Зміст, види, методи і форми контролю

Змістом контролю в сучасній школі є комплексна перевірка навчальної діяльності учнів, у процесі якої здійснюється засвоєння змісту загальної середньої освіти: формуються знання, загально навчальні та предметні уміння і навички, розвиваються творчі здібності, оцінні судження.

На різних етапах навчання зміст контролю визначається дидактичними завданнями, специфікою навчальних предметів, рівнем підготовки і розвитку учнів.

Видами контролю є попередній, поточний, тематичний і підсумковий.

Попередній контроль проводиться перед вивченням нового курсу або нового розділу курсу з метою визначення знань учнів з найважливішого матеріалу попереднього навчального року, півріччя. Попередня перевірка поєднується з так званим компенсаційним (реабілітаційним) навчанням, спрямованим на ліквідацію прогалин у знаннях, уміннях учнів.

Поточний контроль здійснюється учителями в ході вивчення кожної теми. При цьому діагностується засвоєння учнем лише окремих елементів навчальної програми. Основні функції поточної перевірки-навчаюча, стимулююча.

З огляду на те, що повноцінне засвоєння знань і умінь не можна забезпечити протягом одного уроку, поточний контроль за навчальною діяльністю учнів на кожному уроці зараз вважається необов’язковим, хоча й може здійснюватися за бажанням учителя чи з урахуванням особливостей навчального предмету.

Обов’язковими видами контролю є тематичний і підсумковий.

Тематичний контроль проводиться після вивчення теми або розділу програми. Його метою є діагностування якості засвоєння учнями навчального матеріалу з окремої теми, встановлення відповідності рівня засвоєння програмовим вимогам.

Підсумковий контроль проводиться в кінці кожного семестру і навчального року. Його призначення – діагностування інтегрованого результату навчальної діяльності учнів відповідно до поставлених на даному етапі завдань навчання.

Методи контролю – це способи, за допомогою яких визначається результативність навчально-пізнавальної діяльності учнів і педагогічної роботи вчителя.

У сучасній дидактиці виділяються такі методи контролю:

щоденне спостереження за навчально-пізнавальною діяльністю учнів на заняттях, що дозволяє учителеві скласти уявлення про те, як учні сприймають і осмислюють навчальний матеріал, в якій мірі виявляють самостійність, кмітливість, творчість тощо;

усне опитування (індивідуальне і фронтальне, усні заліки, екзамени тощо) полягає в постановці перед школярами запитань за змістом вивченого матеріалу і оцінюванні повноти, логічності і обґрунтованості їхніх відповідей;

письмовий контроль знань і умінь здійснюється за допомогою письмових робіт (диктанти, перекази, класні й домашні твори, письмові відповіді на питання, реферати, вирішення різних задач і вправ) дозволяє виявити уміння послідовно викладати матеріал, висловлювати свої думки на письмі;

У зарубіжних школах проблема співвідношення усних і писемних форм контролю здебільшого вирішується на користь останніх. Вважається, що усний контроль не забезпечує належної об’єктивності, хоча він допомагає виробляти швидку реакцію на запитання, розвиває складну мову. Письмова перевірка забезпечує вишу об’єктивність, сприяє розвиткові логічного мислення, цілеспрямованості: учень при письмовому контролі зосередженіший. глибше вникає в суть питання, обдумує варіанти вирішення і побудови відповіді. Письмовий контроль привчає до точності, лаконічності, пов’язаного викладу думок.

Усна перевірка знань вважається лише допоміжним засобом контролю старанності учня в процесі поточної роботи, оцінки за неї майже ніколи не ставляться.

графічна перевірка у формі складання таблиць, схем, побудови діаграм, графіків, роботи з контурною картою, схематичного зображення різних предметів, механізмів, пристроїв тощо виявляє вміння учнів узагальнювати, систематизувати, класифікувати вивчений матеріал, сприяє розвитку їх абстрактного мислення;

практична перевірка проводиться шляхом виконання учнями певних досліджень, лабораторних дослідів, трудових операцій, створення виробів, моделей тощо. Вона дає можливість перевірити уміння учнів застосовувати набуті знання на практиці.

Тестовий контроль здійснюється за допомогою набору стандартизованих завдань, які дають можливість за порівняно короткий час перевірити засвоєння навчального матеріалу всіма учнями, виміряти обсяг і рівень конкретних знань, умінь і навичок.

У зарубіжних школах впровадження діагностичних тестів має давню історію. Вперше тести пам’яті, уваги, сприймання, інтелекту були впроваджені в США в період 1900-1915 років.

