Обліпиха: вирощування в саду, види та сорти

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 01 серпня 2023 Опубліковано: 27 лютого 2019 Перша редакція: 30 травня 2016 🕒 23 хвилини 👀 52192 рази 💬 3 коментарі

• Посадка й догляд за обліпихою
• Кущі обліпихи – опис
• Посадка обліпихи
  • Коли садити обліпиху
  • Посадка обліпихи навесні
  • Посадка обліпихи восени
  • Догляд за обліпихою навесні
  • Догляд за обліпихою влітку
  • Догляд за обліпихою восени
  • Обробка обліпихи
  • Полив обліпихи
  • Підживлення обліпихи
  • Когда обрезать облепиху
  • Обрізування обліпихи навесні
  • Обрізування обліпихи восени
  • Як розмножувати обліпиху
  • Насіннєве розмноження обліпихи
  • Розмноження обліпихи живцями
  • Розмноження обліпихи відсадками
  • Розмноження обліпихи паростю
  • Розмноження обліпихи поділом куща
  • Розмноження обліпихи щепленням
  • Обліпиха верболиста
  • Обліпиху крушиновидну
  • Ранні сорти
  • Сорти обліпихи середнього терміну дозрівання
  • Пізні сорти обліпихи
  • Корисні властивості обліпихи
  • Обліпиха – протипокази
  • Коментарі

  Обліпиха (лат. Hippophae), або плоховник, належить до роду рослин родини Маслинкові, що ростуть по берегах річок і озер переважно на піску або гальці. Обліпиху можна зустріти в горах на висоті 2100 м над рівнем моря. У народній медицині обліпиху ще в Стародавній Греції використовували для лікування і людей, і коней, і хоча з часом про неї чомусь забули, останніми десятиліттями її знову стали застосовувати досить широко.

  До речі, наукова назва обліпихи з грецької дослівно перекладається як «блиск для коней» – у тварин, що харчувалися листям цієї рослини, шкура набувала атласного вилиску. В Україні обліпиха росте у природному стані в гирлі Дунаю (на Одещині), створюючи густі зарості на піщаних кучугурах. По всій Україні обліпиху культивують у полезахисних смугах, у захисних насадженнях уздовж доріг, у садах і парках.

  Посадка й догляд за обліпихою

  • Посадка: напровесні, до розпускання бруньок.
  • Цвітіння: у квітні або травні.
  • Освітлення: яскраве сонячне світло.
  • Ґрунт: чорноземні, суглинні, супіщані, з pH 6,5-7,0. Категорично не підходять глинисті й кислі ґрунти, а також ділянки з високим заляганням ґрунтових вод.
  • Полив: у міру необхідності. Молоді рослини поливають 3-4 відрами води, зрілі – 6-8 відрами, намагаючись промочити весь коренезаселений шар ґрунту. До осені витрату води збільшують у півтора рази, а в жовтні проводять рясний вологозарядковий полив.
  • Підживлення: регулярні, починаючи з третього сезону після посадки. Із п’ятого року життя – тільки калійні й фосфорні, але до цього віку по пристовбурних колах молодих рослин напровесні розсипають і закладають у ґрунт аміачну селітру з розрахунку 20 г/м². Дорослі плодоносні рослини вимагають також позакореневих підживлень відразу після цвітіння і через ще три тижні. Восени пристовбурні кола заправляють суперфосфатом, калійною сіллю й золою.
  • Обрізування: у будь-яку пору року, але найзручніше напровесні, до початку сокоруху. Восени зазвичай проводять санітарне прочищення.
  • Розмноження: насінням, живцями, поділом куща, щепленням, паростю і відсадками.
  • Шкідники: обліпихові мухи, обліпихові молі, попелиці, галові й павутинні кліщі.
  • Хвороби: ендомікоз, чорний рак, чорна ніжка, пархи (стегміна), сіра і бура гнилі, фузаріоз, вертицильоз, альтернаріоз, фомоз, махровість обліпихи, кільцевий некроз гілок і корінеумовий некроз, змішана та серцевидна гнилі стовбура.

  Кущі обліпихи – опис

  Обліпиха може бути чагарником або невеликим деревцем заввишки від 10 см до 6 і більше метрів. Коренева система рослини поверхнева, розташована на глибині приблизно 40 см, але розростається в ширину на відстань, що перевищує діаметр крони в 2-2,5 рази. Листя обліпихи чергове, довге і вузьке, зелене в цятку зверху пластини і сріблясто-біле або рудувато-золотисте від зірчастих лусочок знизу. Дрібні непоказні одностатеві квітки розкриваються на обліписі майже водночас із листям. Починається цвітіння обліпихи в кінці квітня або на початку травня. Обліпиха рослина дводомна: чоловічі сріблясто-бурі квітки утворюють короткі колосовидні суцвіття в основах молодих пагонів, а жовтуваті жіночі з’являються по одній або кілька штук у пазухах покривних лусочок. Плоди обліпихи – несправжні кістянки кулястої або витягнутої форми, що складаються з горішка і соковитого розрослого помаранчевого або червоного квітколожа, дозрівають через 90-100 днів. Гілка обліпихи густо обліплена плодами, що і відбилося в назві рослини.

  З ягід обліпихи роблять варення, вичавлюють і сік, але основна цінність рослини – цілюща олія, що вважається в народі чудодійною. Обліпиха – рослина зимостійка, витримує морози до -50 ºC, а коріння в землі може пережити зниження температури до -20 ºC. Набагато більше за морози обліпиха боїться зимових відлиг – в умовах, коли земля не промерзає, її коріння може зопрівати.

  Вирощена в гордій самоті обліпиха не плодоносить, оскільки її жіночі та чоловічі квітки зазвичай розташовані на різних кущах. Щоправда, украй рідко все ж можна зустріти форми з двостатевими квітками. Зазвичай же плоди утворюються на жіночих рослинах, а чоловічі потрібні для їх запилення: одного чоловічого куща досить для запилення 3-5 жіночих рослин. У молодої рослини визначити стать неможливо, ясність настає лише тоді, коли на кущі утворюються квіткові бруньки – на чоловічих екземплярах їх більше і вони помітно більші, ніж на жіночих. Плодоношення настає на 4-6 рік із початку росту.

  Утішно, що обліпиха поступово відновлює втрачені багато століть тому позиції, і хоча поки її можна зустріти в наших садах не так часто, як виноград, малину, полуницю, аґрус або смородину, але вже частіше, ніж іргу, суницю, ожину, лохину, чорниці або актинідію. Обліпиху ми цінуємо не тільки за її смакові якості, а й за безперечну користь для здоров’я. У нашій статті йдеться про обліпиху крушиновидну, що росте практично по всій Європі, зокрема й місцевих садах. Ми розповімо, як здійснюється посадка та догляд за обліпихою: коли і як посадити обліпиху на присадибній ділянці чи на дачі, як доглядати за обліпихою упродовж усього вегетаційного періоду, чим підживити обліпиху, щоб домогтися стабільно високих урожаїв, чим обприскувати обліпиху від хвороб і шкідників, коли і як обрізати обліпиху та як розмножувати обліпиху насіннєвим і вегетативними способами.

