Плюси і мінуси приватного будинку: що потрібно врахувати при виборі нерухомості

Що потрібно знати при виборі приватного будинку. Які плюси та мінуси має придбання такої нерухомості.

Обираючи нове житло на ресурсі dom.ria.com або за допомогою ріелтора, перш за все, потрібно визначитись із тим, що це буде – квартира чи приватний будинок. У останні роки все більше людей роблять вибір на користь будинку. А от чи виправданим буде такий варіант? Із цим варто розібратись та усе зважити.

Переваги приватного будинку

Серед очевидних плюсів, які має володіння приватним будинком, варто виділити такі:

1. Незалежність від комунальних служб. Проживання у багатоквартирному будинку накладає певні обмеження, пов’язані із роботою комунальників. До них можуть належати планові відключення гарячої води або електроенергії. І це вже не кажучи про опалення, яке часто вмикається та вимикається без огляду на актуальність. Проживаючи у приватному будинку, про все це можна забути, оскільки контроль над цими аспектами буде здійснюватися самостійно.
2. Велика площа. Якщо питання великої кількості простору є пріоритетним, придбати будинок замість квартири буде значно дешевше. Крім того, доступним простором в таких умовах можна розпорядитись значно ефективніше. Також варто пам’ятати, що завдяки більшим можливостям, пов’язаним із наявністю власної ділянки, простір можна розширити за рахунок надбудов.
3. Організація власного городу. Прибудинковий простір відкриває широкі можливості для прихильників працювати із землею. Можна посадити овочі або фрукти, щоб завжди мати доступ до свіжої продукції рослинного походження. Або можна піти далі та організувати клумбу із гарними квітами.
4. Тиша та свіже повітря. Заради цих якостей більшість людей, які втомились від міського шуму та метушні, й обирають приватні будинки. У цьому питанні купівля будинку виправдає себе на всі сто відсотків.
5. Організація простору для відпочинку. Наявність земельної ділянки відкриває широкі можливості. Приміром, можна організувати зону для барбекю, де буде дуже приємно збиратись із друзями на шашлики. Або завжди є варіант зробити басейн чи лазню.

Недоліки проживання у приватному будинку

Звісно ж, не буває повністю ідеальних речей. Варто знати про мінуси, пов’язані із проживанням у приватному будинку:

1. Потреба у самостійному прибиранні території. Якщо в умовах міста покосом трави та прибиранням снігу займаються комунальники, у випадку із приватним будинком доведеться все робити самостійно. З іншої сторони, наразі існують сервісні компанії, послугами яких можна скористатись.
2. Повністю зручно можна проживати лише за наявності машини. Життя за межею міста завжди накладає певні обмеження. Недостатньо розвинута торгова інфраструктура, низька якість доріг та потреба прив’язуватись до графіка руху громадського транспорту можуть нівелювати усі плюси від життя у приватному будинку. Саме тому іноді наявність власного авто є обов’язковою.
3. Велика кількість постійної роботи, пов’язаної з організацією благоустрою. Щось постійно потрібно буде утеплювати, заземляти чи встановлювати. Чи будуть подібні клопоти радісним проведенням часу? Питання доволі індивідуальне.

А знайти будинок, який повністю влаштує, можна на інтернет-ресурсі DOM.RIA. Велика кількість найкращих пропозицій та зручна навігація дозволять робити це із максимальним комфортом.

Що зручніше у приватному будинку – одна фаза чи три?

При облаштуванні приватного будинку, великого котеджу або просто дачного будиночка постає питання, яким чином краще обладнати внутрішню електромережу. Й одним з перших факторів є тип живлення – трифазний чи однофазний. Як користувачі, так і майстри вже довго сперечаються про переваги кожного способу, його сильні сторони та зручність, не приходячи до єдиної думки. Сьогодні й ми включимося у цю дискусію, щоб спробувати розібратися у різниці між двома типами схем живлення.

Якщо наші читачі не дуже добре розуміються на електротехніці та не можуть самостійно побачити принципову різницю між трифазною та однофазною мережею, ми пояснимо. Усі побутові електроприлади розраховані на живлення від однофазної мережі 220 В – тієї, у якій є лише два полюси (фаза та нуль). Відповідно, у трифазній мережі на 380 В провідників буде чотири (три фази та нуль). Якщо у кожному випадку також враховувати заземлення, число струмоведучих жил збільшиться на одиницю – три та п’ять, відповідно. Однак, що усе це змінить на практиці? Давайте розбиратися.

Структура енергоспоживання у сучасному будинку

Навряд чи хто-небудь стане сперечатися з тим, що у наш час споживання електроенергії значно зросло у порівнянні з кінцем минулого століття. Й мова, звісно, не про кількість світильників у житлі, а про велику кількість різних електрозалежних приладів, комп’ютерної техніки, аудіосистем, кухонних пристроїв тощо. Темпи споживання просто колосальні, й вони продовжують щорічно зростати. Щоб ефективно виконувати господарські завдання, населення запасається дедалі більш потужними прасками та пилососами, переходить на електроплити та бойлери. Наприклад, років тридцять тому проектувальники закладали на одну квартиру або приватний будинок ліміт навантаження з амперажем у 8-10А, передбачаючи великий запас, а на теперішній час до меж даного ліміту може підійти навіть потужний електрочайник. Звична нам однофазна мережа часто не витримує подібних перевантажень, а тому спостерігається повсюдний перехід на трифазну.