На сучасному етапі розвитку тестування в зарубіжних школах широко розповсюджуються діагностичні тести шкільної успішності. Ці тести використовують форми альтернативного вибору правильної відповіді з декількох запропонованих варіантів написання дуже короткої відповіді, вписування пропущених слів, букв, цифр, формул і под. За допомогою цих нескладних завдань можна нагромадити значний статистичний матеріал, обробити його, одержати об’єктивні висновки в межах тих завдань, які пред’являються до тестової перевірки. Тести друкуються у вигляді збірників, додаються до підручників, поширюються на комп’ютерних дискетах.

Пошуки спеціалістів спрямовуються на підвищення об’єктивності тестів, створення безперервної системи шкільної тестової діагностики, нових більш досконалих засобів представлення і обробки тестів, накопичення і ефективного використання діагностичної інформації.

Залежно від специфіки організації контролю за навчальною діяльністю учнів використовуються такі форми контролю: фронтальна, групова, індивідуальна, комбінована, самоконтроль, взаємоконтроль.

При фронтальній формі організації учитель ставить питання до всього класу з метою залучення його до обговорення. Форма дозволяє вдало поєднувати перевірку знань з повторенням і закріпленням матеріалу. За порівняно короткий час учитель перевіряє знання у значної частини учнів класу. Зрозуміло, що на підставі коротких відповідей учнів важко судити про реальний рівень засвоєння ними знань.

Групова форма організації контролю використовується в тих випадках, коли перевіряються підсумки навчальної роботи або хід її виконання частиною, групою учнів класу, що одержала певне завдання. При цьому питання ставляться перед групою, в їх вирішенні беруть участь учні, які працювали в складі даної групи, і обов’язково залучаються інші учні класу.

Індивідуальний контроль застосовується для ґрунтовного ознайомлення учителя із рівнем навчальних досягнень окремих учнів. При цьому звертається увага на осмислений характер відповіді учня, логічність його суджень, доказовість положень, уміння застосовувати засвоєні знання. Цей вид контролю здійснюється на уроці, залежить від часу, що відводиться на контроль, характеру й обсягу вивченого матеріалу, рівня підготовки учнів.

Комбінована форма контролю поєднує індивідуальний контроль з фронтальним і груповим: учитель одночасно викликає для відповіді декількох учнів, один з них відповідає усно, 1-2 готуються до відповіді, виконуючи на класній дошці необхідну роботу, а решта учнів виконує індивідуальні письмові чи практичні завдання. Перевагою комбінованої (

Самоконтроль допомагає учневі самостійно розібратися в тому, як він оволодів знаннями, перевірити правильність виконання вправ шляхом зворотних дій, оцінити практичне значення результатів проведених дослідів, виконаних вправ, задач тощо. Сама перевірка сприяє стимулюванню учіння, більш повному сприйманню навчального матеріалу, викликає потребу в його глибокому осмисленні. В організації самоконтролю учнів застосовуються засоби машинного і безмашинного програмування.

Взаємоконтроль включає контроль і оцінювання з боку інших учнів, оцінювання самим учнем висловлювань та результатів діяльності інших учнів, відповідальність за оцінювання роботи товаришів.

Принципи організації контролю і діагностики за навчальною діяльністю учнів:

• 1. Об’єктивність, позбавлена суб’єктивних і помилкових оціночних суджень і висновків учителя. Об’єктивність забезпечується науково обґрунтованим змістом діагностичних тестів (завдань, питань), діагностичних процедур; рівним, дружнім ставленням педагога до всіх учнів; точним, адекватно установленим критерієм оцінювання знань, умінь. Об’єктивність означає, що виставлені бали збігаються незалежно від методів і засобів контролювання та педагогів, які здійснюють контроль.
• 2. Систематичність, регулярність проведення діагностичного контролю на всіх етапах процесу навчання. При цьому комплексно використовуються різні форми, методи і засоби контролювання, перевірки й оцінювання, що вилучає універсальність окремих методів і засобів діагностування.
• 3. Гласність, що полягає в проведенні відкритих випробовувана, усіх учнів за тим самим критерієм. Рейтинг кожного школяра, що встановлюється в процесі діагностування, відомий усім, оцінки оголошуються і мотивуються. Результати діагностичних зрізів, їх аналіз обговорюється відповідними педагогами (предметними комісіями). На цій основі складаються перспективні плани удосконалення викладання предмета.

Дотримання вищеназваних принципів забезпечить надійність діагностики і контролю та виконання учнями своїх завдань у процесі навчання.

Основні види, форми та методи контролю

Основна частина процесу навчання включає в себе контроль. Його ділять на 4 виду: попередній, поточний, періодичний, підсумковий.

