Де-спан – інструкція, застосування, аналоги препарату

Де-спан чинить аналгетичну, протизапальну та жарознижувальну дію і належить до класу нестероїдних протизапальних засобів. Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби. Похідні пропіонової кислоти. Декскетопрофен. Код АТХ M01A E17.

Застосування Де-спан

Симптоматичне лікування гострого болю середньої та високої інтенсивності у випадках, коли пероральне застосування препарату недоцільне, наприклад при післяопераційних болях, ниркових коліках та болю у попереку (біль у спині).

Де-спан – склад і форма випуску препарату

діюча речовина: dexketoprofen;

1 мл розчину для ін’єкцій містить декскетопрофену трометамолу 36,9 мг, що еквівалентно 25 мг декскетопрофену;

допомiжнi речовини: етанол 96 %, натрію хлорид, натрію гідроксид, вода для ін’єкцій.

Лікарська форма: розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості:прозора безбарвна рідина.

Де-спан: як приймати препарат

Спосіб застосування та дози

Рекомендована доза становить 50 мг з інтервалом 8–12 годин. При необхідності повторну дозу слід вводити через 6 годин. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 150 мг. Препарат призначений для короткотривалого застосування, тому його слід застосовувати тільки у період гострого болю (не довше 2-х діб). Пацієнтів слід переводити на пероральне застосування аналгетиків, якщо це можливо. Побічні реакції можна скоротити за рахунок застосування найменш ефективної дози протягом якомога коротшого часу, необхідного для покращення стану. При післяопераційних болях середнього або сильного ступеня тяжкості препарат можна застосовувати за показаннями у тих же самих рекомендованих дозах у комбінації з опіоїдними аналгетиками.

Де-спан – протипоказання, побічні ефекти

Протипоказання

-Підвищена чутливість до декскетопрофену, будь-якого іншого нестероїдного протизапального засобу (НПЗЗ) або до допоміжних речовин препарату;

-якщо речовини аналогічної дії, наприклад ацетилсаліцилова кислота або інші НПЗЗ, провокують розвиток нападів бронхіальної астми, бронхоспазму, гострого риніту або спричиняють розвиток носових поліпів, появу кропив’янки або ангіоневротичного набряку;

-якщо під час лікування кетопрофеном або фібратами виникали фотоалергічні або фототоксичні реакції;

-при шлунково-кишковій кровотечі або перфорації в анамнезі, пов’язаних із попередньою терапією НПЗЗ;

-пацієнтам із пептичною виразкою в активній фазі/шлунково-кишковою кровотечею, або з наявністю в анамнезі шлунково-кишкової кровотечі, виразок або перфорацій;

-пацієнтам з хронічною диспепсією;

-при шлунково-кишковій кровотечі, іншій кровотечі в активній фазі або при підвищеній кровоточивості;

-при хворобі Крона або при неспецифічному виразковому коліті;

-при тяжкій серцевій недостатності;

-при порушенні функції нирок середнього або тяжкого ступеня (кліренс креатиніну становить

-при тяжкому порушенні функції печінки (10–15 балів за шкалою Чайлда–П’ю);

-при геморагічному діатезі та при інших порушеннях згортання крові;

-при вираженій дегідратації (внаслідок блювання, діареї або недостатнього прийому рідини);

-у ІІІ триместрі вагітності та у період годування груддю;

-застосування з метою нейроаксіального, інтратекального або епідурального введення (через вміст етанолу).

У нижченаведеній таблиці зазначені розподілені за органами та системами органів і частотою виникнення побічні реакції, зв’язок яких із декскетопрофеном трометамолом, за даними клінічних досліджень, визнаний як мінімум можливим, а також побічні реакції, повідомлення про які були отримані у післяреєстраційному періоді.

Де-Спан (De-Span) Лікарські препарати

фармакодинаміка . Декскетопрофену трометамол — трометамінова сіль (S)-(+)-2-(3-бензоїлфеніл) пропіонової кислоти, що чинить анальгезивну, протизапальну та жарознижувальну дію і належить до класу НПЗП.
Механізм дії . НПЗП базується на зниженні синтезу простагландинів за рахунок пригнічення активності ЦОГ. Зокрема гальмується перетворення арахідонової кислоти в циклічні ендопероксиди PGG₂ та PGH₂, з яких утворюються простагландини PGE₁, PGE₂, PGF_2α, PGD₂, а також простациклін PGI₂ та тромбоксани ТхА₂ і ТхВ₂. Крім цього, пригнічення синтезу простагландинів може впливати на інші медіатори запалення, такі як кініни, що може також опосередковано впливати на основну дію препарату.
Фармакодинаміка . Виявлена пригнічувальна дія декскетопрофену трометамолу на активність ЦОГ-1 та ЦОГ-2 у лабораторних тварин та у людей.
Клінічна ефективність та безпека . Клінічні дослідження при різних видах болю продемонстрували, що декскетопрофену трометамол чинить виражену анальгезивну дію. Знеболювальна дія декскетопрофену трометамолу при в/м та в/в введенні пацієнтам із болем середньої та сильної інтенсивності вивчена при різних видах болю при хірургічних втручаннях (ортопедичні та гінекологічні операції, операції на черевній порожнині), а також при болю в опорно-руховому апараті (гострий біль у попереку) та ниркових коліках. Під час проведених досліджень анальгезивний ефект препарату швидко розпочинався та досягав максимуму протягом перших 45 хв. Тривалість знеболювальної дії після застосування 50 мг декскетопрофену трометамолу, як правило, становить 8 год. Клінічні дослідження продемонстрували, що застосування декскетопрофену трометамолу дозволяє значно знизити дозу опіатів при їх одночасному застосуванні з метою купірування післяопераційного болю. Якщо пацієнтам, яким призначали з метою купірування післяопераційного болю морфій за допомогою приладу для знеболювання, що контролюється, призначали і декскетопрофену трометамол, то їм було потрібно значно менше морфію (на 30–45%), ніж пацієнтам, які отримували плацебо.
Фармакокінетика . Після в/м введення декскетопрофену трометамолу C_max досягається приблизно через 20 хв (10–45 хв). Доведено, що при одноразовому в/м або в/в введенні 25–50 мг препарату AUC пропорційна до дози. Фармакокінетичні дослідження багаторазового застосування препарату довели, що AUC та C_max після останнього в/м та в/в введення не відрізняються від показників після одноразового застосування, що свідчить про відсутність кумуляції лікарського засобу.
Розподіл . Аналогічно до інших лікарських засобів із високим ступенем зв’язування з білками плазми крові (99%), V_d декскетопрофену становить у середньому 0,25 л/кг маси тіла. Період напіврозподілу становить близько 0,35 год, а Т_½ — 1–2,7 год. Фармакокінетичні дослідження багаторазового застосування лікарського засобу продемонстрували, що C_max та AUC після останнього в/м або в/в введення не відрізняються від показників після однократного застосування, що свідчить про відсутність кумуляції лікарського засобу.
Біотрансформація та виведення . Метаболізм декскетопрофену в основному відбувається шляхом кон’югації з глюкуроновою кислотою та подальшим виділенням нирками. Після введення декскетопрофену трометамолу в сечі виявляється тільки оптичний ізомер S-(+), що свідчить про відсутність трансформації препарату в оптичний ізомер R-(–) у людей.
Пацієнти літнього віку . Після введення одно- та багаторазових доз ступінь впливу препарату на здорових добровольців літнього віку (від 65 років), які брали участь у дослідженні, був значно вищим (до 55%), ніж на молодих добровольців, однак статистично значущої різниці у C_max та часі її досягнення не виявлено. Середній Т_½ збільшувався (до 48%), а визначений сумарний кліренс скорочувався.
Доклінічні дані з безпеки . Стандартні доклінічні дослідження — дослідження фармакологічної безпеки, генотоксичності та імунофармакології — не виявили особливої небезпеки для людини. Дослідження хронічної токсичності на тваринах дало змогу виявити максимальну дозу лікарського засобу, що не викликає побічних реакцій, яка є у 2 рази вищою від дози, рекомендованої для людини. При введенні більш високих доз лікарського засобу мавпам основними побічними реакціями були кров у калі, зниження приросту маси тіла, а при найбільш високій дозі — патології з боку ШКТ у вигляді ерозій. Ці реакції проявлялися при дозах, при яких експозиція лікарського засобу була в 14–18 разів вищою, ніж при максимальній дозі, рекомендованій людині. Досліджень канцерогенного впливу на тваринах не проводилося.
Як і всі НПЗП, декскетопрофен здатен призвести до загибелі ембріона або плода у тварин за рахунок безпосереднього впливу на його розвиток, або опосередковано — за рахунок пошкоджувального впливу на ШКТ організму матері.

