§ 1. Біологія як система наук. Рівні організації біологічних систем. Методи біологічних досліджень

Біологія (від грец. біос — життя, логос — учення) — це система наук про життя в усіх його проявах та на всіх рівнях організації живого, яка сформувалася на початку XIX сторіччя. Раніше біологію у складі інших природничих наук називали натурфілософією.

Об’єктами дослідження біологічних дисциплін є живі організми — тварини, рослини, гриби, бактерії та різні сторони їх життєдіяльності, а також віруси — неклітинна форма живого.

Анатомія вивчає будову живих організмів (іл. 1.1), фізіологія — процеси, які в них відбуваються (іл. 1.2). Особливим завданням, наприклад, екології є дослідження взаємодії організмів між собою і з навколишнім середовищем.

Сучасна біологія сформувалася завдяки експериментальним методам, що були розроблені завдяки досягненням хімії, фізики й математики. їх використання дало можливість досліджувати клітинну будову організмів, вивчити хімічний склад клітин, установити закони спадкування.

Біологія має значний вплив на життя людини. Невипадково на стику суспільних наук і біології виникають нові міждисциплінарні наукові напрями: біоетика, соціобіологія, еволюційна психологія тощо.

Головні принципи сучасної біології. В основу сучасної біології покладено п’ять наукових принципів.

Іл. 1.1. Будову скелета жаби вивчає анатомія

Іл. 1.2. Як працює кровоносна система вивчає фізіологія

Іл. 1.3. Клітинна будова листка рослини (а) та шкіри людини (б)

1. Клітинна будова організмів. Усі живі організми складаються з клітин, а нові клітини утворюються зі старих шляхом поділу материнської клітини (іл. 1.3).

2. Еволюційне походження живого на Землі. Різноманітність живих організмів і спосіб їхнього життя сформувались у процесі еволюції — історичного розвитку живого на Землі.

3. Принцип генного успадкування. Спадкова інформація про всі ознаки й властивості живих організмів закодована в генах — ділянках ДНК.

4. Забезпечення організму речовиною та енергією (принцип живлення).

Для підтримування процесів життєдіяльності необхідна речовина, з якої будується тіло організмів, та енергія, яку вони отримують з навколишнього середовища: рослини — від Сонця, а тварини — поїдаючи інші організми або їх залишки.

5. Принцип стійкості організмів. Біологічні процеси, що відбуваються в організмі, спрямовані насамперед на збереження його стабільного стану.

Засвоєння й перетворення енергії — це перебіг хімічних реакцій, що відбуваються в клітинах.

Система біологічних наук. Спочатку біологічні науки виокремлювалися залежно від організмів, які вони досліджували: ботаніка — наука про рослини, зоологія — про тварин, мікробіологія — про мікроорганізми. Пізніше виникли науки, об’єктами дослідження яких стали біологічні процеси. Екологія вивчає взаємодію організмів одні з одними і середовищем існування. Генетика досліджує закономірності успадкування ознак організму. Фізіологія накопичує знання про процеси, які відбуваються в організмах. Систематика має на меті класифікацію видів і різних форм живих організмів. Форму тіла організмів в усіх її деталях вивчає морфологія, будову органів тіла — анатомія, а будову й особливості життя клітин — клітинна біологія. Зміни організму протягом його існування досліджує біологія розвитку. Зародження та історичний розвиток живої природи перебуває в полі зору еволюційної біології.

Рівні організації біологічних систем. Живі організми є системами, тобто вони побудовані зі структурних одиниць — елементів різного ступеня упорядкованості. Клітини складаються з молекул, організми — з клітин; організми одного виду утворюють популяції, а популяції різних видів, у свою чергу, формують екосистеми. Сукупність екосистем усієї Земної кулі утворює біосферу — живу оболонку нашої планети.

Цю структурованість живого зазвичай називають рівнями організації.

Молекулярно-генетичний рівень — це біологічні макромолекули, передусім — білки та нуклеїнові кислоти (іл. 1.4). Процеси, що відбуваються на цьому рівні, не мають біологічної специфіки, оскільки є хімічними перетвореннями молекул.

