§ 5. Рецидив злочинів

Поняття рецидиву злочинів наведено в ст. 34 КК, відповідно до якої рецидивом злочинів визнається вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин. Це — легальне кримінально-правове визначення поняття рецидиву злочинів, яке слід відрізняти від кримінологічного (вивчається в науці кримінології) і тим паче побутового розуміння рецидиву злочинів.

Ознаки рецидиву злочинів випливають із його законодавчого визначення і є такими:

1) вчинення особою двох чи більше самостійних одиничних злочинів. Ця ознака є спільною для всіх видів множинності злочинів, а тому належить і рецидиву злочинів. При цьому для наявності рецидиву злочинів (так само як і для сукупності та повторності злочинів) не має значення, простими чи ускладненими є вчинені особою одиничні злочини, були вони закінченими чи незакінченими, вчиненими одноособово або у співучасті;

2) новий злочин (або злочини) має бути вчинено особою в період, коли вона вважається такою, що має судимість за раніше вчинений злочин. Особа визнається судимою за злочин від моменту набрання законної сили обвинувальним вироком суду, протягом всього строку відбування покарання і, як правило, ще й після відбування покарання протягом строку погашення судимості, якщо її не буде знято судом до закінчення цього строку (розділ ХІІІ Загальної частини КК). Тому рецидив злочинів буде відсутнім у тому разі, коли новий злочин особа вчинить, не перебуваючи у стані судимості, наприклад до постановлення вироку суду або після його постановлення, але до набрання ним законної сили; після зняття чи погашення судимості тощо. Разом з тим особа, яка була засуджена вироком суду з призначенням покарання, від реального відбуття якого вона звільнена (статті 75, 79, 104 КК) протягом встановленого судом іспитового строку вважається такою, що має судимість. За даними судової статистики, кількість осіб, які на момент вчинення нового злочину мали непогашену та незняту судимість, становила у 2006 р. — 22 983, у 2007 р. — 24 086;

3) злочин, за який особа має судимість, і злочин, вчинений нею під час цієї судимості, мають бути умисними. Це специфічна ознака, яка вирізняє рецидив з-поміж інших видів множинності (сукупності злочинів та повторності злочинів), для яких не має значення форма вини злочинів, з якою вони вчиняються. При цьому під умисними злочинами належить розуміти не тільки злочини, вчинені з умисною формою вини (прямим чи непрямим умислом — ст. 24 КК), а й злочини, вчинені зі змішаною формою вини, які, проте, у цілому визнаються умисними (наприклад, умисне тяжке тілесне ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, — ч. 2 ст. 121 КК).

Якщо особа до засудження або в період судимості вчиняє декілька злочинів, одні з яких є умисними, а інші — необережними, то рецидив можуть становити тільки умисні злочини, тобто вчинення цією самою особою ще й необережних злочинів не заперечує за інших необхідних умов наявності у неї рецидиву злочинів.

Види рецидиву злочинів можуть бути виділені залежно від різних критеріїв, зокрема:

1) за характером вчинюваних особою злочинів виділяють:

а) загальний рецидив — рецидив, що утворюється різнорідними злочинами. Наприклад, особа, яка має судимість за крадіжку (ч. 1 ст. 185 КК), вчиняє умисне легке тілесне ушкодження (ч. 1 ст. 125 КК);

б) спеціальний рецидив — рецидив, що утворюється тотожними чи однорідними злочинами. Наприклад, особа, яка має судимість за крадіжку (ч. 1 ст. 185 КК), у період строку судимості вчиняє нову крадіжку або грабіж (ч. 2 ст. 185 або ч. 2 ст. 186 КК).

За інших рівних умов більш небезпечним вважається спеціальний рецидив злочинів, оскільки він свідчить про певну злочинну кваліфікацію, професіоналізацію особи, цілеспрямованість її дій;

2) за кількістю судимостей:

а) простий (одноразовий) рецидив — це рецидив, при якому новий умисний злочин вчиняється особою, яка має одну судимість за раніше вчинений умисний злочин. Наприклад, особа, яка має судимість за раніше вчинену крадіжку (ч. 1 ст. 185 КК), вчиняє умисне вбивство (ч. 1 ст. 115 КК);

б) складний (багаторазовий) рецидив — це вчинення нового умисного злочину особою, яка має дві чи більше судимості за раніше вчинені умисні злочини. Наприклад, те саме умисне вбивство (ч. 1 ст. 115 КК) вчиняє особа, яка має судимість за крадіжку (ч. 1 ст. 185 КК) та грабіж (ч. 2 ст. 185 КК).

