ПОРІВНЯННЯ

Порівнянням (лат. comparatio) називається словесний вираз, в якому уявлення про зображуваний предмет конкретизується шляхом зіставлення його з іншим предметом, таким, що містить у собі необхідні для конкретизації уявлення ознаки в більш концентрованому вияві. Наприклад, в уривку з вірша В. Стуса: „У цьому полі, синьому, як льон, // де тільки ти — і ні душі навколо, // уздрів і скляк — блукало серед поля // сто тіней. В полі, синьому, як льон” — уявлення про синій колір поля конкретизується шляхом зіставлення його з льоном, в якому ознака синяви виявлена в концентрованішій формі. Порівняння має тричленну будову:

1) те, що порівнюється, або „предмет” порівняння (лат.comparandum),

2) те, з чим порівнюється, „образ” (лат. comparatum),

3) те, на основі чого порівнюється одне з іншим, ознака, за якою відбувається зіставлення (лат. tertium comparationis).

Наприклад, у порівнянні з вірша М. Костомарова „Брат з сестрою”: „Сія дівка не наймичка, // Пригожая, як панночка, // Молодая, як травиця, // Рум’яная, як зірниця, // Із далекої чужини, // 3 козацької України. ” — „предмет” порівняння— „сія дівка”; образ порівняння — „панночка”, „травиця”, „зірниця”; ознака зіставлення — характерні риси дівчини „пригожа”, „молода”, „рум’яна”.

В системі засобів поетичного увиразнення мовлення порівняння виступає, чи, точніше, психологічно сприймається як форма ускладнення епітета, свого роду розгорнутий епітет. „Проста вказівка на ознаку, що вимагає підкреслення, — пише в цьому зв’язку Б. Томашевський, — не завжди задовольняє вимоги виразності. Аби безпосередніше вплинути на почуття, потрібно більш конкретне уявлення про ознаку, про яку слід нагадати й до якої привертається увага. Тому інколи найменування ознаки супроводжується зіставленням означуваного з предметом або явищем, що має дану ознаку в повній мірі”. Розрізняють такі основні типи порівнянь — просте, поширене, приєднальне, заперечувальне.

1. Простим називається порівняння, в якому порівнювані предмети зіставляються за однією або кількома однорідними ознаками, наприклад: „Ніжна, вразлива, немов мімоза, з сумовитими очима. ” (О. Кобилянська).

2. Поширеним називається порівняння, в якому порівнювані предмети зіставляються одночасно за кількома ознаками, наприклад: „Слів є відмінна природа: одні є скучні і сіряві, // Як придорожні пили; другі, як свіжий пісок // На узбережжях відлюдних, нам радують око і душу; // Мужнє гранітне зерно треті нагадують нам; // інші — немов діаманти, що блиском споріднені з сонцем: // Розкіш таємну в душі будить їх радісна гра. ” (М. Зеров). До особливого різновиду належить таке поширене порівняння, в якому „образ”, тобто те, з чим зіставляється предмет, розгортається в окрему образну картину, яка може становити й самостійний інтерес. Подібні порівняння зустрічаються вже в Гомера. Неперевершеним майстром таких порівнянь вважається М. Гоголь: „Вошедши в зал, Чичиков должен был на минуту заж

мурить глаза, потому что блеск от свечей, ламп и дамских платьев был страшный. Всё было залито светом. Чёрные фраки мелькали и носились врознь и кучами там и там, как носятся мухи на белом сияющем рафинаде в пору жаркого июльского лета, когда старая рубит и делит его на сверкающие обломки перед открытым окном; дети все глядят, собравшись вокруг, следя любопытно за движениями жёстких рук её, подымающих молот, а воздушные эскадроны мух, поднятые легким воздухом, влетают смело, как полные хозяева, и, пользуясь подслеповатостью старухи и солнцем, беспокоящим глаза её, обсыпают лакомые куски где вразбитную, где густыми кучами. Насыщенные богатым летом, и без того на всяком шагу расставляющим лакомые блюда, они влетели вовсе не с тем, чтобы есть, но чтобы только показать себя, пройтись взад и вперёд по сахарной куче, потереть одна о другую задние или передние ножки, или почесать ими у себя под крылышками, или, протянувши обе передние лапки, потереть ими у себя над головою, повернуться и опять улететь, и опять прилететь с новыми докучными эскадронами” („Мертві душі”).

