Подвійне оподаткування: кому загрожує, як уникнути

Згідно зі звітом ООН UNHCR станом на 24 жовтня нашу країну покинуло майже 11,5 млн людей. Повернулось 6,9 млн.

В очікуванні закінчення війни багато з тих, хто не повернувся, вже обрали конкретну країну для постійного проживання й облаштовують життя для себе та своєї сім’ї.

З іншого боку через постійну небезпеку масових ударів по Україні та знищену більше ніж на 30% інфраструктуру кількість українців за кордоном може зрости.

Якомога далі від холодів і стресу можуть поїхати ті, хто раніше не планував залишати країну. І багатьом доведеться розбиратися з особливостями отримання доходів за місцем проживання, локальних систем оподаткування, а також виникнення податкового резидентства.

За роз’ясненнями ми звернулись до юристки Тетяни Некрасової, волонтерки БФ Yellowblue Force Foundation, яка прокоментувала декотрі важливі моменти.

Більше статей на актуальні теми – в нашому телеграм-каналі. Підпишіться, щоб нічого не пропустити.

Що таке податкове резидентство

Податкове резидентство означає, що людина має максимальні економічні й особисті зв’язки («центр життєвих інтересів») з конкретною країною і має сплачувати податки в бюджет.

Ви стаєте резидентом, якщо маєте в країні проживання центр життєвих інтересів:

• постійно проживаєте в країні (понад 183 днів);
• маєте нерухомість (орендовану або придбану);
• навчаєтесь;
• ваші діти ходять в місцевий садок чи школу;
• отримуєте податкові знижки від держави;
• маєте медичне страхування;
• маєте дохід на місцеві рахунки;
• відкрили ФОП за місцем проживання.

Враховуйте, що законодавство кожної країні особливе, тому треба локально уточнювати, скільки і які саме з вище наведених критеріїв є підставою для визнання вас податковим резидентом тієї чи іншої країни та причиною для звернення уваги на вас органів контролю. Зокрема й терміни виникнення резидентства після отримання статусу тимчасового захисту.

Процедури, які підтверджують, що людина відмовилась від статусу «податковий резидент в Україні» є складними і довготривалими. Тому документи, що свідчать про ваше податкове резидентство, можуть знадобитись, якщо постане питання, чи ви маєте одночасно платити і в Україні, і в країні проживання.

Як мало б бути

З одного боку Україна підписала двосторонні угоди про уникнення подвійного оподаткування зі 73 країнами світу.

Це міжнародні конвенції, які описують принципи регулювання питань оподаткування, і вони мають більшу силу, ніж національні правила, чинні в певній країні. У списку країн, з якими є такі двосторонні домовленості, багато тих держав, де після повномасштабного вторгнення зареєструвалось найбільше українців і отримало статус тимчасового захисту:

Ці конвенції визначають умови, за яких людина вважається податковим резидентом однієї з двох країн, які підписали між собою договір:

• маючи житло у двох країнах, людина вважається резидентом тієї країни, де вона має більш тісні життєві чи економічні зв’язки;
• не маючи житла в обох країнах, людина є резидентом тієї країни, де вона проживає найбільше;
• громадянство стає головною ознакою податкового резидентства, якщо не можна визначити, в яких з двох країн найбільше проживає/або не проживає особа.

І всі українці, маючи тимчасовий статус, не є резидентами країни проживання, а сплачують податки лише в Україну.

З іншого боку, ці конвенції мають доволі загальний опис, не враховують нові умови взаємодії країн.

– Положення Конвенцій, що описують зміст поняття «центр життєвих інтересів», наприклад, в угоді між Україною та Польщею, є такими, що не дозволяють однозначно та прозоро його визначити.

Відповідно, це ускладнює процес визначення податкового резидентства й може бути предметом спорів з податковими органами різних країн, – коментує Тетяна Некрасова.

Тому в кожному конкретному випадку наші громадяни мають звертатись до місцевої податкової або консультантів, щоб отримати рекомендації, як діяти, щоб не порушувати локальне законодавство.

Місцеві фахівці більше керуються тільки принципами національного оподаткування, згідно з яким українець/українка після 183 днів перебування в конкретній країні зобов’язані сплачувати в місцевий бюджет.

Тому маємо нестикування реальної практики та законодавчо прийнятої бази. І звідси побоювання українців та українських компаній потрапити в складні умови податкової пастки.

