Особливості підживлення плодово-ягідних культур

Ягідні культури — кущові, напівкущові й трав’яні рослини, що дають їстівні п лоди — ягоди, (суниця, полуниця, чорна смородина, малина, аґрус, білі й червоні порічки, журавлина, чорниця, брусниця).

В умовах сьогодення плодово-ягідні культури вирощуються в інтенсивних садах, які характеризуються щільною посадкою, раннім початком плодоношення та формуванням високого та якісного врожаю. Для забезпечення дерев елементами живлення в потрібній кількості та в потрібний час, необхідна зважена, глибоко продумана система удобрення.

Як показує практика та наукові дослідження, правильне обґрунтоване внесення добрив у садах забезпечує приріст врожаю від 25 до 50%.

В Україні на ягідні культури припадає близько 2% площі всіх плодово-ягідних насаджень. Перше місце серед них належить суниці, друге — чорній смородині, третє — малині; менше поширені аґрус і порічки. Урожайність ягідних культур відрізняється і залежить від схеми розсадки та самої культури.

Плануючи систему удобрення інтенсивних садів, слід звернути увагу на вимоги рослин до елементів живлення у відповідні фенологічні фази розвитку, а також ґрунтово-кліматичні умови закладеного саду. Слід також передбачити такий важливий фактор, як довготривале вирощування плодових насаджень на одному місці, а також рухомість та засвоєння елементів живлення.

Важливість елементів живлення для плодово-ягідних культур

Плодові та ягідні культури – багаторічні рослини. Впродовж усього свого життя вони ростуть і плодоносять на одному місці та виносять з ґрунту одні й ті самі елементи живлення.

Для живлення плодових рослин азот потрібен у значно більшій кількості ніж інші елементи. За його нестачі насамперед послаблюються ростові процеси, через що зменшується нагромадження біомаси між надземною частиною та кореневою системою.

Фосфор – сприяє швидкому руху калію і вступу рослин у плодоношення, стимулює процеси запліднення, формування та дозрівання плодів.

Калій – відіграє важливу роль у вуглеводному та білковому обмінах, активує ферменти, впливає на якість плодів, аромат та забарвлення. Сприяє підвищенню морозостійкості.

Кальцій – забезпечує ріст коренів та наростанню кореневих волосків, покращує якість урожаю, стійкість до транспортування.

Магній – впливає на плодоутворення, дозрівання та якість плодів, впливає на фотосинтез, нагромадження пластичних речовин.

Сірка – бере участь в утворенні хлорофілу, сприяє росту коріння.

Бор – впливає на формування квіткових бруньок, проростанню пилку, ріст коріння

Зовнішні ознаки дефіциту

У випадку, якщо рослинам не вистачає якогось певного елемента живлення, їхні біологічні процеси в тканинах можуть порушуватись.

Це сприяє зменшенню продуктивності, погіршенню процесів росту, а також призводить до морфологічних чи анатомічних змін. У рослини на листках починають з’являтись типові симптоми дефіциту певних елементів, на основі яких можна встановити потребу у добривах.

Поява зовнішніх візуальних ознак порушення мінерального живлення рослини пов’язана в першу чергу з тим, що рослини загинули, або незворотньо змінились. Ось чому так важливо якомога раніше і швидше виявити причини, що зумовлюють ці порушення у рослині.

Візуальна діагностика кореневого живлення плодово-ягідних культур є дуже важливою, оскільки вона допомагає вчасно виявити осередки несприятливого стану кореневмісного шару ґрунту. На табличці представлені зовнішні ознаки нестачі поживних елементів для плодово-ягідних культур.

Способи внесення добрив

Від достатньої кількості елементів живлення залежить не тільки врожайність, а й якість плодів та їх смакові властивості, термін зберігання та міст поживних речовин.

Найправильнішим та найбільш раціональним є комбінований спосіб внесення добрив:

• основне підживлення (внесення в ґрунт восени);
• основне весняне
• позакореневе (шляхом обприскування).

Позитивного впливу на фізіологічний стан рослин та істотної прибавки врожаю можна досягти завдяки обприскуванню насаджень бором ,марганцем, та сумішшю їхніх солей у певних концентраціях у відповідні фази розвитку.

Позакореневе підживлення в певних умовах і в конкретних фазах розвитку рослин є єдиним способом усунення дефіциту певного елемента живлення.

