Запас бензину: як довго зберігається пальне в каністрі

Труднощі на паливному ринку змусили багатьох водіїв створити запас бензину у гаражі. Але ж сучасний бензин має певний термін придатності – як довго можна тримати бензин у каністрі?

На жаль, бензин за своєю хімічною суттю не може бути продуктом довготривалого зберігання. Він втрачає летючі фракції, окислюється, концентрує в собі смолисті речовини, що врешті-решт впливає на експлуатаційні якості.

Конкретно термін зберігання бензину залежить від технології його отримання. Не вдаючись у технічні подробиці, скажемо, що найпоширеніші товарні бензини в Україні повинні мати гарантійний термін зберігання не менше 6 місяців (ДСТУ 7687:2015 “Бензини автомобільні Євро”).

Заправляти сучасне авто з каністри – не найкращий варіант. Але коли виходу немає, треба хоча б дотримуватися правил зберігання бензину.

Але є спеціальні бензини, призначені “для зберігання на підприємствах державного матеріального резерву, а також для потреб оборони держави, ліквідації надзвичайних ситуацій та на експорт”. Згідно ДСТУ 8704:2017 автобензини довготривалого зберігання мають термін придатності 5 років. Але таке паливо навряд чи можна зустріти у продажу.

Його секрет – у способі отримання: хімічно стабільні прямогонні бензини та бензини, отримані шляхом каталітичного риформінгу. Тобто отримати бензин тривалого зберігання можна лише за промисловою технологією на нафтоперегінному заводі, і ніяк інакше.

Що буде, якщо заправитись старим бензином

Що ж трапляється з бензином, який “перележав” сій термін зберігання? Якщо говорити науковою мовою, він перш за все окислюється. При цьому в бензині накопичуються смолисті речовини, які з часом відкладаються на ємності та деталях паливної системи автомобіля. Від віку розпадаються деякі присадки – зокрема, миючі, вони випадають в осад. Крім того, випаровуються фракції, додані у бензин для підвищення октанового числа. Прискорює ці недобрі процеси висока температура, контакт з повітрям та металами.

Індукційний період характеризує здатність бензину протистояти старінню. Зазвичай він становить 360 хвилин (зберігання до 6 міс.), у бензинів довготривалого зберігання – 1200 хвилин (зберігання до 5 років).

Що буде з машиною від старого бензину

• Двигун може не запуститися. Через втрату летючих фракцій пускові властивості пального страждають чи не в першу чергу. Можна спробувати запустити мотор на невеликій порції свіжого бензину, і після прогріву перейти на “прострочене” пальне.
• Двигун зазнаватиме детонації. Октанове число старого бензину обов’язково падає. Уникати режиму роботи двигуна, коли з-під капота чути “стукіт пальців” – звук детонації, вибухоподібного згоряння палива. Зазвичай це трапляється при різкому натискування на акселератор на невисоких обертах під навантаженням.
• Відбудеться підвищене нагароутворення на клапанах, свічках, у камері згорання.
• Смолисті відкладення ще під час стоянки можуть засмітити тонкі канали паливної системи – форсунки інжекторів, канали карбюратора, насосу.

Як зберігати бензин

Зважте на те, що зазначені у вищезгаданих ДСТУ терміни зберігання стосуються промислових умов зберігання – у підземних танках без доступу кисню, тобто повітря. В гаражних умовах суворо дотриматися таких кондицій не можна, але дещо для поліпшення умов зберігання бензину таки можна зробити.

Пластикова тара може бути небезпечною при переливанні бензину, але в якості сховища вона краща за металеву: паливо менше окислюється.