Клітинний рівень — це вже рівень справжньої життєдіяльності, який відбувається лише на рівні клітин (іл. 1.3). Власне, із цього рівня розпочинаються біологічні процеси життєдіяльності.

Організмовий рівень. Його структурна одиниця — організм, хоча зрозуміло, що для одноклітинних істот клітина та організм — поняття тотожні.

Іл. 1.4. Модель молекули білка, що входить до складу кришталика ока

Процеси, що відбуваються на організмовому рівні, пов’язані з живленням, ростом та індивідуальним розвитком.

Популяційно-видовий рівень. Елементом цього рівня є популяція — сукупність особин одного виду, що довгий час живуть на певній території і які ізольовані від інших поселень цього виду (іл. 1.5).

Іл. 1.5 Колотя пінгвінів є одним із прикладів популяції Процеси, які відбуваються на цьому рівні, пов’язані з розмноженням і первинними еволюційними перетвореннями організмів.

Біогеоценотичний (екосистемний) рівень. Одиницею цього рівня є біогеоценоз. Це популяції організмів різних видів, що живуть у певних умовах існування та пов’язані одні з одними харчовими відносинами.

Найвищим рівнем організації живої матерії є біосферний рівень. Характерний для нього процес — кругообіг речовину біосфері (іл. 1.6), який забезпечує цілісність життя на Землі.

Методи біології. Кожна наука має свою методологію — сукупність принципів та ідей, а також способів отримання нової інформації. Конкретні прийоми набування нових знань — це і є наукові методи.

Первісними методами наукового пошуку є спостереження та опис нових видів живих істот, досі невідомих способів життя чи розмноження, нез’ясованих механізмів клітинного транспорту чи мутацій — змін генетичного апарату.

Іл. 1.6. Кругообіг води в біосфері

Спостереження та опис більш притаманні для біологічних наук, які вивчають біологічні процеси, що відбуваються в природі. Наприклад, важливими способом набування нових знань у зоології є спостереження за сезонними міграціями птахів. Аналіз фаз цвітіння та плодоношення рослин є ключовими методами ботаніки.

Ці методи не втратили свого значення й дотепер, більш того — спостереження та опис сьогодні широко використовують майже в усіх біологічних науках.

Подальшою основою будь-якого наукового пошуку є експеримент, тобто дослідження будь-якого об’єкта в чітко визначених умовах. Це може бути розмноження бактерій у спеціальному штучному середовищі, цілеспрямоване схрещування рослин з різним забарвленням пелюсток тощо.

Слід зазначити, що біологія як наука сформувалася лише завдяки експериментам, у яких використовували методи точних наук — фізики, хімії та математики.

Експеримент як метод дослідження більш властивий наукам, що розвиваються в лабораторії. Фізіологи й біохіміки в лабораторних умовах вивчають вплив біологічно активних речовин на швидкість метаболізму в окремих клітинах; молекулярні біологи — структуру та функції білків і ДНК. Усі ці явища й процеси краще вивчати в лабораторії, де їх можна відстежувати у спеціально створених умовах та надалі практично використовувати. У медицині опромінення застосовують у боротьбі зі злоякісними пухлинами, а в селекції рослин у результаті радіаційного впливу на насіння отримують організми-мутанти з новими біологічними властивостями.

Особливе місце в біології належить методам дослідження в часі. Це, насамперед, історичний метод, який широко використовують у палеонтології та еволюційній біології, коли за викопними рештками вимерлих тварин (іл. 1.7) та рослин визначають спорідненість і походження сучасних видів.

Ще одним методом біологічних досліджень у часі є моніторинг, тобто спостереження за будь-яким біологічним об’єктом протягом доволі тривалого часу. Моніторингові дослідження переважно спрямовані на вивчення динаміки популяцій або змін структури екосистем. Ці наукові спостереження тривають десятиліттями.

