УКРАЇНСЬКИЙ ПРОРИВ: ‘ОРЕНДЖ РЕВОЛЮШН’

Садівникам не треба роз’яснювати, що таке обліпиха. Проте варто трохи нагадати історію цієї цінної ягідної культури. До речі, це не інтродукована рослина, як вважають деякі, а представник природної флори України. Трапляється Hippophae rhamnoides, або українською щець жостероподібний у дельті Дунаю (рис.1). Вид дуже поліморфний, налічує 8 різновидів і має диз’юнктивний (розірваний) ареал, трапляючись на теренах Євразії від Атлантичного узбережжя аж до Тихоокеанського узбережжя впритул. Вид виник на Тибетському плато і згодом поширився на захід Центральною й Малою Азією та Європою, а також на північ Китаєм, Монголією й Сибіром. Географічному поширенню виду сприяли мігруючи птахи, що живляться ягодами обліпихи. Геологічні й кліматичні зміни разом з процесами гібридизації привели до сучасної диференціації виду на різні таксони, що різняться за морфобіологічними ознаками.

Рис. 1. Природній ареал Hippophae rhamnoides

Дикорослий щець має сильно колючі гілки й дрібні кислі плоди, тому ним як плодовою рослиною особливо не цікавилися. Культивували його насамперед як фітомеліоративну та декоративну рослину, що вирізняється яскраво забарвленими плодами, котрі щільно обліплюють гілки й довго тримаються на них. Ця ознака зумовила російську назву рослини, під якою її садівнича культура прийшла й до України.

У Сибіру було знайдено великоплоді форми, що мали комплекс господарсько цінних ознак. У 1950-х роках в НДІ садівництва Сибіру дібрали перші плодові сорти ‘Золотой Початок’, ‘Дар Катуни’, ‘Новость Алтая’, ‘Витаминная’ і ‘Масличная’. Ці п’ять сортів у 1960 році було районовано по Алтайському краю, що започаткувало промислову культуру обліпихи. Згодом сортова культура обліпихи поширилися Європейською частиною СРСР, а з 1988 року сорти російської селекції районували в Україні.

Мультівітамінні плоди обліпихи мають унікальний біохімічний склад, цінні харчові й лікувальні властивості, тому площі під новою плодовою культурою стрімко зростали. За переписом 1984 року в Україні обліпиха росла на площі 232 га. Найбільші площі, зайняті обліпихою мали Черкаська, Херсонська та Житомирська обл., відповідно 61, 57 і 40 га. У наступні роки розміщення насаджень суттєво змінилося, зокрема і через вплив Чорнобильского забруднення певних територій. Якщо у 1984 р. обліпиха, наприклад в Донецькій і Кримській областях не обліковувалася взагалі, то в 1998 році ці регіони вийшли в лідери за поширенням цієї культури. Перепис садових насаджень 1998 року зареєстрував в Україні насадження обліпихи на площі 259,6 га. Найбільше їх було в Херсонській і Дніпропетровській областях та АР Крим, відповідно, 52,0 га, 46,6 та 28,9 га. Більшість насаджень було розміщено в особистих підсобних господарствах та колективних садах – 172,2 га, найбільше в Дніпропетровській обл. – 29,6, АР Крим – 28,9, Донецькій обл. – 16,1 га. Усього в країні нараховувалося 1,18 млн. кущів обліпихи.

Унаслідок політико-економічних змін наприкінці минулого століття відбулося зменшення існуючих садових насаджень, в т. ч. під обліпихою через їхнє старіння, тоді як нові насадження не створювалися. Унаслідок падіння попиту на садивний матеріал багато розсадників припинили існування, а ті, що збереглися розкорчували маточні насадження обліпихи. У 2000 р. до Державного реєстру сортів рослин України було занесено перші вітчизняні сорти обліпихи ‘Київський янтар’, ‘Либідь’, ‘Солодка Жінка’ (рис. 2).