Що свідчить про те, що ви – резидент України

Ви є платником податків тільки в Україні, якщо дотримуєтесь наступних умов:

• не маєте економічних чи особистих інтересів в іншій країні:
• маєте ФОП з українською реєстрацією (але це не завжди є однозначною умовою);
• отримуєте від клієнтів з будь-яких країн оплату тільки на рахунки банків України;
• не маєте власного офісу чи місця роботи там, де ви тимчасово проживаєте.

Щоб підтвердити свій статус податкового резидентства в Україні, необхідно отримати довідку.

У майбутньому це можна буде зробити в електронному кабінеті платника податків України, а сьогодні потрібно листом подати запит до Державної податкової служби України, вказавши місце своєї реєстрації.

Усі отримані документи від української сторони мають бути перекладені, нотаріально підтверджені й апостильовані.

Додатковим, але не вирішальним, плюсом буде те, якщо ви можете довести, що маєте житло в Україні, там постійно живе ваша сім’я, маєте довідку зі школи, де навчаються діти, працюєте на українську компанію, сплачуєте за комунальні послуги.

До речі, в деяких країнах (наприклад, Ірландія) можна мати центр життєвих інтересів і не платити місцеві податки в разі, якщо ваше джерело податків знаходиться поза межами цієї конкретної країни.

Водночас у Польщі нерезиденти, працевлаштовані до компанії, яка не має постійного представництва, повинні сплачувати податок з доходів від роботи в Польщі після 183 дня перебування в країні.

Але маємо цікавий мікс з законодавства двох різних країн, «прикрашений» статусом тимчасового захисту українців, тому питання оподаткування все ж таки може бути спірним.

– Тому звертайтесь за консультаціями до місцевих фахівців з оподаткування, а також українських центрів підтримки переселенців та держорганів, – говорить юристка. – Так ви зможете уточнити питання оподаткування саме щодо вашого випадку. У майбутньому цілком можлива ситуація, коли Державна податкова служба України розглядатиме ваш випадок разом з аналогічними в тій країні, де ви вірогідно можете бути податковим резидентом.

Резидентство в іншій країні

На сьогодні не існує єдиних баз, де до переліку ваших доходів і, власне, кількості податків мала б доступ і українська податкова, і податкова країни вашого проживання.

Тому перевірити, чи платите ви податки і в якому обсязі поза межами конкретної країни, можна лише за допомогою спеціального запиту від держорганів. Але в найближчому майбутньому ця ситуація зміниться, адже наша країна приєдналась до CRS – угоди про автоматичний обмін даними щодо фінансових рахунків.

В декотрих країнах, які прагнуть залучити більше працездатних переселенців для розвитку власної економіки, створюють спеціальні програми зменшення/повернення частини податків для українців (наприклад, Португалія), менше контролюють отримання доходів на рахунки PayPal, Revolut тощо.

В інших країнах (наприклад, Іспанія чи Німеччина) існує суворий контроль за джерелами доходів і спробами обійти законодавство.

Якщо ви плануєте сплачувати податки лише в тій країні, де працюєте та постійно живете, то варто зібрати докази і направити до Державної податкової служби України договір оренди житла в країні перебування, договір про працевлаштування чи влаштування дитини в дитсадок тощо.

Юристка Тетяна Некрасова радить під час консультації з фахівцями окремої країни уточнювати і такі нюанси:

• чи виникнуть складнощі через те, що ваш роботодавець не має постійного представництва в країні, де ви живете;
• як варто оформлюватись в місцеву компанію людині, яка має статус тимчасового захисту;
• які доходи оподатковуються;
• який дохід не оподатковується зовсім;
• перелік обов’язкових сплат державі;
• умови настання резидентства та умови відтермінування;
• коли саме треба платити податок за минулий рік (в кінці року, в наступному або в конкретному місяці);
• чи є пільги, які звільняють від сплати молодь (наприклад, в Польщі не оподатковується навчання, студентська практика чи дохід від роботи, якщо людина не досягла 26-річного віку або загальна сума отриманих грошей менш як 85 528 злотих).

Якщо ви плануєте залишатись за кордоном і після закінчення воєнних дій, то також з’ясуйте у місцевих консультантів за яких умов варто реєструвати індивідуального підприємця там, де проживаєте, і чи допоможе це в майбутньому в отриманні посвідки на постійне місце проживання.