Залежно від накопичення фактів виникає необхідність в їх систематизації та класифікації. Для виявлення певних закономірностей використовують статистичні методи, які дають змогу розробити правила збору інформації й допомагають аналізувати величезні масиви даних. Сьогодні для цього використовують комп’ютерну техніку і спеціальні програми.

Іл. 1.7. Рештки викопної саламандри

Розвиток будь-якого наукового пошуку завжди пов’язаний з виникненням наукового припущення — гіпотези, яка обов’язково потребує перевірки. Найчастіше роблять так: створюють модель біологічного явища та порівнюють процеси, які в ній протікають, з тими подіями, що за схожих умов відбуваються у природі. За допомогою таких порівнянь можна підтвердити чи спростувати гіпотезу. Цей підхід називають моделюванням.

У сучасній біології для створення біологічних моделей дедалі частіше замість фізичних об’єктів використовують математику та за допомогою комп’ютерних технологій проводять імітування біологічних процесів, що відбуваються в клітині, організмі чи екосистемі. Такий підхід отримав назву математичне моделювання (іл. 1.8).

Іл. 1.8. Змодельована крива росту числа інфузорій у пробірці (червоні кубики) на фоні реальних змін (блакитні ромбики) дозволяє розрахувати не лише швидкість зростання чисельності популяції, але й передбачати її розміри через певний період часу

За такого підходу і гіпотезу, і реальні події подають у вигляді математичних закономірностей. Якщо теоретичні закономірності й реальні графіки збігаються — це означає, що гіпотеза, покладена в основу моделі, адекватна, і припущення, сформульоване науковцем, правильне. Якщо такої відповідності немає, то за характером різниці між реальним і гіпотетичним процесами можна з’ясувати, якої саме помилки припустився науковець у своєму припущенні.

Біологія — одна з найважливіших наук сучасності. Це система набування нових знань, засіб вивчення живої природи та водночас знаряддя впливу на неї. Розвиток біологічних досліджень є пріоритетом й ознакою цивілізованого суспільства. Жива природа — це сукупність ієрархічно побудованих рівнів організації: молекулярно-генетичного, клітинного, організмового, популяційно-видового, екосистемного та біосферного. У розвитку біології важливу роль відіграють не лише експериментальні методи, засновані на досягненнях фізики та хімії, а й класичні, серед яких головне місце посідають спостереження та опис.

1. Назвіть головні завдання науки біології. 2. Укажіть п’ять принципів, які лежать в основі сучасної біологічної науки. 3. До якого рівня організації відносять евглену зелену? 4. Які процеси відбуваються на популяційно-видовому рівні? 5. Які методи дослідження є первісними для біологічної науки? 6. Що таке моніторинг у біології?

• Чому до початку XIX ст. біологію вважали одним з розділів філософії та що стало причиною того, що її стали вважати повноцінною наукою?

§ 31. Рослинний покрив України

Пригадайте: 1. Які виділяють основні відділи рослин (з уроків біології)? 2. У які геологічні ери з’явилися перші представники різних відділів рослин? 3. Що таке ярусність лісу? Яке її біологічне значення? 4. Що таке Червона книга?

• Різноманітність рослин України: цифри і факти. Рослинність України дуже різноманітна. Нині вона займає у видозміненому стані дві третини площі нашої держави. В Україні спеціалісти виділяють від 10 до 15 тис. видів рослин. Серед них переважають представники відділу квіткових (покритонасінних). Їх налічується майже 4,5 тис. видів, тобто третина усіх видів рослин. Також в Україні описано близько 4 тис. водоростей, 800 видів мохів, 53 види папоротей, 22 види голонасінних, 10 видів хвощів і 9 видів плаунів (див. мал. 122). Існує невелика кількість видів рослин, що трапляються лише на території України.

Ендеміки (з грец. – місцевий) – види живих організмів, які зустрічаються лише на певній території, тобто мають обмежений ареал існування.

На території нашої держави близько 600 видів рослин є ендеміками. Найбільше рослин-ендеміків відомо в Криму – майже 300 видів, а також у Карпатах – приблизно 100. Найменше – на Поліссі: не більше 10.