Рис. 2. Обліпиха ‘Солодка Жінка’

Проте, через загальні негаразди в садівничій галузі, вони не набули значного поширення в промислових насадженнях. Варто зазначати, що ‘Солодка Жінка’ на відміну від інших сортів, що вирощувалися в Україні, вирізняється смачними плодами, які можна споживати в свіжому вигляді. Тому цей сорт оптимально пасує для аматорських садів. Плоди ‘Солодкої Жінки’ можна використовувати свіжими як десерт, переробляти на сік та інші продукти, включаючи “обліпихову олію”. Особливістю плодів обліпихи є наявність олії не тільки в насіння, а й у м’якуші плодів, як в оливках та авокадо. Олія обліпихи використовується у фармацевтичній та косметичній промисловості для виробництва лікувальних препаратів та засобів догляду за шкірою. Світовий ринок обліпихи та продуктів на її основі оцінюється в понад 18 млрд. доларів і попит на них стрімко зростає. Це зумовлює інтерес до відновлення широкомасштабного вирощування обліпихи в України, яка до того ж має значний експортний потенціал.

Для задоволення попиту на садивний матеріал обліпихи до Державного реєстру сортів рослин України у 2019 році було занесено новий вітчизняний сорт ‘Орендж Революшн’. Чому ‘Орендж Революшн’? Орендж з перекладі з англійської означає помаранчева, позначаючи жовтогаряче забарвлення плодів, а революшн – революція, бо сорт відкрив нову сторінку, докорінно змінюючи ситуацію із сортовою культурою обліпихи в країні. “А чому назва англійською?” – це загальна практика для сортів світового значення. ‘’Orange Revolution’ вже перетнула міжнародні кордони й найкраще репрезентуватиме Україні в світі під загальновідомим слоганом. Цей прогноз підтверджується тим, що 2021 року сорт зареєстровано в Польщі.

Сорти російської селекції з провідного селекційного центру – НДІ садівництва Сибіру, які найбільше вирощувалися в Україні, вирізняються урожайністю, малою кількістю колючок, якісними плодами, придатністю до ручного збирання. Вони належать до підвиду H. rhamnoides subsp. mongolica, що сформувався за умов Монголії та півдня Сибіру. З’ясувалося, що за умов України, насамперед на найпоширеніших чорноземних ґрунтах, вони сприйнятливі до мікозного зів’янення. Унаслідок цієї хвороби, рослини після вступу до плодоношення встигають дати тільки декілька врожаїв, як починають всихати. Упродовж декількох років плантація може прорідитися до повного випадання рослин.

‘Орендж Революшн’ походить від схрещування різних підвидів H. rhamnoides subsp. rhamnoides × H. rhamnoides subsp. mongolica. Сорт сполучає великий розмір плодів, будучи найвеликопліднішим серед сортів обліпихи, що культивують в Україні (рис. 3) зі стійкістю до мікозного зів’янення. Сорт вирізняється високою продуктивністю (рис. 4, 5). Випробування за умов Київщини показало, що в перший рік плодоношення врожай з куща сягнув до 7 кг, на другий – 20, а на третій – 25 кг. Отже продуктивність насаджень цього сорту за схеми садіння 4 × 2 м становить близько 20 т/га, що вдвічі перевищує врожайність інших сортів.

Рис. 3. ‘Орендж Революшн’ (вгорі), дика обліпиха (внизу)

Рис. 4, 5. Плодоношення ‘Орендж Революшн’

Розміщення кущів за схемою 4 × 2 рекомендувалося для сортів ручного збирання. ‘Орендж Революшн’ придатний для ручного збирання, проте стиглі плоди мають напівсухий відрив і головне ручний збір є оптимальним лише для аматорських або невеличких за розмірами садів. Якщо обліпихова плантація сягає декількох гектарів або декількох десятків гектарів, то через нестачу робочої сили та низьку ефективність ручного збирання (15–20 кг/людино-день), яке потрібно завершити в стислі терміни, тільки механізоване або напівмеханізоване збирання здатне вирішити проблему збору врожаю.