Майте на увазі, якщо ви – ФОП з українською реєстрацією, то дохід від діяльності іноземного ФОПа також може бути оподаткований Україною. Виникає ситуація, коли ви маєте довести, що є податковим резидентом іншої країни.

Між світами законодавств

Серед вимушених дослідників цієї теми (фізичні особи, компанії тощо) існує думка, що Україна боїться сильно «давити» на Європу, бо і так отримує від неї велику допомогу. Поки держава шукає прийнятні альтернативи, окремі особи, ФОПи та компанії самостійно займаються питаннями оподаткування.

Ті, хто вже мають ФОП з українською реєстрацією, і співпрацюють з українськими компаніями, чітко не впевнені, чи необхідно їм створювати ФОП в країні проживання. Компанії-працедавці роздумують над різними альтернативами, зокрема й:

• чи мають вони створювати представництво в країні, куди перемістилися працівники;
• чи обмежувати розповсюдження команди переліком країн, де вже є власні представництва;
• чи виплачувати співробітнику заробітну плату, включно з тими податками, які раніше утримувались з його доходу, і укладати з ним новий контракт, але вже як із представником іншої країни, який самостійно займається податками;
• чи пропонувати команді періодично змінювати країну проживання, щоб не підпадати під умови в 183 дні проживання;
• чи звернутись до послуг легальних «парасолькових» компаній (наприклад, umbrella companies в Великій Британії). Вони мають представництва в усіх країнах світу, винаймають ваших співробітників і виплачують їм заробітну плату. Ви оплачуєте діяльність «парасолькової» компанії, а вона бере на себе розв’язання юридичних питань щодо фінансів та оподаткування.

Але більшість українських компаній чекає появи хоч натяків на системне вирішення ситуації. Вони пропонують своїм працівникам не створювати ФОПи в країні проживання.

Наразі держава і бізнес шукають рішення, які допоможуть зменшити податковий тиск на українців та побудувати чіткі й прозорі процедури.

Так, представники бізнесу України направили відкритий лист до Кабінету Міністрів про збереження резидентності України та про недопущення оподаткування в країні перебування.

До того ж наша країна вже подала заявку на вступ до Організації економічного співробітництва та розвитку (англ. Organisation for Economic Co-operation and Development (OECD), вже планується відкриття регіонального офісу OECD в Україні.

– Також на початку вересня була підписана угода про участь України в програмі ЄС Fiscalis для співробітництва в галузі оподаткування. Це означає, що найближчим часом буде налагоджена робота між податковими органами України та податковими адміністраціями країн-членів ЄС. Зокрема в частині обміну податковою інформацією, боротьби по ухиленню від сплати податків, використання сучасного програмного забезпечення та імплементації законодавства ЄС, – говорить Некрасова.

Можливо, рішення на державному рівні знайдеться до того моменту, коли українці мають подати декларації про майно та доходи, зокрема вказати і допомогу, отриману в інших країнах.

На сьогодні вже існує закон, де отримана в іншій країні соціальна допомога не оподатковується Україною, але прийдеться сплатити за діяльність українського ФОПа, якщо не будуть застосовані норми щодо уникнення подвійного оподаткування.

Що таке подвійне оподаткування та як його уникнути?

Українці, які вимушено релокувались в інші країни ризикують отримати статус податкових резидентів та обов’язок сплатити додаткові податки. Для громадян, які живуть за кордоном, але продовжують працювати на українські компанії, це означає, що з отриманого заробітку доведеться заплатити податки двічі: в український бюджет та в бюджет країни ЄС.

Податкове резидентство

В українців, які виїхали за кордон, може виникнути обов’язок платити податки в державі постійного проживання навіть без зміни громадянства чи отримання будь-якого іншого статусу. Як повідомляють у Палаті податкових консультантів, у цьому контексті є два незалежні поняття: громадянство та податкове резидентство. Якщо людина виїхала, наприклад, до Польщі, то вона може стати податковим резидентом цієї країни навіть без отримання там громадянства. Відтак у неї може виникнути обов’язок сплачувати там податки навіть з отриманих в Україні доходів, з яких уже сплачені податки до українського бюджету.

Податкове резидентство — статус, який передбачає обов’язок сплачувати податки з усіх доходів саме в цій країні.

Статус податкового резидента потрібен у разі перебування у певній країні протягом тривалого періоду (у більшості країн ЄС це 6 місяців або понад 183 днів).