Бензин треба зберігати:

• У герметичній тарі. Крім стандартних металевих каністр підійдуть 5 – 6-літрови пляшки з-під води. Вони герметично закриваються і достатньо міцні. А щоб цій тарі простіше було витримувати зміну об’єму бензину при перепадах температур, треба залишити в кожній пляшці невелику повітряну “подушку”.
• У чистій тарі. У пляшках та каністрах не має бути залишків води. Прибрати вологу можна або шляхом тривалого висушування, або за допомогою спеціального препарату, який зазвичай використовується для додавання в бензобак узимку. Якщо використовується стара металева каністра, її дуже бажано попередньо прополоскати бензином або соляркою, аби видалити частинки іржі – постійний супутник старих сталевих каністр.
• У прохолоді. Оглядова яма або старий льох – найкращі місця для зберігання бензину. Тут навіть улітку буде відносно невисока температура і відсутність сонячного світла.

Для більшої впевненості при гаражному зберіганні бензину можна використовувати спеціальні антиокислювальні присадки. Наприклад, комірникам нафтобаз зі стажем відомі препарати типу “Агідол”. Для пересічних автомобілістів доступні стабілізуючі присадки для додавання у бак, скажімо, подібні препарати є в номенклатурі марок Liqui Moly, Motul та інших.

Перед закладкою бензину на тривале зберігання до нього можна додати стабілізатор, який пригальмує старіння палива.

А взагалі подібні препарати пропонуються власникам автомобілів, де великі “порції” пального подовгу зберігаються у баку – гібридів, машин з ГБО, газонокосарок, ретроавтомобілів. Одна з умов ефекту їх використання – додавати їх у бензин треба завчасно, до того, як у паливі розпочалися окислення та інші процеси старіння.

Рекомендація “Авто 24”

Зважаючи на усі загрози військового часу, варто пригадати, як зберігали свої невеликі запаси пального автомобілісти у часи тотального дефіциту. У дальньому кутку гаража, на максимальній відстані від машини, водії влаштовували так званий приямок – заглиблення нижче рівня підлоги для двох-трьох стандартних 20-літрових каністр. В такому “нафтосховищі” пальне було захищене від ненавмисних ушкоджень. А у випадку протікання тари пальне залишалося сконцентрованим у заглибленні, чим знижувався ризик його займання у відсутність власника.

Водіям на замітку: що робити, якщо в дорозі закінчився бензин

Під час воєнного стану дуже неприємно застрягти в дорозі без бензину. Але такі ситуації мають місце.

У матеріалі Styler читайте, що ж робити водіям, якщо в дорозі у них раптово закінчився бензин.

Що робити, якщо в дорозі закінчився бензин

Постарайтеся поставити машину в безпечне місце

Якщо в авто скінчився бензин – то краще його прибрати з дороги, щоб не заважати руху.

Якщо автомобіль раптово заглох посеред дороги, то водієві та пасажирам потрібно спробувати відкотити його на узбіччя вручну. Місце вимушеної зупинки позначається відповідно до вимог Правил дорожнього руху.

Зрозумійте, де ви знаходитесь

За допомогою телефону або планшета можна побачити геолокацію вашого місцезнаходження.

При зверненні телефоном бажано знати не тільки координати, а й назву траси, найближчі населені пункти, особливості місцевості. Супутникова навігація не завжди працює точно і не всі можуть прокласти маршрут за координатами.

Не бійтеся звернутися за допомогою

На дорогах загального користування про допомогу доводиться просити друзів, знайомих або проїжджаючих повз водіїв. Нерідко жалісливі водії самі зупиняються і пропонують допомогу. Але не забувайте, що на дорогах можуть бути також і шахраї.

Знайти найближчу АЗС і спробувати туди дійти

У кожного водія в багажнику повинна бути металева каністра. В ідеалі, в ній має бути паливо. Якщо ж ні, з цією каністрою можна дійти до найближчої заправки або ж найближчого населеного пункту.

Також читайте про те, що буде з ціною на газ і бензин у нашій країні в найближчому майбутньому.

Крім того, ми писали про те, навіщо Росія підриває нафтобази і чи вистачить пального для ЗСУ та аграріїв.