Показання Де-Спан

симптоматичне лікування у разі гострого болю середньої та високої інтенсивності у випадках, коли пероральне застосування препарату недоцільне, наприклад при післяопераційному болю, ниркових коліках та болю в попереку (біль у спині).

Застосування Де-Спан

для мінімізації побічних реакцій слід застосовувати найнижчу ефективну дозу протягом найкоротшого періоду (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
дорослі . Рекомендована доза становить 50 мг з інтервалом 8–12 год. При необхідності повторну дозу слід вводити через 6 год. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 150 мг. Препарат призначений для короткотривалого застосування, тому його слід застосовувати тільки в період гострого болю (не довше 2 діб). Пацієнтів слід переводити на пероральне застосування анальгетиків, якщо це можливо. Побічні реакції можна зменшити за рахунок застосування найнижчої ефективної дози протягом якомога коротшого періоду, необхідного для покращення стану. При післяопераційному болю середнього чи сильного ступеня тяжкості препарат можна застосовувати за показаннями у тих самих рекомендованих дозах у комбінації з опіоїдними анальгетиками.
Пацієнти літнього віку. Корекції дози зазвичай не потрібно. Однак через фізіологічне зниження функції нирок рекомендується нижча доза препарату, максимальна добова доза становить 50 мг при легкому порушенні функції нирок.
Порушення з боку печінки. Для пацієнтів із патологією печінки з легким або середнім ступенем тяжкості (5–9 балів за шкалою Чайлда — П’ю) слід знизити максимальну добову дозу до 50 мг та ретельно контролювати функцію печінки. При тяжких захворюваннях печінки (10–15 балів за шкалою Чайлда — П’ю) препарат протипоказаний.
Порушення з боку нирок. Для пацієнтів із порушеннями функції нирок легкого ступеня (кліренс креатиніну становить 60–89 мл/хв) максимальну добову дозу слід знизити до 50 мг. При порушенні функції нирок середнього чи тяжкого ступеня (кліренс креатиніну становить Діти (у тому числі підлітки). Препарат не слід застосовувати у дітей (у тому числі підлітків) у зв’язку з відсутністю даних щодо його ефективності та безпеки застосування.
Спосіб застосування
В/м введення. Вміст однієї ампули (2 мл) слід повільно вводити глибоко у м’язи.
В/в інфузія. Для проведення в/в інфузії вміст ампули 2 мл розвести у 30–100 мл 0,9% р-ну натрію хлориду, р-ні глюкози або р-ні Рінгера лактату. Р-н для інфузій слід готувати в асептичних умовах, не допускаючи впливу природного денного світла. Готовий р-н повинен бути прозорим. Інфузію необхідно проводити протягом 10–30 хв.
Де-Спан, розведений у 100 мл 0,9% р-ну натрію хлориду або у р-ні глюкози, можна змішувати з допаміном, гепарином, гідроксизином, лідокаїном, морфіном, петидином і теофіліном.
Препарат не можна змішувати у р-ні для інфузій із прометазином та пентазоцином.
В/в ін’єкція (болюсне введення). При необхідності вміст однієї ампули (2 мл р-ну для ін’єкцій) слід вводити в/в повільно протягом не менше 15 с.
Препарат можна змішувати в малих об’ємах (наприклад у шприці) з р-нами для ін’єкцій гепарину, лідокаїну, морфіну і теофіліну.
Де-Спан не можна змішувати в малих об’ємах (наприклад у шприці) із р-нами допаміну, прометазину пентазоцину, петидину та гідрокортизону, тому що утворюється осад.
Препарат можна змішувати тільки з вищенаведеними лікарськими засобами.
При в/м або в/в болюсному застосуванні препарат слід негайно ввести після того, як він був набраний з ампули.
При зберіганні розведених р-нів препарату в поліетиленових пакетах або у пристосованих для введення виробах з етилвінілацетату, пропіонату целюлози, поліетилену низької щільності та полівінілхлориду змін вмісту діючої речовини внаслідок сорбції не відмічено.
Препарат Де-Спан призначений для одноразового застосування, тому залишки готового р-ну слід утилізувати. Перед введенням препарату необхідно впевнитися, що р-н прозорий та безбарвний. Р-н, що містить тверді частки, застосовувати не можна.
Діти . Лікарський засіб не слід застосовувати дітям (у тому числі підліткам) через відсутність даних щодо його ефективності та безпеки.

Протипоказання

• підвищена чутливість до декскетопрофену, будь-якого іншого НПЗП або допоміжних речовин препарату;
• якщо речовини аналогічної дії, наприклад ацетилсаліцилова кислота або інші НПЗП, провокують розвиток нападів БА, бронхоспазму, гострого риніту або спричиняють розвиток носових поліпів, появу кропив’янки чи ангіоневротичного набряку;
• якщо під час лікування кетопрофеном або фібратами виникали фотоалергічні або фототоксичні реакції;
• при шлунково-кишковій кровотечі або перфорації в анамнезі, пов’язаних із попередньою терапією НПЗП;
• пацієнтам із пептичною виразкою в активній фазі/шлунково-кишковою кровотечею, або з наявністю в анамнезі шлунково-кишкової кровотечі, виразок або перфорацій;
• пацієнтам з хронічною диспепсією;
• при шлунково-кишковій кровотечі, іншій кровотечі в активній фазі або при підвищеній кровоточивості;
• при хворобі Крона чи неспецифічному виразковому коліті;
• при тяжкій серцевій недостатності;
• при порушенні функції нирок середнього чи тяжкого ступеня (кліренс креатиніну становить
• при тяжкому порушенні функції печінки (10–15 балів за шкалою Чайлда — П’ю);
• при геморагічному діатезі та при інших порушеннях згортання крові;
• при вираженій дегідратації (внаслідок блювання, діареї або недостатнього прийому рідини);
• у ІІІ триместр вагітності та в період годування грудьми;
• застосування з метою нейроаксіального, інтратекального чи епідурального введення (у зв’язку із вмістом етанолу).

