Що потрібно щоб зайнятися альпінізмом

В блоге

Категории

Категории

Альпіністське спорядження для промислового альпінізму

Якщо ви вирішили зайнятися промисловим альпінізмом, в незалежності чи є у вас досвід чи ні, питання про вибір спорядження для промальпінізму стане в першу чергу, але ви ніде не знайдете чіткого списку того, що вам потрібно. Це пов’язано з тим, що спорядження для промислового альпінізму річ індивідуальна і підбирається під певну мету. Але є загальний перелік спорядження, без якого не обійдеться жодна робота на вертикалі.

1. Мотузка для альпінізму. Для робіт на висоті біліше 2-х метрів має використовуватися дві мотузки – одна є робочою (та на якій ви «висите»), а друга застосовується для страховки. Це є обов’язковою умовою для робіт на висоті, оскільки, мотузка має властивості перетиратися об гострі кути підвіконників, а також бували випадки, коли мотузки перерізалися добродушними жителями будинків. Мотузка для промислового альпінізму повинна відповідати певним стандартам використання для роботи на висоті. Працювати дозволяється тільки на спеціальній альпіністській мотузці діаметром не менше 10 мм. Будь-які інші мотузки, наскільки б вони не були гарні і міцні (канати, троси та інше) використовувати забороняється! Мотузки для альпінізму діляться на динамічні, статичні та суперстатичні. Динамічна мотузка при навантаженні розтягується на 7%, за рахунок чого добре амортизує ривки. Така мотузка м’яка і зручна в роботі, але підходить не для всіх робіт. Статична мотузка сама універсальна (при навантаженні розтягується на 3-5%) і підходить, як правило, практично для всіх робіт. Суперстатична мотузка (тягнеться до 2-х%) має в своєму плетінні нитки кевлару, за рахунок чого вона дуже міцна, але при динамічних навантаженнях небезпечна для людини, оскільки, практично відсутня амортизація. Фірма, яка виробляє мотузку, теж має значення. Мотузки відомих брендів (TENDON (Чехія), Petzl (Франція)) хоч і в рази дорожчі, ніж ті що випускаються в нашій країні, але вони в рази довговічніші і якісніші.

2. Страхувальна система. Для цього використовується повна обв’язка, альпіністська альтанка (бажано в комбінації з грудною обв’язкою) ну і монтажний пояс. Монтажний пояс використовується виключно для підстраховки людини, наприклад, на монтажних лісах, але для вертикальних робіт він не підходить. Альтанка забезпечує надійну страховку на вертикалі, а ось грудна обв’язка використовується тільки в комбінації з альтанкою, але ніяк не окремо в якості страховки. Повна страхувальна система являє собою цілісний тандем альтанки і грудної обв’язки, і є самим надійним, безпечним і зручним пристосуванням для страховки.

3. Спусковий пристрій. Для цієї мети застосовують ручні спускові пристрої і автоматичні. Ручні спускові пристрої засновані на тому, що людина силою своєї руки утримує свою вагу на мотузці, а сам пристрій тільки знижує навантаження на ваші м’язи. Автоматичний пристрій для спуску тримає працівника самостійно, вам потрібно докласти зусилля лише для того, щоб зменшити силу тертя мотузки в пристрої за рахунок віджимання важеля для спуску. При втраті свідомості або будь-яких інших непередбачених обставин пристрій не дасть вам впасти без вашої допомоги.

4. Страхувальне пристрій. Це допоміжне пристосування, на випадок надзвичайної ситуації (обрив основної мотузки, поломка спускового пристрою і т.д.). Принцип роботи такого пристрою заснований на тому, що в звичайному режимі пересування по мотузці, він не ускладнює руху, але у випадку ривка пристрій надійно блокує вас на мотузці. Саме з цією метою даний пристрій вішається на допоміжну мотузку, яка є гарантією вашої безпеки.

5. Карабіни. Форма, розмір, матеріал і кількість карабінів залежить від робіт, які ви збираєтеся виконувати. Але існує головне правило – крім того, що карабіни для страховки повинні бути розраховані і витримувати навантаження в 22кН, вони повинні бути обов’язково муфтовані. Муфти на карабіни бувають різьбові (муфта закручується по різьбі вручну) і автоматичні – муфта на них закривається автоматично при відпусканні замка (так звана система проти дурака).

6. Самостраховка. Є два варіанта. Перший варіант – зв’язати вуса самостійно з відрізка робочої мотузки, але кращий варіант буде придбати готові в спеціалізованому магазині, такі вуса будуть більш надійні. Для робіт, як правило, застосовуються 2 вуса – 1 весь час кріпиться до страхувального пристрою, а другий потрібен для того, щоб можна було, переміщати, наприклад з однієї мотузки на іншу.

