Види ґрунтів
Успіх у вирощуванні садових і городніх культур залежить від багатьох чинників: кліматичних і погодних умов, термінів посадки, сорту рослини й від того, наскільки сумлінно ви виконуєте агротехнічні умови. Одну з домінуючих ролей у рільництві відіграє ґрунт, у якому ви вирощуєте рослини.
Про те, яких типів бувають ґрунти, як можна їх поліпшити чи змінити їхній склад, ми й розповімо в цій статті.
Основні типи ґрунтів
Існує сім основних типів ґрунту:
- піщаний,
- супіщаний,
- глинистий,
- суглинний,
- вапняний,
- торф’яний,
- чорноземний.
Будь-який із цих ґрунтів має з погляду рільництва як чесноти, так і недоліки. У чистому вигляді ці типи зустрічаються нечасто.
Піщані ґрунти
Піщаний ґрунт вирізняється крихкістю, легкістю, сипучістю, він легко пропускає повітря, воду, тепло й підживлення до коріння рослин, проте ці переваги водночас є й недоліками: піщані ґрунти швидко висихають, остигають, а поживні речовини легко з них вимиваються.
Щоб підвищити родючість піщаного ґрунту, необхідно регулярно вносити в нього ущільнюючі та зв’язуючі речовини:
і за три або чотири роки можна значно поліпшити якість піщаного ґрунту.
Поки ж триває процес окультурення, у піску можна вирощувати моркву, смородину, саджати полуницю, сіяти цибулю, гарбузові культури та плодові дерева, а якщо часто вносити в ґрунт малі дози швидкодіючих добрив, то цілком можна вирощувати також картоплю, саджати буряк, різну капусту й горох.
Деякі садівники не хочуть роками поратися з поліпшенням структури й чинять простіше: вдаються до глинування, тобто укладають під грядки шар глини завтовшки 5-6 см, а самі грядки заввишки 35-40 см роблять із привезеного суглинку або супіщаного ґрунту.
Супіщаний ґрунт
Цей ґрунт за механічним складом теж вважається легким, але він містить певну кількість глини, тому краще утримує повітря, воду й поживні речовини, добре прогрівається й не так швидко остигає. Супіщаний ґрунт легко обробляти, а вирощувати на ньому можна практично будь-яку культуру, проте бажано підтримувати родючість цього ґрунту внесенням органіки, вирощуванням та закладенням сидератів і регулярним мульчуванням.
Глинистий ґрунт
Цей важкий ґрунт погано піддається обробці, дуже довго сохне та гріється. Як правило, глинистий ґрунт має кислу реакцію, погано пропускає живлення, тепло, вологу й повітря до коріння рослин, у ньому немає умов для розвитку корисних мікроорганізмів, а рослинні залишки в глині дуже довго розкладаються.
Через те, що глинистий ґрунт довго висихає після танення снігу й повільно прогрівається, посадку культур доводиться затримувати. Щоб поліпшити склад ґрунту, в нього потрібно вносити під перекопування жорсткий пісок, торф і перегній, а для нейтралізації кислої реакції глинистий ґрунт потрібно один раз на три роки вапнувати. Якщо регулярно підвищувати родючість глинистого ґрунту, на ньому можна успішно вирощувати картоплю, квіти, швидкорослі чагарники та плодові дерева.
Суглинний ґрунт
Для вирощування садово-городніх культур суглинок є одним із найкращих ґрунтів: він поживний, тепло-, водо- та повітропроникний, його легко обробляти. А найголовніше – це те, його немає необхідності покращувати, потрібно тільки підтримувати родючість ґрунту мульчуванням і внесенням під перекопування гною з розрахунку 3-4 кг/м². А вирощувані в суглинку культури слід регулярно підживлювати мінеральними комплексами.
Вапняний ґрунт
Вапняні ґрунти можуть бути важкими чи легкими, але всі вони бідні. Вони містять багато кам’янистих фрагментів, їхній pH зрушено у лужну сторону, вони швидко нагріваються й висихають, блокують засвоєння культурами марганцю й заліза, від чого у них жовкне листя й відбувається затримка росту.
Поліпшити структуру ґрунту можна регулярним унесенням органіки під перекопування й використанням її у вигляді мульчі, вирощуванням і закладенням у верхній шар сидеральних культур, унесенням калійних добрив. Після окультурення в вапняних ґрунтах можна вирощувати будь-які культури за умови своєчасного поливу, регулярних розпушувань міжрядь та розумного внесення органічних і мінеральних добрив.