Побічна дія

у нижченаведеній таблиці зазначені розподілені за органами та системами органів і частотою виникнення побічні реакції, зв’язок яких із декскетопрофену трометамолом, за даними клінічних досліджень, визнаний як мінімум можливим, а також побічні реакції, повідомлення про які отримано після виведення препарату на ринок.

Порушення з боку травного тракту відзначали найчастіше.
Можливий розвиток виразкової хвороби, перфорації або шлунково-кишкової кровотечі, іноді з летальним кінцем, особливо у пацієнтів літнього віку. За наявними даними на тлі застосування препарату можуть виникати нудота, блювання, діарея, метеоризм, запор, диспептичні явища, біль у животі, мелена, блювання з домішками крові, виразковий стоматит, загострення коліту та хвороба Крона. Рідше виявляли гастрит. Також відзначали набряки, АГ та серцеву недостатність, що можуть бути спричинені застосуванням НПЗП. Як і у разі застосування інших НПЗП, можливі такі побічні реакції: асептичний менінгіт, що загалом виникає у пацієнтів із системним червоним вовчаком або зі змішаними захворюваннями сполучної тканини, та реакції з боку крові (пурпура, апластична і гемолітична анемія, рідко — агранулоцитоз та гіпоплазія кісткового мозку). Можливі бульозні реакції, у тому числі синдром Стівенса — Джонсона і токсичний епідермальний некроліз (дуже рідко).
Відповідно до результатів клінічних досліджень та епідеміологічних даних застосування деяких НПЗП, особливо у високих дозах та протягом тривалого часу, може супроводжуватися деяким підвищенням ризику розвитку патології, спричиненої тромбозом артерій, наприклад інфаркту міокарда та інсульту.
Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу відіграє важливу роль. Це дає змогу продовжувати спостереження за співвідношенням користь/ризик застосування даного лікарського засобу. Працівники закладів охорони здоров’я повинні повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему сповіщення.