Нерідко можна почути, ніби підключення за трифазною схемою дозволить багаторазово збільшити допустиму потужність електроприладів, що підключаються. Насправді, таке формулювання не зовсім коректне. У дійсності, максимальне навантаження будинку лімітується у технічній документації на підключення. Як правило, для трьох фаз дана величина відповідає 15 кВт. При цьому для однофазної мережі вона може дорівнювати 10 або тим самим 15 кВт. Таким чином, виграшу за потужністю власники будинку з трифазним живленням не отримують або він доволі малий.

Якщо сказане вище Вас заплутало, зараз підуть роз’яснення та аргументація. Перевагою трифазного способу підключення для деяких людей може стати перетин кабелю живлення. За рівної сукупної потужності на одну фазу потрібен куди більш товстий кабель або дріт. Як відомо ще зі шкільного курсу фізики, потужність є прямо пропорційною силі струму. Стосовно до аналізованої ситуації це означає, що у разі розподілу струму за трьома дротами, на кожен з них навантаження буде меншим. А це означає, що й автоматичний вимикач на вводі отримає найменший номінал.

Звичайно, один лише перетин дроту не може мати вирішального значення при облаштуванні електропроводки, проте він тягне за собою інші наслідки. Наприклад, габарити розподільного щитка зростуть пропорційно числу фаз. Мало того, що ввідний автомат займе місце трьох-чотирьох стандартних модулів всередині боксу, так ще й УЗО матимуть підвищені габарити. Нерідким зараз є й випадок, коли фази розводяться просто у щитку, роблячи його багатоярусним, з власним комплектом УЗО, реле напруги та вузлами диференційного захисту на кожному ярусі. Якщо взяти до уваги розміри лічильника та набору автоматів для групових електроточок, стає зрозумілим, що ввідний щиток при трифазному способі введення виходить дійсно великим.

Останній аспект звучить як один з негативних чинників, проте ми прагнемо описувати картину найбільш об’єктивно, не роблячи передчасних висновків за читача, а тому продовжимо розглядати плюси та мінуси різних видів підключення невідривно один від одного. Так, для приватного будинку або дачі саме трифазний ввід несе додаткові зручності. Маючи можливість підключити сюди зварювальний апарат, потужний електричний котел або асинхронний двигун, домашній майстер отримує безпечно працюючі агрегати з найвищими експлуатаційними характеристиками, які не призводять до перекосу фаз у процесі роботи.

Відзначимо також, що явище перекосу фаз не у повній мірі знаходиться у зоні відповідальності кінцевого споживача. Навіть якщо ввідний трифазний кабель приходить безпосередньо від повітряної лінії електропередач без будь-яких проміжних пристроїв, забезпечити ідеальний баланс напруги між трьома жилами неможливо. У подальшому ж, завдання з балансування навантажень на фази дійсно лягає на електрика, який виконує внутрішньобудинкове розведення. Якщо у загальній мережі живлення Ви ділите три фази з іншими споживачами, то у своїй внутрішній здатні самостійно розподілити навантаження найбільш рівномірно на підставі інформації про наявні прилади та пристрої.

У однофазній мережі, типовій для квартир у багатоквартирних будинках, можна спостерігати картину, що одна з фаз помітно «просідає», через що у одних мешканців на поверсі постійно недостатньо висока напруга. Власники ж будинків з трифазним вводом можуть на початку перевірити стабільність напруги у кожному провіднику та відвести під найбільш важливі споживачі дві умовно надійні жили, зменшивши сукупний перекіс.

З вищесказаного очевидно, що головною перевагою трифазного вводу є можливість підключення потужних електроприладів та пристроїв, розрахованих на живлення від 380 В. У той же час саме підвищений вольтаж є джерелом додаткової небезпеки під час виконання електромонтажних робіт. Остання обставина свідчить не тільки про необхідність дотримуватися акуратності при складанні живлячих ланцюгів, але й про те, що струм короткого замикання у даному випадку буде вище. Це означає збільшення пожежонебезпеки об’єкта у цілому, а при кустарному підході до електромонтажних робіт – й саму ймовірність загоряння.

На практиці основною мотивацією власників для проведення трифазного живлення приватних будинків є лише три фактори. Перший – можливість експлуатації потужної силової техніки та сільськогосподарських установок, які вимагають 380 В. Другий – можливе підвищення порогу сукупної потужності енергоспоживання (якщо енергопостачальна компанія цього не забороняє). Третій – глобальна незалежність від інших домогосподарств у загальній мережі за рахунок можливості самостійно перерозподілити фазні дроти між групами споживачів. Фахівці пропонують визначати необхідність виконання трифазного вводу за житловою площею. Для дачі на 30-50 кв. метрів зазвичай досить однофазної мережі, якщо не планується експлуатація потужних подрібнювачів або мотокосарок, для приватного будинку з тією самою площею трифазний ввід рекомендується лише для підвищення стабільності напруги у мережі, а для котеджів від 100 кв. метрів та більше він вже є обов’язковим.

