Редька: вирощування з насіння на городі, сорти

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 02 серпня 2023 Опубліковано: 05 лютого 2019 Перша редакція: 05 лютого 2016 🕒 10 хвилин 👀 29470 разів 💬 0 коментарів

• Посадка й догляд за редькою
• Рослина редька – опис
• Посадка редьки у відкритий ґрунт
  • Коли садити редьку в ґрунт
  • Ґрунт для редьки
  • Як садити редьку у відкритий ґрунт
  • Посадка зимових сортів редьки
  • Як виростити редьку
  • Полив редьки
  • Підживлення редьки
  • Обробка редьки

  Рослина редька (лат. Raphanus) належить до невеликого роду трав’янистих однорічників і багаторічників родини Капустяні, або Хрестоцвіті, що зростають у дикому вигляді в Європі і в азійських районах із помірним кліматом. Як овоч редька вирощується з давніх-давен. Сьогодні культивують вид, відомий під назвою редька посівна (Raphanus sativus), який у дикій природі не зустрічається.

  Як садити редьку посівну, як поливати редьку, чим удобрювати редьку, чим обробити редьку, уражену захворюваннями або шкідливими комахами, коли викопувати редьку, як зберігати редьку – про все це і про багато іншого підеться в цій статті.

  Посадка й догляд за редькою

  • Посадка: посів насіння ранніх сортів у відкритий ґрунт – після 25 квітня, посів насіння пізніх сортів – у середині червня.
  • Ґрунт: родючий, вологий, багатий на перегній суглинок слабколужної або нейтральної реакції. Кислі ґрунти перед посівом вапнують.
  • Полив: регулярний: ранні сорти поливають один раз на тиждень, пізні – рідше, всього – 3-4 рази за сезон. Витрата води – 10-12 л на кожен м² грядки.
  • Підживлення: за потреби ранні сорти підживлюють 2 рази азотними добривами: у стадії розгортання сім’ядольних листків і через тиждень після першого підживлення. Пізні сорти вимагають щотижневого підживлення поперемінно азотними добривами та повними мінеральними комплексами. Припиняють підживлення тижні за три до збору врожаю.
  • Розмноження: насіннєве.
  • Шкідники: хрестоцвіті блішки, капустяні та городні совки, капустяні мухи, капустяні молі та білявки, стеблові нематоди та дротяники.
  • Хвороби: чорна ніжка, кила, повстяна хвороба, борошниста роса, пероноспороз, біла гниль, біль.

  Рослина редька – опис

  Корінь у редьки потовщений, але іноді, як у олійного різновиду, тонкий. Забарвлення кореня, який формується у перший рік росту, може бути білим, рожевим, червоним, зеленим, фіолетовим або чорним, але м’якоть коренеплоду незмінно білого кольору. Листя ліровидне, перисто-роздільне, іноді цільне з великою верхньою лопаттю і 2-6 парами бічних лопатей. Квітки рожеві, фіолетові або білі, плоди-стручки роздуті, широкі, голі або вкриті жорсткою щетиною. Вирощують редьку для вживання в їжу в період браку вітамінів: вона збуджує апетит, покращує травлення, прискорює метаболічні процеси. Широко застосовують редьку в народній медицині.

  Посадка редьки у відкритий ґрунт

  Коли садити редьку в ґрунт

  Редька – рослина холодостійка, сходи проростають при температурі 3-5 ºC і здатні знести похолодання до 3-4 ºC. Дорослі рослини нормально витримують заморозки до -5-6 ºC. Сіють редьку в ґрунт навесні і влітку – все залежить від сорту рослини. Ранні сорти сіють відразу після 25 квітня, а ті сорти, які вирощують для зимового зберігання, сіють у середині червня.

  Ґрунт для редьки

  Найкращий ґрунт для редьки – родючі, вологі, багаті на перегній суглинки, нейтральні або слабколужні. Кислі ґрунти доведеться вапнувати. Найкращими сусідами для редьки вважаються редис і ріпа, а гарними попередниками – бобові культури (горох, квасоля, соя, сочевиця, арахіс і боби), а також огірок, помідори, гарбуз, цибуля, салат, кабачок, патисон, кріп, баклажан, кукурудза і перець. Саме під попередників редьки і бажано вносити органічні добрива. Не висаджуйте редьку на ділянці, де росли хрін, капуста, крес-салат, турнепс, морква, буряк, ріпа, редиска і редька.

  Вирощування редьки з насіння слід проводити після перекопування ділянки восени, спочатку ґрунт лущать на невелику глибину, а через невеликий проміжок часу видаляють бур’яни, що з’явилися, перекопуванням на глибину штиха лопати з одночасним внесенням по відру компосту або перегною і по півлітровій банці деревної золи на кожен м².

  Як садити редьку у відкритий ґрунт

  Посадка редьки в ґрунт починається з підготовки посівного матеріалу: насіння редьки калібрують за величиною і вагою в розчині 50 г солі в 1 л води за допомогою решета з двоміліметровими отворами. Насіння, що залишилися в решеті, ретельно промивають водою і замочують на добу в розчині 0,2 г марганцівки в 1 л води.

  У грядці роблять борозни завглибшки до 2 см на відстані близько 35 см одна від одної і розкладають у них по 3 насінини з інтервалом у 8 см між гніздами, після чого присипають борозни землею й ущільнюють її. Якщо ґрунт недостатньо вологий, полийте грядку після посадки. Сходи можуть з’явитися вже за тиждень.

  Посадка зимових сортів редьки

  Посів у ґрунт зимових сортів редьки здійснюється за тим же принципом і в тому самому порядку, що і посів ранніх сортів, відмінність лише в тому, що ділянку під посів пізніх сортів готують навесні, а не з осені, і відстань між гніздами насіння має бути більшою – близько 15 см.

  Догляд за редькою

  Як виростити редьку

  Редька належить до невибагливих культур, тому вирощування редьки у відкритому ґрунті вас не обтяжить. Вам доведеться поливати грядку, проріджувати рослини водночас із розпушуванням ґрунту і прополюванням бур’янистої трави, а також проводити підживлення. Уперше проріджування сходів здійснюють після відростання у сходів одного-двох листків, залишаючи між ними дистанцію 6-7 см, друге проріджування проводять через 3-4 тижні після першого.

  Міжряддя на ділянці розпушують 3-4 рази за сезон: перший раз на глибину 4 см, другий раз на 8 см, а третій і четвертий – на глибину 10-12 см.

  Полив редьки

  Зволоження редьки весняного посіву здійснюють регулярно один раз на тиждень, зимові сорти поливають рідше – 3-4 рази за сезон. Редька потребує великої кількості вологи: на кожен м² виливають по 10-12 л води. Головне в зволоженні грядок із редькою – регулярність, оскільки рясні поливання після тривалої посухи призводять до того, що редька розтріскується. Від недостатнього поливу корінь редьки стає дерев’яним і майже неїстівним. Допоможе зберегти вологу в ґрунті і скоротити кількість поливань мульчування ділянки.

  Підживлення редьки

  За вегетаційний період за необхідності підживлення ранньої редьки проводять двічі: уперше, коли у сіянців розгорнеться сім’ядольне листя, а вдруге через тиждень. З огляду на короткий період дозрівання ранніх сортів удобрення редьки проводиться тільки азотними добривами – вапняно-аміачною або натрієвою селітрою в концентрації 0,2 %. Пізні сорти редьки підживлюють щотижня розчином повного мінерального добрива, розчинивши у відрі води 60 г суперфосфату, 20 г сечовини і 15 г хлористого кальцію й витрачаючи одне відро розчину на 20 м рядка. Однак оскільки рослині азот необхідний у великих кількостях, то чергуйте комплексні підживлення з виключно азотними. За три тижні до збирання врожаю внесення добрив припиняють. Ніколи не використовуйте в якості добрива для редьки гній, оскільки це призводить згодом до розгалуження коренеплодів.

  Шкідники і хвороби редьки

  Найчастіше редька зазнає зараження килою, мозаїкою капусти, повстяною хворобою, борошнистою росою, пероноспорозом, білою гниллю, чорною ніжкою і біллю.