Особливості застосування

з обережністю слід застосовувати препарат у пацієнтів з алергічними станами в анамнезі. Необхідно уникати застосування препарату в комбінації з іншими НПЗП, у тому числі селективними інгібіторами ЦОГ-2. Побічні реакції можна зменшити за рахунок застосування найнижчої ефективної дози протягом якомога коротшого періоду, необхідного для покращення стану.
Безпека стосовно ШКТ . Шлунково-кишкові кровотечі, утворення виразки або її перфорація, у деяких випадках з летальним кінцем, зафіксовано при застосуванні НПЗП на різних етапах лікування незалежно від наявності симптомів-провісників або наявності в анамнезі серйозної патології з боку травного тракту. При розвитку шлунково-кишкової кровотечі або виразки застосування препарату слід припинити. Ризик виникнення шлунково-кишкової кровотечі, утворення виразки або її перфорація підвищуються з підвищенням дози НПЗП у пацієнтів із виразкою в анамнезі, особливо ускладненою кровотечею або перфорацією, а також у пацієнтів літнього віку.
В осіб літнього віку підвищена частота побічних реакцій НПЗП, особливо виникнення шлунково-кишкової кровотечі та перфорації, іноді з летальним кінцем. Лікування цих пацієнтів слід розпочинати з найнижчої можливої дози. Перед початком застосування декскетопрофену трометамолу у пацієнтів, які мають в анамнезі езофагіт, гастрит та/або виразкову хворобу, слід бути впевненим, що ці захворювання знаходяться у фазі ремісії. У пацієнтів із наявними симптомами патології травного тракту та із захворюваннями травного тракту в анамнезі протягом застосування препарату необхідно контролювати стан травного тракту на предмет виникнення можливих порушень, особливо це стосується шлунково-кишкової кровотечі. НПЗП слід з обережністю призначати пацієнтам із захворюваннями ШКТ в анамнезі (виразковий коліт, хвороба Крона), оскільки існує ризик їх загострення. Для таких пацієнтів та осіб, які застосовують ацетилсаліцилову кислоту в низьких дозах або інші засоби, що підвищують ризик виникнення побічних реакцій з боку травного тракту, слід розглянути можливість комбінованої терапії з препаратами-протекторами, наприклад із мізопростолом або інгібіторами протонної помпи.
Пацієнтам, особливо літнього віку, які мають в анамнезі побічні реакції з боку ШКТ, необхідно поінформувати лікаря про всі незвичні симптоми, пов’язані з травною системою, зокрема про шлунково-кишкові кровотечі, особливо на початкових етапах лікування.
Слід з обережністю призначати препарат пацієнтам, які одночасно застосовують засоби, що можуть підвищити ризик виникнення виразки або кровотечі: пероральні ГКС, антикоагулянтні засоби (наприклад варфарин), селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну або антиагрегантні засоби, такі як ацетилсаліцилова кислота.
Безпека стосовно нирок . Пацієнтам із порушенням функції нирок лікарський засіб слід призначати з обережністю, оскільки на тлі застосування НПЗП можливі погіршення функції нирок, затримка рідини в організмі і набряки. Через підвищений ризик нефротоксичності лікарський засіб слід призначати з обережністю при лікуванні діуретиками, а також тим пацієнтам, у яких можливий розвиток гіповолемії. Під час лікування організм повинен отримувати достатню кількість рідини, щоб уникнути зневоднення, яке може призвести до посилення токсичної дії на нирки. Так само як і всі НПЗП, лікарський засіб може підвищувати концентрацію азоту сечовини і креатиніну в плазмі крові. Подібно до інших інгібіторів синтезу простагландинів, його застосування може супроводжуватися побічними реакціями з боку нирок, що призводить до гломерулонефриту, інтерстиціального нефриту, папілярного некрозу, нефротичного синдрому і гострої ниркової недостатності. Найбільше порушень функції нирок виникає у пацієнтів літнього віку.
Безпека стосовно печінки . У пацієнтів із порушенням функції печінки лікарський засіб слід застосовувати з обережністю. Аналогічно до інших НПЗП, препарат може викликати тимчасове та незначне підвищення показників деяких печінкових проб, а також виражене підвищення активності АсАТ та АлАТ. При відповідному підвищенні зазначених показників терапію слід припинити.
Найбільше порушень функції печінки виникає у пацієнтів літнього віку.
Безпека стосовно серцево-судинної системи і мозкового кровообігу . Пацієнтам з АГ та/або серцевою недостатністю легкого або помірного ступеня тяжкості слід перебувати під ретельним наглядом лікаря. Особливої обережності слід дотримуватися при лікуванні пацієнтів із захворюваннями серця в анамнезі, зокрема з попередніми епізодами серцевої недостатності (на тлі застосування препарату підвищується ризик розвитку серцевої недостатності), оскільки при лікуванні НПЗП відмічалися затримка рідини в тканинах і утворення набряків. Клінічні дослідження й епідеміологічні дані дають змогу припустити, що на тлі застосування деяких НПЗП (особливо у високих дозах і протягом тривалого часу) може трохи підвищуватися ризик розвитку артеріальних тромбозів (наприклад інфаркту міокарда або інсульту). Даних для виключення такої небезпеки при застосуванні декскетопрофену недостатньо. Отже, у разі неконтрольованої АГ, застійної серцевої недостатності, ІХС, захворювань периферичних артерій та/або судин головного мозку декскетопрофен слід призначати тільки після ретельної оцінки стану пацієнта. Настільки ж ретельну оцінку стану слід проводити перед початком тривалого лікування пацієнтів з факторами ризику розвитку серцево-судинних захворювань (наприклад АГ, гіперліпідемія, цукровий діабет, паління).
Неселективні НПЗП здатні знижувати агрегацію тромбоцитів та збільшувати час кровотечі за рахунок пригнічення синтезу простагландинів. Одночасне застосування декскетопрофену трометамолу та низькомолекулярного гепарину у профілактичних дозах у післяопераційний період вивчалося у клінічних дослідженнях, і впливу на показники коагуляції не виявлено. Однак пацієнтам, які застосовують декскетопрофен трометамол одночасно з препаратами, що впливають на гемостаз, наприклад варфарин, інші кумаринові препарати або гепарини, необхідно перебувати під ретельним наглядом лікаря. Найбільше порушення функції серцево-судинної системи виникає у пацієнтів літнього віку.
Шкірні реакції . Були повідомлення про дуже рідкісні випадки розвитку серйозних шкірних реакцій (деякі з летальним наслідком) на тлі застосування НПЗП, у тому числі ексфоліативного дерматиту, синдрому Стівенса — Джонсона та токсичного епідермального некролізу. Вірогідно, найвищий ризик їх виникнення відмічають у пацієнтів на початку лікування; у більшості пацієнтів вони виникали протягом 1-го місяця терапії. При появі шкірного висипу, ознак ураження слизових оболонок або інших симптомів підвищеної чутливості препарат Де-Спан слід відмінити.
Інша інформація . Особливої обережності слід дотримуватися у разі призначення лікарського засобу пацієнтам зі спадковим порушенням метаболізму порфірину (наприклад при гострій переміжній порфірії); дегідратацією; безпосередньо після великих хірургічних втручань.
Якщо лікар вважає, що необхідне тривале застосування декскетопрофену, слід регулярно контролювати функцію печінки та нирок.
У дуже рідкісних випадках відмічали тяжкі гострі реакції гіперчутливості (наприклад анафілактичний шок). При перших ознаках розвитку тяжких реакцій гіперчутливості після прийому препарату Де-Спан лікування слід припинити. Залежно від симптомів, будь-яке необхідне в таких випадках лікування повинно проводитися під наглядом лікаря.
Пацієнти з БА в поєднанні з хронічним ринітом, хронічним синуситом та/або поліпами носа, схильні до вищого ризику алергії на ацетилсаліцилову кислоту та/або НПЗП, ніж інші пацієнти. Призначення даного препарату може викликати напади БА або бронхоспазм, особливо у пацієнтів з алергією на ацетилсаліцилову кислоту або НПЗП.
Можливий розвиток тяжких інфекційних ускладнень з боку шкіри і м’яких тканин на тлі вітряної віспи. Дотепер даних, що дають змогу виключити роль НПЗП у посиленні цього інфекційного процесу, не отримано. Тому при вітряній віспі не рекомендується застосовувати препарат Де-Спан.
Де-Спан слід з обережністю призначати пацієнтам із порушеннями кровотворення, системним червоним вовчаком та змішаними захворюваннями сполучної тканини.
Як і інші НПЗП, декскетопрофен трометамол здатний маскувати симптоми інфекційних захворювань під час його застосування. У окремих випадках під час застосування НПЗП були повідомлення про активізацію інфекційних процесів, що локалізуються у м’яких тканинах. Таким чином, якщо під час застосування з’являються або посилюються симптоми бактеріальної інфекції, пацієнтам рекомендується негайно звернутися до лікаря.
Кожна ампула препарату Де-Спан містить 200 мг етанолу, що дорівнює 5 мл пива або 2,08 мл вина на дозу. Препарат може негативно впливати на осіб, які страждають на алкоголізм. Вміст етанолу слід враховувати при застосуванні у вагітних та жінок, які годують грудьми, дітей та пацієнтів із групи ризику, наприклад при захворюваннях печінки, а також пацієнтів з епілепсією. Лікарський засіб містить менше ніж 1 ммоль натрію (23 мг) на дозу, тому майже не містить вільного натрію.
Застосування у період вагітності чи годування грудьми. Застосування препарату Де-спан протипоказано у ІІІ триместр вагітності та у період годування грудьми.
Вагітність . Пригнічення синтезу простагландинів може негативно вплинути на вагітність та/чи розвиток плода. Відповідно до результатів епідеміологічних досліджень застосування препаратів, що пригнічують синтез простагландинів, на ранніх термінах вагітності підвищує ризик викидня, виникнення у плода вад серця та незрощення передньої черевної стінки. Так, абсолютний ризик розвитку аномалій серцево-судинної системи підвищувався з Починаючи з 20-го тижня вагітності, застосування лікарського засобу Де-Спан може спричинити олігогідрамніон внаслідок дисфункції нирок плода. Це може статися невдовзі після початку лікування і зазвичай є оборотним після припинення лікування. Крім того, є повідомлення про звуження артеріальної протоки після лікування у другому триместрі вагітності, яке у більшості випадків зникало після припинення лікування. Тому призначення декскетопрофену трометамолу у І та ІІ триместр вагітності можливе тільки у разі крайньої необхідності. При призначенні декскетопрофену трометамолу жінкам, які планують вагітність, або у І та ІІ триместр вагітності слід застосовувати найменшу можливу ефективну дозу протягом якомога коротшого терміну лікування.
Після впливу лікарського засобу Де-Спан протягом декількох днів, починаючи з 20-го гестаційного тижня, в допологовому моніторингу слід розглянути олігогідрамніон та звуження артеріальної протоки. Якщо виявлено олігогідрамніон або звуження артеріальної протоки, застосування лікарського засобу Де-Спан слід припинити.
Під час ІІІ триместру вагітності усі інгібітори синтезу простагландинів спричиняють:
ризики для плода :
– кардіопульмональний токсичний синдром (передчасне звуження/закриття артеріальної протоки та легенева гіпертензія);
– порушення функції нирок (див. вище), що може прогресувати до ниркової недостатності з розвитком маловоддя;
ризики наприкінці вагітності для матері та дитини :
– подовження часу кровотечі (ефект пригнічення агрегації тромбоцитів), що можливе навіть за умови застосування низьких доз;
– затримка скорочення матки з відповідною затримкою пологів та затяжними пологами.
Годування груддю .
Даних щодо проникнення декскетопрофену у грудне молоко немає. Лікарський засіб Де-Спан протипоказаний у період годування груддю.
Фертильність .
Як і всі інші НПЗП, декскетопрофену трометамол може знижувати жіночу фертильність, тому його не рекомендується застосовувати жінкам, які планують вагітність. Якщо жінка має проблеми із зачаттям або проходять обстеження на предмет безпліддя, слід розглянути можливість відміни препарату.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або роботі з іншими механізмами. На тлі застосування препарату Де-спан можливе виникнення запаморочення, порушення зору або сонливості. У таких випадках можливе погіршення здатності до швидкого реагування, орієнтування в дорожній ситуації і керування транспортними засобами або іншими механізмами.
Діти . Препарат не слід застосовувати у дітей (у тому числі підлітків) у зв’язку з відсутністю даних щодо його ефективності та безпеки.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

