Агрофірма “Ольгопіль”

Але слід зауважити, що вплив рослинних решток на родючість грунту сильно залежить від хімічного складу останнього та співвідношення вуглецю і азоту.
За даними Ф. І. Левіна (1972), із рослинними рештками різних культур у грунт повертається (від загальної кількості їх в урожаї) 27–60,5% азоту, 18,5–51,7 — фосфору, 16,7—48,1 — калію, 27,6–54% кальцію.
Основним джерелом органічних речовин у грунті останніми роками є вегетативні рештки рослин та їхні корені. Часто з рослинними рештками поживних речовин у грунт надходить більше, ніж із добривами. Особливо важливими є рештки кореневої системи з кореневими виділеннями тощо — вони біологічно цінніші, ніж стеблові, тому культури з добре розвинутою кореневою системою, такі як соняшник і озима пшениця (маса коренів, відповідно, 2,5–5,8 та 2,9–4,0 т/га), цінніші, ніж ячмінь (1,4–2,9 т/га).
В умовах інтенсивного землеробства, якщо не збагачувати грунт поживними елементами шляхом внесення органічних та мінеральних добрив, це призведе до від’ємного балансу грунтового азоту, зниження родючості і як наслідок — зменшення врожайності. Тому досить важливим у вирощуванні сільськогосподарських культур залишається урахування кількості поживних речовин, яку засвоюють рослини для отримання фактичного врожаю Для отримання одного центнера основної продукції найбільше азоту із грунту виносять ріпак та соняшник (відповідно, 6,5 та 4,28 кг/ц). Це в 1,7–2,6 раза вище, ніж озима пшениця та ярий ячмінь.
Вказані культури характеризуються досить високим споживанням фосфору і калію. Особливо це стосується соняшнику, який споживає 10,43 кг/ц калію, що вп’ятеро більше порівняно із потребою зернових культур. Водночас слід нагадати, що з урожаєм насіння він виносить калію тільки 0,84 кг/ц. Кукурудза із зерном споживає із грунту найменше азоту та фосфору.
Найвищий збір зерна з 1 га дала кукурудза (4,37 т/га). До того ж після неї залишився на полях і найбільший обсяг органічних решток (побічної сировини) — 5,68 т/га. Озима пшениця дещо поступалась кукурудзі за цими показниками. Що стосується соняшнику та ріпаку, то вони мали найменшу врожайність (відповідно, 1,7 та 1,42 т/га), але водночас залишили на полях досить великий об’єм органічних решток.
Отже, кожна із культур на формування одиниці своєї врожайності потребує різної кількості поживних речовин, але зазвичай збільшення цього показника підвищує рівень їхнього винесення.
Найкраще цей процес перебігає
за співвідношення C:N = (20–30):1 щодо соломи цей показник становить C:N = (70–90):1. За додавання компенсаційної дози азоту (9–10 кг/т соломи) відбувається мінералізація азоту, а за відсутності такого технологічного заходу — втрата азоту і зниження врожаю.
Тому більшість господарств, які не збирають солому, практикують її спалювання. Температура на поверхні грунту при цьому сягає 360°С, а на глибині 5 см — 50°С, що призводить до вигорання гумусу та інтенсивного його висушування на глибині 0–10 см. Унаслідок цього у верхньому шарі грунту гинуть живі мікроорганізми, погіршується його структура, зменшується водопроникність, хоча водночас поліпшується його обробіток.
За умови залишення соломи на полі та додавання компенсаційної дози азоту відбувається різке посилення біологічної та ферментної активності. Грунт збагачується амінокислотами, вітамінами та іншими біологічно активними речовинами, які поліпшують його аерацію, поживний режим, збільшується кількість целюлозорозкладаючої мікрофлори, посилюється виділення слизу, що поліпшує грунтову структуру. Останньому сприяє вирощування кукурудзи та соняшнику.
С еред п’яти поширених в Україні культур найбільший показник біологічного винесення азоту має кукурудза (106,06 т/га), на другому місці ріпак (92,29), третє посідає озима пшениця (82,54), четверте — соняшник (73,12), п’яте — ярий ячмінь (52,40 т/га).
За обсягом винесення фосфору культури розмістились так: кукурудза — 37,71 кг/га, ріпак — 34,04, соняшник — 29,38, озима пшениця — 28,49, ярий ячмінь — 21,71 кг/га.
За показником винесення калію (кг/га) перше місце займає соняшник (178,83), друге — кукурудза (99,02), третє — ріпак (59,60), четверте — озима пшениця (59,32), п’яте — ячмінь (44,24).
Рівень винесення азоту основною продукцією з 1 га посівів аналогічний до показника його винесення біологічним урожаєм. Найбільше фосфору спожила (кг/га) кукурудза (25,78), майже стільки ж — ріпак (24,57), трохи менше — озима пшениця (21,16), ще менше — соняшник (17,68) і ячмінь (16,28).
За показником винесення калію
(кг/га) попереду всіх культур кукурудза (18,35), потім — ріпак (17,89), соняшник і пшениця (відповідно, 14,28 і 14,01), ячмінь (10,78).
Отже, якщо враховувати лише винесення поживних елементів з урожаєм зерна, можемо впевнено стверджувати, що лідерами за цим показником є кукурудза та ріпак. Загальний показник винесення поживних елементів з урожаєм, відповідно, становив 110,99 та 108,21 кг/га. Пшениця дещо поступилась за цим показником — лише 94,37 кг/га. Але, враховуючи, що в 85% випадків солому зернових культур збирають або спалюють, то озима пшениця тут лідирує — 170,35 кг/га, а друге місце займає ярий ячмінь — 118,35 кг/га.
Не слід забувати, що без повернення в грунт основних елементів живлення, винесених з урожаєм польових культур, родючість чорноземів, безумовно, падатиме — і тим швидше, чим вищі врожаї отримуватимуть виробники у роки зі сприятливими погодними умовами.
Рівень водоспоживання може досить сильно коливатись залежно від сорту, погодних умов тощо.
З основних сільськогосподарських культур, які вирощують в Україні, у середньому найбільше вологи на формування врожаю споживають кукурудза, соняшник, ріпак. У середньому показник їхнього водоспоживання стабільний. Дещо поступилась за цим показником озима пшениця. Але найменшу кількість води з-поміж культур споживає ярий ячмінь. Тому за висівання після зазначених вище культур він майже завжди формує високий урожай.
Водний режим після вирощування таких культур, як кукурудза, соняшник та ріпак, поновлюється у Степу протягом двох-трьох років.
Таким чином, з-поміж зазначених вище культур соняшник виносить поживних елементів із грунту найменше — 72,25 кг/га та не є лідером у водоспоживанні протягом вегетації, тому не призводить до погіршення і занепаду грунтової родючості, як стверджують деякі вчені.