У складі природної рослинності України представлені всі життєві форми рослин: трав’янисті рослини (понад 4 тис. видів), чагарники (майже 280 видів) та дерева (76 видів).

Крім рослин, в Україні вивчено близько 15 тис. видів грибів і понад 1 тис. видів лишайників.

Мал. 122. Видовий склад рослинності України

Завдання: Наведіть приклади рослин вашої місцевості, що належать до різних відділів рослин і різних життєвих форм.

• Чи завжди рослинність України була такою, як нині. Сучасний рослинний покрив України формувався протягом тривалого періоду. Як свідчать дані палеонтологічних досліджень, ще на початку кайнозойської ери (67 млн років тому) рослинність у межах території нашої держави значно відрізнялася від сучасної. Суходоли були вкриті вічнозеленими лісами з пальм, лаврів, миртів, тропічних видів дуба. У четвертинному періоді наступи льодовиків знищили теплолюбну флору. Вічнозелені ліси змінилися листопадними. Їхній видовий склад збіднів. Ліси відступили на північ, а на півдні країни в умовах посушливого клімату сформувалася степова рослинність. Від давньої теплолюбної флори збереглося лише кілька видів, наприклад рододендрон жовтий (мал. 123) на Словечансько-Овруцькому кряжі. Цей високий чагарник з великими жовтими квітами є сучасником мамонтів. Теперішнього вигляду природна рослинність України набула близько 10 тис. років тому.

Мал. 123. Рододендрон жовтий

• Закономірності поширення рослинності. На території нашої країни виділяють зональні та азональні типи рослинності. Зональні – поступово змінюються з півночі на південь унаслідок зміни кліматичних умов за законом широтної зональності. Основними зональними типами рослинності в Україні є ліси і степи. Азональні типи рослинності зустрічаються в різних природних зонах залежно від особливостей зволоження та рівня ґрунтових вод. До азональних типів рослинності в Україні належать луки і болота.

• Лісова рослинність. Надмірне зволоження півночі нашої країни, а також її гірських областей зумовило поширення там лісової рослинності. Лісові ділянки також трапляються у центральній частині України, особливо у правобережній. Нині природними лісами вкрито близько 14 % території України, штучними лісонасадженнями – 2,6 % (середньоєвропейський показник – 27 %). За площею лісів наша держава посідає одне з останніх місць у Європі.

Лісистість є відношенням площі під лісом до загальної площі території.

Найбільший показник лісистості – в Українських Карпатах (40 %) і Кримських горах (32 %). На Поліссі цей показник становить 25 %, а в степовій зоні – лише 3 %. У лісах України зустрічається близько 200 видів дерев і чагарників.

Найпоширенішими є хвойні пороби (мал. 124), на які припадає 54 % запасів деревини. Серед них найчастіше зустрічається сосна звичайна. Вона доволі вибаглива до світла, але не потребує хороших ґрунтів. Крім неї, у гірських лісах Карпат ростуть тіневитривалі ялина європейська та ялиця біла (смерека). Унікальне дерево – модрина європейська, яка єдина з хвойних рослин повністю скидає на зиму хвою. Вона є найвищим деревом в Україні. У Передкарпатті окремі модрини досягають 54 м висоти. Це дерево здатне витримувати морози до -50 °С. Зрідка у карпатських лісах України зустрічається тис ягідний – залишок дольодовикової епохи. Його насіння вкрите червоною м’якоттю. Дерево досягає віку 4000 років і висоти 30 м. Через цінну витривалу деревину тис винищували. Закон про охорону тиса було видано ще у 1423 р.

З листяних порід в Україні поширені широколисті дерева, наприклад, бук, дуб, граб, а також дрібнолисті, зокрема береза (див. мал. 125).

