Матеріальні витрати: що включають в себе, рядок в бухгалтерському балансі

До матеріальних затрат організації прийнято відносити такі витрати, що були спрямовані на купівлю матеріалів, а також сировини з метою створення кінцевого готового продукту. Специфічні особливості, характерні процесу ведення бухобліку в комерційних компаніях, припускають те, що керівництво кожної подібної організації самостійно визначає перелік витрат матеріального характеру з його фіксацією в власною схемою обліку.

Одночасно з цим, необхідно відзначити той факт, що процедура обліку всіх матеріальних витрат організації була уніфікована на рахунках 20-29 запропонованого плану представниками керівництва Міністерства фінансів РФ. З цієї причини були розроблені певні методи, що дозволяють підрахувати розмір матеріальних витрат в рамках балансу і вивести на їх основі коефіцієнт, який з високою точністю оцінює результативність роботи компанії.

Що входить

До числа найбільш значних витрат підприємства, безумовно, відносять матеріальні. Найчастіше подібний вид займає близько 60-90% від усіх витрат компанії. З цієї причини їм варто приділити особливу увагу. Перед тим як переходити до розгляду обліку матеріальних витрат, необхідно з’ясувати, що саме в них входить.

Матеріальних видами витрат організації можна віднести:

• купується на стороні сировину і різні матеріали;
• покупку у постачальників напівфабрикатів і якихось комплектуючих елементів;
• різний вид послуг і робіт, що проводяться сторонніми компаніями;
• всі види палива, що купуються у інших організацій;
• всі види енергетичних ресурсів, що використовуються компанією в процесі її функціонування;
• оплату послуг посередників, а також різні комісійні збори.

Кожен з представлених елементів зараховується в загальну схему собівартості з урахуванням необхідності вирахування ціни відходів, що підлягають реалізації. До відходів прийнято зараховувати залишкова кількість первинної сировини, матеріалів, комплектуючих або теплових носіїв, що виникли в результаті виробничого процесу і повністю або ж частково втратили свої первісні споживчих властивостей.

Залежно від способу подальшого їх застосування вони можуть бути продані за заниженою ціною або ж по повній первинної вартості. Одночасно з цим варто наголосити на тому, що до поворотного типу відходів можна віднести ті матеріальні ресурси, що в рамках певного технологічного процесу переходять в інші виробничі відділи та можуть бути використані як повноцінні матеріали для створення готового продукту.

Матеріальні витрати компанії складаються з сукупності всіх придбаних матеріалів, що застосовуються для забезпечення роботи виробничого процесу. До таких матеріалів відносяться навіть ті, що використовуються для упаковки готової продукції , А також для інших потреб виробництва, що стосуються змісту, експлуатації, випробування і контролю наявного обладнання, а також будівель.

До цієї категорії також можна віднести різного роду пристосування, інструменти, інвентар, а також лабораторні установки та інші трудові інструменти, які не можуть бути розцінені як частини основних фондів підприємства.

Методи обчислення розміру

Величезне значення в розмірі собівартості матеріальних ресурсів компанії має вартість їх покупки без урахування ПДВ. Крім того, не можна нехтувати впливом розміру націнки, вартості послуг брокера, бірж товарів, митних зборів, оплати за зберігання продукції, вартості транспортування і доставки, а також комісійної винагороди організацій, що займаються постачанням та зовнішньоекономічною діяльністю.

Для того щоб визначити оптимальну ціну кінцевого продукту підприємства, проводиться ретельна аналітика цін матеріалів, що пропонуються постачальниками. Крім того, такий метод дозволяє підвищити загальні показники економічної стабільності організації в сучасних ринкових умовах.

Також не можна забувати про те, що для поліпшення показників ефективності використання ресурсів матеріального характеру рекомендується активно використовувати технології, що допомагають зменшити обсяг відходів і знизити енергоспоживання виробничого процесу.

Важливим аспектом, що впливає на кінцеву собівартість продукції, є повноцінність використання промислових відходів, а також обґрунтованість їх оцінювання.

Процес нормування використання матеріальних витрат виступає в якості одного з обов’язкових умов раціонального застосування наявних ресурсів компанії. Видаткова норма являє собою максимальний допустимий обсяг застосовуваного сировини, матеріалів і паливних ресурсів, що витрачаються для створення одного кінцевого продукту певної якості, а також для повноцінного виконання технологічних виробничих процесів.