  Кила – грибкова хвороба, через яку на коренях утворюються веретеновидні або кулясті нарости, що з часом буріють і загнивають. Уражені рослини відстають у рості і в’януть.

  Мозаїка капусти проявляється малюнком на листовій пластині, стяганням жилок і деформацією листя. Пізніше навколо головних жилок листя виникає темно-зелена облямівка, листя вкривається білястими некротичними плямами.

  Повстяна хвороба, або червона гниль виглядає як бурі і лілові плями на коренеплодах, потім на місці цих плям утворюються темні склероції грибка. Прогресує захворювання при дуже високій температурі і вологості повітря.

  Борошниста роса вкриває наземні частини рослини сірувато-білим нальотом, що з часом набуває бурого кольору. Уражені листки деформуються і засихають, рослини відстають у розвитку.

  Пероноспороз, або несправжня борошниста роса виглядає як хлоротичні цятки на верхній стороні листової пластини, що поступово стають жовтими і маслянистими, а потім буріють, і під ними, на споді листка з’являється брудно-фіолетовий наліт.

  При захворюванні чорною ніжкою нижня частина розетки листя і верх коренеплоду стають тонкими, м’якими, вкриваючись грибницею.

  Біла гниль знебарвлює уражені тканини, вони стають водянистими і вкриваються міцелієм, схожим на вату.

  При ураженні білями наземні частини рослини ніби вкриваються олійною фарбою, потім хворі тканини буріють і засихають. Листки, на яких утворюються скупчення спор грибка, викривлюються і вкриваються здуттями.

  Із комах найнебезпечніші для редьки хрестоцвіті блішки, городня і капустяна совки, капустяна муха, капустяна білявка, капустяна міль, дротяники і стеблові нематоди.

  Хрестоцвіта блішка зовсім не блоха, а дрібний жук-листоїд із задніми скакальними, як у коника, ногами, здатний знищити молоді сходи хрестоцвітих культур, сильно пошкоджуючи листя рослин.

  Гусінь совок і капустяної білявки виїдає м’якоть листя, а личинки капустяної мухи гризуть коренеплоди редьки, від чого ті гниють.

  Личинки нематод, харчуючись соком рослин, викликають викривлення і відставання в рості.

  Дротяники харчуються не тільки листям редьки, а й коренеплодами.

  Обробка редьки

  Із грибковими хворобами (килою, білями, гнилями, борошнистою росою, чорною ніжкою і пероноспорозом) борються обробкою рослин мідьвмісними препаратами (бордоською рідиною, мідним купоросом, хлорокисом міді). Як обробити редьку цими препаратами, ви прочитаєте в інструкції, що додається. З мозаїкою впоратися не вийде, оскільки від неї ліків ще не придумали, але захворілі екземпляри потрібно негайно видаляти з ділянки і спалювати, доки хвороба не перекинулася на сусідні рослини. Що ж до комах-шкідників, то їх знищують інсектицидами, які можна знайти в будь-якому спеціалізованому магазині або відділі. Однак найкраще, що ви можете зробити для захисту городу від хвороб і шкідників, це проводити передпосівну обробку ґрунту і насіння, дотримуватися агротехніки культури і правил сівозміни.

  Збирання та зберігання редьки

  Ранні сорти редьки збирають улітку, вибірково, коли коренеплід досягне 3-4 см у діаметрі. Ці сорти не годяться для зберігання – їх вирощують виключно заради їжі, тому покладіть ранню редьку в холодильник, де вона зможе перебувати до трьох тижнів. При кімнатній температурі ранні сорти редьки зберігаються не більше 10 днів.

  Збір урожаю редьки зимових сортів здійснюють восени, у другій половині вересня, перед настанням перших холодів. Викопавши коренеплід, струсіть із нього землю, обірвіть дрібні корінці, акуратно зріжте бадилля біля самого коренеплоду, намагаючись його не пошкодити, і дайте редьці трохи просохнути, а потім потримайте її кілька днів у темному прохолодному місці. Якщо ви заготовлюєте пізню редьку на зиму, складіть її в ящики з вентиляційними отворами і пересипте піском, як моркву або буряк. Кожен шар піску повинен бути завтовшки до 4 см. Найкраще зберігати редьку в погребі з температурою близько 2-3 ºC і вологістю повітря близько 90 %. У таких умовах пізні сорти редьки, такі, як Зимова кругла біла або Зимова кругла чорна, можуть зберігатися до весни.

  Види і сорти редьки

  У рамках виду редька посівна розрізняються такі різновиди:

  • редька чорна – за смаковими якостями цей підвид програє іншим різновидам, однак він має найцінніші цілющі властивості;
  • редька японська, або дайкон – велика біла редька, досягає іноді 60 см у довжину при діаметрі 10-15 см. Вона невибаглива, смачна і корисна: сто грамів коренеплоду містить 40 % добової норми вітаміну C. Цей різновид редьки багатий також на клітковину, бета-каротин, фолієву кислоту, калій, залізо, селен і йод. Найкращі сорти: Саша, Дракон, Дубинушка, Японський білий довгий;
  • редька олійна – холодостійка, тіньовитривала, вологолюбна і врожайна однорічна рослина. Квітки у редьки олійної біло-фіолетові, найкращий час для посадки – червень або липень;
  • зелена узбецька редька, корисна майже настільки ж, як і чорна, але її смак набагато ніжніший і приємніший. Зелена редька багата на каротин, вітаміни, фітонциди, калій, фосфор, натрій, сірку, кальцій і ефірні олії;
  • редька китайська, або маргеланська, або лоба – соковиті і щільні коренеплоди округлої або подовженої форми, які зберігаються гірше за європейські сорти редьки. Це салатний різновид, сорти якого розрізняються за кольором: вони можуть бути рожевими, червоними, бузково-фіолетовими, світло- або темно-зеленими, проте верх головок однакового насичено-зеленого кольору у всіх сортів. М’якоть цієї редьки не гостра і не гірка. Найпопулярніші сорти: Ладушка, Господарочка, Сварник, Зарево.

  Але оскільки в наших кліматичних умовах найкраще росте редька європейських сортів, пропонуємо вашій увазі опис найпопулярніших із них. Отже, найкращі сорти редьки для відкритого ґрунту:

  • Зимова кругла біла – середньостиглий урожайний сорт із білими коренеплодами округло-плоскої або округло-овальної форми, вагою до 400 г із білою, соковитою, твердою м’якоттю середньогострого смаку;
  • Зимова кругла чорна – один із найпоширеніших урожайних і лежких сортів, овальні або плоскі коренеплоди якого мають високі смакові якості і лікувальні властивості. М’якоть у редьки цього сорту біла, соковита, слабкогострого смаку;
  • Сударушка – сорт, що дозріває за 37 днів, із білими овальними коренеплодами, зануреними в ґрунт тільки наполовину, що значно полегшує збирання. М’якоть коренеплодів має чудові смакові якості;
  • Гайворонська – середньопізній урожайний сорт гострого смаку і прекрасної лежкості з білою твердою м’якоттю коренеплодів циліндричної форми із зеленою голівкою;
  • Травнева – скоростиглий сорт з овально-конічними гладкими білими коренеплодами з соковитою, білою м’якоттю приємного напівгострого смаку;
  • Зелена богиня – ранньостиглий сорт приємного слабко-гострого смаку округлих зеленуватих коренеплодів із соковитою, хрусткою м’якоттю. Сорт відзначається прекрасною лежкістю;
  • Слоняче ікло – середньостиглий урожайний лежкий сорт із білими коренеплодами завдовжки до 25 см;
  • Лікар – пізньостиглий сорт, що поєднує високі смакові та лікувальні якості. Коренеплоди рівні, округлі, чорні, м’якоть біла, щільна, соковита і хрустка. Сорт ідеальний для салатів і при зберіганні довго не втрачає своїх якостей та пружності.

  Крім описаних, популярні серед городників такі європейські сорти редьки, як Мюнхен Бір, Чорнавка, Негритянка, Делікатес, Одеська 5.