одночасне застосування таких засобів із НПЗП не рекомендується
Інші НПЗП (включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2), у тому числі саліцилати у високих дозах (≥3 г/добу) . При одночасному застосуванні кількох НПЗП підвищується ризик виникнення виразки у травному тракті та шлунково-кишкової кровотечі внаслідок їх взаємно посилюючої дії.
Антикоагулянти : НПЗП посилюють дію антикоагулянтів, наприклад варфарину, внаслідок високого ступеня зв’язування декскетопрофену з білками плазми крові, а також пригнічення функції тромбоцитів та пошкодження слизової оболонки шлунка і дванадцятипалої кишки. Якщо одночасне застосування необхідне, його слід проводити під ретельним контролем лікаря та відповідних лабораторних показників.
Гепарин : підвищується ризик кровотеч (через пригнічення функції тромбоцитів та пошкодження слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки). Якщо одночасне застосування необхідне, його слід проводити під ретельним контролем лікаря та відповідних лабораторних показників.
ГКС : підвищується ризик розвиту виразки у травному тракті та шлунково-кишкової кровотечі.
Літій (були повідомлення щодо кількох НПЗП): НПЗП підвищують рівень літію у крові, що може призвести до інтоксикації (знижується виділення літію нирками). Тому на початку застосування декскетопрофену при корекції дози або відміні препарату необхідно контролювати рівень літію у крові.
Метотрексат у високих дозах (не менше 15 мг/тиж) . За рахунок зниження ниркового кліренсу метотрексату на тлі застосування НПЗП у цілому посилюється його негативний вплив на систему крові.
Похідні гідантоїну та сульфонаміди : можливе посилення токсичності цих речовин.
Одночасне застосування таких засобів із НПЗП потребує обережності
Діуретичні засоби, інгібітори АПФ, антибактеріальні аміноглікозиди та антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ . Декскетопрофен знижує ефективність діуретичних засобів та інших антигіпертензивних засобів. У деяких пацієнтів із порушеннями функції нирок (наприклад при зневодненні або в осіб літнього віку) застосування засобів, що пригнічують ЦОГ, одночасно з інгібіторами АПФ, антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ або антибактеріальними аміноглікозидами може погіршити функцію нирок, що зазвичай є зворотним процесом. При застосуванні декскетопрофену разом із будь-яким діуретичним засобом слід переконатися у відсутності зневоднення у пацієнта, а на початку лікування необхідно контролювати функцію нирок.
Метотрексат у низьких дозах ( Пентоксифілін : існує ризик кровотечі. Необхідно посилити контроль і частіше перевіряти показник часу кровотечі.
Зидовудин : існує ризик збільшення токсичного впливу на еритроцити за рахунок впливу на ретикулоцити, що після 1-го тижня застосування НПЗП призводить до тяжкої анемії. Протягом 1–2 тиж після початку застосування НПЗП слід зробити аналіз крові та перевірити вміст ретикулоцитів.
Препарати сульфонілсечовини : НПЗП здатні посилити гіпоглікемічну дію цих засобів за рахунок заміщення препаратів сульфонілсечовини у сполуках з білками плазми крові.
Слід врахувати можливі взаємодії при застосуванні таких засобів
Блокатори β-адренорецепторів : НПЗП здатні послабити їх антигіпертензивну дію за рахунок пригнічення синтезу простагландинів.
Циклоспорин та такролімус : можливе посилення нефротоксичності за рахунок впливу НПЗП на ниркові простагландини. При комбінованій терапії слід контролювати функцію нирок.
Тромболітичні засоби : підвищується ризик кровотечі.
Антиагрегантні засоби та селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну : підвищується ризик шлунково-кишкової кровотечі.
Пробенецид : можливе підвищення концентрації декскетопрофену у плазмі крові, що, вірогідно, зумовлено пригніченням ниркової канальцевої секреції та кон’югації препарату з глюкуроновою кислотою і потребує корекції дози декскетопрофену.
Серцеві глікозиди : НПЗП здатні підвищити концентрацію глікозидів у плазмі крові.
Міфепристон : теоретично існує ризик зміни ефективності міфепристону під впливом інгібіторів простагландинсинтетази. Обмежені дані дають змогу припустити, що одночасне введення НПЗП в один день із простагландином не чинить небажаного впливу на ефективність міфепристону або простагландину щодо дозрівання шийки матки або її скорочуваності, а також не знижує клінічної ефективності засобів для медикаментозного переривання вагітності.
Антибіотики хінолінового ряду : результати досліджень на тваринах показали, що при застосуванні похідних хінолону у високих дозах у комбінації з НПЗП підвищується ризик розвитку судом.
Тенофовір : при одночасному застосуванні з НПЗП може підвищуватися концентрація азоту сечовини і креатиніну в плазмі крові — тому для оцінки можливого впливу поєднаного застосування даних лікарських засобів необхідно проводити контроль функції нирок.
Деферасирокс : при одночасному застосуванні з НПЗП може підвищуватися ризик токсичного впливу на ШКТ. При застосуванні даного лікарського засобу спільно з деферасироксом необхідний ретельний нагляд за станом пацієнта.
Пеметрексед : при одночасному застосуванні з НПЗП може знижуватися виведення пеметрекседу; тому при застосуванні НПЗП у високих дозах необхідно виявляти особливу обережність. Пацієнтам з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну 45–79 мл/хв) слід уникати одночасного застосування пеметрекседу та НПЗП протягом 2 днів до і 2 днів після прийому пеметрекседу.
Несумісність . Де-Спан не можна змішувати в малих об’ємах (наприклад у шприці) із р-нами допаміну, прометазину пентазоцину, петидину та гідроксизину, тому що утворюється осад.
Розведені р-ни для інфузій, отримані як зазначено в розділі ЗАСТОСУВАННЯ, не можна змішувати з прометазином або пентазоцином.

Передозування

симптоматика передозування невідома. Аналогічні лікарські засоби спричиняють порушення з боку травного тракту (блювання, анорексія, біль у животі) та нервової системи (сонливість, запаморочення, дезорієнтація, головний біль). При випадковому передозуванні слід негайно розпочати симптоматичне лікування відповідно до стану пацієнта. Декскетопрофену трометамол виводиться з організму за допомогою діалізу.