Механізоване (комбайном або косаркою) чи напівмеханізоване (зрізування плодоносних гілок вручну) з подальшим транспортування до цеху заморожування для відокремлення плодів від зрізаних гілок приводить до зміни технології вирощування і потребує щільніших схем садіння. Ширину міжряддь добирають виходячи з можливостей проходу техніки, а відстань між деревами в ряду може бути ущільненою завдяки тому, що розмір крони регулярно обмежується зрізуванням гілок. Така технологія вирощування передбачає один повноцінний урожай за дворічний цикл: наступного року після зрізування гілок з плодами відростають нові пагони, на яких закладається урожай майбутнього року. Існує пряма залежність урожаю від розміру плодів та довжини однорічного приросту, чим вони більші, тим вища потенціальна продуктивність. Маса плодів ‘Орендж Революшн’ на молодих потужних пагонах становить 1,2 г, що перевершує інші сорти (рис. 6). Під час першого, неповного плодоношення, максимальна маса окремих ягід сягала навіть 1,9 г. Зазвичай сорти російської і латвійською селекції, придатні для ручного збирання мають масу 0,7–0,9 г, а сорти дикого типу (українські, румунські, німецькі), що зорієнтовані на збирання зрізуванням пагонів – зазвичай 0,3–0,4 г. Довгі прирости ‘Орендж Революшн’ успадкувала від H. rhamnoides subsp. rhamnoides, що важливо для формування високих врожаїв, після зрізування плодоносних гілок. Проте, на відміну від європейських сортів, що мають колючі гілки й дрібні ягоди, вона переважає останні за цими показниками.

Рис. 6. Плоди ‘Орендж Революшн’

На відміну від десертного сорту ‘Солодка Жінка’, ‘Орендж Революшн’ належить до типових сортів універсального призначення, які використовують переважно для переробки. Хоча плоди обліпихи містять цілий комплекс біологічно активних речовин, нормативні документи на даний вид лікарської рослинної сировини, визначають лише уміст суми каротиноїдів у перерахунку на β-каротин. Плоди ‘Орендж Революшн’, що містять 14 мг/100 г каротину, відповідають фармакопейним вимогам. Уміст каротину корелює з помаранчевим забарвленням плодів; найбільше каротиноїдів містять інтенсивно помаранчеві та червоні плоди.

Сорт вирізняється раннім строком достигання плодів – початок збирання приходиться на останні дні липня. ‘Орендж Революшн’ є одним з тих сортів, що розпочинають конвеєр збирання врожаю, який може тривати два місяці, якщо в насадженнях мати також сорти середнього та пізнього строку достигання. Так як достигання плодів припадає на найспекотніші дні серпня, то плоди доволі швидко перестигають, що заважає ручному збиранню. Проте, по мірі достигання збільшується вміст каротину, олійність та цукристість плодів.

Рис. 7, 8. Пінетки з плодами ‘Орендж Революшн’ ручного збору

‘Орендж Революшн’ дійсно розпочав революційні зміни в сортовому складі. Уздогін за ним відбулася реєстрація ще низки сортів. Так, за 2019–2021 рр. Державний реєстр сортів рослин України поповнився відразу 13 новими сортами вітчизняної та іноземної селекції. Це українські сорти ‘Адаптивна’, ‘Витвірня’, ‘Обрій’, ‘Особлива’, латвійські – ‘Eva’, ‘Lord’, ‘Marija Bruvele’, ‘Tatjana’, румунські – ‘Andros’, ‘Clara’, ‘Cora’, ‘Dora’, ‘Mara’. Остання версія Державного реєстру сортів, дозволених для поширення в Україні містить перелік з 15 сортів. Ще декілька нових сортів проходять експертизу.