24830, Вінницька область, Гайсинський район, с. Ольгопіль, вул. Центральна, 131

Правда чи агрономічний міф: Тарас Корнієнко

У сучасному світі, де активно поширюються фейки і теорії змов, маніпуляції і міфи теж знаходять своє відображення у професійній діяльності, і агрономія, на жаль, не виняток. Тож SuperAgronom.com поспілкувався з Тарасом Корнієнком, заступником головного агронома агрогрупи «Агрейн» для того, аби перевірити 12 тез, що часто озвучують агрономи, і розвінчати агрономічні міфи або ж навпаки — підтвердити їхню правдивість.

Якщо мова йде про бобові покривні культури, то звісно, що вони після себе залишають більше азоту, ніж хрестоцвіті або злакові. Але з сьогоднішнім розподілом опадів, що фіксують у кожній кліматичній зоні в Україні, не завжди вдається з покривними культурами успішно та ефективно працювати.

Проте актуальним є питання не доцільності, а організаційної складової, чи варто вирощувати покривні культури в основних посівах? Можливо, після раннього збирання ріпаку чи пшениці краще вирощувати сидерати, дочекатися осені, заробити сидерат в ґрунт.

Технологія no-till підходить лише для вирощування зернових культур

Це питання я вже давно активно вивчав, напевно ще з 2000-их років, тому що no-till — це досить цікава технологія. Наші агрономи, на жаль, мало звертають увагу, на те, що для кожної культури необхідна своя рівновагова щільність ґрунту (г/см³). Для основних сільськогосподарських культур, що ми вирощуємо, для кукурудзи, соняшника, пшениці чи ріпака, ця щільність фіксується у діапазоні від 1 до 1,3 г/см³ в залежності від типу ґрунту.