  Редька Ред Міт: характеристики, лікувальні та корисні властивості з фото

  Ред Міт вважається екзотичним сортом редьки з сімейства капустяних, родом з Японії. У України в основному вирощується на Далекому Сході. Поступово набуває популярності за високу врожайність і соковитість плодів.

  Відноситься до середньостиглих типу, придатного для вживання в свіжому вигляді. Дозріває за 2 місяці з моменту посіву. Збір врожаю випадає на середину вересня. Довго не зберігається.

  Зовнішній вигляд

  Сорт Ред Міт має округлий коренеплід, з білувато-зеленою шкіркою. М’якоть насиченого червоного забарвлення, з рожевим відливом і помірної щільності. За смаком сахаристая, з повною відсутністю гіркоти.

  Досить врожайна різновид, з великими коренеплодами масою до 700 грамів.

  склад

  Корисні властивості солодкої редьки обумовлені унікальним біохімічним складом. Вона містить:

  • гірчичне масло;
  • клітковину;
  • глікозиди;
  • фітонциди;
  • лізоцим;
  • ефірні масла;
  • мікро- і макроелементи;
  • вітаміни: А, В, Е, РР;
  • аскорбінову кислоту;
  • амінокислоти.

  Корисні властивості

  Коренеплід має наступні лікувальні властивості:

  • антисептичну;
  • протимікробну;
  • антибактеріальну;
  • імуностимулюючу;
  • протизапальну;
  • знеболююче;
  • заспокійливе;
  • сечогінний.

  Має відхаркувальну ефектом, що допомагає кращому відходженню мокротиння з легких при простудних захворюваннях.

  Користь і протипоказання

  Солодка редька показана до регулярного вживання в профілактичних цілях, особливо в сезон простудних захворювань. Ефективно допомагає при лікуванні кашлю, бронхіту, коклюшу, пневмонії, трахеїти, радикуліту, невриту.

  Редька покращує апетит, оскільки стимулює вироблення шлункового соку.

  Позитивно впливає на роботу нирок і серця, що пояснюється насиченістю редьки калієм. При включенні її в звичайний раціон знижується ризик розвитку авітамінозу, анемії, серцево-судинних і сечостатевих патологій. Японська редька надає енергію і життєві сили, покращує настрій.

  Завдяки наявності в ній харчових волокон редька нормалізує травлення і очищає кишечник. Корисна при ожирінні, так як сприяє прискоренню метаболізму і розщепленню жирів.

  Незважаючи на велику користь овоча, є ряд протипоказань. До них відносяться:

  • серцева недостатність;
  • вагітність і період грудного вигодовування;
  • алергія і індивідуальна непереносимість на окремі компоненти в складі;
  • виразки, гастрит, ентероколіт.

  Не можна зловживати продуктом, це може викликати здуття в животі і метеоризм.

  Вирощування і догляд

  Редька Ред Міт відноситься до морозостійким культурам, тому вирощується у відкритому грунті. Насіння успішно проростає навіть при низькій температурі. Сіють ранньою весною, аж до середини літа. Попередньо ділянка засіву підживлюють нітрофоскою.

  Терміни посадки і правила догляду чорною редькою у відкритому грунті Читати

  Не рекомендується садити червону редьку після капустяних представників. Це веде до поразки килою та іншими хворобами, притаманними даному сімейству. Кращими попередниками є редис, часник, цибуля.

  Насіння розподіляють на відстані 15-20 см, між рядами дотримуються відступу 40-45 см. Першим ділом роблять в грунті глибокі борозни, в які поглиблюють на 2,5-3 см насіння. Присипають землею і мульчують міжряддя, щоб запобігти зростанню бур’яну.

  Подальший відхід не складний і включає:

  1. Регулярний полив.
  2. Розпушування і видалення бур’янів.
  3. Підгортання, в разі випинання коренеплодів назовні.
  4. Підживлення органікою.

  Рослина вологолюбна, але не терпить вогкість. Досить буде помірно зволожувати 2-3 рази в тиждень. Вирощені в сухому грунті коренеплоди стають гіркими і жорсткими. Раз чи два за сезон вносять перегній або золу. На гній культура реагує негативно: тріскається, часто хворіє, загниває.

  Шкідники і хвороби

  Екзотична редька, як і всі хрестоцвіті, схильна до тих же захворювань і шкідників. Найбільш поширені:

  • Чорна ніжка – вражає як доросла рослина, так і насіння. Симптоми: витончення стебла з утворенням перетяжок. Причиною стає надмірна вологість і різкі скачки температури. Боротися з нею допомагає вапняний розчин.
  • Фузаріоз – темніють пагони і листя з подальшим старінням. Можлива деформація плодів. Для збереження врожаю дотримуються правильного режиму поливу.

  З комах особливу загрозу несуть капустяна білявка, листоед, червоноколірні блішки. Для їх повного знищення використовують готові інсектицидні препарати.

  Збір і зберігання врожаю

  Збирають урожай у міру дозрівання, переважно у вересні. Головне, зробити це до перших заморозків. При тривалому перебуванні в промерзлій землі овочі втрачають початкові смакові характеристики, стають м’якими і непридатними для вживання.

  У свіжому вигляді редька добре зберігається не більше півтора місяців, за умови складування в прохолодному приміщенні.

  Для тривалого зберігання овочі очищають від землі, злегка просушують на свіжому повітрі і укладають в дерев’яні ящики з піском.

  Використання в кулінарії

  Завдяки приємному смаку червоної редьки в кулінарії її частіше використовують у свіжому вигляді – включають в салати. Але і при термічній обробці овоч не втрачає корисних властивостей і смакових якостей.

  Салат з червоної редьки – найпростіший рецепт

  Овочі натирають на терці, змішують. Солять на смак і заправляють маслом.

  Салат з курячою печінкою

  • печінку курки – 170 г;
  • яйця – 2шт .;
  • нерафіновану олію – 2-3 ст. л .;
  • терта редька – 100 г;
  • червона цибуля – 1 шт .;
  • варений нут – 80 г;
  • гранатові зерна, зелена цибуля – для прикраси;
  • сіль, мелений перець.

  Опис дайкона Саша, правила догляду, терміни посадки і врожайність Читати

  1. Печінка, яйця відварюють і ріжуть кубиками.
  2. Лук шаткують півкільцями, редьку натирають.
  3. Змішують всі компоненти, підсолюють і заправляють маслом.
  4. Ставлять на 30 хвилин в холодильник.

  Перед подачею прикрашають зернами граната і рубаною зеленню.

  Салат з виноградом

  • виноград (зелений) – 120 г;
  • червона редька – 1 шт .;
  • листя салату – 30 г;
  • болгарський перець і помідори – по 1 штуці;
  • сік лимона – 15-20 мл;
  • масло оливи – 1 ст. л .;
  • сіль.

  Ріжуть овочі довільної форми, редьку труть. Виноградини розрізають на кілька частин. Змішують всі складові, солять і заправляють оливково-лимонним соусом. Викладають масу на розкладені салатні листя гіркою. Прикрашають часточкою лимона.

  Салат з горохом

  • японський коренеплід і морква – по 1 шт .;
  • горохові лопатки – 120 г;
  • рослинне масло без запаху – 2 ст. л .;
  • бальзамічний оцет – 1 десертна ложка;
  • цукровий пісок, дрібна сіль – на смак.
  1. Овочеві коренеплоди натирають на спеціальній тертці соломкою.
  2. Горох відварюють 2-3 хвилини в підсоленій воді. Потім зливають окріп, одразу заливають холодною водою і тут же виливають. Лопатки нарізають невеликими шматочками.
  3. Всі заготовки змішують і заправляють сумішшю з цукру, солі, оцту і масла.