Значний перелік сортів різного походження має переваги в тому сенсі, що за тих чи інших ґрунтово-кліматичних умов певні сорти проявлятимуть себе краще або гірше за інші. Це дозволить визначити найкращі для різних регіонів країни. Проте, це стане можливим лише через роки тривалого випробування. На жаль, сучасна система реєстрації нових сортів за даними заявника не надає тієї повної інформації, яку отримували під час державного сортовипробовування на спеціалізованих станціях та дільницях, що розташовувалися в різних природних зонах країни. Тому перед садівниками постає важка проблема вибору сортів, якими вони закладатимуть свої насадження. Описи сортів, надані іноземними заявниками, інколи сильно відрізняються від дійсності, тому на них важко покладатися. Зокрема це стосується утричі завищених показників маси плодів румунських сортів. Окрім того, вони не проходили випробовування за наших умов і тому не відома їхня норма реакція на вплив чинників довкілля. Постачання садивного матеріалу з-за кордону загрожує завезенням небезпечних збудників хвороб і шкідників, ще не поширених в країні. Зокрема, в обліпихових насадженнях Румунії трапляється бактеріальний опік. Насадження обліпихи в Німеччині вразила якась хвороба, яку поки що не ідентифіковано, проте масова загибель торкнулася не тільки промислових плантацій, а й дикорослих заростей. Якщо на перших порах нові плодові культури характеризуються як високостійкі до збудників хвороб і шкідників, то згодом, зі створенням значних за площею монокультурних насаджень, останні потребуватимуть розробки методів захисту врожаю.

Рис. 9. Насадження ‘Орендж Революшн’ під час достигання плодів

У порівнянні з іншими сортами, які тільки що з’явилися на обрії вітчизняного садівництва, ‘Орендж Революшн’ вже добре зарекомендував себе в різних регіонах від Молдови до сходу України. Він має переваги в цьому відношенні, не кажучи про комплекс господарсько-цінних ознак, з проявом на найвищому рівні. Нині кафедра садівництва ім. проф. В.Л. Симиренка НУБіП України, ТОВ Укрпланта і ТОВ Подільські нарощують виробництво саджанців ‘Орендж Революшн’ для створення промислових насаджень.

Володимир Меженський, професор кафедри садівництва ім. проф. В.Л. Симиренка НУБіП України, доктор сільськогосподарських наук

Хурма — королева нішевого садівництва Півдня України

Зміни кліматичних умов на глобальному й регіональному рівнях особливо виразно постали з початку 70-х років минулого століття. Такі явища не оминули й Україну, а південні регіони протягом останніх десяти років взагалі майже постійно перебували в екстремальних погодно-кліматичних умовах.

Так, за даними українських кліматологів, протягом останніх 40–45 років сформувався принципово новий клімат для нашого регіону: зими стали менш холодними й малосніжними (взимку 2019/20 року метеозима так і не настала), а літні місяці стають усе прохолоднішими.

На тлі тенденції до підвищення температурного режиму (на 0,3–0,7°C) і збільшення кількості атмосферних опадів (на 50–100 мм) зросла частота й мінливість таких аномалій, як різкі перепади температури взимку та навесні. У літні місяці на тлі загального похолодання температура повітря часто підвищується до рекордних позначок, а різниця між денними й нічними температурами доволі часто відзначається у межах +20 °C і більше; почастішали та стали тривалішими посухи, стало майже типовим явище випадіння граду в літній період. Хоча, начебто і збільшилася кількість опадів у весняно-літній період, проте такі дощі мають переважно зливовий характер, вони є малопродуктивними для вирощування більшості сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень.

Курс на нішеві культури

Південний Степ України — це особливий регіон, де ефективність будь-якого технологічного заходу коригується тим чи іншим рівнем вологозабезпечення, через це територія має більше проблем, ніж інші центральні й північні області. Він характеризується на сьогодні як екстремальний регіон для ведення сільського господарства. Тут можливі непередбачувані реакції, спричинені особливостями змін клімату, що визначає свідоме коригування технології вирощування у потрібному напрямі.

Садівництво Півдня в таких умовах постає перед новими викликами, проте й відкриваються нові можливості, спрямовані на розвиток і вирощування принципово нових малопоширених (нішевих) для цього регіону плодових культур.

