Потрапив в полон, загинув чи зник безвісти: що робити родинам військових та як отримати компенсацію?

В умовах війни українські військові, які захищають Україну, перебувають в постійній небезпеці.

Родини нерідко стикаються з проблемами, коли намагаються дізнатись про долю своїх захисників.

“УП. Життя” публікує основні тези з інструкції для родичів.

Що робити, якщо родич-військовий потрапив до полону, загинув або пропав безвісти

Інформація та дані, які має знати родина про родича в лавах ЗСУ, ТрО, Нацполіції чи СБУ:

• ПІБ, дата народження та копія паспорта;
• контактні дані військкомату та військової частини;
• номер військової частини чи підрозділу;
• посаду, звання та військово-облікову спеціальність;
• ідентифікаційний номер, номер військового квитка;
• ПІБ та контакти колег по службі, побратимів;
• телефон гарячої лінії частини, бригади, угрупування.

Також родинам радять домовлятися про постійний контакт, зокрема військовий має повідомляти про своє актуальне місце перебування (населений пункт, але без точної локації).

Також захисникам потрібно повідомляти про періоди, коли вони орієнтовно не зможуть виходити на зв’язок.

Що робити, якщо ви втратили зв’язок із захисником?

Якщо ваш родич кілька днів не виходить на зв’язок, потрібно з’ясувати всі обставини:

• сконтактуйте з побратимами, колегами по службі або ж командиром;
• якщо в частині вам повідомили, що військовий знаходиться на бойовому завданні, зберігайте спокій та очікуйте на зв’язок.

Що робити, якщо родич “зник за особливих обставин”?

У цьому випадку йдеться про те, що людина зникла через військові дії.

Військовий в такому випадку має особливий статус, а члени родини мають юридичне право на отримання інформації про місце перебування, обставини загибелі або місце поховання.

Що робити, якщо родич зник в ході бойових дій?

• У випадку тривалої втрати зв’язку (3 дні і більше) потрібно зв’язатись із військовою частиною, командиром або побратимами та з’ясувати причину тиші.
• Якщо вдалось отримати усну інформацію, що захисник зник безвісти, потрібно одразу дізнатися місце останнього перебування та що передувало зникненню.
• Максимально точно встановіть та зафіксуйте останні координати родича, після чого з ним було втрачено зв’язок.
• Зв’яжіться із військкоматом та перевірте, чи отримали там повідомлення про статус зникнення безвісти.

Можна звернутись і до інших установ, в яких служить ваш родич: головні управління Нацполіції, СБУ, ДСНС або інших.

При цьому не потрібно розповсюджувати інформацію про захисника у соцмережах, особливо вказувати його можливе місцезнаходження, оскільки це може створити загрозу для життя.

Ви зібрали всю необхідну інформацію про захисника. Що робити далі?

Потрібно подати заяву про розшук зниклої безвісти особи за особливих обставин до Нацполіції, зробити це можна так:

Після цього потрібно зафіксувати номер заяви, а після направлення отримати витяг з ЄРДР.

Протягом 24 годин від отримання заяви Нацполіцією захисника внесуть до реєстрів і він офіційно стане зниклим безвісти з дати подання заяви.

Якщо поліція дізнається про те, що військовий перебуває у полоні, заручниках або ж є загиблими, тоді справа передається до СБУ.

В такому випадку родині варто звернутись до СБУ, щоб дізнатись контакти слідчого у справі.

Для пришвидшення пошуків можна також звернутись до:

• Червоного хреста,
• Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин,
• Національного інформаційного бюро.

Що робити, якщо захисник перебуває у статусі зниклого безвісти більше 6 місяців?

Родич потрапив у заручники. Що робити?

Якщо вашого родича взяли в полон, для початку потрібно з’ясувати усі можливі подробиці: місця перебування, інформацію про координати, зібрати всі можливі факти і докази, необхідні для розшуку людини – скріншоти повідомлень, аудіозаписи розмов, відео.

• звернутися до Об’єднаного центру при СБУ за контактами: +38 (067) 650 83 32; +38 (098) 087 36 01 або листом на ел. адресу: [email protected];
• подати заяву до поліції, зафіксувати реєстраційний номер заяви, а також забрати витяг із ЄРДР, де буде ПІБ слідчого;
• у разі потреби разом із заявою до поліції подати біологічний зразок ДНК для подальшого їх порівняння. Зразки беруть у біологічних батьків або дітей;
• після цього поліція передає подібні справи до СБУ, куди родині потрібно звернутися, щоб отримати ПІБ слідчого у справі для подальшої взаємодії з ним;
• розпочати вести “щоденник” із важливою інформацією про вашого родича: загальну інформацію та як опинився в полоні. Після цього туди записуються усі дії, які ви робитимете для отримання інформації, і короткі зведення після телефонних розмов чи спілкувань.