За інших рівних умов більш суспільно небезпечним вважається складний (багаторазовий) рецидив;

3) за ступенем суспільної небезпечності особи:

а) пенітенціарний рецидив — має місце там, де новий умисний злочин вчиняється особою, яка за раніше вчинений умисний злочин відбуває або відбула покарання у виді позбавлення волі;

б) непенітенціарний рецидив — має місце там, де новий умисний злочин вчиняється особою, яка за раніше вчинений злочин відбуває або відбула покарання менш суворе, ніж позбавлення волі.

За інших рівних умов більш суспільно небезпечним вважається пенітенціарний рецидив. Наприклад, умисне вбивство (ч. 1 ст. 115 КК) вчинене особою, яка за раніше вчинену крадіжку (ч. 1 ст. 185 КК) відбуває або відбула покарання у виді позбавлення волі. Цей рецидив визнається більш суспільно небезпечним порівняно з тим, при якому таке саме умисне вбивство вчинила б особа, яка за раніше вчинену крадіжку відбуває або вже відбула покарання у виді виправних робіт, обмеження волі чи інший ще більш м’який вид покарання.

Кваліфікація рецидиву злочинів залежить від того, яким він є — загальним чи спеціальним. Загальний рецидив злочинів, тобто рецидив, який становлять різнорідні умисні злочини, не тягне за собою жодних особливостей у кваліфікації нового умисного злочину; інакше кажучи, наявність рецидиву на кваліфікації скоєного не відображається. Наприклад, якщо особа, яка має судимість за раніше вчинений розбій (ст. 187 КК), протягом строку судимості вчинить зґвалтування, то за відсутності інших кваліфікуючих ознак останній злочин кваліфікуватиметься за ч. 1 ст. 152 КК.

Якщо ж рецидив є спеціальним, тобто особа вчиняє новий умисний злочин, який є тотожним чи однорідним з тим, за який вона має судимість, то в цьому разі кваліфікація скоєного залежить ще й від того, чи передбачається в статті Особливої частини КК як кваліфікуюча ознака вчинення певного злочину повторно або рецидив злочинів. Наприклад, якщо особу було засуджено за злісне ухилення від сплати аліментів на утримання дітей і до зняття або погашення судимості за цей злочин вона знову вчинила таке саме діяння, останній злочин підлягає кваліфікації за ч. 2 ст. 164 КК, яка передбачає кримінальну відповідальність за те саме діяння, вчинене особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею. Оскільки спеціальний рецидив за своїми ознаками збігається з повторністю злочинів, що пов’язана із засудженням особи за раніше вчинений злочин, то для його кваліфікації може використовуватися і така кваліфікуюча ознака, передбачена у багатьох статтях Особливої частини КК, як вчинення певного злочину повторно. Наприклад, якщо особа, яка має судимість за крадіжку, вчинить грабіж, то останній злочин, який становить рецидив, кваліфікуватиметься за ч. 2 ст. 186 КК як грабіж, вчинений повторно. Якщо ж у діянні особи є спеціальний рецидив і при цьому в статті Особливої частини КК, яка передбачає відповідальність за знову вчинений злочин, відсутня кваліфікуюча ознака «вчинення злочину повторно» чи «вчинення злочину особою, раніше судимою», то новий злочин кваліфікується, за загальними правилами, без відображення у формулі кваліфікації того, що має місце рецидив.

Кримінально-правове значення рецидиву злочинів проявляється у такому:

1) у випадках, описаних вище, рецидив злочинів впливає на кваліфікацію скоєного і у зв’язку з цим тягне за собою кримінальну відповідальність за частиною статті Особливої частини КК, яка обкладена більш суворою санкцією порівняно з тією частиною цієї самої статті, яка передбачає основний склад певного злочину;

2) у випадках, коли рецидив не впливає на кваліфікацію скоєного, він може бути врахований судом при призначенні покарання як обставина, що його обтяжує (п. 1 ч. 1 ст. 67 КК).