Технологія no-till до нас прийшла з Південної Америки, де аграрії засівають поле 2 рази на рік. У країнах континенту, де практикують цю технологію, коренева система минулої культури залишає в ґрунті пори, які культура-попередник розрихлює своєю кореневою системою, і коли виростає вже наступна, а стара відмирає, вона залишає ці пори. Це дозволяє увесь час тримати ґрунт в оптимально рихлому стані.

Технологія no-till у нас в Україні підходить для впровадження лише в тих районах, де ґрунт нездатний до переущільнення, і де відбувається природне рихлення, тобто коли перезволожений ґрунт промерз на глибину 25-30 см (наприклад, восени пройшов дощ, ґрунт промочило на глибину 20-25 см, взимку вдарили морози до 20 °C).

Живлення рослин по листу взагалі неефективне і мікроелементи потрібно вносити в ґрунт

Як на мене, по листу для ріпаку і соняшнику потрібно давати тільки такі необхідні моноелементи (цільові) як бор, для кукурудзи — цинк, саме так і проводимо підживлення в агрогрупі «Агрейн» на сьогоднішній день. Всі інші елементи живлення потрібно вносити шляхом кореневого підживлення сільськогосподарських культур, рослина повинна живитися через коріння. Повинні бути створені умови в зоні кореня, щоб рослина максимально ефективно витягувала все з ґрунту.

Підживлення озимих культур по мерзлоталому ґрунту проводити не варто, це пострадянський пережиток

На сьогоднішній день клімат, погода змінюється і фактично вже останніми роками взимку агрономи не фіксують мерзлоталого ґрунту, бо його як такого немає. Він, якщо і з’являється, то це десь в долині, десь внизу. Зазвичай, при 5°C починається відновлення вегетації, у цей період земля перезволожена, сира і техніка в поле фізично зайти не може.

Не можу сказати, що підживлення озимих культур по мерзлоталому ґрунту — це пережиток. Просто треба вчасно до відновлення вегетації внести азотні добрива для того, щоб культура після виходу з зими вже мала азот для живлення.

Глибока оранка — ефективний спосіб контролю вовчка

Ефективними засобами боротьби та контролю вовчка на сьогодні є дотримання сівозміни і розумний підбір гібридів соняшника, стійких до нових рас.

Найкраще контролювати поширення вовчка можна завдяки впровадженню сівозміни, де є кукурудза. Наприклад, на півночі Полтавської області в основному сіють соняшник та кукурудзу, тому проблем там не спостерігається. У регіонах, де основу сівозміну формують соняшник і пшениця, наприклад на Харківщині, Дніпропетровщині чи на півдні Полтавщині, аграрії фіксують поширення вовчка, проте як вводять кукурудзу, то ці проблеми зникають. Адже кукурудза має, як і соняшник, такий ж кореневий імпульс, проте насіння вовчку до рослини не може прикріпитися, відповідно, гине — так відбувається природне регулювання даного паразита.

За рік проблему поширення вовчка на полях вирішити не вдасться, але підбором стійких гібридів на сьогоднішній день можна буде ефективно контролювати його шкодочинність.

Для кукурудзи та соняшнику оптимальним буде різноглибинне внесення добрив

Так, хоча це важливо для всіх культур, адже доведено науковцями, що різноглибинне внесення, розподілення добрив сприяє гарному розвитку кореневої системи рослин. Тобто рослина тоді тягнеться в ту зону, де є мінеральні добрива, а чим інтенсивніше розвивається коренева система, тим більш здоровою буде рослина.

Важливо, наприклад, основні фосфорно-калійні добрива внести на більшу глибину, а азотні добрива (безводний аміак, КАС чи карбамід) використати під культивацію передпосівну чи осінню після основного обробітку ґрунту.

Для швидкого старту кореневої системи потрібно внести стартові добрива безпосередньо в рядок, в зону насіннєвого ложа, там де є насінина. Якщо сівалка дозволяє внести ще разом азотні добрива, то доцільно їх розміщувати на 5-10 см глибше від насіннєвого ложа. Відповідно, якщо з осені внести основні фосфорно-калійні добрива, то їх варто залишати на глибині 25-30 см, аби, коли культура розвине свою основну кореневу систему, змогла їх спокійно використовувати для формування врожаю.