Фази розвитку для плодово-ягідних культур

У плодово-ягідних культур існують такі критичні фази потреби елементів живлення:

• набрякання бруньок – цвітіння;
• інтенсивний ріст;
• дозрівання плодів;
• післязбиральний період.

Рекомендації по внесенню добрив

Переважна кількість Азоту засвоюється насадженнями весною, коли відбувається нарощування листової маси та налив плодів. Нестача цього елемента призводить до погіршення цвітіння (вироджується насіннєвий зачаток, сповільнюється ріст пилкової трубки).

Фосфор активує ріст кореневої системи, збільшує кількість суцвіть під час цвітіння а також сприяє наливанню плодів. За для збільшення розміру плоду рекомендується проводити основне підживлення фосфором по листу у фазу росту та наливання плодів. Так як фосфор є малорухливим елементом, то внесені фосфорні добрива необхідно заробляти на відповідну глибину для досягнення кращого результату. Якщо немає такої можливості, то цей елемент, внесений поверхнево, буде живити насадження протягом наступних років вирощування.

Компанія Макош рекомендує поповнювати запаси фосфору в ґрунті шляхом внесення S uperfosfat Makosh z mikroelementami (B, Zn) від 200 до 300 кг/га, а також потрібно давати додатково в формі позакореневого підживлення. Це добриво має водорозчинний на 93% фосфор, а також кальцій та такі важливі елементи, як Бор та Цинк.

При позакореневому підживленні рекомендуємо вносити такі добрива:

1) Рожевий бутон початок цвітіння:

• Сульфат магнію W onder Leaf MgS 25-50 (7-10 кг/га);
• Wonder Leaf Blue (2-4 кг/га);
• Wonder Leaf Mono Zn 8 (2-4 л/га);
• Wonder Leaf Mono B 11 (1-3 л/га);
• Wonder Leaf Pink (1-2 кг/га).

2) Кінець цвітіння та зв’язування плодів:

3) Початок росту плодів:

• Сульфат магнію Wonder Leaf MgS 25-50 (7-10 кг/га);
• Wonder Leaf Red (2-4 кг/га);
• Haifa MKP (2-3 кг/га).

4) Ріст та достигання плодів:

• Wonder Leaf Mono Ca 14 (3-х разове внесення по 5 л/га) або HELIOPOTASSE Нітрат Кальцію ;
• Makosh Green (3-х разове внесення по 3-5 кг/га).

5) Після збору врожаю:

Для поповнення запасів поживних речовин рекомендується також використовувати комплексні мінеральні добрива, доповнені мікроелементами: MAKOSH UNIVERSAL z borem 200-300 кг/га або NPK Makosh z cynkiem 200-300 кг/га шляхом внесення в приштамбову зону.

Нестача Кальцію призводить до низки порушень: пробкова плямистість, гірка ямчатість (підшкірна плямистість) та ін. Кальцій, внесений під час наливання плоду, підвищує легкість та товарну якість плодів. Також цей елемент регулює водний обмін, збільшує міцність клітин в рослині. Рекомендується триразове підживлення плодових насаджень W onder Leaf Mono Ca 14 з кінця цвітіння і до достигання плодів.

З мікроелементів для плодових насаджень є надважливими Бор та Цинк. Щоб повністю забезпечити плодові культури цими елементами, необхідно вносити їх з мінеральними добривами при основному підживленні та вносити по листу в критичні періоди. Бор при внесенні в фазу рожевого бутону, забезпечує краще проходження процесу запилення, а при внесені в фазу росту та розвитку плодів покращує якість врожаю. Однією з особливостей цього елемента є нездатність рухатись від старих листків до молодих або до плодів. Тому рекомендується мінімум трьох кратне внесення таких мікродобрив, як Wonder Leaf Mono B 11 1-3 л/га або Wonder Leaf Pink 1-2 кг/га.

Нестача Цинку призводить до неправильного розвитку пилкових трубок, що призводить до зменшення кількості зав’язі. Так як Цинк входить до складу більш як 30 ферментів, він має прямий вплив на розвиток молодих листків (хлорози) та пагонів. Нестачу цього елементу в рослині потрібно поповнювати мікродобривами Wonder Leaf Mono Zn 8 у дозі 2-4 л/га після цвітіння.

Makosh Green захистить дерево від весняних заморозків.

Вказані норми внесення мають загальний рекомендаційний характер, тому що лише агроном може визначити точну дозу, вид елемента живлення та фазу внесення, опираючись на ґрунтові дослідження, враховуючи особливості сорту і виносу елементів живлення культурою.