  Ставлення редьки до умов вирощування

  Вимоги до тепла

  Редька – холодостійка. Насіння починає проростати при температурі + 1 … + 2 ° С. Сходи переносять заморозки до -3 … -4 ° С. Всі рослини сімейства капустяні, і особливо редька, при підвищених температурах формують в’ялі, гіркого смаку і погано зберігаються коренеплоди. Оптимальна температура для редьки + 15 … + 20 ° С. Листя її добре переносять осінні заморозки до -4 … -6 ° С. Тривала дія знижених температур в умовах зростаючої довжини світлового дня призводить до появи у рослин зародкових репродуктивних органів – квіток і суцвіть, з яких при заплідненні утворюються плоди і насіння. Процес якісних змін, що закінчується повною диференціацією точки зростання і утворенням репродуктивних органів, починається у неї з моменту проростання насіння і завершується в коренеплодах під час зимового зберігання при температурі 0 … + 3 ° С. У скоростиглих сортів редьки перехід до репродуктивного розвитку під впливом знижених температур займає 30-40 днів і завершується ще в зелених рослинах. Тому при ранньому посіві багато скоростиглі сорти редьки на 100% зацвітають. Тривалість переходу до репродуктивного розвитку і умови, що прискорюють цей перехід, визначають терміни посіву редьки.

  Вимоги в світлі

  Тривалість і інтенсивність формування коренеплодів в значній мірі залежать від інтенсивності світлового потоку. На час линьки коренеплоду рослинам повинні бути надані найбільш сприятливі світлові умови. Редька, як і всі коренеплідні рослини, по фотоперіодичною реакції відноситься до рослин довгого дня. При збільшенні тривалості денного освітлення коренеплід у неї формується швидше. Китайська і японська редька на довгому дні в більшості випадків стрілкою.

  Вимоги до вологи

  Все коренеплідні рослини дають високий урожай тільки при достатньому забезпеченні вологою. Оптимальна вологість грунту повинна становити 75-80% від повної вологоємності. Редька, як, втім, ріпа і редис, є найбільш вимогливим до вологи рослиною. Мало того, в сухому грунті коренеплоди грубіють і стають гіркими. Нестача води в грунті призводить до формування в’ялих коренеплодів. Вся справа в тому, що у редьки, як і інших коренеплідних рослин сімейства капустяні, органи запасу поживних речовин часто утворюють порожнечі і стають ватяними внаслідок використання листям води з соковитою частини м’якоті. При тривалому зволоженні вони, навпаки, стають водянистими. Всі коренеплоди сімейства капустяні, і редька в тому числі, дуже чутливі до повітряної посухи. При зниженні відносної вологості повітря до 40% зростання їх припиняється, і якість врожаю погіршується.

  Вимоги до ґрунтової харчуванню

  Слід пам’ятати, що такі рослини, як редька, бруква, редиска, на занадто легких ґрунтах утворюють в’ялі коренеплоди з гострим смаком. Редька вологолюбна, тому на піщаних грунтах вона може дати хороший урожай тільки при поливах. На добре окультурених грунтах при сприятливих кліматичних умовах можна отримувати рекордні врожаї.

  Редьку необхідно розміщувати на родючих, некислих, середньосуглинистих грунтах з глибоким оброблюваних шаром. Важкі, холодні грунту для неї непридатні. У процесі формування високого врожаю рослини споживають велику кількість елементів живлення. Під редьку можна вносити свіжий або напіврозкладений гній, так як застосування його хоча і посилює ріст рослин, але знижує якість врожаю і вміст цукрів, що впливають не тільки на смак, але і на збереження коренеплодів. Мало того, свіжий гній під редьку непридатний, тому що викликає Дуплисті і загнивання серцевини коренеплоду, як і у брукви.

  Рослини редьки для нормального формування врожаю коренеплодів потребують достатньому забезпеченні їх поживними елементами в співвідношенні N: P: K як 4: 6: 6 г на 1 м² за діючою речовиною. З мінеральних добрив вони більш інтенсивно засвоюють калій.

  пізньостиглі

  Пізньостиглі сорти дозрівають 100-120 днів, весь цей час редька вимагає догляду, яка б невибаглива вона не була. Звичайно, простіше посіяти скоростиглий сорт, до повної стиглості коренеплоду він нічим не втомить господаря (просто не встигне), але на зиму можна закласти тільки зимові сорти.

  «Гайворонська»

  Сорт не примхливий, абсолютно невибагливий, його радять вирощувати початківцям городникам. Його білі циліндричної форми коренеплоди не злякав навіть осінніх холодів. М’якоть волокниста, тверда і щільна, смак гострий, запах сильний. Може довго зберігатися, з часом ставати м’якше (за смаком), але не дуже. Щоб додати її в салат, радять на пару годин залишити на свіжому повітрі вже подрібнений коренеплід, але разом з гостротою випарується частина вітамінів і ефірних масел. З неї готують гострі соуси і закуски, як з хрону.

  «Гайворонська 27»

  Цей гібрид доводить, що не тільки японський «Дайкон» буває величезним. За 120 днів від появи сходів до дозрівання врожаю коренеплід встигає вирости до 50 см завдовжки і до 2 кг вагою. Тільки на відміну від японців у нас редьку не варять, але ось в маринованому вигляді ці коренеплоди вище всяких похвал.

  «Лікар»

  Назва відобразило високу думку творців про корисність цієї редьки. Чорні круглі коренеплоди мають вагу приблизно 250 г, соковиту ніжну на смак м’якоть.

  Прекрасна врожайність, добра лежкість, відмінний смак і маса корисних властивостей дозволяють вирощувати цей сорт з комерційною метою.

  Види овоча для різних кліматичних зон

  Для середньої смуги

  Що стосується вибору насіння для різних кліматичних зон, то для середньої смуги України підходять такі сорти.

  Травнева річна

  Урожай знімають через 70-95 днів після появи сходів. Плоди Цилиндроконические форми досягають маси 130-150 г, м’якоть біла, соковита, середньої гостроти. Стійка до небажаного цвітінню.

  маргеланская річна

  Ранній вид з циліндричним коротким коренеплодом, що досягає від 9 до 16 см. Колір шкірки зелений з білим кінчиком. Колір м’якоті світло-зелений, гостроти майже немає.

  Зимова кругла чорна

  Період від сходів до дозрівання – 70-95 днів. Колір шкірки чорний, форма плода округла або циліндрична. Біла м’якоть на смак гостро-солодка. Вага коренеплоду – 500г. Витримує тривале зберігання в зимовий час.

  Зимова кругла біла

  Білий плід із зеленуватим відтінком в верхній частині. Форма округла, діаметр 7-8 см. М’якоть досить солодка, соковита, крохмалиста. Досягає ваги 200-500 м

  Червона зимова і Лоба

  Також підходять для середньої смуги, вони дають деяке кольорове розмаїття. Червона зимова редька нагадує редис за формою і кольором, її вага – 150-200 г. Середньорання, високоврожайна, стійка до несприятливих умов культура. Лоба має дуже соковиту м’якоть практично без гіркоти. Відноситься до скоростиглим сортам (50-70 днів). Форма плоду овальна, колір зелений, розмір 16 см в довжину, і 12 завширшки, вага – до 400 г.

  Все більшої популярності набирає вирощування дайкона. Для середньої смуги характерні ранні і середньостиглі сорти, наприклад:

  Всі вони мають характерну для дайкона форму, але відрізняються розміром. На смак коренеплоди соковиті і без гіркоти.

  Зимові сорти покладено викопувати в кінці жовтня.

  Для Скандинавії і Уралу

  Що стосується Скандинавії і Уралу, тут беруться до уваги кліматичні особливості. Якщо планується подвійний урожай, то ранні сорти висаджують на початку травня , а для зимового зберігання – до кінця червня. Підбирають ділянку з гарним освітленням. З огляду на терміни дозрівання і примхливість культур, крім уже згаданих (Зимової круглої чорної, Зимової круглої білої і маргеланской) сортів, для Скандинавії і Уралу підійдуть такі види.

  Сударушка

  Ранньостигла культура, що має округлу або овальну форму плодів.

  Мюнхен Бір

  Має високі смакові якості. Вживається у свіжому вигляді. Коренеплоди білого кольору, овальні і довгасті, досягають ваги 300-400 г. Відноситься до ранньостиглий сортам.