Соняшник — поганий попередник і раніше після нього у сівозміні завжди йшов чистий пар

Соняшник, на відміну від інших культур, має найвищий осмотичний тиск кореневої системи, тобто він втягує в себе всю вологу в зоні своєї кореневої системи, хоча такої кількості не потрібно рослинам для росту і розвитку.

Кукурудза та соняшник з урожаєм виносять плюс-мінус однакову кількість елементів, але соняшник використовує велику кількість вологи. Раніше пар вводили для того, щоб ґрунт накопичив знову потрібний запас вологи. На сьогоднішній день, якщо ми розглянемо, наприклад, Харківщину, зону ризикованого землеробства, то у регіоні є проблема з накопиченням продуктивної вологи, проте єдина культура, що там найбільш ефективно росте, це, звичайно, соняшник.

У компанії у цьому регіоні ми перейшли на трипільну сівозміну, тобто після олійної культури сіємо пшеницю, а після зернової — кукурудзу. Звісно, є свої мінуси вирощування соняшника, але є і плюси. Якщо мова йде про зону достатнього зволоження, то вирощування соняшника там не є настільки проблематичним, адже достатня кількість опадів нівелює це.

Соняшник і ріпак — культури, що найбільше виснажують ґрунт

Всі культури виносять з урожаєм плюс-мінус однакову кількість мікро-, макроелементів. Якщо ми розглянемо виніс, наприклад, фосфору, то кукурудза виносить, грубо кажучи, 15 кг/т цього елемента, а ріпак 45-50 кг/т, але врожайність ріпаку — 3 т/га, а кукурудзи — 10 т/га.

Ріпак після себе залишає найменшу кількість пожнивних решток, адже культура формує невеликі стебла, що не дозволяє йому мати таку ж пожнивну масу, як-от, наприклад, кукурудза чи пшениця. Коли аграрії збирають 6 т/га зерна пшениці і мають на полі 5-6 т/га соломи, зібрали 10 т/га зерна кукурудзи і 10 т/га соломи, коли ж проходить збирання врожаю ріпаку, то при врожайності 3 т/га отримати 1,5-2 т/га пожнивних решток, то буде за щастя.

Урожайність можна запрограмувати шляхом розрахунку потрібної дози добрив

Є засоби формування врожаю, і є засоби збереження врожаю. На формування врожаю перше, що впливає, це ґрунт (його механічний склад, вміст глини, вміст органічної речовини, вміст обмінних іонів) і залежно від проведених аналізів можемо зрозуміти, який він має потенціал врожайності. Також важливим елементом, що впливає на формування врожаю, є розподілення вологи в регіоні. Якщо ці два фактори на достатньому для нас рівні, то в цілому ми можемо, порахувавши добрива, програмувати собі будь-яку врожайність.

Якщо ж, наприклад, з ґрунтом все добре, а з вологою — ні, то потрібно розраховувати на ту кількість опадів, які можемо отримати, і відповідно так планувати свій врожай і кількість добрив. Тобто добриво не є одним основним фактором формування врожаю, на це впливають ряд факторів.

КАС та безводний аміак — дуже прогресивні та економічно ефективні азотні добрива

Дійсно, ця група азотних добрив на сьогоднішній день є однією з найбільш економічно ефективних. Якщо їх порівнювати між собою, то КАС на сьогодні є не лише економічно вигідним, але й його застосування принесе більше користі для ґрунту. Як зауважують більшість мікробіологів, безводний аміак руйнує і погану, і хорошу мікрофлору ґрунту, у той час як КАС безпечний для мікрофлори та сприятливо впливає на мікробіоту ґрунту.

Немає неякісних препаратів для захисту рослин, є проблеми і помилки внесення

На сьогоднішній день найголовніше в виробництві препаратів по захисту рослин — це їхня якість, що полягає в правильній кількості діючої речовини, що повинна бути в препараті, і в розмірах частинок, які повинні пройти через кутикулу рослини.

Є якісні генерики, є і ефективні оригінали, звісно. Проте не всі виробники генеричних продуктів мають необхідні центрифуги, тому що це досить дороге обладнання. Відповідно, вони не завжди можуть забезпечити стабільне подрібнення часток діючих речовин до такого розміру, аби ті спокійно могли б проникати в рослину. Також є багато нюансів, що безпосередньо впливають на якість препаратів, тому треба однозначно перепровіряти і слідкувати за цими процесами.

