Технологія вирощування лохини, або чому ця ягода стає популярною

Нішеві культури останнім часом дедалі частіше зацікавлюють аграріїв. Здебільшого так відбувається через поступові кліматичні зміни. Це стосується не лише зернових чи овочевих культур — у боротьбі за виживання виробники також звертають увагу на ягоди та шукають конструктивних рішень. На підприємстві ТОВ «Агропроммаш» , що на Київщині, також вирішили спробувати себе й у ягідництві.

Лохина — ягода, що кілька років тому була маловідома для більшості українців і далеко не кожен міг відрізнити її від чорниці – тепер вже заполоняє вітчизняні ринки і припала до смаку цінителям солоденького.

На сьогодні цю культуру вже вирощують майже в усіх регіонах України, де дозволяють природні умови, загальною площею близько 2 тис. га. І ця цифра з кожним роком збільшується. Основною причиною цього є ціна, адже лохина — найдорожча ягода серед тих, що вирощують в країні, середня вартість її становить 150-200 грн/кг.

Ще однією причиною є й те, що лохина має непогану врожайність. В середньому, в перші роки плодоношення ягода може давати до 1 т/га, набираючи обертів з кожним роком. Загалом рослини можуть давати врожай до 50 років.

Оцінити смакові якості цієї ягоди кожен зможе для себе сам, а SuperAgronom.com цікавить «темна сторона» — тобто вирощування. Про свій, поки й невеликий досвід у цій сфері розповіли керівник підприємства Євген Заквацький та агроном Тетяна Горицька .

«Розпочалось знайомство з культурою 3 роки тому, коли нам запропонували зайнятись її вирощуванням, у зв’язку з високою на неї ціною і майже повною відсутністю конкуренції», — розповів Євген Заквацький.

Наразі в господарстві насаджено трохи менше 1 га лохини, але, за словами керівника підприємства, площі можуть зрости.

Сьогодні ягідництво не є основною діяльністю господарства, тут займаються вирощуванням пшениці, соняшнику та сої, віднедавна ввели також картоплю.

Вирощуванням лохини на підприємстві займається агроном Тетяна Горицька, яка зауважує, що вони поки перебувають на стадії вивчення особливостей культури і всього, що може бути з нею пов’язане.

«Наша кліматична зона найкраще підходить для того, щоб садити лохину. І ґрунти выдповыдають, і погодні умови», — каже Тетяна Василівна.

Лохина досить морозостійка рослина, вона здебільшого вирощується в Канаді та Північній частині США, тому погодні умови українських зим не є для неї екстремальними. Наразі рослини почувають себе досить комфортно і чекають весни.

А що стосується сухих і спекотних літніх місяців, то питання можна вирішити збільшенням об’ємів поливу. До речі, щодо іригативних заходів, то в господарстві застосовують крапельне зрошення, адже дана культура достатньо вимоглива до кількості вологи. Поливають кущі здебільшого зранку, щоб зберегти максимальну продуктивність вологозабезпечення. Вода потрапляє безпосередньо на ґрунт або стебло, але бажано, щоб не була на листі, бо з’являється висока ймовірність розвитку хвороб, особливо сірої гнилі.

Усі, хто займається ягідництвом, а особливо лохиною, знають, що вона любить кислі ґрунти з рівнем pH 3,5-5,0. Площі, де розташовується культура, є достатньо кислими, але додатково перед посадкою на дно кожної лунки ще закладали кору сосни, тирсу і торф. Періодично, коли верхній шар просідає, під рослини знову досипають тирсу.

«Ця ягода схожа на чорницю, тому для неї потрібно максимально створити умови, схожі з лісовими. Через це, окрім того, що тирсу розкидали під кущ, нею лохину й покривали. До речі, тирса також затримує вологу на площах», — зауважує агроном.