Що робити, якщо родич загинув на війні?

• Якщо ви дізналися про смерть вашого родича, потрібно дізнатись усі подробиці і координати.
• Звернутися до відділення Нацполіції за місцем проживання, справу потім передадуть до СБУ.
• Дізнатися в СБУ номер справи та ПІБ слідчого для комунікації.
• Звернутися до військкомату та перевірити наявність Акту про настання смерті.
• Якщо у військкоматі відсутня інформація про статус військового, потрібно звернутися до командира частини з проханням надати відповідне повідомлення.

Якщо ви самостійно з’ясували, що тіло знаходиться на окупованих територіях за допомогою фото чи відео, для подальшого обміну потрібно:

• повідомити організації, де ви заповнювали анкети (НІБ, Червоний хрест тощо);
• повідомити військкомат, СБУ і Нацполіцію;
• повідомити військову частину, попросити надати Акт про настання смерті;
• повідомити Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин;
• повідомити слідчого у справі (відповідно до вже поданої вами заяви до поліції);
• організувати збір ДНК.
• відстежувати інтернет-ресурси ворога, де може бути інформація про тіла забрані ними;
• повідомляйте про зміни установам, з якими взаємодієте.

Якщо ви отримали Акт про настання смерті від військкомату, СБУ чи Нацполіції, його недостатньо для отримання Свідоцтва про смерть.

Потрібно отримати рішення суду і після цього звертатися до РАЦС, де вам і мають видати свідоцтво державного зразка.

У суді вам потрібно скласти заяву та додати докази про настання смерті (Акт про настання смерті, фото, посилання на чат тощо). До заяви додати копії документів.

Родич загинув, тіло забрали та ідентифікували. Що далі:

• уточнити дату та час доставлення;
• узгодити з військовим комісаром, представниками місцевою владою час та порядок поховання;
• зібрати документи для оформлення допомоги на поховання;
• зібрати документи, необхідні для призначення пенсії сім’ї загиблого військовослужбовця;
• зібрати документи, необхідні для оформлення одноразової грошової допомоги у зв’язку із смертю військового.

Які пільги може отримати родина військового?

Сім’ї загиблого військового має право на отримання соціальних пільг: на оплату комуналки, побутові послуги, медичне обслуговування.

Хто з родини має право на грошове забезпечення:

• дружина чи чоловік, а в разі відсутності – повнолітні діти, які проживають разом із військовим;
• законні представники (опікуни, піклувальники) чи усиновлювачі неповнолітніх дітей чи дітей з інвалідністю – незалежно від їх віку;
• люди, які перебувають на утриманні військового;
• батьки, які отримають виплати рівними частками, якщо військовий не у шлюбі і не має дітей.

У разі письмової відмови однієї з осіб від виплати грошового забезпечення її частка рівномірно розподіляється між іншими претендентами.

Виплата грошей сім’ї захисника, який потрапив у полон, здійснюється за заявою на ім’я командира військової частини через військкомати, Нацполіцію чи СБУ в залежності від місця служби.

• копії сторінок паспорта повнолітніх членів сім’ї;
• копія свідоцтва про шлюб (у разі наявності);
• копії свідоцтв про народження дітей (у разі наявності);
• копія довідки про ідентифікаційний код.

Командир військової частини протягом 15 днів розглядає документи та ухвалює рішення про виплату або відмову. Про це родичів мають сповістити письмово.

У разі загибелі військового сім’ї захисників на час дії воєнного стану мають право на одноразову грошову компенсацію в розмірі 15 млн грн.

Одноразові виплати також виплачуються і через загибель від захворювання на військовій службі у розмірі 1,8 млн грн та внаслідок нещасного випадку – у розмірі 1,2 млн грн.

Також виплати передбачені через отриману інвалідність:

Полк “Азов”: основна інформація про загін, як вступити

Окремий загін спеціального призначення “Азов” (полк “Азов”) був створений 2014 року як добровольчий батальйон (до 17 вересня 2014 року). До 11 листопада 2014 року- полк патрульної міліції особливого призначення МВС України. Наразі – формування Національної гвардії України в складі Східного оперативно-територіального об’єднання. Базувався в м. Маріуполь (Донецька область), але тимчасово перебував у м. Бердянськ (Запорізька область).

На початку діяльності полк “Азов” складався з 300 осіб, більша частина яких раніше була членами організації “Патріот України”. Командиром полку є Андрій Білецький.

