на фото вище. Тут неможливо перетримати кукурудзу.

Автор відео звертає увагу, що зрілість кукурудзи можна визначити по щільності качана і його виду. Кінчик стає більш тупим, набуває обсяг і стає важким.

Збирання кукурудзи проводитися може по-різному. Зернова культура вирощується на силос або на зерно. І в обох випадках процес збирання має свої особливості. Відмінність полягає в термінах збору врожаю, а також у виборі зернозбирального комбайна зі спеціальними приставками. Якщо були дотримані агротехнічні прийоми вирощування культури і правила збору готової продукції, то кількість і якість врожаю порадує.

Ступеня стиглості кукурудзи

Найсмачніша кукурудза – та, яку вчасно зняли з грядки. Тому важливо вміти визначати, коли качани готові до збирання. Розрізняють 3 ступеня стиглості кукурудзяних качанів.

молочна стиглість

На цій стадії листя, укутують початок, ще зелені і насилу відокремлюються від нього. При натисканні на зерно виділяється біла рідина (молочний сік), ниткоподібні стовпчики ще не висохли. Кукурудзяні зерна блідо-жовтого кольору, на смак вони м’які і соковиті.

воскова стиглість

У цій фазі зерна набувають характерну яскраво-жовте забарвлення і воскову консистенцію. Молочний сік при натисканні не виділяється. Листя качана починають жовтіти і засихати.

При такій зрілості листя на початках засихають повністю. Зовні вони нагадують пергаментний папір. Пензлик на кінці плода темніє і набуває коричневого забарвлення. Зерна стають твердими і щільними на дотик. Молочний сік всередині зерен перетворюється в крохмаль.

Збір кукурудзи проводиться в різні терміни, які залежать від цільового призначення врожаю. Виділяють кілька стадій зрілості зернової культури:

1. Стадія молочної стиглості відрізняється світло-білими зернами в качані. У них високий вміст цукрів. Якщо натиснути на насіння, то з них з’явитися білий, солодкий сік. На смак вони солодкі, ніжні і соковиті. Листя щільно облягають початок, і відокремити їх стає важко. Волоски м’які, вологі, біля основи коричневого відтінку. Таку кукурудзу збирати краще вручну. Вживати в їжу можна як в сирому, так і вареному вигляді.
2. Наступ воскової стадії можна розпізнати по світло-жовтого кольору зерен, всередині яких вже немає рідини. На дотик вони середньої щільності, якщо натиснути на насіння, на них залишається вм’ятина. У міру дозрівання щільність збільшується. У зернах підвищується кількість крохмалю. Цукор, який входить до складу зерен, починає перетворюватися в крохмаль, а сік переходить в м’якоть.
3. Біологічна стиглість відрізняється насичено-жовтим або помаранчевим кольором зерен. Листя, облягаючі початок, починають жовтіти і сохнути, їх легко відокремити. Волоски стають коричневими і сухими. Кукурудзу на даній стадії стиглості збирають комбайном, і основним призначенням вважається виготовлення силосу для травоїдних домашніх тварин.

На етапі формування зерна рівень вологості становить майже 90%. В стадії молочної стиглості рівень вологості зерна в качанах становить 58%, в період воскової стиглості вологість насіння становить близько 37%. При повній стиглості кукурудзи, зерна стають твердими, а вологість становить не більше 25%.

Цілющі властивості цукрової кукурудзи

Цукрова кукурудза
– делікатна рослина і в їжу використовується, коли досягає молочної стиглості в будь-якому вигляді (стиглому, сушеному, консервованому, в замороженому, її навіть запікають). За своїм змістом поживних речовин кукурудза не поступається зеленому гороху. З зерна отримують жир, глобулінового і аскорбінову кислоту, багата на вуглеводи, протеїн, цукор, вітамін Е, С, А, В1, В2 і багато іншого. Відмітна риса цукрової кукурудзи від будь-якого іншого виду – наявність декстрину.

Не варто забувати і про цілющі властивості кукурудзи. Вже давно застосовуються екстракти з кукурудзяних рилець при хворобах печінки, жовчного міхура, сечокам’яної хвороби. Широко використовуються кукурудзяні масла і зернівки, які рекомендовано вживати в їжу людям, що страждають на атеросклероз.

Як вирощувати кукурудзу: інфографіка

Загальні правила, які допоможуть виростити хороший урожай.

Втрати врожаю на кукурудзяному полі збільшуються при зборі після заморозків і під час підвищення вологості повітря. Зерно набирає вологу, качани стають важкими, в результаті стебла гниють і згинаються. Зібрати сільськогосподарською технікою такі качани стає проблематично.

Два основних способи збирання врожаю:

• зрізка качанів, яка може або супроводжуватися очищенням листя, або ні;
• прибирання з одночасним обмолочування зерна.

При вирощуванні в великих обсягах слід враховувати, що є сорти і гібриди, які визрівають в різний час. І щоб правильно виконувати всі технології і при цьому встигати вчасно, краще висівати не один сорт, а кілька, щоб вони по черзі визрівали.

Саме від вибору насіння залежить, який урожай буде отримано в подальшому. Якщо насіння хорошої якості і дадуть дружні сходи, продуктивність кукурудзяного поля буде досить високою.

При виборі сорту враховуються смакові якості і врожайність. Аграрії вирощують різні види рослини:

1. Найпопулярнішими вважаються цукрові сорти (35%). Вони дають високі врожаї і їх можна використовувати для різних цілей.
2. Не менш популярні зубовидний сорти, але їх харчова цінність нижче, в основному йде на корм худобі і для технічних цілей. На неї припадає 23%.
3. Напівзубовидна група кукурудзи створена при схрещуванні зубовидних і кременистих сортів. Використовується в різних сферах. Її вибирають в 12% випадків.
4. Часто вирощують кременисту різновид (19%). Вона швидко визріває, містить багато крохмалю і дає високі врожаї.
5. Серед дачників і власників невеликих господарств популярна лопаються кукурудза (11%). У неї гострі зерна маленького калібру. Її використовують для попкорну і пластівців.

Насіння висівають в грунт навесні, коли земля прогрілася до 18 градусів. Догляд за рослинами складається з регулярної прополки, розпушування та внесення добрив. Прибирання проводиться ранньої або пізньої осені в залежності від сорту. На силос культуру прибирають влітку, в кінці першої – на початку другої стадії стиглості.

Способи збирання врожаю діляться на прибирання в качанах і обмолот зерна. У першому випадку використовують спеціальні комбайни. Разом з ними також використовується жатка, що дозволяє скоротити втрати.

Відгуки городників

Світло-зелений колір рослини і підсохлі листя по краях підкажуть, коли воно дозріло. Зерна не повинні бути пом’ятими і зморщеними. При стисканні зерна повинна витікати молочна рідина білого кольору. Збирання проводять вибірково, так як все качани не можуть поспати одночасно. Збір триває близько двох тижнів. Якщо почекати, то зерно може втратити свої якості: харчові і смакові. Воно стане твердим, зморшкуватим і погано розварюється.

• періоду вегетації конкретного сорту;
• кліматичних особливостей регіону;
• термінів посадки рослин;
• сезонних погодних умов.

Крім того, має значення і те, як планується використовувати урожай: отримати насіння для посіву, приготувати з зерен попкорн або вжити качани в свіжому вигляді. У перших двох випадках качани збирають в стадії біологічної стиглості, а для вживання вареної і сирої придатна тільки молочна кукурудза.

Визначити наступ молочної стиглості можна за такими ознаками:

• зерна мають світло-жовтий, іноді кремово-білий відтінок, вони дуже соковиті і м’які;
• листя, укутують початок, ще зелені, і їх дуже важко відокремити;
• волоті на кінцях качанів тільки починають темніти, стаючи світло-коричневими у самих кінчиків;
• всередині зернівки знаходиться біле молочко, яке вибризгивается при натисканні.

Біологічна стиглість настає в кінці періоду вегетації і характеризується наступними зовнішніми ознаками:

• колір зернівок стає медово-жовтим, а іноді і помаранчевим, а їх оболонка твердне;
• при натисканні перестає виділятися сік, а всередині відчувається замінив його крохмаль;
• зовнішні листя на качані висихають і робляться схожими на пергамент;
• пензлик, що вінчає плід, стає інтенсивно-коричневої і сухий.

Якщо ж кукурудза призначена для вживання в їжу в сирому, вареному або консервованому вигляді, то качани знімають в стадії молочної стиглості.

Для вживання в свіжому вигляді вибирають молоді кукурудзяні качани, зняті в стадії молочної стиглості. Такі зерна відрізняє ніжний солодкий смак. Першими збирають качани, розташовані ближче до верхньої частини рослини. Вони встигають швидше за інших.
Кукурудза в стадії молочної зрілості

Визначити, що кукурудза досягла фази молочної стиглості, можна за такими ознаками:

• качани відхилилися від стебла;
• волоть на кінці качанів підсохла (волога на дотик волоть з червонуватим відтінком свідчить про те, що плоди ще не дозріли);
• качани повністю заповнені зернятками (кінчик стиглого качана – тупий і округлий);
• зерна придбали блідо-жовтий колір і при натисканні виділяють білу рідину (якщо зерна білі, а сік прозорий, то плоди ще не встигли);
• для відділення качана від стебла досить стиснути його рукою і повернути навколо своєї осі.

Після зняття качанів зі стебел цукру швидко перетворюються в крохмаль. Тому їх вживають в їжу в першу добу після збору, поки вони зберігають відмінний смак.

Знижена температура уповільнює процес перетворення цукрів у крохмаль. Саме тому обривати кукурудзу краще в прохолодні ранкові години, а зберігати в холодильнику, накривши вологою тканиною. Так вона збереже солодкість на цілий тиждень.

Якщо кукурудзу планується використовувати для засушування зерен, то качани збирають після того, як стебла і листя повністю висохнуть. У цей час вони легко відламуються від стебла. Після збору листя з качанів видаляють і поміщають в прохолодне місце на один місяць для повного дозрівання.

Після висихання зерен їх відділяють і поміщають в герметичну ємність. Зберігають їх у темному прохолодному місці.

на посадку

Для заготівлі посадкового матеріалу кукурудзяні зерна збирають у стадії біологічної стиглості. Ця фаза наступає, коли стебла і листя висихають повністю і качани легко відламуються від стебла.

Зібрану кукурудзу звільняють від зовнішніх листя і переносять в прохолодне сухе місце на 1-2 місяці для висушування. Повністю просохлі зерна відокремлюють від качана і зберігають у прохолодному місці подалі від сонячних променів.

на силос

Кукурудза в стадії воскової стиглості

Сілосс найбільш цінними поживними якостями виходить при збиранні культури на етапі воскової стиглості, або в кінці молочно-воскової стадії. Вологість кукурудзяного зерна в цей момент становить близько 65-70%. Вміст цукру в зернах ще висока. Кислотність такого силосу виходить помірною.

Якщо зібрати врожай раніше, то поживна цінність силосу значно знизиться. На початку молочно-воскової стадії з-за високої вологості зерен і помітної втрати сухої маси він сильніше окислюється.

Прибране сировину засипають в яму і щільно утрамбовують. У великих господарствах це роблять тракторами. Коли яма наповнена, її закривають землею, щоб не було доступу повітря. В таких умовах зелена маса пріє і перетворюється в силос.

Коли встигає кукурудза для приготування улюблених ласощів Плоди, призначені для приготування попкорна, знімають з грядок в найостаннішу чергу, коли зерна досягнуть піку зрілості. У цей період коричневий колір набувають стебло, сам початок і листя.

Зерна в качанах також повинні бути сухими (з вологістю всього 15-20%). Якщо дозволяють погодні умови, качани сушать прямо на стеблах. Висохлі плоди поміщають на місяць в прохолодне темне місце (на горище або в комору) і потім складають в полотняні або паперові пакети. Зберігають таку кукурудзу в качанах.

Для вирощування кукурудзи підійде будь-яка грунт. Вона з легкістю переносить недостатньо вологі умови вирощування, але від надлишку вологи гниє і швидко зникає. Клімат повинен бути теплим, а місце висадки досить сонячне. У наших краях вирощують численні сорти рослини, такі як: Рання золота, кубанська консервна і інші.

Попередниками рослини вважають зернобобові, томати, бобові трави.

Грунт обов’язково повинна бути удобрена гноєм або іншим видом добрива. Перекопування грунту здійснюється в середньому приблизно на глибину в 28 см.

Перед тим, як вирощувати кукурудзу, потрібно вдало вибрати ділянку на городі. Технологія вирощування кукурудзи на зерно передбачає посадку культури там, де до того росли злакові, цукровий буряк, гречка.

