Самоочищення ґрунту

Без самоочисних властивостей ґрунту, при постійному забрудненні його продуктами життєдіяльності людей і тварин, на Землі жити стало б неможливо. Під самоочищенням ґрунту розуміють його здатність перетворювати небезпечні в гігієнічному плані органічні речовини в неорганічні – мінеральні солі і гази, засвоювані рослинністю.

Процес самоочищення проходить дві стадії: перша стадія – розпаду (розкладання), друга – синтезу органічних речовин (гумус). Під час мінералізації органічних речовин утворюються аміак, амонійні солі, з них – нітрити, потім – нітрати, які вважаються кінцевими продуктами самоочищення: вони здатні засвоюватися рослинами. Паралельно триває синтез гумінових кислот, також нешкідливих у санітарному розумінні.

Самоочищення грунту розпочинається з того, що органічні речовини, які потрапили до нього разом із патогенними бактеріями і яйцями гельмінтів, фільтруються крізь нього й ним адсорбуються. Забруднювачі під впливом біохімічних, біологічних, геохімічних та інших процесів, проходячи крізь ґрунт, втрачають колір (вицвітають) і неприємний запах, отруйність, вірулентність та інші негативні властивості. Розкладання і мінералізація органічних речовин у грунті відбуваються за активною участю мікроорганізмів, які містяться в ньому. Ці процеси можуть тривати як аеробно (з киснем повітря, потрібним для життєдіяльності аеробних бактерій), так і анаеробно (без кисню, за допомогою гнилісних бактерій). Із гігієнічної точки зору, краще саме аеробне розкладання органічних речовин: у цьому випадку не утворюються неприємні на запах гази, не погіршується гігієнічна якість повітря і води.

Інтенсивніше самоочищення у ґрунті з більшим умістом кисню в повітрі його пор. Наприклад, у купі сміття, де немає доступу кисню, переважають процеси гниття. У малозабрудненому відходами ґрунті (мало відходів і більше чистого грунту) процеси самоочищення проходять до кінця, завершуючись мінералізацією й утворенням гумусу.

Водночас слід пам’ятати, що механізм самоочищення припиняє функціонувати при надмірному навантаженні грунту забруднювальними агентами, особливо речовинами, розпад яких тривалий.

Епідеміологічне значення грунту

Ґрунт – надзвичайно сприятливе середовище для проживання бактерій, актиноміцет, грибків, водоростей, лишайників, простіших. У 1 г грунту міститься від 500 до 500000 простіших організмів. Безпека ґрунту, його можливий несприятливий вплив на організм людини, її здоров’я залежать від умісту і якості забруднення мікроорганізмами.

У ґрунті можуть тривало виживати мікроби сибірської виразки, черевного тифу, дизентерії, інфекційного гепатиту й інших кишкових інфекцій. За наявністю збудників інфекційних захворювань ґрунти поділяють на групи:

• – ґрунти з мікроорганізми, які постійно живуть у їх товщі (збудники газової гангрени, сибірської виразки, правця, ботулізму, актиномікозу);
• – ґрунти з мікроорганізми, які тимчасово перебувають у їх товщі (збудники кишкових інфекцій, тифо-паратифозних захворювань, дизентерії, холери);
• – ґрунти з мікроорганізми, які можуть перебувати в них як постійно, так і тимчасово (туберкульозу, туляремії).

Ґрунт може містити і патогенні віруси – поліомієліту, ECHO, Коксакі.

Основна маса мікроорганізмів гине, потрапляючи у ґрунт, але окремі мікроби можуть зберігатися в ньому тривалий час. Тифозна паличка життєздатна в ґрунті більш як 13 місяців, дифтерійна – від 1,5 до 5 тижнів тощо. Виживання мікроорганізмів залежить від типу ґрунту, вологості, температури, наявності біологічного субстрату, на якому вони розвиваються, впливу антагонізму мікроорганізмів. Найдовше у ґрунті зберігається збудник сибірської виразки.

У грунті можуть знаходитися збудники гельмінтів. Розрізняють гео- і біогельмінтів. Для перших грунт є середовищем, у якому яйця розвиваються до інвазивної стадії (круглі гельмінти), а також фактором передачі захворювання. До біогельмінтів відносяться аскариди, гострики, волосоголовці, анкілостоми. Яйця гельмінтів виживають у грунті в середньому протягом 1 року, хоча в експерименті вони зберігають життєздатність тільки впродовж трьох місяців.