  Посадка обліпихи

  Коли садити обліпиху

  Обліпиху заведено садити напровесні, до розпускання бруньок на деревах, оскільки вона дуже важко зносить цю процедуру восени. Як правило, для обліпихи виділяють сонячну ділянку на периферії саду, де знайдеться достатньо місця для одного чоловічого екземпляра і 3-4 жіночих рослини. На кислих ґрунтах, як і на глинистих, обліпиха добре рости не буде, оптимальний водневий показник ґрунту pH 6,5-7,0. Кислі ґрунти перед посадкою обліпихи вапнують, додаючи в них під перекопування мелений вапняк або вапняний туф у розрахунку 250-400 г на м² – такої кількості розкислювачів вистачить на 8-10 років. Ґрунтові води на ділянці мають залягати не вище, ніж на глибині 2 м. Не висаджуйте обліпиху там, де до неї росла суниця, оскільки вони схильні до однакових хвороб.

  Посадка обліпихи навесні

  Для посадки радимо купувати однорічні чи дворічні саджанці обліпихи, коріння яких попередньо слід занурити у глиняну бовтанку. Якщо ви виявили, що коренева система у саджанців підсохла, помістіть коріння спочатку на добу, а то й дві у відро з водою, щоб воно відновило свою пружність.

  Ділянку під обліпиху готують з осені: перекопують ґрунт на глибину штиха лопати з одночасним внесенням на кожен м² 20 г сульфату калію, 200 г суперфосфату і 4-5 відер перегною. Навесні викопують ями розміром 65х65х65 см на відстані 2 м одна від одної, у центр кожної ями забивають кілочок заввишки 1-1,2 м і насипають горбик родючої землі, на який поміщають саджанець. Коріння саджанця розправляють, після чого яму засипають землею, змішаною з рінню, перегноєм або торфом у рівних пропорціях таким чином, щоб коренева шийка деревця заглибилася у ґрунт не більше ніж на 3 см. Навколо саджанця залишають невелику кругову ямку для поливу, деревце прив’язують до кілочка і вливають у поливну ямку 2-3 відра води. Коли вода вбереться, ямку мульчують перегноєм або сухою землею, зрівнявши її з поверхнею ділянки. Попервах, щоб саджанець прижився на новому місці, його упродовж місяця поливають щодня.

  Посадка обліпихи восени

  Як ми вже писали, восени обліпиху садити небажано, але якщо виникла така необхідність, намагайтеся посадити обліпиху до середини жовтня, щоб вона встигла вкоренитися до морозів. Робити це можна тільки в тих районах, де зима настає пізно, і тільки якщо саджанець обліпихи відповідає таким вимогам: у готового до посадки саджанця має бути не менше 3 скелетних коренів завдовжки до 20 см і багато мичкуватих корінців; показана висота стовбура – від 35 до 50 см, а його діаметр – не менше 6 см; на стовбурі має бути кілька пагонів. У здорової рослини кора еластична, без пошкоджень і зморшок. Вона не повинна відшаровуватися від деревини, а деревина не повинна мати бурий відтінок, оскільки це свідчить про те, що саджанець обморожений.

  Викопайте яму зазначених у попередньому розділі розмірів, вбийте в її центр кілочок, насипте на дно гіркою землю з-під дорослої обліпихи, змішану з відром перегною, жменею подвійного суперфосфату і склянкою деревної золи. Щодо іншого дотримуйтеся зазначеної вище інструкції.

  Догляд за обліпихою

  Догляд за обліпихою навесні

  Посадка і догляд за обліпихою не передбачають особливих складнощів, однак вимагають певних знань і навичок. У кінці березня, щойно потеплішає, здійснюють санітарну обробку обліпихи, видаляючи всі поламані, хворі, всохлі та пониклі гілки. У квітні потрібно проборонувати або розпушити ґрунт у пристовбурних колах обліпихи і в міжряддях.

  У травні проводять полив обліпихи. Особливо він необхідний, якщо взимку не було снігу, а навесні дощів. Якщо ж у зимові місяці снігу було досить, а весна була дощовою, з поливанням обліпихи можна не квапитися.

  Якщо під час цвітіння обліпихи буде безвітряна погода, здійсніть ручне запилення: зріжте гілочку з чоловічого дерева і потрясіть нею по кроні жіночої рослини.

  Догляд за обліпихою влітку

  Догляд за обліпихою в літній період зумовлений інтенсивним зростанням пагонів і плодів. Улітку рослина особливо потребує вологи, тому пересихання ґрунту в пристовбурних колах неприпустиме. Однак майте на увазі, що перезволоження таке саме шкідливе, як і нестача вологи: в занадто вологому ґрунті погіршується повітрообмін, а отже, сповільнюється життєдіяльність коренів. Підтримуйте водний баланс ґрунту, а через добу після поливань здійснюйте розпушування ґрунту в міжряддях і пристовбурних колах. Видаляйте бур’ян і прикореневу парость. Уважно стежте за станом листя та пагонів обліпихи, щоби вчасно виявити симптоми хвороби.

  У серпні-вересні починається дозрівання плодів обліпихи. Щоб перевантажені ягодами гілки не ламалися, за необхідності підпирайте їх. Збирати ягоди починають тоді, коли вони набувають властивих сорту забарвлення і розміру.

  Догляд за обліпихою восени

  Обліпиха після збору врожаю потребує санітарного обрізування, а зрілі кущі восени омолоджують по черзі – щороку по одному кущеві. У суху осінь обліпиху на зиму необхідно рясно полити. Крім того, восени в ґрунт вносять органічні і фосфорні добрива, закладаючи їх під перекопування ділянки на глибину 10 см.

  Обробка обліпихи

  Усім відомо, що проблемі легше запобігти, ніж боротися з нею. Щоб убезпечити вашу обліпиху від шкідників і небезпечних хвороботворних мікроорганізмів, необхідні профілактичні обробки. Напровесні слід зібрати опале листя, зняти з дерев залишки квітів і плодів, почистити рани на стовбурах і гілках, обробити їх трипроцентним розчином мідного купоросу, після чого побілити штамб і скелетні гілки обліпихи вапном, щоб захистити кору дерева від шкідників. Добре зарекомендував себе в якості профілактики від грибкових хвороб і навали шкідників такий захід, як обробка обліпихи семипроцентним розчином сечовини або однопроцентним розчином бордоської рідини двічі за сезон – напровесні та пізньої осені. Упродовж сезону, якщо на обліписі з’являться шкідники, раз на тиждень обробляйте кущ або дерево розчином деревної золи.