Після отримання статусу податкового резидента, українці за кордоном повинні сплачувати податки до місцевих бюджетів, навіть якщо такі податки вже сплачені в Україні. Це окремий ризик також і для українського бізнесу, який перевіз за кордон весь колектив або його частину. Адже діяльність такого підприємства може сприйматися як створення постійного представництва, отже компанія повинна буде сплачувати додаткові податки тій країні, куди відбулась релокація.

Про податки

Статус податкового резидента однієї з країн ЄС може дорого обійтися українським переселенцям, адже з усіх доходів їм доведеться заплатити чималі податки. Так, наприклад, з отриманої в Україні зарплати до бюджету сплачуються 18% податку на доходи фізосіб та 1,5% військового збору та додатково 22% ЄСВ. Тоді як у Франції треба сплатити до 55,4% від доходів, в Іспанії до 54%, в Польщі до 36%, в Німеччині до 47,5%.

У більшості країн ЄС діє прогресивна система оподаткування: чим менший дохід, тим менша ставка податку.

Також в ЄС активно застосовуються штрафи й кримінальна відповідальність за ухилення від сплати податків, тому українцям треба бути дуже уважними. Адже податковий період, за який необхідно сплатити податки, у більшості країн прирівнюється до одного року. Іншими словами, про необхідність сплачувати податки в іншій державі людина може дізнатися у 2023 році, коли місцевий податковий орган виставить їй претензію щодо погашення податкового боргу. Тому не дивно, що наразі нічого не відомо про випадки подвійного оподаткування доходів українців, які виїхали за кордон на початку війни.

Шляхи розв’язання проблеми подвійного оподаткування

Для розв’язання проблеми подвійного оподаткування Україна 19 серпня 2022 року приєдналась до багатосторонньої угоди про автоматичний обмін податковою інформацією (CRS). У майбутньому українська податкова в автоматичному режимі надсилатиме всю інформацію про українців, які є податковими резидентами інших країн. Але щоб CRS запрацювала в штатному режимі, уряду та Верховній Раді необхідно завершити імплементацію низки документів у цій сфері, на що потрібен звісно деякий час.

Поки CRS в Україні не запрацювала, обмін податковою інформацією може відбуватися на основі багатосторонніх і двосторонніх договорів. Проте надання будь-якої інформації відбувається не автоматично, а за запитами.

Більш того, не все залежить від України й це об’єктивна реальність. Для глобального вирішення ситуації потрібно не лише внести зміни до податкових кодексів кожної з країн, що прихистили українських переселенців, а й відкоригувати міжнародні конвенції про уникнення подвійного оподаткування.

Звісно певні зрушення щодо розв’язання цих питань вже є. Так, рішення про часткове відтермінування оподаткування для українців прийняли дві країни — Литва (до кінця війни) та Ірландія (до кінця 2022 року). Також Міністерство фінансів наприкінці серпня 2022 року погодив процедуру отримання онлайн-довідок про статус податкового резидента України для приватних підприємців, що перебувають за кордоном.

Що потрібно робити, щоб не потрапити під подвійне оподаткування

Щоб не потрапити під подвійне оподаткування українцям закордоном потрібно чітко зрозуміти всі свої джерела прибутку та зібрати якомога більше доказів наявності центру економічних інтересів в Україні, тобто того, що підтверджує тісний економічний та соціальний зв’язок з країною. Це, наприклад, можуть бути:

• довідки про наявність актуальних рахунків в українських банках;
• нерухоме майно;
• докази про наявність зареєстрованого в Україні ФОП;
• квитанції про сплату комунальних платежів;
• довідки про відвідування дитиною особи навчальних закладів в Україні тощо.

Також необхідно уважно вичитати конвенції про подвійне оподаткування. В них чітко прописано, які податки та де людина має платити. За необхідністю варто звернутися до податкового консультанта, який може пояснити чіткий алгоритм дій.

Слід зауважити також, якщо українці за кордоном живуть за власні заощадження або коштом соціальних та пенсійних виплат, то такі доходи не оподатковуються.

Подвійне оподаткування — це не єдина проблема, з якою можуть зіштовхнутися біженці, набуваючи статусу резидента іншої країни. Так, наприклад, українці можуть втратити соціальні виплати, які вони отримують за кордоном, якщо дохід, який вони задекларували, перевищує ці надходження. Враховуючи всі ці негативні фактори та фінансові ризики, хочеться вірити тільки в те, що війна найближчим часом завершиться, а українці зможуть повернутися додому та продовжити жити та працювати в Україні.