Найбільшу увагу заслуговує роль грунту в передачі патогенних анаеробів. Збудники правця, газової гангрени і ботулізму, які є кишковими сапрофітами теплокровних тварин і людини, потрапляючи з фекаліями в грунт, утворюють там спори, що зберігають свою життєздатність роками. У населених пунктах без асфальтованих (або забрукованих) вулиць і каналізації забруднення грунту бактеріями та яйцями гельмінтів у дворах і на вулиці може бути значним, особливо в затінених місцях. Термін виживання у грунті збудників дизентерії, черевного тифу, паратифу, холери і гнійних інфекцій зазвичай складає декілька тижнів, інколи – місяців. Це залежить від фізичних властивостей грунту, наявності поживних речовин, мікроклімату й міжвидової конкуренції.

У випадку безпосереднього контакту людини через пошкоджену шкіру з грунтом можна захворіти правцем, газовою гангреною, збудники яких відносяться до числа спороносних анаеробів і постійно перебувають у грунті. Спори правця найчастіше зустрічаються в садовій і городній землі, удобреній гноєм, а також в інших місцях, забруднених екскрементами тварин. Тому випас худоби на сільських стадіонах неприпустимий.

При різних травматичних пошкодженнях шкірних покривів разом із частинками ґрунту і пилом в організм потрапляють, наприклад, правцеві спори, здатні викликати

захворювання. З метою профілактики потрібно, навіть при незначному пошкодженні шкірних покривів і потраплянні грунту, уводити протиправцеву сироватку. Про це повинні пам’ятати спортсмени, тому що під час змагань можливі пошкодження шкіри. На заняттях у спортивних зачах із забрудненою підлогою також можливе інфікування шкірних покривів, дня попередження чого потрібні регулярні вологі прибирання.

У сучасних умовах зростає гігієнічне значення ґрунту для створення оптимальних санітарних умов життя населення як у розташуванні міст і сіл, їх плануванні, так і при використанні великих земельних масивів для різноманітних сфер людської діяльності, зокрема для занять спортом (створення спортивних майданчиків). У справі запобігання негативного впливу грунту на здоров’я людей вирішальне значення мають благоустрій і належне санітарно-гігієнічне утримання населених пунктів, а також облаштування каналізації, асфальтування (брукування), озеленення, систематичне прибирання і поливання вулиць та дворів, санітарна охорона ґрунту і раціонально організоване очищення територій від сміття.

Якісні критерії санітарно-гігієнічної оцінки грунту:

• 1. Санітарно-хімічні критерії. Сюди відноситься санітарне число Хлебникова – відношення азоту гумусу до загального азоту. Загальний азот – це сума азоту гумусу й азоту забруднень. Ґрунт уважається чистим, якщо санітарне число наближається до 1. Для санітарно-гігієнічної оцінки грунту важливо знати вміст таких показників забруднення, як нітрити, солі аміаку, нітрати, хлориди, сульфати. їх концентрація повинна порівнюватися з контрольною для даної місцевості. Проводиться оцінка грунтового повітря на предмет умісту в ньому водню і метану разом із вуглекислим газом і киснем.
• 2. Санітарно-бактеріологічні показники. До них відносяться титри мікроорганізмів. Ґрунт уважається чистим, якщо титр бактерій групи кишкової палички не перевищує 4,0. За вмістом мікроорганізмів можна визначати давність фекального забруднення: свіже, коли у ґрунті виявляється кишкова паличка, давнє – клостридії.
• 3. Гельмінтологічна оцінка. У чистому ґрунті не повинно міститися гельмінтів та їх яєць і личинок.
• 4. Санітарно-ентомологічна. Підраховують кількість личинок і лялечок мух.
• 5. Альгологічні показники: у чистому ґрунті переважають жовто-зелені водорості, в забрудненому – синьо-зелені і червоні водорості.
• 6. Радіологічні показники: потрібно знати рівень радіації і вміст радіоактивних елементів.
• 7. Біогеохімічні показники – вміст хімічних речовин і мікроелементів.

При оцінці вмісту хімічних речовин у фунті допускається та межа кількості речовин, при якій їх міграція з ґрунту в рослини, підземні води, атмосферне повітря не буде перевищувати граничні концентрації, встановлені для цих середовищ

Як підготувати землю весняної посадки

Люди, які займаються городництвом, розуміють, що без правильного догляду за ґрунтом не отримаєш щедрого врожаю. У цій статті ми розглянемо перелік робіт, що необхідний для підготовки ділянки до посадки плодових та декоративних культур, а також види та влаштування грядок.

Якісна підготовка ґрунту на городі навесні – це запорука отримання багатого врожаю восени. Кожна культура потребує живильного середовища, вологи для інтенсивного росту.

Ґрунт повинний бути пухким, з гарною природною аерацією та здатністю утримувати вологу. Визначити якість землі на ділянці можна, взявши в руки невелику її землі.

У зрілому стані вона повинна розпадатися на дрібні грудочки. Якщо вона розсипається, власнику потрібно внести добрива й ретельно зволожити ґрунт.