  Полив обліпихи

  Полив обліпихи здійснюють у міру необхідності, намагаючись промочити весь коренезаселений шар ґрунту. Для цього молодій рослині досить 3-4 відер води, вилитих у пристовбурні кола, а зрілим деревам потрібно від 6 до 8 відер. Ближче до осені витрата води на одне дерево збільшується в півтора рази. Дуже важливий для обліпихи вологозарядковий підзимній полив – він підсилює її зимостійкість.

  Після поливання або дощу обов’язково проводьте розпушування ґрунту на ділянці: на коренях обліпихи утворюються бульби, в яких живуть бактерії, що засвоюють із повітря азот і збагачують кореневмісний шар ґрунту азотистими сполуками, життєво необхідними рослині. Саме тому ґрунт на ділянці весь час має бути пухким. Однак будьте обережні: коренева система в обліпихи вертикальна, і її дуже легко пошкодити, тому найкраще замульчувати пристовбурні кола перегноєм або компостом із картоплиння чи листя берези або яблуні, тоді розпушувати ґрунт доведеться нечасто.

  Підживлення обліпихи

  Вирощування обліпихи передбачає регулярні підживлення рослини, починаючи з третього року зростання. Оскільки коренева система сама постачає себе азотом, під зрілу рослину обов’язково вносити тільки калійні і фосфорні добрива, але до п’яти років, поки розвинеться коренева система, по пристовбурному колу обліпихи щовесни розсипають аміачну селітру з розрахунку 20 г на м², після чого прикривають її шаром ґрунту.

  Дорослу рослину, що вже вступила в пору плодоношення, відразу після цвітіння, а потім ще один раз через три тижні обробляють по листю розчином однієї ложки рідкого гумату калію або Еффектона в 10 л води. У період зростання зав’язей обліпиху, що готується до плодоношення, підживлюють розчином двох столових ложок подвійного суперфосфату в гранулах, такої ж кількості поживної суміші Універсал-мікро і столової ложки сірчанокислого калію в 10 л води.

  Під час осіннього перекопування по ділянці розсипають на кожен м² по 30 г суперфосфату, 100 г деревної золи і 25 г калійної солі. Якщо ґрунт на ділянці кислий, замість суперфосфату використовуйте в якості добрива фосфоритне борошно з розрахунку 50 г на м².

  Обрізування обліпихи

  Когда обрезать облепиху

  В принципі, обрізати обліпиху можна в будь-яку пору року, крім зими. Але найчастіше кущі обліпихи піддають обрізуванню навесні, в період спокою, поки ще не потеплішало. Восени, як правило, обліпиху готують до зимівлі і проводять її санітарне обрізування.

  Обрізування обліпихи навесні

  Навесні обліпиху упорядковують після зими – обрізають зламані під вагою снігу, хворі і всохлі пагони та гілки. Молоді дерева піддають формуючому обрізуванню, і тут важливо визначитися якомога раніше, що саме ви вирощуватимете: дерево чи кущ. Якщо ви хочете, щоб обліпиха росла кущем, обріжте щойно посаджений саджанець на висоті 10-20 см, а наступного року з пророслої від кореня парості, що з’явилася на пеньку, залиште не більше 4 пагонів, а решту відростків видаліть повністю. Однак майте на увазі, що розраховувати на пагони від кореня можна, тільки якщо саджанець обліпихи кореневласний.

  Якщо ви вирішили, що ваша обліпиха буде деревом, формуйте його зі штамбом заввишки 30 см і 2-4 скелетними гілками. Саджанець з уже сформованими гілками обрізувати не потрібно, але якщо на ньому нема розгалужень, укоротіть його до 30 см, а в наступному році сформуйте з пагонів, що з’явилися, 3-4 скелетні гілки та провідник і вирівняйте їх по висоті. Якщо через рік гілки занадто сильно підуть у ріст, укоротіть їх на третину або чверть довжини. Коли дерева дозріють до плодоношення, не обрізайте верхівки пагонів, оскільки саме на них і утворюються квіткові бруньки.

  Надалі формування як куща, так і дерева полягає у видаленні зайвих і зростаючих у неправильному напрямку пагонів і непотрібної парості, щоб не допустити загущення. До речі, щоб видалити кореневі відростки, потрібно їх розкопати і дуже обережно, намагаючись не пошкодити кореневу систему материнської рослини, зрізати на кільце в тому місці, звідки вони проросли.

  Коли вашій обліписі виповниться шість років, настане час для омолодження обрізуванням, яке теж краще проводити навесні. Гілки, що перестали плодоносити, вирізають і замінюють молодшими з найсильніших, хоч би й вовчуганами. Робити це потрібно поступово – замінювати щорічно від 1 до 3 гілок, не більше.

  Не впадайте у відчай, якщо дерево загине від морозів. Якщо корінь живий, просто спиляєте мертве дерево або кущ до кореневої шийки і починайте формувати нову рослину.

  Обрізування обліпихи восени

  Пізньої осені, коли обліпиха увійде в період спокою, обріжте всі непотрібні, занадто старі, поламані, засохлі, неправильно зростаючі і хворі гілки та пагони, щоб рослина даремно не годувала їх усю зиму. Використовуйте для обрізування тільки гостро наточені стерильні інструменти, щоб вони не розмочалювали кору і рану.

  Розмноження обліпихи

  Як розмножувати обліпиху

  Обліпиха розмножується легко і різними способами: насіннєвим і вегетативним – живцюванням, щепленням, поділом куща, паростками і відсадками. Всі ці способи прості у виконанні.

  Насіннєве розмноження обліпихи

  Якщо ви хочете отримати сортовий саджанець, то краще скористатися вегетативними способами розмноження культури, тому що сіянці, як правило, не повторюють сортові ознаки батьківської рослини. Насіннєвим розмноженням зазвичай виводять нові сорти рослини. Крім того, вирощені з насіння сіянці використовують як підщепи при розмноженні обліпихи щепленням.

  Насіння обліпихи не втрачає прорісності більше двох років. У кінці квітня, після попередньої стратифікації упродовж приблизно 45 днів у нижньому ящику холодильника, насіння висівають на невелику глибину і пророщують, як зазвичай: на світлі, в теплому місці, накривши склом. Сходи можуть з’явитися за тиждень-два, і їх попервах притіняють від прямих сонячних променів. У середині червня сіянці пересаджують на постійне місце, попередньо скоротивши довгий стрижневий корінь, щоб стимулювати розвиток кореневої системи.

  Розмноження обліпихи живцями

  Цей спосіб передбачає як зелене живцювання обліпихи, так і вкорінення здерев’янілих живців. Заготовляють здерев’янілі живці у кінці листопада або навіть на початку грудня, але краще нарізати їх у кінці березня або на початку квітня. Для цього вибирають дворічні прирости завтовшки не менше 6 см і ріжуть із них відрізки завдовжки 15-20 см. Зрізані восени живці обліпихи зв’язують у пучок, загортають у тканину, кладуть у поліетиленовий пакет, закопують у ямку і закидають снігом, а якщо снігу немає, то засипають ялиновим гіллям або сухим листям.