Мал. 124. Хвойні дерева Полісся: 1 – ялина європейська; 2 – ялиця біла (смерека); 3 – сосна звичайна; 4 – модрина європейська

Мал. 125. Листяні дерева Полісся: 1 – в’яз; 2 – бук лісовий; 3 – клен звичайний; 4 – граб звичайний; 5 – осика; 6 – береза

Мал. 126. Сон-трава

Бук лісовий має великі листові пластинки, тому потребує багато вологи. Через це утворює ліси здебільшого в Карпатах і на Подільській височині, які одержують достатню кількість опадів. При просуванні на схід України бук замінюється дубом. У дуба черешчатого цупке з округлими вирізами листя, тож він потребує менше вологи, але вибагливий до ґрунтів. Часто поряд з дубом зустрічається граб – високе дерево з твердою деревиною. Живе 100-150 років. Досягає висоти 30 м. Інколи буває чагарником. Береза найчастіше росте на Поліссі невеликими гаями. Часто трапляється на місці вирубування первинних лісів.

Дерева, які формують переважну основу деревостою лісу, називають лісотвірними породами. Залежно від видового складу деревних порід у межах України виділяють різні види лісів: бір (із сосни), субір (із сосни і дуба), бучина (з бука), діброва (з дуба), грабняк (із граба), груда (з граба й дуба), ялинник, березняк.

Завдання: Знаючи біологічні особливості названих дерев, поміркуйте, у яких частинах України найпоширеніші різні за видовим складом дерев ліси.

Рослини в лісі ростуть ярусами, пристосовуючись до потреби у світлі. У наших лісах зазвичай формуються 3-4 яруси. Перший ярус – дерева, другий (підлісок) – невисокі дерева і чагарники, третій – напівчагарники, четвертий – трави, гриби, лишайники. У першому ярусі ростуть лісотвірні породи дерев, а також липа, клен, осика, тополя, верба, в’яз. У підліску переважають горобина, ліщина, калина, жасмин, жимолость, бересклет, бузина, вовче лико, глід. Часто трапляються ягідні чагарники: малина, ожина, шипшина.

Мал. 127. Ряст

Серед трав першими навесні з’являються тендітні проліски, первоцвіт, сон-трава (мал. 126). Через нещадне винищення заради продажу вони стали рідкісними. Весняною окрасою наших лісів також є родич орхідей ряст (мал. 127).

Достатнє зволоження середньої частини України зумовлює чергування лісових ділянок зі степовими.

• Степова рослинність. У південній частині України в умовах недостатнього зволоження сформувалася степова рослинність. У минулі століття до суцільного розорювання земель степова рослинність займала близько 2/3 сучасної території нашої держави. Нині вона збереглася лише фрагментарно на схилах балок і в заповідниках.

Головною рослиною степів є ковила – висока трава з родини злакових. Залежно від рівня зволоження в Україні з півночі на південь виокремлюють кілька різновидів степової рослинності. У лісостеповій зоні, де опадів більше, на типових чорноземах були поширені лучні степи. Окрім ковили, тут зустрічалися вологолюбні лучні трави: конюшина, шавлія, незабудка тощо.

Мал. 128. Ковила

Мал. 129. Типчак

Мал. 130. Тонконіг

На півночі степової зони та на Причорноморській низовині в умовах недостатнього зволоження на звичайних і південних чорноземах існували типчаково-ковилові степи. Їхню основу становили посухостійкі злаки: ковила українська (мал. 128), типчак (мал. 129), тонконіг (мал. 130). Навесні після танення снігу степ одержував живильну вологу і з-під землі виринали яскраві квіти диких тюльпанів, крокусів, ірисів. Наприкінці літа від поривів сильного вітру відривалося перекотиполе (мал. 131) і з гуркотом розкидало своє насіння степом. Типчаково-ковилові степи збереглися у заповіднику Асканія-Нова. На крайньому півдні уздовж узбережжя морів, де атмосферних опадів мало, на каштанових ґрунтах і солончаках існували опустелені полинно-злакові степи. Поряд із ковилою та типчаком тут росли посухостійкі трави: полин, ліщиця, кермек.