7. Пристосування для підйому по мотузці. Часто виникає ситуація, коли по мотузці доводиться не тільки спускатися, але і підніматися (наприклад, не розрахували довжину робочої мотузки, і вона не дістає до землі). Саме з цією метою у вас завжди повинен бути комплект для підйому, що складається з двох затискачів і стремена. З метою економії грошей досвідчені альпіністи використовують пару прутиків зв’язаних з репшнура, але такий спосіб не є надійним.

8. Комплект для підйому вантажів. Для підйому легких вантажів досить буде використання карабіна і невеликого блочка, але при збільшенні ваги до цього набору можуть, додаватися ролики, жумари, блок-ролики і.т.д. Все буде залежати від фронту виконуваних робіт.

Комплекти можуть змінюватися, доповнятися, підбиратися індивідуально в залежності від фронту виконуваних робіт і переваг альпініста, але головне пам’ятати, що все спорядження повинне бути професійним і сертифікованим за стандартами.

Будь-яке спорядження для будь-яких робіт на будь-яких висотах ви можете придбати в нашому магазині КАТРАНГАН, а для полегшення вашого вибору ви зможете знайти безліч оглядів на продукцію різних брендів на нашому каналі https://www.youtube.com/user/katrancomtv.

Також вам буде цікаво:

У нашому інтернет-магазині туристичного спорядження і активного відпочинку представлені товари таких брендів як Black Diamond, Climbing Technology, Kong, Венто

Альпінізм для початківців та тих, хто мріє про більше

Останнім часом альпінізм та походи в гори набувають дедалі більшої популярності. У цьому впевнений Тарас Поздній, керівник клубу туристів «Кулуар», і серед причин називає такі. Перша та головна — що за один-два тижні у горах люди отримують стільки вражень, скільки навряд чи отримають деінде. Друга — це знайомство з новими людьми, адже долаючи разом складні перешкоди, гурт незабаром перетворюється на друзів та навіть сім’ю. Та остання причина: альпінізм — це спосіб випробувати себе. «Мені здається, що люди перенасичені просто відпочинком: тепер вони хочуть бути айронменами, підійматися на вершини, а потім ділитися враженнями з іншими», — каже Тарас. Йому теж є про що розповісти, адже серед сходжень альпініста — Еверест, найвища вершина світу, а в планах — піднятися на всі 14 восьмитисячників. Вас теж ваблять гори? Тоді читаймо, що для цього потрібно, в новій статті Folga’ — та вирушаймо в дорогу!

Альпінізм в Україні: з яких маршрутів краще розпочинати?

Новачкам, які тільки хочуть спробувати свої сили в альпінізмі, можна стартувати з Карпат та для початку піднятися взимку на Говерлу (2061 м) та Петрос (2020 м). Це буде чудовою відправною точкою, яка дасть вам зрозуміти, як воно в горах.

Головне — не варто недооцінювати Карпати. Чудово, якщо вам пощастить із гарною погодою. Але взимку піднятися на Говерлу та Петрос при сильному вітрі, тумані та снігу буває не просто, а часом навіть неможливо: доводиться переривати сходження та повертати групи.

Літні сходження набагато простіші, хоча через погану погоду досягти піку теж може бути нелегко. Але якщо порівнювати, то літньому сходженню на Говерлу можна поставити 3 бали за складністю, а зимовому — всі 7–8.

Тренуємося правильно: якою має бути підготовка?

Якщо мова про комерційні вершини, то для них не потрібні якісь супернавички. Однак ваша фізична форма має бути доброю.

Насамперед необхідно тренувати витривалість, яку можна розвинути за допомогою бігу. Наприклад, виділити час на 3–4 пробіжки на тиждень, бажано бігти в максимально повільному темпі, щоб ви могли розмовляти без задишки. Починайте з дистанції у 3 км, поступово нарощуйте її до 5–10–15 км. В ідеалі варто додати ще й два загальнофізичні тренування. Але якихось жорстких нормативів тут немає. Хтось бігає швидко, хтось взагалі бере участь у марафонах, а набирання висоти витримує погано. А хтось не особливий любитель пробіжок, але при цьому нормально підіймається на вершину, бо звик багато ходити.

Також можна практикуватися на скеледромі. Альпінізм та скелелазіння — різні напрями, і на скеледромі більше прокачується другий, але тут ви звикнете до поводження з мотузками та розвинете групи м’язів, які раніше були не особливо залучені.

Зверніть увагу, якщо у вас є зайва вага, то вам доведеться важче, тому добре або попередньо її скинути, або йти в похід, який не передбачає підіймання на вершину.

Існує цілий список медичних протипоказань для занять альпінізмом. Тому перед походом у гори обов’язково слід проконсультуватися з лікарем.

Альпіністські навички та спецзнання: чому навчитися?

Туристичні клуби часто проводять у Карпатах школи альпінізму, де вас навчать базових навичок: пересуватися сніговим рельєфом, користуватися льодорубами, ходити у кішках, іти у зв’язках.