В Інтернеті бійців полку “Азов” та інших українських військових формувань в Донецькій області часто називали “чорними чоловічками” на противагу “зеленим чоловічкам” (таку назву ще 2014 року отримали військовослужбовці РФ). Таке прізвисько закріпилося завдяки чорній штурмовій формі. Звідси полк “Азов” також отримав свою першу назву – “Чорний Корпус”.

Полк “Азов”: історія створення

5 травня 2014 року в Бердянську (Запорізька область) був створений батальйон “Азов”. На підставі рішення Міністерства внутрішніх справ України він увійшов до складу патрульної міліції особливого призначення МВС.

17 вересня 2014 року батальйон “Азов” наказом міністра внутрішніх справ України реорганізували та розширили. Після чого формування стало полком міліції особливого призначення “Азов”.

11 листопада 2014 року полк “Азов” після наказу міністра внутрішніх справ України було переведено до складу Національної гвардії України.

Наразі полк “Азов” є окремим загоном спеціального призначення військової частини 3057 Національної гвардії України.

Структура полку “Азов”

• підрозділи моторизованих стрільців;
• підрозділ військової розвідки;
• танковий підрозділ;
• артилерійський підрозділ;
• інженерна служба;
• транспортний підрозділ;
• медичний підрозділ;
• снайперський підрозділ.

Бойові дії формування

Полк “Азов” в складі МВС України брав активну участь у військових операціях на території проведення АТО (Антитерористична операція), ООС (Операція об’єднаних сил) та в інших регіонах країни.

Відразу після створення ще тоді батальйон міліції “Азов” проводив різноманітні тренування в м. Бердянськ (Запорізька область), а також патрулював територію поблизу м. Маріуполь.

7 травня 2014 року поблизу селища Мангуш автобус батальйону був обстріляний терористами з автоматичної зброї. Поранення отримав лише водій. Члени полку вбили одного з нападників та двох бойовиків взяли в полон. Одним з них виявився Ігор Хакімзянов, який називав себе “міністром оборони” так званої “ДНР”.

9 травня 2014 року військовослужбовцями з батальйону “Азов” разом з іншими формуваннями була визволена захоплена терористами будівля міського відділу міліції в Маріуполі.

12 травня 2014 року “Азов” затримав одного з ватажків терористів так званої “ДНР” Олександра Фоменко, який перебував в Маріуполі.

13 червня 2014 року ЗСУ, Національна гвардія України та військовослужбовці батальйону “Азов” звільнили місто Маріуполь від терористів так званої “ДНР”. Тоді 38 бойовиків було затримано, 17 поранено та 3 вбито.

30 червня 2014 року батальйон “Азов” затримав сотника проросійського Бердянського козацтва Ігоря Гуськова, який був пособником ватажка терористів так званої “ДНР” Ігоря Гіркіна.

6 липня 2014 року бійці батальйону “Азов” повністю контролювали узбережжя Азовського моря в Донецькій області.

12 липня 2014 року “азовці” затримали ще одного лідера терористів – цього разу Василя Черненка, який знаходився в м. Дружківка. Затриманого передали до СБУ, де були проведені слідчі дії.

15 липня 2014 року військовослужбовці з “Азову” затримали Олексія Пабушкова (позивний “Грек”), який був поплічником ватажка так званої “ДНР” в Маріуполі Андрія Борисова (прізвисько “Чечен”). Лідера терористів було передано до СБУ.

25 липня 2014 року бійці батальйону затримали терориста на прізвисько “Прапор”, який був зброярем у місцевому осередку терористичного угрупування так званої “ДНР”.

4 серпня 2014 року Збройні сили України разом з військовослужбовцями батальйону міліції “Азов” звільнили від російських найманців та терористів місто Мар’їнка.

10 серпня 2014 року батальйон “Азов” та ЗСУ розпочали операцію зі звільнення міста Іловайськ та ліквідації району, який був укріплений терористами.

18 серпня 2014 року частина батальйону “Донбас”, батальйон “Азов” та окрема рота батальйону “Дніпро” вели важкі бої біля Іловайська.

5 вересня 2014 року батальйон “Азов” та Збройні сили України стримали оборону Маріуполя, відбивши кілька атак НЗФ.

12 жовтня 2014 року бійці батальйону “Азов” та солдати ЗСУ знешкодили танк терористів, який обстрілював українські війська, а також бронемашину “Тигр”, яка входила до складу російських окупаційних військ.

Листопад 2014 року СБУ, Державна прикордонна служба України та керівництво вже тоді полку “Азов” затримали росіянина, який повинен був увійти до складу підрозділів та надати інформацію щодо діяльності та операцій “Азову”, це було завдання російських спецслужб.