3. Суть приєднального порівняння, за визначенням Б. Томашевського, полягає в тому, що „. спочатку подається предмет, а потім, коли вичерпана тема, яка стосується предмета, після сполучникового слова „так” подається образ”; Приєднальна форма порівняння вживана майже виключно в індивідуально-авторській поезії:

Як човен веселий, відчаливши в море, По синім кришталі за вітром летить І веслами воду і пінить, і оре, Лебежою шиєю в хвилях шумить, — Так дикий арап, поводи відпустивши Коню вороному, в пустиню біжить.

4. Заперечувальне — це порівняння, побудоване не на зіставленні, а на протиставленні предметів. Ця форма порівняння найбільш типова для фольклорної поезії; в індивідуально-авторській поезії вона найчастіше використовується з метою стилізації:

Не китайкою покрились Козацькії очі, Не вимили біле личко Слізоньки дівочі: Орел вийняв карі очі На чужому полі, Біле тіло вовки з’їли, — Така його доля.

Порівняння, подібно до інших засобів художнього увиразнення мовлення, не лише конкретизує уявлення про предмет, про який ідеться, а й відображає емоційне ставлення до нього мовця.

Віртуальна читальня Української літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов’язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми приклали багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2024 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.

порівняння

1》 Дія за знач. порівняти I 1).

2》 лінгв. Слово або вислів, у якому називається особа, предмет або явище, з якими порівнюється хто-, що-небудь.

|| літ. Засіб художньої образності, один із видів тропів, що полягає у зіставленні одного предмета або явища з іншим для того, щоб глибше розкрити, яскравіше змалювати його.

Ступені порівняння грам. — форми якісних прикметників або прислівників, які виражають відносну різницю між предметами щодо ступеня наявності в них певної ознаки.

II -я, с.

Дія за знач. порівняти II.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

1. порівняння — (розгляд чогось з точки зору подібності) зіставлення, паралель, уподібнення. Словник синонімів Полюги
2. порівняння — 1. Порівняння – порівняно – проти Іменником порівняння українці користуються досить широко. “Чудним видалось йому самому порівняння тонконогої в коротенькій спідничці дівчинки з перепеленям на стерні” (Андрій Головко). Без порівняння – незрівнянно. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
3. порівняння — по́рівняння іменник середнього роду порівня́ння 1 іменник середнього роду виявлення однакових рис або відмінностей порівня́ння 2 іменник середнього роду згладження; розміщення на одному рівні Орфографічний словник української мови
4. порівняння — Троп, що є порівнянням одного предмета з іншим на основі спільної для них ознаки: Пшениці лан по обрію розлився, наче море (О. Гончар). Словник стилістичних термінів
5. порівняння — [пор’іўн’ан’:а] -н’:а, р. мн. -н’ан’ Орфоепічний словник української мови
6. порівняння — Порівняння, у порівнянні, порівняно, як порівняти, проти Сучасна українська літературна й ділова мова знає іменник порівняння й широко ним користується: «З насолодою підшукував він найобразливіші порівняння, щоб роздмухати своє обурення» (З. «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
7. порівняння — ПОРІВНЯ́ННЯ¹, я, с. 1. Дія за знач. порівня́ти¹ 1. При порівнянні середніх місячних температур виходить, що найтеплішим місяцем у північній півкулі є липень, а найхолоднішим січень (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах
8. порівняння — Зіставлення явищ за допомогою сполучників: як, ніби, наче, якби і т.ін.; гомерівське п. — розширене до розмірів самостійного образу. Універсальний словник-енциклопедія
9. порівняння — ПОРІВНЯ́ННЯ, ЗІСТА́ВЛЕННЯ, ПАРАЛЕ́ЛЬ, УПОДІ́БНЕННЯ спец. Щасливий буду, коли напишете мені про свої роботи, які мене без порівняння більш цікавлять, ніж власні (М. Словник синонімів української мови
10. порівняння — Порівня́ння; -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
11. порівняння — ПОРІВНЯ́ННЯ¹, я, с. 1. Дія за знач. порівня́ти¹ 1. Порівняння показників споріднених підприємств дає змогу чіткіше бачити, де і як іде справа (Ком. Укр. Словник української мови в 11 томах