тому не можна підживлювати їх добривами, що підлужують ґрунт, наприклад, сечовиною чи сульфатом амонію.
Торф’яний ґрунт
Торф’яні, або болотисті ґрунти теж не можна назвати придатними для рільництва, оскільки поживні елементи в них перебувають у формі, недоступній для засвоєння рослинами. Ці ґрунти швидко вбирають і так само швидко віддають воду, повільно прогріваються і зазвичай забруднені. Позитивними якостями торф’яного ґрунту можна вважати те, що він піддається окультуренню й затримує в собі мінеральні добрива.
Щоб підвищити родючість торф’яного ґрунту, його глибоко перекопують із глиняним борошном або піском, сильно закислені ділянки вапнують, а в подальшому регулярно удобрюють органікою – гноївкою, компостом, перегноєм, мікробіологічними добавками та калійно-фосфорними добривами.
При висаджуванні дерев посадочні котловани потрібно заповнювати спеціально складеною підходящою для культури ґрунтовою сумішшю, а при розбитті на торфовищах овочевих грядок чинять так, як і з піщаним ґрунтом: укладають у якості основи глиняний прошарок, а поверх нього роблять грядки із суміші торфу з суглинком, органічними добривами та вапном.
Чорноземний ґрунт
Чорноземи – ґрунти високої родючості зі стійкою структурою, високим умістом гумусу й достатньою кількістю кальцію та інших поживних елементів. Вони добре поглинають і утримують повітря, воду й тепло, тому для вирощування овочевих, квіткових і плодово-ягідних культур є найкращими з усіх видів ґрунту. Але, як і будь-який ґрунт, чорнозем із часом виснажується, і через 2-3 роки безперервного використання він вимагає внесення добрив або відновлення структури, чого досягають вирощуванням сидератів. Слід сказати, що чорнозем не є легким ґрунтом, і під деякі культури його доводиться перекопувати з торфом або піском. Окрім того, його реакція може бути як нейтральною, так і зрушеною в лужну чи кислу сторону, тому чорнозем може вимагати як розкислення, так і розлуження.
Чорнозем: Характеристика і властивості чорнозему
Чорнозем. Види, характеристика, використання чорнозему
У першу чергу потрібно сказати про те, що чорнозем — це найродючіші землі, які є найбільш сприятливими для вирощування будь-яких культур. Для того щоб чорнозем сформувався, потрібно близько 6-8 тисяч років. Чому ж саме використання чорноземів, а не органічного добрива рекомендується для отримання доброго врожаю? Вся справа в тому, яким чином він утворюється. На його розвиток впливають сотні факторів, без яких цей грунт не був би настільки родючим. Це геологічні, кліматичні та біологічні чинники.
У тій зоні, де утворюється чорнозем, дуже тепле і тривале літо, що стимулює обмін поживних речовин між самими різними рослинами, землею і мікроорганізмами. Також утворенню чорнозему сприяє і факт поповнення вологості ґрунту за рахунок ґрунтових вод. Це відбувається в посушливих районах, з малою кількістю опадів в літній період. У цьому випадку коріння рослин вбирають у себе поживні речовини з ґрунтових вод.
Підкріплена корисними речовинами коренева система рослин пронизує грунт і розбиває його на агрегати, які забезпечують приплив повітря рослинам. Між агрегатами живе величезна різноманітність мікроорганізмів, які також сприятливо впливають на склад чорнозему, розпушуючи його і перетворюючи залишки рослин.
Унікальний склад чорнозему
Як уже говорилося раніше, чорнозем унікальний за своїм складом і не має аналогів. Створити його штучно неможливо, оскільки на його розвиток впливає сукупність багатьох природних чинників, які неможливо повторити в штучних умовах.
Гумус, як основний елемент чорнозему
Основна характеристика чорнозему — це гумус, який являє собою перегній, що утворився в результаті обміну поживними речовинами між мікроорганізмами і рослинами. Гумус складається з гумінових кислот і фульвокислот, які необхідні для повноцінного росту рослин та зміцнення їх кореневої системи.
Чорнозем характеризується найвищим вмістом поживних елементів серед ґрунтів, з суглиністим механічним складом, зернистою структурою з окремими агрегатами і нейтральною реакцією середовища.