На сьогоднішній день існуюча нормативна система є комплексом норм, що мають наукове, трудове, економічне і фінансове обґрунтування, що застосовуються в процесі розробки і створення як перспективних, так і поточних планів комерційної структури.

Всього існує лише чотири основні методи, що дозволяють здійснювати контроль кількості використаних матеріалів і сировини:

Методика документування застосовується всіма підприємствами. Цей метод ґрунтується на процедурі оформлення окремих документів для кожного випадку відхилення кількісного витрат сировини від раніше визначених нормативних обсягів.

У промисловості, що зачіпає сферу машинобудування, часто використовується методика, що отримала назву партійний розкрій. Суть полягає в формуванні спеціальних розкрійних листів для кожної окремої партії матеріалів, що надійшли.

У подібних листах необхідно вказувати загальний обсяг матеріалів і сировини, напівфабрикатів, а також відходів, що повинні були бути отримані і реальний отриманий їх обсяг. На наступному етапі відбувається порівняння підсумкових результатів з нормативними показниками. Після цього робиться висновок про наявну економії або ж перевитрату. В кінцевому підсумку в облікову карту вноситься інформація про причини виявлених відхилень, а також особи, які несуть відповідальність за отриманий розкрій.

Процес партійного обліку передбачає формування однорідних з точки зору технологічних параметрів сировинних і матеріальних партій. Кожна з партій зберігається окремо. Крім того, для кожної з них відбувається присвоєння унікального індивідуального номерного позначення.

Надалі всі ці номери партій повинні бути вказані у всій первинної документації матеріального обліку. Такий метод дає можливість віднести кожну партію матеріалів до якогось конкретного виду продукції.

Використання інвентарної методики передбачає те, що в кінці кожного місяця ініціюється процес інвентаризації наявних невитрачених сировинних і матеріальних запасів. Інвентарна методика може бути охарактеризована наступною формулою:

Р – ціна використаних матеріальних запасів, Він – ціна первинного матеріального залишку, П – розмір надходжень матеріалів на місяць, Ок – ціна підсумкового матеріального залишку.

Кожне підприємство в процесі своєї роботи використовує величезну кількість різного роду матеріалів і сировинних запасів. Однією з основних завдань керівництва подібних організацій є відстеження дотримання встановлених виробничих нормативів, а також динаміки реального матеріального витрати.

Це пов’язано з тим, що подібний вид витрат має найбільший вплив на розмір підсумкової витягується прибутку. Одночасно з цим, процеси, що зачіпають економію матеріалів, виступають в якості найважливіших факторів, що допомагають підвищити загальні показники ефективності виробничого процесу.

підсумки

Основне завдання кожного підприємства полягає в отриманні якомога більшого прибутку. Це можливо досягти лише за рахунок грамотного управління внутрішніми процесами такого підприємства. Одним з найважливіших факторів, що впливають на загальні економічні показники успішності роботи комерційної структури, є правильність управління матеріальними витратами.

Вебінар по скороченню матеріальних витрат можна подивитися нижче.

Склад витрат

10. Собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси».

11. Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

прямі матеріальні витрати;

прямі витрати на оплату праці;

змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

Підпункт 11.1 пункту 11 виключено

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

прямі матеріальні витрати;

прямі витрати на оплату праці;

змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

12. До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, викладеному в пункті 11 цього Положення (стандарту).

13. До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат.

14. До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація, втрати від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів), зменшеної на її справедливу вартість, та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку.

15. До складу загальновиробничих витрат включаються:

15.1. Витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо; відрахування на соціальні заходи й медичне страхування апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо).

15.2. Амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення.

15.3. Амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення.

15.4. Витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

15.5. Витрати на вдосконалення технології й організації виробництва (оплата праці та відрахування на соціальні заходи працівників, зайнятих удосконаленням технології й організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; витрати матеріалів, купівельних комплектуючих виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій тощо).

15.6. Витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень.

15.7. Витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу; відрахування на соціальні заходи, медичне страхування робітників та апарату управління виробництвом; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг).

15.8. Витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього природного середовища.

15.9. Інші витрати (внутрішньозаводське переміщення матеріалів, деталей, напівфабрикатів, інструментів зі складів до цехів і готової продукції на склади; нестачі незавершеного виробництва; нестачі і втрати від псування матеріальних цінностей у цехах; оплата простоїв тощо).

16. Загальновиробничі витрати поділяються на постійні і змінні.

До змінних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності. Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об’єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо), виходячи з фактичної потужності звітного періоду.