Сучасні кліматичні трансформації істотно впливають і вносять коригування до переліку плодових культур і їх сортименту, вирощування яких у цьому регіоні на сьогодні є прекрасною альтернативою для традиційного садівництва. Це є важливим меседжем сьогодні фермеру, який хоче бути успішним уже завтра. Тому варто звернути увагу на такі плодові культури, які «прийшли» до нас із країн із теплим кліматом: хурма, зізіфус, інжир, кизил — до того ж як червоний, так і бурштиновий є вкрай цікавим для переробних підприємств. Адже в плані маркетингу не можна забувати про те, що реалізація не лише плодів, а й продуктів їх переробки є вкрай вигідним — будь-то сушіння, виробництво чорносливу, різноманітних джемів тощо. Сучасні економічні умови вимагають від аграріїв уже не так уміти виростити, як максимально вигідно реалізувати свій урожай, отримати максимально більше прибутку з одиниці площі, всі ці аспекти потрібно враховувати.

Науковці ДВНЗ «Херсонського державного аграрного університету» заклали розплідник плодових нішевих культур, який містив: хурму, зізіфус, інжир, кизил, мигдаль для подальшого вивчення та вдосконалення технологій їх вирощування в умовах південного Степу.

Ці саджанці вже адаптовані до південної кліматичної зони. Наш ринок став вкрай вимогливим: крім смакових якостей споживачі звертають увагу також і на товарний вигляд вирощеної продукції, особливо плодової та ягідної, фермери розуміють це, а тому прагнуть до розвитку цього напряму.

Однією з нових і перспективних для південно-степової зони плодівництва, малопоширених плодових культур, здатною тією чи іншою мірою конкурувати за показниками прибутковості з провідними плодовими породами та збагатити й урізноманітнити харчування людей, може й повинна стати хурма.

Хурма: особливості вирощування

Упровадження нових видів рослин у поєднані з інтегрованою системою агротехніки дають можливість звести до мінімуму використання пестицидів й одержати екологічно чисту продукцію.

Хурма належить до родини чорнодеревних Ебенові (Ebenaceae Gurke), роду Диоспирос (Diospyros L.) і є найбільшим із трьох родів цієї родини. На території України вивчають три листопадних види хурми (кавказька, віргінська, східна), а також гібриди хурми віргінської і східної, які дають їстівні плоди й достатньо широко використовують у південному та субтропічному садівництві.

Смачні та поживні плоди хурми багаті на вітаміни та поліфенольні речовини, каротиноїди, а також на органічні сполуки калію, заліза, кальцію. Відмінна й особливо корисна якість плодів хурми — високий уміст йоду у їх плодах. Щодо харчової цінності плодів хурми, то вона визначається високим умістом цукрів, переважно глюкози та фруктози (до 25%), вітамінів С (до 20), В1 (0,03–0,05), В2 (0,02–0,05), В5 (0,05–0,3) мг/100 г, а також бета-каротину — 0,6–1,6 мг/100 г. Важливою особливістю плодів є вкрай низька кислотність — до 0,2%. Мінеральний склад містить мг/100г: калію — 174–176; кальцію — 6–10; заліза — 0,3–3; натрію — 2–6; фосфору — 10–26; йоду — до 50.

Дослідження з особливостей вирощування цієї культури проводили в умовах плодового розсадника ДВНЗ «Херсонський державний аграрний університет», що розташований на території дендрологічного парку університету й належить до зони південного Степу України. Об’єктом наукових досліджень були процеси росту й розвитку, адаптаційна та репродуктивна здатність, успішність інтродукції, біоекологічні особливості, перспективи культивування хурми в умовах південного Степу України.

Зимостійкість хурми визначали за Методикою Держсортовипробування сортів в Україні, результати якої показали: хурма гібридна (Росіянка, Нікітська Бордова, Гора Говерла) — 5–9 балів.

