Доказувати чи доводити, докази чи доводи: як і коли вживати?

Згідно з посібником Культура мови на щодень обидва дієслова відповідають значенню “підтверджувати істинність чого-небудь”, але “різняться сферами стилістичного вживання”. Однак автори зазначають, що “в значенні відповідної предметної дії установився іменник докази”.

Доводити — Доказувати. Слова різняться сферами стилістичного вживання, хоч ще в XIX ст. вони вживалися без стилістичного розподібнення, пор.: Я стала змагатися, доводити, що вона помиляється (О. Кониський) та Ти знов тихо і поважно доказувала мені, що дрібниці життя мають величезну руйнуючу силу (Леся Українка). У наведених фразах дієслова мають значення «переконувати кого-небудь у чомусь». У значенні «підтверджувати істинність, правильність чого-небудь фактами, незаперечними доказами» сучасна літературна мова віддає перевагу дієслову доводити, напр.: Наука доводить, що життя на Марсі існує, але чи єсть там люди і які вони, поки що невідомо (Г. Тютюнник). Отже, для розмовного та художнього стилів властиве паралельне вживання дієслів доводити, доказувати. Через виразний колорит розмовності, який характерний для вислову доказувати, його не приймають діловий, науковий стилі. У книжних стилях послуговуються дієсловом доводити: доводити до відома, доводити вину, концепцію, непричетність, право, правоту, теорему тощо. Характерно, що в значенні відповідної предметної дії усталився іменник докази, напр.: Нюрнберзький процес відзначався винятковою бездоганністю і силою доказів (з газ.); Один з доказів обертання Земні навколо Сонця — існування річного паралакса зір (з підр.).

Чому ж тоді відомий роман Дж.Остін перекладено, як “Доводи розуму”? Чи не є це калькою з російської мови?

доводити

дово́дити / довести́ до гріха́ кого і без додатка. Бути причиною чиїх-небудь несхвальних вчинків; провокувати кого-небудь на погані вчинки. — Люблю бісове коріння (жінок), хоч воно й до гріха доводить. — бормотав Пищимуха (Панас Мирний); — Йдіть собі, панове-молодці. І ти йди,— тихо й спокійно сказав Бульба козакові з вийнятою шаблею.— Іди, не доводь мене до гріха (О. Довженко); (Роман:) Чи така вже невгамовна, дика натура чоловіка, що не властен він боротися з жагою, котра раптом .. обхопе (обхопить) його і доведе до гріха. (М. Кропивницький).

дово́дити / довести́ до кра́йнощів (до кра́йності) кого. Викликати в кого-небудь стан надмірного збудження, напруження. Кордеєвич зблід і вхопився за меч .. Противники, які довели його до крайності, позникали в товпі (натовпі) (Ю. Опільський).

дово́дити / довести́ до кра́ю (до кінця́) що. Завершувати яку-небудь справу. — За що не візьметься (Лошаков), то вже доведе його до краю (Панас Мирний); Коли .. я захворів, я нестерпно страждав від думки, що, може, мені не вдасться вже довести свою роботу до кінця (О. Довженко). дово́дити кра́ю. Старий каже: “Тепер, щоб ви знали, Треба краю доводити” (Т. Шевченко). довести́ кіне́ць. Куди його (Кармеля) послати, то найде дорогу, за що візьметься, усьому кінець доведе (Марко Вовчок).

дово́дити / довести́ до ла́ду́ що і без додатка. 1. Справлятися з чим-небудь, виконувати, робити щось на належному рівні. — Ой, помру, Давиде, а ти перебирайся на мій ґрунт, доводь його до ладу (М. Стельмах); — Бачте,— казав .. Василь Іванович ..— смієтеся .. А я знаю, що ні один із вас не доведе до ладу задачу (С. Васильченко); — Посіяти (кукурудзи) треба стільки, скільки вони (колгоспники) зможуть довести до ладу (Ю. Мушкетик). 2. Завершувати що-небудь. — Ото, моє серце, гарну невісточку матиму, коли дасть Господь милосердний довести діло до ладу,— заговорила Кайдашиха (І. Нечуй-Левицький); Вона (Мотря) обіцяла побалакати з Явдохою, але не скоріш як у неділю, бо тепер .. заходилась коло мазання — треба ж довести його до ладу (М. Коцюбинський).

дово́дити / довести́ до літ кого. Виховувати, ростити кого-небудь до повноліття (про дітей). Дядина .. мене, сироту, до літ довела (Ганна Барвінок).

дово́дити / довести́ до пуття́. 1. що. Здійснювати якусь роботу на належному рівні до її повного завершення. Кидався (управитель) робити двадцять справ і хоч не все доводив до пуття, проте створював враження страшенної занятості (С. Добровольський); Тато приносить йоржів та окунів, чистить сам на тертушці, а мати доводить усе до пуття (Є. Гуцало); Дід Харко роздав більшу частину пасіки по колгоспних дворищах, кожного вулика сам довів до пуття (Ю. Яновський). 2. кого. Ростити, виховуючи кого-небудь; допомагати комусь досягти певного становища в суспільстві. Зоставшись удовою, вона (Зінька) сама хазяйнувала не згірше свого чоловіка, довела до пуття дітей, вже оженила старших .. синів. поставила кожному нову хату (І. Нечуй-Левицький); Добрий був з діда різьбяр. Своє вміння він потроху передавав улюбленцеві Борису Ганущакові, якого виховав та до пуття довів (Л. Дмитерко).