Мал. 131. Перекотиполе

Чагарникові степи були поширені на сході України, зокрема на Донецькому кряжі. Тут в умовах дещо більшої кількості опадів на звичайних чорноземах серед злаків росли чагарники з жовтої акації карагани.

• Лучна рослинність. Серед лісової та степової рослинності трапляються ділянки луків. Лучна рослинність – це буяння різноманітних трав, які суцільним килимом укривають землю. Розрізняють рівнинні й гірські луки. На рівнинних луках залежно від рівня залягання підземних вод зустрічаються різні рослини. У заплавах річок поширені очерет, осока, щавель, конюшина лучна, злакові трави (тимофіївка, грястиця), деякі чагарники. На вододілах ростуть дрібні злаки, волошка, кульбаба, бика гвоздика, цикорій, жовтець, мальва, отруйні дурман і блекота. У зниженнях рельєфу, де ґрунтові води підходять близько до поверхні, поширені осоки, різні види конюшини, хвощ.

На вершинах Карпатських гір сформувалися високогірні луки – полонини. Тут ростуть чорниця, брусниця, арніка, костриця, зрідка трапляється рододендрон. Полонини є місцем заготівлі трав і випасання овець.

• Болотна рослинність. У місцях близького залягання підземних вод розвивається болотна рослинність. Розрізняють мохові, трав’яні та деревні болота. Мохові болота переважають на Поліссі. Тут із суцільного мохового килима проглядають ягоди журавлини, голубики, чорниці. Духмяніє вереск, приваблюючи комах. Зрідка трапляється хижа рослина росичка. Її листя вкрите чутливими волосками, до яких прилипають дрібні комахи. Потім рослина їх перетравлює.

На трав’янистих болотах ростуть аїр, рогіз, ситник, очерет, калюжниця. Деревні болота густо заростають вологолюбними деревами. Серед них переважає вільха висотою до 35 м із клейким листям. Подекуди вона утворює суцільні зарості – вільшаники. На заболочених заплавах річок росте верба.

• Рослинні ресурси, їх охорона і відтворення. Під впливом господарської діяльності людини рослинність України зазнала докорінної зміни й потребує охорони.

Тільки за останні 150 років площа лісів скоротилася вдвічі. Особливо постраждали ліси лісостепової зони. З XVI ст. деревину вивозили за кордон. У XVII-XVIII ст. її використовували як паливо для скляної, миловарної, цукрової, металургійної промисловості. До XIX ст. існувала підсічно-вогняна система землеробства, яка нещадно знищувала ліси. Значні площі лісу були вирубані у зоні аварії на Чорнобильській АЕС. Часто в літню спеку спалахують лісові пожежі. При цьому винищуються чималі ділянки лісу.

Колись степи займали понад 2/3 площі України. Нині про них не лишилося й згадки. Типову степову рослинність можна побачити тільки в природних заповідниках. Смертельний вирок степам підписали родючі чорноземи. Там, де раніше колихалися ковила і типчак, тепер простягліїся поля пшениці, соняшнику, кукурудзи, баштанів. Істотної шкоди степам завдає кар’єрний спосіб видобутку корисних копалин: залізних і марганцевих руд, бурого вугілля, будівельних матеріалів. Після цього залишаються великі площі «місяцевих ландшафтів», позбавлених не тільки рослинності, а й ґрунтів.

Основним документом, у якому узагальнено матеріали про сучасний стан рідкісних і таких, що зникають, живих організмів, є Червона книга України.

Червона книга України – анотований та ілюстрований перелік рідкісних видів і підвидів, що перебувають під загрозою зникнення на території України й підлягають охороні. На підставі цього переліку розробляють наукові та практичні заходи, спрямовані на охорону, відтворення і раціональне використання таких живих організмів. Червона книга України мала три перевидання: 1980 р., 1994-1996 рр. та 2009 р. За цей період перелік рідкісних видів, на жаль, значно зріс. Зокрема, нині до Червоної книги занесено 502 види рослин, 57 видів грибів, 52 види лишайників. Серед них є тис ягідний, береза дніпровська, півонія кримська, фіалка біла, вовчі ягоди, росичка, водяний горіх, сон-трава, журавлина дрібноплідна, деякі види крокусів, 13 видів волошок, 26 видів ковили.