Підготовка ґрунту

Важка земля вимагає облагородження та додавання розпушувачів. Існує безліч технологій й рекомендацій з підготовки ділянки до посівного сезону. Розберемося в головних з них.

Садівникові важливо оцінити, наскільки земля готова до посадки. Ґрунт не вимагає додаткової обробки, якщо:

• нога не грузне в землі, а залишає слід глибиною не більше 2 см;
• грудка землі, що взята з глибини 5-10 см, при падінні з висоти 1,5 м розсипається, а не сплющується;
• ґрунт при стисканні утворює щільну грудку й не розсипається після розкриття долоні.

Як тільки ґрунт на ділянці дозріває, дачники виконують боронування. Верхню щільну кірку розбирають ручним інструментом або за допомогою мотоблока. Поверхню розрівнюють граблями. Можна висаджувати культури й відразу після боронування, якщо насіння дрібне.

Одночасно з обробкою землі прибирають сміття, що залишилося з осені. Палиці, підв’язки, сухе листя, бадилля необхідно викинути в спеціально відведене місце або спалити, найкраще, в печі без відкритого полум’я.

Прибирання дозволить не тільки знизити ризик грибкових захворювань, а й позбутися від насіння бур’янів, що залишилося на торішніх рослинах.

Весняне закриття вологи особливо важливо проводити на легких ґрунтах з глибокими підземними водами

На таких ділянках земля часто пересихає. Пересушену землю рясно поливають, щоб грудка не розсипалася у руці. Тільки після цього можна приступати до роботи.

Весняна підготовка ґрунту завершується боронуванням. Перекопування зазвичай не потрібно, якщо восени ділянка була якісно підготовлена до зими.

Перекопування ґрунту на ділянці

Оранка землі: основні переваги

Оранка землі на ділянці сприяє підвищенню врожайності садових культур, тому така процедура є важливим етапом підготовки ґрунту до посадки. Обробка землі може бути як глибока, так й поверхнева. Обидві мають свої переваги.

Наприклад, кілька десятиліть тому було доведено, що глибока оранка (з 15 до 40 см) допомагає зменшити негативні наслідки від посухи, покращує структуру ґрунту, збагачує його киснем.

Застосовуючи цю технологію, аграрії змогли підвищити урожай кукурудзи на 240%, а картоплі майже на 100%!

Глибока обробка землі позитивно впливає на зростання та гарний розвиток коренеплодів зі стрижневою кореневою системою (морква, пастернак, петрушка та інші).

Забезпечити якісну обробку ґрунту землевласникам допоможуть сільськогосподарські засоби механізації

Сучасні власники земельних ділянок замінили ручний інструмент механізованим обладнанням – мотоблоками, придбати які можна, наприклад, тут: agrotorg.net/ua/.

Мотоблок – механізм для обробки ґрунту, його застосування дуже скорочує час на виконання робіт, підвищується продуктивність праці. Рання й швидка оранка ділянки мотоблоком в розпал весняної обробки не дозволяє ґрунту пересохнути. Збережена волога в землі сприятливо позначиться на сходах культур.

Оранка поверхневого шару землі має свої недоліки: ділянка більш схильна до посухи через швидке випаровування. І навпаки – сильні й тривалі опади на таких ґрунтах призводять до застою води на поверхні.

На збіднених субстратах під час оранки рекомендується вносити добрива, які під час обробки землі змішуються з вологими глибокими ґрунтовими шарами та потім добре засвоюються рослинами.

Найкращими природними добривами є рослини-сидерати, які значно поліпшують якість ґрунту

Насіння більшості бур’янів залишається на глибині до 10 см. Під час глибокого орання землі це насіння переміщається вглиб, що ускладнює згодом його проростання.

Технологія глибокої обробки сприяє зменшенню шкідників, які зимують в нижніх ґрунтових шарах. Ефективність становить близько 70%!

Під час перекопування восени комахи виявляються на поверхні ґрунту, де знищуються птахами або легко вимерзають з приходом холодів.

Крім того, даний метод обробки частково зменшує ризик розвитку грибкових захворювань, наприклад, борошнистої роси або фузаріозу.

Перекопування ґрунту

На відміну від глибокої оранки перекопування ґрунту проводиться підручними засобами – лопатою або сапою. Важкі ґрунти в період спокою злежуються.

Такі ділянки перекопують на глибину 15 см (кореневмісний шар). Якщо на землі багато бур’янів або були помічені шкідники, копають з переворотом пласта.

Збіднені ґрунти копають без перевороту на глибину до 12 см. Можна обмежитися і ручною культивацією, але тільки на чистих ґрунтах без сміття.

Перекопування, як і оранку, часто поєднують з внесенням добрив, які можуть бути як органічними (компост, зола, коров’як, перегній), так й мінеральними. Добрива розкидають на поверхні й при перекопуванні змішують з ґрунтом.