Кукурудза добре росте на легких і поживних грунтах з нейтральною кислотністю. Якщо ж маємо дуже сильну кислотність, можна внести потрібну кількість вапна.

Бажано щоб ділянку добре висвітлювався сонцем, що не перебувала в низині, де можливе загнивання або стоячі води.

Перед тим, як садити кукурудзу, слід завчасно підготувати ділянку. Готують ще восени, після збору попереднього врожаю. З поля потрібно винести бур’яни, внести органічні добрива і переорати. Орють приблизно на глибину 30 сантиметрів.

Якщо попереднього сезону мали проблеми з бур’янами, на осінньому етапі підготовки ґрунту після збору врожаю можна обприскати ділянку хімічними засобами. Після півмісяця після цього, коли підсохнуть бур’яни, можна орати ділянку.

Також для боротьби з бур’янами можна перед внесенням органічних добрив і пашів попередньо продісковать, на глибину до 8 см.

Вирощування кукурудзи – як отримати величезний урожай без особливих фінансових затрат

ознаки стиглості

Як визначити стиглість солодких плодів Відвернувши край оболонки кукурудзяного качана, уважно огляньте його. Дізнатися про готовність кукурудзи до збирання допоможуть такі ознаки:

• до кінця терміну дозрівання кукурудзяні зерна наливаються і під власною вагою відхиляються в сторону, поки не опустяться перпендикулярно до стебла;
• зрілі плоди відрізняє округла форма, качани повністю заповнені зернами;
• зерна всередині качана рівні і гладкі, без зморшок і вм’ятин;
• чоловічі квіти на верхівках стебел в’януть і обсипаються;
• достигли кукурудза відділяється від стебла руками без застосування ножа або ножиць.

Для варіння вибирають кукурудзяні качани з зернами молочно-білого або світло-жовтого кольору.

Зернятка всередині качана повинні щільно сидіти на своїх місцях і бути однаковими за розміром. Правильний початок – м’який і пружний на дотик. Молода молочна кукурудза при натисканні на зерна виділяє білу в’язку рідину. Якщо зерна в качані з ямочками, то для варіння такий овоч не підійде.

Молоді качани варять 20-30 хвилин. Час приготування більш зрілих, затверділих плодів – до 40 хвилин. Їдять їх гарячими, відразу після закінчення варіння. При охолодженні вони швидко втрачають м’якість і соковитість.

Останнім часом люди часто розводять кукурудзу на присадибній ділянці. Ті, хто цим займається давно, застосовують техніку посадки відразу декількох сортів. Завдяки цьому, як тільки закінчується збір одного сорту кукурудзи, настає час для іншого.

Любителі вирощувати овоч на ділянці користуються простими підказками, які дозволяють дізнатися, коли збирати врожай:

• маточкові нитки набувають темний відтінок, проте ще не засохли;
• поява кромки на зовнішніх шарах листя;
• зерна, що знаходяться на верхівці качана без зморшок і вм’ятин;
• при натисканні виділяється молочна рідина.

Хтось вважає за краще вживати в їжу сиру кукурудзу. Для цього відмінно підійдуть качани молочної стиглості. Перший збір качанів краще здійснювати вгорі. Вони достигають у першу чергу.

Їсти свіжу молочну кукурудзу краще в найближчі 24 години після збору. Саме в цей період вона солодка, ніжна і смачна.

Кукурудза, що досягла молочної стиглості, має кінчик круглої форми, а колір зерен блідо-жовтий. Відокремити початок від стебла на даній стадії дуже легко, потрібно лише провернути його рукою навколо своєї осі.

При вирощуванні кукурудзи можна виділити кілька ознак, коли збирати врожай. Тут головне вгадати наступ молочної стиглості. ознаки:

• Початки відхиляються убік від стебла. Листя щільно облягають початок, вони зеленого кольору.
• Першими збирають качани, які знаходяться ближче до верхівки. Саме вони дозрівають швидше.
• Волоски повинні придбати коричневий колір і стати сухими. Якщо вони вологі і червонуватого відтінку, то ще не настала стадія молочної зрілості.
• Насіння повинні бути біло-жовтуватого кольору. При натисканні на зерно сік повинен бути білим, а не прозорим. Якщо сік став густим, а колір зерен темно-жовтий, то, значить, стадія молочної стиглості упущена. Таке насіння втрачають соковитість і солодкість.
• Початок легко відділяється від стебла руками.

Так як цукор швидко перетворюється в крохмаль, то після збору кукурудзу потрібно з’їсти, інакше втрачається смак і солодкість. Продовжити смакові якості можна, помістивши качани в холодильник.

Зернову культуру на зерно прибирають в качанах або з одночасним обмолотом качанів. Для вживання в свіжому вигляді процедура втрачає сенс.

Збирання кукурудзи на зерно проводять спеціальними збиральними комбайнами в період біологічної стиглості. На цей момент в качані має бути сухої речовини менше 60%, а в зерні менше 70%. Чим вище частка сухої речовини в зерні, тим краще. Сорти кукурудзи на зерно: Спірит, Піонер, Сингента, Добриня, Трофі, Санденс.

Під час збирання кукурудзи на зерно потрібно дотримуватися ряду агротехнічних вимог:

• зрізати рослини потрібно на відстані від землі 15 см;
• при зборі зернових комбайном, потрібно стежити за тим, щоб в качані було пошкоджено не більш 5-7% зерен;
• якщо використовуються спеціальні комбайни, то число пошкоджених зерен не повинна перевищувати 1,5%.

В результаті збирання врожаю комбайном, більше 90% качанів вже виявляються очищеними від листя.

Починають прибирати кукурудзу спеціальною технікою. Можлива частка сухої речовини 30%. Вологість листя повинна бути на рівні 68%, вологість в зерні – 45-50%. Рослина скошують на відстані від землі на 20 см, всі частини рослини, включаючи зернятка, повинні бути роздроблені. Розмір частин не повинен бути більше 7 мм.

Отриманий силос у вигляді добре утрамбований брикетів складають в заздалегідь підготовлені траншеї. Це дозволить поліпшити якість продукту і збільшити термін зберігання.

Для заготівлі силосу важливо, щоб кукурудза була недоспевшей, а листя і стебла зеленими. Після закладки силосу в силосну яму це забезпечить хороші умови для його дозрівання. Маса почне пріти з підвищенням температури. При сухому листі такого ефекту досягти не вийде, і силос може зіпсуватися.

При збиранні на зерно стебла і листя повинні бути повністю сухими, а качани добре визріли. Це можна визначити по розкрилася лусці, яку закрито качани. При цьому вони легко відламуватися від основного стебла.

Для доброму стані культури прибирання кукурудзи не повинна сильно затягуватися. Переспілі рослини стають слабкими і можуть повалитися на землю, що значно ускладнить процес прибирання.

При вирощуванні кукурудзи необхідно знати, коли потрібно збирати урожай. Іноді необхідно зібрати її для вживання в свіжому вигляді. Наприклад, для консервування чи для варіння в качанах.

В такому випадку качани збираються вручну. При механічній прибирання може пошкодитися ніжне зерно. При заготівлі великої кількості качанів, наприклад, для консервного заводу, використовуються комбайни. Початки виламують від стебла, але не очищають. Так вони краще транспортуються.

Надалі, очищення і обмолот качанів виробляється прямо на заводі. Там їх очищають від стебел і листя, зрізають ніжні зерна спеціальним ножем і консервують.

При ручному прибиранні вибираються ті качани, які ростуть верхніми на стеблі, вони раніше визрівають. У них зерно при натисканні повинна виділяти біле молочко. Якщо рідина прозора, зерно ще не готове.

Готовність кукурудзи можна також визначити по волосках. Якщо вони підсохли, зерно досягло нормальної стиглості і смаку, і його можна вживати в їжу.

Основна маса всієї висіває кукурудзи призначена для отримання зерна. Збирання кукурудзи на зерно проводиться в той час, коли культура повністю визріла. Така продукція добре зберігається тривалий час.

Кукурудза на зерно краще зберігається в качанах, але якщо вона забиралася зеленуватою, качани можуть запліснявіти. Якщо зелену кукурудзу прибрати в зерні, вона почне грітися і також зіпсується. Тому, якщо виникла необхідність прибрати культуру трохи раніше покладеного терміну, її необхідно обов’язково розстелити і добре висушити.

Також для рослини шкідлива прибирання при високій вологості. Якщо стебла вологі, качани погано відламуються і губляться. Щоб звести до мінімуму втрати при збиранні, потрібно дочекатися теплої сонячної погоди.

Деякі після дозрівання втрачають стійкість і нахиляються до землі. Це значно ускладнює процес збирання. При запуску комбайна на полі частина врожаю втрачається. Тому в таких випадках необхідно пройти по полю і прибрати втрати вручну. Щоб уникнути таких неприємностей, потрібно вибирати сорти, стійкі до вилягання.

Кукурудза забирається з поля і вивозиться на струму. Сучасні комбайни здатні очищати кукурудзу настільки, що вона виходить майже чистою. Готова продукція деякий час знаходиться під відкритим небом і просушується. У цей час її перевіряють вручну і підчищають. При необхідності її перебирають. Шлюб прибирають в сторону і використовують для корму худоби. Повноцінні качани прибирають в комори і залишають в такому вигляді до застосування.

Деякі фермери прибрані качани молотять комбайном прямо на току. Зерно закладають на зберігання або відвозять на переробку, а стрижні використовують для виготовлення біопалива. Або прибирають в сухе місце і відразу ними топлять.

Кукурудзу на силос починають прибирати в кінці серпня, коли листя і стебла ще зелені, а качани досягли воскової стиглості.

Прибране сировину засипається в яму і щільно утрамбовується. В умовах великих господарств це роблять тракторами. Коли яма наповнена, її закривають землею, щоб не було доступу повітря. В таких умовах зелена маса пріє і перетворюється в силос. Непогано, якщо під час заготівлі силосу пройде дощ. Це посилить процес і поліпшить якість корму.

Деякі фермери закладають на силос більш зріле сировину, але при цьому його рясно поливають. Якість такого силосу трохи гірше, ніякої полив не зробить того, що зробить природа сама.

Збирання кукурудзи на зерно можлива, коли вона поспіє і її вологість буде дорівнює 35%. Спеціальний комбайн за один день збирає 5 га стиглої кукурудзи, подрібнюючи стебла, що пройшли через молотарку, прямуючи в автомашину.

Самохідний зернозбиральний комбайн вигідно допомагає в зборі врожаю. Але варто взяти до уваги один фактор – після збирання рослину слід піддати сушінню, інакше воно може зіпсуватися.

Причіпний комбайн ККХ-3 працює разом з трактором. Перевага такого апарату в тому, що він за один прохід прибирає відразу три ряди кукурудзи.

Під час руху комбайна відбувається наступне:

• ланцюг вистачає стебла рослини;
• ріжуча частина видаляє зайве;
• стебла спрямовуються в апарат, що відокремлює качани (металеві вальца);
• качани відправляються в візок, приєднану до комбайна.

Але на цьому обробка не закінчується. Загорнуті листям качани потрібно очистити. Така робота до снаги машині – очищувач качанів. Цей апарат підвішують на трактор. Скошені качани підхоплюються і направляються на транспортер до очисних валів, які знімають зайві листя. Початки без обгортки потрапляють в ємність позаду машини, звідти в молотарку для кукурудзи, де ми і отримуємо кінцевий результат.

• Готовність качанів можна визначити по їх положенню: вони повинні відхилитися від стебла і зайняти майже горизонтальне положення.
• Не складайте відразу всю кукурудзу. Першими починайте зривати качани, розташовані ближче до верхівки рослини. Зазвичай саме вони дозрівають швидше.
• Перевірте перед збором, чи достатньо підсохла мітелка. Якщо вона має червонуватий відтінок і волога на дотик, то це означає, що кукурудза ще не досягла стадії молочної стиглості.
• Обмацайте початок, щоб переконатися в його абсолютної заповнювання зернами. Якщо його кінчик ще має загострену форму – з прибиранням треба почекати до тих пір, поки він не стане тупим і округлим.
• Якщо ви не впевнені в стиглості качанів, огляньте зернівки, розставивши листя. Якщо вони зовсім білі, а виділяється сік – прозорий, значить, кукурудза ще не готова до вживання в їжу. Занадто яскравий колір зерен і густий молочно-білий сік говорять про те, що ви вже пропустили пік молочної стиглості.
• Запам’ятайте, що пропустити час прибирання так само небажано, як і зібрати плоди занадто рано. Перезріла кукурудза втратить більшу частину соковитості і цукрів, які перетворяться в крохмаль.
• Для відділення качана від стебла досить міцно стиснути його рукою і повернути навколо своєї осі. Стигла кукурудза повинна обриватися без проблем і без застосування додаткових ріжучих інструментів.
• Перетворення цукру в крохмаль відбувається дуже швидко, тому бажано вжити зібрані качани в першу добу після збору, поки вони зберігають відмінний смак.
• Уповільнити процес втрати цукрів можна за допомогою знижених температур. Саме тому обривати кукурудзу краще в прохолодні ранкові години, а зберігати в холодильнику, накривши вологою тканиною. Так вона збереже солодкість на цілий тиждень.