  циліндра

  Подовжена форма, злегка гострий смак, вага – 300 г. Середньостигла редька, має цілющі властивості.

  нічка

  Середньостигла, з шкіркою чорного кольору, гостро-солодка, вага – 250-250 г.

  Гайворонська

  Багато городників Скандинавії вважають за краще цей сорт. Він відноситься до пізніх сортів, так як період вегетації становить 110-120 днів. Дуже добре лежить в зимовий період. Плоди білі або злегка зеленуваті, витягнуті з гострим смаком. Не схильний до цвітіння і дає високі врожаї.

  Редька для вагітних жінок і матерів, що годують

  Багато хто цікавиться, чи можна вживати цей чудовий овоч в період виношування дитини і годування грудьми? Відповідаючи на це питання, скажімо, що вживання редьки допомагає контролювати власну вагу в процесі виношування дитини. До того ж з огляду на, що такий овоч допомагає позбутися набряків, особливо корисний він в III триместрі вагітності. Навпаки, якщо майбутня матуся буде приймати редьку як засіб від кашлю, вона може спровокувати небажану підвищення тонусу матки, що загрожує жінці викиднем. Саме тому вживати редьку потрібно з обережністю.

  Проте, даний овоч допомагає підвищити лактацію у годуючих мам. Для цього 2 рази в день за 10 хвилин до годування малюка випивайте наступний напій: 1/4 склянки соку редьки розбавте ¾ води і додайте 1 ч.л. меду.

  Редька дайкон – це велика біла редька

  Все більшої популярності набирає рослина дайкон. У України його називають «біла редька». Іноді «білий редис» – він є «родичем» їх обох. Коренеплоди редьки дайкон в довжину можуть досягати 60 см. Їх діаметр 5 – 10 см. Цінується за свою невибагливість, прекрасні смакові якості і цілющі властивості. Всього 100 г кореня містить 40% добової потреби вітаміну С. Дайкон багатий і іншими вітамінами, сірої, бета – каротином, фолієвою кислотою, магнієм і міддю. Калієм, залізом, селеном, йодом, клітковиною. Він чудово зміцнює організм. Покращує травлення, розчиняє камені в нирках і жовчному міхурі. Фітонциди дайкона борються з мікробами, а також і уповільнюють зростання небезпечних бактерій. Тривале застосування коренеплоду в сирому вигляді покращує роботу серця і чистить судини, позбавляє організм від холестерину.

  Відмітна особливість дайкона – при його вирощуванні в брудній грунті він мало накопичує в собі шкідливих речовин. У три рази менше ніж інші овочі – наприклад, ніж морква або буряк. Є думка, що вживання його в сирому вигляді нейтралізує радіоактивний вплив.

  Якщо порізати дайкон тонкими кружечками і посипати цукром, то він через деякий час дасть смачний сік. Годуючим жінкам такий сік допоможе поліпшити лактацію. Якщо змішати теплий сік і мед, то вийде прекрасний засіб, що допомагає при бронхіті. Коренеплоди корисні, але краще перед його вживанням проконсультуватися з лікарем.

  У їжу вживають не тільки корінь, але й насіння, і зелень. Насіння пророщують, неопушені зелене листя додають у салати. Корінь варять, печуть, маринують, смажать, додають в супи й щи. Готують як самостійну страву.

  Він додається до страв з рису, є компонентом при виготовленні суші і бутербродів. Мариновані плоди називаються такуан. За легендою монах Сохо Такуан придумав таким чином зберігати коренеплоди на зиму.

  Краще вживати урожай відразу після збору. Корисні речовини швидко втрачаються. Але кілька днів в пластиковому пакеті в холодильнику дайкон може пролежати.

  Ред міт редька

  Мінеральні речовини, що містяться в овочі

  Основними мінеральними речовинами, що містяться в овочі, є:

  Мінералів на 100 грам продуктаСодержаніе

  • кальцій – зменшує кількість холестеринових відкладень в організмі, сприяє зміцненню кісткової і зубної тканини, бере участь в процесах згортання крові;
  • фтор – збільшує захист зубної емалі, сприяє швидкому зрощенню кісток після складних переломів, активізує роботу імунної системи і покращує процес кровотворення;
  • магній – сприяє регуляції артеріального тиску, нормалізує показники цукру в генетичному матеріалі, покращує роботу серцево-судинної системи організму;
  • марганець – нормалізує показники глюкози, змушує організм посилено синтезувати аскорбінову кислоту, покращують функціонування нервової системи, збільшують мозкову активність;
  • натрій – приводить в норму травні процеси, функціонування органів шлунково-кишкового тракту;
  • залізо – збільшує утворення гемоглобіну в генетичному матеріалі, бере безпосередню участь в утворенні гормонів щитовидною залозою, активізує боротьбу організму з вірусами і бактеріями.

  Ріпа і редька: в чому відмінність

  Обидві трав’янисті культури відносяться до сімейства капустяних, на перший погляд, схожі бадиллям і коренеплодами, але це зовсім різні рослини, які відрізняються між собою:

  Культура	форма	колір	смак	застосування
  ріпа	плоска	світло-жовта, біла	солодка	підлягає термічній обробці (гасіння, запікання)
  редька	такої форми не має	зелена, чорна, біла, рожева	гостра з присутністю гіркоти	вживають тільки в сирому вигляді

  Редька розподіляється на кілька сортів, видів і різновидів. Ріпа буває двох сортів: японська, біла (городня). Виведена комове ріпа -турнепс. Редьку для корму худобі не вирощують.

  Відео «Вибір редьки для посадки»

  Це відео допоможе вибрати сорт редьки для посіву, а також розповість про терміни посадки коренеплодів.

  Види редьки з фото і назвами

  Основні види редьки, які включають в себе значну кількість таксонів, кардинально відрізняються за кольором і формою. Біла редька налічує кілька різновидів. Має менш гострий смак. Формує плоди округлої або довгастої форми. Сорти однорічні та дворічні. Добре переносить низькі температури. Ареал поширення – Скандинавія, Європейська частина України, Південні, Центральні регіони.

  Чорна редька – вид, що включає в себе велику кількість сортів. Відрізняються вони за формою, часу вегетації. Однорічні різновиди культури річного терміну дозрівання, дворічні осіннього. Всі мають чорне забарвлення. Смак у коренеплоду гіркий, гострий за рахунок високої концентрації ефірних масел. Хімічний склад більш різноманітний ніж у білого виду. Редька невимоглива до агротехніки, переносить зниження температури. Культивується по всій України (крім районів ризикованого землеробства).

  Редька польова відноситься до смітних рослин, зустрічається серед сільськогосподарських посівів. Виростає на узбіччях доріг, пустирях. Однорічний трав’янистий вид не вживається в їжу, застосовується для гібридизації нових столових сортів.

  Калорій ність редьки

  При такому багатому хімічному складі редька є низькокалорійним овочем, в якому міститься всього 36 калорій. Більш того, глікемічний індекс (ГІ) цього коренеплоду дорівнює 15, а значить, більш потрібного товару для боротьби із зайвою вагою важко собі уявити.

  Яке насіння овоча придбати?

  для квартири

  У домашніх умовах рідко вирощують редьку. Для цього більше підходить її близький родич редис. На вікні або балконі добре ростуть сорти:

  Урожай збирають через 40 днів після посадки. Головне сильно не перевищувати температуру (18-20 градусів) і забезпечити полив.

  Для відкритого грунту

  Всі сорти, які підходять для середньої смуги України використовуються при висадці на відкритому грунті. Крім них варто згадати сорт Одеська-5. Він має масу позитивних якостей: соковиті смачні плоди з ніжною м’якоттю, дозріває швидко, шкірка гладка біла, годиться як для осіннього споживання, так і для зберігання взимку.