Відмежування рецидиву злочинів від суміжних понять. Рецидив злочинів має спільні риси з декількома суміжними кримінально-правовими поняттями, однак найбільш актуальним є питання відмежування його від повторності злочинів. Необхідність такого відмежування зумовлена тим, що більшість випадків рецидиву злочинів одночасно має і всі ознаки повторності. Однак не кожен рецидив злочинів є повторністю злочинів, і в той же час не кожна повторність злочинів є рецидивом. Зокрема, повторність і рецидив злочинів збігаються тільки там, де особа, будучи засудженою за певний умисний злочин, протягом строку судимості вчиняє новий такий самий або однорідний злочин. Інакше кажучи, збігаються тільки повторність умисних злочинів, пов’язана із засудженням, та спеціальний рецидив. Проте окремі види рецидиву не є повторністю. Наприклад, вчинення умисного вбивства (ч. 1 ст. 115 КК) особою, яка має судимість за зґвалтування (ч. 1 ст. 152 КК), є рецидивом, однак не є повторністю. У той же час окремі види повторності не є рецидивом. Наприклад, вчинення двох крадіжок особою, яку за жодну з них ще не було засуджено, є повторністю, проте не є рецидивом. Точно так само вчинення нового необережного злочину, тотожного з тим, за який особа має судимість, є повторністю, але не є рецидивом. Таким чином, повторність та рецидив злочинів є поняттями, зміст яких частково перехрещується.

Контрольні запитання

1. Що називається множинністю злочинів?

2. Які ознаки характеризують множинність злочинів?

3. Який злочин називається одиничним?

4. Які виділяють види одиничних злочинів?

5. Які ознаки характеризують повторність злочинів та її види?

6. Які ознаки характеризують сукупність злочинів та її види?

7. Які ознаки характеризують рецидив злочинів та його види?

8. У чому полягає відмінність між повторністю, сукупністю та рецидивом злочинів?

9. Як кваліфікуються повторність, сукупність та рецидив злочинів?

10. Яке кримінально-правове значення повторності, сукупності та рецидиву злочину?

Читайте также

§ 5. Рецидив преступлений

§ 5. Рецидив преступлений Наиболее опасным видом множественности является рецидив преступления. Рецидивом согласно ч. 1 ст. 18 признается совершение умышленного преступления лицом, имеющим судимость за ранее совершенное умышленное преступление.О рецидиве впервые было

1.3. Види та функції кваліфікації злочинів. Значення правильної кваліфікації злочинів

1.3. Види та функції кваліфікації злочинів. Значення правильної кваліфікації злочинів Визначити види кваліфікації злочинів можливо на підставі різних критеріїв, які покладаються в основу її розмежування (диференціації, типізації). У теорії кваліфікації злочинів є різні

5.5. Кваліфікація триваючих, продовжуваних і складених злочинів, їхня відмінність від множинності злочинів

5.5. Кваліфікація триваючих, продовжуваних і складених злочинів, їхня відмінність від множинності злочинів Про одиничний злочин говоримо, коли діяння передбачено КК України як окремий самостійний склад злочину. Він конструюється в кримінальному законодавстві на

§ 4. Класифікація злочинів

§ 4. Класифікація злочинів 1. Під класифікацією злочинів розуміється розподіл їх на групи залежно від того чи іншого критерію. Так, залежно від форми вини злочини можна поділити на умисні і необережні; залежно від ступеня завершеності злочинної діяльності — на закінчені і

§ 4. Кваліфікація злочинів

§ 4. Кваліфікація злочинів 1. Під кваліфікацією злочинів розуміють точне встановлення відповідності вчиненого винним суспільно небезпечного діяння складу конкретного злочину, закріпленого в кримінальному законі.Кваліфікуючи злочин, ми визначаємо ту статтю КК, у якій

Розділ ХІІІ Повторність, сукупність та рецидив злочинів

Розділ ХІІІ Повторність, сукупність та рецидив злочинів § 1. Поняття та загальна характеристика множинності злочинів Часто трапляється так, що одна особа вчиняє не один, а декілька (два чи більше) злочинів: наприклад, вчиняє крадіжку (ч. 1 ст. 185 КК), а через деякий час

§ 3. Сукупність злочинів

§ 3. Сукупність злочинів Поняття сукупності злочинів наведено в ч. 1 ст. 33 КК, відповідно до якої сукупністю злочинів визнається вчинення особою двох або більше злочинів, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини КК, за жоден з

§ 4. Повторність злочинів

§ 4. Повторність злочинів Поняття повторності злочинів визначається в ч. 1 ст. 32 КК, відповідно до якої повторністю злочинів визнається вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини КК. Крім того, поняття

§ 3. Види складів злочинів

§ 3. Види складів злочинів Виділення окремих видів складів злочинів (їх класифікація) має важливе значення для пізнання окремих складів злочинів і встановлення їх істотних ознак і в кінцевому підсумку — для точної кваліфікації злочину. Склади можна класифікувати за