В компанії «Макош» працює сервісна підтримка агрономів експертів, які БЕЗКОШТОВНО надають консультацію по живленню всім аграріям України.

ПЛОДОВО-ЯГІДНА ГАЛУЗЬ УКРАЇНИ: СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

Виробництво плодів та ягід є традиційною галуззю сільськогосподарського виробництва України, яка має багатовікову традицію. Найбільш сприятливими для вирощування плодово-ягідної продукції є регіони з м’яким кліматом, достатнім рівнем зволоженості та найбільшою кількістю сонячних днів у році. Передовими регіонами за обсягами вирощування плодів та ягід є Вінницька, Хмельницька, Чернівецька, Дніпропетровська, Закарпатська, Львівська, Полтавська, Рівненська області.

Статистика Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО) свідчить, що Україна посідає дев’яте місце у світі за площею орних земель та двадцять п’яте – за площею сільськогосподарських угідь. При цьому за площею багаторічних насаджень Україна лише на 35-й позиції, а за їх часткою в сільськогосподарських угіддях – на 145-й.

ПЛОЩІ ПЛОДОВО-ЯГІДНИХ НАСАДЖЕНЬ / За останні 20 років відбулися значні зміни в сортовому складі, площах насаджень, урожайності та обсягах виробництва плодово-ягідних культур. Відбулися позитивні зрушення в розвитку галузі. Розвиваються дослідні господарства, які забезпечують виробників плодово-ягідної продукції якісним садивним матеріалом. Нарощувалися темпи інтенсифікації галузі, внаслідок яких відбувалася заміна старих неефективних насаджень новими інтенсивними.

Зерняткові культури

Протягом двох десятиліть площі насаджень яблуні зменшилася в 2,7 рази, груші – на 36,8%. Найбільше зменшення площ насаджень зерняткових культур відбулося в аграрних підприємствах, оскільки в дрібному сегменті аграрного бізнесу господарства населення активно працюють в цьому напрямку бізнесу, внаслідок чого площі насаджень яблуні в них зросли на 40,2%, а груші зменшилися лише на 2,6%.

Найбільшу частку в площі насаджень зерняткових культур займають господарства населення: яблуні – 67,8%, груші – 92,5%.

Останнім часом садівники розглядають можливості розширення площ насаджень груші, оскільки дефіцит фрукту на внутрішньому ринку складає близько 70% та спостерігається високий попит європейських споживачів.

Протягом досліджуваного періоду площі насаджень кісточкових культур зазнали значного зменшення: слив – на 33,0%, черешень – на 39,1%, абрикос – на 36,2%, персиків – на 81,2%. Незважаючи на різке зменшення площ насаджень кісточкових культур, останніми роками вони стабілізувалися і демонструють невисоку тенденцію до зростання.

Найбільше зменшення площ насаджень кісточкових відбулося в сільськогосподарських підприємствах, тоді як в господарствах населення площі сливи зросли на 4,4%, а площі черешень, абрикос та персиків зазнали незначного зменшення – відповідно на 4,6%, 10,4% та 13,3%.

Більшість насаджень кісточкових зосереджені в господарствах населення: сливи – 92,7%, черешень – 60,2%, абрикос – 93,2%.

Зараз виробники черешні практикують поєднання насаджень ранніх, середніх та пізніх сортів. Це забезпечує отримання врожаю і постачання продукції на ринок починаючи з травня і до серпня.

Не зважаючи на складний та специфічний характер вирощування, для українських виробників є цікавим абрикос. При вирощування особливу увагу садівники приділяють характеристикам сортів, особливо морозостійкості в період цвітіння. Важливим при закладці насаджень є використання сортів різних строків дозрівання.

Цікавим і для виробника і для споживача є персик. При правильному підборі сортів культури та якісному догляді виробники отримують можливість збирати урожай з червня до жовтня.

Природно-кліматичні умови України є сприятливими для розвитку ягідництва як важливої галуззі сільськогосподарського виробництва та перспективного напрямку агробізнесу. Ягоди мають високу харчову цінність та багатий вітамінний склад, відрізняються добрим смаком та високою продуктивністю і здатні забезпечувати споживачів свіжою продукцією з ранньої весни і до осені за рахунок вирощування ремонтантних сортів. Ягідні культури скороплідні і при якісному догляді можуть давати високі врожаї. В структурі площ насаджень ягідних культур України переважають суниці та полуниці, малина й ожина, смородина.

