Мурахи – санітари лісу

Стаття написана Павлом Чайкою, головним редактором журналу «Пізнавайка». З 2013 року з моменту заснування журналу Павло Чайка присвятив себе популяризації науки в Україні та світі. Основна мета як журналу, так і цієї статті – пояснити складні наукові теми простою та доступною мовою.

У своїх мініатюрних «Природничих історіях» французький письменник Жюль Ренар дав укластися всього в півтора десятка слів портрет мурах: «Кожен з них схожий на цифру «3». А скільки їх, скільки їх! 333333333333 – до нескінченності»… Коли в 1758 році Карл Лінней вперше виділив у своїх каталогах творів живої природи сімейство мурашиних, він знав лише сімнадцять видів. Зараз, двісті п’ятдесят років потому, число зареєстрованих видів наближається до двадцяти тисяч! Не дивно, що вже в кінці XIX – початку XX століття з Загальної науки про комах, із загальної ентомології виділилася присвячена одним тільки мурашкам нова її гілка – мірмекологія.

В тайзі, соснових борах, в густих листяних і змішаних лісах бурі мурашині нучі, округлі або гостроверхі куполи мурашників ще більш звичайні, ніж дятли, тетерева, дрозди, сіра ящірка, заєць або бурундук. До цього складеного натуралістами переліку С. Я. Маршак додав у вірші «Бор» ще одного лісового мешканця – білку:

А зайдешь в лесную даль и глушь
муравьиным спиртом пахнет сушь.
В чаще муравейники не спят, шевелятся, зыблются, кипят да мелькают белки
в вышине, словно стрелки от сосны
к сосне

Мурашині купи – це небайдужа до лісу деталь пейзажу. Ще в 1836 році видатний російський лісівник Петро Перелігін в книзі «лісоохорони або правила заощадження зростаючих лісів» писав про мурах, що «вони суть перші вороги личинок комах… Вони невпинно переслідують всякого роду личинки на дереві, біля кореня якого знаходиться мурашина купа» . Мурахи, роз’яснював далі лісівник, «навіть перешкоджають вилупленню личинок з яєць. Від того посеред пошкодженого якого-небудь місця лісу подібні, близько до мурашника розташовані, дерева залишаються свіжими і зеленими». Це мурахи з групи форміка. А скільки між тим мурашників форміка розоряється людьми часто-густо без всякого сенсу, без мети і потреби, просто для того, щоб подивитися на метушню, що охоплює розвержене гніздо.

У глибинних лісах, подалі від людського житла, мурашники форміка пошкоджуються пернатими, чотириногими. Дятли, приміром, проривають глибокі ходи в підставі купи і забираються всередину, буквально набиваючи тут зоби їжею. Мурашині купи принаджують до себе голодних борсуків і лисиць, які шукають зимуючих в гнізді жирних личинок жука-бронзовки, наприклад. Досить є і інших лісових тварюк, що не стільки поїдають мурах, скільки гублять: розвернуті гнізда взимку частіше промерзають наскрізь, частіше затопляються навесні талими водами.

Все своє життя присвятивши вивченню і дослідженню саме форміка, вюрцбурзький професор Карл Гесвальд показав, що багато форміка володіють справді дорогоцінними властивостями і особливостями. Їх розумне використання може зробити ці види вірним другом і благодійником лісів, помічником і союзником лісника, безвідмовним захисником лісових порід від всякого роду комах-шкідників. Крім того, форміки сприяють існуванню цілого ряду рослин, які по-своєму підтримують життєздатність лісу і, зрештою, теж продовжують його довголіття, а також – про це мало хто підозрює – покращують і збагачують органічною речовиною грунт, підсилюють проникнення в нього повітря, регулюють поверхневе водопостачання.

Найвеличніша цивілізація в історії: ні, це не люди

Мурахи демонструють напрочуд складну поведінку, а їхні колонії досягають дивовижних масштабів. Можливо, вони представники найдавнішої та водночас найбільшої цивілізації на Землі.

На Землі є група тварин, які часто залишаються непоміченими, але вони є найчисленнішим видом на нашій планеті — мурахи. Цілком можливо, що вони побудували найбільшу цивілізацію прямо в нас під ногами, пише IFLScience.

У Фокус.Технології з’явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найцікавіші новини зі світу науки!

Світ мурах налічує близько 12 000 різних видів у родині мурашиних (Formicidae). Хоча зовні вони можуть виглядати по-різному, мурахи мають спільну будову тіла і живуть у складних колоніях, які демонструють дивовижну соціальну поведінку.

Більшість мурашиних колоній дотримуються структурованої ієрархії, де різні ролі розподілені між різними кастами: робітниками, солдатами, ергатоїдними матками та королевами. Кожна з цих каст має унікальні фізичні особливості та обов’язки в колонії.

Королева, наприклад, відкладає яйця, але вона не керує своїми підданими. Мурахи біологічно схильні до виконання певних завдань і використовують чудові комунікативні навички для співпраці в колонії. Мурахи можуть навіть змінювати професію протягом життя, як це демонструє вид Camponotus fellah, який може переходити від догляду за дітьми до чищення гнізда, а потім до збирання їжі.

Але ось що цікаво: у 2014 році інженери виявили, що шийний суглоб американської польової мурашки може витримати тиск, який у 5 000 разів перевищує вагу тіла мурашки. Це все одно, що людина з легкістю піднімає масивний хмарочос.

Мурахи не просто сильні, вони ще й вправні фермери. Деякі мурахи захищають стада попелиць від хижаків, таких як сонечка. Натомість попелиці виробляють медову росу, яка може становити до 90 відсотків раціону мурашок. Ці взаємовигідні відносини демонструють стратегії, які мурахи використовують для процвітання.

У світі мурах йдеться не лише про виконання своєї роботи, а й про турботу про товаришів. У мурашниках Matabele поранених збирачів інші мурахи приносять назад до колонії і лікують, доки вони не одужають.

Мурахи навіть мають систему поводження з померлими. Спеціалізовані мурахи-жнеці забирають мертві тіла з колонії, щоб запобігти поширенню патогенних мікроорганізмів.

Площі мурашиних суперколоній можуть досягати 6000 кілометрів, що свідчить про їхнє вміння будувати складні й розгалужені системи. Що робить мурах ще дивовижнішими, так це те, що вони досягають всього цього без центрального уряду чи прямого керівництва. Вони існують від 140 до 168 мільйонів років — набагато довше, ніж багато інших видів, включаючи могутніх динозаврів.

По суті, мурахи схожі на прихованих супергероїв тваринного світу. Їхні організовані спільноти, неабияка сила та мережа соціального захисту викликають справжнє захоплення. Можливо, насправді вони є однією з найперших цивілізацій на Землі.

Раніше Фокус писав, що собаки динго були “майже людьми”. Вчені виявили незвичайний древній зв’язок.

• Читайте нас у:
• Читайте у Telegram
• Читайте у Facebook
• Читайте у Twitter

• Теги:
• земля
• цивілізація
• будівництво
• світ
• мурахи
• суспільство
• комахи
• колонія
• сила

• Поширити:
• відправити у Telegram
• поділитись у Facebook
• твітнути
• відправити у Viber
• відправити у Whatsapp
• відправити у Messenger