Підписуйтесь на дружній Telegram-канал, який висвітлює всі злочини РФ проти України.

Чи можна їздити на 92-му бензині замість 95-го

В Інтернеті можна знайти чимало випадків, коли «серйозний технічний експерт» стверджує, що немає нічого страшного в тому, щоб задля економії їздити на бензині, октанове число якого трохи нижче, ніж рекомендує виробник. Розберімось в цьому питанні: якщо рекомендований 95-й, але на лючці бензобака є напис «min 92», чи означає це, що можна постійно заправлятися пальним з меншим октановим числом?

Є датчик детонації!

Основне посилання експертів наступне: застосування низькооктанового бензину загрожує лише ризиком виникнення детонації, але сам факт наявності датчика детонації не дозволить цієї детонації початися, а значить, немає нічого небезпечного в зниженні октанового числа бензину. Що ж, тут є що обговорити.

Справді, першочергове завдання датчика детонації – почути шум і передати інформацію блоку управління двигуном. Резонансний датчик сам визначить, що звук, викликаний детонацією, широкосмуговий і просто відправить у блок сигнал про шуми, надавши останньому можливість розбиратися в їхній природі самостійно, але суть у них одна – запобігти появі цього небезпечного явища. Загалом, у цьому експерт має рацію. Але далі він розбиратися не став, а дарма.

У чому може бути причина детонації? За великим рахунком, причин у неї три: занадто ранній кут випередження запалення, занадто бідна суміш і занадто висока температура згоряння паливоповітряної суміші. А ось у цих трьох неприємностей є свої причини, і вони вкрай різноманітні. Можуть бути винні й неякісний бензин, і несправності паливної системи, і некоректна робота кисневого датчика (лямбди) і багато чого ще.

Набагато цікавіше те, яким способом ЕБУ починає боротися з детонацією, якщо відповідний датчик битиме на сполох. Логічно, що початкові заходи будуть дзеркальні: зсув кута запалювання у бік пізнішого та впорскування додаткового пального для охолодження. Якщо цього з якихось причин виявиться недостатньо, піде важка артилерія у вигляді обмеження моменту і циклового наповнення. Теоретично на цьому бій з детонацією можна вважати закінченим, і завдяки тому самому датчику детонації з мотором дійсно нічого поганого статися не повинно. Але іноді стається.

Ціна запитання

Почнемо з оптимістичного сценарію: датчик детонації відпрацював, як йому належить, детонації справді немає. Якою ціною це було досягнуто?

По-перше, збагаченням суміші. Це призводить до підвищення витрати пального, а для деяких моторів з прямим упорскуванням – швидкого зростання відкладень на поршнях та клапанах. Неможливо просто так знизити температуру згоряння паливоповітряної суміші та відпрацьованих газів, щоб це не призвело до маси наслідків. Зростання вуглецевих відкладень неминуче, що ускладнює роботу системи рециркуляції відпрацьованих газів. А це своєю чергою призведе до зростання у випуску оксидів азоту, з якими EGR загалом і має боротися. Але якщо її клапан заросте сажею, що не згоріла, він просто заклинить. Виходить замкнене і досить хибне коло несправностей.

По-друге, пізніше запалення призведе до зниження потужності й знову ж таки – до зростання витрати пального (хоча б через бажання активніше тиснути на педаль газу). До того ж існує значення максимального кута, на який можна зробити запалення пізніше. Зазвичай – 10-15 градусів. Це досить багато, тому поведінка машини зміниться помітно. Це, звичайно, краще, ніж руйнування поршня або всього блоку, але машина їхатиме як напівмертва, а бензин витрачатиметься у ще більших кількостях. У деяких випадках витрата так зросте, що перекриє всю економію від заправки дешевшим низькооктановим бензином.