Протягом двох десятиліть площа насаджень суниці та полуниці зросла на 6,7%, малини й ожини – на 5,9%. Зростання площ насаджень вказаних культур відбулося за рахунок сільськогосподарських підприємств, оскільки в господарствах населення площа суниці й полуниці зменшилася на 1,4%, а малини й ожини – на 4,3%. Площа насаджень смородини за досліджуваний період зменшилася на 15,9%.

Більшість площ ягідних насаджень зосереджені в господарствах населення. Їх частка в загальній площі насаджень за культурами складає: суниці та полуниці – 86,3%; малини й ожини – 81,5%; смородини – 73,0%.

Останніми роками набуває популярності лохина. Ягоди лохини користуються стабільним попитом на внутрішньому ринку і мають високий експортний потенціал. Щорічно площі під лохиною зростають на 300-500 га і в 2021 році досягли 1,1 тис га.

На світовому продовольчому ринку здорових харчових продуктів стратегічне значення мають горіхоплідні культури. Вирощування горіхів є однією з найбільш рентабельних сфер аграрного бізнесу. В Україні найбільш поширеною горіхоплідною культурою є волоський горіх, вирощування якого активізувалося, особливо в північних та західних областях.

За останні 20 років площа насаджень волоського горіха зменшилася на 8,0% і в 2021 році склала 13,8 тис га. Проте останні два роки площі стабілізувалися і демонструють тенденцію до зростання. Понад 91% усіх насаджень розташовано в приватному секторі господарств населення, тоді як промислове вирощування веде невелика кількість підприємств.

УРОЖАЙНІСТЬ ПЛОДІВ ТА ЯГІД / Інтенсифікація галузі протягом двох десятиліть дала свої позитивні результати в підвищенні технологічної ефективності виробництва плодово-ягідних культур. Завдяки використанню якісного садивного матеріалу, інтенсивних технологій та передового досвіду в садівництві та ягідництві вдалося досягнути значного зростання урожайності.

Крім волоського горіха останніми роками набуває популярності вирощування фундука. Природно-кліматичні умови та якість земельних ресурсів дозволяють вирощувати інтенсивні сади фундука практично на всій території України. Площа насаджень фундука в 2021 році склала 0,2 тис га. Масштаби вирощування фундука в Україні не великі, однак його якість гарна. Протягом останніх п’яти років спостерігається тенденція до закладання молодих насаджень цієї рослини, а експерти рекомендують аграріям звернути увагу на цю високорентабельну культуру.

Зерняткові культури. Протягом двох десятиліть урожайність яблуні зросла в 5,3 рази і досягла в 2021 році 151,5 ц з 1 га. Найвищого зростання урожайності вдалося досягти в промислових садах аграрних підприємств, оскільки в господарствах населення урожайність яблуні зросла лише на 37,5% і в 2021 році склала 149,6 ц з 1 га.

Урожайність груші за досліджуваний період зросла на 63,9% і в 2021 році склала 134,6 ц з 1 га. В господарствах населення урожайність груші зросла на 7,5% і була вищою середнього показника – 139,0 ц з 1 га.

Кісточкові культури. За останні 20 років значні позитивні зміни відбулися в урожайності кісточкових культур.

За досліджуваний період урожайність сливи зросла в 2,3 рази і в 2021 році досягла 105,4 ц з 1 га. При цьому в господарствах населення урожайність сливи зросла на 59,1% і склала в звітному році 110,4 ц з 1 га, що на 4,7% вище середнього показника.

Урожайність черешні протягом вказаного періоду зросла на 33,0% і в 2021 році склала 60,1 ц з 1 га. В господарствах населення, незважаючи на зменшення урожайності культури на 5,3%, вона була вищою середнього показника на 59,4% і склала в 2021 році 95,8 ц з 1 га.

Найбільше серед кісточкових зросла урожайність персика – в 2,7 рази і в 2021 році склала 69,0 ц з 1 га. Найбільший приріст урожайності персика отримали аграрні підприємства, оскільки в господарствах населення вона зменшилася на 7,1%. При цьому в дрібних виробників урожайність персика в 2021 році була вищою середнього показника на 56,8% і склала 108,2 ц з 1 га.

Протягом двох десятиліть урожайність абрикос зменшилася на 13,5% і в 2021 році склала 76,3 ц з 1 га. В господарствах населення урожайність культури зменшилася на 37,7%. Незважаючи на це, дрібні виробники зібрали з 1 га 81,5 ц абрикос, що на 6,8% більше середнього показника. Зниження урожайності культури пояснюється особливою її вибагливістю та чутливістю до зміни кліматичних умов, поширення хвороб та шкідників.