Коли я почав працювати агрономом по захисту рослин, то вносив різні норми ґрунтових гербіцидів на кукурудзі, аби відслідкувати норму з найбільш і найменш економічно вигідним ефектом. Завдяки цим експерементам зрозумів, що ґрунтовий гербіцид не діє тільки тоді, коли його не вносять. Всі якісні препарати діють завжди, коли їх правильно вносять з необхідною нормою і дозою води.

Оранки і азотних добрив цілком достатньо для розкладання пожнивних решток

Залежно від культури і від кількості пожнивних решток — так. Найбільш ефективним методом розкладання пожнивних решток буде процес внесення азотних добрив по пожнивних рештках, проведення мульчування за допомогою легких дисків і потім проведення оранки або рихлення.

Проте не завжди лише самої оранки може бути достатньо, якщо ми говоримо, наприклад, про кукурудзу, що залишає після себе 10 т/га пожнивних решток. У такому випадку плуг просто покладе рослини між борозни і не перемішає з ґрунтом. Потрібно, щоб в кожне стебло потрапило хоч міліграм ґрунту, адже там знаходяться бактерії, які будуть пожнивні рештки розкладати. Якщо ж рослини просто зверху на землю впали, а агрономи так і внесли азотні добрива, і просто перевернули, то ефективного розкладання пожнивних решток не буде.

1. Покривні культури знижують виніс азоту з ґрунту
2. Технологія no-till підходить лише для вирощування зернових культур
3. Живлення рослин по листу взагалі неефективне і мікроелементи потрібно вносити в ґрунт
4. Підживлення озимих культур по мерзлоталому ґрунту проводити не варто, це пострадянський пережиток
5. Глибока оранка — ефективний спосіб контролю вовчка
6. Для кукурудзи та соняшнику оптимальним буде різноглибинне внесення добрив
7. Соняшник — поганий попередник і раніше після нього у сівозміні завжди йшов чистий пар
8. Соняшник і ріпак — культури, що найбільше виснажують ґрунт
9. Урожайність можна запрограмувати шляхом розрахунку потрібної дози добрив
10. КАС та безводний аміак — дуже прогресивні та економічно ефективні азотні добрива
11. Немає неякісних препаратів для захисту рослин, є проблеми і помилки внесення
12. Оранки і азотних добрив цілком достатньо для розкладання пожнивних решток

Сидерати для городу: які краще, як і коли сіяти

Далеко не всі вирощувані рослини виснажують ґрунт. Є спеціальні культури, призначення яких відпочинку ґрунту і підвищення родючості. Їх називають сидератами.

У сьогоднішній статті мова піде про найпоширеніші рослини, що використовуються для Сидерації. Також ми розповімо, як правильно їх застосовувати, щоб досягти максимально можливого ефекту.

Що таке сидерати

Сидерати – це в основному однорічні культурні рослини. Їх висаджують на городі для вирішення різних агротехнічних завдань. Наприклад, зміна структури ґрунту, поліпшення показників родючості, аерація верхніх шарів, а також придушення бур’яну, пригнічення суперечка патогенних грибків, захист від ерозії і вимерзання і багато іншого.

Ці рослини приносять користь як під час безпосереднього вирощування, так і після, коли їх закладають в ґрунт.

Навіщо сидерати на городі

Багато дачники недооцінюють значимість сидеральних рослин для свого дачного ділянки та городу. А, між тим, вони виконують безліч важливих функцій:

• «Відпочинок» землі на городі. Сидеральні культури не навантажувати город, як це роблять овочеві рослини, які сильно виснажують родючі шари ґрунту. Крім цього, сидерати швидко розкладаються і утворюють гумус. Це природний поживний субстрат для ґрунту на городі.
• Насичення ґрунту корисними мікроелементами. Після цих рослин збільшується концентрація азоту, найважливішого елемента, який потрібен для збільшення зеленої маси рослин.
• Пригнічення бур’янів. Одна з 2 головних проблем будь-якого городу – це бур’яни. Боротьба з ними займає левову частку часу, проведеного на ділянці. Висаджені на городі сидерати пригнічують ріст бур’янів.
• Відлякування шкідників. Присутність на городі сидеральних рослин відлякує деяких шкідників, але при цьому ніяк не впливає на бджіл і інших корисних комах.
• Придушення патогенних мікроорганізмів. Деякі сидеральні культури (наприклад, гірчиця, жито, редька) гнітюче впливають на спори грибків-збудників інфекцій.
• Зміна структури ґрунту. Після вирощування більшості овочевих культур ґрунт городу «забивається», стає важким і ущільненим. Розростаючись, вони розпушують ґрунт. Завдяки цьому вона насичується повітрям.
• Збереження родючого шару ґрунту. Коріння рослин утримують родючий шар ґрунту. Тут же можна згадати про захист від ерозії і промерзання під час холодної зими.

