Людина, яка сміється: як виник гумор і для чого він потрібен

Люди починають сміятися набагато раніше, ніж говорити – це не тільки показник щасливого старту життя, а й важлива соціальна взаємодія. «Теорії і практики» розповідають про те, як саме з’явився сміх, чим він корисний і небезпечний і що в ньому хвилює сучасних дослідників.

Страшне понарошку

Сміх з’явився приблизно 5-7 млн років тому. Гомінідів, які жили тоді, називають сахелантропами, і, на думку деяких вчених, саме вони були найпізнішими із загальних предків шимпанзе і людей. Так чи інакше, сміятися першими навчилися саме вони. Сьогодні цією навичкою володіють тільки люди, вищі примати і. щури. Те, що останні здатні, граючи між собою, видавати звуки, аналогічні сміху людей і приматів, дослідники з’ясували не так давно – щури «сміються» в звуковому діапазоні, недоступному вуху людини.

Сміх – соціальне явище. Навіть коли ми сміємося наодинці з собою, як правило, при цьому ми уявляємо собі якихось інших людей. Ця форма соціальної взаємодії з’являється у людей віком 4-6 місяців – діти хихикають над «куку» і «хто це у нас тут такий» задовго до того, як починають говорити. Сміються вони (а досить часто і дорослі) над цілком певним типом ситуацій – коли щось виглядає страшним і загрозливим понарошку. Мама, яка скорчила страшну фізіономію над ліжечком дитини, викличе у неї веселий сміх, незнайомий дядько, який зробив те ж саме – відчайдушний плач і жах. Те ж саме стосується підкидання в повітря, розповідей про буку і козу рогату та іншого в тому ж дусі. Все це – важлива частина соціалізації дитини в дорослому світі. До речі, з віком принцип роботи не змінюється – ми сміємося над сценами з банановою шкірою і пережатим шлангом з водою, тому що в них – та ж загроза несерйоз. У цього, треба сказати, є нейробіологічне обґрунтування – «прабатьком» сміху були сигнали тривоги, що видаються гомінідами, і відрізнити мозок наляканої і сміється людини на МРТ практично неможливо.

Цікаво відзначити, що гумор і почуття гумору (що дозволяє нам розпізнавати як смішні смислові конструкції післяожніше впав на голову рояля) – винахід порівняно новий, що з’явився всього пару століть тому. Комедії Шекспіра і Мольєра можна назвати веселими, але жартів у сьогоднішньому розумінні в них немає. Зате у Твена і Уайльда – є. Таким чином, гумор, порівняно зі сміхом, з’явився зовсім недавно. І незважаючи на те, що сьогодні ми знаємо про сміх досить багато, дослідження в цій галузі досі ведуться досить активно, і періодично демонструють несподівані і цікаві результати.

Гумор проти критики

Дослідники з нідерландського Інституту поведінкових наук розповідають у своїй статті для видання Journal of experimental psychology про три експерименти, під час яких вони з’ясовували, як сміх у рекламних роликах впливає на сприйняття товарів споживачами, точніше, на формування асоціацій, пов’язаних з брендом. Ці-то асоціації і роблять найбільший вплив на те, що, в кінцевому підсумку, виявляється в візку в супермаркеті. Провівши дослідження (його учасникам довелося подивитися дуже багато реклами), вчені з’ясували, що гумор куди більш ефективний у зниженні критичного ставлення до рекламованого продукту, ніж будь-які позитивні і нейтральні аргументи, що наводяться рекламодавцем.

Гумор одночасно «відволікає» мозок від критичного аналізу і формує позитивні асоціації. Так, гарненько посміявшись над рекламним жартом, ми можемо згадати ці позитивні емоції, побачивши товар в магазині і, посміхнувшись, купити його. Цього-то і домагаються від споживачів маркетологи. Таким чином, говорять у своїй статті голландські дослідники, гумор буквально робить нас беззахисними перед рекламним навіюванням.