  Збережені з осені або нарізані в березні живці навесні перед посадкою 3 доби витримують у воді, міняючи її час від часу. Непогано буде, якщо ви додасте у воду стимулятор коренеутворення. Після цього живці висаджують у ґрунт під нахилом так, щоб над поверхнею залишалося не менше 2-3 бруньок, але більша частина перебувала під землею. До осені живець може витягнутися в висоту до 60 см. Плодоносити обліпиха з живця починає на третій рік.

  Зелені живці укорінюються складніше. Їм потрібні особливі умови: стерильна пухка ґрунтосуміш, укрита шаром промитого піску, стимулятори коренеутворення, регулярне розпилювання вологи для створення підвищеної вологості повітря тощо.

  Розмноження обліпихи відсадками

  Цей спосіб годиться, якщо у вас на ділянці є молоде деревце або кущ із гілками, що добре гнуться. Навесні виберіть гілку з гарним приростом, пригніть її, покладіть у неглибоку канавку, закріпіть і засипте землею. Поливайте протягом усього сезону, підживлюйте, розпушуйте ґрунт навколо і видаляйте бур’яни. Наступної весни, коли відсадок укорениться, його відокремлюють від материнської рослини, розкопавши разом із корінням, і висаджують на постійне місце.

  Розмноження обліпихи паростю

  Для цього виду розмноження потрібно брати відростки кореневласної обліпихи, що ростуть не ближче 1,5 м від материнського дерева – зазвичай у них уже утворена коренева система. Упродовж сезону відросток високо підгортають, поливають, підживлюють, а навесні обережно відокремлюють і відсаджують на нове місце.

  Розмноження обліпихи поділом куща

  При розмноженні цим способом викопують увесь кущ обліпихи, обрізають на ньому старі гілки, за допомогою секатора ділять кущ на кілька частин, кожна з яких повинна мати розвинені пагони і коріння, обробляють зрізи товченим вугіллям, після чого висаджують діленки в заздалегідь підготовлені ями і доглядають, як за саджанцем.

  Розмноження обліпихи щепленням

  Цей спосіб найбільш клопіткий з усіх вегетативних. Чи варто займатися щепленням, коли є стільки більш простих і не менш результативних можливостей розмножити обліпиху? Виявляється, варто: у такий спосіб можна, щоб не висаджувати нову рослину, прищепити до жіночої рослини чоловічий живець. Або виростити потрібний вам сорт на життєстійкій підщепі.

  Найкращий час для щеплення – кінець квітня або початок травня. Стовбурець дворічного сіянця, який буде використано в якості підщепи, обрізають на зворотний ріст на 1,5-2 см вище кореневої шийки, на підщепі залишають найміцніший пагін заввишки 10 см, інші видаляють або виламують. Пагін, що залишився, все літо відрощують, прищипуючи його, щоб він не ріс у висоту, а потовщувався. Його нижню частину заввишки до 13-15 см очищають від приростів, щоб до наступної весни з пагона утворився гладкий і рівний штамб. На третю весну, коли сіянець зросте до 50-60 см, а його діаметр досягне 5-9 мм, здійснюють поліпшене копулірування до нього живців потрібного вам сорту на висоті 8-10 см від кореневої шийки. Приживаються живці до штучно утвореного штамбу набагато легше, ніж якби ви прищеплювали їх до кореневої шийки. Характерно, що живці, взяті з жіночих дерев, приживаються краще, ніж чоловічі.

  Хвороби обліпихи

  Чомусь завжди вважалося, що обліпиха мало уражується хворобами, однак разом із поширенням цієї культури в наших садах виявилося, що таке твердження безпідставне. Обліпиху, як і інші плодові дерева, уражають грибкові, вірусні та бактеріальні хвороби. Найчастіше обліпиха потерпає від таких захворювань:

  Ендомікоз – грибкова хвороба осередкового характеру, що виявляється на початку серпня на плодах обліпихи, які стають в’ялими, м’якими і наповнюються сірим слизом без запаху. Оболонка уражених ягід проривається, а вміст витікає на сусідні ягоди, заражаючи їх. Сприяють розвитку хвороби дощі і роса.

  Заходи боротьби. Лікування обліпихи полягає в двоетапній обробці одновідсотковою бордоською рідиною або хлорокисом міді. Першу обробку проводять після закінчення цвітіння, а другу в середині липня;

  Чорний рак проявляється темними круглими плямами на великих гілках. Із розвитком хвороби в місцях цих плям кора чорніє, вкривається тріщинами і відвалюється, деревина темніє і гниє. Збудник захворювання проникає через місця обморожень або рани при обрізуванні.

  Заходи боротьби. Уражені місця очищають від хворої кори і деревини до здорової тканини, обробляють мідним купоросом, а потім сумішшю глини з коров’яком;

  Чорна ніжка, що збуджується ґрунтовими грибками, стоншує стебло сіянця в місці зіткнення підсім’ядольного коліна сіянця з ґрунтом. Захворювання вражає молоденькі сіянці.

  Заходи боротьби. Вирощують сіянці на субстраті з промитого піску, змішаного з дерновою землею. З метою профілактики поливайте сіянці блідо-рожевим розчином марганцівки один раз на кілька днів, але якщо хвороба все-таки проявилася, то обробляйте їх розчином перманганату калію щодня:

  Парх (парша), або стегміна – це грибкове захворювання, що вражає молоді пагони, листя і плоди, часто призводить до всихання пагонів, а то й усієї рослини. В середині літа на ягодах утворюються чорні, круглі, блискучі плями, що поступово збільшуються в розмірах. Потім через розриви плодів виникають рожеві або жовті слизові утворення. Плоди сохнуть і чорніють. На пагонах поточного року з’являються чорні здуття, на листках – чорні оксамитові плями і виразки. Кущ виглядає так, немов його заляпали чорною тушшю.

  Заходи боротьби. Профілактично щоосені проводьте санітарне обрізування обліпихи, після чого спалюйте всі рослинні залишки, а обліпиху обробляйте одновідсотковою бордоською рідиною не пізніше, ніж за 20 днів до збору врожаю;

  Сіра і бура гнилі – ці хвороби проявляються в липні, а сприяє їхньому розвитку дощова погода. Від сірої гнилі плоди обліпихи зморщуються і в’януть, а від бурої на ягодах з’являються темні плями.

  Заходи боротьби. Рослини з ознаками захворювань вирізають і спалюють. Як превентивний захід – неухильно дотримуються правил догляду за обліпихою: поливання, розпушування ґрунту, підживлення.

  Окрім описаних захворювань, обліпиху можуть вразити фузаріоз, вертицильоз, альтернаріоз, фомоз, махровість обліпихи, кільцевий некроз гілок і корінеумовий некроз, змішана і серцевидна гнилі стовбура, однак при дотриманні агротехніки обліпихи ви можете ніколи не дізнатися, як виглядають симптоми цих захворювань.