Де-Спан (De-Span) Лекарственные препараты

фармакодинамика . Декскетопрофена трометамол — это соль пропионовой кислоты (что обусловливает анальгезирующее, противовоспалительное и жаропонижающее действие), относится к классу НПВП. Механизм ее действия основан на снижении синтеза простагландинов за счет угнетения ЦОГ. В частности, тормозится превращение арахидоновой кислоты в циклические эндопероксиды PGG₂ и PGH₂, из которых образуются простагландины PGE₁, PGE₂, PGF_2α, PGD₂, а также простациклин PGI₂ и тромбоксаны ТхА₂ и ТхВ₂. Кроме этого, угнетение синтеза простагландинов может влиять на другие медиаторы воспаления, такие как кинины, что может также косвенно влиять на основное действие препарата. Выявлено угнетающее действие декскетопрофена трометамола на активность ЦОГ-1 и ЦОГ-2. Клинические исследования при различных видах боли продемонстрировали, что декскетопрофена трометамол оказывает выраженное анальгезирующее действие. Обезболивающее действие декскетопрофена трометамола при в/м и в/в введении пациентам с болью средней и сильной интенсивности было изучено при различных видах боли при хирургических вмешательствах (ортопедические и гинекологические операции, операции на брюшной полости), а также при боли в опорно-двигательном аппарате (острая боль в пояснице) и почечных коликах. В ходе проведенных исследований анальгезирующее действие препарата быстро начиналось и достигало максимума в течение первых 45 мин. Продолжительность обезболивающего действия после применения 50 мг декскетопрофена трометамола обычно составляет 8 ч. Клинические исследования показали, что применение декскетопрофена трометамола позволяет значительно сократить дозу опиатов при их одновременном применении с целью купирования послеоперационной боли. Если пациентам, которым для купирования послеоперационной боли применяли с помощью прибора для контролируемого обезболивания морфий, назначали также декскетопрофена трометамол, то им требовалось гораздо меньше морфия (на 30–45%), чем пациентам, получавшим плацебо.
Фармакокинетика . После в/м введения декскетопрофена трометамола C_max достигается через 20 мин (10–45 мин). Доказано, что при однократном в/м или в/в введении 25–50 мг AUC пропорциональна дозе. Фармакокинетические исследования многократного применения препарата доказали, что AUC и C_max после последнего в/м и в/в введения не отличаются от показателей после однократного применения, что свидетельствует об отсутствии кумуляции лекарственного средства. Аналогично другим лекарственным средствам с высокой степенью связывания с белками плазмы крови (99%), V_d декскетопрофена составляет в среднем 0,25 л/кг массы тела. Период полураспределения составляет около 0,35 ч, а Т_½ — 1–2,7 ч. Метаболизм декскетопрофена в основном происходит путем конъюгации с глюкуроновой кислотой и последующим выделением почками. После введения декскетопрофена трометамола в моче определяется только оптический изомер S–(+), что свидетельствует об отсутствии трансформации препарата в оптический изомер R–(–). После введения одно- и многократных доз степень влияния препарата на здоровых добровольцев пожилого возраста (от 65 лет), участвовавших в исследовании, была значительно выше (до 55%), чем на молодых добровольцев, однако статистически значимой разницы в C_max и Т_max не отмечено. Средний Т_½ увеличивался (до 48%), а определенный суммарный клиренс сокращался.

Показания Де-Спан

симптоматическое лечение при острой боли средней и высокой интенсивности в случаях, когда пероральное применение препарата нецелесообразно, например при послеоперационной боли, почечных коликах и боли в пояснице (боли в спине).

Применение Де-Спан

взрослые
Рекомендуемая доза составляет 50 мг с интервалом 8–12 ч. При необходимости повторную дозу следует вводить через 6 ч. Максимальная суточная доза не должна превышать 150 мг. Препарат предназначен для кратковременного применения, поэтому его следует назначать только в период острой боли (не более 2 сут). Пациентов следует переводить на пероральное применение анальгетиков, если это возможно. Побочные реакции можно сократить за счет применения минимальной эффективной дозы в течение как можно более короткого времени, необходимого для улучшения состояния. При послеоперационной боли средней или сильной степени тяжести препарат можно применять по показаниям в тех же рекомендуемых дозах в сочетании с опиоидными анальгетиками.
Пациенты пожилого возраста . Коррекции дозы обычно не требуется. Однако в связи с физиологическим снижением функции почек рекомендуется более низкая доза, максимальная суточная доза составляет 50 мг при легком нарушении функции почек.
Нарушения со стороны печени . Для пациентов с патологией печени легкой или средней степени тяжести (5–9 баллов по шкале Чайлда — Пью) следует снизить максимальную суточную дозу до 50 мг и тщательно контролировать функцию печени. При тяжелых заболеваниях печени (10–15 баллов по шкале Чайлда — Пью) препарат противопоказан.
Нарушения со стороны почек . Для пациентов с нарушениями функции почек легкой степени (клиренс креатинина 50–80 мл/мин) максимальную суточную дозу следует снизить до 50 мг. При нарушении функции почек средней или тяжелой степени (клиренс креатинина Дети (в том числе подростки) . Препарат не следует применять у детей (в том числе подростков) в связи с отсутствием данных об его эффективности и безопасности применения.
В/м введение . Р-р для инъекций следует медленно вводить глубоко в мышцу.
В/в инфузии . Для проведения в/в инфузии содержимое ампулы 2 мл развести в 30–100 мл 0,9% р-ра натрия хлорида, р-ре глюкозы или р-ре Рингер-лактата. Р-р для инфузий следует готовить в асептических условиях, не допуская воздействия естественного дневного света. Готовый р-р должен быть прозрачен. Инфузию необходимо проводить в течение 10–30 мин. Не допускать воздействия естественного дневного света на приготовленный р-р.
Де-Спан, разведенный в 100 мл 0,9% р-ра натрия хлорида или в р-ре глюкозы, можно смешивать с допамином, гепарином, гидроксизином, лидокаином, морфином, петидином и теофиллином.
Препарат нельзя смешивать в р-ре для инфузий с прометазином и пентазоцином.
В/в инъекция (болюсное введение) . При необходимости содержимое одной ампулы (2 мл р-ра для инъекций) следует вводить в/в в течение не менее 15 с.
Препарат можно смешивать в малых объемах (например в шприце) с р-рами для инъекций гепарина, лидокаина, морфина и теофиллина.
Де-Спан нельзя смешивать в малых объемах (например в шприце) с р-рами допамина, прометазина, пентазоцина, петидина и гидрокортизона, так как образуется белый осадок.
Препарат можно смешивать только с вышеприведенными лекарственными средствами.
При в/м или в/в инъекционном применении препарат следует немедленно ввести после того, как он был набран из ампулы. Р-р для в/в инфузии необходимо применять сразу после его приготовления.
При хранении разведенных р-ров препарата в полиэтиленовых пакетах или в приспособленных для введения изделиях из этилвинилацетата, пропионата целлюлозы, полиэтилена низкой плотности и поливинилхлорида изменений содержания действующего вещества вследствие сорбции не наблюдалось.
Препарат Де-Спан предназначен для однократного применения, поэтому остатки готового р-ра следует вылить. Перед введением препарата необходимо убедиться, что р-р прозрачный и бесцветный. Р-р, содержащий твердые частицы, применять нельзя.

Противопоказания

– повышенная чувствительность к декскетопрофену, любому другому НПВП или вспомогательным веществам препарата;
– если вещества аналогичного действия, например ацетилсалициловая кислота или другие НПВП, провоцируют развитие приступов БА, бронхоспазма, острого ринита или вызывают развитие носовых полипов, появление крапивницы или ангионевротического отека;
– в активной фазе язвенной болезни или при кровотечении, подозрении на них или при рецидивирующей язвенной болезни или кровотечении в анамнезе (не менее двух подтвержденных фактов язвы или кровотечения), или хроническая диспепсия;
– при желудочно-кишечном кровотечении, другом кровотечении в активной фазе или повышенной кровоточивости;
– при желудочно-кишечном кровотечении или перфорации в анамнезе, связанных с предшествующей терапией НПВП;
– при болезни Крона или неспецифическом язвенном колите;
– при БА в анамнезе;
– при тяжелой сердечной недостаточности;
– при нарушении функции почек средней или тяжелой степени (клиренс креатинина – при тяжелом нарушении функции печени (10–15 баллов по шкале Чайлда — Пью);
– при геморрагическом диатезе и других нарушениях свертывания крови;
– в III триместр беременности и период кормления грудью;
– применение с целью нейроаксиального, интратекального или эпидурального введения (в связи с содержанием этанола).

Побочные эффекты

в нижеследующей таблице указаны распределенные по органам и системам органов и частоте возникновения побочные реакции, связь которых с декскетопрофена трометамолом, по данным клинических исследований, признана как минимум возможной, а также побочные реакции, сообщения о которых получены в пострегистрационный период.

Нарушения со стороны пищеварительного тракта отмечали чаще всего.