Лохину потрібно садити так, щоб на неї добре потрапляло сонце. Лунку для рослин копали приблизно 70х70 см з глибиною до 0,5 м. Кущ від куща в рядку за технологією має бути приблизно на відстані 1 м, а міжряддя — 2,5 м.

Підживлення рослин відбувається двічі на рік: навесні, після відновлення вегетації вносять азотні добрива (сульфат амонію) та калійні (сульфат калію); восени, перед входом в зиму — ті ж речовини, але норми можуть змнюватись.

Із хворобами та шкідниками в господарстві поки не зіштовхувались. Загалом, природних ворогів у цієї культури майже немає, але, як запевняє агроном, варто бути готовими до всього.

Перший врожай в господарстві тільки збираються отримувати, але вже знають, куди збуватимуть. За словами керівника підприємства, їх цікавить виключно український споживач. У планах — придбання обладнання для заморозки і, залежно від того, «як піде», — для переробки.

Підприємство ТОВ «Агропроммаш» — ягідник-початківець, але з великим потенціалом і амбіціями, тому з представниками господарства домовились зв’язатись в кінці сезону, аби дізнатись, чого нового вдалось навчитись, із якими проблемами довелось боротись та чого змогли досягти у вирощуванні лохини.

Анастасія Аврамчук, SuperAgronom.com

Дізнавайтесь першими найсвіжіші агрономічні новини України на нашій сторінці в Facebook, Telegram, а також підписуйтесь на Instagram СуперАгронома.

Технологія вирощування лохини у великому господарстві. Економіка промислового виробництва

Лохина — ягода, яку донедавна пересічний покупець часто плутав з чорницею, зараз все частіше зустрічається на прилавках магазинів. Зі збільшенням попиту на ягоду все активніше населення висловлюється про незадоволення ціною продукції, тож SuperAgronom.com вирішив дізнатись як підходи та технологія вирощування лохини співвідносяться з економічною стороною промислового виробництва.

Ми поспілкувалися з керівником та співзасновником ФГ «Грасс Авеню» , кандидатом сільськогосподарських наук Олегом Воробйовим . Підприємство пан Олег з дружиною Оленою заснували в 2012 році, а у 2020 компанія отримала нагороду Української Ягідної Асоціації UBA Awards в номінації «Кращий сімейний бізнес». Основним видом діяльності цього підприємства є вирощування свіжих ягід лохини садової на понад 50 га під торговою маркою StarBerries TM .

«Якби спочатку я б розумів всі нюанси роботи та вирощування ягоди, що знаю зараз, то дуже задумався, чи варто реалізувати цю авантюрну ідею. Хотіли з дружиною мати власний «пенсійний фонд»», — згадує керівник фермерського господарства момент, коли вирішили займатись лохиною.

Олег Воробйов додав, що зараз вже є де шукати знання про вирощування ягід, написано багато публікацій, де агрономи, що роками вирощують лохину, діляться своїм досвідом. Проте стільки комплексної та ґрунтовної інформації, наприклад, як про зернові чи олійні, звісно, немає, адже в Україні активно займатись ягодою розпочали лише 15 років тому.

Насамперед пан Олег порадив визначити ринок збуту, коли через 2-4 роки лохина дасть врожай. Він відзначив декілька варіантів куди збувати продукцію: експорт за кордон, український ритейл, на переробку ягід та на продуктові ринки. Саме від реалізації залежать багато чинників вирощування лохини, наприклад, сорти та площі закладені під плантаціями саджанців.

«Коли ми тільки починали вирощувати лохину, то я відвів 20 га для неї, поступово вирішили розвиватись в напрямку експорту. Але для цього потрібно було забезпечити можливість доставки замовнику 1 партії, тобто 1 вантажного автомобіля з 1 сортом. А на тих ділянках навіть за тиждень стільки ми не могли зібрати, тому прийняли рішення збільшити площі до 50 га», — поділився Олег Воробйов.