  Шкідники обліпихи

  Найнебезпечнішими для обліпихи шкідниками є:

  Обліпихова міль – її гусінь проникає в бруньки під час набубнявіння і виїдає їх ізсередини;

  Заходи боротьби. Найкращий спосіб позбавлення від молі – обробка обліпихи розчином Карбофоса в період набрякання бруньок;

  Обліпихова муха – найнебезпечніший для рослини шкідник, здатний знищити весь урожай. Вилітають мухи в другій половині червня. Їхні личинки в’їдаються в ягоди і знищують м’якоть плодів, від чого ті зморщуються, темніють і опадають.

  Заходи боротьби. Позбутися обліпихової мухи можна, обробивши обліпиху в середині липня розчином хлорофосу;

  Обліпихова попелиця (тля) – сисна комаха, що харчується соком листя і молодих пагонів, оселившись на споді листової пластини, через що жовтіє обліпиха, її листя скручується і передчасно опадає.

  Заходи боротьби. Якщо попелиця розплодиться, народні способи боротьби на кшталт обробки настоями цибулиння або часнику, листя тютюну з господарським милом можуть результатів не дати, і доведеться вдаватися до інсектицидів – обробки обліпихи десятивідсотковим розчином Карбофоса в період розпускання листя;

  Обліпиховий галовий кліщ – дуже дрібний шкідник, який висмоктує соки з молодого листя рослини, від чого воно здувається, деформується й опадає.

  Заходи боротьби. З галовими кліщами ефективні ті самі способи боротьби, що і з попелицями.

  Окрім описаних шкідників, при недостатньому догляді за обліпихою ви можете зіткнутися і з іншими, але якщо дотримуватиметесь агротехніки культури, то хвороби і шкідники обліпихи обійдуть ваш сад стороною.

  Види і сорти обліпихи

  Видів обліпихи відомо тільки два – обліпиха крушиновидна, яка росте по всій території Європи, і обліпиха верболиста, що зростає на півдні округу Сіньцзян у Китаї, в гірських районах Індії, Бутані і Непалі.

  Обліпиха верболиста

  є деревом заввишки до 15 м з діаметром стовбура близько 30 см. Листові пластинки у дерев цього виду гострі, ланцетні, завдовжки до 8 і завширшки до 1,5 см, білуваті з червоно-коричневим жилкуванням. Плід – кругла жовта кістянка завдовжки до 7 мм.

  Обліпиху крушиновидну

  ми описали на самому початку статті. У наших широтах вирощують сорти саме цього виду рослини. Сорти обліпихи крушиновидної поділяються на сибірські і європейські, великоплідні і дрібноплідні, шпичакуваті і безколючкові, ранні, середнього терміну дозрівання і пізні. Сибірські сорти не пристосовані до вирощування в європейських країнах, оскільки погано зносять м’які зими з відлигами. А європейські сорти недостатньо холодостійкі для вирощування в Сибіру.

  Пропонуємо вам опис найкращих із відомих на сьогодні сортів обліпихи.

  Ранні сорти

  • Перлівниця – надранній урожайний та морозостійкий сорт, погано зносить спеку і посуху, з яйцевидної форми запашними ягодами апельсинового кольору ;
  • Червоноплідна – сильнорослий розлогий урожайний сорт середньої холодостійкості, стійкий до хвороб, із колючками, розташованими по всьому стеблу, і запашними, кислими, червоними яйцевидно-конічними ягідками вагою до 1 г;
  • Іня – не дуже високий морозостійкий кущ із розлогою, але негустою кроною. Ягоди цього сорту запашні і солодкі, трубчасто-округлі, червоно-апельсинового кольору вагою до 1 г;
  • Ажурна – безколючковий, морозостійкий, посухостійкий, жаротривкий і високоврожайний сорт із видовжено-циліндровими кислими ягодами жовто-апельсинового кольору вагою до 1 г;
  • Золотий каскад – безколючковий, не особливо врожайний сорт, стійкий до хвороб і шкідників з яйцевидними запашними кисло-солодкими ягодами апельсинового кольору вагою 1 г.

  Сорти обліпихи середнього терміну дозрівання

  До таких сортів належать:

  • Заграва – врожайний та морозостійкий сорт, майже не уражується хворобами і шкідниками, з невеликою кількістю дрібних колючок на зовнішній частині пагонів і кислуватими ягідками червоно-апельсинового кольору;
  • Улюблена – дерево середнього розміру або колючий чагарник із великими ягодами яскраво-морквяного кольору вагою понад 1 г. Сорт вирізняється високою морозостійкістю та стійкістю до шкідників і захворювань;
  • Лисичка – не стійкий до морозів, шкідників і хвороб високоврожайний слабко розлогий, не надто високий кущ із великими і середніми ягодами темно-рудого кольору, чудовими на смак;
  • Ботанічна – зимостійкий, стійкий до хвороб і шкідників швидкоплідний сорт промислового напрямку, помірною колючкуватий, з великими, запашними продовгуватими шафрано-помаранчевими ягодами приємного кислуватого смаку;
  • Перчик – невисокий урожайний колючий кущ із парасольковидною формою крони й апельсиновими овальними кислими ягодами з ананасовим ароматом.

  Пізні сорти обліпихи

  Ці сорти обліпихи відрізняються тим, що від морозу вони солодшають і міцно утримуються на гілках навіть після заморозків. Найпопулярніші сорти пізнього строку дозрівання:

  • Єлизавета – один із найкращих високоврожайних сортів російської селекції з кущами невисокого зросту і з мініатюрною кроною. Ягоди великі, золотисто-помаранчеві, бочковидної форми, з ніжною і запашною кислувато-солодкою м’якоттю;
  • Чуйська – напрочуд морозостійкий, швидкоплідний, стабільно урожайний сорт, на жаль, не дуже стійкий до грибкових інфекцій. Ягоди у нього середнього розміру, апельсинового кольору, кисло-солодкі на смак;
  • Злата – стабільно врожайний сорт із колючками і великими ягодами яєчно-солом’яного відтінку, округло-яйцевидної форми і кислуватого смаку;
  • Ялинка – дефіцитний морозостійкий і стійкий до хвороб сорт із вузькою конусоподібною кроною, що нагадує за формою молоду ялину. Ягоди маленькі, кислі, лимонно-зеленого кольору;
  • Велетень – безколючковий зимостійкий, стабільно врожайний сорт із великими яйцевидними апельсинового кольору ягодами, чудовими на смак.

  Властивості обліпихи – вред и польза

  Корисні властивості обліпихи

  Лікувальні властивості мають не тільки плоди обліпихи, а й також її листя і гілки. Обліпиха містить щавлеву, винну і яблучну органічні кислоти, вітаміни C, B1, B2, PP, K, E, каротин і каротиноїди, флавоноїди, марганець, бор і залізо, дубильні речовини, фітонциди, олеїнову і лінолеву жирні кислоти.