Чи потрібно удобрювати чорнозем?
У міру потреби в чорноземні ґрунти з нормальним кислотним середовищем краще вносити кислі добрива: сульфат калію, селітру (крім натрієвої), сульфат амонію та інші. А в іншому чорнозем, так само як і інші види ґрунтів, потребує звичайних стандартних добавок: компосту (0.5-1 тонн на сотку), гною, органічних і мінеральних добрив. Корисно раз на 5-6 років висівати на ділянці сидерати (рослини, вирощувані як органічні добрива з наступним закладенням в ґрунт).
А ось кислотні (нижче 5рН) чорноземи потребують розкислення. Для цього достатньо внести в землю гашене вапно з розрахунку: 0.2 кг на 1 кв. м ґрунту. А якщо ґрунти бідні вмістом магнію, замініть вапно доломітним борошном (у тих же пропорціях). Типові же чорноземи з нормальною (від 7рН) кислотністю в розкисленні не потребують. До речі, у продажу є спеціальна індикаторний папір, за допомогою якого з невеликою похибкою можна визначити кислотність ґрунтів на дачній ділянці.
Види чорнозему
Чорнозем заслужено називають еталоном ґрунту, так як він в основному складається з гумусу (перегною), який утворюється природним шляхом при перегнивання рослинних і тваринних решток. Залежно від територіального залягання родючих ґрунтів склад їх помітно різниться. Чорнозем буває типовим, вилуженим, злитим, бескарбонатних та ін., але будь-який його вид відрізняється найвищою родючістю. Я не стану описувати хімічні властивості кожного з видів чорнозему, в нашому дачному ділі це навряд чи комусь знадобиться. Зазначу лише, що чорноземні ґрунти розрізняються за потужністю гумусового шару на:
- надпотужні, де гумус залягає на глибину 1.2-1.5 м;
- потужні, глибина залягання гумусу від 0.7 до 1.2 м;
- середньо- і малопотужні з глибиною залягання гумусового шару від 25 см до 0.7 м.
Також чорнозем розрізняється по процентному співвідношенню «чистого» гумусу до ґрунту:
- сільногумусні «жирні» ґрунти (9-10%);
- середньогумусні (5-9%);
- малогумусні (4-5%);
- слабогумусні (до 4%).
Використання чорнозему в садоводстві
Звичайно, для дачників мати на своїй ділянці справжній чорнозем — велика удача. Вам можуть не знадобитися ні калійні добрива, ні азотні добрива. Проте не потрібно бездумно використовувати його абсолютно для всіх видів посадок і вирощування різних рослин. Необхідно знати, якщо на вашій ділянці є типовий чорнозем, то це не означає, що питання з родючим шаром ґрунту вирішено раз і назавжди. Після 2-3 років деяка частина поживних речовин вимивається, а мікроорганізми які знаходяться у чорноземі гинуть в незвичних для них умовах.
Також впливає на зниження родючості відсутність рослин з сильною кореневою системою, а значить, і зменшиться число агрегатів, через що повітря до рослин буде надходити набагато менше. У сукупності ці фактори призводять до того, що замість чорнозему утворюється субстрат, що нагадує глиністий ґрунт.
Виходячи з усього вищесказаного, використовувати чорнозем на всій ділянці не варто. Однак його застосування для таких робіт, як озеленення ділянки цілком виправдано і дає прекрасні результати. Використання чорноземів доцільно в тому випадку, коли необхідно поліпшити надходження повітря до коріння рослин.
Найбільш поширеною проблемою, з якою стикаються дачники при придбанні чорнозему — це його схожість з ґрунтом темного кольору. Відрізнити їх на перший погляд практично неможливо. Однак склад чорнозему кардинально відрізняється від складу простого ґрунту, який несе в собі мінімум поживних речовин. Зробити вибір на користь чорнозему можна, взявши його в руку і стиснувши в грудку. Справжній український чорнозем стане схожим на глину, яка при висиханні стає схожою на камінь.
На цьому наша стаття «Чорнозем. Види, характеристика, використання чорнозему» підійшла до кінця, бажаємо Вам успіху у виборі добрива для Ваших рослин. Рекомендуємо переглянути нашу незмінну рубрику Добрива та їх види де Ви дізнаєтеся багато корисної інформації про добрива, які вони мають основні елементи живлення, та як вірно їх використовувати у садівництві.