• Кукурудзу для попкорну збирають в стадії біологічної зрілості, дочекавшись, коли листя і стебла пожовтіє і висохнуть, а волоті візьмуть інтенсивний коричневий відтінок.
• Не допускайте, щоб урожай потрапив під ранні заморозки. Вплив низьких температур зробить качани непридатними до вживання.
• Визріла кукурудзу збирайте, просто відламуючи її від висохлого стебла, без використання ріжучих інструментів.
• Для отримання попкорна кукурудзу пров’ялюють таким чином, щоб усередині зерно залишалося частково вологим. Ідеальна вологість повинна знаходитися в інтервалі від 12 до 14%.
• Початки звільняють від листя, а потім розвішують або розкладають в один шар в теплому приміщенні з хорошою вентиляцією на 1-1,5 місяці.
• Визначити готовність кукурудзи можна, якщо періодично відокремлювати невеликі порції і прогрівати їх на сковорідці. Якщо зерна почали повністю розкриватися, то вони готові і урожай можна перемістити на зберігання в більш прохолодне місце, без доступу сонячного світла.

Підготовка насіння кукурудзи посіву

З насіння відбираються найбільші, далі їх прогрівають при температурі в 30 ° С на п’ять днів і обробляють спеціальними дозволеними препаратами. Найкраще із завданням справляються бурштинова кислота і Епін. За відсутністю таких, можна скористатися Цирконій або Новосілем, які можна придбати в спеціалізованих магазинах.

Кожна лунка спочатку поливається, потім, коли вода повністю всмоктується в землю, опускають чотири насіння і прикопують вологим шаром землі, зверху злегка прикривають сухим ґрунтом і ущільнюють. При дотриманні такої технології посіву рослина сходить набагато швидше і активно зростає.

Для подовження періоду використання кукурудзи, виробляють посадку декількох сортів в три терміни, інтервал між якими складає десять днів. Даний метод дозволяє мати качани протягом усього літа.

Зерна кукурудзи перед посадкою рекомендується підготувати:

1. Калібрування. Огляньте і відбракує насіння зі зміною кольору і нездоровими плямами.
2. Протруювання. Для профілактики різних захворювань замочіть насіння на 30 хвилин у слабкий розчин марганцівки або приготований за інструкцією розчин одного з фунгіцидів.
3. Прогрівання. Після такої процедури значно збільшується показник схожості. Прогрівають зерна 3-4 дня на сонце або в приміщенні з хорошою вентиляцією, де є місце з температурою близько 35 градусів.
4. Замочування. Щоб сіянці з’явилися швидко, зерна кукурудзи на 12 годин замочують в теплій воді. За цей час вони повинні набрякнути. Можна потримати їх в мокрій марлі 2-3 діб, поки не з’являться паростки.

Багато городників для поліпшення смакових якостей кукурудзи замочують насіння не просто у воді, а в зольному розчині. Готують його з 1 літра води і 2 столових ложок деревної золи.

Догляд за кукурудзою

Щоб отримувати хороші врожаї кукурудзи потрібно дотримуватися простих рекомендацій:

1. Висаджувати в попередньо підготовлений грунт. Кукурудза споживає багато поживних речовин, тому перед посадкою вноситься добриво – перепрілий органіка, з розрахунку відро на квадрат.
2. Забезпечувати нормальну вологість. Кукурудза споживає дуже багато води в процесі росту, тому в спекотні періоди потрібно обов’язково проводити поливи. Причому вологи потрібно багато – з розрахунку відро на рослину на добу.
3. Використовувати підгодівлі в процесі вирощування. Застосовувати можна як мінеральні комплекси, так і органіку. Періодичність проведення робіт – приблизно раз на місяць, відмінно показують себе варіанти, розчинені у воді, так як вони дуже швидко засвоюються кореневою системою.
4. Рихлити і мульчувати поверхню. Щоб земля втрачала менше вологи, її варто рихлити після кожного поливу, а також після опадів. А можна покласти мульчу з трави, тоді необхідність в розпушуванні відпадає, а волога випаровується набагато менше.

Обов’язково після сходів потрібно провести розпушування грунту між рядами і рослинами глибиною в сім сантиметрів. Також прибирають бур’яни і шкідників. У фазі п’яти листів рослини проряжают так, щоб в гніздах залишилися по одному найбільш сильному і розвиненому, потім в міжряддя розпушують ґрунт глибиною близько восьми сантиметрів.

Щоб урожай видався максимальним, краще проводити не менше п’яти поливів в кожній фазі до дев’яти листя і початку молочної стиглості. Не забувайте постійно рихлити ґрунт і добре підгортати рослини. Регулярно стежте і видаляйте бічні пагони, які затримують ріст качанів. Не припиняйте боротьбу зі шкідниками та бур’янами.

Застосування в кулінарії

Цукрова кукурудза активно застосовується в кулінарії. Існує близько 200 рецептів приготування даного продукту. Для консервування кукурудзи використовують цілі або подрібнені зерна, а також деляют суміші з іншими овочами.

На жаль в статтях періодично зустрічаються помилки, вони виправляються, статті доповнюються, розвиваються, готуються нові. Підпишіться, на новини, щоб бути в курсі.

Якщо щось незрозуміло, обов’язково запитайте! Задати питання. Обговорення статті.

Які небезпеки фумігатора і інсектицидів з нього Вплив на здоровь … Фумігатор – відгук, досвід використання. Як вибрати фумігатор …

В’язання. Зграйка пташок. Ажурна віртуозність. Малюнки. Схеми візерунків … Як вив’язати наступні візерунки: Зграйка пташок. Ажурна віртуозність. Детальна інстру …

В’язання. Пишність. Зефір. Трилисник. Малюнки. Схеми візерунків … Як вив’язати наступні візерунки: Пишність. Зефір. Трилисник. Докладна інструкція …

В’язання. Метелики. Схеми візерунків, малюнки … Як в’язати такі візерунки: Метелики. Детальна інструкція з поясненнями …

В’язання. Наснага. Зимові мотиви. Малюнки. Схеми візерунків … Як вив’язати наступні візерунки: Натхнення. Зимові мотиви. Докладна інструкція…

В’язання. Аркуш в фігурному обрамленні, Веселі ромбики, Ажурні рядо … Як вив’язати наступні візерунки: листочок в фігурному обрамленні, Веселі ромбики, А …

В’язання. Візерунки – букле подвійне (путанка 2х2), куточки, кутовий малюнок для забезпече … в’яжемо візерунки. Приклади малюнків: путанка 2х2, куточки, лицьові ромби …

В’язання. Рапорт. Візерунки – шахматка, шахова, рисова в’язки, букле од … в’яжемо візерунки. Приклади малюнків: шахматка, рис, путанка 1х1 …

У статті розкриємо тему: кукурудза вирощування і догляд у відкритому грунті. Дізнаєтеся як отримати хороший урожай з мінімальними витратами часу і фінансів.

Кукурудза – улюблена культура і дітей і дорослих. Багата на вітаміни і мінерали, має в своєму складі мікроскопічні дози золота, яке так потрібно нашому організму. Прийшла до нас з Північної Америки, де для тамтешніх аборигенів була другим хлібом.

При застосуванні правильної технології вирощування кукурудзи в відкритому грунті не є складним, і ви також можете отримати хороший урожай.

Харчова цінність насіння кукурудзи на 100 грамів

У 100 г насіння кукурудзи міститься 360 кКал. Вміст білка 9 г, жирів 5 г, вуглеводів 70 г, клітковини 7 м В числі поживних речовин вітаміни (вітаміни групи В, вітамін А, вітамін С, вітамін Е), мікро- та макроелементи (кальцій, залізо, магній, калій) , амінокислоти (аланін, валін, метіонін). Крім цього, до складу входять насичені і ненасичені жирні кислоти.

Зовнішній вигляд рослини підкаже, коли краще прибрати кукурудзу. Листя стають світло-зеленого кольору, краї підсихають. Початки збирають вибірково, так як вони не всі дозрівають одночасно. Збір триває близько двох тижнів. Не варто збирати качани занадто рано або занадто пізно.

Зберігати кукурудзу можна в качані. Початки повинні перебувати в прохолодному, темному місці, де вологість повітря не більше 15%. Початки очищають від листя, перебирають і підсушують. Основна маса зібраного врожаю зерен у сухих качанів повинна легко відділятися від основи.

Зберігати кукурудзу в насінні потрібно в прохолодному, захищеному від шкідників і хвороб місці. Якщо зерна передбачається використовувати в якості посадкового матеріалу, то качани краще збирати вручну.

Кукурудза – дуже цінна культура. Її вирощують на п’яти континентах і використовують для приготування різних страв в зеленому і зрілому вигляді. Зрілі зернятка перемелюють на борошно і крупи і вживають в їжу. Також це корисний корм для домашніх тварин і цінна сировина для технічних цілей. Збирання кукурудзи проводиться вручну або зернозбиральними комбайнами із спеціальними приставками.
Від правильного дотримання технологій залежить якість і кількість врожаю.

У культури є три стадії стиглості:

1. Споживча. Коли зерно містить достатню кількість крохмалю, щоб його можна було їсти. Цю стадію ще називають стадією молочної стиглості.
2. Технічна. Настає, коли зерно затверділо, але ще сире. Це період воскової стадії і можна починати збір кукурудзи на силос.
3. Фізіологічна. У цій стадії зерно повністю визріли і готово до повноцінної прибирання і зберігання в тому вигляді, яке воно є. Вміст цукрів в цей час підходить до мінімуму.

Прибирати рослина на зберігання допускається при мінімальній вологості зерна в качанах. Інакше недозрілі кукурудза взимку запліснявіє і стане непридатною для використання.

Якщо правильно і вчасно прибрати кукурудзу з поля, можна отримати цінний продукт харчування не тільки для тварин, але і для людини. З кукурудзи робиться хороша мука, крупи, пластівці. Кукурудзяні палички цінуються у всьому світі і є хорошим ласощами для дітей. Не менш популярний попкорн, який готується в різному вигляді.

Багата вітамінами і мінералами кукурудза є найдавнішим рослиною з сімейства злаків. Вперше з’явилася в Мексиці, а потім в Європі, коли відкрили Америку.

Для використання насіння кукурудзи в подальшому необхідно збирати кращі качани вручну. Початки пов’язую в одну в’язку і підвішують сушитися. Таким чином, кукурудзу слід уберегти від зараження грибками. При появі заражених качанів слід їх видаляти, а решту партію висушують в теплих, провітрюваних приміщеннях і на сонці. Кукурудза з підвищеною вологістю не підходить для тривалого зберігання. Перепади температур загрожує зниженням посівних перспектив зерна.

Насіння потрібно зберігати в захищеному прохолодному місці, де немає шкідників і гризунів.

Вологість кукурудзи близько 35% на момент жовтня місяця може бути висушена до 24% до листопада місяця.

Чи збираєтеся висушити рослину, вологість якого сягатиме 20%, то це можливо не раніше грудня.

Якщо ви вирішили здійснити збір кукурудзи вищої якості слід відразу ж, після обробки комбайном, зварити її. Решта рослини для тривалого зберігання можна заморозити або законсервувати. При нульовій температурі протягом 20 діб можна зберігати кукурудзу. Велика температура призведе до втрати якості зерна, зменшення вмісту цукру. І тоді, через два дні початок вже не можна вживати.

Якщо ви любите поласувати відвареної кукурудзою або бажаєте отримати власне сировину для попкорну, то, швидше за все, вирощуєте цю чудову культуру на власній присадибній ділянці.

Досягнення сучасної селекції дозволяють отримувати рясні і здорові врожаї солодких качанів не тільки в традиційних для кукурудзи південних регіонах, але також і в областях з нестійким кліматом, різкими перепадами добових температур і коротким влітку. Досить з величезного розмаїття цукрових і лопаються сортів вибрати ранньостиглі або скоростиглі різновиди, і смачний урожай забезпечений. Тим більше що при дотриманні правильної агротехніки виростити цю невибагливу культуру зовсім нескладно.