Як сидерати впливають на різні види ґрунту

Різні сидерати роблять різний вплив на одні і ті ж типи ґрунтів. Знаючи цю інформацію, можна вдало підбирати культури і підтримувати родючість свого городу на високому рівні.

Бобові культури застосовуються для розпушення будь-якого типу ґрунту (від пісковиків до суглинків). Також земля насичується азотистими сполуками, пригнічується бур’ян. Вплив бобових схоже на вплив прілого гною.

Злакові розробляють ґрунт, підвищують водопроникність і концентрацію калійних і азотистих сполук. Крім цього дані сидеральні культури пригнічують бур’ян на городі.

Хрестоцвіті не використовуються тільки на городі із занадто кислим ґрунтом.

Представники цього сімейства аерують ґрунт і перетворять фосфорні сполуки в форму, більш відповідну для засвоєння рослинними культурами.

Гідрофільні аерують і розскисляют землю.

Гречані культури значно збільшують концентрацію калійних і фосфорних сполук на городі.

Амарантові сидерати покращують ступінь Аерування ґрунту, підвищують концентрацію азотистих сполук.

Які культури використовують в якості сидератів

Для городу використовують кілька різновидностей сідеральних рослин.

Гречка

Покращує структуру навіть бідних і важких ґрунтів. Насичує город фосфатами і сполуками калію.

Гірчиця

Вважається одним з найпоширеніших сидератів на українських городах.

Гірчичні насіння висівають на протязі всього дачного сезону: з весни до осені. Вперше насіння сіють відразу після звільнення городу від снігового покриву.

До скошування рослина придатне через 40-50 днів. Овочеві культури висаджують вже через 15 днів після забивання в ґрунт.

Дуже добре справляється з бур’яном.

Клевер

Клевер особливо потрібен на тих городах, які страждають від нестачі органічних і азотистих сполук. Також насіння рослини сіють на городах, схильних до ерозії ґрунту, вимивання, вивітрювання і вимерзання.

Клевер прибирає до початку зацвітання бутонів. Так як саме на цьому етапі вегетації конюшина містить найбільшу кількість азоту.

На замітку. Клевер що не сіють на кислих ґрунтах.

Фацелія

«Дружні» до всіх овочів і ягід. Посів насіння проводиться після сходу всього снігу з городу.

Фацелія розкислює землю, розпушує важкі і зміцнює легені ґрунту. Також цей сидерат пригнічує збудників парші, фітофтори. Запах рослини не подобається попелиці, дротяники і нематоди, які залишають город.

Фацелію скошують через 1,5-2 місяці після посіву. Глибина загортання в землю – 10 см.

Лядвенец рогата

Підходить для важких ґрунтів. Лядвенец насичує землю на городі основними мікроелементами. Добре розпушує ґрунт.

Ріпак

Ріпак застосовується на городі для поліпшення структури важких ґрунтів. Завдяки потужним коріння рослина добре розпушує землю, аеріруя її.

При розкладанні ріпак віддає ґрунті фосфор, сірку, перешкоджає вимиванню азоту.

Крім того, ріпак пригнічує деякі патогенні мікроорганізми.

Овес

Підвищує концентрацію калійних і фосфатних сполук. При розкладанні насичує землю на городі органікою.

Овес підходить навіть для глинистих і торф’яних ґрунтів.

Через свою кореневої системи овес сприяє насиченню ґрунту повітрям, а також оберігає її від ерозії.

Пригнічує патогенні грибки і бактерії, які знаходяться на городі.

Овес треба посадити в квітні.

Овочевий горох

Його використовують як природну мульчу під рослинами. Також горох сприяє накопиченню в ґрунті азотистих сполук.

Кормові боби

Підвищують концентрацію азоту. Використовуються для суглинків і торф’янистих ґрунтів.

Боби висаджують по весні або в якості озимих.

Ще ця культура сприяє розкисленню ґрунту.