У господарстві цьогоріч планували отримати більше 200 тонн, але мали менше, ніж минулорічний врожай у 113 тонн. Ягоди було менше, ніж попиту. Цього сезону майже 10 тонн конвенційної ягоди доставили в Об’єднані Арабські Емірати та здійснювали поставку лохини в Молдову.

Зараз керівник фермерського господарства розглядає збільшення площ під плантації до 80 га. Пан Олег зазначає, аби закласти 30 га зараз знадобиться близько 1 млн €.

«Коли закладаєш багаторічні насадження дуже важливо якісно підготувати ґрунт та добре вивчити сорти, особливо, якщо мова йде про лохину», — рекомендує кандидат сільськогосподарських наук.

Тримай руку на пульсі важливих агрономічних новин та подій

Цьогорічні втрати врожаю сягнули 50% через морози до -10 °C в квітні, коли були вже бруньки. Холодний фронт завдав шкоди і вітчизняним ягідникам, і колегам з Польщі та Німеччини.

Технологія та економіка вирощування лохини

Поля підприємства розташовані в селі Забілоччя Радомишльського району Житомирської області. Фермерське господарство вирощує 8 сортів лохини, що дозволяє отримувати свіжу ягоду з липня по вересень. Аби закласти 1 га на підприємстві витрачають 25-30 тис. €. На що йдуть кошти — розбираємось разом.

Вибір сортів

Олег Воробйов зазначив, що набір сортів лохини для господарств на сьогодні обирає ритейл, тому цим і керуються аграрії при виборі ягоди.

«Наше підприємство тричі брало участь у найбільшій ярмарці торгiвлi та транспортування овочів та фруктів Fruit Logistica і трейдери завжди запитували чи є сертифікат GlobalG.A.P та які сорти вирощуємо?» — звернув увагу пан Олег.

З огляду на рівень конкуренції, що зростає на ринку ягід України та Європи, будь-яка додаткова перевага при реалізації продукції є важливою.

«Торгівля хоче велику, хрустку ягоду і щоб зберігалась без холодильника до 3 тижнів, тож потрібно звертати велику увагу на вибір сорту. Ми в свій час зробили помилки: у 2015 році посадили сорти Патріот і Чендлер, а цьогоріч проводили заплановану сортозаміну та оновлюватимемо насадження лохини», — підкреслив пан Олег.

Цього року у ФГ «Грасс Авеню» будуть готувати землі під плантації і в наступному році саджатимуть ліцензійні новинки сортів на ринку.

Пан Олег рекомендує аграріям складати лінійку, що покриватиме потреби протягом липня-вересня. На полях підприємства посаджені саджанці 8 сортів, тож керівник не радить обирати так багато, краще зупинити свій вибір на 4-5. Найскладніше обрати пізні сорти лохини, адже їх найменше, а ціна на врожай їх найбільша. Щодо ранніх та середніх сортів, то на ринку зараз є багатий вибір.

Серед ранніх сортів, Олена Воробйова, співзасновниця ФГ, виділила Дюк і зазначила, що поки селекціонери не вивели йому жодного гідного конкурента. Цьогоріч він плодоносив в липні. Серед класичних сортів середньої стиглості, які підходять для вирощування в Україні, пані Олена назвала Нельсон і Блюкроп, а з пізньостиглих — Ліберті, Аврора та Еліот.

«На пізніх сортах лохини можна заробити найбільше, але існує великий ризик. Минулоріч 6 вересня був мороз і весь врожай, який мали реалізовувати, пропав, ягоди стали непридатні для збуту. Цьогоріч ми збирали останні плоди 22 вересня», — зазначив Олег Воробйов.

Керівник «Грасс Авеню» додав, що зараз в Україні тиражуються сорти, що вже зайняли свою позицію на ринку, тому пан Олег рекомендує звертати увагу на новинки у перевірених постачальників, адже 1 раз в 15 років потрібно буде проводити сортооновлення.

Нова селекція сортів лохини задовольняє потреби і замовників, і покупців.