Коли садити кукурудзу

Кукурудза – теплолюбна культура, і її садять тоді, коли мине загроза заморозків і наступають теплі дні. Орієнтуйтеся на прогрівання грунту від 9-11 градусів тепла на глибині половини довжини лопати.

Якщо вирощуєте холодостійкі сорти, їх можна садити раніше. У районах з теплим кліматом, садять в середині травня. У помірних широтах краще це робити в кінці весни або на початку літа.

Садять кукурудзу на глибину приблизно 6-7 см, відстань між рядами становить 65-75 см (в залежності від сорту). Відстань між рослинами в ряду приблизно 15-20 см.

Бажано садити після дощу або в заздалегідь вручну зволожену землю. Якщо не встигли внести добрива восени, або їх небагато, то можна класти в кожну лунку під час посадки.

Посівом насіння кукурудзи у відкритий грунт займаються з настанням тепла, коли відсутня загроза поворотних заморозків і земля прогрілася як мінімум до 12 ° C. Щоб збирати урожай молодої кукурудзи без перерви, можна посіяти її кілька разів. Тобто сорти з різними термінами дозрівання висівають з проміжком 2 тижні.

Для північних регіонів необхідно вирощування розсади. Посів на розсаду проводять на початку травня, а у відкритий грунт висаджують в перших числах червня.

Обробка чагарників навесні від шкідників і хвороб

Обробка вишні навесні від шкідників і хвороб

Посадка плодових дерев і чагарників на ділянці навесні

Порада! Висадка кукурудзи з інтервалом в 15-20 днів дозволить отримати безперервне її надходження до столу.

Найбільш придатними попередниками для посадки кукурудзи є такі культури: зернові, зернобобові (коротше кажучи, сидерати), баштанні (гарбуз, кавуни, огірки), овочеві (томати, капуста) і картопля.

Найгіршими попередниками, після яких небажано садити кукурудзу, є сама кукурудза (особливо кормова) і просо.

Дотримуватися правил сівозміни слід для того, щоб запобігти поширенню загальних шкідників і хвороб.

Найчастіше городники вважають за краще вирощувати кукурудзу на дачі спільно з іншими культурами, так би мовити, використовуючи її в якості опори і захисту від протягів і холодних північних вітрів.

Так, ідеальними сусідами для кукурудзи є огірки, які будуть краще плодоносити завдяки розсіяну світла, який і забезпечать довгі і вузькі листя кукурудзи.

Коли садити кукурудзу у відкритий грунт

Догляд за кукурудзою у відкритому грунті полягає в постійній боротьбі з шкідниками, хворобами, бур’янами.

Бур’яни не тільки витягають цінні речовини з грунту, але і загущают насадження. Це створює хороші умови для розвитку шкідників і збудників хвороб.

Після того, як виростуть 4-5 справжніх листочки, потрібно зробити проріджування, залишаючи в одному гнізді 2 – 3 рослини. Це дозволить отримати хороший урожай, стебла будуть міцними.

На початку, коли кукурудза сильно не виросла, проти бур’янів добре працює прополки. Ця процедура не тільки екологічно безпечна, але дозволяє знищувати кірку землі, яка закриває доступ воді і повітрю до коріння рослини.

Можна зменшити кількість бур’янів, посадивши між кукурудзою гарбуза. Культури між собою не конфліктують, одне росте вгору, інше внизу. Листя гарбуза закриває землю, і бур’яни не отримуючи сонячного світла марніють і не розвиваються.

Бажано зробити підгортання. Тоді коріння краще розвиваються, рослина стійкіше проти вітру або злив.

Поливати слід насадження регулярно, а кількість вологи регулювати залежно від погодних умов.

Розгорніть верхній шар попередньо скопати грядки, зробіть кілька борозенок глибиною 5-6 см з інтервалом в 50-60 см. Розкладіть насіння групами по 3-4 штуки, відстань між групами повинно бути не менше 0,4 м. При такій квадратно-гніздовий посадці дорослі рослини будуть самозапилюватися, що дасть підвищення врожайності. Після проведених маніпуляцій заповніть борозенки вологим ґрунтом, замульчувати поверхню сухою землею. Незабаром кукурудза зійде.

Боротьба зі шкідниками

Догляд за кукурудзою полягає в регулярній боротьбі з шкідниками. Адже вони здатні не тільки знизити врожайність, але і погіршити якість качанів.

Найбільше шкодять цій культурі жуки і дротяники. Посіви знищують як дорослі особини, так і їх личинки. Також шкоди завдає стебловий метелик, який ушкоджує як сама рослина, так і його плоди.

У вас завжди є вибір: хімічні методи боротьби з шкідниками проти природних. У першому випадку можете знищувати ворогів більш ефективно, але якщо хочемо мінімізувати ризики хімічного зараження, потрібно:

• Чи не садити кукурудзу на тому самому місці, якщо вона тут росла протягом останніх 3-4 років,
• Боротися з бур’янами,
• Вибирати сорти стійкі до шкідників,
• Не викликати загущення насадження, дотримуватися рекомендованих відстаней при посадці кукурудзи,
• Восени, після збору врожаю виносити бур’яни з городу.

Не саджайте кукурудзу там, де до того вирощували просо. Адже у них загальний шкідник – кукурудзяний метелик.

Чим підгодувати кукурудзу

Трошки про те, чим піддобрять кукурудзу. Ця культура вимоглива до якості грунту, і вимагає значних доз добрив. Найбільша кількість добрив вносять восени, під час підготовки поля до наступного сезону. Тоді, перед оранкою, потрібно внести калійні, азотні і фосфорні добрива.

Можна як в мінеральній, так і органічної формах. Давайте більше калію, якщо вам потрібні не так качани, як зелена частина рослини на силос.

Під час вирощування кукурудзи потрібно її підгодувати.

Кукурудза на силос: збирання, обробіток, врожайність

Енергетична цінність силосу залежить від рівня зрілості культури. Виділяють 3 основні стадії дозрівання качанів:

1. Молочні. Коли рослина утворила зерна світло-жовтого кольору, при натисканні вони виділяють молочно-білий сік. На смак солодка кукурудза, частка сухої речовини (СВ) не перевищує 35%. Молочностигла кукурудза стає на 17-20 день з моменту запліднення квітки.
2. Воскова. Етап зрілості рослини, коли зерна твердіють та темніють. Внутрішня м’якість ще зберігається. Частка сухої речовини зростає до 45-50%. Воскова зрілість настає приблизно на 25 день після запилення рослини.
3. Біологічна. Повна стадія дозрівання, коли при натисканні на зерно їх неможливо роздавити. Вони стають твердими, жорсткими, набувають насиченого кольору. Етап настає через 1,5-2 місяці після запилення. Вміст сухої речовини у продукті сягає 55%. А якщо на кінчику зерна видніється чорна точка, яку легко відокремити від качана, то СВ досягає максимального значення.

На замітку! Крапка біля основи зернівки показує, що вегетаційний період завершено. У дощове літо крапка темніє раніше за визначений термін.

Біологічно стигла кукурудза

Коли рослина досягла повної стиглості, качани збирають на зерно, на силос потрібно молочно-воскова або воскова стиглість. У стадії молочної стиглості збирання кукурудзи збирається на зелений корм.

Технологія вирощування кукурудзи на силос

Перший етап під час вирощування кукурудзи на силос – це відбір попередників. Для формування зеленої маси злаку потрібна достатня кількість фосфору та цинку. Буряк та соняшник забирають корисні речовини із ґрунту повністю. Садять культуру для закладення силосу після злакових чи однорічних трав.

Підготовку посадкового матеріалу проводять в обов’язковому порядку, цей захід сприяє швидкому проростанню та нормальній вегетації. Перед реалізацією насіння готує до посадки на спеціально обладнаних заводах. Послідовність технології наступна:

1. Проводять калібрування. Пропускають матеріал через сито з певним за ГОСТом розміром осередків. Дрібне насіння обсипається в розташовану внизу ємність, його для посадки не використовують.
2. Інкрустують розчином, що містить цинк, молібден та полівініловий спирт. На поверхні насіння утворюється плівка, що зберігається протягом 2 місяців, не розчиняється у воді.
3. Обробляють пестицидом “Тетратіонат” – норма витрати за інструкцією. Протруювання захистить рослину від грибкової інфекції.
4. Після процедур матеріал розсипають тонким шаром для прогрівання на сонці, на ніч вкривають, щодня перемішують.
5. Перед сівбою на добу замочують.

Кукурудза для силосу з протруєного насіння менше хворіє, швидше дає сходи і добре набирає зелену масу.

Вирощують кукурудзу для отримання силосу на супіщаних, суглинистих ґрунтах або чорноземі. Для проростання матеріалу необхідний аерований ґрунт, вміст кисню – не менше 20%. Ділянку високої вологості або з довколишніми грунтовими водами під культуру не відводять або проводять дренування.

Послідовність підготовки посадкової ділянки така:

1. Восени після збирання з поля врожаю проводять лущення стерні. Шляхом неглибокого розпушування з оборотом ґрунтового пласта дисковими боронами підрізають коріння багаторічних бур’янів. Захід сприяє покращенню родючості ґрунту та знищенню збудників хвороби.
2. Оранка на глибину 30 см з подальшим боронуванням та внесенням фосфорних та калійних засобів.
3. Навесні перед посівом ділянку культивують, переорка суцільна, неглибока, необхідна для кришення пластів ґрунту.
4. Спеціальним технічним пристроєм вирівнюють поверхню поля.
5. Останню культивацію на глибину посадки насіння проводять безпосередньо перед сівбою.

Важливо! Весною для боротьби з бур’янами вносять гербіциди. Для вирощування кукурудзи на силос роботу проводять у два етапи

Перед сходами використовують Раундап. Після формування 4-х листків застосовують «Діален Супер»

Для вирощування кукурудзи на силос роботу проводять у два етапи. Перед сходами використовують Раундап. Після формування 4-х листків застосовують «Діален Супер».

Густота посіву

Сіють кукурудзу для отримання соковитого корму із застосуванням пневматичних сівалок пунктирним широкорядним методом. Міжряддя – 65-70 см, інтервал між насінням – 15 см. Витрата матеріалу залежить від терміну дозрівання культури, у середньому – це 15-30 кг на 1 г. Це приблизно 90-110 тис. рослин.

У фермерських господарствах для посадки використовують сівалки, обладнані пневматичним розподільником та кутовим лемешом. Регулюють висоту необхідної глибини борозни, показник залежить від:

У супіщані ґрунти садять кукурудзу на глибину 7-8 см, у суглинки – 5 см.

Полив та підживлення

На першому етапі розвитку до інтенсивного зростання стебла та листя кукурудза накопичує сухі речовини, у цей час полив рослині не потрібний. Культура з низьким порогом посухостійкості. Для виробництва силосу рослина має бути досить соковитим, тому полив проводять обов’язково. Режим координують з регіональними опадами, за норми 85 мм додатковий полив не проводять. У посушливий сезон поливають кукурудзу з розрахунком 1,5 л на одну рослину, інтервал – 14 днів.

Для повноцінного зростання та отримання високого врожаю вносять добрива перед посівом у підготовлений ґрунт, підгодовують кукурудзу в кілька прийомів до жнив:

1. Після утворення 3-5-го листа удобрюють органікою.
2. Через 3 тижні вносять суміш із селітри, суперфосфату, калію в рівних пропорціях з розрахунком 80 г/1 м2.
3. Остання підгодівля, коли на кукурудзі сформується 9 листків. Для обприскування застосовують комплексний засіб, що містить мідь, калію перманганат і цинк.

Прибирання та технологія вирощування

Важливим аспектом кукурудзи залишається попередник. Не слід сіяти після буряків, проса або соняшника. Винесення поживних речовин цими культурами дуже значний, грунт сильно виснажується.

Найкращі попередники – озимі та ярі злакові, бобові культури, багаторічні або однорічні трави. Добре набирає зелену масу кукурудза при посіві після огірків, томатів та картоплі. На старе місце культуру повертають через 3-4 роки.

Культура віддає перевагу нейтральній кислотності. Не годяться для обробітку заболочені субстрати з кислою реакцією ґрунтового розчину.

Для кукурудзи важлива хороша повітропроникність ґрунту. Особливо культура чутлива до цього стадії проростання. У цей час у повітрі міжґрунтового простору має бути близько 20% кисню.

Ділянку викопують з осені на глибину 25-30 см. Після дощів або при проростанні бур’янів ґрунт боронують. У цей час вносять органічні добрива (перегній, гній, компост). Весняне боронування проводять на глибину 5 см. За нею слідує культивація глибиною 8 см.