§ 3. Форми множинності злочинів

§ 3. Форми множинності злочинів У багатьох нормах кримінального закону вживається різна термінологія, що пов’язана з виявом множинності злочинів, а саме: вчинення кількох злочинів; вчинення злочину повторно; вчинення злочину особою, яка раніше вчинила злочин; вчинення

Статья 18. Рецидив преступлений

Статья 18. Рецидив преступлений 1. Рецидивом преступлений признается совершение умышленного преступления лицом, имеющим судимость за ранее совершенное умышленное преступление.2. Рецидив преступлений признается опасным:а) при совершении лицом тяжкого преступления, за

Статья 18. Рецидив преступлений

Статья 18. Рецидив преступлений (в ред. Федерального закона от 08.12.2003 №162-ФЗ)1. Рецидивом преступлений признается совершение умышленного преступления лицом, имеющим судимость за ранее совершенное умышленное преступление.2. Рецидив преступлений признается опасным:а) при

22. Рецидив преступлений

22. Рецидив преступлений УК РФ 1996 г. содержит трехчленное понятие рецидива: рецидив, опасный рецидив и особо опасный рецидив. В основу разграничения видов рецидива положен ряд признаков: категория преступлений, число судимостей, вид вины, вид наказания, возраст

Статья 34. Рецидив преступлений

Статья 34. Рецидив преступлений Рецидивом преступлений признается совершение нового умышленного преступления лицом, имеющим судимость за умышленное преступление.Анекдот1. Судья:— Гражданин Сидоров, а ранее вы привлекались к уголовной

Стаття 34. Рецидив злочинів

Рецидивом злочинів визнається вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин.

1. Рецидив злочинів має місце там, де особа, що має не зняту або не погашену судимість за раніше вчинений умисний злочин, вчиняє новий умисний злочин. Озна­ки рецидиву такі:

1. особа вчиняє два чи більше одиничних злочинів, кожен з яких передбачений у КК як самостійний (окремий) склад злочину;
2. злочини, що утворюють рецидив, мають бути тільки умисними (про ознаки умисного злочину див. коментар до ст. 24 КК). При цьому не має значення, чи був закінчений умисний злочин, за який особа засуджується за останнім вироком або за­суджувалась раніше, а також була вона виконавцем чи співучасником цих злочинів (п. 7 ППВСУ від 24 жовтня 2003 р.);
3. злочини, з яких складається рецидив, віддалені один від одного проміжком часу, який може бути як досить тривалим (так званий рецидив, віддалений у часі), так і ко­ротким;
4. особа, вчиняючи новий умисний злочин, повинна мати не зняту або не погаше­ну судимість за попередній умисний злочин. Факт судимості особи створюється ви­несенням щодо неї обвинувального вироку суду, який набрав сили закону і за яким особі призначене покарання.

Новий умисний злочин при рецидиві особа може вчинити: а) під час відбування основного чи додаткового покарання за вироком суду; б) упродовж строків, що вста­новлені для погашення судимості у статтях 89, 108 КК; в) під час іспитового строку при звільненні від відбування покарання з випробуванням на підставі статей 75, 79, 104 КК; г) протягом невідбутої частини покарання при умовно-достроковому звіль­ненні на підставі статей 81, 107 КК; д) після заміни невідбутої частини покарання більш м’яким його видом згідно із статтями 82, 85, 86 КК; а також е) при звільненні від відбування покарання за ст. 83 КК. Такий рецидив називається легальним рециди­вом. У статті 34 КК закріплено поняття саме легального рецидиву, тобто пов’язаного з наявністю судимості за раніше вчинений умисний злочин. Кримінально-правове значення має тільки легальний рецидив злочинів.

При цьому такими, що не мають судимості, визнаються особи, яких: а) було за­суджено вироком суду без призначення покарання (ч. 4 ст. 74 КК); б) звільнено від покарання у зв’язку із закінченням строків давності (статті 80, 106 КК); в) було звіль­нено від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру (ст. 105 КК); чи г) які відбули покарання за діяння, злочинність і караність якого усунута за­коном (за декриміналізоване діяння) (ч. 3 ст. 88 КК); д) щодо яких було погашено чи знято судимість (статті 89, 91, 108 КК); а також е) яких було реабілітовано, тобто визнано несправедливо репресованими в судовому або позасудовому порядку з по­новленням в усіх правах, у тому числі на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» від 17 квітня 1991 р. (ВВСУ. – 2006. – № 6. – С. 29-30; 2010. – № 1. – С. 28-29).