  Вітамінні речовини, що містяться в продукті

  Вітаміни в редьці чорної включають речовини:

  Вітамінів на 100 грам продуктаСодержаніе

  Вітамін А	3 мкг
  вітамін В1	0,03 мг
  вітамін В6	0,06 мг
  Вітамін С	29 мг
  Вітамін Е	0,1 мг
  вітамін РР	0,6 мг

  • ніацин – бере участь в життєво важливих реакціях, що відбуваються в організмі. Активізує мозок, сприяє поліпшенню пам’яті, перешкоджає виникненню відкладень холестерину;
  • ретинол – сприяє швидкому формуванню кісткової, зубної тканини, забезпечує здоров’я очей, є захисником організму від хвороб, інфекцій, алергічних проявів;
  • пантотенова кислота – сприяє нормалізації обміну речовин, розгладження зморшок, прибирає алергічні прояви, різні хвороби шкірного характеру;
  • піридоксин – сприяє оптимізації засвоєння кислот жирного характеру. Покращує роботу травної системи, зміцнює «сердечні» органи;
  • аскорбінова кислота – активізує роботу імунної системи організму, покращує процес кровотворення, впливає на роботу щитовидної залози, бере участь в недалекому формуванні тканин з’єднувального характеру;
  • альфа-токоферол – антиоксидантну речовина, що сприяє пригніченню росту ракових клітин. Дає позитивну динаміку при лікуванні цукрового діабету, попереджає розвиток хвороби Альцгеймера, не дозволяє крові збиратися в згустки;
  • рибофлавін – покращує стан організму, сприяє підтримці його молодого стану. Сприяє швидкому загоєнню ран і саден, покращує процеси травлення;
  • тіамін – полегшує стан організму після депресій, стресових ситуацій, не дозволяє нервовій системі припиняти функціонування, стимулює її функціонування.

  У зеленій редьці або білою вітамінних речовин не менше, ніж в чорній. Від сорту не залежить їх кількісний вміст. Всі сорти однаково корисні для людського організму.

  Редька маргеланская або китайська

  Редька маргеланская, яку ще часто називають китайською редькою, а також «Лоба» або «Лобо». Її коренеплоди соковиті і щільні. Можуть мати округлу або подовжену форму. Займають середнє місце між дайконом і між європейськими сортами. «Лоба» зберігається гірше європейських сортів і її м’якоть не такої слабо гострого смаку. Салатним є все її сорти і гібриди. Коренеплоди можуть бути різними по і кольором. Рожево-червоними, світло – зеленими, бузково-фіолетовими, темно-зеленими. Але верх головок в будь-якому випадку має інтенсивно-зелений колір. Коренеплоди не гіркий і не гострі. Вживати їх у їжу можуть люди похилого віку і люди, які страждають захворюваннями печінки і серця. «Лоба» збуджує апетит, активує перистальтику кишечника. Її радять вживати при каменях у нирках або каменях в сечовому міхурі, подагрі, цинготних хвороби, кашлі. «Лоба» використовується як антисептичний засіб – для лікування гнійних виразок і ран. І як місцеве заспокійливий засіб – при невритах, радикулітах і при болях в м’язах.

  Коренеплоди містять багато корисних і поживних речовин. Мінеральні солі, каротин, вітаміни, кальцій, магній. Ефірні масла, клітковина, білки, ферменти.

  «Лоба» виводить з організму холестерин, шлаки, солі.

  Краще садити її після бобових, картоплі, цибулі та помідорів. Насіння повинні бути наповнені. Висівати їх краще в другій половині літа. У цьому випадку зменшується ризик появи ранніх квітконосів. Рослина вимогливо до вологи. Особливо важливий регулярний полив в період освіти і формування коренеплодів. У суху погоду регулярний полив обов’язковий.

  Найвищий урожай можна отримати на родючих ґрунтах. Рослина добре реагує на органічні добрива. Догляд за посадками полягає в запобіганні згущене. Крім цього слід оберігати їх від шкідників. Грядки потрібно тримати в чистоті.

  Кращі сорти: Зарева, Ікло слона, Маргеланская, Жовтнева-1. Рожеве кільце, Жовтнева-2, Сварник 9809457, Трояндова.

  Окремо можна виділити сорт Червоне серце. Він має світло – зелену поверхню. А його нутрощі дуже схожа на кавун. М’якоть м’яка, соковита, практично без гіркоти. Зберігати урожай можна всю зиму.

  Наслідки помилки при покупці матеріалу для посіву

  При неправильному виборі сорту городник ризикує залишитися без врожаю. Невідповідна грунт призводить до розтріскування або маленькому розміру редьки. Якщо умови не подобаються даній культурі, результатом стане рясне цвітіння, при цьому сам коренеплід не розвивається.

  Рецепти народної медицини з редькою

  Ми вже згадували про те, що в лікувальних цілях використовується виключно чорна редька, корисні властивості якої найбільш яскраво виражені, на відміну від інших видів цього овоча. Далі наведемо кращі рецепти нетрадиційної медицини з редькою.

  1. Лікування кашлю

  Візьміть чорну редьку, відріжте верхівку коренеплоду, а потім десертною ложечкою вишкребіть м’якоть, до середини овоча. У утворилося поглиблення залийте рідкий мед і закрийте редьку відрізаною верхівкою. Залиште засіб на 4-5 годин. В цей час овоч почне виділяти цілющий сік, який змішається з медом. Приймайте це засіб при сильному кашлі по 1 ст.л. 4-6 р / день.

  2. Лікування жовчнокам’яної хвороби

  Посилити вироблення жовчі і запобігти утворенню конкрементів в жовчному міхурі можна за допомогою наступного рецепта. З’єднайте 100 мл соку редьки і 50 мл настою безсмертника. Готове ліки приймайте 4 р / день по 2 ст.л. за годину до їди. Тривалість лікування складе 3 тижні, а при необхідності, через місяць лікар може призначити повторний курс терапії.

  3. Лікування циститу

  Для лікування цієї неприємної хвороби змішайте сік редьки з такою ж кількістю меду і вживайте цілющу суміш по 1 ст.л. через півгодини після їди 3 р / день. Триває таке лікування 2 тижні.

  4. Лікування абстинентного синдрому

  Корисні властивості редьки проявляються і в боротьбі з похміллям. Для цієї мети вам знадобиться наступний засіб: змішайте 100 мл соку редьки з 50 мл соку селери і такою ж кількістю огіркового соку, додайте 1 ч.л. соку петрушки і 100 мл води. Готову суміш випийте протягом години, приймаючи її невеликими ковтками. До речі, замість соку селери підійде капустяний сік або огірковий розсіл.

  5. Лікування артрозу

  Натріть чорну редьку з допомогою терки. 200 г такої маси помістіть в скляну посудину і залийте 300 мл спирту. Закупорте скляну ємність і залиште на 4 дні в темному місці, періодично струшуючи її. Готової настоянкою змащуйте хворобливі суглоби 2 р / день, укутуючи їх теплими речами. Тривалість терапії 14 днів.

  Існує і більш простий спосіб боротьби з болючими суглобами. Для цього натерту редьку викладіть на марлю і прикладайте до запаленого суглобу на одну годину. Лікуйте артроз таким способом 21 день, проводячи процедури 2 р / день.

  6. Профілактика шлунково-кишкових захворювань

  Особам, що страждають від патологій шлунково-кишкового тракту редька шкідлива і, природно, протипоказана, а ось здоровим людям, які бажають уникнути гастриту і виразки, редька корисна і може надати реальну допомогу. Для цього щодня з’їдайте по 150 г натертого овоча, попередньо змішавши його з чайною ложкою часникового соку. Тривалість профілактики – 2-3 дня.

  Є й інший профілактичний рецепт, що запобігає розвитку коліту і гастриту. Просто двічі в день протягом двох тижнів приймайте по 1 ст.л. соку редьки.

  Від яких факторів залежить вибір виду коренеплоду для вирощування?

  від клімату

  Редька вважається невибагливою рослиною, тому її вирощують повсюдно на території України. До того ж вона холодостійка, але і у цієї властивості рослини є межа. Так як кліматичні умови в деяких регіонах, наприклад, в Скандинавії і на Уралі, досить суворі, врахувати даний факт слід обов’язково.