До постійних загальновиробничих витрат відносяться витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності. Постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об’єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) при нормальній потужності. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення. Загальна сума розподілених та нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичну величину.

Приклад розподілу загальновиробничих витрат наведено в додатку 1 до цього Положення (стандарту).

Перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат установлюються підприємством.

17. Витрати, пов’язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.

18. До адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством:

загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо);

витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу;

витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона);

винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо);

витрати на зв’язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо);

амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання;

витрати на врегулювання спорів у судових органах;

податки, збори та інші передбачені законодавством обов’язкові платежі (крім податків, зборів та обов’язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг);

плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків, а також витрати, пов’язані з купівлею-продажем валюти;

інші витрати загальногосподарського призначення.

19. Витрати на збут включають такі витрати, пов’язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг):

витрати пакувальних матеріалів для затарювання готової продукції на складах готової продукції;

оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут;

витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг);

витрати на передпродажну підготовку товарів;

витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом;

витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов’язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона);

витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов’язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки;

витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;

витрати на страхування призначеної для подальшої реалізації готової продукції (товарів), що зберігається на складі підприємства;

витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів (філій, представництв) підприємства;

інші витрати, пов’язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг.

До складу витрат на збут у торговельних організаціях включаються витрати обігу, за винятком витрат, наведених у пунктах 18, 20 і 27 цього Положення (стандарту).

20. До інших операційних витрат включаються:

витрати на дослідження та розробки відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи»;

абзац третій пункту 20 виключено;

собівартість реалізованих виробничих запасів, яка для цілей бухгалтерського обліку складається з їх облікової вартості та витрат, пов’язаних з їх реалізацією;

сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів;

втрати від операційної курсової різниці (тобто від зміни курсу валюти за операціями, активами і зобов’язаннями, що пов’язані з операційною діяльністю підприємства);

втрати від знецінення запасів;

нестачі й втрати від псування цінностей;

визнані штрафи, пеня, неустойка;

витрати на утримання об’єктів соціально-культурного призначення;

інші витрати операційної діяльності.

21. Витрати операційної діяльності групуються за такими економічними елементами:

відрахування на соціальні заходи;

22. До складу елемента «Матеріальні затрати» включається вартість витрачених у виробництві (крім продукту власного виробництва):

сировини й основних матеріалів;

купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів;

допоміжних та інших матеріалів.

Вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, не включається до елементу операційних витрат «Матеріальні затрати».

23. До складу елемента «Витрати на оплату праці» включаються заробітна плата за окладами й тарифами, премії та заохочення, матеріальна допомога, компенсаційні виплати, оплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу, інші витрати на оплату праці.

24. До складу елемента «Відрахування на соціальні заходи» включаються: відрахування на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, відрахування на соціальне страхування, страхові внески на випадок безробіття, відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства, відрахування на інші соціальні заходи.

25. До складу елемента «Амортизація» включається сума нарахованої амортизації основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів.

26. До складу елемента «Інші операційні витрати» включаються витрати операційної діяльності, які не увійшли до складу елементів, наведених в пп. 22 — 25 цього Положення (стандарту), зокрема витрати на відрядження, на послуги зв’язку, плата за розрахунково-касове обслуговування тощо.

27. До фінансових витрат відносяться витрати на проценти (за користування кредитами отриманими, за облігаціями випущеними, за фінансовою орендою тощо) та інші витрати підприємства, пов’язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включаються до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати»).

28. Втрати від участі в капіталі є збитками від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, які обліковуються методом участі в капіталі. Приклад розрахунку втрат від участі в капіталі наведено в додатку 2 до цього Положення (стандарту).

29. До складу інших витрат включаються витрати, які виникають під час діяльності (крім фінансових витрат), але не пов’язані безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг). До таких витрат належать:

собівартість реалізованих фінансових інвестицій (балансова вартість та витрати, пов’язані з реалізацією фінансових інвестицій);

втрати від зменшення корисності необоротних активів;

втрати від безоплатної передачі необоротних активів;

втрати від неопераційних курсових різниць;

сума уцінки необоротних активів і фінансових інвестицій;

витрати на ліквідацію необоротних активів (розбирання, демонтаж тощо);

залишкова вартість ліквідованих (списаних) необоротних активів;

30. Податки на прибуток визнаються витратами згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 17 «Податок на прибуток».