Плюси і мінуси

Група вчених з Оксфорда і Бірмінгема вирішила перевірити крилатий вираз про те, що сміх – найкращі ліки. Вони зібрали всі статті та інші документальні свідчення з 1945 року до наших днів і провели масштабний аналіз, з’ясовуючи, чи так справді корисний сміх. У підсумку в результатах виявилося два стовпці замість одного – як з’ясувалося, сміх може не тільки допомагати, а й шкодити пацієнтам.

У список позитивних ефектів сміху потрапила його здатність підвищувати больовий поріг, знижувати артеріальний тиск і ризик серцевого нападу, покращувати функцію легенів, знижувати цукор у діабетиків і навіть (що вже зовсім раптово) підвищувати ймовірність зачаття: 36% потенційних матерів, яких після ЕКО розважав клоун, завагітніли, порівняно з 20% у контрольній групі.

З іншого боку, сміх може спровокувати напад астми, викликати недержання сечі, появу грижі і навіть стати причиною смерті від гострої серцевої недостатності. Наприкінці статті вчені наводять список статків, які можуть супроводжуватися патологічним сміхом, а також пишуть, що їх метою було не переконати когось не сміятися, а показати, що і у сміху можуть бути свої «побічні ефекти».

Сміх як психологічний детектор

Сміх – соціальне явище: зокрема, він допомагає нам розбиратися в людях. Це його властивість і описали у своїй статті для журналу Evolutionary Psychology дослідники з університету Окланда. У своїй роботі вони вивчали, як «індивідуальний стиль» гумору впливає на сприйняття людини оточуючими. Робота була розбита на дві частини – у першій вчені з’ясовували, як манера жартувати впливає на оцінку друзями і членами сім’ї, у другій – на романтичну привабливість. Результати обох частин виявилися ідентичними – при будь-якому типі відносин між людьми гумор служить значущим сигналом. Люди, які сміються «по-доброму» і воліють заохочувальні жарти, сприймаються куди позитивніше, ніж ті, кому властиво сміятися над собою і проявляти через сміх агресію.

Дані іншої групи дослідників, з Університету Цюріха, говорять про те, що люди не дарма покладаються на сміх, оцінюючи інших. Вчені, досліджуючи зв’язок між почуттям гумору і психопатологічними розладами, дійшли висновку, що імпульсивна поведінка і схильність до жорстокості безпосередньо пов’язані з бажанням висміювати оточуючих. Отримання задоволення від насмішок також сильно пов’язане з ідеями величі, а ось страх бути осміяним часто виражений у людей, схильних до маніпуляцій. Таким чином, зв’язуватися з людьми, чиє почуття гумору вам неприємно, напевно, і правда не варто.

Як сміються в старості

Виявляється, вікові зміни торкаються і сміху – такого висновку дійшов еволюційний психолог і антрополог доктор Джіл Грінгросс з Університету Нью Мексико. У своєму дослідженні він припускає, що літні люди отримують від гумору більше задоволення, ніж молоді, проте люди похилого віку відчувають більше проблем з розумінням жартів. Крім того, літні люди сміються менше, ніж молоді і менше радіють агресивним жартам.

Колеги Грінгросса з Флориди, дослідники Круз і Празак не полінувалися з’ясувати, що ж саме смішить літніх людей. За їхніми даними, найбільш кумедними старим здаються курйозні ситуації з дітьми та анекдоти. Вчені вивчали це не зі святкової цікавості – гумор, за їхніми словами, може використовуватися медсестрами і доглядальницями як ефективний терапевтичний прийом.

Різні типи сміху

Сміх може бути виразом насмішки, радості, реакцією на гарний жарт або просто на лоскотку. Ці типи сміху передають оточуючим різну інформацію і, більш того, «запускаються» різними відділами мозку, як з’ясували вчені з німецького Університету Тубінгена. Дослідники вивчали активацію відділів мозку учасників у той час, як ті слухали три типи сміху – радісний, глузливий і сміх від лоскотки. У результаті вдалося з’ясувати, що регіони мозку, відповідальні за обробку соціальної інформації активізувалися, коли люди чули радісний або глузливий сміх, але не реагували на сміх від лоскотки. Останній, однак, активізував відділи, відповідальні за обробку складних звукових сигналів.