Посів проводять після прогрівання ґрунту до 15°C на глибині 8 см. Перше боронування проводять відразу після посіву. Друге після розгортання 4-5 пар листочків. При глинистому ґрунті насіння сіє на глибину не більше 5 см.

При посіві дотримуються відстані між рядами 65-70 см при частоті в рядках 6-7 шт на 1 м. У таких умовах рослини знаходяться в тіні, волога в грунті зберігається, що сприяє швидкому набору зеленої маси. Благотворно на зростання вегетативної маси впливають поливи.

Подальше зберігання

Перед зберіганням проводиться охолодження насіння. Холод зупиняє життєдіяльність мікроорганізмів, що дозволяє зберегти зерно надовго. Кукурудзяними сховищами є силосні башти, бункери, склади, ангари. Зерна насипом розміщують на територіях і стежать за вологістю та температурою повітря у приміщенні. Оптимальні умови для зберігання зерна:

Товарні зерна зберігаються протягом 1-2 років за вологості насіння 10-12%. Якщо волога у продукті більше 17%, то максимальний термін зберігання – 1 рік.

Зберігання зерна кукурудзи у складах

Факт! Досвідченим шляхом агрономи довели, що зерна, які зберігалися без доступу повітря та за низької вологості, мають максимальний відсоток схожості навіть через десятиліття.

Коли вологість кукурудзи висока (23-27%), то зберігатися при температурі +4 ° С зерна можуть не більше 2 місяців, а при -1 ° С терміни збільшуються до півроку! Тому, щоб зберегти сировину у продажному вигляді, часто температуру сховища опускають до негативних позначок.

Що таке кукурудза на силос

Збалансоване харчування травоїдних тварин особливо актуальне у зимовий період. До раціону, крім сухих кормів, включають соковиті, що містять високу концентрацію води. Силос – це подрібнена зелена маса, свого роду консервант, заготовлений за спеціальною технологією. Продукт має високу енергетичну цінність, зберігає 70% поживних мікроелементів, сприяє кращій засвоюваності зернових сумішей та сіна. Підвищує продуктивність дійних корів.

Фермерські господарства проводять закладку силосу у сховища. Можна заготовити корм у домашніх умовах. Якщо у виробничих масштабах для отримання силосу поряд із злаком вирощують різні види культур, наприклад, соняшник, ріпак, люцерну, то на невеликій ділянці землі найпродуктивнішою є кукурудза.

На переробку рослина йде повністю, основний відсоток – зелена маса, качани кукурудзи в силосі, використовують у певному співвідношенні і лише молочної стиглості. Надлишок сухих речовин гальмує процес бродіння, недолік також негативно відбивається як силос. Тому беруть кормові сорти спеціально гібридизовані для закладки на зиму.

Технологічна карта обробітку кукурудзи на силос, норми висіву та врожайність з 1 га

Кукурудза на силос – важлива складова кормової бази тварин. Городникам відомо: виростити здорове поголів’я неможливо, якщо не давати вихованцям кукурудзу. Добавка застосовується як зерна чи силосної маси.

Для приготування силосу використовуються або тільки качани (комбінований), або вся зелена частина рослини (звичайний). Для вирощування кукурудзи на силос висаджуються ті ж сорти та гібриди, що й для зернових. Терміни приблизно збігаються. А ось технологія значно відрізняється.

Кукурудза на силос: особливості вирощування

Для отримання якісного силосу слід вивчити біологічні особливості кукурудзи:

1. Рослина любить тепло: насіння проростає при температурі вище 10 градусів Цельсія. Заморозки нижче -3 градусів гублять рис.
2. Коріння, листя та стебла розвинені однаково добре. Коренева система спочатку формується у верхніх шарах ґрунту, потім занурюється на глибину 2-3 м-коду.
3. Стебло подовжується до 5 м. Кількість міжвузлів при зростанні не змінюється.
4. Товщина стебла – до 7 см. Рослина формує велику рослинну масу: це дозволяє отримати якісний силос із кукурудзи.
5. Зернові сорти чутливі до нестачі вологи під час цвітіння та формування качанів. Несприятливі погодні умови спричинять втрату врожаю зерна.
6. Для отримання якісного силосу слід контролювати час збирання злаку. Кукурудзу настав час прибирати, якщо вміст сухих речовин становить 28-30%. Зібрана за інших значень показника кукурудза не є хорошим матеріалом для виготовлення силосу.

Кукурудза – вимоглива рослина. Для отримання гарного врожаю силосної маси рекомендується вивчити характеристики ґрунту, сівозміну та освітленість ділянки вирощування.

Сівообіг

Застосування силосу в зимовий період годування тварин має перевагу перед використанням зерна. Деякі тварини не перетравлюють цільнозернову кукурудзу. Для них злак потрібно подрібнювати. Це займає додатковий час городника.

Силос має м’якшу структуру. Тварини охоче їдять його. Корм легко перетравлюється і повністю засвоюється. Зелена маса рослини містить вітаміни, амінокислоти та жири рослинного походження.

Городникам відома висока кормова цінність силосної маси. Силос із кукурудзи городники дають курям, кроликам, козам та коровам. Він забезпечує приріст м’язової маси, збільшення надоїв, підвищення несучості. Тварини почуваються здоровішими. У них покращується травлення, нормалізується кровообіг. Присутність силосу в раціоні дозволяє їм пережити холод без втрат.

При належному догляді та дотриманні умов вирощування врожайність кукурудзи з 1 га сягає 50-60 т. При вирощуванні кукурудзи отримання звичайного силосу можна збільшити врожайність до 100 т. Це забезпечується збільшенням поливу.

Культура вимоглива до характеристик ґрунту. Грунт повинен бути вільним від бур’янів, досить волого- та повітропроникним, родючим. Для отримання бажаної кількості силосу слід також дотримуватися сівозмін культур. Найкращі попередники: бобові, огірки, томати, картопля, баштанні. На колишнє місце кукурудзу повертають через 4 роки .

Грунт

Кукурудза – вимоглива до ґрунтів рослина. Для сівби кукурудзи на силос придатні ґрунти з нейтральним значенням рН. Рослина дає врожай силосної маси на чорноземних, супіщаних, піщаних та легких суглинистих ґрунтах. Якщо показник рН показує, що ґрунт закислений, його потрібно вапнувати.

Земля повинна пропускати повітря до коріння рослини. Насіння культури на силос проростає при вмісті повітря в ґрунті близько 20%. Гряди рекомендується підтримувати у пухкому стані.

Культура вимагає наявності вологи у ґрунті. Але на підтоплюваних чи заболочених ділянках урожаю злаку на силос отримати не вдасться. Високе залягання ґрунтових вод призводить до загнивання коренів та загибелі наземної частини. У регіонах з частими та рясними опадами рекомендується організувати стік води з гряд.

Сміттєві рослини пригнічують кукурудзу на силос. Перед посівом ґрунт потрібно очистити від коренів багаторічних бур’янів. З появою сходів слід випалювати шкідливі рослини. При нагоді перед посівом ділянку під кукурудзу потрібно обробити гербіцидами.

Попередники рослини покращують характеристики ґрунту. Посадки культури добре розміщувати після бобових, пасльонових, гречки. Небажано використовувати ділянки після гречки, буряків, соняшнику. Ці культури порушують баланс мікроелементів у ґрунті.

Відповідні сорти та гібриди

Гібриди і сорти кукурудзи, призначеної для силосування, повинні мати високу продуктивність, придатність до механізованого збирання, підходити для вирощування в конкретному регіоні.

Наведемо кілька прикладів, внесених до Державного реєстру селекційних досягнень та допущених до використання:

1. Сорт Анютка з середньопізнім терміном дозрівання, рекомендований до вирощування в Північно-Кавказькому та Нижньоволзькому регіонах. Середня врожайність нормалізованої сухої речовини – 79-98 ц/га залежно від регіону. Стійкий до гельмінтоспоріозу. Помірно уражається бактеріозом качанів і пухирчастою саджанцем. Сприйнятливий до фузаріозу та стеблового метелика.
2. Сорт Донська Високоросла 2 допущена по Середньоволзькому регіону. Середньопізній, середній урожай у перерахунку на суху речовину 151 ц/га.
3. Гібрид Ладозький 191МВ призначений для обробітку у Волго-Вятському, Центрально-Чорноземному, Середньоволзькому, Уральському, Західно-Скандинавському округах. Ранньостиглий, врожайність становить від 54 до 106 ц/га залежно від округу. Захворювань пухирчастою саджанцем, бактеріозом, фузаріозом у качанів не спостерігається. Стійкість до ураження стебловим кукурудзяним метеликом середня.
4. Середньостиглий гібрид Машук 355 МВ рекомендований для обробітку у Центрально-Чорноземному регіоні. Середній збір маси у перерахунку на суху речовину – 150 ц/га. Стійкий до південного гельмінтоспоріозу, сприйнятливий до бактеріозу та фузаріозу качанів. Сильно ушкоджується стебловим метеликом.

Переробка сировини

Як говорилося вище, сучасні жниварки дозволяють відразу прибирати зелену кукурудзяну масу, паралельно подрібнюючи її і висипаючи готову сировину в кузов вантажного автомобіля, що рухається паралельно з комбайном. Однак таке обладнання є не в кожному господарстві, тому найчастіше доводиться шукати інші варіанти переробки.

Порівняно недорогим та ефективним може стати звичайний мотоблок зі спеціальною функцією подрібнення гілок та листя. Для приватного господарства такого пристрою буде цілком достатньо.

Залишається питання – який оптимальний розмір готової фракції. Більшість працівників сільського господарства вважають, що краще вибирати розмір близько 10-20 міліметрів. Це забезпечує компактність при укладанні та хорошу ферментацію.

Але якщо ви працюєте з коровами, тобто сенс вибрати більший розмір – коровам подобається саме можливість пережовувати корм, а не ковтати його. Для кроликів можна вибрати дрібнішу фракцію, щоб вони могли з комфортом гризти корм. Найдрібніший, практично труха підходить для різного птаха — від гусей і курок до індиків і цесарок.

Як зберігати врожай?

Зібраний урожай потрібно належним чином зберігати, щоб попередити його псування та втрату поживних речовин. Ось найбільш популярні способи зберігання зерен з урахуванням призначення:

Технічне чи кормове зерно кукурудзи слід тримати насипом у складах, бункерних сховищах чи силосах елеватора. Висоту насипу можна визначити за можливостями приміщення для зберігання. Вона має бути комфортною для нормального обслуговування сировини та контролю її якості. Кормову сировину можна зберігати в металевих силосах-вежах. У цьому випадку потрібно постійно стежити за температурою сировини

Особливу увагу доведеться приділити верхнім та нижнім шарам насипу, щоб не допустити появи в них конденсату. Часто це відбувається за змін температури в вежах. Зерно в качанах потрібно тримати в сухому і добре провітрюваному приміщенні, вологість в якому дуже низька і не перевищує 15%

Оптимальна висота насипу качанів – до 1,5 м. Перед закладкою на зберігання їх потрібно уважно перебрати, видалити все листя і висушити до вологості 13-14%. Зерна тримати у пластикових контейнерах, картонних коробках чи тканинних мішках. В останньому випадку потрібно стежити за тим, щоб тканина не наситилася вологою, інакше насіння втратить здатність до схожості. Зерно в такому вигляді можна тримати в приміщенні, що не опалюється, до 24 місяців. Його вологість має перевищувати 13%. У домашніх умовах кукурудзу можна зберігати у холодильнику. Попередньо її потрібно добре очистити, вимочити в підсоленій і підкисленій лимонним соком воді, а потім викласти в пакети і кинути в холодильник, але потрібно вжити протягом 10 днів. Щоб качани зберігати всю зиму в морозилці, їх потрібно почергово занурити на 2-3 хвилини в крижану і гарячу кип’ячену воду, а потім підсушити та обмотати харчовою плівкою.

Прибирання кукурудзи передбачає ряд правил і особливостей в залежності від того, чи збирається вона на силос або на зерно.

Збирання кукурудзи на зерно та силос: агрегати та способи

При повній стиглості кукурудзу на зерно прибирають двома способами: у качанах (з очищенням або без очищення) та в зерні (за допомогою кукурудзозбиральних комбайнів — причіпного «Херсонець-7В» КОП-1,4В та самохідного КСКУ-6 або зернозбирального з приставкою ППК- 4). Першим способом прибирають продовольчу та насіннєву кукурудзу, другим – фуражну при вологості зерна до 30%.