  Плоди обліпихи містять серотонін, який має велике значення для нормальної діяльності нервової системи людини, а також бета-ситостерин, що чинить антисклеротичну дію. Відвар ягід обліпихи показаний при виразці шлунка і дванадцятипалої кишки. Прикладанням свіжих ягід лікують обмороження, опіки і гнійники. Чоловікам старшим сорока років ягоди обліпихи показані як засіб, що підвищує потенцію.

  Листя і плоди обліпихи виводять з організму щавлеву і сечову кислоту, настій із листя рослини використовують при лікуванні подагри, ревматизму і цукрового діабету. Відвар листя і гілок обліпихи призначають при розладах шлунково-кишкового тракту. Сухе листя заварюють як чай при цинготних симптомах.

  Але, мабуть, найціннішим продуктом є олія обліпихи, що характеризується сильною бактерицидною дією. До її складу входить вітамін E, вітамін F, який регулює обмін речовин у шкірних покривах, стерини, мікроелементи і мінеральні речовини кремній, срібло, мідь, ванадій, нікель, марганець і кобальт. Застосовують олію як зовнішньо, так і всередину. Її дія збільшує кількість білка в печінці, покращує ліпідний обмін, стимулює в пошкоджених тканинах відновлювальні процеси. Олію обліпихи використовують для інгаляцій, при хронічному фарингіті і ларингіті нею змащують слизову оболонку ротової порожнини. Дерматологи рекомендують застосовувати олію обліпихи для посилення росту волосся, що випало в результаті деяких шкірних захворювань.

  Препарати, створені на основі обліпихової олії, здатні багаторазово поліпшити зносність організмом протипухлинних ліків, а іноді навіть посилювати їхню лікувальну дію. Матерям-годувальницям для зміцнення імунітету дитини рекомендують із місячного віку додавати в молоко для немовляти кілька крапель обліпихової олії.

  Обліпиха – протипокази

  Чи може бути шкода від обліпихи? Оскільки в її ягодах багато каротину, обліпиха може викликати у людей зі зниженим імунітетом алергічну реакцію. Через наявність у ягоді великої кількості кислот не рекомендується вживати обліпиху людям, що страждають хворобами печінки, панкреатитом, холециститом, і запаленням дванадцятипалої кишки, особливо якщо захворювання перебуває в гострій стадії. Протипоказим є також схильність до рідкої дефекації. Оскільки ягоди підвищують кислотність сечі, вживання обліпихи не рекомендується хворим на сечокам’яну хворобу. Небезпечна обліпиха також для тих, хто страждає її індивідуальною незносністю.

  Опис обліпихи августина, її посадка та догляд

  Обліпиха є однією з найцінніших рослин, подарованих людині природою. Її ароматні ягоди багаті на цілий комплекс різноманітних корисних речовин, а досить екзотична будова крони дає можливість використовувати вид і для прикраси саду. Однак далеко не кожен з існуючих гібридів можна назвати справді популярним. У статті докладно розглянуто опис обліпихи Августина як одного з найбільш вдалих сортів, а також тонкощі її культивування.

  Ботанічний опис

  Обліпиха Августина є багаторічним великоплідним чагарником, що представляє сімейство Лохові. Рослина відрізняється досить компактними розмірами та стриманим типом росту, середня висота куща не перевищує 2-3 м. Крона у Августини компактна, середньорозкидної будівлі.

  Її формують досить тонкі пагони сріблясто-коричневого кольору. Відтінок основного стовбура темно-коричневий, з дрібними блідо-жовтими включеннями. Покриті гілки невеликим увігнутим, вузьким, але подовженим листям. Розташовуються вони на пагонах чергово, під гострим кутом. Колючка у чагарника відсутня.

  Чи знаєте ви? У Стародавній Греції обліпиха була найпопулярнішою лікарською рослиною для усунення різноманітних захворювань у коней. Вважається, що це і стало основною причиною появи латинської назви рослини Hippophae, тому що «hippos» у перекладі означає «коня».

  У фазу цвітіння кущ покривається дрібними одностатевими квітками, зібраними в невеликі колосоподібні суцвіття. Оцвітина у них простої будови, двороздільний. Колір пелюсток усіляких білих тонів. Запилення Августини відбувається за допомогою вітру, однак іноді запилювачем можуть виступати і медоносні комахи.

  Плодом є хибна ягода, її форма округла, з легким яйцеподібним контуром. Складається вона з невеликого горіха, покритого квітколожем, що розрісся. Середня вага однієї ягоди може досягати приблизно 1-1,5 грама, при цьому в несприятливих умовах зростання плід може важити значно менше.

  Походження сорту

  Незважаючи на те, що масове поширення обліпихи на території країн СНД відбулося в середині 60-х років ХХ ст., сьогодні відомо чимало продуктивних гібридів сучасної селекції. До них також відносять і сорт Августина, повноцінні випробування якого розпочалися лише у 2001 році. Авторами цієї рослини стали співробітники Науково-дослідного інституту садівництва Сибіру ім. М. А. Лисавенка.

  Оригінатором створено цей сорт шляхом відбору сіянців, отриманих у ході вільного запилення великоплідної обліпихи Щербинки-1 та рослин катунського екотипу. Гібрид отримав лише найкращі якості від вихідних форм, завдяки чому вченим вдалося отримати високопродуктивну рослину зі стриманою швидкістю зростання. Ягоди мають характерний для всього роду колір – стиглий плід насичено оранжевого або жовто-оранжевого кольору. Плодоніжка на ягоді укорочена, не довша за 5 мм.

  Важливо!Сорт Августина досить вимогливий до вологи, тому його заборонено вирощувати у субтропічній та тропічній зоні, особливо якщо вони характеризуються тривалими посухами.

  Товарні якості врожаю хороші, смакова характеристика становить приблизно 4,8 бали (з 5 можливих). М`якуш відрізняється насиченим солодким смаком і легкою кислинкою. Середня врожайність дорослого куща становить трохи більше 5 кг (до 6 ц/га). Також характерною особливістю сорту можна назвати ранній термін дозрівання, стиглі ягоди утворюються вже до середини серпня. Ця властивість дає можливість вирощувати культуру в Сибіру, ​​Алтайському краї, а також у будь-якому іншому регіоні з коротким літом.

  Посадка

  Посадка – це одна з найважливіших процедур, правильне виконання якої дає можливість навіть садівникові-початківцю виростити на своїй ділянці здорову і активно плодоносить обліпиху. Для цього добре підходить як рання весна (квітень), так і середина осені (жовтень). При цьому весняна висадка вважається кращою, оскільки восени навіть нетривалі перепади температури можуть призвести до загибелі саджанця.

  Важливо!Обліпиха не терпить пересадок, оскільки вони часто викликають тривале ослаблення та загибель рослини, тому саджанці висаджують відразу на постійне місце.