Наостанок тут хочеться відзначити відмінність у витраті матеріалу. Зазвичай про це замислюються не відразу, проте даний фактор необхідно мати на увазі. Так зване істинно трифазне живлення буде присутнє лише у парі вузлів на усе домогосподарство, а потім один ввідний кабель усе одно пройде через комутаційний вузол, де розділиться на три двожильних. На перший погляд може здатися, що витрата дротів практично не буде залежати від способу введення живлення до будівлі, оскільки загальною точкою сходження провідників усе одно залишається ввідний щиток, проте це не зовсім так. Якщо Ви хочете зробити дійсно безпечні контури електропостачання, до деяких місць будинку усе одно буде потрібно тягнути додаткові дроти. Наприклад, якщо розетки на кухні, у їдальні, у ванній кімнаті та туалеті, а також у коморах Ви приєднуєте до однієї фазі, спальню, вітальню та інші житлові кімнати, розташовані далі згаданої групи приміщень, краще живити від іншої фази. Це означає, що дроти у кожному випадку пройдуть повз ближні розподільні коробки, щоб комутуватися у далеких. Економити на подібних речах абсолютно безглуздо, якщо від початку ставиться мета підвищити надійність та безпеку домашньої електромережі.

Як провести трифазну мережу?

Проводкою системи з таким вольтажем повинні займатися професіонали – монтажники з міськелектрослужби чи іншої обслуговуючої компанії. Робиться це не тільки через підвищений ступінь небезпеки самих робіт, але й через необхідність детального узгодження великого пакету документів. Власнику будинку буде необхідно надати не тільки паспорт та документи, що підтверджують право власності на будинок, але також план електропроводки у житловому приміщенні. При цьому слід звернути увагу на простий факт: якщо мова йде про приватний котедж, який тільки-но був зведений, план розводки фахівці можуть і не попрохати (до того ж, він не завжди складений у остаточній редакції), а при зміні живлення з однофазного на трифазне у старому дачному будиночку такий документ є обов’язковим.

Звичайно, споживачі часто обурюються, нарікають на бюрократію у подібних справах, проте у дійсності представники контрольних та монтажних організацій роблять упор на безпеку. Усе просто – перед підключенням нової лінії живлення потрібно перевірити стан наявної електропроводки. Якщо буде виявлено, що вона занадто стара, у підключенні трифазного вводу відмовлять. Більш того, бувають випадки, коли за результатами замірів скорочують навіть наявний ліміт потужності однофазної мережі. Вихід з подібних ситуацій тільки один – повністю замінювати проводку. Іноді споживачам везе трохи більше, й у них виходить домовитися хоча б на те, щоб роботи з підключення трифазного живлення та заміні електропроводки у будинку проводилися паралельно. У більшості ж випадків представники енергомереж відмовляються починати монтаж до того, як проводка буде готова.

Багато хто вбачає у подібному підході корупційну складову, але насправді це турбота про муніципальну власність, про лінії живлення у цілому. Якщо електроаварія відбудеться всередині однофазної мережі у окремому домогосподарстві, збиток навіть у найгіршому випадку обмежиться локальною пожежею. Якщо ж аварія трапиться у трифазній мережі, є велика ймовірність, що це спровокує каскадний перекіс фаз у кількох будинках відразу, а це за несприятливих умов може вилитися навіть у ушкодження магістральної лінії електропередач. Незважаючи на усю віру у сучасну захисну автоматику, ефект каскадування перекосу фаз часто є винуватцем пожеж у садових товариствах та у приватному секторі, провокуючи вихід з ладу сотень метрів ЛЕП. Врятувати своє майно у подібних ситуаціях вдається лише тим, в кого ПЗв та реле напруги стоїть на кожній фазі, а уся електромережа обладнана додатковим диференціальним захистом та ввідним автоматичним вимикачем.

У більш складних ситуаціях обставини складаються таким чином, що навіть за дотримання усіх норм безпеки з боку споживачів, підключення трифазної мережі з метою підвищення межі доступної потужності електроспоживання є неможливим. Наприклад, постачальна компанія завчасно розподілила навантаження за числом будинків і збільшувати її просто нікуди – тим більше, при підключенні трифазним способом. Щоб отримати бажаний результат, на території ділянки доводиться створювати локальну трансформаторну будку. А це спричинить за собою додаткові труднощі, необхідність узгодження великого пакету документів і, звісно, істотно збільшить витрати на прокладку лінії живлення. Наскільки усе це корисно та рентабельно у конкретній ситуації, кожен споживач вже має визначати самостійно.

Способи кріплення стельових світильників