Агротехнічні вимоги

Повнота збору качанів повинна бути при збиранні без їх очищення не менше 96,5%. Поламаних стрижнів качанів допускається не більше 2%. Ушкодження зерна в качанах – до 1%, а при їх обмолоті – до 2%. Вилушування зерна з качанів при збиранні без їх очищення -не більше 1%, а з очищенням – до 2%.

Ступінь очищення качанів від обгорток – не менше 95%. При збиранні кукурудзи з обмолотом качанів втрати зерна за комбайном не повинні перевищувати 0,7%, недомолот-1,2%, дроблення — 2,5%, а наявність зерна в силосній масі—0,8%. Ступінь очищення зерна має бути не нижчим за 97%.

При збиранні з подрібненням та збором листостеблової маси висота зрізу стебел має бути 10…15 см, повнота збору маси не менше 98%. Втрати маси під час навантаження в транспортні засоби, а також забруднення подрібненої маси не допускаються.

У подрібненій масі частинок розміром 50 мм має бути не менше 85%, а поздовжнє розщеплення стебел – 80%.

Схема руху та підготовка поля

Напрямок руху збирального агрегату повинен збігатися з напрямком посіву. Для початку наведемо схему гонового способу руху агрегату при збиранні кукурудзи на зерно, і дамо до неї пояснення.

а – із зменшенням ширини загону правим поворотом; б-зі збільшенням ширини прокосу лівим поворотом; в – комбінований спосіб руху; 1, 2 та 3 – загони; С – ширина загону.

При збиранні кукурудзи на зерно застосовують в основному три способи руху: тоновий зі зменшенням загону, що прибирається, правим поворотом (а); гоновий із збільшенням прокосу лівим поворотом (б) та комбінований (в).

Поле перед збиранням обкошують з усіх боків та розбивають прокосами на загони. Розбивку на загони починають із стикового міжряддя.

Число рядків у загоні має бути кратним ширині захвату сівалки, а ширина прокосів між загонами дорівнює ширині захвату посівного агрегату (при восьмирядному посіві викошують по чотири рядки з кожної сторони стикового міжряддя).

Поздовжні обкоси повинні мати ширину, достатню для першого проходу агрегату (3-6 м), а обкоси поворотних смуг – 25-30 м, але не менше ширини поворотної смуги при сівбі. Співвідношення сторін загону може коливатися від 1:5 до 1:1. При довжині гонів понад 1000 м упоперек загону прокошують транспортну магістраль шириною 6…7 м.

Якість роботи кукурудзозбирального комбайна оцінюють за чотирма основними показниками: втратами зерна, пошкодженням качанів, ступенем їх очищення та висотою зрізу.

Для підрахунку втрат зерна кукурудзи на площі 10 м2 збирають качани та вільне зерно, визначають середнє значення їхньої маси з трьох повторностей і, знаючи врожайність, знаходять відсоток втраченого зерна на 1 га.

Ступінь очищення качанів від обгорток та їх пошкодження у вигляді поламаних стрижнів визначають по відношенню до числа неочищених качанів і поламаних стрижнів відповідно до загальної кількості качанів у пробі, вираженій у відсотках.

Збирання кукурудзи на силос

Її проводять у період від молочно-воскової до кінця воскової стиглості при вологості маси 65…70%, використовуючи причіпні силосозбиральні комбайни КС-1,8 «Вихор», КПКУ-75, КСС-2,6 та самохідний кормозбиральний комбайн КСК-100.

Агротехнічні вимоги

Висота зрізу стебел має перевищувати 0,1 м, а втрати зеленої маси за комбайном — 1,5%. Довжина різання повинна становити 0,03…0,04 м. Кількість частинок необхідної довжини має бути не менше ніж 70%. Засмічення зеленої маси ґрунтом не допускається.

Способи руху та підготовка поля

До початку збирання готують поле з урахуванням способу руху агрегату. На ділянках невеликих розмірів і великих гребенів, що не мають, застосовують круговий спосіб руху. На ділянках із нерівним рельєфом, а також великих розмірів – гоновий спосіб.

Для цього поле розбивають на загони, що відповідають дво- та тридобовій продуктивності одного або групи агрегатів, обкошують його з усіх боків на подвійну ширину захоплення комбайна, відбивають і обкошують поворотні смуги шириною до 20 м, роблять прокоси шириною до 8 м між загонами.

При довжині поля понад 1000 м загони в середній частині прокошують у поперечному напрямку для проїзду транспортних засобів. При круговому способі руху роблять обкоси завширшки 3…4 м і обкошують кути по радіусу 15…30 м.

Кукурудза як силосна культура

Кукурудза як силосна культура посідає у СРСР перше місце. Її згодовують у свіжому вигляді чи силосованому. У зеленій масі міститься 1,5-2,7% сирого протеїну, 0,7-0,8% жиру, 4% цукру та 5-6% клітковини. Високий вміст цукру відмічено в період викидання волоток. Зелена маса кукурудзи, прибрана у фазі молочно-воскової стиглості, містить велику кількість каротину. Її використовують для добавки до кормів, більш багатих на білкові речовини, а також як основний корм при відгодівлі великої рогатої худоби та годуванні робочих коней.

Силос, приготовлений з качанами молочно-воскової стиглості, характеризується гарною перетравністю та дієтичними властивостями. Згодовування кукурудзяного силосу дуже сприятливо впливає на молочну продуктивність та приріст тварин. У 100 кг силосу міститься 21 кормова одиниця і 1,8 кг перетравного протеїну; у силосі близько 12% цукру, 7-8% протеїну, каротин та вітамін С.

Хорошими смаковими якостями володіє силос, виготовлений з кукурудзяної соломи з соковитими та іншими культурами. Різання кукурудзяної соломи можна силосувати з буряковим жомом та картопляною бардою.

Зона обробітку кукурудзи на зелену масу та силос збігається із зоною обробітку її на зерно. Крім того, її вирощують також у Нечорноземній зоні, Білорусії, Прибалтиці, Скандинавії та Далекому Сході. При добрій агротехніці середній урожай зеленої маси становить 500-600 ц, в умовах зрошення – 800-1000 ц з 1 га.

При обробітку кукурудзи на силос не потрібно повного визрівання насіння. Ця особливість дозволяє в перерахованих районах обробляти пізньостиглі сорти і гібриди, які після досягнення молочно-воскової стиглості качанів здатні накопичувати більше поживних речовин, ніж скоростиглі сорти, що визрівають у тих же умовах.

Зважаючи на більш короткий вегетаційний період (кількість днів з певною середньодобовою температурою) для обробітку кукурудзи на силос потрібно вибирати сорти з коротким терміном розвитку до молочно-воскової стиглості.

При підборі сортів перевагу слід надавати холодостійким та морозостійким сортам.

Особливості агротехніки. Кукурудза, що вирощується на силос, для утворення великого врожаю зеленої маси вимагає багато води. У зв’язку з цим неодмінною умовою успішного її обробітку є максимальне накопичення та збереження ґрунтової вологи. Культура пред’являє підвищені вимоги до родючості грунту. Тому під густі посіви її потрібно вносити більші дози гною (20-40 т на 1 га), ніж під кукурудзу на зерно.

Кукурудзу на силос обробляють у польових, кормових та прифермських сівозмінах з три-чотирирічним використанням люцерни та насиченням їх кукурудзою. У південних районах кукурудзу вирощують пожнивно, одержуючи два врожаї на рік. Поширені також поукосні посіви кукурудзи після кормових культур, що забираються на зелений корм та силос. У Нечорноземній зоні багато колгоспів і радгоспів вирощують кукурудзу у вивідних полях сівозмін. За даними Всесоюзного науково-дослідного інституту кормів, кукурудза там не знижує врожаїв за монокультури протягом 8—10 років, якщо внесенням органічних та мінеральних добрив забезпечується достатній рівень її харчування.

Висівають кукурудзу переважно пунктирним способом, ширину міжрядь встановлюють залежно від грунтово-кліматичних умов. У лісовій зоні оптимальна ширина міжрядь 60-70 см, в лісостеповій і степовій 90-100 см при середньорічній кількості опадів 400-450 мм, в посушливих районах степової зони 140 см. У Нечорноземній зоні посів проводять також звичайним широким способом див.

При вирощуванні кукурудзи на силос і зелений корм густота стояння рослин має бути вищою, ніж при вирощуванні на зерно: при збиранні у фазі молочно-воскової стиглості 80-120 тис. рослин на 1 га, у більш ранні фази 120-200 і навіть 300 тис. .рослин. При вирощуванні на зелений корм густота стояння рослин у посушливих районах 100-120 тис., У більш зволожених 120-200 тис. рослин на 1 га. Вагова норма коливається від 30 до 100 кг на 1 га. На Кубані кукурудзу на зелений корм висівають суцільним способом норма посіву 100-120 кг насіння на 1 га.

При обробітку кукурудзи на силос та зелений корм широкого поширення набули спільні посіви її з бобовими рослинами, соняшником, цукровим сорго, суданською травою. З бобових культур найкращим компонентом тому кукурудзи в південних районах є соя, в Нечорноземній зоні — люпин, кормові боби, пелюшка, вика та сераделла.

Догляд за посівами включає боронування до появи сходів та після, міжрядні обробки та знищення бур’янів за допомогою гербіцидів. На пунктирних посівах проводять дві-три міжрядні обробки: першу у фазі трьох-п’яти листків, другу через два тижні після першої та третьої при висоті рослин 60-70 см.

Поливають по борознах або за допомогою дощувальних установок. У деяких господарствах південних районів застосовують комбіновані поливи: один-два поливання дощуванням нормами 400-500 м3, наступні по борознах нормами 700-800 м3 на 1 га.

Забирають кукурудзу на силос у фазі молочно-воскової або воскової стиглості зерна, скошують на висоті 8-10 см. Качани і стебла силосують окремо. При небезпеці заморозків збирання проводять незалежно від фази стиглості силосоприбиральними комбайнами.

Кукурудзу на зелений корм починають прибирати після досягнення господарсько-корисного врожаю зеленої маси. Поїдання її зменшується після цвітіння мітелок.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

3.Висота укладання та роботи з трамбування в силосній траншеї

Силосозбиральні комбайни останньої генерації (600-700 к.с., 10-12 рядів) технічно спроможні прибирати понад 50 тонн сухої речовини або до 3-х га кукурудзяного силосу на годину. Необхідну швидкість доставки цієї маси до траншеї також не проблема забезпечити завдяки збільшенню кількості транспорту. Але слабкою ланкою у нас буде процес трамбування у силосній траншеї.

Добре ущільнений кукурудзяний силос повинен мати об’ємну вагу щонайменше 220, а краще понад 250 кг сухої речовини в кубічному метрі. Маса з дрібним нарізуванням (менше 10 мм) може бути ущільнена за допомогою техніки для вальцювання з додатковим вантажем (вага мінімум 6-8 тонн) та високим тиском у шинах зі швидкістю 20-25 тонн сухої речовини на годину. Це відповідає залежно від урожайності 1,2-1,5 га на годину. При цьому потрібно пам’ятати про низьку швидкість техніки, що трамбує — 2,5-3 км/год.

Вага трамбуючої техніки повинна становити 1/3 – ¼ годинної продуктивності висоти укладання в тоннах свіжої маси. З цього швидко стає зрозумілим, що з продуктивністю вище 1,2-1,5 гектара на годину потрібно паралельно закладати дві силосні траншеї, або якщо траншея велика, – одночасно залучати до трамбування кілька одиниць техніки.

Такі характеристики силосних траншей, як довжина, ширина, форма стін або можливість наскрізного проїзду, теж можуть впливати на хороше або менш успішне ущільнення маси. При довжині силосної траншеї до 40 метрів та використанні великих машин свіжий шар маси часто надто товстий (більше 30-40 см). А для того, щоб паралельно могли працювати дві машини, мінімальна ширина силосної траншеї має становити понад 7 метрів.

2.Довжина різання та висота зрізу кукурудзи на силос

Оптимальна довжина різання кукурудзи на силос останнім часом дуже часто та дуже спірно обговорюється. З точки зору годівлі тварин через дедалі більшу частку кукурудзяного силосу в раціонах дійних корів потрібна теоретична довжина різання 15-20 мм для того, щоб надати краще забезпечення структурною клітковиною високопродуктивних корів. Неможливість забезпечити трамбування на належному рівні (при тенденціях закладення все більш високих силосних траншів) та низька об’ємна вага у багатьох підприємствах ведуть до виникнення ще більших проблем із повторним нагріванням. Тому з точки зору забезпечення хорошої якості консервування теоретична довжина різання повинна становити до 10 мм, причому зі збільшенням сухої речовини вона повинна знижуватися швидше до 6-8 мм.