12 грудня 2014 року полк “Азов” проводив бойові дії з терористами так званої “ДНР” та військами РФ в населених пунктах Гранітне, Павлопіль, Комінтернове.

10 лютого 2015 року окремий загін спеціального призначення “Азов” провів наступальну операцію та визволив з російської окупації п’ять населених пунктів на схід від Маріуполя (Бердянське, Широкине, Комінтернове, Лебединське, Павлопіль).

У квітні-травні 2016 року полк “Азов” брав участь у посиленні охорони громадського порядку в Одесі.

Серпень 2016 року частину полку “Азов” за ініціативи командувача Національної гвардії України відвели для охорони блокпостів у Запоріжжі.

Від осені 2016 до 24 лютого 2022 року (коли розпочалася повномасштабна війна Росії з Україною) полк “Азов” виконував різноманітні бойові завдання з протидесантної оборони на узбережжі Азовського моря.

Від початку вторгнення Росії до України полк “Азов” разом з ЗСУ виконує різноманітні завдання по охороні України від окупантів.

Полк “Азов”: емблеми та їхнє значення

Спочатку у військового формування існувало лише кілька різних неофіційних символів, проте офіційної нарукавної нашивки не було. Коли бійці батальйону “Азов” відправлялися на Схід України, то використовували два прапори:

• жовтий прапор, на якому зображено символ “Ідея Нації” (саме його часто помилково сприймали як давньонімецький вольфсангель) та який раніше був символом організації “Патріот України” – накладені одна на одну літери з латинської мови “I” (“Ідея”) та “N” (“Нація”);
• перевернутий прапор України (смужка синього кольору внизу, а смужка жовтого кольору зверху).

У багатьох виникало запитання, чому бійці спочатку батальйону, а потім полку “Азов” використовували саме перевернутий прапор України. Командування військового формування пояснило, що саме такий варіант прапору використовувався в УНР. Звичний для нас вигляд український прапор прийняв за гетьмана Івана Скоропадського, який пояснив свої дії тим, що перевернув всю Україну.

Також варто зазначити, що “Азов” діє переважно в Приазов’ї, а тому бійці інтерпретують перевернутий прапор як “жовте сонце та синє море”.

Полк “Азов” має ще одну емблему, яка отримала широке розповсюдження в українській пресі. На ній також зображений символ “Ідея Нації”, розміщений на тлі “Чорного сонця” – езотеричного знаку, який часто використовують в європейському праворадикальному русі. Ця версія нашивки стала найбільш популярною і використовується найчастіше. Ця емблема була неофіційною нашивкою бійців неформального формування “Чорний Корпус” батальйону “Азов”.

Добровольці, які відправилися до східних регіонів України 23 червня 2014 року, отримали нову нарукавну нашивку. На ній були зображені людські фігури зі зброєю в руках на фоні державного тризуба. Також на нашивці був напис “Чорний корпус”. Проте ця емблема також була неформальною. Її створили лише як данину пам’яті батальйону “Чорний Корпус”. Хоча деякі бійці ще й досі використовують її як додатковий шеврон.

В середині серпня 2014 року з’явилася ще одна нашивка, хоча вона і була помічена лише в одного бійця батальйону “Азов”. Фоном емблеми був перевернутий прапор України. На жовтій смузі зверху стояв напис “Азов”, а на синій смузі поміщався малий герб України. Під прапором знаходився напис “Україна”, а ще нижче – спецпідрозділ МВС.

Найбільш поширеною у полку “Азов” була емблема жовтого кольору, на якій зображувалася руна “Ідея Нації” на тлі “Чорного сонця”. Знизу була синя хвиля. Цю нашивку не вишивали на тканині, а впресовували в м’яку гуму.

Остаточна емблема полку “Азов” з руною “Ідея Нації” на фоні національних кольорів / Фото: commons.wikimedia.org

Остаточного вигляду емблема полку “Азов” набула 11 серпня 2015 року. На ній залишили лише руну “Ідея Нації”, яка розташовується під кутом. Вона є символом різкого і стрімкого руху вперед. Над руною знаходиться напис “Азов”. Емблема виконується в національних кольорах.

Як вступити до полку “Азов”?

Інформацію про те, як вступити до полку “Азов”, можна знайти за цим посиланням.

До полку “Азов” приймають як новобранців, так і військовослужбовців, які мають досвід ведення бойових дій.

Для вступу до полку “Азов” у мирний час потрібно було пройти наступні кроки:

1. Співбесіда.
2. Проходження психологічних тестів НГУ та ВЛК.
3. Відправлення до підрозділу для підписання контракту та проходження Базового Курсу Бойової Підготовки.
4. Проходження Базового Курсу Бойової Підготовки.

Читайте також: