Фаніган (Fanigan ® ) Лікарські препарати

фармакодинаміка . Фаніган – комбінований препарат, що чинить виражену протизапальну, аналгетичну та антипіретичну дію. Фармакологічна активність препарату зумовлена властивостями диклофенаку та парацетамолу, що входять до складу препарату.
Диклофенак натрію чинить виражену протизапальну і аналгезуючу, а також помірну жарознижувальну дію. Він є інгібітором простагландинсинтетази (циклооксигенази).
In vitro диклофенак в концентраціях, еквівалентних тим, що досягаються при лікуванні пацієнтів, не пригнічує біосинтез протеогліканів хрящової тканини. Парацетамол проявляє виражений аналгетичний, незначний антипіретичний і протизапальний ефект. Механізм дії пов’язаний з інгібуванням синтезу простагландинів у центральній нервовій системі.
Фармакокінетика
Диклофенак . Натрію диклофенак швидко всмоктується у кров — C_max у плазмі крові досягається через 1–2 год. Зв’язування з білками плазми крові — більше 99%. Добре проникає у тканини і синовіальну рідину, де його концентрація підвищується повільно, через 4 год досягає вищих значень, ніж у плазмі крові. Їжа може сповільнювати швидкість всмоктування, не впливаючи на повноту всмоктування. Біодоступність — близько 5%.
Т_½ з плазми крові становить 1–2 год, із синовіальної рідини — 3–6 год. Близько 35% виводиться у вигляді метаболітів з калом; близько 65% — метаболізується у печінці і виділяється нирками у вигляді неактивних похідних, близько 1% — у незміненому вигляді.
Парацетамол . Парацетамол швидко та майже повністю абсорбується у ШКТ. C_max у плазмі крові досягається через 30–60 хв. Т_½ становить 1–4 год. Рівномірно розподіляється по всіх рідинах організму. Зв’язування з білками плазми крові варіабельне. Парацетамол метаболізується у печінці та виділяється переважно нирками у формі кон’югованих метаболітів.
Після повторного застосування препарату фармакокінетичні показники активних речовин не змінюються. За умов дотримання рекомендованих інтервалів між прийомом таблеток кумуляції препарату не відзначається.

Показання Фаніган

– гострий біль (м’язовий, головний, зубний, з локалізацією у хребті), при несуглобовому ревматизмі, ревматоїдному артриті, анкілозуючому спондиліті, остеоартрозі, спондилоартриті, гострих нападах подагри, первинній дисменореї, аднекситі, фаринготонзиліті, отиті.
– Посттравматичний та післяопераційний больовий синдром.

Застосування Фаніган

не перевищувати рекомендовану дозу. Слід застосовувати найнижчу ефективну дозу протягом найкоротшого часу, необхідного для досягнення мети лікування.
Дозу визначає лікар для кожного хворого індивідуально, залежно від віку пацієнта, характеру та перебігу захворювання, індивідуальної переносимості та лікувальної ефективності препарату.
Дорослим та дітям віком від 14 років — по 1 таблетці 2-3 рази на добу після їди.
Інтервал між прийомами становить не менше 4 год.
Тривалість лікування становить не більше 5-7 днів та залежить від перебігу захворювання.
Максимальна добова доза препарату для дорослих та дітей віком від 14 років становить не більше 3 таблеток.
Максимальний термін застосування без консультації лікаря — 3 дні.
Не приймати разом з іншими лікарськими засобами, що містять парацетамол.
Пацієнти літнього віку (віком від 65 років) .
Хоча у пацієнтів літнього віку фармакокінетика диклофенаку не погіршується до будь-якого клінічно значущого ступеня, НПЗП слід застосовувати з особливою обережністю таким пацієнтам, які зазвичай більш схильні до розвитку небажаних реакцій. Зокрема, для ослаблених пацієнтів літнього віку або для пацієнтів з низьким показником маси тіла рекомендується застосовувати найнижчі ефективні дози; також пацієнтів необхідно обстежити щодо шлунково-кишкових кровотеч при лікуванні НПЗП.
Наявність кардіоваскулярних захворювань або значних факторів ризику .
Призначати лікарський засіб пацієнтам зі значними факторами ризику кардіоваскулярних явищ (такими як артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння) можна лише після ретельної клінічної оцінки. Оскільки кардіоваскулярні ризики зростають зі збільшенням дози та тривалості лікування, диклофенак необхідно застосовувати протягом якомога коротшого періоду та у найнижчій ефективній дозі. Слід періодично переглядати потребу пацієнта у застосуванні диклофенаку для полегшення симптомів та відповідь на терапію.
Пацієнти з порушенням функції нирок .
Лікарський засіб протипоказаний пацієнтам з нирковою недостатністю (швидкість клубочкової фільтрації Спеціальні дослідження за участю пацієнтів з порушенням функції нирок не проводились, тому не можуть бути надані рекомендації щодо коригування дози. Слід з обережністю застосовувати диклофенак пацієнтам з порушенням функції нирок (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Пацієнти з порушенням функції печінки .
Лікарський засіб протипоказаний пацієнтам з печінковою недостатністю (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ).
Спеціальні дослідження за участю пацієнтів із порушенням функції печінки не проводилися, тому не можуть бути надані рекомендації щодо коригування дози. Слід з обережністю застосовувати диклофенак пацієнтам з легким та помірним порушенням функції печінки (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Діти . Препарат протипоказаний дітям віком до 14 років.

Протипоказання

гіперчутливість до диклофенаку, парацетамолу або будь-якого іншого компонента препарату.
Гостра виразка шлунка або кишечнику; гастроінтестинальна кровотеча або перфорація.
Кровотеча або перфорація ШКТ в анамнезі, пов’язані з попереднім лікуванням НПЗП.
Активна форма виразкової хвороби/кровотечі або рецидивуюча виразкова хвороба/кровотеча в анамнезі (2 або більше окремих епізодів діагностованої виразки або кровотечі).
Високий ризик розвитку післяопераційних кровотеч, незгортання крові, порушень гемостазу, гемопоетичних порушень або цереброваскулярних кровотеч.
Печінкова недостатність.
Ниркова недостатність (швидкість клубочкової фільтрації < 15 мл/хв/1,73 м 2 ).
Застійна серцева недостатність (NYHA II–IV).
ІХС у пацієнтів зі стенокардією та перенесеним інфарктом міокарда.
Протипоказано пацієнтам, у яких у відповідь на застосування ібупрофену, диклофенаку, парацетамолу, ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗП виникають напади БА («аспіринова астма»), ангіоневротичний набряк, кропив’янка або гострий риніт, поліпи носа та інші алергічні симптоми.
Захворювання крові, порушення кровотворення нез’ясованого ґенезу, лейкопенія, виражена анемія.
Вроджена гіпербілірубінемія, синдром Жильбера.
Дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.
Запальні захворювання кишечнику (хвороба Крона або виразковий коліт).
Алкоголізм.
Не застосовувати для лікування післяопераційного болю при аортокоронарному шунтуванні (або при використанні апарату штучного кровообігу).
Захворювання периферичних артерій.
Цереброваскулярні захворювання у пацієнтів, які перенесли інсульт або мають епізоди транзиторних ішемічних атак.

Побічна дія

з боку системи крові та лімфатичної системи : тромбоцитопенія, нейтропенія, лейкопенія, анемія, включаючи апластичну та гемолітичну анемію (особливо для хворих із дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази), сульфгемоглобінемію і метгемоглобінемію (ціаноз, задишка, біль у серці), агранулоцитоз, панцитопенія, синці, кровотечі.
3 боку імунної системи : реакції гіперчутливості, анафілактичні/анафілактоїдні реакції, включаючи артеріальну гіпотензію та анафілактичний шок; ангіоневротичний набряк (включаючи набряк обличчя).
3 боку шкіри та підшкірної клітковини : свербіж, шкірний висип, еритема, висип на слизових оболонках, кропив’янка, бульозний висип, екзема, ексудативна мультиформна еритема, синдром Стівенса — Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), ексфоліативний дерматит, алергічний дерматит, випадіння волосся, реакції фоточутливості, пурпура, в тому числі алергічна пурпура.
З боку психіки : дезорієнтація, депресія, порушення сну, безсоння, нічні кошмари, дратівливість, занепокоєність, відчуття страху, психотичні розлади, психомоторне збудження, галюцинації.
З боку нервової системи : головний біль, запаморочення, сонливість, втомлюваність, парестезії, порушення сну, безсоння, порушення пам’яті, судоми, тривожність, тремор, асептичний менінгіт, розлади смаку, порушення мозкового кровообігу, інсульт, сплутаність свідомості, порушення чутливості, загальне нездужання.
З боку органа зору : зорові порушення, затуманення зору, диплопія, неврит зорового нерва.
З боку органа слуху : вертиго, дзвін у вухах, шум у вухах, розлади слуху.
З боку серцево-судинної системи : відчуття серцебиття, тахікардія, задишка, біль у ділянці серця, серцева недостатність, інфаркт міокарда, АГ, артеріальна гіпотензія, васкуліт.
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння : БА (включаючи задишку), бронхоспазм (особливо у пацієнтів, чутливих до ацетилсаліцилової кислоти та інших НПЗП), біль у грудях, пневмоніти.
З боку ШКТ : нудота, блювання, діарея, диспепсія, біль у животі, біль в епігастрії, метеоризм, анорексія, гастрит, шлунково-кишкова кровотеча (криваве блювання, мелена, діарея з домішками крові), виразки шлунка і кишечнику, що супроводжуються або не супроводжуються кровотечею або перфорацією (іноді летальні, особливо у хворих літнього віку), коліт (включаючи геморагічний коліт та загострення виразкового коліту або хвороба Крона), запор, стоматит (включаючи виразковий стоматит), глосит, порушення функції стравоходу, діафрагмоподібний стеноз кишечнику, панкреатит.
З боку гепатобіліарної системи : підвищення рівня трансаміназ, гепатит, жовтяниця, розлади печінки, блискавичний гепатит, некроз печінки, печінкова недостатність.
З боку нирок та сечовидільної системи : затримка рідини, набряки; гостре ушкодження нирок (гостра ниркова недостатність), гематурія, протеїнурія, інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром, папілярний некроз нирки.
Порушення з боку репродуктивної системи та молочних залоз : імпотенція.
Загальні розлади : набряк.
Дані клінічних досліджень та епідеміологічні дані свідчать про підвищений ризик тромботичних ускладнень (наприклад, інфаркт міокарда або інсульт), пов’язаний із застосуванням диклофенаку, зокрема у високих терапевтичних дозах (150 мг на добу) та при тривалому застосуванні.
Зорові порушення . Такі зорові порушення, як порушення зору, погіршення зору і диплопія, є ефектами класу НПЗЗ і, як правило, оборотні після відміни препарату. Найбільш імовірний механізм порушень зору — це інгібування синтезу простагландинів та інших споріднених сполук, які, порушуючи регуляцію ретинального кровотоку, сприяють розвитку візуальних порушень. Якщо такі симптоми виникають під час лікування диклофенаком, необхідно провести офтальмологічне дослідження для виключення інших можливих причин.
Також після прийому парацетамолу можливі такі побічні реакції: біль в епігастрії, гіпоглікемія, аж до гіпоглікемічної коми, сульфгемоглобінемія і метгемоглобінемія (ціаноз, задишка, біль у серці), гемолітична анемія, синці чи кровотечі, підвищення активності печінкових ферментів, як правило без розвитку жовтяниці.

Особливості застосування

загальні
Щоб мінімізувати небажані ефекти, лікування слід розпочинати з найменшої ефективної дози протягом найкоротшого періоду часу, необхідного для контролю симптомів.
Для диклофенаку .
Слід уникати одночасного застосування диклофенаку із системними НПЗП, такими як селективні інгібітори циклооксигенази-2, через відсутність будь-яких доказів синергічного ефекту і у зв’язку з потенційними адитивними побічними ефектами.
Виявлено підвищений ризик розвитку тромботичних серцево-судинних і цереброваскулярних ускладнень при застосуванні певних селективних інгібіторів ЦОГ-2. Безпосередня кореляція цього ризику із селективністю окремих НПЗП до ЦОГ-1/ЦОГ-2 наразі не встановлена. Через відсутність даних клінічних досліджень щодо довгострокового лікування максимальними дозами диклофенаку такий підвищений ризик не може бути виключений. Отже, перед призначенням диклофенаку потрібно проводити ретельну оцінку ризику і користі для пацієнтів з клінічно підтвердженою ішемічною хворобою серця, цереброваскулярними розладами, оклюзійними захворюваннями периферичних артерій або значними факторами ризику (такими як артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, паління). Слід застосовувати найменшу ефективну дозу протягом найкоротшого можливого терміну лікування.
Вплив НПЗП на нирки включає затримку рідини із набряками та/або артеріальною гіпертензією. Через це диклофенак слід застосовувати з обережністю пацієнтам із порушенням серцевої функції та іншими станами, що сприяють затримці рідини. Також слід дотримуватись обережності пацієнтам, які одночасно приймають діуретики чи інгібітори АПФ або мають підвищений ризик розвитку гіповолемії.
Зазвичай наслідки є більш серйозними у пацієнтів літнього віку. Потрібно з обережністю призначати препарат особам літнього віку. Необхідна обережність щодо застосування пацієнтам віком понад 65 років. Зокрема, рекомендується застосовувати найнижчу ефективну дозу ослабленим пацієнтам літнього віку і пацієнтам з низькою масою тіла.
У разі виникнення шлунково-кишкових кровотеч або виразки у пацієнтів, які проходять лікування диклофенаком, його застосування слід припинити.
Як і при застосуванні інших НПЗП, можуть спостерігатися алергічні реакції, в тому числі анафілактичні/анафілактоїдні реакції, навіть без попереднього впливу диклофенаку.
Реакції гіперчутливості можуть також прогресувати до синдрому Коуніса, серйозної алергічної реакції, яка може спричинити інфаркт міокарда. Симптоми таких реакцій можуть включати біль у грудній клітці, що виникає в поєднанні з алергічною реакцією на диклофенак.
Завдяки своїм фармакодинамічним властивостям, диклофенак, як і інші НПЗП, може маскувати ознаки і симптоми інфекції.
Вплив на травний тракт .
При застосуванні всіх НПЗП, ЦОГ-2-селективних чи ні, включаючи диклофенак, були зареєстровані випадки шлунково-кишкових кровотеч (випадки блювання кров’ю, мелени), утворення виразки або перфорації, які можуть бути летальними і статися у будь-який час у процесі лікування при наявності або відсутності попереджувальних симптомів або попереднього анамнезу серйозних явищ з боку шлунково-кишкового тракту. Ці явища зазвичай мають більш серйозні наслідки у пацієнтів літнього віку. Якщо у пацієнтів, які отримують диклофенак, спостерігаються явища шлунково-кишкової кровотечі або утворення виразки, застосування препарату необхідно припинити.
Як і при застосуванні інших НПЗП, включаючи диклофенак, для пацієнтів із симптомами, що свідчать про порушення з боку травного тракту (ТТ), обов’язковим є медичний нагляд і особлива обережність. Ризик виникнення кровотечі, виразки або перфорації у ТТ збільшується з підвищенням дози НПЗП, включаючи диклофенак.
Пацієнти літнього віку мають підвищену частоту небажаних реакцій на застосування НПЗП, особливо шлунково-кишкової кровотечі та перфорації, які можуть бути летальними.
Щоб зменшити ризик такого токсичного впливу на ТТ, лікування слід починати та підтримувати найнижчими ефективними дозами. Для таких пацієнтів, а також тих, хто потребує супутнього застосування низьких доз ацетилсаліцилової кислоти (АСК/аспірин або інших лікарських засобів, які здатні підвищувати ризик небажаної дії на ТТ), слід розглянути питання про застосування комбінованої терапії із застосуванням захисних засобів (наприклад, інгібіторів протонної помпи або мізопростолу). Пацієнти зі шлунково-кишковою токсичністю в анамнезі, особливо літнього віку, повинні повідомляти про будь-які незвичні абдомінальні симптоми (особливо кровотечі в ТТ). Застереження також потрібні для хворих, які отримують одночасно лікарські засоби, що підвищують ризик виразки або кровотечі, такі як системні кортикостероїди, антикоагулянти (наприклад, варфарин), антитромботичні засоби (наприклад, АСК) або селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну.
НПЗП, включаючи диклофенак, пов’язані з підвищеним ризиком виникнення неспроможності шлунково-кишкового анастомозу. Рекомендується ретельне медичне спостереження та обережність при застосуванні диклофенаку після операції на шлунково-кишковому тракті.
Вплив на печінку .
Ретельний медичний нагляд потрібен у випадку, коли диклофенак призначають пацієнтам з порушенням функції печінки, оскільки їх стан може погіршитись.
При застосуванні НПЗП, включаючи диклофенак, рівень одного або декількох ферментів печінки може підвищуватися. Підвищення рівня ферментів зазвичай було оборотним після припинення застосування препарату. Таке підвищення дуже часто спостерігалося при застосуванні диклофенаку в клінічних дослідженнях (приблизно у 15% пацієнтів), але дуже рідко супроводжувалося клінічними симптомами. У більшості випадків воно не перевищувало норму. Часто (у 2,5% випадків) спостерігалося помірне підвищення (у ≥3 — Під час довготривалого лікування препаратом рекомендується регулярне спостереження за функціями печінки та рівнями печінкових ферментів. Якщо порушення функції печінки зберігаються або погіршуються та якщо клінічні симптоми можуть бути пов’язані з прогресуючими захворюваннями печінки або якщо спостерігаються інші прояви (наприклад, еозинофілія, висипання), застосування лікарського засобу Фаніган слід припинити.
Окрім підвищення рівня печінкових ферментів, повідомлялося також про поодинокі випадки тяжких реакцій з боку печінки, включаючи жовтяницю та фульмінантний гепатит, некроз печінки та печінкову недостатність, які інколи призводили до смерті.
Перебіг захворювань, таких як гепатити, може проходити без продромальних симптомів. Обережність необхідна у разі, якщо Фаніган застосовувати пацієнтам з печінковою порфірією, через імовірність провокування нападу.
Вплив на нирки .
НПЗП, включаючи диклофенак, знижують рівень простагландинів, які є важливими для підтримки ниркового кровотоку.
Оскільки при лікуванні НПЗП, включаючи диклофенак, часто (1−10%) реєструвалися випадки затримки рідини, виникнення набряків та гіпертензії, особливу увагу слід приділити пацієнтам з порушеннями функції серця або нирок, артеріальною гіпертензією в анамнезі, пацієнтам літнього віку, пацієнтам, які отримують супутню терапію діуретиками або препаратами, що суттєво впливають на функцію нирок, а також пацієнтам із суттєвим зниженням позаклітинного об’єму рідини з будь-якої причини, наприклад до або після серйозного хірургічного втручання. У таких випадках рекомендується моніторинг ниркової функції. Припинення терапії зазвичай зумовлює повернення до стану, який передував лікуванню.
Вплив на шкіру
У зв’язку із застосуванням НПЗП, у тому числі диклофенаку, дуже рідко були зареєстровані серйозні реакції з боку шкіри (деякі з них були летальними, включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса — Джонсона і токсичний епідермальний некроліз). У пацієнтів найвищий ризик розвитку цих реакцій спостерігається на початку курсу терапії: поява реакції відзначається у більшості випадків протягом першого місяця лікування. Застосування препарату Фаніган необхідно припинити при першій появі шкірних висипань, ураженнях слизової оболонки або при появі будь-яких інших ознак підвищеної чутливості.
СЧВ і змішані захворювання сполучної тканини .
У пацієнтів із системним червоним вовчаком (СЧВ) та змішаними захворюваннями сполучної тканини при лікуванні диклофенаком підвищується ризик розвитку асептичного менінгіту.
Серцево-судинні та цереброваскулярні ефекти .
Лікування диклофенаком, як правило, не рекомендується пацієнтам із діагностованими серцево-судинними захворюваннями (серцева недостатність, ішемічна хвороба серця, захворювання периферичних артерій) або неконтрольованою артеріальною гіпертензією.
Призначати диклофенак пацієнтам зі значними факторами ризику кардіоваскулярних явищ (таких як АГ, гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння) можна лише після ретельної клінічної оцінки та тільки у дозах до 100 мг на добу при курсі лікування більше 4 тижнів. Оскільки кардіоваскулярні ризики при застосуванні диклофенаку зростають зі збільшенням дози та тривалості лікування, його необхідно застосовувати якомога коротший період та у найнижчій ефективній дозі. Слід періодично переглядати потребу пацієнта у застосуванні диклофенаку для полегшення симптомів та відповідь на терапію.
Для пацієнтів з наявністю в анамнезі артеріальної гіпертензії та/або застійної серцевої недостатності легкого або помірного ступеня тяжкості необхідним є проведення відповідного моніторингу та надання рекомендацій, оскільки під час застосування НПЗЗ, включаючи диклофенак, були зареєстровані випадки затримки рідини та набряків.
Диклофенак треба застосовувати з обережністю пацієнтам, які одночасно приймають діуретики чи інгібітори АПФ або у яких підвищений ризик гіповолемії.
Дані клінічних досліджень та епідеміологічні дані свідчать, що застосування диклофенаку, особливо у високих дозах (150 мг/добу) і при тривалому лікуванні, пов’язано з незначним збільшенням ризику розвитку артеріальних тромботичних явищ (наприклад, інфаркту міокарда або інсульту).
Пацієнтам з неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю, стійкою ішемічною хворобою серця та/або цереброваскулярною хворобою призначати диклофенак не рекомендовано, у разі необхідності застосування можливе лише після ретельної оцінки ризику/користі в дозуванні не більше 100 мг на добу. Подібну оцінку слід провести перед початком довгострокового лікування пацієнтів з факторами ризику розвитку серцево-судинних явищ (наприклад, пацієнтів з артеріальною гіпертензією, гіперліпідемією, цукровим діабетом та пацієнтів, які палять).
Пацієнти повинні бути проінформовані щодо можливості виникнення серйозних тромбоемболічних явищ (біль у грудях, задишка, слабкість, порушення мовлення) у будь-який час. У цьому випадку треба негайно звернутися до лікаря.
Вплив на гематологічні показники .
При тривалому застосуванні даного препарату, як і інших НПЗП, рекомендується моніторинг повного аналізу крові.
Диклофенак може тимчасово пригнічувати агрегацію тромбоцитів. Слід ретельно спостерігати за пацієнтами з порушенням гемостазу, геморагічним діатезом або гематологічними порушеннями.
БА в анамнезі.
У пацієнтів з БА, сезонним алергічним ринітом, набряком слизової оболонки носа (тобто назальними поліпами), хронічними обструктивними захворюваннями легень або хронічними інфекціями дихальних шляхів (особливо такими, що пов’язані з алергічними, подібними до ринітів, симптомами) частіше виникають реакції на НПЗП, такі як загострення астми (так звана непереносимість аналгетиків/аналгетична БА), набряк Квінке або кропив’янка. У зв’язку з цим для таких пацієнтів рекомендовано спеціальні запобіжні заходи (готовність до надання невідкладної допомоги). Це також стосується пацієнтів з алергічними реакціями на інші речовини, такими як висипання, свербіж або кропив’янка.
Як і інші препарати, що пригнічують активність простагландинсинтетази, диклофенак натрію та інші НПЗП можуть спровокувати розвиток бронхоспазму при застосуванні пацієнтам, які страждають на БА, або пацієнтам з БА в анамнезі.
Фертильність .
Застосування диклофенаку, як і інших НПЗЗ, може призвести до порушення фертильності у жінок, тому не рекомендується жінкам, які прагнуть завагітніти. Якщо жінка має труднощі із зачаттям або проходить обстеження з приводу безпліддя, слід розглянути доцільність відміни лікарського засобу Фаніган.
На підставі даних досліджень на тваринах неможливо виключити порушення репродуктивної функції у самців. Релевантність цих даних для людини не встановлена.
Для парацетамолу .
Лікарський засіб містить парацетамол, тому не слід застосовувати його разом з іншими засобами, що містять парацетамол і застосовуються, наприклад, для зниження температури, лікування болю, симптомів грипу та застуди або безсоння. Одночасне застосування разом з іншими препаратами, що містять парацетамол, може призвести до передозування. Передозування парацетамолу може спричинити печінкову недостатність, що може призвести до необхідності пересадки печінки або до летального наслідку.
При захворюваннях печінки або нирок перед застосуванням препарату потрібно порадитися з лікарем.
Слід враховувати, що в пацієнтів із захворюваннями печінки збільшується ризик гепатотоксичної дії парацетамолу.
Зафіксовано випадки порушення функції печінки / печінкової недостатності у пацієнтів, що мали знижений рівень глутатіону, наприклад при серйозному виснаженні організму, анорексії, низькому індексі маси тіла, хронічному алкоголізмі або сепсисі.
У пацієнтів зі зниженням рівня глутатіону при прийомі парацетамолу підвищується ризик виникнення метаболічного ацидозу. Симптомами метаболічного ацидозу є глибоке, прискорене або утруднене дихання, нудота, блювання, втрата апетиту. Слід негайно звернутися до лікаря у разі появи цих симптомів. Не перевищувати зазначених доз. Дуже тривале застосування без контролю з боку лікаря може бути небезпечним.
Лікарський засіб слід застосовувати, лише коли це є явно необхідним.
Якщо симптоми не зникають, слід звернутися до лікаря.
Зберігати препарат поза полем зору дітей та у недоступному для дітей місці.
Препарат містить барвник жовтий захід FCF (Е 110), тому може спричиняти алергічні реакції.
Застосування у період вагітності та годування грудьми . Препарат протипоказаний у період вагітності або годування грудьми.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами . Пацієнти, в яких під час лікування препаратом відмічають порушення зору, запаморочення (вертиго), сонливість, млявість, втомлюваність або інші порушення з боку ЦНС, мають утримуватися від керування транспортними засобами або іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

диклофенак
Літій . За умов одночасного застосування диклофенак може підвищити концентрацію літію у плазмі крові. Рекомендується моніторинг рівня літію у плазмі крові.
Дигоксин . За умов одночасного застосування диклофенак може підвищити концентрацію дигоксину у плазмі крові. Рекомендується моніторинг рівнів дигоксину у плазмі крові.
Діуретики та антигіпертензивні засоби . Як і інші НПЗП, одночасне застосування диклофенаку з діуретиками та антигіпертензивними засобами (наприклад блокаторами β-адренорецепторів, інгібіторами АПФ) може призвести до зниження їх антигіпертензивного ефекту шляхом інгібування синтезу судинорозширювальних простагландинів. Таким чином, подібну комбінацію застосовують із застереженням, а пацієнти, особливо літнього віку, повинні перебувати під ретельним наглядом щодо АТ. Пацієнти повинні отримувати належну гідратацію, рекомендується також моніторинг ниркової функції після початку поєднаної терапії та на регулярній основі після неї, особливо щодо діуретиків та інгібіторів АПФ, у зв’язку з підвищенням ризику нефротоксичності.
Препарати, що, як відомо, спричиняють гіперкаліємію . Одночасне лікування калійзберігаючими діуретиками, циклоспорином, такролімусом або триметопримом може бути пов’язане з підвищенням рівня калію у сироватці крові, тому моніторинг стану пацієнтів слід проводити частіше.
Антикоагулянти та антитромботичні засоби . Одночасне застосування може підвищити ризик кровотечі, тому рекомендується вжити застережних заходів. Хоча відсутні переконливі дані про вплив диклофенаку на активність антикоагулянтів, існують окремі дані про підвищення ризику кровотечі у пацієнтів, які застосовують одночасно диклофенак та антикоагулянти. Тому для впевненості, що корекції дози антикоагулянтів не потрібно, рекомендований ретельний моніторинг таких пацієнтів. Як і інші НПЗП, диклофенак у високих дозах може тимчасово пригнічувати агрегацію тромбоцитів.
Інші НПЗП, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, та кортикостероїди . Одночасне застосування диклофенаку та інших НПЗП або кортикостероїдів може підвищити ризик шлунково-кишкової кровотечі або виразки. Слід уникати одночасного застосування двох або більше НПЗП.
Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС). Одночасне застосування НПЗП та СІЗЗС може підвищувати ризик шлунково-кишкових кровотеч.
Протидіабетичні препарати . Доведено, що диклофенак можна застосовувати разом з пероральними антидіабетичними засобами і не змінювати їх терапевтичний ефект. Проте є деякі повідомлення про розвиток у таких випадках як гіпоглікемії, так і гіперглікемії, що зумовлювало необхідність корекції дози антидіабетичних засобів під час застосування диклофенаку. З цієї причини як застережний захід рекомендовано під час комбінованої терапії контролювати рівень глюкози в крові.
Метотрексат . Диклофенак може пригнічувати кліренс метотрексату в ниркових канальцях, що призводить до підвищення рівнів метотрексату. Слід дотримуватися обережності при призначенні НПЗП, включаючи диклофенак, менше ніж за 24 год до застосування метотрексату, оскільки в таких випадках може підвищуватися концентрація метотрексату в крові і посилюватися його токсична дія. Є дані про випадки серйозної токсичності, коли інтервал між застосуванням метотрексату і НПЗП, включаючи диклофенак, був у межах 24 год. Ця взаємодія опосередкована через накопичення метотрексату в результаті порушення ниркової екскреції за наявності НПЗП.
Циклоспорин . Вплив диклофенаку, як і інших НПЗП, на синтез простагландинів у нирках може посилювати нефротоксичність циклоспорину, у зв’язку з цим диклофенак слід застосовувати в нижчих дозах, ніж для пацієнтів, які не застосовують циклоспорин.
Такролімус . При застосуванні НПЗП з такролімусом можливе підвищення ризику нефротоксичності, що може бути опосередковано нирковими антипростагландиновими ефектами НПЗП та інгібіторами кальциневрину.
Антибактеріальні хінолони . Можливий розвиток судом у пацієнтів, які одночасно застосовували похідні хінолону та НПЗП. Це може відмічатися у пацієнтів як з епілепсією і судомами в анамнезі, так і без них. Таким чином, слід дотримуватися обережності при вирішенні питання про застосування хінолону у пацієнтів, які вже отримують НПЗП.
Фенітоїн . При застосуванні фенітоїну одночасно з диклофенаком рекомендується проводити моніторинг концентрації фенітоїну у плазмі крові у зв’язку з очікуваним підвищенням впливу фенітоїну.
Колестипол та холестирамін . Ці препарати можуть спричинити затримку або зниження всмоктування диклофенаку. Таким чином, рекомендується призначати диклофенак принаймні за 1 год до або через 4–6 год після застосування колестиполу/колестираміну. Серцеві глікозиди . Одночасне застосування серцевих глікозидів і НПЗП може посилити серцеву недостатність, знизити ШКФ і підвищити рівні глікозидів у плазмі крові.
Міфепристон . НПЗП не слід застосовувати протягом 8–12 днів після застосування міфепристону, оскільки НПЗП можуть знизити ефект міфепристону.
Потужні інгібітори CYP 2C9 . Слід дотримуватися обережності при одночасному призначенні диклофенаку з потужними інгібіторами CYP 2C9 (наприклад з вориконазолом), що може призвести до значного підвищення C_max у плазмі крові та експозиції диклофенаку внаслідок пригнічення метаболізму диклофенаку.
Препарати, які стимулюють ферменти, що метаболізують лікарські засоби . Препарати, які стимулюють ферменти, наприклад рифампіцин, карбамазепін, фенітоїн, звіробій (Hypericum perforatum) тощо, теоретично здатні знижувати концентрації диклофенаку у плазмі крові.
Парацетамол . Швидкість всмоктування парацетамолу може підвищуватися при застосуванні метоклопраміду та домперидону і знижуватися при застосуванні холестираміну. Антикоагулятний ефект варфарину та інших кумаринів може бути посилений при одночасному довготривалому регулярному щоденному застосуванні парацетамолу, з підвищенням ризику кровотечі. Періодичний прийом не викликає значного ефекту.
Барбітурати знижують жарознижувальний ефект парацетамолу.
Протисудомні препарати (включаючи фенітоїн, барбітурати, карбамазепін), які стимулюють активність мікросомальних ферментів печінки, можуть посилювати токсичний вплив парацетамолу на печінку внаслідок підвищення ступеня перетворення препарату на гепатотоксичні метаболіти. При одночасному застосуванні парацетамолу з гепатотоксичними засобами зростає токсичний вплив препаратів на печінку.
Одночасне застосування високих доз парацетамолу з ізоніазидом, рифампіцином підвищує ризик розвитку гепатотоксичного синдрому. Парацетамол знижує ефективність діуретиків.
Не застосовувати одночасно з алкоголем.

Передозування

диклофенак . Симптоми . Типової клінічної картини, характерної для передозування диклофенаку, не існує. Передозування може спричинити такі симптоми, як головний біль, нудота, блювання, біль в епігастрії, шлунково-кишкова кровотеча, діарея, запаморочення, дезорієнтація, збудження, кома, сонливість, шум у вухах або судоми. Гостра ниркова недостатність і ураження печінки можливі у разі тяжкої інтоксикації.
Лікування . Лікування гострого отруєння НПЗП, включаючи диклофенак, полягає у проведенні підтримувальної і симптоматичної терапії. Це стосується лікування таких проявів, як артеріальна гіпотензія, ниркова недостатність, судоми, шлунково-кишкові розлади, пригнічення дихання. Малоймовірно, що такі специфічні лікувальні заходи, як форсований діурез, діаліз або гемоперфузія, будуть ефективними для виведення НПЗП, включаючи диклофенак, оскільки активні речовини цих препаратів значною мірою зв’язуються з білками крові і піддаються інтенсивному метаболізму. Після прийому потенційно токсичних доз може бути застосоване активоване вугілля, а після прийому потенційно небезпечних для життя доз — проведення знезараження шлунка (наприклад викликання блювання, промивання шлунка).
Парацетамол .Передозування парацетамолу може спричиняти печінкову недостатність, що може призвести до необхідності пересадки печінки або до летального наслідку. Клінічні ознаки ураження печінки після передозування парацетамолу з’являються зазвичай через 24–48 годин після передозування і досягають максимуму через 4–6 діб.
Існує підвищений ризик отруєння парацетамолом, зокрема у пацієнтів літнього віку, дітей, пацієнтів із захворюваннями печінки, при хронічному алкоголізмі та хронічному недоїданні.
Симптоми передозування у перші 24 год : блідість, нудота, блювання, анорексія та абдомінальний біль. Також можливе безсимптомне протікання передозування. Передозування парацетамолу при однократному застосуванні у дорослих і дітей може викликати оборотний або необоротній некроз клітин печінки, що може призводити до порушення метаболізму глюкози, метаболічного ацидозу, гепатоцелюлярної недостатності, енцефалопатії, крововиливів, гіпоглікемії, коми та летального наслідку. В той же час спостерігається підвищений рівень печінкових трансаміназ (аспартатамінотрансферази, аланінамінотрансферази), лактатдегідрогенази та білірубіну, а також рівня протромбіну — через 12–48 год після прийому. Ураження печінки є ймовірним у дорослих, які прийняли більшу, ніж рекомендовано, кількість парацетамолу. Вважається, що підвищена кількість метаболіту парацетамолу (який зазвичай нейтралізується дією глутатіону при застосуванні звичайних доз парацетамолу) необоротно зв’язується з тканинами печінки. Гостра ниркова недостатність із гострим некрозом канальців може проявлятися сильним болем у ділянці попереку, гематурією, протеїнурією і розвинутися навіть у разі відсутності тяжкого ураження печінки. Відзначалася також серцева аритмія та гострий панкреатит, що зазвичай супроводжувався порушеннями функції печінки та гепатотоксичністю.
При тривалому застосуванні препарату у великих дозах з боку органів кровотворення може розвинутись апластична анемія, панцитопенія, агранулоцитоз, нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія. При прийомі великих доз з боку нервової системи — запаморочення, психомоторне збудження і порушення орієнтації; з боку сечовидільної системи — нефротоксичність (ниркова коліка, інтерстиціальний нефрит, папілярний некроз); з боку системи травлення — гепатонекроз.
Симптоми можуть бути обмежені нудотою та блюванням або можуть не відображати тяжкості передозування чи ризику ураження органів.
Факторами ризику передозування парацетамолу є:
– тривале лікування карбамазепіном, фенобарбітоном, фенітоїном, примідоном, рифампіцином, звіробоєм та іншими препаратами, що індукують синтез ферментів печінки;
– регулярне зловживання алкоголем;
– зниження рівня глутатіону, наприклад при порушеннях харчування, голодуванні, виснаженні організму, кістозному фіброзі, ВІЛ.
Лікування : термінові заходи підтримуючої і симптоматичної терапії.
При передозуванні необхідна швидка медична допомога. Лікування при передозуванні або навіть при підозрі на передозування потрібно розпочати негайно, слід доставити пацієнта у лікарню, навіть якщо відсутні ранні симптоми передозування, оскільки ураження печінки може розвиватись не одразу. Слід вимірювати концентрацію парацетамолу в плазмі крові через 4 години або пізніше після прийому (більш ранні концентрації є недостовірними).
Якщо надмірна доза парацетамолу (більше 150 мг/кг) була прийнята у межах 1 год, слід розглянути доцільність застосування активованого вугілля. Може бути корисним лікування N-ацетилцистеїном або метіоніном. Також потрібно проводити симптоматичне лікування.

Умови зберігання

при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці.

Як працює халвінг біткоїна та чому це важливо?

Біткоїн – революційна цифрова валюта, яка захопила уяву інвесторів, технологічних ентузіастів та фінансових експертів по всьому світу. Одним з основних моментів у циклі біткоїна є подія, відома як “халвінг біткоїну”. У цьому детальному огляді ми розкриємо суть концепції біткоїн халвінгу, вивчимо його історію, обговоримо наслідки та поділимося думкою на майбутню подію халвінгу у 2024 році.

Що таке халвінг?

Халвінг – англ. halving, дослівний переклад – ділити навпіл.Халвінг біткоїна – це фундаментальний процес, який відбувається приблизно раз на чотири роки в мережі біткоїна. Говорячи простими словами, це подія, яка зменшує винагороду, яку отримують майнери біткоїна за підтвердження транзакцій та забезпечення безпеки мережі.

Під час халвінгу кількість нових біткоїнів, створюваних з кожним добутим блоком, зменшується вдвічі. Це зменшення винагороди за блок має далекосяжні наслідки для екосистеми біткоїна. Воно змушує майнерів працювати важче за менше винагороди, що, своєю чергою, впливає на загальний обсяг найпопулярнішої криптовалюти.

Основи мережі Біткоїн: як працює блокчейн BTC

Для повного розуміння халвінгу біткоїна важливо освоїти основи мережі біткоїна. Транзакції біткоїна групуються в блоки, і ці блоки захищені за допомогою процесу, відомого як майнінг.

Майнінг простими словами – це процес, за яким майнери використовують потужні комп’ютери для вирішення складних математичних головоломок, і перший майнер, який вирішує головоломку, отримує можливість додати наступний блок транзакцій до блокчейну. Це не лише підтверджує транзакції, але і вводить нові біткоїни в обіг.

Чому відбувається халвінг біткойнів?

Тепер, коли ми розглянули основи, давайте глибше розберемося, чому відбувається халвінг біткоїна.

• Дефіцитність: Халвінг біткоїна має на меті створення дефіциту. Шляхом зменшення швидкості видобутку нових біткоїнів загальний обсяг біткоїна обмежується 21 мільйоном. Ця дефіцитність є свідомою особливістю біткоїна, спрямованою на імітацію дорогоцінних металів, таких як золото. Дорогоцінні метали, на відміну від фіатних грошей, закінчуються.
• Контроль інфляції: Халвінг є частиною механізму контролю інфляції біткоїна. Традиційні фіатні валюти часто страждають від інфляції через політику центральних банків. Біткоїн, навпаки, стає все більш дефіцитним з часом, що робить його більш стійким до інфляції.
• Ринкові сили: Ринок також відіграє значущу роль у халвінгу біткоїна. В міру зменшення винагород за блок майнери повинні ставати більш ефективними, і деякі можуть виходити з мережі. Це може впливати на безпеку та стабільність мережі біткоїна.
• Вплив на ціну: Події халвінгу біткоїна часто привертають значну увагу інвесторів і медіа. Цей збільшений інтерес може підвищувати попит на біткоїн, потенційно впливаючи на його ціну.

Історія скорочення нагороди за майнінг біткоїна

Халвінг біткоїна відбувся тричі з часу створення цієї криптовалюти. Давайте уважніше розглянемо кожну з цих подій.

Халвінг 2012 року

28 листопада 2012 року біткоін пережив свою першу подію халвінгу. Винагорода за блок зменшилася з 50 до 25 BTC.

Після цієї події курс криптовалюти почав значно змінюватися. Через рік після халвінгу, у грудні 2013 року, вартість BTC піднялася майже до 1200 доларів. Для порівняння, у 2012 році ціна біткоїна коливалася в діапазоні від $4,5 до $14.

Після такого значного росту курс різко знижувався і досягав мінімуму на рівні приблизно $200 у 2015 році.

Цей ріст волатильності вважається першим бичачим і ведмежим ринком в криптовалюті. Багато трейдерів і інвесторів почали орієнтуватися на цю подію і враховувати халвінг у своїх стратегіях.

Ця історична подія ознаменувала початок шляху біткоїна у світовий мейнстрім.

Халвінг 2016 року

9 липня 2016 року відбувся другий халвінг, під час якого винагорода за блок зменшилася до 12,5 біткоїнів. Що стосується волатильності та курсу у цей період, то:

• Протягом 2016 року курс BTC коливався в діапазоні від $400 до $900.
• Ближче до кінця 2017 року вартість BTC піднялася до $20 000.
• У 2018-2019 роках ціна знижувалася і досягала мінімуму на рівні приблизно $3500 в кінці 2018 року.

Після цього впадання знову перевищити ціну в $20 000 біткоїну вдалося лише на початку 2021 року. На момент написання статті, це найтриваліший ведмежий тренд в історії ринку криптовалют. В цілому, подія халвінгу 2019 року підкреслила стійкість біткоїна і його зростаючу популярність.

Халвінг 2020 року

Найостанніший халвінг стався 11 травня 2020 року і додатково зменшив винагороду за блок до 6,25 біткоїнів. Ця подія збіглася з підвищеним інтересом з боку інституціональних інвесторів і зростанням ціни біткоїна.

На ринку криптовалют знову сформувалася підвищена волатильність біткоїна:

• Протягом 2020 року його вартість коливалася в діапазоні від $3500 до $12 500.
• У 2021 році курс зріс до $61 000, потім впав майже до $31 000.

Наслідки халвінгу

Події халвінгу біткоїна мають далекосяжні наслідки, які розповсюджуються по всій екосистемі криптовалюти.

Однією з найбільш помітних наслідків є їх вплив на поведінку майнерів. Оскільки винагороди за майнінг зменшуються, майнери стикаються зі зменшенням прибутків.

Це часто підштовхує їх шукати більш ефективне обладнання і приєднуватися до майнінгових пулів для збереження прибутковості. Збільшення конкуренції та можлива консолідація майнінгової потужності можуть вплинути на децентралізацію мережі, яка є однією з основних принципів біткоїна.

Крім того, зменшення темпів створення нових біткоїнів може вплинути на динаміку попиту і пропозиції.

Історично події халвінгу біткоїна асоціювалися з бичим ринком в криптовалюті, оскільки сприйняття дефіцитності стимулює зростання попиту. Це може призвести до значних підйомів цін, які привертають як роздрібних, так і інституційних інвесторів.

До речі, пропонуємо вам ознайомитися з криптовалютними інституційними послугами від WhiteBIT.

Коли наступний халвінг біткоїну у 2024 році?

Коли халвінг біткоїну 2024 року? Дуже популярне питання як у досвідчених крипто-ентузіастів, так і у людей, які тільки планують зробити свою першу інвестицію в біткоїн.

На сьогодні актуальний курс BTC/USDT та інші криптовалютні пари завжди можна знайти на біржі WhiteBIT.

Наступна, дуже очікувана подія халвінгу біткоїна запланована на 2024 рік. Точно через чотири роки після попереднього халвінгу у 2020 році. У міру наближення до цієї дати, криптовалютна спільнота буде уважно відстежувати можливий вплив на мережу біткоїна та ринкові умови. Ця подія знову зменшить винагороди за блоки, на цей раз до 3,125 біткоїнів за блок.

Наступний халвінг біткоїна запланований на середину квітня 2024 року. Дата всіх запланованих халвінгів:

Як видно з таблиці, останній халвінг біткоїну відбудеться приблизно 2134 року. На сьогодні видобуто приблизно 19.5 млн. BTC, або 92,86% від максимальної кількості (21 млн). До 2030 року буде видобуто приблизно 97% усіх монет.
Варто також зауважити, що ці дати є приблизними. Точні дати будуть зрозумілі ближче до халвінгу.

Висновок: Чому халвінг важливий?

В підсумку, халвінг біткоїна є ключовою подією у світі криптовалют. Це не лише про зменшення винагород за блоки. Це про збереження дефіцитності, контроль інфляції та навігацію в складній взаємодії ринкових сил. У міру того, як біткоїн розвивається, кожна подія халвінгу служить нагадуванням про його стійкість та вічний інтерес.

Халвінг є важливими, оскільки він підкреслює саму сутність біткоїна – децентралізованого цифрового активу, який ставить під сумнів традиційні фінансові системи. Незалежно від того, чи ви є прихильником біткоїна, чи просто спостерігачем, розуміння халвінгу біткоїна є ключовим для розуміння довгострокової цінності цієї криптовалюти.

FAQ

Біткоїн піддається халвінгу, щоб контролювати свою кількість та встановити передбачуваний графік емісії. На відміну від традиційних валют, біткоін не прив’язаний до дорогоцінних металів, таких як золото чи срібло. Замість цього, його дефіцитність визначається алгоритмічно через халвінг. Ці події зменшують швидкість створення нових біткоїнів і, в кінцевому підсумку, обмежують загальний обсяг до 21 мільйона.

Так, халвінг біткоїну відбувається приблизно кожні чотири роки. Сумарно заплановано 32 халвінги.

Останній біткоїн халвінг відбувся 11 травня 2020 року.

Підготовка до халвінгу біткоїну включає такі кроки: бути в курсі дати події, відстежувати ринковий настрій і враховувати його потенційний вплив на вашу інвестиційну стратегію. Хорошим показником у такому випадку є індекс страху й жадібності біткоїна.

Експерти крипторинку сприймають халвінг біткоїну неоднозначно. Деякі бачать у ньому бичачий каталізатор, тоді як інші виділяють потенційні проблеми, такі як централізація майнерів.

Що таке PNL?

PNL (від англ. Profit and Loss) — це фінансовий показник, який використовується для розрахунку прибутків та збитків у різних галузях та інвестиційній діяльності. Він відображає суму коштів, отриманих чи втрачених унаслідок конкретної операції. Це важливий індикатор, який допомагає аналізувати торгові рішення з перспективи прибутковості чи збитковості та оцінити успішність торгової стратегії.

На WhiteBIT можна розрахувати PNL для фʼючерсної та маржинальної торгівлі в зоні, де виставляються торгові заявки за допомогою калькулятора.

Якщо ти ще не знайомий із цими поняттями, читай ґрунтовні статті про позиції на ринку, а також ф’ючерсну та маржинальну торгівлю на WhiteBIT Blog.

Нижче ти дізнаєшся, що таке PNL, які особливості має кожен різновид та як розраховується цей показник на WhiteBIT.

Що таке реалізований PNL?

Реалізований PNL (від англ. Realized Profit and Loss, rPNL) вказує на отримані прибутки чи збитки після закриття позиції. Якщо позиція була закрита повністю, то rPNL відображає остаточний результат торгівлі, якщо частково — прибутки або збитки для тієї частини позиції, яка була закрита.

rPNL допомагає відстежувати ефективність інвестицій та оцінювати результативність торгових стратегій. Крім того, він ще потрібен для звітності, оскільки визначає податкову відповідальність особи. На WhiteBIT rPNL можна знайти в розділі «‎Історія позицій».

Зверни увагу, що на WhiteBIT rPnL відображається для вже закритої позиції тільки цифрою без відсотків, адже за час існування торгової позиції її обсяг може змінюватися. rPNL розраховується як єдиний показник для однієї позиції за конкретною торговою парою. Показник rPNL формується з усіх торгових заявок, що спрацювали доки угода не була закрита повністю — rPNL враховує усереднення позиції.

Як порахувати rPNL при усередненні позиції?

Простими словами, усереднення позиції — це стратегія, за якою користувач додає до відкритої ще додаткові позиції, але за більш вигідними цінами, знижуючи середню ціну.

При цьому не створюються нові, окремі угоди — натомість змінюється ціна входу та збільшується обсяг позиції. Якщо середня ринкова ціна після усереднення є вигідною, то частину угоди можна закрити.

Припустимо, що трейдер купив 1 BTC за $50 000. Через деякий час, ціна BTC знизилася до $40 000, що призвело до втрати $10 000.

Замість того, щоб закрити позицію зі збитком, трейдер вирішує усереднити її, купуючи ще 1 BTC за ціною $40 000. Якщо він це зробить, то середня ціна покупки становитиме: (1 * $50 000 + 1 * $40 000) / 2 = $45 000.

Якщо ціна BTC знову зросте до $50 000, то позиція буде з прибутком, оскільки середня ціна покупки активу є меншою за поточну. У такому випадку, частину uPNL (нереалізованого прибутку чи збитку) можна перетворити на rPNL якщо закрити частину позиції.

Якщо трейдер вирішує закрити половину, тобто 0.5 BTC, за поточною ціною $50 000, його rPNL становитиме: (0.5 * $50 000 − 0.5 * $45 000) = $2 500. У цьому випадку усереднення позиції було вигідним, оскільки ціна BTC знову піднялася до початкового рівня, а середня ціна покупки стала меншою за поточну.

Що таке нереалізований PNL?

Нереалізований PNL (від англ. Unrealized Profit and Loss, uPNL) допомагає відстежувати потенційні прибутки чи збитки відкритої позиції. uPNL на WhiteBIT відображається для поточного обсягу позиції цифрою (в USDT) та у відсотках. Він надає інформацію про твої активи та допомагає приймати обґрунтовані рішення, коли закривати чи корегувати торгові позиції. Також він використовується в управлінні ризиками, де допомагає керувати потенційними втратами.

uPnL не впливає на твій баланс прямим чином доки позицію не буде повністю або частково закрито. Проте якщо збитки достатньо великі, а на «Заставному балансі» недостатньо коштів, позиція може бути ліквідована. Тож не забувай дотримуватися своєї торгової стратегії та ризик менеджменту. Пам’ятай, доки прибуток не зафіксовано, це ще не прибуток, теж саме стосується й збитків.