Високе скошування (коли на полі залишається висока стерня) і завдяки йому велика частка качанів у кукурудзяному силосі дозволяє позитивно впливати на концентрацію енергії в кормі та його перетравність. У грубому розрахунку кожні додатково залишені 10 см стерні підвищують вміст сухої речовини на 1%, вміст енергії на 0,2 МДж ЧЕЛ/кг СВ, і, звичайно, нижня частина стерні робить цей ефект найбільшою мірою. Одночасно загальна врожайність знижується на 5%, але це для годування не відіграє ролі, оскільки тут нам важливі концентрація поживних речовин. Подібний ефект можливий і при використанні сучасних силосозбиральних комбайнів, що забезпечують одночасне зрізання та подрібнення маси. При цьому потрібно враховувати, що чим вищий вміст у силосі енергії та сухої речовини, тим вищі ризики повторного нагрівання, а значить, тим ретельніше необхідно виконати вимоги щодо ущільнення при закладці та швидкості виїмки.

Використання кукурудзи

Вирощується ця культура на полях в основному як кормова. Зерно кукурудзи, як і, наприклад, силос із її стебел, можна згодовувати будь-яким сільськогосподарським тваринам. Основною перевагою кукурудзяного корму власники ферм, що спеціалізуються на вирощуванні свиней, ВРХ, кроликів, птиці, вважають його високу поживну цінність. У цьому плані кукурудза перевершує багато інших колосових культур.

Також зерно цієї рослини широко використовується і в харчовій промисловості. Його застосовують при приготуванні крохмалю, борошна, для випікання кондитерських виробів, консервування та ін.

Умови вирощування кукурудзи

Кукурудзу вирощують на добре розпушеному ґрунті, удобреному мінералами.

Для кукурудзи підходить ґрунт, де раніше росли озимі культури, картопля, гарбузові, злакові та бобові. Після них грунт не залишається висушеним і виснаженим. У ній зберігається багато мінералів, що становлять важливу частину раціону рослин, наприклад, цинк і фосфор.

Важливо! Такі попередники, як цукровий буряк або соняшник, залишають грунт висушеним, забираючи з нього всі поживні речовини. Тому дуже важливо ґрунт перед посадкою кукурудзи удобрити, а також знешкодити від передбачуваних майбутніх шкідників.

• кукурудзяний метелик,
• дротяники,
• шведська муха,
• озима совка,
• хлібні блішки,
• попелиця,
• цикадки.

Щоб вчасно забезпечити безпеку рослини, використовуються захисні засоби. Застосовуються як розчинів для обприскування, препаратів, що підкладаються під корінь, інсектицидів при закладанні зерна.

Аргентум

Розглянута культура вважається універсальним сортом, це означає, що вона призначена для отримання силосу та зерна. Зернятка цієї рослини швидко скидають вологу при дозріванні, а це означає, що додаткове просушування насіння після збирання врожаю не потрібно.

Аргентум виявляє стійкість до багатьох хвороб і шкідників, у тому числі головне і фузаріозу, не уражається стебловим метеликом. Крім цього культура добре розвивається на супіщаних ґрунтах з низьким рівнем вологи, не боїться холоду та посухи. За достатньої кількості поживних речовин у ґрунті та сприятливих погодних умовах висота кукурудзи зможе досягати 3 метрової позначки. Качан має довжину близько 25 сантиметрів, закріплюється на висоті 110 сантиметрів від рівня ґрунту, що спрощує збирання. Потенційна врожайність сорту 11-12 тонн із гектара.

Технологія обробітку кукурудзи на силос – вибираємо відповідні сорти

Силосних гібридів і сортів набагато менше, ніж зернових, але все ж вони користуються величезною популярністю у фермерів. Даний корм має підвищену поживність, довго зберігається і просто незамінний для великої рогатої худоби, нутрій, птиці, свиней та інших тварин. На відміну від зернових гібридів, тут стратегічним об’єктом є не плоди рослини, і саме – стебла, які збираються та консервуються у силосних ямах. Розглянемо найврожайніші варіанти.

1. Партизанці. При восковій стиглості має більшу кількість кормових одиниць – 6400/га. Користується надзвичайним попитом у фермерів, які вирощують велику рогату худобу, має підвищену засвоюваність і відмінно поєднується з соєю, з якою досягають максимуму зеленої маси одночасно. Накопичує до 90% всього крохмалю та до 14-16% жирів у період воскової стиглості, за рахунок чого має відмінну поживність для тварин. Висота рослини досягає 230 сантиметрів, відрізняється товстим та соковитим стеблом. Немає надто твердих волокон.
2. Краснодарський 4. Відомий гібрид, який використовується також і для збирання на зерно. Але, завдяки високій поживній цінності у стадії воскової стиглості та її особливостям, він вирощується і силос. У другому випадку густота рослини завищується і вдається одержати рекордні (870 ц/га) кормові одиниці з гектара. Стебла високі, до 250 сантиметрів, щільні, качани у стадії воскової стиглості мають довжину 25 сантиметрів. Гібрид відрізняється підвищеною життєвою силою і швидко розвивається при підвищеній волозі у ґрунті та наявності добрив.
3. Стерлінг. Рослина дуже стійка до багатьох захворювань, зокрема до борошнистої роси, павутинного кліща, плямистостей. Розвивається на ранніх стадіях довго, але після 3 пари листя починає інтенсивне зростання до воскової стиглості. Стебла ростуть у висоту 260 сантиметрів, мають багато листя і швидко розвиваються при внесенні азотних добрив і карбаміду як листове підживлення. При рясній волозі грунт можна отримувати до 6950 кормових одиниць з гектара, але реальна кількість при домашньому вирощуванні – 5500 к.е./га.
4. Осетинська. Звичайна силосна кукурудза, яка рекомендована для вирощування в помірній кліматичній зоні Української та занесена до Реєстру кормових культур промислового значення. Вона дає до 6000 кормових одиниць з гектара, посівний матеріал відносно недорогий, а умови її вирощування найбільш близькі до реальних у домашніх умовах. За п’ятикратного поливу за сезон можна отримати хороший урожай силосу без істотних витрат. Добрива кидати можна, але не обов’язково – гібрид непогано справляється з покладеним на нього завданням без допомоги азоту, калію та аміаку.

Добрива

Кукурудза, що вирощується на корм для тварин, за період вегетації повинна встигнути набрати зелену масу. Цього неможливо досягти без внесення мінеральних та органічних добрив.

Ділянку під культуру на силос починають готувати з осені. Ґрунт перекопують із одночасним внесенням калійно-фосфорних добрив. Їх можна купувати окремо, а можна придбати пакет осінніх комплексних добрив. Норми внесення виробник вказує на упаковці.

При весняному перекопуванні рекомендується знову закласти мінеральний комплекс. Щоб уникнути надлишку мінеральних речовин у ґрунті, слід чітко дотримуватись інструкції виробника.

Топ 7 найкращих препаратів для обробки кукурудзи гербіцидами, правила

Отримати хороший урожай силосу неможливо без удобрення ґрунту азотом. Перший раз слід внести гній, що перепрів, або трирічний компост перед посадкою кукурудзи. Його закладають при перекопуванні на глибину багнета лопати.

Вдруге посадки удобрюють азотом на сходах. Дають позакореневе підживлення з розведеного у співвідношенні 1:5 настою коров’яку або курячого посліду (1:8).

Рекомендується уважно спостерігати за станом рослини. При надмірно зеленому кольорі листя слід підгодувати культуру фосфором. Нестача калію визначається за жовтим засихаючим листям. При малій кількості азоту зростання та розвиток рослини зупиняються.

Гербіциди

Вирощування кукурудзи неможливе на засмічених ґрунтах. Рослина легко пригнічується шкідливими рослинами. Воно не отримує достатньо світла, вологи та поживних речовин. Культура не дасть достатньої кількості зеленої маси.

Очистити ґрунт одним прополюванням не завжди можливо. Городникам доводиться вдаватися до хімічної промисловості. Виробники пропонують гербіциди двох типів:

До першого типу належать: “Аврорекс”, “Еродікан”, “Реглон”. Для цих препаратів норма витрати 8-10 л/га. Агресивніші помічники у боротьбі з бур’янами: «Харнес», «Раундап». Їх вносять із розрахунку 3 л/га.

На сходах кукурудзу на силос обробляють розчинами препаратів: “Балерина”, “Міледі”, “Аденго”, “Діален”, “Турбін”, “Дезормон”, “Луварам”. Готувати та застосовувати робочий розчин слід строго за інструкцією виробника. Рекомендована норма витрати – 2 л/га.

Грамотне застосування гербіцидів дозволяє отримати кормові одиниці з гектара на 10-15% вище за традиційну кількість.

Технологія вирощування кукурудзи на силос

Використовуючи технологію вирощування кукурудзи на силос, фермери та власники тваринницьких господарств отримують екологічно чисті грубі корми, що сприяють кращому зростанню та одержанню удоїв великої рогатої худоби.

Сівообіг

Дотримання сівозміни – головний параметр отримання якісного врожаю. Небажано сіяти силосну культуру після цукрових буряків та соняшника: вони висушують ґрунт, «забирають» багато корисних речовин. Бобові, зернові – найкращі попередники для кукурудзи.

Відповідний склад грунту

Волога та тепло – важливі фактори для гарного зростання. Холодний і надто вологий ґрунт негативно позначається на схожості та зростанні зернової культури. Кращий грунт – чорнозем з гарною місткістю цинку та азоту. Зволожені глинисті ґрунти сприяють отриманню середнього та високого врожаю при належному добриві, відмінно росте силосна кукурудза на піщаних та супіщаних ґрунтах. Показник рН бажаний від 5,6 до 7,2: вища кислотність знижує врожайність до 50%, нижче 5 – на 30%.

Густота та норма висіву

Високу схожість насіння кукурудзи дасть при температурі ґрунту від +10°С на глибині 7 см. Норма посіву залежить від сорту культури, особливостей зростання гібриду. Оптимальна кількість – 100 тис. рослин на гектар. За поганих погодних умов — сильного вітру, що висушує ґрунт, можливого зниження температури, — норму збільшують на 10%. Розмір міжрядь – 0,7 м.

Високу швидкість, рівномірний посів і оптимальну глибину забезпечують сучасні пневматичні сівалки, що дають можливість регулювати глибину закладки насіння в ґрунт і відстань між зерном, а також мають функцію закочування ґрунту.

Полив

Після посіву виробляють «сухий полив» – боронують ґрунт, розпушуючи поверхню; при цьому зберігається максимальна кількість природної вологи. Повторний справжній полив виробляють при недостатній кількості опадів на стадії восьмого листка, що дає хороший старт для наростання зеленого листка і міцного стебла рослини. Застосовують сільськогосподарські дощувальні установки різної конфігурації та сили подачі води залежно від площі та розташування кукурудзяного поля.

При достатній кількості дощів кукурудза вимагає додаткового зрошення, природної вологи достатньо для отримання хорошого врожаю. До появи 10 листків регулярно, раз на місяць проводять мульчування грунту, зберігаючи природну вологу біля коріння рослини.

Внесення добрив

Добриво ґрунту для отримання хорошого врожаю:

• перед осіннім оранкою вносять перегній;
• за місяць до сівби: сечовина, амофос;
• у фазі 4–6 листків – сечовина;
• у фазі 8 листа – “ЕлеГум-Цинк”, “Адоб-Цинк” в суміші з сечовиною: 10 кг на 200 л.

Боротьба із захворюваннями та шкідниками

Регулярне проведення міжрядного прополювання допомагає знищити бур’яни, такі як пирій повзучий, осот. Цей профілактичний захід сприяє і запобіганню появі дротяника.

Протруювання насіння перед посівом та використання гербіцидів, стійких до патогенних захворювань кукурудзи, знизить можливість поширення відомих захворювань: пухирчастої сажки, запорошеної сажки.

Терміни збирання та правила зберігання врожаю

Коли молочно-воскова стиглість у пізніх сортів та воскова стиглість у ранніх та середньостиглих сортів стає помітною — це означає, що настав час збирати врожай.

Заготівля маси на силос відбувається, коли лист і стебло рослини ще залишаються зеленими.

Подрібнену зелену масу закладають, щільно утрамбовуючи, у підготовлені траншеї. Якщо кукурудзяний силос заготовляють для великої рогатої худоби у фермерському господарстві, траншеї краще розташувати на відстані 1-2 км від комплексу тваринництва, що знизить транспортні витрати.

Приблизна врожайність кукурудзи на силос

Правильно вибрані терміни збирання кукурудзи на силос дають можливість отримання максимальної кількості зеленої маси для закладення силосу:

• середньостиглі сорти (Капітан, Еміліо) дають до 80-85 т/га;
• пізньостиглі сорти (Амарос, Каріфолс) – до 90 т/га.