  Оптимальне місце для культури відповідає таким вимогам:

  • розташовується на добре освітлених майданчиках;
  • має рівень залягання ґрунтових вод не менше 2 м;
  • відрізняється нейтральним показником рН ґрунту (у межах 6,5–7 одиниць);
  • знаходиться не ближче ніж за 5 м від садових будівель і будь-якої високорослої рослинності.

  Висаджують молоді саджанці за певною схемою:

  1. Спочатку перед висадкою, потрібно підготувати особливий поживний субстрат. Без цього рослина укорінюватиметься в рази довше, що також позначиться і на подальшій активності зростання. Для цього на ділянці слід викопати лунку приблизно 50×50 см (діаметр×глибина), а вилучений грунт змішати з рівною частиною перегною, 300 г суперфосфату і 500 г дрібної тирси. Такий субстрат буде надалі служити для заповнення вільного простору між кореневою системою та основним ґрунтом.
  2. Перед посадкою потрібно підготувати і саджанець, для цього його кореневу систему потрібно занурити в рідкий розчин глини. Якщо рослина зберігалася поза ґрунтом тривалий час, а його коренева система втратила пружність, коріння на добу потрібно замочити у чистій воді за кімнатної температури.
  3. Садять культуру рано вранці, в суху та безвітряну погоду. Роблять це так, щоб коренева шийка рослини заглибилася в ґрунт не більше ніж на 3-5 см. Для цього глибину лунки регулюють раніше підготовленим ґрунтом. Після цього потрібно засипати всі порожнечі в лунці, субстрат при цьому добре ущільнити, а з його надлишків створити невеликий пагорб навколо стовбура саджанця. Далі обліпиху потрібно добре полити чистою та відстояною водою кімнатної температури.

  Догляд за обліпихою

  Цей плодовий чагарник вважається досить невибагливою рослиною, здатною рости без особливого догляду. Однак, щоб отримати високий урожай, якість якого відповідала б усім сортовим ознакам та характеристикам, доведеться оточити обліпиху відповідним доглядом. Процедура передбачає правильний полив, розпушування, підживлення, а також санітарне обрізування крони.

  Чи знаєте ви? Під час Олімпійських ігор у Сеулі (1988 рік) обліпиха використовувалася китайськими спортсменами як природний стимулятор. Це допомогло підвищити загальну результативність спортсменів та спортивний рейтинг команди.

  Проводять такі процедури протягом усього активного вегетативного періоду, виняток становить лише перший сезон після посадки. У цей час молодому кущі показаний виключно регулярний полив не рідше 1 разу на тиждень (близько 5 л води/рослина).

  З другого року виконують догляд за наступною схемою:

  1. Весною (березень) за потребою виконують санітарну обрізання та проріджування крони, для цього видаляють усі поламані, в`ялі та псують загальний вигляд пагони. Після цього стовбур і гілки з профілактичною метою обов`язково потрібно обробити 3% розчином мідного купоросу. У першій половині квітня ствольне коло і прилеглу зону росту чагарника обов`язково рихлять і боронують на глибину близько 10 см, після цього на початку травня ґрунт добре проливають водою (20–30 л води/рослина), а потім удобрюють аміачною селітрою (20 г/м² ).
  2. Влітку рослина активно росте, розвивається та формує плоди, тому в цей час його потрібно регулярно поливати не рідше 1 разу на 10 днів (20-30 л води/кущ). На наступний день після зволоження ґрунту її потрібно обов`язково пропушити на глибину близько 10 см, інакше коренева система буде схильна до дефіциту кисню. Під час зростання зав`язі рекомендується внести мінеральну підживлення, що складається з 50 г суперфосфату, 50 г препарату «Універсал-Макро» та 25 г калію сірчанокислого (на 1 кущ).
  3. З вересня кратність поливу збільшують вдвічі, але після зниження середньодобової температури до +10. +15°С, зменшують до 1 процедури на тиждень. У цей період також проводять і профілактичні обприскування пагонів від різноманітних грибкових захворювань. Для цього використовують будь-який комплексний засіб фунгіцидної дії, у тому числі і 2% розчин бордоської суміші. Останній полив виконують приблизно в середині жовтня, наступного дня грядки удобрюють компостом або перегноєм (5 кг/м²) та суперфосфатом (300 г/рослина), після чого ґрунт потрібно добре скопати.

  Обліпиха Августина – це один із найяскравіших прикладів високопродуктивної рослини сучасної селекції. Сорт дозволяє отримати хороший урожай, при цьому невибагливий у догляді. Однак рослина абсолютно не переносить спеки і тривалої посухи, тому його культивування на півдні може бути утруднене або взагалі неможливо.

  Сорти обліпихи: Єлизавета, Велетень, Алей, Ажурна, Чудова, Кохана, Ботанічна, Нивелена, Августина, Іня, Подруга, Ялинка

  Корисна обліпиха, використовується у кулінарії, медицині і косметології. Пишні дерева з помаранчевими ягодами виконують і декоративну функцію — прикрашають дачну ділянку. У вирощуванні обліпиха невибаглива, вимагає мало уваги, рідко хворіє. Маленькі ягоди достигають в липні – серпні, довго зберігаються. У статті розглянемо кращі сорти обліпихи і розповімо про переваги кожного.

  Види і сорти обліпихи

  Обліпиха буває ранньою, середньостиглої та пізньої. Вирощують її у всіх регіонах Росії. Плоди стійкі перед засухою та морозами. У застосуванні більшість сортів універсально: з ягід готують вітамінний варення, сік, джеми, компоти.

  Найбільш урожайні

  Врожайність обліпихи залежить від багатьох чинників: погодних умов, добрив і поливу, вибору місця посадки, формування крони та обрізки пагонів.

  Ажурний

  Сорт обліпихи Ажурний славиться багатою і стабільним урожаєм, підходить для вирощування на півночі країни. Ягоди помаранчеві, циліндричної форми, вагою близько 1 р. Смак приємний, дегустаційна оцінка — 4,9 бала з 5. У застосуванні універсальні, після дозрівання не розтріскуються і не обсипаються. Урожайність — близько 10 кг з куща.

  Подруга

  Сорт середньостиглий — дозрівання триває з 26 серпня по 10 вересня. Рослина слаборосле, листя насиченого зеленого відтінку, витягнуті. Шипів немає. Ягоди овальні, вага — близько 1 м, колір оранжевий. Смак приємний, освіжаючий з яскравим ароматом. Відрив плодів сухий. При сприятливих умовах вирощування врожайність обліпихи Подруга досягає 8 кг за літо. З ягід готують пастилу, желе, мармелад, і навіть варять пюре.

  Масляний

  Позднелетний сорт з врожайністю до 25 кг з однієї рослини за сезон. Плоди дрібні, яйцевидні, вагою близько 0,4 р. Колір буро-помаранчевий. Масляний приваблює садівників зовнішнім виглядом. Смак кислий і терпкий, на любителя. Призначення універсальне. Назва сорт отримав завдяки високому вмісту соку в плодах.