Ягідні культури. Останніми роками зі збільшенням попиту та розширенням ринків збуту продукції все більшої популярності набувають ягоди, що стимулює виробників удосконалювати технології та збільшувати обсяги виробництва продукції ягідних культур.

Протягом досліджуваного періоду спостерігається значне зростання урожайності ягідних культур: суниці та полуниці – на 81,5%, малини й ожини – на 73,3%, смородини – на 61,7%. На ягідниках господарств населення урожайність зросла відповідно на 76,4%, 75,3%, 31,6%. При цьому ефективність дрібних виробників ягід є вищою, оскільки в господарствах населення урожайність суниці та полуниці в 2021 році була вищою середнього показника на 2,5%, малини й ожини – на 10,5%, смородини – на 28,2%.

Горіхи волоські. За останні 20 років українські виробники значно наростили урожайність волоських горіхів.

За досліджуваний період урожайність горіхів зросла в 2,5 рази і в 2021 році склала 83,6 ц з 1 га. При цьому в господарствах населення показник урожайності був на 8,7% вищим середнього показника (90,9 ц з 1 га).

ВИРОБНИЦТВО ПЛОДІВ ТА ЯГІД / Зміни площ, урожайності плодово-ягідних насаджень призвели до значних змін в обсягах виробництва плодів та ягід.

Зерняткові культури. Протягом 20 років загальні обсяги виробництва яблук зросли на 97,3% і в 2021 році склали 1278,9 тис тонн. В господарствах населення виробництва яблук зросло на 93,8% до 856,0 тис тонн в 2021 році, що складає 66,9% загального виробництва.

Виробництво груші за досліджуваний період зросло на 4,9% і склало 163,3 тис тонн в 2021 році. Дрібні виробники наростили обсяги виробництва на 5,9% до 155,7 тис тонн. При цьому частка господарств населення складає 95,3% загального обсягу виробництва груші в звітному році.

Кісточкові культури. Через значне скорочення площ насаджень кісточкових культур протягом двох десятиліть за більшістю з них (крім сливи) спостерігається значне зменшення обсягів виробництва.

Виробництво сливи за цей період зросло на 53,1% і склало в 2021 році 188,3 тис тонн. Збільшення виробництва сливи досягнуто за рахунок господарств населення, де зростання склало 66,0% до 183,6 тис тонн. Частка дрібних виробників у загальному виробництві сливи склала 97,5%.

Загальне виробництво інших кісточкових значно зменшилося: черешні – на 18,8% (до 61,9 тис тонн), абрикос – на 44,4% (до 56,8 тис тонн), персиків – на 49,7% (до 17,7 тис тонн). В дрібних виробників обсяги виробництва зменшилися відповідно на 10,3%, 43,9% та 22,3%.

При цьому в 2021 році частка господарств населення в загальних обсягах виробництва черешні склала 95,5%, абрикос – 98,9%, персиків – 78,5%.

Ягідні культури. Протягом двох десятиліть спостерігається динамічний та інтенсивний розвиток ягідництва, що дозволило значно наростити площі насаджень, урожайність та збільшити обсяги виробництва ягідних культур.

Загальні обсяги виробництва суниці й полуниці з 2000 року зросли на 94,1% і в 2021 році склали 62,3 тис тонн. Виробництво малини й ожини зросло на 84,3% до 36,3 тис тонн, а смородини – на 35,7% до 27,0 тис тонн. При цьому в господарствах населення виробництво суниці й полуниці зросло на 74,8%, малини й ожини – на 66,8%, смородини – на 33,0%.

Частка господарств населення в загальному виробництві суниці й полуниці в 2021 році склала 88,1%, малини й ожини – 90,1%, смородини – 94,1%.

Горіхи волоські. Протягом досліджуваного періоду спостерігається значне зростання обсягів виробництва волоських горіхів.

Загальне виробництво волоських горіхів зросло в 2,3 рази і досягло в 2021 році 115,4 тис тонн. В господарствах населення обсяги виробництва зросли в 2,3 рази і досягли 114,1 тис тонн. Саме дрібні господарства є головним виробником горіхів, частка яких в загальному виробництві складає 98,9%.