Інформація про типові та рідкісні рослинні угруповання, які потребують збереження й охорони, міститься у Зеленій книзі України.

Зелена книга України – список, до якого занесені рідкісні й типові для певної місцевості рослинні угруповання, що потребують особливого режиму їхнього використання. Зелену книгу вперше у світі розробили фахівці України у 1987 р. Відтоді вона витримала ще два перевидання у 2002 та 2009 рр. На відміну від Червоної книги, Зелена книга звертає увагу на охорону не окремих видів, а цілісних рослинних угруповань. У ній представлено 127 рідкісних і типових рослинних угруповань, а саме: 51 лісову екосистему, 5 чагарникових, 26 степових, 17 лучних, 12 болотних, 16 водних. У Зеленій книзі є рослинні угруповання з різних природних зон і гірських областей нашої країни.

Для охорони й відновлення рослинності в Україні створено мережу природоохоронних територій.

Перевір себе

• 1. Які закономірності спостерігаються у зміні рослин на території України? Поясніть, із чим вони пов’язані.
• 2. Назвіть основні зональні та азональні типи рослинності в Україні. Наведіть приклади характерних видів рослин кожного з них.
• 3. Як змінилася рослинність України під впливом господарської діяльності людини? Наведіть конкретні приклади.
• 4. Розкажіть, для чого створені Червона та Зелена книги України.

Проект для краєзнавця

• З’ясуйте, які дикорослі рослини вашої місцевості занесені до Червоної книги України і потребують охорони. Складіть їхні візитні картки за таким зразком: біологічна назва виду; належність до відділу та родини; ареал поширення; місце існування; час цвітіння; чинники, що загрожують зникненню.

БІОЛОГІЧНІ ВИДИ: що це таке, характеристики та приклади

Різноманітність видів, які ми знаємо сьогодні, є результатом послідовних еволюційних процесів великої складності. В даний час, за оцінками, загальна кількість описаних видів становить 1,9 мільйона. Незважаючи на таку приголомшливу кількість, вчені стверджують, що існує ще багато видів, які потрібно каталогізувати, особливо в тих частинах планети, які зазвичай називають «гарячими точками біорізноманіття», розташованих переважно в тропіках.

Відповідно до цих даних про кількість видів, які живуть з людьми на планеті, у цій статті Green Ecologist ви зможете знайти детальну інформацію про концепцію біологічний вид: що це таке, характеристика та приклади.

Біологічний вид: що це таке

Термін біологічні види Він модифікував і розширював своє значення, оскільки наука, зокрема біологія, розвивалася і набувала більш складних знань про природу та навколишній світ. Таким чином, в даний час біологічний вид сприймається як основна одиниця систематики, тобто частина біології, присвячена в біологічна класифікація видів. У рамках цієї основної одиниці біологічний вид представлений як сукупність тих живих організмів, які здатні розмножуватися між особинами різної статі, що належать до одного виду, даючи плідне потомство.

Однак визначення біологічних видів охоплює численні основи та застосування в різних галузях біології, тому його можна аналізувати на основі популяційної генетики, а також відповідно до еволюції та походження видів і навіть з екологічного бачення.

На цьому малюнку ми бачимо приклади біологічних видів Зокрема, ми можемо чітко спостерігати анемони та рибу-клоуна. Щоб глибше заглибитися в це складне поняття і детально дізнатися його значення у вивченні живих істот, у наступних розділах ми побачимо, які є найбільш видатними характеристиками біологічних видів, а також деякі конкретні приклади. Однак ми також рекомендуємо ці інші статті Green Ecologist, щоб мати більше пов’язаної інформації:

• Що таке місцевий чи автохтонний вид.
• Ендемічні види: визначення та приклади.
• Інвазивні види в Іспанії та їх наслідки.