Терміни посіву

Для отримання гідного врожаю силосу з кукурудзи слід дотримуватись основних правил посадки та догляду за культурою.

Посів слід проводити виключно у теплу землю. На глибині 10 см грунт повинен бути прогрітий до 12 градусів Цельсія. Великий урожай качанів можна отримати, дотримуючись глибини загортання насіння. На легких, пухких ґрунтах сіяти слід на глибину 8 см, на щільніших (суглинки, чорноземи) – на 4-6 см.

Таблиця строків проведення робіт на площах, які займає культура:

Деякі городники використовують гербіциди для обробки посадок. Важливо пам’ятати: препарати слід застосовувати за інструкцією на упаковці . Збирання кукурудзи на силос проводять у міру дозрівання (зазвичай у серпні).

Види кукурудзи

Розрізняють за біологічними ознаками лише 8 різновидів цієї культури. Проте господарське значення мають лише п’ять із них:

• цукрова кукурудза;
• зубоподібна;
• що лопається;
• кремніста;
• крохмалиста.

Цукрова кукурудза використовується насамперед у їжу людиною у вареному вигляді. Також зерна цього різновиду зазвичай йдуть на приготування консервів. Надалі такий продукт може використовуватися, наприклад, для приготування салатів.

Зерно зубоподібної кукурудзи має у верхній частині характерне поглиблення. Форма у нього при цьому клиноподібна. Тобто зовні таке зерно нагадує зуб коня, звідки й походить назва різновиду. Особливостями таких сортів є насамперед добре розвинене стебло та висока врожайність. Завдяки цим своїм особливостям, кукурудза зубоподібна в нашій країні користується досить великою популярністю.

У кремнистого різновиду зерно приплюснуте з боків і має заокруглений верх. Більшість сортів та гібридів цієї групи відрізняються скоростиглістю.

Кукурудза, що лопається, характеризується в першу чергу дрібним зерном. Вирощується вона в України не надто часто. Зерно цього різновиду має загострений верх і лопається при термічній обробці.

У крохмалистої кукурудзи зерно дуже м’яке. Відмінною його рисою також є борошнистий ендосперм. Цей різновид вирощується в основному для подальшої переробки зерна на крохмаль, патоку та олію.

Крім сортів, селекціонерами також виведено гібриди кукурудзи. Урожайність таких рослин може бути дуже високою. Таку особливість мають гібриди внаслідок гетерозису.

Вибір часу збирання кукурудзи на силос

Кормова цінність кукурудзяного силосу визначається за ступенем зрілості качана і часткою качанів у масі

При цьому необхідно звертати увагу на те, що качани і сама рослина дозрівають по-різному. Чим більш фізіологічно стигла рослина, тим нижча його перетравність через одеревіння, тоді як у зернах навпаки підвищується концентрація енергії та перетравність завдяки накопиченню поживних речовин.

Переваги доступного в тонкому кишечнику крохмалю із зерна кукурудзи в годуванні реалізуються тільки тоді, коли зерна переважно повністю дозріли, і накопичення в них крохмалю повністю завершилося. На цей час вміст сухої речовини в зернах становить 55-60%. Залежно від стану самого рослина (зелена або висохла) кукурудзяний силос містить 32-35% сухої речовини в цілісній рослині і мінімум 30, а краще понад 35% крохмалю в сухій речовині.

Збирати врожай раніше означає, крім відмови від найвищої кормової цінності, також утворення силосного соку. Пізній урожай не принесе ні більшої врожайності, ні кращої якості, але також підвищить ризик ураження корму пліснявою та повторного нагрівання через те, що такий корм складніше утрамбувати. Крім того, зростають вимоги до техніки для збирання врожаю (корнкрекер, довжина різання, робота вальців). Якщо визрівання кукурудзяного силосу було порушено градом, морозом чи посухою, не варто затягувати зі збиранням.

Для виробництва якісного силосу мають значення і вибір сорту кукурудзи, та правильний менеджмент збирання.

Кукурудза на силос, терміни, норми висіву, шкідники, добрива та закладка на зберігання

Кукурудза на врожайність силосу. Скільки кукурудзи можна зібрати із 1 га. Урожайність кукурудзи з 1 га (одного гектара) на силос

Силосна кукурудза, як і багаторічні трави, посідає чільне місце у кормовиробництві. У структурі польової кормової площі її посіви становлять 24%, у Лісостепу та Степу – більше, а на Поліссі – менше.

Принциповою особливістю вирощування кукурудзи на силос, на відміну від зеленого конвеєра, є менша щільність стебла. Збирають її в першому варіанті у фазі молочно-воскової та воскової стиглості, тоді як на зелений корм – до фази молочної стиглості.

Кукурудзу на силос так само, як і на зелений корм і зерно, вирощують лише при високому тлі харчування, який визначається відповідно до запланованого врожаю та з урахуванням родючості ґрунту. У міру згущення та добрива посіву врожайність зеленої маси збільшується, проте при цьому може зменшуватися вихід качанів, що є цінною частиною силосної маси. Тому щільність посівів за вирощування кукурудзи на силос має бути такою, щоби можна було отримувати високі врожаї качана. Якщо ж їх вихід зменшується, це означає, що посіви кукурудзи занадто загущені.

Важливо під час вирощування культури на силос збирати її у заданій фазі стиглості. Саме тому слід висівати 2-3 гібриди з різними періодами вегетації. Для зони Полісся такими можуть бути переважно ранні та середньорані; для Лісостепу – середньорання, а також ранні та середньостиглі; для Степу — середньоранні, середньостиглі та середньопізні. На частині площі кукурудзу на силос можна висівати на 10-15 днів раніше, ніж звичайні терміни сівби, використовуючи інкрустоване насіння. Це дозволить раніше зібрати врожай та використовувати кукурудзу як попередник озимих.

Для отримання високоякісного кукурудзяного силосу слід дотримуватись наступного:

оптимальних термінів та норми висіву насіння, що визначають залежно від групи стиглості кожного сорту або гібриду кукурудзи;

норми внесення гербіцидів, що впливає на вміст токсинів у силосній масі.

У Лісостепу середня врожайність силосної маси кукурудзи становить 400–500 ц/га, у Степу – 600–700 ц/га, на Поліссі – 350–400 ц/га.

Урожай кукурудзи на зелений корм формується за короткий період вегетації (55-60 днів) завдяки весняним запасам вологи та червневим опадам. Для посівів її на силос необхідна волога протягом тривалого періоду. Щоб більш економно використовувати запаси вологи в грунті, слід звести до мінімуму фізичне випаровування з його поверхні. Тому догляд за посівами передбачає до та післясходове боронування, міжрядні розпушування та підгортання. Вони сприяють зменшенню випаровування вологи з орного та нижніх шарів з поверхні ґрунту, очищають поле від бур’янів, покращують фізичні властивості ґрунту.

Також при виборі гібридів кукурудзи на силос слід враховувати, що листостебельна маса гібридів швидко дозріває, тому використовувати їх доцільно у регіонах із несприятливими погодно-кліматичними умовами. За сприятливих погодних умов краще вирощувати пізні гібриди кукурудзи на силос із повільним дозріванням листостеблової маси. Ранньостиглі гібриди в таких умовах швидко проходять стадію оптимального вмісту сухої речовини, до того ж погіршується їхня кормова цінність і здатність до силосування.

Якщо висівають гібриди кукурудзи для вирощування на силос, слід звернути особливу увагу на такі характеристики:

кормові якості, високу врожайність вегетативної маси та зерна;

стійкість гібридів до пошкоджень хворобами та шкідниками, посухи, вилягання наприкінці періоду вегетації;

твердість зерна кукурудзи на силос повинна бути меншою, ніж у зернових гібридів.

Найкращим вибором є гібриди з раннім дозріванням виделка та повільним дозріванням листостеблової маси, стійкі до фузаріозної стеблової гнилі та вилягання.

Кукурудзу як теплолюбні культури, незалежно від напрямку використання, необхідно висівати, коли ґрунт на глибині 6-8 см прогріється до 10-12 С. За вирощування кукурудзи на силос при використанні інкрустованого насіння допускається її висів на 6-7 днів раніше, ніж кукурудзи на зерно. Глибина закладення насіння істотно впливає на появу дружних сходів, а також на зростання та розвиток рослин. Оптимальна глибина посіву: у Степу – 5-7 см, Лісостепу – 5-6, на Поліссі – 4-5 см.

Система добрива кукурудзи на силос включає основне добриво, припосівне та підживлення. Орієнтовні дози внесення мінеральних добрив під час основного добрива такі: на чорноземах глибоких – N60P60K60, на підземних чорноземах і темно-сірих опідзолених грунтах – N80P60K60.

Важливу роль грає припосівне внесення добрив. Під час посіву насіння кукурудзи вносять невисокі дози фосфорних добрив із розрахунку 10-15 кг/га д. р. фосфору.

У разі вирощування кукурудзи на силос пестициди застосовують лише за необхідності. За термінами застосування гербіцидів можна виділити два етапи:

Довсходовий період – обробка препаратами перед або після посіву кукурудзи (але до появи сходів). Післясходовий – внесення гербіцидів після появи сходів.

На чистих від бур’янів посівах кукурудзи на силос протягом вегетації проводять лише міжрядні розпушування просапними. Кожну наступну міжрядну обробку виконують через 15-20 днів після попередньої. Глибину міжрядного розпушування змінюють від 10-12 см до 6-8 см.

Основними захворюваннями, які ушкоджують рослини кукурудзи, є: кореневі та стеблові гнилі, нігроспороз, гельмінтоспоріоз листя, пухирчаста та летюча саджанці та вірусні хвороби. Захист від більшості хвороб здійснюють за допомогою зимостійкості: чергування культур у сівозміні, якісної сівби в оптимальні терміни, застосування добрив у нормативному співвідношенні, своєчасне збирання. Хімічні препарати використовують при протруюванні насіння одночасно з мікроелементами та плівкоутворюючими речовинами.

Ураження рослин кукурудзи на силос шкідниками, такими як кукурудзяний стебловий метелик, дротяника (ремісники), чорнотіл, західний кукурудзяний жук, шведська муха призводить до зменшення врожайності на 15-20%. Основним захистом посівів кукурудзи на силос від шкідників є протруювання насіння. Не менш важливе значення має правильне та своєчасне здійснення агротехнологічних заходів.

Для підвищення якості кукурудзяного силосу у процесі закладки маси на зберігання рекомендується додавати хімічні консерванти.

Боротьба з хворобами та шкідниками рослини

До грибкових захворювань кукурудзи відноситься пухирчаста сажка, курна сажка, гельмінтоспоріоз. Розвиваються вони в результаті висаджування хворих зерен рослини, а волога погода лише посилює симптоми хвороб:

• Відмінною ознакою пухирчастої сажки є ураження всіх частин рослини, на яких з’являються здуття, нарости.
• При зараженні курною сажею під час формування суцвіть грибок утворює суперечки жовто-коричневого кольору, які покривають і волоті, і молоді качани рослини.
• При гельмінтоспоріозі на листі видно різко окреслені плями сірого або рудого тону. Листя починає в’янути і засихати. Утворення бактеріальної гнилі, що вражає стебло, призводить до його надламування, іноді і загибелі всієї рослини.

Врятувати кукурудзу від хвороб може протруювання насіння перед посівом, своєчасна боротьба з бур’янами. Також допоможе знизити відсоток зараження посадок обприскування їх бордоською рідиною. Нормою її використання є чотири літри на сто квадратних метрів.

Переносниками небезпечних хвороб рослини часто є комахи:

1. Стебловий метелик відкладає яйця на нижній стороні листя перед тим, як маїс викине волоті. Після появи гусениць виразно видно ушкодження на волокнистих пучках рослини.
2. Шведська муха, її личинки ушкоджують у кукурудзи точки зростання, не даючи їй розвиватися. Часто напад паразита призводить до загибелі сходів.
3. Зернова міль відкладає яйця в качани рослини, а потім гусениці, що з’явилися з них, руйнують зерна кукурудзи, перетворюючи на сіру масу.

Боротися зі шкідниками можна шляхом попереднього протруювання насіння перед посадкою, своєчасного боронування, прикочування ділянки до та після висаджування кукурудзи, глибокого орання його. Внесення сірчанокислого цинку до ґрунту зменшить пошкодження сходів личинками шведської мухи. Для боротьби з усіма шкідниками культури є ефективним обприскування препаратами типу Карате. Якщо агротехніка вирощування кукурудзи дотримується, то посівам її не страшні хвороби, ні шкідники.