«Ми купували 99% саджанців у польського постачальника, а цього сезону співпрацювали з нідерландським відділом американської компанії Fall Creek Farm & Nursery, що спеціалізується на вирощуванні лише однієї культури — лохини. Мали змогу порівняти саджанці цих двох країн і прийти до висновку, що саджанці з Польщі дещо поступаються в якості», — зазначив Олег Воробйов.

Закупівля польських саджанців фермерському господарству обходилась від 1,2-1,5 €, нідерландські ж коштують від 3,5 €.

Важливим нюансом вибору саджанців є гарна сформована коренева система та загальний вигляд куща. Найоптимальніше співвідношення в питанні «ціна-якість», за словами пана Олега, демонструють дворічні саджанці.

Головні нюанси підготовки ґрунту

Ґрунт під лохину треба готувати, де б її не висаджували.

«Вирощувати ягоду можна на будь-якому ґрунті, але все залежить від того, які кошти аграрій готовий туди вкласти, аби ділянка стала придатна для лохини за допомогою внесення торфу, тирси і тд. Але я б не рекомендував витрачати кошти аграріям, що планують вирощувати лохину на чорноземах», — зауважив керівник фермерського господарства.

Для лохини важлива наявність 2% органіки в ґрунті, що легко пропускає повітря та воду і має гарний дренаж. Житомирські землі піщані, дихати дозволяють, але неродючі. Натомість родючий ґрунт (чорнозем) не підходить, бо запливає і не дає кореневій системі дихати.

«На ділянках, де оновлюватимемо насадження лохини, маємо піщані ґрунти, вміст гумусу — 0,54% , тобто органіки там 0%. Ми додаємо в ґрунт торф, можемо і тирсу. На жаль, нехай вибачать вітчизняні виробники, але український торф на 90% не підходить. На 1 га у господарстві вносимо від 150 кубів його. 2 роки тому на 15 гектарах ми поєднали це органічне добриво з Прибалки і з Рівненщини, одразу було видно різницю між ними і перевагу мав не вітчизняний. Торф для лохини має володіти високою повітропроникністю та вологопоглинальною здатністю», — зазначив Олег Воробйов.

Пан Олег рекомендує обирати кислий, верховий торф з мінімальною зольністю. Зольність українських торфів може сягати 25%, а це велике відношення маси мінеральної частини торфу, яка залишається після його згорання, до маси сухої породи. Для посадки саджанців лохини у ФГ «Грасс Авеню» купують торф з зольністю 7% у Прибалтійських країнах або як цьогоріч — у Білорусі, який трохи дешевший, ніж у країн-сусідів.

При внесенні тирси потрібно буде вносити зміни у систему удобрення, адже подрібнена деревина забирає азот для процесів нітрифікації.

«Кислотність ґрунту має бути на рівні 4,5-5,5, оптимально, аби вона була на рівні 5,0, але цього не легко досягнути. Ми робили аналіз ґрунту, розраховували і вносили сірку. Як показує досвід, краще себе показує мелена (колоїдна) сірка, а не гранульована, яка довго не розчиняється. Зараз на наших ґрунтах різна кислотність, є ділянки з оптимальною рН, а є перекислені на рівні 3,5. рН води з річки маємо 7,5», — розповів засновник підприємства.

Сірка є природним підкислювачем для кущів лохини. Норма внесення цього елемента залежить від механічного складу ґрунту. На глинистих і на ґрунтах з високим вмістом органіки норми внесення сірки для лохини у кілька разів вищі, ніж на легких піщаних грунтах.

«Якщо ми мали рН на рівні 7 і зменшили його, це не дозволяє нам не слідкувати за ним надалі. Потрібно ґрунт постійно підкислювати, вносити кислі добрива і кислоту. Ми удобрювали нітратною або сірчаною кислотою, а рік чи два тому вносили ортофатну», — додав Олег Воробйов.

Підписуйтесь нa YouTube-кaнaл СуперAгроном