Для даної ознаки рецидиву також є характерним, що поняття «засудження» по­ширюється тільки на вироки, винесені судами України. Вироки, винесені судами іноземних держав, не враховуються при вирішенні питання про встановлення факту рецидиву злочинів.

Попередня судимість за необережний злочин будь-якого ступеня тяжкості також не враховується при визначенні рецидиву.

1. Залежно від характеру вчинених злочинів рецидив поділяється на загальний і спеціальний. Загальний рецидив має місце там, де особа, в якої є попередня судимість за умисний злочин, вчиняє новий умисний злочин, не тотожний і не однорідний із попереднім (про поняття тотожного і однорідного злочину див. коментар до ст. 33 КК). Загальний рецидив не впливає на кваліфікацію, але згідно з п. 1 ч. 1 ст. 67 КК розглядається як обставина, що обтяжує покарання.

Спеціальний рецидив має місце там, де особа, що має судимість за умисний злочин, вчиняє новий умисний злочин, тотожний або однорідний із попереднім. Наприклад, особа, що раніше була засуджена за хуліганство, знову вчиняє такий самий злочин (ч. 3 ст. 296 КК), або особа, що має судимість за грабіж, знову вчиняє крадіжку. Спе­ціальний рецидив є більш небезпечним і передбачається в окремих статтях Особливої частини КК як кваліфікуюча ознака злочинів. Наприклад, у статтях 133, 164, 165, 201, 296 КК цей вид рецидиву формулюється шляхом вказівки на вчинення злочину осо­бою, «яка раніше була судимою за такий самий злочин».

1. За кількістю судимостей рецидив поділяють на простий (разовий) і складний (багаторазовий). Під простим рецидивом розуміють вчинення умисного злочину за наявності лише однієї судимості за попередній умисний злочин. Складний рецидив має місце при вчиненні нового умисного злочину за наявності декількох (двох та більше) попередніх судимостей за раніше вчинені умисні злочини. Простий і складний рецидив можуть утворювати як різнорідні, так і однорідні, й тотожні злочини. Якщо злочини різнорідні, то рецидив одночасно є загальним і простим (чи складним), на­приклад, особа, що має непогашені судимості за крадіжку та хуліганство, вчиняє зґвалтування. При наявності судимостей за однорідні (тотожні) злочини, скажімо, за декілька грабежів, вчинення нового грабежу чи крадіжки утворить спеціальний склад­ний рецидив.
2. За ступенем суспільної небезпеки розрізняють рецидив пенітенціарний і реци­див тяжких і особливо тяжких злочинів. Пенітенціарний рецидив завжди пов’язаний із покаранням у виді позбавлення волі. Він має місце там, де особа під час відбування покарання у виді позбавлення волі знову вчиняє злочин, за який засуджується до по­збавлення волі. Наприклад, втеча із місць позбавлення волі (ч. 1 ст. 393 КК) є загаль­ним рецидивом, а повторна втеча за умови, що особу за попередню втечу вже було засуджено, є спеціальним пенітенціарним рецидивом, передбаченим у ч. 2 ст. 393 КК. Рецидив тяжких і особливо тяжких злочинів передбачає наявність судимостей саме за такі злочини незалежно від послідовності їхнього вчинення. Наприклад, осо­ба, що має судимість за умисне вбивство і знову вчиняє умисне вбивство, буде відпо­відати за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК. У такому випадку має місце рецидив особливо тяжких злочинів.
3. У чинному КК не передбачено норму про визнання особи особливо небез­печним рецидивістом. Тому, відповідно до п. 9 Прикінцевих та перехідних положень до КК 2001 р., з дня набрання чинності цим Кодексом, не є особливо небезпечними рецидивістами особи, визнані такими відповідно до ст. 26 КК 1960 р. Якщо ці осо­би продовжують відбувати призначене їм покарання, то вироки судів щодо них під­лягають зміні в частині визнання їх особливо небезпечними рецидивістами. У разі потреби змінюється кваліфікація вчинених ними злочинів, а також зменшується покарання, відповідно до ч. 3 ст. 73 КК. Якщо особи, визнані особливо небезпечни­ми рецидивістами, відбули призначене їм покарання, але мають не зняту судимість, то погашення судимості здійснюється за правилами, передбаченими статтями 89 і 90 КК.