При комерційних сходженнях вас супроводжуватимуть тімлідери, які знають та вміють усе необхідне та навіть трохи більше. Тому на базових вершинах, у тих самих Карпатах, від учасників особливих знань та навичок не вимагається. Найголовніше — мати добру фізичну форму та бажання піднятися на вершину. Якщо ж ви переходите до складніших маршрутів, то вам потрібен певний досвід. Наприклад, Ама-Даблам (6814 м) — одна з найгарніших вершин у світі, та щоб піднятися на неї, вам знадобиться досвід сходження на якусь із технічних вершин , наприклад, Монблан (4810 м) або Матергорн (4478 м), та висотних , наприклад, Мера-пік (6476 м) чи Аконкагуа (6962 м).

Спорядження для альпінізму: що зібрати в похід?

Правильний підбір альпіністського спорядження — вагома стаття витрат, тому для першого сходження Тарас не рекомендує купувати одразу все. Залежно від вибору вершини вам знадобляться кішки, висотні черевики, рюкзак, спальник, а також спеціальний одяг для альпінізму (намети зазвичай належать до пакета для комерційних сходжень). Купувати одяг однозначно варто: крім походів ви зможете їздити у ньому на рибалку, ходити в ліс по гриби, та й просто містом. А от спеціальне спорядження на кшталт кішок та страхових систем краще взяти напрокат, адже цілком можливо, що похід у гори вам може не сподобатися.

Разом веселіше: у чому важливість гіда та соратників?

Основні помилки альпіністів-початківців — це переоцінка своїх можливостей та недооцінка складності обраного маршруту. Наприклад, підійматися на гору одному чи в компанії недосвідчених друзів, помилитися з підбором спорядження, обрати неправильний сезон сходження, відправитися на гору без GPS та контактів рятувальників. Взимку навіть у невисоких Карпатах через це регулярно гинуть люди. Тому ви повинні завжди консультуватися з кимось досвідченішим щодо майбутнього маршруту, а він уже допоможе не припуститися всіх цих помилок.

У гори можна ходити й самотужки, але не рекомендується. Для соло-сходження потрібний величезний досвід, але навіть із ним це доволі екстремальна витівка. При сходженні на вершину є ризик заблукати чи отримати травму та втратити можливість рухатися далі. Наприклад, якщо зламати ногу за 20 км від найближчої цивілізації, то доведеться або якимось чином ці 20 км проповзти, або викликати рятувальників. І якщо в цій місцевості немає зв’язку, то в такому випадку й рятують партнери. До того ж із набиранням висоти людина не завжди може чітко відстежити свій стан та зрозуміти, коли необхідно розвертатися та йти донизу. Потрібно пильнувати, чи не з’являються у людини симптоми гірської хвороби . Якщо вона ігнорує головний біль та відсутність апетиту та, хоч як важко йти, продовжує пхатися вгору, бо «Як так? Я крутий!» — то в результаті може отримати набряк головного мозку або легень: обидві ці стадії смертельні, а смерть може наступити протягом 24–48 годин. Тому в команді потрібна більш досвідчена людина, яка спостерігатиме за вами та зможе приймати виважені рішення — розвертатися або продовжувати йти вгору.

Світ, повний гір: куди вирушити після Карпат?

Якщо ви вже сходили кудись в Україні, то далі на вас чекають п’ятитисячники. На думку Тараса, оптимальний варіант для новачка — це Арарат (5137 м) у Туреччині. Сходження займає 8 днів, а сама вершина нескладна (відсоток успіху майже 96%), при підйомі ви на собі відчуєте висоту в 5 тисяч метрів, пройдетеся по снігу в кішках, адже наприкінці маршруту є снігова шапка завдовжки приблизно 150 м.

Наступний варіант — Кіліманджаро (5895 м), найвища точка Африки. Крута та насичена подорож, бо після вершини на вас чекає сафарі та Занзібар. Попри свої майже 6 тисяч метрів Кіліманджаро доступна новачкам, бо на екваторі висоту переносити дещо легше. Також на горі чудовий сервіс: вам готують їжу, за вас носять та ставлять намети, а вранці підігрівають воду для вмивання.

І третій варіант — гора Казбек (5034 м) у Грузії. Тут потрібен хоча б мінімальний альпіністський досвід, наприклад, похід узимку на Говерлу чи літні походи Карпатами з наметами. Хоч Казбек і нижчий, ніж згадані вершини, але технічно він складніший.

Досягнення цих трьох п’ятитисячників може стати вашими першими кроками у світі висотного альпінізму. Крім сходжень можна також поїхати на трекінг у Непалі: ви підіймаєтеся на висоту понад 5 тисяч метрів, бачите восьмитисячники, у тому числі Еверест, і надихаєтеся духом Гімалаїв.