Дослідники не збираються зупинятися на досягнутому і надалі планують краще розібратися в тому, як формується відгук на різні типи «соціального» сміху. “Сміх над

кимось і сміх з кимось ведуть до різних соціальних наслідків “, – коментує один з дослідників, Дірк Вілдгрубер. «Те, як мозок сприймає їх, очевидно, відображає і те, як він обробляє ці сигнали, запускаючи у відповідь ті чи інші механізми».

Базові емоції: як і навіщо ми сміємося

Статистично доросла людина в середньому сміється 17 разів на день – люди так люблять посміятися, що навколо жартів і гумору шикуються цілі індустрії. Сміятися добре, це щось природне, зрозуміле і приємне. Але насправді люди – один з небагатьох видів, які сміються, а сміх – складна реакція, в якій задіяні багато аспектів, що використовуються при вирішенні проблем. Ми вже розповіли, як люди плачуть, тепер розбираємося в тому, що таке сміх, що відбувається в мозку, коли ми сміємося, і як це все може зробити нас більш здоровими і щасливими.

Що таке сміх?

Сміх – це фізіологічна реакція на гумор, яка складається з двох частин – набору жестів і виробництва звуку. Коли ми сміємося, мозок змушує нас виконувати обидві ці дії одночасно. Коли ми сміємося від душі, зміни відбуваються в багатьох частинах тіла, навіть у м’язах рук, ніг і тулуба.

Чисто фізіологічно, коли ми сміємося, скорочуються п’ятнадцять лицьових м’язів, і відбувається стимуляція великого виличного м’яза. У той же час порушується дихальна система – саме тому, коли ми сміємося занадто сильно, ми починаємо задихатися і ковтати повітря, – тому що надгортанник наполовину закриває гортань, і надходження повітря відбувається нерегулярно. У крайніх випадках активуються сльозні протоки: у підсумку, поки наш рот відкривається і закривається, а організм бореться за споживання кисню, обличчя зволожується і часто червоніє. Шуми, які зазвичай супроводжують цю дивну поведінку, варіюються від тихого хіхікання до несамовитого реготу.

Дослідження поведінкового нейробіолога і дослідника сміху Роберта Провайна показує, що весь людський сміх – варіації основної форми звучання, що складається з коротких гласних нот, що повторюються кожні 210 мілісекунд. Провайн також передбачає, що у людей є «детектор», який реагує на сміх, активуючи інші нейронні ланцюги в мозку, які, в свою чергу, викликають ще більше сміху. Це пояснює, чому сміх такий заразливий.

Чому ми сміємося?

Філософ Джон Морріолл вважає, що вперше людина засміялася, щоб використовувати цей механізм як жест загального полегшення після зникнення небезпеки. Оскільки розслаблення, яке виникає в результаті нападу сміху, пригнічує біологічну реакцію «бий або біжи», сміх також може вказувати на довіру до своїх товаришів.

Сміх діє як свого роду соціальний сигнал – люди в 30 разів частіше сміються в соціальній обстановці, ніж на самоті

Багато дослідників вважають, що сміх пов’язаний зі встановленням і зміцненням людських зв’язків – ця «петля» зворотного зв’язку, що складається зі сміху і більшої прихильності, в поєднанні з загальним бажанням не виділятися з групи, може бути ще однією причиною того, чому сміх часто заразний.

Дослідження також показали, що домінуючі особи використовують гумор частіше, ніж їхні підлеглі. У таких випадках контроль сміху в групі ймовірно стає способом прояву влади за рахунок контролю емоційного клімату. Так що сміх, як і багато іншого людська поведінка, повинен був розвинутися, щоб змінити поведінку інших: наприклад, у бентежній або загрозливій ситуації сміх може служити примирливим жестом або способом відбити гнів.

Як ми сміємося?

Фізіологічне вивчення сміху має власну назву – гелотологія. Нам вже відомо, що певні частини мозку відповідають за певні функції людини (наприклад, емоційні реакції – це функція лобової частки), проте у виробництві сміху беруть участь різні області мозку.