Возможно развитие язвенной болезни, перфорации или желудочно-кишечного кровотечения, иногда с летальным исходом, особенно у пациентов пожилого возраста. По имеющимся данным, на фоне применения препарата могут возникать тошнота, рвота, диарея, метеоризм, запор, диспептические явления, боль в животе, мелена, рвота с примесью крови, язвенный стоматит, обострение колита и болезни Крона. Реже выявляли гастрит. Также отмечались отеки, АГ и сердечная недостаточность, которые могут быть вызваны применением НПВП. Как и в случае применения других НПВП, возможны такие побочные реакции: асептический менингит, который, как правило, возникает у пациентов с системной красной волчанкой или со смешанными заболеваниями соединительной ткани, и реакции со стороны крови (пурпура, апластическая и гемолитическая анемия, редко — агранулоцитоз и гипоплазия костного мозга). Возможны буллезные реакции, в том числе синдром Стивенса — Джонсона и токсический эпидермальный некролиз (очень редко).
Согласно результатам клинических исследований и эпидемиологических данных применение некоторых НПВП, особенно в высоких дозах и в течение длительного времени, может сопровождаться некоторым повышением риска развития патологии, вызванной тромбозом артерий, например инфаркт миокарда и инсульт.

Особые указания

с осторожностью следует применять препарат пациентам с аллергическими состояниями в анамнезе. Необходимо избегать применения препарата в комбинации с другими НПВП, в том числе селективными ингибиторами ЦОГ-2. Побочные реакции можно сократить за счет применения минимальной эффективной дозы в течение как можно более короткого времени, необходимого для улучшения состояния.
Желудочно-кишечные кровотечения, образование язвы или ее перфорация, в некоторых случаях с летальным исходом, зафиксированы при применении НПВП на разных этапах лечения независимо от наличия симптомов-предвестников или наличия в анамнезе серьезной патологии со стороны ЖКТ. При развитии желудочно-кишечного кровотечения препарат следует отменить. Риск возникновения желудочно-кишечного кровотечения, образования язвы или ее перфорации возрастает с повышением дозы НПВП у пациентов с язвой в анамнезе, особенно осложненной кровотечением или перфорацией, а также у пациентов пожилого возраста. У лиц пожилого возраста повышена частота побочных реакций НПВП, особенно возникновение желудочно-кишечного кровотечения и перфорации, иногда с летальным исходом. Лечение этих пациентов следует начинать с наиболее низкой возможной дозы. НПВП следует с осторожностью назначать пациентам с заболеваниями ЖКТ в анамнезе, поскольку существует риск их обострения. Применение НПВП может приводить к рецидивам неспецифического язвенного колита, а также болезни Крона у пациентов, находящихся в фазе ремиссии. Перед началом применения декскетопрофена трометамола пациентами с эзофагитом, гастритом и/или язвенной болезнью в анамнезе следует быть уверенным, что эти заболевания — в фазе ремиссии. У пациентов с имеющимися симптомами патологии ЖКТ и с заболеваниями ЖКТ в анамнезе при применении препарата необходимо контролировать состояние ЖКТ относительно возникновения возможных нарушений, особенно это касается желудочно-кишечного кровотечения.
Для таких пациентов и лиц, применяющих ацетилсалициловую кислоту в низких дозах или другие средства, повышающие риск возникновения побочных реакций со стороны ЖКТ, следует рассмотреть возможность комбинированной терапии препаратами-протекторами, например мизопростолом или ингибиторами протонной помпы.
Пациентам, особенно пожилого возраста, имеющим в анамнезе побочные реакции со стороны ЖКТ, необходимо известить врача обо всех необычных симптомах, связанных с пищеварительной системой, в частности о желудочно-кишечном кровотечении, особенно на начальных этапах лечения.
Следует с осторожностью назначать пациентам, одновременно применяющим средства, которые могут повысить риск возникновения язвы или кровотечения: пероральные ГКС, антикоагулянтные средства (например варфарин), селективные ингибиторы обратного захвата серотонина или антиагрегантные средства, такие как ацетилсалициловая кислота.
Неселективные НПВП способны снижать агрегацию тромбоцитов и увеличивать время кровотечения за счет подавления синтеза простагландинов. Одновременное применение декскетопрофена трометамола и низкомолекулярного гепарина в профилактических дозах в послеоперационный период изучалось в клинических исследованиях, влияния на показатели коагуляции не выявлено. Однако пациентам, которые применяют декскетопрофена трометамол одновременно с препаратами, влияющими на гемостаз, например с варфарином, другими кумариновыми препаратами или гепарином, необходимо находиться под тщательным наблюдением врача.
Пациентам с АГ и/или застойной сердечной недостаточностью легкой или средней степени тяжести следует находиться под тщательным наблюдением врача в связи с возможной задержкой жидкости в организме и появлением периферических отеков.
Согласно имеющимся клиническим и эпидемиологическим данным применение некоторых НПВП, особенно в высоких дозах и в течение длительного периода, может сопровождаться некоторым повышением риска возникновения состояний, вызванных тромбозом артерий, например инфаркта миокарда или инсульта. Данных для исключения декскетопрофена трометамола недостаточно.
При неконтролируемой АГ, застойной сердечной недостаточности, подтвержденной ИБС, заболеваниях периферических артерий и/или сосудов головного мозга декскетопрофена трометамол следует применять только после тщательной оценки состояния пациента. То же следует делать перед началом длительного лечения пациентов с факторами риска сердечно-сосудистых заболеваний (например АГ, гиперлипидемия, сахарный диабет, курение).
Были сообщения об очень редких случаях развития серьезных кожных реакций (некоторые с летальным исходом) на фоне применения НПВП, в том числе эксфолиативного дерматита, синдрома Стивенса — Джонсона и токсического эпидермального некролиза. Вероятно, самый высокий риск их возникновения наблюдается у пациентов в начале лечения; у большинства пациентов они возникали в течение 1-го месяца терапии. При появлении кожной сыпи, признаков поражения слизистых оболочек или других симптомов повышенной чувствительности препарат Де-Спан следует отменить. Как и все НПВП, препарат способен повышать уровень азота мочевины и креатинина в плазме крови. Подобно другим ингибиторам синтеза простагландинов применение препарата может сопровождаться побочными реакциями со стороны почек, что может привести к развитию гломерулонефрита, интерстициального нефрита, папиллярного некроза, нефротического синдрома и ОПН.
Как и другие НПВП, препарат может вызвать временное и незначительное повышение показателей некоторых печеночных проб, а также значительное повышение уровня АсАТ и АлАТ. При соответствующем повышении этих показателей лечение следует прекратить.
Необходимо с осторожностью назначать препарат пациентам с нарушениями функции печени и/или почек, а также пациентам с АГ и/или застойной сердечной недостаточностью, поскольку у них на фоне применения НПВП возможно ухудшение функции почек, задержка жидкости в организме и появление периферических отеков. В связи с повышенным риском нефротоксичности препарат следует с осторожностью применять при лечении диуретиками, а также пациентам, у которых возможно развитие гиповолемии.
Особую осторожность следует соблюдать при лечении пациентов с заболеваниями сердца в анамнезе, в частности с предыдущими эпизодами сердечной недостаточности, поскольку на фоне применения препарата повышается риск возникновения сердечной недостаточности.
Больше всего нарушений функции почек, сердечно-сосудистой системы и печени возникает у пациентов пожилого возраста.
Де-Спан следует с осторожностью назначать пациентам с нарушениями кроветворения, системной красной волчанкой и смешанными заболеваниями соединительной ткани.
Как и другие НПВП, декскетопрофена трометамол способен маскировать симптомы инфекционных заболеваний во время его применения. В отдельных случаях при применении НПВП были сообщения об активизации инфекционных процессов, локализующихся в мягких тканях. Таким образом, если при применении появляются или усиливаются симптомы бактериальной инфекции, пациентам рекомендуется немедленно обратиться к врачу.
Как и все другие НПВП, декскетопрофена трометамол может снижать женскую фертильность, поэтому не рекомендуется применять женщинам, планирующим беременность. Женщинам, которые имеют проблемы с зачатием или проходят обследование по бесплодию, следует рассмотреть возможность отмены препарата. Применение препарата в I и II триместр беременности возможно в случае крайней необходимости.
Одна ампула препарата Де-Спан содержит 200 мг этанола, что соответствует 5 мл пива или 2,08 мл вина на дозу. Препарат может негативно влиять на лиц, больных алкоголизмом. Содержание этанола следует учитывать при применении препарата в I и II триместр беременности, детям и пациентам группы риска, например при заболеваниях печени, а также больным эпилепсией. Лекарственное средство содержит менее 1 ммоль натрия (23 мг) на дозу, поэтому почти не содержит свободного натрия.
Применение в период беременности или кормления грудью . Применение препарата Де-Спан противопоказано в III триместр беременности и в период кормления грудью.
Подавление синтеза простагландинов может негативно повлиять на беременность и/или развитие плода. Согласно результатам эпидемиологических исследований применение препаратов, подавляющих синтез простагландинов, на ранних сроках беременности повышает риск выкидыша, возникновения у плода пороков сердца и незаращения передней брюшной стенки. Так, абсолютный риск развития аномалий сердечно-сосудистой системы повышался с В III триместр все ингибиторы синтеза простагландинов вызывают следующее:
– риски для плода: кардиопульмональный токсический синдром (с закрытием артериального протока и легочной гипертензией); нарушение функции почек, которое может прогрессировать до почечной недостаточности с развитием маловодия;
– риски для матери и ребенка в конце беременности: удлинение времени кровотечения (эффект подавления агрегации тромбоцитов), что возможно даже при применении препарата в низких дозах; задержка сокращений матки с соответствующей задержкой родов и затяжными родами.
Данных о проникновении декскетопрофена в грудное молоко нет.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами или работе с другими механизмами . На фоне применения препарата Де-Спан возможно возникновение головокружения, сонливости и повышенной утомляемости, поэтому не исключается слабое или умеренное влияние на способность управлять транспортными средствами или обслуживать другие механизмы. Пациенты должны это учитывать и объективно оценивать свою способность к выполнению таких работ.
Дети . Препарат не следует применять у детей (в том числе подростков) в связи с отсутствием данных об его эффективности и безопасности.