  Найсолодші

  Більшість сортів обліпихи кисло-солодкі, з терпким присмаком. Дачники цінують плоди з насиченим обліпиховою ароматом і приємною освіжаючою м’якоттю.

  Іня

  Кущ середньорослий, розріджена крона, шиповатость слабка. Вага плоду — близько 0,7 м, форма видовжена, колір червоно-помаранчевий. М’якоть щільна, кисло-солодкий, аромат яскравий. Довжина плодоніжки — близько 4 мм, відрив напівсухий. Поспіває Іня до початку або середині вересня. Невибаглива у вирощуванні, рідко хворіє. Також з переваг виділяють швидкоплідність — обліпиха Іня плодоносить на другий рік після посадки.

  Ялинка

  Самоплідна і безколючкова обліпиха Ялинка — знахідка для будь-якого садівника. Рослина низькоросла, висотою близько 1,8 м. Крона пірамідальна, світло-зелена. Плоди маленькі, смак кисло-терпкий. Дозрівають в кінці вересня, виглядають оригінально. Шипів немає, що полегшує збір врожаю. Сорт стійкий перед микозным в’яненням, не дає поросль.

  Цікаво! Обліпихова олія — ефективне народний засіб проти виразкової хвороби шлунка, гастриту, коліту, ларингіту. Рослинний продукт багатий фітостероли, пальмітинової кислотою і вітаміном С. Обліпихова олія — це потужний природний антиоксидант, протизапальний і антибактеріальний засіб.

  Безколючкові

  Перевага таких сортів у тому, що під час збору врожаю неможливо подряпати руки об шипи або занести скалку. З бесшипных дачники виділяють кілька культур. Розглянемо опис сорту обліпихи Єлизавета і Велетень.

  Єлизавета

  Єлизавета відрізняється середньрослими кущами з овальною кроною заввишки до 2 м. Цвіте Єлизавета в травні, квітки зібрані в компактні суцвіття. Вага ягоди — близько 1 м, відрив від пагонів напівсухий. Дозріває обліпиха на початку вересня, дерево плодоносить на четвертий рік після посадки. Забарвлення плодів оранжевий, смак кисло-солодкий з терпкістю. Єлизавета морозостійка, підходить для посадки в будь-якому регіоні Росії.

  Цікаве: Картопля: посадка, догляд, нові способи, незвичайні методи обробітку на дачі, кращий варіант висівання вручну, отримати хороший урожай, квадратно-гніздовий

  Велетень

  Ще один бесшипный сорт — Велетень. Урожай дозріває в середині вересня. Вага плоду — близько 1 м, колір оранжево-золотистий, форма циліндрично-округла. М’якоть щільна і ніжна, смак кисло-солодкий, гармонійний. Обліпиха Велетень придатна для переробки і для вживання в свіжому вигляді.

  Великоплідні

  Суницю обліпиху використовують для консервації і приготування заготовок на зиму, їдять у свіжому вигляді і сушать на сонці. Садівники рекомендують звернути увагу на обліпиху Ботанічну.

  Ботанічна

  Середньоранній сорт Ботанічна характеризується великими плодами. Вага ягоди — 0,7-1,2 м, форма округло-видовжена, колір помаранчевий, з жовтими переливами. Шкірочка тонка, але міцна, відрив сухий або напівсухий. М’якоть соковита, смак кислий, приємно освіжає. Кущ середньорослий з пірамідальною кроною вступає в плодоношення на другий рік після посадки. Вирощують Ботанічну в Північно-Західному і Волго-Вятському регіонах.

  Бурштинова

  Привабливий і оригінальний сорт позднелетнего терміну дозрівання. Забарвлення жовто-бурштиновий, форма округло-овальна. Смак кисло-солодкий, м’якоть багата вітамінами А, С і Е. Вага плоду — близько 1 м, шкірка середньої щільності, масляниста. Урожай — близько 10 кг з рослини за сезон. Сорт морозостійкий і невибагливий. Дачники вирощують Бурштинову також в декоративних цілях.

  Низькорослі

  Низькорослі кущові сорти ідеально підходять для невеликих ділянок, їх висота — не більше 3 м. Вони виглядають акуратно, вимагають мало місця.

  Фрисдорфер Оранж

  Сорт частково самоплідний, висота дерева — близько 2,5 м, крона округла. Плоди великі, колір насичений помаранчевий, шкірка щільна. Саджанці морозостійкі, однак вимагають рясного поливу. Смак кисло-солодкий, соковитий, яскравий аромат. Плоди використовують для переробки і транспортують на далекі відстані. Для вирощування підходять сонячні ділянки.

  Ексель

  Кущі середньорослі з овальною кроною, шипів мало. Вага ягоди — близько 1 м, яйцевидні, темно-помаранчеві. М’якоть кисло-солодка, десертна. Дозріває Ексель у другій декаді літа. Урожай вирощують для продажу або переробки — готують варення та джеми.

  Зимостійкі

  Зимостійкі сорти витримують температуру до -40°С, не бояться морозів і вітрів. Кращі зимостійкі сорти обліпихи — Прекрасна і Улюблена.

  Чудова

  Зимостійкий сорт обліпихи Чудова вирощують на Уралі і в Сибіру. Ягода позднелетнего терміну дозрівання, універсальна в застосуванні. Кущі середньорослі, округлі, висота — до 3 м. Пагони зелені, колючок немає. Плоди овальні, смак кисло-солодкий, вага — близько 0,7 р. Колір яскраво-оранжевий, шкірка щільна, глянцева. Врожайність — до 10 кг з дерева. Чудову використовують для всіх видів переробки.

  Кохана

  Не можна не сказати про морозостійкий сорт Кохана. Висота дерева — до 2,5 м, крона розлога, кустовидная. Листя світло-зелені, з опушенням. Вага ягоди — 0,6 г, форма овально-циліндричний, колір насичений помаранчевий. Дегустаційна оцінка Коханої — 5 балів з 5. Сорт рекомендований до посадки в Центральному, Уральському, Західно-Сибірському регіонах.

  Августина

  Обліпиха Августина відрізняється морозостійкістю, достигає у липні – серпні. Вага плоду — близько 11 м, форма овально-округла. М’якоть ніжна, шкірка тонка. Врожайність близько — 5 кг з рослини. Відрив сухий або напівсухий, застосування ягід універсальне.

  Чоловічі сорти-запилювачі

  Чоловічі сорти висаджують на ділянках, де вирощують самоплодную обліпиху. Таке сусідство збільшує врожайність. Популярний сорт-запилювач — обліпиха Алею. Рослина не вимагає спеціального догляду, морозостійка, висока, крона густа і потужна. Пагони без колючок, смак плодів приємний, без гіркоти. З обліпихи готують вітамінні настойки і відвари — вони допомагають під час ГРЗ, зміцнюють імунітет.