дово́дити / довести́ до ро́зуму (до ума́, до глу́зду). 1. кого і без додатка. Виховувати, ростити (про дітей). — Щоб вам (Галі і Чіпці), мої рідні, щасливо вік звікувати та своїх діток до розуму довести! (Панас Мирний); Тепла хвиля підмиває серце матері, як вода калину, щасливою сльозою очі криються: усіх же вигодувала та виняньчила та й до розуму довела (Григорій Тютюнник); Не той батько, що зродив, а той, що до ума довів (Укр.. присл..); Няньчить її й доглядає (ненька). Обчісує й одягає, До глузду доводить (П. Гулак-Артемовський). 2. що. Здійснювати, успішно виконувати що-небудь, справлятися з чимсь. — Багацько таких, що на готовеньке зазіхають, та мало таких, що до ума що-небудь доводять (Л. Яновська); — Позичити (насіння) не штука,— відповів голова,— та дивіться, щоб до ума довели (М. Рудь). 3. кого. Наставляти, повчати кого-небудь. Параска ще довго корила хатніх, до ума доводила невістку (К. Гордієнко).

дово́дити / довести́ до ру́чки. 1. що. Занедбувати, занехаювати що-небудь. Тваринництво в господарстві довели до ручки (З усн. мови). 2. кого. Викликати в кого-небудь стан надмірного збудження, напруження, незадоволення і т. ін. — Знають же добре, кляті, що по-їхньому ніколи не вийде, що буде так, як загальні збори постановили, .. а от .. доводять бригадира до ручки (В. Кучер).

не дово́дити / не довести́ до добра́ кого і без додатка. 1. Бути, ставати причиною чиїх-небудь невдач, неприємностей. Баловство (пустощі) ніколи до добра не доводить (Укр.. присл..); (Хуса:) Сабіно! Гей, не будь така лукава! Не доведе тебе се до добра (Леся Українка); Супрун повчає: — Пропадеш, хлопче, як потягнешся за совістю свого тата. Не доведе він тебе до добра. Маму, маму свою слухай (М. Стельмах). 2. Не впорядковувати щось, не завершувати чого-небудь. не дове́дений до добра́. Колгосп .. у великім боргу перед колгоспниками. Що вродило, і те до добра не доведене (М. Рудь).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

1. доводити — Доводити: — командувати, керувати [10] Словник з творів Івана Франка
2. доводити — (підтверджувати доказовість чогось) доказувати, обґрунтовувати, мотивувати, (до кінця) допроваджувати. Словник синонімів Полюги
3. доводити — дово́дити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
4. доводити — (куди) супроводити, допроваджувати; (кому) переконувати кого, д. доказувати; (до кондиції) допрацьовувати, доробляти; (до чого) викликати що; (до відома) подавати, ІД. повідомляти, доносити; (деталь) Т. притирати. Словник синонімів Караванського
5. доводити — -джу, -диш, недок., довести, -еду, -едеш; мин. ч. довів, довела, довело; док. 1》 перех. Ведучи, доставляти кого-небудь до певного місця; супроводити. 2》 перех. і неперех. Великий тлумачний словник сучасної мови
6. доводити — доводити: ◊ дове́сти до Кульпа́ркова → Кульпарків ◊ доводити до ше́вської па́сії → пасія Лексикон львівський: поважно і на жарт
7. доводити — див. радити Словник синонімів Вусика
8. доводити — ВЕСТИ́ (спрямовувати рух кого-небудь, допомагати або примушувати йти куди-небудь), ПРОВА́ДИТИ, ПРОВОДЖА́ТИ, ПРОВО́ДИТИ, ПРИВО́ДИТИ (зі собою); ВВО́ДИТИ (УВО́ДИТИ), ЗАВО́ДИТИ, ВПРОВА́ДЖУВАТИ (УПРОВА́ДЖУВАТИ), ЗАПРОВА́ДЖУВАТИ (в межі чогось); ВИВО́ДИТИ. Словник синонімів української мови
9. доводити — Дово́дити, -во́джу, -во́диш, -во́дять; дово́дь, -во́дьте; див. дове́сти́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. доводити — ДОВО́ДИТИ, джу, диш, недок., ДОВЕСТИ́, еду́, еде́ш; мин. ч. дові́в, довела́, ло́; док. 1. перех. Ведучи, доставляти кого-небудь до певного місця; супроводити. Улас вертався удвох з Лукиною й доводив її щодня до самої хати (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
11. доводити — Доводити, -джу, -диш сов. в. довести, -веду, -деш, гл. 1) Доводить, довести. От як раз дід довів гайдамаку до тиєї хати. Рудч. Ск. II. 149. 2) Допускать, допустить, доводить, довести. Нехай Господь скарає того, хто довів до того. Ном. № 4109. Словник української мови Грінченка

Що не треба доводити

English Nederlands عربى Български বাংলা Český Dansk Deutsch Ελληνικά Español Suomi Français עִברִית हिंदी Hrvatski Magyar Bahasa indonesia Italiano 日本語 한국어 മലയാളം मराठी Bahasa malay Norsk Polski Português Română Русский Slovenský Slovenščina Српски Svenska தமிழ் తెలుగు ไทย Tagalog Turkce اردو Tiếng việt 中文

Notice
This website or its third-party tools use cookies, which are necessary to its functioning

and required to achieve the purposes illustrated in the cookie policy. If you want to know more or withdraw your consent to all or some of the cookies, please refer to the cookie policy .
By closing this banner, scrolling this page, clicking a link or continuing to browse otherwise, you agree to the use of cookies.