Дослідники вже простежили характер активності мозкових хвиль, що відповідають на гумористичний матеріал. В рамках одного з експериментів випробовувані були підключені до електроенцефалографу (ЕЕГ), і в кожному випадку, коли вони сміялися, мозок виробляв один і той же електричний малюнок. Протягом чотирьох десятих секунди після контакту з чимось потенційно кумедним електрична хвиля проходила через кору головного мозку, найбільшу його частину. Якщо хвиля приймала негативний заряд, це призводило до сміху, але якщо вона зберігала позитивний заряд, відповіді не слід було.

Під час експерименту дослідники спостерігали такі конкретні реакції:

• Ліва частина кори (шар клітин, що покриває всю поверхню переднього мозку) аналізувала слова і структуру жарту.
• Велика лобова частка мозку, яка бере участь у соціальних емоційних реакціях, ставала дуже активною.
• Права півкуля кори головного мозку проводила інтелектуальний аналіз, необхідний для того, щоб «зрозуміти» жарт.
• Потім активність мозкових хвиль поширювалася на сенсорну область обробки потиличної частки (область на потилиці, що містить клітини, що обробляють зорові сигнали).
• Нарешті, стимуляція моторних відділів викликала фізичну реакцію на жарт.

Важливо, що цей шлях відрізняється від того, що відбувається з емоційними реакціями – емоційні реакції, мабуть, обмежені певними областями мозку, в той час як сміх виробляється завдяки ланцюгу подій, які проходять через багато областей мозку. До речі, це означає, що пошкодження будь-якої з цих областей може погіршити почуття гумору і реакцію на гумор.

Якщо ми більш уважно подивимося на області мозку, пов’язані зі сміхом, головною виявиться лімбічна система – мережа структур, розташованих під корою головного мозку, яка контролює деякі види поведінки, необхідні для життя всіх ссавців (пошук їжі, самозбереження).

Хоча структури в цій високорозвиненій частині мозку взаємопов’язані, дослідження показали, що мигдалевидне тіло, невелика мигдалевидна структура, розташована глибоко всередині мозку, і гіпокамп, крихітна структура у формі морського коника, мабуть, є основними областями, залученими в емоції. Мигдалевидне тіло з’єднується з гіпокампом, а також з медіальним дорсальним ядром таламусу, і ці зв’язки дозволяють йому відігравати важливу роль у посередництві і контролі основних проявів, таких як дружба, любов, прихильність і вираження настрою. Гіпоталамус, особливо його середня частина, був визначений як основне джерело гучного неконтрольованого сміху.

Навіщо ми сміємося?

Всі ми чули приказку «Сміх – найкращі ліки», і вона з’явилася неспроста: існують переконливі докази того, що сміх дійсно може поліпшити здоров’я і допомогти в боротьбі з хворобами, приводячи в баланс всі компоненти імунної системи.

Сміх знижує рівень певних гормонів стресу, зокрема, кортизолу. При цьому сміх служить запобіжним клапаном, що перекриває потік гормонів, які починають діяти в нашому організмі, коли ми відчуваємо стрес, гнів або ворожість. Гормони стресу пригнічують імунну систему, збільшують кількість тромбоцитів у крові (які можуть викликати закупорку артерій) і підвищують кров’яний тиск. Коли ми сміємося, кількість природних клітин-кілерів, що руйнують пухлини і віруси, збільшується, так само як і кількість гамма-інтерферону (білка, що бореться з хворобами), Т-лімфоцитів, які є основною частиною імунної відповіді, і В-лімфоцитів, які виробляють антитіла, руйнують хворобу.

Сміх може призвести до ікота і кашлю, який очищає дихальні шляхи за рахунок видалення слизових пробок. Сміх також збільшує концентрацію імуноглобуліну А в слині, який захищає від інфекційних організмів, що потрапляють через дихальні шляхи. Коли ми сміємося, знижується артеріальний тиск, збільшується кровотік у судинах, а кров насичується киснем, що ще більше сприяє загоєнню. Сміх також тренує діафрагму і м’язи живота, дихальних шляхів, обличчя, ніг і спини.

Що стосується психологічних переваг, люди часто зберігають негативні емоції, такі як гнів, печаль і страх, замість того, щоб висловлювати їх – сміх же дає можливість нешкідливо позбутися цих емоцій.