Характеристика біологічних видів

Як ми бачили в попередньому розділі, біологічні види є основною одиницею в дослідженнях класифікації та групування живих істот на основі їх загальних характеристик. У наступному списку ми побачимо, які з них сказано характеристики біологічних видів:

• Усі ті організми, які належать до одного біологічного виду, мають однакові загальні морфологічні, фізіологічні, генетичні, еволюційні та поведінкові характеристики.
• Існує спільний предок, від якого походить кожна особина одного виду.
• Особини одного виду здатні розмножуватися один з одним, даючи плідне потомство. У деяких випадках можливе розмноження між особинами різних видів, хоча потомство не буде плідним.
• Закономірності географічного поширення дуже помітні в популяціях особин одного виду, так що для одного виду існує специфічна екологічна ніша, тобто певні екологічні характеристики в межах спільного середовища проживання, які дозволяють розвиватися і виживати виду. ; навіть коли особини населяють різні континенти.
• Загальна різноманітність біологічних видів, що існують на планеті Земля, становить біорізноманіття видів.

Якщо ви хочете отримати більше інформації про біологічні види та біорізноманіття, рекомендуємо прочитати ці інші статті еколога Верде про типи біорізноманіття, втрату біорізноманіття, його причини та наслідки, а також важливість біорізноманіття та догляду за ним.

Приклади біологічних видів – перерахуйте назви та дані

Перш ніж називати конкретні приклади різних біологічних видів, що населяють планету Земля, давайте дізнаємося, які групи види видів є більш чисельними, тобто в межах загального біорізноманіття планети, скільки з занесені в каталог види на сьогоднішній день вони належать кожній групі; Дані дійсно вражаючі!

• Види хребетних тварин: 66 176
• Види безхребетних тварин: 1 359 365
• Види грибів: 74 000-120 000
• Види лишайників: 17 000
• Види рослин: 323 674
• Види бактерій: 10 000

Крім цих груп живих істот і загальної кількості видів, що їх представляють, необхідно враховувати, що існують інші менш поширені групи, маловідомі людині, до яких також входять багато видів планети. були описані.

Давайте тепер розглянемо деякі з загальні та наукові назви біологічних видів. Ось деякі з найбільш дивних:

Біологічні види тварин

• Бик або сардинська акула (Carcharhinus leucas)
• Синій кит (Balaenoptera musculus)
• Ягуар (Panthera onca)
• Гігантський броненосець (Priodonts maximus)
• амазонський тапір (Turdus rufiventris)
• андський кондор (Гриф гриф)
• Гігантське колібрі (Гіга Патагони)
• Смарагдовий туканAulacorhynchus prasinus)
  
• Звичайна зелена анаконда (Eunectes murinus)
• Лососевий рожевий тарантул (Ласіодора Парагібана)

Біологічні види рослин та інших овочів

• Червоний мангровий ліс (Ризофора мангл)
• американський кедр (Cedrela odorata)
• Андська папайя (Carica candicans)
• Квітка пристрасті (Passiflora caerulea)
• кешью (Anacardium occidentale)
• ялиця сибірська (Abies sibirica)
• монгольська тополя (Популусsuaveolens)
• Pinsapos (Abies pinsapo)
• Секвойя (Sequoia sempervirens)
• оливки (Olea europaea)

Тепер, коли ви знаєте що таке біологічний вид, його характеристика та приклади, ми показуємо вам це відео про втрату біорізноманіття чи біологічного багатства, його причини та наслідки.

Якщо ви хочете прочитати більше статей, подібних до Біологічний вид: що це таке, характеристика та приклади, ми рекомендуємо вам увійти в нашу категорію Біологія.

• Aguilera, M. & Silva, J. (1997) Види та біорізноманіття. Журнал Interciencia.Том 22 (6), с.: 299-306.
• Барбера, О. (1994) Історія поняття виду в біології. Teaching Science Magazine, Валенсія (Іспанія). Том 12 (3), с.: 417-430.
• Хіменес, М.П. (2009) Поняття популяції та видів у викладанні біології: концепції, труднощі та перспективи. Редакція університету Гранади.