Хурма є світло- та вологолюбною рослиною, порівнюючи з іншими плодовими культурами, вона значно вимогливіша до умов зволоження й особливостей вирощування її в умовах регіону, де річна сума опадів є меншою за 400 мм на рік, без зрошення ця культура практично не вирощується.

Як і в інших рослин, фенологічні фази настають за нагромадження відповідних сум ефективних температур, які визначаються шляхом підрахунку середньодобових температур вищих за +5 С. Фенологічні спостереження за видами й сортами хурми показали, що вегетація рослин в умовах Херсонської області розпочинається з початком розпукування вегетативних бруньок і припадає на квітень, коли сума ефективних температур >5 °C і становить 125,2–153,9 °C. Початок розпукування листків спостережено за середньодобової температури +10…+15 °С за суми ефективних температур від 140,8 до 263,7 °С. Початок росту пагонів припадає на третю декаду квітня — першу декаду травня.

Закладання генеративної бруньки відбувається на пагонах поточного року. Початок цвітіння припадає на кінець травня — початок червня за середньодобової температури повітря близько +12…+17 °С. Середня дата початку цвітіння за роки спостережень — 25 травня — 2 червня. Закінчується цвітіння хурми 10–20 червня. Тож цвітіння хурми припадає на той період, коли загроза зворотних заморозків минає.

Хурма — дводомна рослина і для формування повноцінного врожаю потребує наявності рослини-запилювача, в такій ролі виступають рослини, що мають квітки чоловічої статі (тичинкові), можуть бути й однодомні (полігамні) зразки, які мають квітки як жіночого, так і чоловічого типу, а також і двостатеві. Запилення здійснюють бджоли, оси й інші комахи.

Стійкі сорти хурми

У розпліднику науковці університету досліджують чотири сорти гібридної хурми: Нікітська Бордова, Росіянка, Гора Говерла, Сосновська.

Нікітська Бордова — сорт, що виділили із сіянців вільного запилення сорту Росіянка, зимостійкий, дозрівання — початок листопада, плодоношення наступає на 3–4-й рік, урожайність коливається в межах 70–80 кг з дерева, морозостійкість –27…–28 °С. Характерною особливістю є обов’язкове її укривання протягом 2–3-х років після садіння.

Сорт Росіянка — дозріває на початку жовтня й зберігається до грудня, плодоношення наступає на 3–4-й рік, сорт здатен сформувати врожайність 110–120 кг із дерева, морозостійкість становить –27…–30 °С.

Гора Говерла — належить до середньостиглих сортів, дозрівання припадає на кінець жовтня — початок листопада, може зберігатися до лютого-березня, плодоношення починається на 3–4-й рік, формує врожайність на середньому рівні 70–80 кг із дерева, морозостійкість дещо нижча проти інших сортів — у межах –24…–25 °С.

Сосновська — ранній і скоростиглий сорт, достигання настає наприкінці вересня — початку жовтня, плодоношення починається на 3–4-й рік. Для цього сорту характерно формування високої врожайності — до 100 кг з дерева, інколи й більше, морозостійкість також висока — до –30…–35 °С.

Завершення вегетації зразків гібридної хурми в умовах Херсонської області припадає на кінець жовтня — початок листопада. Середня тривалість періоду вегетації досліджуваних зразків становить 185–195 діб.

За результатами досліджень установлено, що рослини хурми в Херсонській області впродовж вегетаційного періоду проходять усі стадії сезонного розвитку й зав’язують плоди, що повністю достигають.

Перший досвід вирощування Diospyros L. за межами Південного берегу Криму свідчить, що погодно-кліматичні умови Херсонської області цілком відповідають їх біологічним особливостям і за належної агротехніки придатні для культивування на присадибних ділянках, дачах, аматорських і фермерських садах.

Ольга КОЗЛОВА, канд. с.-г. наук, доцент кафедри
рослинництва та агроінженерії ДВНЗ «ХДАУ»
Євген ДОМАРАЦЬКИЙ, д-р с.-г. наук, доцент кафедри
рослинництва та агроінженерії ДВНЗ «ХДАУ»