За великим рахунком, на цьому етапі все ще не так погано. Так, машина їде гірше (а іноді навіть майже так само, тому що багато сучасних машин розумніші за своїх сучасних власників і мають дуже складні алгоритми управління двигуном), але мотор хоча б не розвалюється від перегріву та детонації. На жаль, це зовсім не так.

Все може бути…

Весь біль у тому, що детонація таки є. Датчик детонації просто не може спрацювати до того, як вона почнеться: немає шуму – немає сигналу. Отже, немає й приводу для паніки. Тому всі ретарди, додаткові збагачення пального, обмеження моменту та інші заходи не запобігають детонації, а борються з тією, що вже з’явилася. І це перша нагода відмовитися від низькооктанового бензину.

Другий привід – це якість бензину. На жаль, його октанове число іноді й так нижче зазначеного на колонці. У великих містах та на хороших АЗС з таким зіткнутися все важче, а ось на трасі та на дивного виду заправках – легко. Тому хоча б якийсь запас детонаційної стійкості завжди мати бажано.

Третя причина – це випадок, коли трапляються й поганий бензин, і його низьке октанове число одночасно. Мотору, розрахованому на 95-й бензин, і так складно їхати на 92-му, а тут ще і якість підкачала… Це прямий шлях і до зниження потужності, і до детонації.

Четверте – це той сумний факт, що датчики автомобіля не здатні по двадцять років та двісті тисяч кілометрів працювати бездоганно. І ніщо не заважає тому датчику детонації трохи дурканути та завищити поріг чутливості. У цьому випадку двигун буде дзвеніти всіма своїми деталями, але сигналу про небезпеку так і не отримає. А якщо все це накладеться на некоректні дані з витратоміра повітря, датчика температури відпрацьованих газів, лямбда-зондів та інших датчиків, розвалити двигун можна дуже швидко. Причому непомітно для себе, такого економного і хитрого.

Ну й останнє. Навіть якщо ви не фанат чіп-тюнінгу і не прагнете зробити гоночний болід зі свого Hyundai Accent, під час деяких дуже популярних робіт (наприклад, при видаленні каталізатора) потрібна перепрошивка ЕБУ. Чим його перепрошиють, велика загадка. У багатьох гаражних «тюнерів» є звичка відрізати все, що пов’язано з лімітуванням моменту, або безпосередньо завищувати поріг чутливості датчика детонації (а іноді взагалі його відключати). Начебто машину прямо перепрошили під 92-й бензин, але як саме сказати важко. Можливо, просто відключили датчик детонації й тепер ЕБУ її просто не бачить. Продовжуючи їздити на рекомендованому 95-му бензині, водій зводить ризик детонації до мінімального, а при зниженні октанового числа проблеми можуть з’явитися зовсім несподівано.

Іноді все-таки можна

Виникає питання: навіщо тоді на лючці бензобака є напис «min 92» за рекомендованого 95-го? За тим, що низькооктановий бензин можна залити в крайньому разі, але не їздити на ньому весь час. Краще залити його, ніж, наприклад, замерзнути на трасі. А розмови менеджерів про те, що ця машина чудово їздить на 92-му, тому що так написано на лючці – це все від лукавого.

За конкретною інформацією варто заглянути до посібника з експлуатації, щоб побачити там не мінімально допустиме, а рекомендоване значення октанового числа. Якщо раптом поряд не виявиться рекомендованого бензину, залити мінімально допустимий бензин можна, але тільки до найближчої перевіреної заправки. І їхати на низькооктановому бензині потрібно обережно – з не надто високою швидкістю та без різких прискорень, за яких ризик детонації багаторазово зростає.

Особливо небезпечно робити так влітку, в спеку: мотору й так важко працювати через низьку щільність повітря (концентрація кисню в холодному повітрі вище), так його ще й мучить спека, яка теж підвищує ризик детонації.

Підпишіться на наш Telegram-канал та Facebook або читайте нас в Google News, щоб нічого не пропустити. А ще ми є у TikTok.