Люцерна

Підходить для збільшення концентрації фосфатних сполук в ґрунті і його насиченості азотом.

Люпин

Люпин витягує азотисті сполуки з глибини ґрунту в його верхні шари. Крім цього люпин переробляє сполуки фосфору, роблячи їх доступними для овочів на вашому городі.

Термін посіву – травневі свята. Забирають рослина з городу через 40-60 днів.

Буркун

Сприяє накопиченню азоту в землі. Не допускає розвиток процесу ерозії і вимерзання ґрунту, що дуже важливо для городів північних регіонів. Також сприятливо позначається на структурі ґрунту.

Які сидерати для яких культур підходять: таблиця

Незважаючи на всю користь, сидерати під кожну овочеву культуру потрібно підбирати з розумом.

В таблиці нижче ми зібрали інформацію про сумісність сидеральних і овочевих культур на городі.

Які культури і сидерати несумісні: таблиця

Для деяких культур не підходять певні типи сидератів.

Детальна інформація зібрана в таблиці нижче.

Коли потрібно сіяти сидерати

Взагалі висадку на городі проводять протягом усього дачного сезону. Уміло застосовуючи принципи сівозміни, можна практично цілий рік насичувати землю корисними мікроелементами, які отримуються від розкладання скошених сидератів.

Що посіяти як сидерат навесні

Гірчиця, фацелія, горох, овес, люцерна – сидеральні культури, які висаджують навесні.

Всі вони швидко ростуть і пригнічують бур’яни.

На місці цих сидератів потім висаджують культурні рослини.

Які сидерати сіють влітку

Літня посадка має на меті підтримати родючість землі.

В цей період дачного сезону на городі сіють представників хрестоцвітних: гірчицю, рас.

На замітку. Гірчиця влітку висівається поруч з пасльоновими.

Також висаджують бобові культури, гречку і фацелію.

Які сидерати садять восени

Перед взимку проводять висадку вівса, жита, люпину і конюшини.

Також восени на городі можна посіяти гірчицю. Роблять це після закінчення збиральної кампанії. Навесні бадилля косять і залишають розкладатися, навіть не закладаючи в ґрунт.

Крім того, восени сіють фацелію. Цю культуру рекомендують використовувати дачникам найсуворіших регіонів, так як рослина захищає ґрунт від промерзання.

Коли сидерати закопують, як правильно прибрати

Від посіву до покосу в середньому проходить 1,5 – 2 місяці. Ще через 15-20 днів на місце сидератів висаджують овочі та ягоди.

Середня глибина закладення скошених рослин в ґрунт становить 10 см. Для важких ґрунтів глибину можна вибрати трохи менше, а для легких, навпаки, глибше.

ВАЖЛИВО! Не чекайте, поки пагони виростуть. Косіть рослини раніше, поки вони ще «зелені».

Також сидератів можна давати виростати дуже сильно. Інакше, вони почнуть пригнічувати основні овочеві культури.

Сидерати косять або заорюють в землю. Зазвичай косять під зиму, а заорюють влітку.

Де краще сіяти сидерати

За допомогою сидератів можна вирішити відразу кілька завдань на своєму городі і в саду.

На порожньому ділянці культури висаджують для підготовки ґрунту до майбутніх посадок овочів.

По периметру овочевих грядок посів проводять для захисту від інфекційних захворювань і відлякування паразитів. Також посадку здійснюють після збирання врожаю овочів, щоб відновити баланс мікроелементів в ґрунті.

Висаджені між грядками сидерати захищають молоді саджанці від сонця і вітру, пригнічують бур’яни.

ДОВІДКА. Здійснюйте висадку сидератів на городі не тільки до, а й після збору врожаю.

Стануть в нагоді сидеральні культури і в саду. Якщо посіяти їх між деревами, то така посадка буде виконувати функцію мульчі.

Коли можна застосовувати сидерати

Є зовсім небагато обмежень щодо застосування сидератів на городі:

1. Садити сидерати не має ніякого сенсу, якщо висадка розсади або посів основних культур планується через 3 тижні.
2. Не садять разом сидерати і основні культури з одного і того ж сімейства.
3. Не проводять посів насіння на сидерацію, якщо земля ще мерзла.

Як застосовувати сидерати від хвороб і шкідників

Як вже неодноразово говорилося, сидеральні культури здатні пригнічувати бур’яни, пригнічувати патогенні мікроорганізми і відганяти шкідників.