  Для вирощування найбільше підходять вологі і пухкі грунту. Так що при виборі сорту і вивченні технології посадки, грунтуються на особливостях погоди обраного регіону. Холодні території характеризуються тим, що прогрівання грунту настає тільки до кінця травня, тому висаджувати рослину слід на початку червня. Це вбереже сходи від замерзання, якщо трапляться заморозки.

  Від мети вирощування

  Якщо метою є сезонне споживання, тобто городник бажає отримати урожай і використовувати редьку до настання зими, використовують ранні сорти (вони зазвичай скоростиглі і мають дрібний розмір). До таких різновидів відносяться:

  • Літня кругла біла.
  • Травнева.
  • Одеська 5.
  • Сударушка.
  • Зелена богиня.
  • Дайкон (японська редька).

  Важливо! Для зимового зберігання краще вибирати пізні або середньостиглі сорти. Висадку проводять до самого кінця липня. Якщо вибирати з середньостиглої редьки, то це Зимова кругла біла, Зимова кругла чорна, Зимова довга чорна, Маргеланская і Дивная (Чудна) редька. А з пізніх підійдуть сорти Лекарь, Гайворонська 27, Гайворонська.

  Назви кращих різновидів коренеплоду, їх опис і фото

  Чорна

  Колір даного коренеплоду відповідає назві. У порівнянні з усіма іншими видами, чорна редька дуже гостра і гірка, її м’якоть біла, щільна і волокниста. Гіркота обумовлена високою концентрацією гірчичного ефірного масла.

  Для визрівання насіння необхідний дворічний цикл розвитку. У перший рік утворюється пишна зелена гичка на поверхні і округлий чорний плід під землею. Приблизна вага – 200 г, але може досягати і 2 кг. На другому році життя коренеплід випускає суцвіття висотою приблизно півметра і вже через місяць починають визрівати насіння коричневого кольору.

  Незважаючи на специфічний смак, користь при вживанні неоціненна. Завдяки багатому вмісту вітамінів, мікро і макроелементів, а також ефірних масел, чорна редька допомагає при лікуванні кашлю, артриту, а також стимулює травлення і апетит. Серед всіх різновидів вважається найкориснішою.

  змієподібна

  Змієподібна, або стручкова редька досить рідко зустрічається на вітчизняних городах. Її особливість полягає у відсутності їстівного коренеплоду. Стручки виростають на надземних пагонах рослини і мають дивну вигнуту форму. У кліматі України доростають до 12 см. У рідному середовищі проживання (на острові Ява, Цейлоні, в Індії) довжина м’ясистих плодів-стручків доходить до 60 см, а то і метра.

  На смак цей вид схожий на червону редьку, в ньому присутня гострота, але не така виражена як у чорній різновиди. Вживаються в їжу в свіжому вигляді, відвареному і маринованому. Змієподібна редька багата мінералами, тому покращує травлення, нормалізує кишковий баланс, зміцнює імунну систему. Через низьку калорійність відноситься до розряду дієтичних продуктів.

  Біла (Дайкон)

  Японська редька має витягнуті плоди білого кольору, що досягають 60 см в довжину і 10 см в ширину. Досить невибаглива культура, тому набула широкого поширення далеко за межами батьківщини. Цінується за солодкуватий смак і повна відсутність гіркоти. Важить від 500 г до 4 кг, але для досягнення максимального розміру потрібно не менше двох місяців, регулярні підгодівлі і рясний полив.

  Біла редька багата:

  • вітаміном С;
  • містить фолієву кислоту;
  • йод;
  • бета-каротин;
  • калій інші корисні речовини.

  Крім поліпшення травлення має:

  1. антибактеріальними властивостями;
  2. зміцнює серцево-судинну систему;
  3. допомагає розчиняти камені в жовчному міхурі і нирках;
  4. знижує рівень холестерину.

  Зелена

  По складу зелена редька близька до чорної , а за смаком до білої. Батьківщиною рослини вважається Узбекистан. Коренеплід має зеленуватий колір, м’якоть біла, іноді злегка зеленувата. Смак злегка гіркуватий, але м’який. Багата на вітаміни групи А і В, солі калію та інші необхідні організму елементи, зелена редька набула широкої популярності серед вітчизняних городників.

  Дика

  Дика різновид рослини – однорічна, який зустрічається по всій середній смузі України. Воно вважається хорошим медоносом, але по суті являє собою бур’ян. Має потужний надземний пагін до 70 см висоти і підземне стрижневе кореневище. Має жовто-біле, а іноді бузкове суцвіття. Період цвітіння триває з червня по вересень, а насіння, багаті гірчичним маслом, небезпечні для травоїдних тварин.

  китайська

  Китайська редька має й інші назви – маргеланская і лобо. Одно- і дворічна рослина, відноситься до підвиду звичайної чорної редьки. Плоди бувають округлі і витягнуті, соковиті і щільні. Смак досить насичений, але не гострий, все її гібриди вживають в сирому вигляді в складі салатів.

  Що стосується кольору, то коренеплід буває:

  • рожевим;
  • білим;
  • світло-зеленим;
  • бузково-фіолетовим;
  • темно-зеленим, тільки верхня частина головки залишається яскраво зеленою.

  Досягає ваги в 500 р М’якоть має такі ж різноманітні відтінки, як і шкірка. Так як зміст гірчичного масла набагато нижче, ніж у чорного виду, люди з хворобами печінки і серця можуть вживати її в помірних кількостях. Також відрізняється багатим складом. Завдяки вітамінам А, В, С, Е, Н і корисним мікроелементам, її використовують як антисептичний і заспокійливий засіб, для збудження апетиту і нормалізації роботи травного тракту.

  олійна

  Одне з видів рослини, які не вживають в їжу, але використовують для поліпшення структури грунту, у вигляді компосту, а також для пригнічення бур’янів. Це досить висока (до 1,5 м) невибаглива культура, що росте на будь-яких видах грунту. Під час росту воно не тільки чудово розпушує грунт, але сприяє накопиченню мінеральних компонентів. Досить витривала швидкозростаюча олійна редька здатна вивести з присадибної ділянки навіть такий бур’ян, як пирій.

  Сорти зимової редьки

  Пізні види культури, які добре зберігаються, характеризуються більш тривалим терміном дозрівання. До найбільш затребуваним серед овочівників відносяться кращі середньопізні сорти редьки, які підходять для культивації в умовах Українського клімату:

  Назва	Терміни дозрівання (дні)	Колір, форма	Маса (г)	смак	час збору
  Гайворонська	90-110	білий, конічна	550	гострий	вересень
  Зимова кругла чорна	75-95	чорний, округла	450	гірка	друга декада серпня
  Левіна	70-85	чорний, округла	500	солодко-гіркий	Серпень
  Зимова кругла біла	70-95	біла з зеленим верхом, округла	400	солодкий без гіркоти	початок вересня
  Чернавка	95-110	чорний, округла	250	гострий	кінець вересня
  Сварник	80-85	темно-червоний, округла	420	слабо-гострий	вересень

  У городників великою популярністю користується різновид редьки «Маргеланская» родом з Китаю. Невибаглива до складу грунту, догляду. Морозостійка, ареал поширення по всій України. Сорт ранньостиглий, закладку насіння проводять в кінці червня, у вересні збирають урожай. На Півдні різновид культури висівають двічі навесні і в середині літа. Дозріває за 60 днів, коренеплід зеленого кольору, округлий, маса 350г, в смаку присутня гіркота.

  Лікувальні властивості

  Будь-яка редька багата вітамінами, особливо багато в ній аскорбінової кислоти і вітамінів групи В і С. В її складі присутня велика кількість клітковини і органічних кислот, фітонцидів та ефірних масел. Крім того, при її вживанні в їжу людський організм отримує такі важливі речовини, як кальцій, калій, залізо, фосфор, магній і ін. В редьці цих мікроелементів міститься більше, ніж у багатьох інших овочах.