ВНУТРІШНЄ СПОЖИВАННЯ / В Україні лише 20,8% плодів та ягід виробляється у промислових садах та ягідниках аграрних підприємств, основна ж частина – в господарствах населення. Потенціал розвитку галузі високий. Плоди та ягоди є важливою частиною продовольчого балансу, споживаються як у свіжому вигляді та забезпечують організм людини легкозасвоюваними вуглеводами, органічними кислотами і вітамінами, так і є цінною сировиною для переробки (заморожена продукція, соки, джеми, дитяче харчування тощо).

Незважаючи на корисність і важливість плодів та ягід у здоровому раціоні харчування, у споживчому кошику українців вони займають практично останнє місце за рівнем відповідності фактичного споживання раціональній (90 кг) та мінімальній (68 кг) нормі. Незважаючи на те, що за останні 20 років споживання плодів і ягід зросло в 2 рази до 59,0 кг на одну особу в рік, в 2021 році їх фактичне споживання було на 34,5% менше раціональної і на 13,2% менше мінімальної норм. Українці споживають плодів і ягід в півтора рази менше, ніж в середньому у світі та вдвічі менше, ніж у розвинених країнах Європи!

Здатність виробництва забезпечити внутрішнє використання визначається за допомогою рівня самозабезпеченості плодами та ягодами, який розраховується як відношення обсягів виробництва до внутрішнього використання на території України і відображається у відсотках.

Незважаючи на те, що в 2000 році рівень самозабезпеченості плодами і ягодами складав 105,9% (спостерігалося перевиробництво), до 2010 року він знизився до 73,7%. З 2010 року спостерігається тенденція до зростання показника і в 2021 році він склав 79,3%. Тобто внутрішнє виробництво не покриває внутрішнє споживання. Тому значну кількість плодово-ягідної продукції імпортується з-за кордону. Рівень залежності споживання плодів та ягід від імпорту знаходиться на досить високому рівні і в 2021 році склав 48,5%! При цьому слід враховувати, що до України імпортуються не лише екзотичні фрукти та ягоди, але й традиційні для неї яблука, груші, абрикоси, персики тощо.

Для забезпечення фактичного споживання плодів та ягід в межах раціональної норми потрібно збільшувати не лише виробництво плодово-ягідних культур, але й поліпшувати демографічну ситуацію та підвищувати купівельну спроможність населення.

ЕКСПОРТ та ІМПОРТ / Порівняно із зарубіжними імпортерами плодово-ягідної продукції рівень вітчизняного виробництва та експорту знаходиться на відносно низькому рівні. Все залежить від експортної орієнтації, сортового складу насаджень, якості продукції, наявності сертифікації продукції та вибору стратегії діяльності виробників плодів та ягід.

За останні 20 років обсяг імпорту плодів та ягід в Україні зріс в 6,6 рази, тоді як експорт – лише в 4 рази. Якщо в 2000 році співвідношення експорту до імпорту складало 1:2,03, то в 2021 році – 1:3,33.

За даними офіційної статистики, наша країна 2021 року зібрала 2235 тис. тонн плодових і ягідних культур, що на 10 % більше ніж у 2020 році. Загалом виробництво продукції садівництва у 2021 році виявилось одним з найбільших за період незалежності. Збільшення урожаю відповідно відбилось і на експорті плодово-ягідної продукції. Підсумковий експорт Україною плодів і ягід склав рекордні 368 млн дол., що на 54 % перевищило показник 2020 року.

За даними Державної митної служби України структура експорту плодів і ягід в 2021 році виглядала наступним чином: малина – 20%, чорниця – 17%, горіхи волоські (без шкарлупи) – 15%, яблука – 13%, кавуни – 8%, ожина – 3%, суниця й полуниця – 3%, журавлина й лохина – 2%, сливи – 1%. Головними імпортерами українських плодів та ягід є країни ЄС, які дають 86% експортної виручки України.

Україна має значний потенціал та перспективи для нарощення виробництва плодово-ягідної продукції. У 2021 році вітчизняні підприємства заклали 2429 га молодих садів, зокрема зерняткових культур – 688 га, кісточкових – 460 га, ягідників – 528 га, горіхових насаджень – 753 га. При цьому необхідно вирішити проблеми, які стримують розвиток галузі. Вони полягають у низькій якості, обмеженому асортименті продукції, відсутності розфасовки й упаковки, зручної для споживачів, обмежені потужності для зберігання і переробки, наявності сезонних та регіональних коливань цін та обсягів продажу, відсутності реклами продукції вітчизняних товаровиробників.