Взаимодействия

одновременное применение таких средств с НПВП не рекомендуется
Другие НПВП, в том числе салицилаты в высоких дозах (≥3 г/сут) . При одновременном применении нескольких НПВП вследствие их взаимно усиливающего действия повышается риск возникновения язвы в ЖКТ и желудочно-кишечного кровотечения.
Антикоагулянты . НПВП усиливают действие антикоагулянтов, например варфарина, вследствие высокой степени связывания декскетопрофена с белками плазмы крови, а также угнетение функции тромбоцитов и повреждения слизистой оболочки желудка и двенадцатиперстной кишки. Если одновременное применение необходимо, его следует проводить под тщательным контролем врача и соответствующих лабораторных показателей.
Гепарин . Повышается риск развития кровотечений (за счет угнетения функции тромбоцитов и повреждения слизистой оболочки желудка и двенадцатиперстной кишки). Если одновременное применение необходимо, его следует проводить под тщательным контролем врача и соответствующих лабораторных показателей.
ГКС . Повышается риск развития язвы в ЖКТ и желудочно-кишечного кровотечения.
Литий (были сообщения относительно нескольких НПВП). НПВП повышают уровень лития в крови, что может привести к интоксикации (снижается выделение лития почками). Поэтому в начале применения декскетопрофена при коррекции дозы или отмене препарата необходимо контролировать уровень лития в крови.
Метотрексат в высоких дозах (не менее 15 мг/нед) . За счет снижения почечного клиренса метотрексата на фоне применения НПВП в целом усиливается его негативное влияние на систему крови.
Производные гидантоина и сульфаниламиды : возможно усиление токсичности этих веществ.
Одновременное применение таких средств с НПВП требует осторожности
Диуретики, ингибиторы АПФ, аминогликозиды и антагонисты рецепторов ангиотензина II . Декскетопрофен снижает эффективность диуретиков и других антигипертензивных средств. У некоторых пациентов с нарушениями функции почек (например при обезвоживании или у лиц пожилого возраста) применение средств, угнетающих ЦОГ, одновременно с ингибиторами АПФ, антагонистами рецепторов ангиотензина II или аминогликозидами может ухудшить функцию почек, что обычно является обратимым процессом. При применении декскетопрофена вместе с любым диуретическим средством следует убедиться в отсутствии обезвоживания у пациента, а в начале лечения необходимо контролировать функцию почек.
Метотрексат в низких дозах ( Пентоксифиллин : существует риск кровотечения. Необходимо усилить контроль и чаще проверять показатели времени кровотечения.
Зидовудин : существует риск увеличения выраженности токсического воздействия на эритроциты за счет влияния на ретикулоциты, что после 1-й недели применения НПВП приводит к тяжелой анемии. В течение 1–2 нед после начала применения НПВП следует сделать анализ крови и проверить содержание ретикулоцитов.
Препараты сульфонилмочевины . НПВП способны усилить гипогликемическое действие этих средств за счет замещения препаратов сульфонилмочевины в соединениях с белками плазмы крови.
Следует учесть возможные взаимодействия при применении таких средств
Блокаторы β-адренорецепторов . НПВП способны ослабить их гипотензивное действие за счет подавления синтеза простагландинов.
Циклоспорин и такролимус : возможно усиление нефротоксичности за счет влияния НПВП на почечные простагландины. При комбинированной терапии следует контролировать функцию почек.
Тромболитические средства: повышается риск кровотечения.
Антиагрегантные средства и селективные ингибиторы обратного захвата серотонина : повышается риск желудочно-кишечного кровотечения.
Пробенецид : возможно повышение концентрации декскетопрофена в плазме крови, что, вероятно, обусловлено угнетением почечной канальцевой секреции и конъюгации препарата с глюкуроновой кислотой и требует коррекции дозы декскетопрофена.
Сердечные гликозиды : НПВП способны повысить концентрацию гликозидов в плазме крови.
Мифепристон : в связи с вероятностью снижения эффективности мифепристона под влиянием ингибиторов простагландинсинтетазы НПВП следует назначать только через 8–12 сут после терапии мифепристоном.
Хинолон : результаты исследований на животных показали, что при применении производных хинолона в высоких дозах в сочетании с НПВП повышается риск развития судорог.

Передозировка

симптоматика передозировки неизвестна. Аналогичные лекарственные средства вызывают нарушения со стороны ЖКТ (рвота, анорексия, боль в животе) и нервной системы (сонливость, головокружение, дезориентация, головная боль). При случайной передозировке следует немедленно начать симптоматическое лечение в соответствии с состоянием пациента. Декскетопрофена трометамол выводится из организма с помощью диализа.