  Корисні властивості коренеплоду давно використовують у народній медицині. Свіжий овоч володіє ефективним протизапальним і відхаркувальну дію, тому його застосовують для лікування кашлю та інших простудних захворювань. Незамінна редька для організму в міжсезоння. Вітаміни в складі овоча покращують захисні властивості організму і підвищують опірність різним інфекціям. Коренеплід має здатність збереження необхідних корисних речовин круглий рік, тому навесні в період авітамінозу вживання овоча заповнить дефіцит вітамінів. Чорний сорт ефективний навіть при таких захворюваннях, як пневмонія і бронхіт.

  З давніх часів корисна рослина змішували з медом, отримуючи унікальну цілющу мікстуру. Для цього рослина натирали на терці або шаткували і вичавлювали сік. На один стакан соку додавали приблизно 100 г меду, щоб пішла гіркота з отриманого ліки. Подібний рецепт актуальний і сьогодні. Деякі роблять ще простіше: з редьки виймають половину серцевини і заливають туди мед, дають засобу трохи настоятися, а потім приймають як ліки по чайній ложці кілька разів на день. Єдине протипоказання – алергія на продукти бджільництва.

  Корисні властивості рослини незамінні для нормальної роботи травної системи. Виняток становлять тільки чорні сорти. Речовини в складі овоча пригнічують розвиток хвороботворних бактерій, виводять шлаки і токсини, стимулюють жировий обмін, що корисно для людей із зайвою вагою і бажаючих схуднути. При вживанні редьки в салатах і інших стравах підвищується апетит і збільшується вироблення шлункового соку, який необхідний для нормального засвоєння їжі.

  Вітамінний салат з редьки

  Мінерали в складі рослини є відмінним профілактичним засобом серцево-судинних захворювань. Вітамін С зміцнює стінки судин і підвищує їх еластичність, сприяє повноцінному всмоктуванню в кров заліза. Також при вживанні овоча знижується рівень холестерину. Примочки і компреси з соку рослини з додаванням меду, солі і спирту використовують для лікування ревматизму, подагри, радикуліту та інших хвороб. А сік овоча – це ще й прекрасний сечогінний засіб.

  Що вибрати

  Як правило, після зими все дачники хочуть раніше отримати урожай вітамінних овочів. Для цієї мети ідеально підходить редька. Біла редька вважається найгострішою, її рідко кладуть в салати, та й то маленькими кількостями. Найчастіше її залишають на зиму, маринують, роблять з неї гострі соуси і закуски, саме її називають гіркою.

  Чорна редька не так гостра, вона вважається найбільш корисною. З неї роблять салати і лікарські настоянки, їдять її влітку і взимку. Китайська і японська редька у нас вирощується та, що не дуже гостра, її теж їдять в салатах або маринують.

  Найбільш ранню редьку садять ще в березні, вона відрізняється морозостійкістю і здатна не тільки перенести весняні похолодання, але навіть прорости при низьких температурах. Ось вона-то і потрапляє на наш стіл ще навесні. Після 25-го квітня висівають скоростиглі сорти, які дарують коренеплоди ще в червні. А ось пізніше, в червні, садять ті овочі, які збираються зберігати довго, закладати в льох на зиму.

  значення редьки

  За хімічним складом і вмістом корисних речовин, в тому числі і біологічно активних, редька посідає одне з перших місць серед інших овочевих культур. Коренеплоди редьки накопичують 10,5-13,0% сухих речовин. За змістом клітковини (1,6-1,8%) серед овочів їй немає рівних. У редьці досить багато моно- і дісахаров (1,5-7,0%), міститься білок (1,6-2,5%), органічні кислоти (0,1%). У ній багато вітаміну С (8,3-69,8 мг на 100 г) – майже стільки ж, скільки в капусті, є трохи провітаміну А – каротину (0,02 мг на 100 г), а також вітаміни групи В: В1 (0,03 мг на 100 г), В2 (0,03 мг на 100 г), В6 (0,06 мг на 100 г), РР (0,06 мг на 100 г). Редька багата калієм (до 357 мг на 100 г в білій та 1119 мг на 100 г в чорній), заліза в ній – 1,2 мг на 100 г, є у великій кількості солі кальцію, сірки, магнію. За змістом цих речовин вона посідає перше місце серед овочевих культур.

  Багатство редьки вітамінами і мінеральними солями покращує апетит і сприяє травленню.

  З числа інших корисних з’єднань в редьці містяться бактерицидні речовини – рафанол, Катаколо, фітонциди та інші, які гальмують зростання мікроорганізмів. У коренеплодах містяться тіогліколятори, які надають бактерицидну дію на шкідливу мікрофлору. Редьку характеризує велика кількість ефірних масел (25-50 мг на 100 г) і гірких глікозидів, зокрема метілгорчічного масла. Механізм лікувальної дії редьки пов’язаний з присутністю в ній цих сполук, які як раз і надають їй специфічний аромат, пекучість і приємну гіркоту. Крім того, редька містить речовини типу лізоциму, які відіграють істотну роль в антибактеріальній імунітеті людського організму. Лізоцим міститься в слині і крові. Він постійно захищає нас від вторгнення хвороботворних мікробів.

  Ймовірно, стільки ж часу, скільки люди розводять редьку, відомо і про її цілющі властивості. Ще Гіппократ вважав користь від прийому цього коренеплоду всередину при лікуванні легеневих захворювань і водянки живота. Діоскорид радив вживати редьку для поліпшення зору і заспокоєння кашлю. Інші древні медики вважали, що редька розбиває камені жовчного міхура і сечовивідної системи, зупиняє кровохаркання і збільшує відділення грудного молока у годуючих жінок.

  Редька згадується в творах середньовічної медико-ботанічної поезії, де у віршованій формі розповідається про цілющі властивості цієї рослини:

  “Кашель, тремтячими нутро, добре вгамовується гірким

  з’їденого коренем її, а розтерті насіння від редьки,

  Якщо прийняти, і чуму зцілює нерідко …”

  А яке ставлення до редьці з боку сучасної медичної науки? В общем-то вона в основному підтвердила спостереження древніх. Виняток становлять хіба що такі грізні інфекції, як чума і малярія, при яких лікувальний ефект редьки відсутня. Науково доведено, що коренеплоди редьки і отриманий з них сік мають протимікробну, протизапальну, розріджують мокротиння, відхаркувальну, протикашльову, заспокійливим, сечогінну, жовчогінну і підсилює кровообіг дією при кашлюку, гострому і хронічному бронхіті, бронхіальній астмі, бронхоектатичній хворобі, туберкульозі легень, набряках , сечокам’яної і жовчнокам’яної хвороби. Редька городня підвищує апетит, стимулює виділення травного соку, підсилює перистальтику кишечника і діурез, збільшує секрецію жовчі, впливає на обмін речовин. Вона часто використовується в дієтотерапії при гострих і хронічних гастритах, особливо при зниженні секреторної функції шлунково-кишкового тракту для стимуляції виділення шлункового соку і посилення перистальтики кишечника. Також з успіхом її застосовують при захворюванні печінки – хронічному гепатиті і цирозі печінки, а також жовчного міхура (у вигляді свіжого соку).

  Рекомендується дієтичне харчування з включенням її в овочеві салати. Сукупність корисних речовин, що містяться в свіжої редьки, сприяє зниженню рівня холестерину в крові. Вона є хорошим засобом для виведення холестерину з організму людини. Редька ефективна в лікуванні анемії різного походження, ревматизму, подагри, ожиріння, використовується для збільшення лактації у годуючих матерів. Коренеплоди редьки є незамінним засобом для профілактики і лікування атеросклерозу судин серця і головного мозку. Для огрядних хворих рекомендуються продукти з підвищеним вмістом клітковини, повільно евакуюють зі шлунка і тому створюють відчуття насичення. До них з овочів відносяться редька, а також ріпа й бруква.

  Вона корисна хворим при лікуванні порушень серцевого ритму і неврозів серця, що супроводжуються серцебиттям. В якості лікарської сировини використовують коренеплоди і насіння, причому найбільш високими цілющими якостями володіє редька чорного кольору і округлої форми. У їжу її у нас використовують тільки в свіжому вигляді в якості добавки до різних страв. У Китаї і Японії її також вживають в солоному, сушеному і вареному вигляді з різними гострими соусами.