В окремих випадках, коли немає часу або сил на обробку землі, можна спростити задачу й просто замульчувати ґрунт органічними добривами та трохи розпушити його плоскорізом

Коли найкраще копати город?

Бур’яни можуть рости до морозів, ускладнюючи весняну обробку землі. Осіння оранка значною мірою допомагає розв’язати цю проблему, знищуючи бур’яни після зняття врожаю.

Ще один плюс – після перекопування велика частина насіння бур’янів з глибоких пластів переміщається на поверхню й сходить до зими. З настанням морозів молоді паростки вимерзають.

Час осінньої обробки землі можна визначити за її станом – вона повинна бути середньої вологості, не сухою та не занадто мокрою, тому що в таких ґрунтах рослинні залишки розкладаються дуже погано в холодну погоду.

У минулі століття час перекопування визначали по погоді. Практично на всій території України найкращим часом для осінньої підготовки землі до посіву є перші числа жовтня.

На присадибних ділянках садівники орієнтуються на терміни дозрівання культур та збору врожаю. Весняну оранку або перекопування зазвичай починають після 10 квітня, якщо дозволяють погодні умови.

Готовність землі до обробки визначаються за її станом – ґрунт не повинен при перекопуванні прилипати до лопати та не повинен розсипатися в пил.

Важливо! Оранку з глибокою обробкою ґрунтових шарів проводять тільки раз на 3-4 роки, чергуючи її з неглибоким оранням.

Така технологія сприяє відновленню корисних ґрунтових мікроорганізмів, які існують на різній глибині. Це, у свою чергу, позитивно позначиться на розвитку культур й підвищить їх врожайність.

Види грядок на городах

На дачах та присадибних ділянках раціональніше всього вирощувати урожай на грядках. Вони зручні для посадки, прополювання, поливу. З грядками простіше вести оборот культур для збереження якості ґрунту. Можна міняти їх розташування щороку, а можна зробити стаціонарними.

Існує кілька видів грядок.

Класичні. Грядки не мають строгих параметрів. Розмір може бути будь-яким, зручним для дачника. Ширина грядки повинна бути такою, щоб людина могла дотягнутися до її центру та обробити середні рядки.

Класична грядка насипна

Оптимальне значення – до 1,5 м. Довжина залежить від площі городу. Деякі городники роблять грядки на всю довжину ділянки, деякі поділяють їх на кілька сегментів з проходами 50-80 см.

Установка огороджувальної конструкції на класичній грядці надає не тільки акуратний вигляд городу, а й виконує певні функції: забезпечує зручність прополювання, запобігає розмиванню й розсипанню землі.

Корисні поради по влаштуванню класичних грядок:

• висаджувати рослини краще з півночі на південь – так вони будуть отримувати більше світла;
• протягом літа на доріжку можна складати бур’яни після прополювання, а восени перемістити перепрілу масу на грядку;
• якщо грядка орієнтована із заходу на схід, краще висаджувати культури поперечними рядками, а не поздовжніми.

Високі грядки (модульне озеленення). Популярний варіант для дачників, які практикують землеробство без перекопування. Для формування грядки встановлюють високі бортики з фанери, дощок або іншого матеріалу висотою від 20 до 90 см. Всі шари субстрату укладаються поетапно.

Знизу компоненти ґрунту з тривалим часом гниття. В середині – ті що розкладаються швидко. Зверху викладають органічну підгодівлю, змішану з ґрунтом. Добре для цих цілей підходять рослини-сидерати. Таку грядку НЕ перекопують.

Глибокі. Розрізняють поглиблені та траншейні грядки. Основа такої конструкції заглиблена в землю для кращого зволоження.

Поглиблені грядки зазвичай влаштовують у теплицях або на задернінні ґрунту. Для цього на площі посіву розмічають межи майбутнього майданчика та знімають шар дерну.

Щоб бур’яни менше проростали, основу можна застелити будь-яким доступним матеріалом: старими газетами, картоном. Потім приступають до формування грядки, чергуючи шари ґрунту з перегноєм або компостом. Верхній шар створюють з перегнійної землі.

Поглиблені грядки у теплиці

Глибокі грядки ефективні для вирощування ранніх морозостійких рослин, тому що компост та перегній в процесі розкладання виділяють багато тепла. Після збору раннього врожаю можна висадити на цю ж ділянку більш теплолюбні скоростиглі культури.

Траншейні грядки влаштовують на ділянках у південних регіонах з теплим літом. Для цього готують траншею глибиною до 50 см та перекопують її основу з додаванням добрив. У цій ямі й висаджують рослини.

Траншейне положення захищає ґрунт від пересихання, але за умови, що ділянка сформована субстратом з хорошою водопроникністю. Якщо земля щільна та важка, рекомендується вибирати грядки інших типів, щоб не допустити загнивання коренів.