Попередній контроль. Володіє діагностичними завданнями і проводиться з метою виявлення знань, умінь, навичок перед початком навчання. Його застосовують на початку навчального року перед вивченням нового матеріалу.

Простежується його важливість, так як характер вивчення нової теми залежить від ступеня засвоюваності минулого. Якщо педагог не володіє такою інформацією, то він не здатний грамотно проектувати і управляти навчальним процесом. Попередній контроль дозволяє фіксувати початковий рівень навченості, при зіставленні якого з досягнутими є можливість виміряти «приріст» знань, ступінь формування умінь, навичок, проаналізувати динаміку та ефективність навчального процесу, зробити висновки про внесок вчителя в навченість дітей, оцінити професійну компетентність.

Поточний контроль. Виконується за допомогою вчителя в ході щоденної роботи для кваліфікації ступеня сформованості знань, умінь, навичок і оцінки їх глибини і міцності. Контроль сприяє виявленню прогалин учнів і дозволяє допомогти в засвоєнні нового матеріалу.

Функція поточного контролю – зворотна взаємозв’язок. Учитель отримує відомості про хід процесу засвоєння нової теми кожного учня. Він дозволяє не тільки бачити необхідні відомості, але і контролювати навчально-виховний процес, вести спостереження за роботою класу.

Здійснення поточного контролю виконується за допомогою усного опитування: вибірковий або фронтальний. При використанні тестових завдань можна заощадити час і перевірити знання 2-3 останніх проведених уроків. Закінчення роботи характеризується наявністю аналізу допущених помилок.

Періодичний контроль. Його розглядають як тематичного з метою систематизації знань учнів. Застосування доцільно після завершення модулів, розділу програми або в кінці навчальної чверті. Такий контроль є помічником в підведенні результатів роботи певного періоду часу.

Підсумковий контроль. Необхідний для позначення кінцевих результатів навчання для систематизації та узагальнення всього навчального матеріалу. Його здійснення характерно для кінця навчального року або після закінчення курсу навчання в якості іспитів.

Останнім часом технології підсумкових випробувань із застосуванням комп’ютерів і спеціалізованих програм стають часто використовуваним видом контролю. Тестові завдання мають кілька варіантів відповідей, з яких слід вибирати вірне рішення. Використання інформаційних технологій пов’язано з їх максимальною об’єктивністю при виведенні кінцевого результату. Мінус лише в тому, що вони не здатні виявляти конкретні труднощі учнів персонально, що робить викладач при наявності традиційної системи формального контролю.

Форми контролю

Специфіка організаційної структури навчальної роботи залежить від застосовуваних форм роботи протягом уроку. Їх класифікують на:

• фронтальний метод (робота з усім класом на прикладі фронтального опитування);
• груповий метод (контролюється робота учнів в групах і їх вміння взаємодіяти);
• індивідуальний метод (виявлення знань і умінь учня на прикладі відповіді біля дошки);
• комбінований метод (поєднання індивідуального з груповим і фронтальним);
• метод самоконтролю (для визначення внутрішнього зворотного зв’язку з розумінням предметної області).

Методи контролю

Метод контролю – це називається способом, за допомогою якого можна оцінити результативність навчально-пізнавальної діяльності учнів і педагогічної роботи вчителя.

Основними методами контролю вважають спостереження, опитування, письмові роботи, заліки, іспити.

За допомогою спостереження педагог складає судження про ставлення учня до предмету, доступності в розумінні, посильності для нього в вивченні матеріалу. Грунтуючись на цьому, учитель планує і організовує контроль знань у певного учня персонально.

Розглядаючи опитування у вигляді методу, можна класифікувати на:

• індивідуальний (відповідь біля дошки або з місця на оцінку);
• фронтальний (регулярна форма опитування всього класу з пройденого матеріалу для виявлення засвоюваності теми);
• комбінований (залучення максимальної кількості учнів групами з різною формою роботи протягом уроку).

Комбінований опитування має перевагу в можливості проведення фундаментальної перевірки декількох учнів за короткий проміжок часу з максимальним виявленням рівня знань і їх засвоєння.

Письмові роботи класифікують на перевірку зошитів, проведення контрольних, оцінку домашнього завдання.

Підсумковий контроль – це найважливіший метод перевірки знань за допомогою заліків, іспитів. Його використання відноситься до учнів старшої школи загальноосвітнього закладу. Наявність залікової системи дозволяє вести тематичний облік знань, іспит виявляє сумлінну працю педагога-предметника і всієї установи в цілому.