Знаючи властивості рослин, можна розпланувати посадки так, щоб отримати максимальний ефект.

Льон відлякує колорадського жука, тому його необхідно сіяти поруч з картоплею.

Жито посаджена на місці картоплі, відлякує нематоду.

Гірчиця і редька пригнічують бур’яни і деякі патогенні мікроорганізми.

Фацелію висаджують при необхідності позбутися від дротяників. Також ця рослина не дає розповсюджуватися фітофторозу.

Овес допомагає в боротьбі з різними гнилями.

Чорнобривці ефективні проти паразитів, тому їх часто висаджують по периметру грядок.

Люпин запобігає гниття коренів культурних рослин.

Буркун висаджують від дротяників і нематод.

Люцерна застосовується від нематоди.

Переваги та недоліки сидератів

Тепер поговоримо про переваги і недоліки методу Сидерація.

До плюсів такого підходу ведення городнього господарства можна віднести:

• поліпшення структури і аерація ґрунту;
• збагачення ґрунту азотом, калієм, фосфором, іншими мікроелементами і органікою;
• придушення поширення бур’янів;
• відлякування шкідників;
• пригнічення патогенних мікроорганізмів;
• підвищення родючості ґрунту.

До недоліків методу Сидерація можна віднести:

• деякі сидерати, навпаки, залучають шкідників (наприклад, гірчиця);
• за сидератами треба уважно стежити, щоб вони не цвів. А інакше вже з ними доведеться боротися як з бур’янами;
• від багаторічних сидератів важко позбутися;
• іноді рослинам потрібно багато вологи, щоб вони почали «працювати».

Що таке суміш сидератів і як її застосовувати

Як ви вже знаєте, різні сидеральні культури мають свої сильні сторони.

Дачники придумали, як отримати максимальний ефект від Сидерація. Потрібно всього лише змішати насіння і посіяти їх на городі разом.

Суміші показують велику ефективність.

Насіння для сумішей підбирають відповідно до цілей їх застосування.

Наприклад, універсальна суміш сидератів складається з рослин різних родин (бобові, хрестоцвіті, злакові). Вона однаково корисна для різних типів ґрунту.

Якщо вам потрібно наситити ґрунт азотом, то варто вибрати суміш з бобових, так як вони краще за інших рослин накопичують азот і т. Д.

Суміші сіють навесні за 30-50 днів до посадки овочів і під зиму, починаючи з другої половини літа.

Весняні посадки закладають в ґрунт, а ось озимі краще залишити перегниватимуть під снігом.

Які сидерати підходять для теплиць

В закритому ґрунті можна посадити практично всі сидеральні культури, а також суміші.

Але дуже важливо дотримуватися правила сівозміни та спільних посадок рослин.

З основних сидеральних культур закритому ґрунті можна висівати гірчицю, овес, гречку, вику, фацелію, рапс, жито, горох, люпин, конюшина.

Часті помилки

Розберемо помилки, які допускають дачники, використовуючи метод Сидерація.

• Посів сидератів-родичів основних культур. Так робити не можна, тому що представники одного сімейства мають одні і ті ж болячки.
• Посів проводиться занадто пізно. Садити сидеральні культури треба не пізніше, ніж за місяць до посадки овочів.
• Сидерати переростають. Косити або зрізати рослини в основному потрібно до того моменту, як вони почнуть цвісти.

Відповіді на часті питання

Розглянемо найбільш часті питання щодо застосування сидератів на городі.

Які сидерати розкислюють ґрунт

Мало які рослини люблять, коли на городі кислий ґрунт. Здебільшого вони вважають за краще ґрунт нейтральної кислотності або слабокислий ґрунт.

Розкислювати ґрунт на городі можна внесенням вапна, золи, крейди. Інший варіант – посадити на городі сидеральні рослини, які розкислюють ґрунт.

Це фацелія, овес, люпин. З менш поширених сидератів можна згадати жито і вику.

Норма посівів сидератів на сотку

Дані для зручності представлені в таблиці

Сидерати від дротяники

Проти дротяники застосовують фацелію, буркун, люпин, гірчицю.

Висновок

Використання сидеральних рослин дозволяє вирішити відразу кілька проблем на городі. Але використовувати ці культури потрібно з розумом.